ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2016 року
Справа № 913/518/13-г
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Прокопанич Г.К.
розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі - Товариство),
на рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2014 та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.03.2016
зі справи № 913/518/13-г
за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (далі - Компанія),
до Товариства
про стягнення 47 206 502,88 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Онищенко І.П.,
відповідача - Демидаса Д.А.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Луганської області від 01.07.2014 (колегія суддів у складі: Секірський А.В. - головуючий, Вінніков С.В., Голенко І.П.): позов задоволено; з Товариства стягнуто на користь Компанії 16 629 105,41 грн. "інфляційних втрат", 30 577 394,47 грн. - 3% річних та 68 820 грн. судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 згадане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2016 постанову апеляційного господарського суду від 21.10.2015 скасовано, а справу передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 (колегія суддів у складі: Слободін М.М. - головуючий, Гребенюк Н.В., Потапенко В.І.) рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2014 залишено без змін.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2014 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 з даної справи та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Компанія заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про відповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи й про відсутність підстав для скасування цих рішень, та просить згадані рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з урахуванням такого.
Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.
22.12.2009 Компанією (постачальник) та Товариством (покупець) укладено договір поставки природного газу № 06/09-1984 (далі - Договір).
У подальшому сторонами укладалися додаткові угоди до Договору, а саме: від 10.03.2010 № 1, від 31.05.2010 № 3, від 01.06.2010 № 4, від 06.07.2010 № 9 та від 06.08.2010 № 6.
Згідно з пунктом 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у договорі. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб.
Відповідно до пункту 5.1 Договору ціна за 1000 куб.м газу становить 1 584,40 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того, включає:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 92,30 грн., крім того, ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1 708,39 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 050,07 грн.
Згідно з додатковою угодою від 31.05.2010 № 3 пункт 5.1 Договору викладено в такій редакції:
"Ціна за 1000 куб.м природного газу становить:
з 01.04.2010 - 2 020,25 грн. без ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 92,30 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2 152,96 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 583,55 грн.
З 01.05.2010 - 1 992,80 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 92,30 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2 124,96 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 549,95 грн.
З 13.05.2010 - ціна за 1000 куб.м природного газу, що використовується покупцем для технологічних потреб становить 1 633,30 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 92.30 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1 758,27 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 109,92 грн."
Додатковою угодою від 01.06.2010 № 4 пункт 5.1 Договору викладено в такій редакції:
"З 01 червня по 30 червня 2010 року ціна за 1000 куб.м природного газу становить:
5.1.1 для технологічних потреб - 1 633,30 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 92,30 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1 758,27 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 109,92 грн.;
5.1.2 для інших власних потреб - 1 992,80 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 92,30 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2 549,95 грн."
Додатковою угодою від 06.07.2010 № 9 пункт 5.1 Договору викладено в такій редакції:
"З 01.07.2010 ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1 992,80 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 113,60 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2 146,26 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2575,51 грн."
Додатковою угодою від 06.08.2010 № 6 пункт 5.1 Договору викладено в такій редакції:
"З 01.08.2010 ціна за 1000 куб.м природного газу становить 2 187,20 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 194,90 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2 425,84 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 911,01 грн."
На виконання умов Договору та додаткових угод до нього Компанія протягом січня-грудня 2010 року передала у власність Товариству природний газ на суму 2 760 978 285,25 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2010 на суму 158 239 174,79 грн.; від 28.02.2010 на суму 156 888 723,25 грн.; від 31.03.2010 на суму 202 138 705,66 грн.; від 30.11.2010 на суму 169 551 857,45 грн.; від 30.11.2010 на суму 168 673 869,55 грн.; від 30.06.2010 на суму 132 370 664,90 грн.; від 31.07.2010 на суму 98 066 719,61 грн.; від 31.08.2010 на суму 243 733 256,26 грн.; від 30.09.2010 на суму 361 553 466,83 грн.; від 31.10.2010 на суму 331 251 526,99 грн.; від 30.11.2010 на суму 320 491 303,22 грн. та від 31.12.2010 на суму 418 019 016,74 грн.
На момент звернення з даним позовом до суду (справа № 913/518/13-г) сума основного боргу відповідача перед позивачем не погашена та становить 503 912 285,25 грн., Компанією заявлено до стягнення інфляційні нарахування в сумі 16 629 105,41 грн. за період з лютого 2011 року по грудень 2012 року та 3% річних у сумі 30 577 394,47 грн. за період з 28.01.2011 по 06.02.2013.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Компанія на виконання умов Договору постачала Товариству природний газ, претензій щодо постачання природного газу у Товариства немає. Обсяги поставленого газу за січень-грудень 2010 року підтверджуються актами приймання-передачі природного газу.
Товариство не в повному обсязі здійснило оплату за отриманий природний газ за період з січня по грудень 2010 року, в зв'язку з чим виникла заборгованість з оплати поставленого природного газу в сумі 503 912 285,25 грн.
Вимоги про стягнення з Товариства 16 629 105,41 грн. "інфляційних нарахувань" та 30 577 394,47 грн. - 3% річних є обґрунтованими.
У апеляційного господарського суду відсутні правові підстави для залучення висновку ТОВ "Український центр судових експертиз" від 08.09.2015 № 1-08/09 до матеріалів справи як додаткового доказу.
Як вбачається зі змісту висновку судового експерта, останній посилається на наявність дії форс-мажорних обставин з 16.04.2014 стосовно виконання Товариством зобов'язань за Договором. У період здійснених у даній справі нарахувань обставини, які впливали б на виконання Товариством зобов'язань за Договором та відповідальність Товариства та які з урахуванням умов Договору і положень чинного законодавства можна визначити як форс-мажорні, були відсутні.
У зв'язку з порушенням Товариством зобов'язання з оплати поставленого газу Компанія звернулася до суду з позовом про стягнення боргу, пені, інфляційних та 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, в тому числі інфляційних за грудень 2010 року, 3% річних за період з 11.12.2010 по 27.01.2011 (справа № 3/5014/866/2012 (9/11/2011).
18.02.2016 ухвалою господарського суду Луганської області у справі 3/5014/866/2012(9/11/2011) затверджено мирову угоду від 16.09.2015.
Згідно з пунктом 4 даної мирової угоди Товариство зобов'язується сплатити на користь Компанії суму основного боргу в сумі 503 912 285,25 грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 25 500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. рівними частинами щомісячно впродовж 23 місяців по 20 997 417,55 грн., а в двадцять четвертому місяці - 20 997 417,60 грн., починаючи з місяця, що слідує за місяцем закінчення антитерористичної операції, що проводиться у зв'язку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської областей.
Абзацом другим пункту 2 мирової угоди обумовлено, що її сторони підтверджують та однаково розуміють, що предметом цієї мирової угоди не є пеня, 3% річних та "інфляційні втрати", тобто Компанія не відмовляється від позовних вимог у справі № 3/5014/866/2012(9/11/2011) щодо стягнення пені, 3% річних та "інфляційних втрат".
Дана мирова угода не є новацією зобов'язань за Договором за зобов'язаннями з поставки природного газу за період січень-грудень 2010 року, оскільки її предметом визначено лише порядок виконання судового рішення у справі № 3/5014/866/2012(9/11/2011) у частині вимог про стягнення основної заборгованості та судових витрат, без зміни предмета зобов'язання та способу його виконання.
З урахуванням встановлених обставин суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 16 629 105,41 грн. "інфляційних втрат" та 30 577 394,47 грн. - 3% річних.
Проте з даним висновком судів попередніх інстанцій погодитися не можна з урахуванням такого.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Оскаржувані судові рішення цим вимогам не відповідають.
Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що за умовами пункту 6.1 Договору оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки.
Відповідно до пункту 6.2 Договору при невиконанні покупцем вимог, передбачених пунктом 6.1 цього договору, постачальник має право обмежити або припинити постачання газу покупцеві.
Разом з тим, приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи було фактично сторонами змінено умови Договору щодо порядку розрахунків за Договором, погодившись, що поставка відбувається не за умовами попередньої оплати та, відповідно, чи настав строк виконання грошового зобов'язання.
Судом першої інстанції також не розглянуто належним чином клопотання Товариства стосовно зупинення провадження в даній справі до заміни підприємства позивача його правонаступником (у зв'язку з реорганізацією).
Не встановивши, таким чином, обставин, що входять до предмета доказування в даній справі, названі судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має також бути вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.
Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 зі справи № 913/518/13-г скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Васищак
Суддя Г. Прокопанич
