ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
22 лютого 2016 року
Справа № 29/5005/6381/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -
Білошкап О.В.,
суддів -
Жукової Л.В.,
Погребняка В.Я.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі № 29/5005/6381/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.", -
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі № 29/5005/6381/2011.
Однак, подана касаційна скарга не може бути прийнята Вищим господарським судом України до розгляду, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на:
1) рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;
2) ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
Основні вимоги, що пред'являються до форми і змісту касаційної скарги, визначені ст. 111 ГПК України.
Так, зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 вказаної норми, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Тобто, в касаційній скарзі має чітко викладатись зміст такого порушення з законодавчим обґрунтуванням порушених норм та з зазначенням конкретних статей та пунктів.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;
3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;
4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;
5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;
6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
Як вбачається із вступної частини касаційної скарги, дана касаційна скарга подається на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року по справі №29/5005/6381/2011.
Однак, в прохальній частині заявник касаційної скарги просить прийняти до розгляду касаційну скаргу; задовольнити касаційну скаргу ПАТ ""ВТБ Банк", винести постанову, відповідно до якої витрати ПАТ "ВТБ Банк" по сплаті судового збору при поданні заяви про визнання недійсним результатів торгів з реалізації майна ТОВ "Ольга." покласти на відповідачів.
При цьому, в касаційній скарзі не зазначено, у чому конкретно полягало допущене, на погляд скаржника порушення норм права, які норми і якого закону повинні бути застосовані судами, або навпаки, були неправомірно застосовані чи неправильно витлумачено закон з наведенням відповідних обґрунтувань в ньому при винесенні постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2015.
Зміст касаційної скарги зводиться до доводів заявника про те, що господарським судом Дніпропетровської області не вирішено питання про розподіл судових витрат та про те, що ПАТ "ФІНБАНК" не є учасником провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ольга.", отже апеляційне оскарження ним ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 є неправомірним.
За таких обставин, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі № 29/5005/6381/2011 підлягає поверненню без розгляду.
Відповідно до ч.3 ст. ст.1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1,2,3,4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 106, 107, 110, 111, п. 6 ч.1 ст. 1113, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
У Х В А Л И В :
Повернути касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі № 29/5005/6381/2011 без розгляду.
Головуючий:
Білошкап О.В.
Судді:
Жукова Л.В.
Погребняк В.Я.
