Постанова від 10.11.2015 по справі № 29/5005/6381/2011 Вищий господарський суд України

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 10.11.2015 по справі № 29/5005/6381/2011 Вищий господарський суд України

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 29/5005/6381/2011

Картка справи

Справа № 29/5005/6381/2011

Картка справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Справа № 29/5005/6381/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В.,суддів -Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,за участю представників сторін:

ПАТ "ВТБ Банк" - Карасюка О.В.,

ТОВ "Ольга." - Демчана О.І.,

арбітражного керуючого Івіної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" та арбітражного керуючого Івіної Велти Володимирівни на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 у справі № 29/5005/6381/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.",-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 року у даній справі (суддя Примак С.А.) задоволено скаргу ПАТ "ВТБ Банк" №12/02-15 від 11.02.2015 року, усунено арбітражного керуючого Івіну В.В. від виконання обов'язків ліквідатора у справі про банкрутство боржника; призначено ліквідатором ТОВ "Ольга" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича. Також цією ухвалою задоволено заяву ПАТ "ВТБ Банк" №08/11-14 від 21.11.2014 року, визнано недійсними результати торгів у формі цільового аукціону з реалізації майна, що належить на праві власності ТОВ "Ольга", проведеного в процедурі банкрутства, а саме:

- нежитлової будівлі літ. "А-2", загальною площею 3 435,7 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1 (Лот №1);

- нежитлової будівлі літ "Д-2", загальною площею 1 498,6 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120 (Лот №2);

- нежитлової будівлі літ. "З-3", загальною площею 2 386,6 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120 (Лот №3);

- нежитлової будівлі літ. "Е-9" , загальною площею 3 698,1 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120 (Лот №4),

шляхом визнання недійними відповідних актів №№1,2,3,4 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012 року та протоколів про проведення цільового аукціону №№1,2,3,4 від 28.12.2012 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 (колегія суддів: Білецька Л.М. - головуючий, Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.) апеляційну скаргу арбітражного керуючого Івіної Велти Володимирівни залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 року залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк", банк) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат у зв'язку з поданням ПАТ "ВТБ Банк" заяви №08/11-14 від 21.11.2014 року про визнання недійсними результати торгів у формі цільового аукціону з реалізації майна боржника, яка була задоволена судом першої інстанції та визнано недійсними результати торгів.

Арбітражний керуючий Івіна Велта Володимирівна звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

16.10.2015р. до суду касаційної інстанції надійшла заява ПАТ "ВТБ Банк" про відмову від касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.10.2015 розгляд вказаних касаційних скарг відкладено на 10.11.2015р.

06.11.2015 повторно надійшла до суду заява ПАТ "ВТБ Банк" про відмову від касаційної скарги.

Відповідно до ст. 111-6 Господарського процесуального кодексу України особа, що подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією.

Про прийняття відмови від скарги касаційна інстанція виносить ухвалу, якщо рішення або постанову господарського суду не оскаржено іншою стороною.

Розглянувши подану заяву банку про відмову від його касаційної скарги та вислухавши думку представників сторін, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає можливим прийняти відмову Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" від касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015, оскільки подана заява не суперечить чинному законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб та у зв'язку з цим припинити касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "ВТБ Банк".

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги арбітражного керуючого Івіної В.В., колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2011 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ольга." з врахуванням особливостей, передбачених ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, яка була чинна до 19.01.2013).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 року ТОВ "Ольга." визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік, до 02 червня 2012 року, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Малишеву Т.А., яку зобов'язано здійснити певні дії, пов'язані з процедурою ліквідації.

10.06.2011 року в газеті "Урядовий кур'єр" №105(4503) опубліковано оголошення про визнання ТОВ "Ольга." банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора Малишової Т.А. було неодноразово продовжено ухвалами господарського суду Дніпропетровської області.

26.08.2014 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області припинено повноваження арбітражного керуючого Малишевої Т.А. як ліквідатора боржника ТОВ "Ольга" і призначено ліквідатором ТОВ "Ольга" арбітражного керуючого Івіну В.В.

16.02.2015 ПАТ "ВТБ Банк" звернулось до суду першої інстанції зі скаргою на дії ліквідатора ТОВ "Ольга" арбітражного керуючого Івіної В.В.

Задовольняючи скаргу ПАТ "ВТБ Банк" №12/02-15 від 11.02.2015 року та приймаючи рішення про усунення арбітражного керуючого Івіної В.В. від виконання обов'язків ліквідатора по справі, суд першої інстанції послався на те, що ліквідатор Івіна В.В. не виконує свої обов'язки, передбачені статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Крім цього, ліквідатором не спростовані доводи, наведені в скарзі банку.

Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першої інстанції, зазначивши про те, що ліквідатором Івіною В.В. не було проведено інвентаризацію та оцінку майна банкрута, не проаналізовано фінансове становище банкрута, не пред'являлась вимога про погашення дебіторської заборгованості, а також ліквідатор не сформувала перелік дебіторів з розміром їх заборгованості та термінів їх погашення, не визначилась з рахунками боржника в банківських установах.

Оскільки провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ольга." було порушено відповідно до вимог ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, яка чинна до 19.01.2013), скарга на дії ліквідатора у даній справі розглядається із застосуванням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка діяла до 19.01.2013.

Згідно ч.4 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у ліквідаційній процедурі господарський суд: розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст. ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно ч.1 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно ч.11 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

Аналогічно ч. 13 ст. 30 цього Закону передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і, за пропозицією комітету кредиторів, призначає нового ліквідатора.

Оскільки ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку, то, враховуючи вимоги ч.6, ч.11 ст.31, ч.13 ст.30 вказаного Закону, суд, розглядаючи питання про припинення повноважень ліквідатора, повинен встановити факти невиконання чи неналежного виконання ліквідатором своїх повноважень, оцінити об'єктивні причини невиконання чи неможливості виконання ліквідатором своїх повноважень, докази, наведені і подані учасниками провадження, в тому числі і ліквідатором, та з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності вирішити питання про припинення повноважень ліквідатора та про призначення нового ліквідатора.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись зі скаргою на дії ліквідатора, банк послався на наявність конфлікту інтересів, оскільки Івіна В.В. є ліквідатором ТОВ "Фірма "Тагіт" та ТОВ "Ольга", які є іпотекодавцями по кредитному договору №115-ю від 26.04.2007 року (про надання мультивалютної кредитної лінії), укладеного між заявником та ТОВ "Фірма "Тагіт"). Крім цього, ліквідатор не вчинила дії щодо отримання коштів від переможця торгів 28.12.2012 року, чим порушила вимоги статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не створила комітет кредиторів, не зробила аналіз фінансового становища боржника тощо.

Розглянувши скаргу банку, суд першої інстанції дійшов висновку про неналежне виконання арбітражним керуючим Івіною В.В. обов'язків, покладених на неї ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що є підставою для усунення її від виконання обов'язків ліквідатора, зазначивши про те, що з моменту призначення ліквідатором ТОВ "Ольга" (26.08.2014) арбітражний керуючий Івіна В.В. не виконує свої повноваження, а саме, не здійснила погашення кредиторської заборгованості. Крім цього, ліквідатором не спростовані доводи, наведені в скарзі банку.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

Усунення арбітражного керуючого - це право суду, яким він може скористатися за двох умов: доведення порушення арбітражним керуючим балансу інтересів боржника та кредиторів та внаслідок невиконання або неналежного виконання покладених на нього обов'язків відповідно до вимог ст. ст. 3-1, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Однак, приймаючи рішення про усунення арбітражного керуючого Івіної В.В. від виконання обов'язків ліквідатора, суд першої інстанції належним чином не мотивув та не обґрунтував свої висновки щодо неналежного виконання арбітражним керуючим Івіною В.В. покладених на неї обов'язків ліквідатора та не з'ясував якими фактичними обставинами справи та належними і допустимими доказами підтверджується невиконання саме ліквідатором Івіної В.В. покладених на неї Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язків.

Отже, суд першої інстанції не оцінив об'єктивні причини невиконання чи неможливості виконання ліквідатором своїх повноважень та докази, наведені і подані учасниками провадження.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Так, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції встановив, що ліквідатор у період листопад - грудень 2014 року надіслала до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції форму 6, до ПАТ "ВТБ БАНК" і суду повідомлення про розгляд заяви про визнання кредитором; а також ліквідатором проведено дії щодо отримання правовстановлюючих документів на приміщення літ "К-1", м. Харків, вул. А.Павлова, 120.

Крім цього, 22.12.2014 року ліквідатором укладено договір про надання бухгалтерських послуг.

З актів про проведений цільовий аукціон та з протоколів про проведення цільового аукціону від 28.02.2012 року вбачається, що переможець зобов'язаний оплатити протягом 30 днів з моменту придбання на цільовому аукціоні майна решту грошових коштів від кінцевої ціни продажу, а також протягом десяти днів брокерські послуги.

Як встановив суд апеляційної інстанції, жодні дії щодо стягнення заборгованості за продаж майна не вчинені ні попереднім ліквідатором, ні арбітражним керуючим Івіною В.В., також ліквідатор Івіна В.В. не здійснила інвентаризацію та оцінку майна банкрута, не проаналізувала фінансове становище банкрута; не пред'явила вимог про погашення дебіторської заборгованості; не сформувала перелік дебіторів, розмір їх заборгованості та термінів їх погашення; не визначилась з рахунками боржника в банківських установах; докази отримання правовстановлюючих документів в матеріалах справи відсутні.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для усунення арбітражного керуючого Івіної В.В. від обов'язків ліквідатора ТОВ "Ольга.", суд апеляційної інстанції послався на вимоги ч.13 ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої, у разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і, за пропозицією комітету кредиторів, призначає нового ліквідатора.

Однак, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що провадження у даній справі відбувається за скороченою процедурою згідно ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка не передбачає обов'язкове створення комітету кредиторів, і, відповідно, комітет кредиторів у даній справі створений не був, а стаття 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" пов'язує повноваження господарського суду припинити повноваження ліквідатора саме за наявністю клопотання комітету кредиторів.

Крім цього, посилаючись на те, що арбітражний керуючий Івіна В.В. не визначилась з рахунками боржника відповідно до ч.7 с.30 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено використання ліквідатором при проведенні ліквідаційної процедури тільки одного банківського рахунку, суд апеляційної інстанції не врахував те, що ці вимоги застосовуються при реалізації ліквідатором майна банкрута, а з матеріалів справи вбачається, що призначення арбітражного керуючого Івіної В.В. ліквідатором банкрута відбулось 26.08.2014, тобто вже після проведення 28.12.2012 аукціону з продажу майна боржника.

Вказані обставини не були належним чином досліджені судом апеляційної інстанції та їм не була надана належна правова оцінка.

Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав оцінки жодному доводу арбітражного керуючого Івіної В.В., викладеному в апеляційній скарзі.

26.11.2014 ПАТ "ВТБ Банк" звернувся до суду першої інстанції з заявою №08/11-14 від 21.11.2014 року про визнання недійсними результати торгів у формі цільового аукціону з реалізації майна, що належить на праві власності ТОВ "Ольга.", пославшись на порушення ч.3 ст.43 Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" при подачі оголошення про проведення аукціону, а саме, оголошення про проведення аукціону було розміщено лише у виданні "Авізо" (№47), а не в двох друкованих засобах масової інформації та наявна неповнота наведеної інформації і її неправильність у оголошенні про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні за конкурсом. Крім цього, заставний кредитор не був повідомлений про час і місце продажу заставного майна.

У зв'язку з цим ПАТ "ВТБ Банк" просило визнати недійсними результати торгів, проведених товарною біржею "Європейська" 28.12.2012 у формі цільового аукціону з реалізації майна, що належить боржнику, а саме, нежитлових будівель літ. "А", літ. " 3-з", літ. "Е-9", "Д-2", розташованих за адресою: м. Харків, вул. А.Павлова, 120 (Лот №2,3,4) та пр. Гагаріна, 167/1 (Лот 1).

Частиною 3 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент правовідносин між сторонами) передбачено, що у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу/аукціону визначається згідно із Законом України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Задовольняючи заяву ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсними результатів торгів з реалізації майна ТОВ "Ольга.", суд першої інстанції послався на те, що при проведенні торгів було порушено вимоги Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" , а саме, не дотримано вимог щодо опублікування оголошення про проведення аукціону в двох друкованих засобах масової інформації, щодо змісту оголошення, а також не було повідомлено заставного кредитора про час, місце та умови продажу заставного майна,

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши також про те, що зміст оголошення про проведення аукціону з реалізації майна боржника не відповідав вимогам статті 16 Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", зокрема, у ньому відсутня інформація про земельну ділянку, на якій розташовані будівлі, порядок та умови продажу майна божника. Крім цього, ліквідатором не вжито заходів щодо стягнення заборгованості з покупця за придбане майно, що свідчить про неналежне виконання арбітражним керуючим Івіною В.В. повноважень ліквідатора, оскільки в матеріалах справи відсутні докази проведення розрахунку покупцем ТОВ "Ортія" за придбаний на аукціоні об'єкт нерухомості.

При цьому, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи, викладені арбітражним керуючим Івіною В.В. в апеляційній скарзі про те, що попереднім ліквідатором опублікування оголошення про продаж майна ТОВ "Ольга." було здійснено відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; ПАТ "ВТБ Банк" на момент проведення торгів не мав статус заставного кредитора і відповідно були відсутні правові підстави повідомляти його про час, місце та умови продажу заставного майна; крім того, у неї (Івіної В.В.) не було підстав для стягнення з ТОВ "Ортія" грошових коштів за нерухоме майно, яке було реалізоване на аукціоні, у зв'язку з наявністю рішень господарського суду Харківської області по справах №922/110/13-г від 08.01.2014 року та №922/296/13-г від 29.01.2015 року про визнання права власності на спірне нерухоме майно.

Так, судами попередніх інстанцій не було досліджено, скільки пропозицій поступило до ліквідатора щодо придбання майна банкрута, виставленого на торги 28.12.2012 у формі цільового аукціону, не досліджені судові рішення, на які посилалась Івіна В.В., обґрунтовуючи неможливість стягнення грошових коштів з ТОВ "Ортія" за нерухоме майно, яке було реалізоване на аукціоні 28.12.2012, а також не спростовано доводи про те, що банк на час проведення торгів не набув статусу заставного кредитора.

Також, суд апеляційної інстанції не врахував доводи арбітражного керуючого Івіної В.В. про те, що ліквідатором ТОВ "Ольга." вона була призначена лише 26.08.2014, тому не може нести відповідальність за дії попереднього ліквідатора щодо проведення торгів у вигляді цільового аукціону.

Крім цього, провадження у даній справі відбувається за скороченою процедурою згідно ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка не передбачає обов'язкове створення комітету кредиторів.

Проте, суди попередніх інстанцій не дослідили, чи звертався будь-хто з кредиторів до ліквідатора Івіної В.В. з вимогою щодо створення комітету кредиторів та чи була необхідність у створенні комітету кредиторів у даній справі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій припустились порушень норм процесуального права, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам ст. 43 ГПК України, у зв'язку з цим вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При новому розгляді справи суду першої інстанції належить врахувати вищевикладене, достовірно встановити фактичні обставини справи шляхом дослідження та оцінки всіх належних і допустимих доказів, наданих особами, що беруть участь справі, навести правове обґрунтування, з огляду на яке певні доводи або докази не взято до уваги судом із зазначенням цього в мотивувальній частині судового рішення. При цьому, суду першої інстанції необхідно врахувати, що скасування рішень судів попередніх інстанцій припиняє і правові наслідки , що випливають з цих рішень, зокрема, щодо усунення арбітражного керуючого Івіної В.В. від виконання обов'язків ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ "Ольга." та призначення ліквідатором ТОВ "Ольга." арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 111-6, 1117, 1119 - 11111 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Прийняти відмову Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" від касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 у справі № 29/5005/6381/2011.

Касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 у справі № 29/5005/6381/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." припинити.

Касаційну скаргу арбітражного керуючого Івіної Велти Володимирівни задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 у справі № 29/5005/6381/2011 скасувати.

Справу № 29/5005/6381/2011 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Жукова Л.В. Погребняк В.Я.

Джерело: ЄДРСР 53605202

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!