УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 333/4033/18
провадження № 51-1194 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3., ОСОБА_4.,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Комунарського районного судум. Запоріжжя від 21 жовтня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року,
встановив:
Як вбачається із касаційної скарги, вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2019 рокуОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волістроком на 5 років.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 07 жовтня 2021 рокувирок Комунарського районного судум. Запоріжжя від 21 жовтня 2019 року залишено без зміни.
Засуджений звернувся із касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд вищевказаних судових рішень щодо нього.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Наведене обґрунтування вимог засудженим викладено без урахування вимог ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Однак, як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений ставить питання про скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій, при цьому вказує на однобічність та неповноту досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків, викладених у рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій, фактичним обставинам кримінального провадження, доказам у кримінальному провадженні просить дати іншу оцінку, ніж її дали суди, що у розумінні ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду.
Таким чином, всупереч наведеним положенням процесуального закону, у поданій скарзі засуджений не зазначає, яких саме порушень допустилися суди першої та апеляційної інстанцій та не конкретизує, у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судами судових рішень, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом вироку районного суду та ухвалу апеляційного суду згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370,404,412-414, 419 цього Кодексу.
При цьому у поданій касаційній скарзі засуджений не вказує, в чому незаконність танеобґрунтованість ухвали апеляційного суду відповідно до положень ч. 1 ст. 438 КПК України і доводи на обґрунтування цього, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанції в силу ст. 419 КПК України та які доводи апеляційних скарг сторони захисту суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
Крім цього, згідно ст. 436 КПК України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Натомість, як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного судувід 07 жовтня 2021 року та відновити касаційну скаргу захисника ОСОБА_5, що не відповідає повноваженням суду касаційної інстанції згідно ст. 436 КПК України.
При цьому засуджений не зазначає, коли саме він отримав копію оскаржуваної ухвали апеляційного суду, що унеможливлює вирішення питання щодо своєчасності подання ним касаційної скарги.
Також всупереч вимог ч. 3 ст. 427 КПК України засудженим не зазначено в касаційній скарзі, чи бажає він брати участь у касаційному розгляді.
Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання виправленої касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - п`ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 Т.В. Матієк ОСОБА_4
