ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 744/315/16-к
провадження № 51-5915 км 21
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 17 вересня 2021 року, якою залишено без змін вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від11лютого 2021року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за №12014270230000085, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки імешканки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140Кримінального кодексу України (далі КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановленісудами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від11лютого 2021року ОСОБА_6 визнано невинуватою в пред`явленому обвинуваченні та виправдано за ч.2 ст. 140 КК у зв`язку з недоведеністю того, що в її діях є склад цього кримінального правопорушення.
Цим вироком залишено без розгляду цивільні позови ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до Комунального некомерційного підприємства «Семенівська центральна районна лікарня» (далі Лікарня) про відшкодування майнової та немайнової (моральної) шкоди.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачувалася в тому, щовона, обіймаючи посаду завідуючої гінекологічного відділення зазначеної Лікарні, будучи медичним працівником зі спеціальною освітою, неналежно виконала свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки.
06 березня 2013 року ОСОБА_6 , перебуваючи в зазначеній Лікарні, розташованою на АДРЕСА_2 , приймаючи пологи в ОСОБА_9 , під час виникнення ускладнень у пологах вторинної слабкості пологової діяльності, порушуючи вимоги клінічних протоколів «Ведення нормальних пологів», «Аномалії пологової діяльності», неналежно виконала свої професійні обов`язки через недбале до них ставлення, а саме не вчинила дій, які зобов`язана була вчинити: не здійснила правильної оцінки своїх дій з подальшим переглядом тактики ведення пологів шляхом проведення кесаревого розтину і продовжила проводити пологову стимуляцію. Внаслідок зазначених дій ОСОБА_6 новонародженому ОСОБА_10 були спричинені тяжкі наслідки у вигляді раннього органічного ураження нервової системи, що є пологовою травмою.Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.140КК.
Виправдовуючи обвинувачену ОСОБА_6 , районний суд зазначив у вироку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_6 такого обов`язкового елементу суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.2 ст. 140 КК, як вина у формі умислу прямого чи не прямого або ж необережності, зокрема, як у виді злочинної самовпевненості, так і у виді злочинної недбалості, що свідчить про недоведеність наявності в діях обвинуваченої ОСОБА_6 складу цього злочину.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 17 вересня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило ухвалити стосовно ОСОБА_6 законне й обґрунтоване рішення.
Зазначає, що апеляційний суд, порушуючи вимоги статей 370, 404, 409, 419Кримінального процесуального кодексу країни (далі КПК), не перевірив доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення і не навів мотивів їх відхилення, зокрема, не врахував показань свідка лікаря-анестезіолога ОСОБА_11 щодо не проведення консиліуму за його участю та участю лікарів ОСОБА_12 і ОСОБА_6 , а також показань експерта ОСОБА_13 про те, що освіта ОСОБА_6 дозволяла їй проводити пологи, при цьому остання не внесла відповідних записів у медичну документацію щодо іншої тактики проведення пологів ОСОБА_14 , на чому наполягав лікар ОСОБА_12 , не погоджуючись із лікарем ОСОБА_6 .
Крім того, прокурор вказує на те, що в апеляційній скарзі ставилося питання про повторний допит експерта ОСОБА_13 з метою роз`яснення та усунення протиріч у висновку комісійної судово-медичної експертизи від15травня 2020року №25,26/18, а саме у відповідях на питання, врахованих судом першої інстанції на підтвердження невинуватості ОСОБА_6 , однак указаний експерт не був допитаний у суді апеляційної інстанції в зв`язку з його смертю.
Водночас, апеляційний суд 07 липня 2021 року без належних мотивів відмовив узадоволенні повторного клопотання про допит іншого експерта ОСОБА_15 , яка брала участь у складанні висновку згаданої експертизи та надавала показання в суді першої інстанції. Така відмова суду в задоволенні клопотання, на думку прокурора, позбавила можливості сторону обвинувачення отримати роз`яснення висновку експертизи, наданого стороною захисту, чим було порушено вимоги ст.22 КПК, а саме здійснення кримінального провадження на основі змагальності.
При цьому прокурор вказує, що у висновку експерта від 15 травня 2020 року №25,26/18 не наведено відповідей того, яким чином існуюча в медичних закладах (лікарнях) практика виклику більш досвідчених фахівців із метою надання кваліфікаційної допомоги у складних ситуаціях співвідноситься з вимогами чинного законодавства у сфері охорони здоров`я, зокрема в частині того, чи продовжила ОСОБА_6 виконувати обов`язки лікуючого лікаря після прибуття більш досвідченого лікаря ОСОБА_12 та чи повинна була безумовно виконувати вказівки цього лікаря щодо продовження стимулювання пологів замість проведення кесаревого розтину у разі проведення таких пологів останнім.
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_6 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду щодо неї без змін. Вважає рішення апеляційного суду законним та обґрунтованим, а касаційну скаргу безпідставною. Зазначає, що в конкретній ситуації 06 березня 2013 року не мала можливості надати потерпілій належну медичну допомогу, адекватну фактичним обставинам, а відсутність такої можливості, на її думку, виключає існування лікарської помилки в її діях.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора, просив її задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд кримінального провадження, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права оцінювати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.
До компетенції касаційного суду не входить перевірка обставин, зазначених у ст.409 КПК, а саме перевірка невідповідності оскарженого рішення фактичним обставинам кримінального провадження, а тому доводи в касаційній скарзі щодо таких обставин не можуть бути предметом розгляду в порядку касаційної процедури.
Разом із тим доводи сторони обвинувачення про ухвалення рішення апеляційного суду з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост.94цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 419 КПК визначено, що в мотивувальній частині ухвали повинні міститися короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення першої інстанції, узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 в апеляційному порядку, не дотримався цих вимог кримінального процесуального закону.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор оскаржив вапеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_6 , при цьому в апеляційній скарзі він наводив докладні аргументи на обґрунтування своєї думки щодо незаконності вироку суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просив скасувати виправдувальний вирок і постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися медичною діяльністю на строк 2 роки, із застосуванням положень статей 75, 76 КК звільнити від призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік і покласти на неї відповідні обов`язки.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, фактично не проаналізував у повному обсязі викладених у скарзі доводів. Зокрема, суд в ухвалі не зазначив доводів прокурора щодо не врахування судом першої інстанції, в тому числі, даних висновку експерта від10березня 2016року № 62, а саме посилання прокурора на зміст п. 8 цього висновку, не вказав доводів про не врахування місцевим судом запису лікаря в резюме пологів про те, що через відсутність умов для проведення кесаревого розтину було вирішено продовжувати пологову стимуляцію потерпілої (т.6, а.п.61, 62).
Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції незаконно виправдав ОСОБА_6 без наведення переконливих мотивів, поверхнево та односторонньо підійшов до дослідження обставин вчинення кримінального правопорушення, не врахував доказів сторони обвинувачення, зокрема, показань свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_11 , які повністю узгоджуються з висновками експертів від10березня 2016року № 62, від 20 травня 2015 року №135 і від15травня2020 року №25, 26/18, та обґрунтував рішення доказами сторони захисту.
При цьому, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відсутність записів у медичних документах про дії лікарів, про консилярне рішення щодо продовження стимуляції народження дитини природним шляхом і відмова від проведення кесаревого розтину не вказують на те, що лікар ОСОБА_6 через необережність у формі злочинної недбалості чи злочинної самовпевненості не вчинила дій, які зобов`язана була вчинити: не здійснила правильної оцінки своїх дій із подальшим переглядом тактики ведення пологів шляхом проведення кесаревого розтину, продовжила проводити пологову стимуляцію. Самостійно, без ще одного лікаря, кесарів розтин вона фізично виконати не могла. У конкретній ситуації 06 березня 2013року лікар ОСОБА_6 не мала реальної можливості надати породіллі ОСОБА_14 належну медичну допомогу, адекватну фактичним обставинам. Відсутність такої можливості виключає існування лікарської помилки в діях обвинуваченої.
Такі висновки апеляційного суду колегія суддів вважає передчасними.
Свідок ОСОБА_12 під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції зазначав про те, що, коли оглянув потерпілу, зрозумів, що ситуація є складною, пологи розпочалися ще вранці й затягнулися. Процес їх ведення на той час не був відображений у медичній документації. На час огляду голова плоду перебувала в малому тазу. Перед ним питання про проведення кесаревого розтину обвинувачена не ставила і рішення з цього приводу мав приймати лікуючий лікар, тобто обвинувачена. Він перебував поряд із породіллею до народження дитини, але не був її лікуючим лікарем, чому надана ним потерпілій допомога не відображена в історії пологів, не знає. Обвинувачена до нього з приводу заповнення медичної документації не зверталася. Про те, що було підготовлено операційний блок, він не знав.
Свідок ОСОБА_11 дав показання про те, що його як лікаря-анестезіолога дійсно викликали до породіллі ОСОБА_14 . Коли прибув до лікарні, там вже був лікар ОСОБА_12 , він у складі бригади чекав, чи буде прийнято рішення про оперування породіллі, і мав забезпечити останній анестезію. У лікарні їх зібрала обвинувачена. При цьому він особисто участі в проведенні консиліуму лікарів не брав. Пояснив, що консиліум є нарадою лікарів, на якій вирішується питання щодо подальшої тактики лікування. Якщо в консиліумі беруть участь двоє лікарів і один з них є більш досвідченим, то слухають більш досвідченого лікаря. Про що радилися інші лікарі стосовно ведення пологів потерпілої і чому не було прийнято рішення про проведення останній кесаревого розтину, йому не відомо.
Зокрема, із пояснень ОСОБА_6 видно те, що в потерпілої ОСОБА_14 був стан вторинної слабкості потуг, у зв`язку з чим останній було розпочато стимуляцію пологів за допомогою препарату «Окситоцин», що не допомагало. Вона вирішила, що необхідно провести кесарів розтин, тому приблизно о18:00викликала головного лікаря ОСОБА_12 , який був ургентним лікарем, а також лікаря-анестезіолога ОСОБА_11 , та повідомила про це операційний блок лікарні. Таким чином, відбулася нарада лікарів, тобто консиліум, необхідним для того, щоб провести кесарів розтин.
Як убачається з наявних у матеріалах провадження висновку експерта від15травня2020 року №25, 26/18 і медичних документів (т.5, а.п.200, т. 2, а.п. 168, 171), після внесення ОСОБА_6 виправлення, в результаті чого дані партограми та резюме пологів не співпадали по окситоцину, що свідчить про порушення клінічного протоколу «Аномалії пологової діяльності» (додаток до наказу Міністерства охорони здоров`яУкраїни(даліМОЗ)від31грудня 2004року №676 «Методика введення окситоцину з метою лікування слабкості пологової діяльності»), згідно з яким після першого введення окситоцину та не досягнення ефекту через 30хвилин швидкість введення збільшують кожні 30хвилин на 6крапель до 40крапель на 1 хвилину.
Із наявного в провадженні протоколу засідання комісії при Управлінні охорони здоров`я Чернігівської облдержадміністрації (далі управління) щодо випадку пологів ОСОБА_14 , на засіданні якої була присутня лікар акушер гінеколог ОСОБА_6 , слідує висновок комісії про те, що диспансерний нагляд за вагітною ОСОБА_14 проводився з порушенням наказу МОЗ від 15 липня 2013року № 417 «Методичні рекомендації щодо організації надання амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги», а саме всупереч п.7 не було вжито заходів щодо своєчасного надання медичної допомоги породіллі при виникненні ускладнень у пологах, також пологи проведено некваліфіковано з порушенням клінічних протоколів: «Ведення нормальних пологів», «Аномалії пологової діяльності», затверджених наказами МОЗ від 29 грудня 2003 року № 620, від31грудня 2004 року № 676 та наказом управління від 29 грудня 2003 року №220 «Про організацію діяльності та удосконалення якості надання акушерсько-гінекологічної допомоги населенню» (т.2 а.с. 2224).
У розділі 3 посадової інструкції від 02 січня 2013 року, затвердженої головним лікарем Семенівської центральної районної лікарні, визначено, що в обов`язки завідувача акушерсько-гінекологічного відділення входить, у тому числі: якісне ведення медичної документації, надання своєчасної і якісної консультативної допомоги всім хворим, які такої потребують, та забезпечення послідовності додержання лікування хворих між поліклінікою і стаціонаром. Відповідно до розділу 4 цієї інструкції завідувач відділенням несе відповідальність: за постановку лікування, діагностичної і профілактичної допомоги у відділенні, якість ведення медичної документації, за надання своєчасної інформації керівництву лікарні про всі надзвичайні випадки і заходи, що прийняті з цих підстав, за неякісну роботу і помилкові дії, так і за бездіяльність і неприйняття рішень, що входять до сфери обов`язків та компетенції (т. 2, а.п.61,62).
Враховуючи наведені накази, протоколи щодо акушерсько-гінекологічної допомоги та посадову інструкцію, колегія суддів не може погодитися з висновками апеляційного суду в частині того, що оскільки ОСОБА_6 прийняла рішення про виклик більш досвідченого, ургентного лікаря, стаж роботи якого становить більше 20 років, вона не мала реальної можливості надати породіллі ОСОБА_14 належну медичну допомогу, тому її відповідальність за ч.2 ст. 140 КК виключається.
Крім того, згідно з даними зазначеного висновку експерта від 15травня2020року №25, 26/18, в історії пологів відсутній протокол лікарського консиліуму, при цьому експерти дійшли висновку про те, що можливо було б запобігти тяжким наслідкам у новонародженої дитини або значно зменшити їх тяжкість, якби після двохгодинного затяжного потужного періоду пологів, який тривав 4 години 30 хвилин, було прийнято рішення консиліумом лікарів і проведено кесарів розтин (т.5, а.п.201).
Суд звертає увагу на те, що в суді першої інстанції ОСОБА_6 пояснювала, що 1 2 рази асистувала при кесаревому розтині, і зазначала, що лікар ОСОБА_12 , разом з яким вони могли зробити цю операцію, відмовився її робити. Судами першої й апеляційної інстанцій не встановлено, а також не вбачається з показань ОСОБА_6 і свідків того, що в обвинуваченої були будь-які перешкоди або неможливість викликати іншого ургентного лікаря для надання медичної допомоги ОСОБА_14 , враховуючи те, що її обов`язки дозволяли їй це зробити. При цьому з показань свідка ОСОБА_12 в ході апеляційного розгляду вбачається, що, крім нього, були й інші працюючі ургентні лікарі на період пологової діяльності потерпілої (т.6, а.п.121, звукозапис від17вересня 2021року).
На думку Суду, апеляційний суд залишив поза увагою наведені обставини, встановлені під час розгляду кримінального провадження, та не дав відповідей на доводи в апеляційній скарзі прокурора про те, що, надавши перевагу висновку експерта від15травня 2020 року №25,26/18, суд першої інстанції не врахував доказів на підтвердження присвоєння ОСОБА_6 звання лікаряспеціаліста за спеціальністю «Акушерство і гінекологія», відповідно до якого такий лікар має знати сучасні методики виконання акушерських та гінекологічних операцій і маніпуляцій, володіти повним обсягом хірургічних втручань, усіма методами амбулаторного і стаціонарного лікування, у тому числі й проводити кесарів розтин.
Немає в ухвалі апеляційного суду і відповіді на те, що місцевий суд не врахував того, що медична документація була заповнена вже наступного дня після проведення пологів, коли ОСОБА_6 були відомі їх наслідки, а тому неповне і неправильне заповнення документації є наслідком її бажання уникнути відповідальності.
При цьому під час апеляційного розгляду провадження ОСОБА_6 підтвердила, що спочатку зробила запис у медичних документах, що виправдовував її дії як лікаря, яка приймала пологи, а потім внесла виправлення і відобразила дійсну картину.
Суд апеляційної інстанції не проаналізував доводів, викладених у скарзі, щодо незаконності оскаржуваного вироку і не дав оцінки стосовно їх обґрунтованості, афактично просто навів перелік доказів, наданих стороною захисту, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про визнання ОСОБА_6 невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 140 КК.
Таким чином, апеляційний суд не перевірив та належним чином не проаналізував усіх доводів в апеляційній скарзі прокурора щодо незаконності рішення суду першої інстанції, не зазначив підстав, на яких визнав їх необґрунтованими, внаслідок чого постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Доводи прокурора в касаційній скарзі про порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК заслуговують на увагу. Відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора про допит іншого експерта ОСОБА_15 під час апеляційного розгляду, оскільки питання, на які вказував прокурор, не ставились до експертів, суд нез`ясував, чи стосувалися підстави повторного допиту експерта доводів, наведених в апеляційній скарзі.
Крім того, слід звернути увагу на те, що клопотання прокурора про допит експерта ОСОБА_13 , який входив до складу експертної комісії при складанні висновку від15травня2020 року №25,26/18, апеляційний суд задовольнив, але допит експерта був неможливим у зв`язку з його смертю.
На підставі ч. 1 ст. 438 КПК у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати викладе, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати на них вичерпні відповіді, перевірити питання щодо наявності підстав для повторного допиту експерта та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 17 вересня 2021 рокущодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
