Єдиний державний реєстр судових рішень
22.07.2016
Провадження № 1-кп/744/19/2016
Єдиний унікальний № 744/315/16-к
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 липня 2016 року Семенівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілих та одночасно цивільних позивачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
представника потерпілої та одночасно представника цивільного позивача ОСОБА_7 ,
представника цивільного відповідача ОСОБА_8 ,
обвинуваченої ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області кримінальне провадження за обвинувальним актом за номером Єдиного реєстру досудових розслідувань 12014270230000085 щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Семенівка Чернігівської області, українки, громадянки України, з повною вищою освітою, одруженої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, працюючої завідуючою гінекологічним відділенням комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня», проживаючої по АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України,-
В С Т А Н О В И В:
За обвинувальним актом стороною обвинувачення ОСОБА_9 пред`явлене обвинувачення в тому, що вона, обіймаючи згідно із наказом по комунальному лікувально-профілактичному закладу «Семенівська районна центральна лікарня» від 02 січня 2013 року № 1 посаду завідуючої гінекологічним відділенням комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська районна центральна лікарня», маючи згідно диплома Сумського державного університету серії СМ №23894797 від 30 червня 2004 року освіту за спеціальністю «лікувальна справа» та кваліфікацію «лікар», відповідно до наказу Харківської медичної академії післядипломної освіти від 14 жовтня 2011 року № 328-У, маючи звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю «акушерство та гінекологія», тобто будучи відповідно до ст. 74 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року медичним працівником зі спеціальною освітою, а також, маючи відповідно до розділу ІІI-го своєї посадової інструкції, затвердженої головним лікарем комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська районна центральна лікарня» обов`язки по наданню своєчасної та якісної консультативної допомоги в присутності лікуючого лікаря всім хворим, які цього потребують, забезпеченню послідовності додержань лікування хворих між поліклінікою й стаціонаром, здійсненню госпіталізації й організації при необхідності консультативної допомоги хворим та іншим спеціалістам, згідно з п. «а» ч. 1 ст. 78 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року зобов`язана надавати своєчасну та кваліфіковану медичну й лікарську допомогу, неналежно виконала свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки. Так, ОСОБА_9 06 березня 2013 року, перебуваючи у комунальному лікувально-профілактичному закладі «Семенівська районна центральна лікарня», котрий розташований по вулиці Лікарняний Хуторок, 2, в місті Семенівка Чернігівської області, та приймаючи пологи у ОСОБА_11 , при виникненні ускладнень в пологах вторинної слабкості пологової діяльності, що проявилося у зменшенні кількості та сили потуг, яке спричинило припинення просування голівки плоду по родовим шляхам та зупинці її у вузький частині малого тазу з її тривалим стисканням, що потребувало активних дій з її боку з метою перегляду подальшої тактики ведення пологів - проведення кесаревого розтину, порушуючи вимоги клінічних протоколів «Ведення нормальних пологів», «Аномалії пологової діяльності», затверджених відповідними наказами Міністерства охорони здоров`я України № 620 від 29 грудня 2003 року та № 676 від 31 грудня 2004 року, наказу Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації № 22 від 19 грудня 2003 року «Про організацію діяльності та удосконалення якості надання акушерсько-гінекологічної допомоги населенню», неналежно виконала свої професійні обов`язки через недбале до них ставлення, а саме: не вчинила дій, які зобов`язана була вчинити: не здійснила правильну оцінку своїх дій з подальшим переглядом тактики ведення пологів шляхом проведення кесаревого розтину, продовжила проводити пологову стимуляцію. Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_9 , були спричинені тяжкі наслідки для новонародженого ОСОБА_12 у вигляді раннього органічного ураження нервової системи у вигляді мікроцефалії, спастичного тетрапарезу, епісиндрому. Причиною неврологічних захворювань, що маються у ОСОБА_12 , є пологова травма. Виникнення цього стану є наслідком не вжиття заходів щодо своєчасного надання медичної допомоги роділлі при виникненні ускладнень в пологах вторинної слабкості пологової діяльності. Ускладнення пологів у вигляді вторинної слабкості пологової діяльності виникло в потужному періоді пологів. Ведення пологів при діагнозі вторинна слабкість пологової діяльності не відповідає клінічним протоколам. Своєчасне пологорозрішення шляхом операції кесарського розтину, що не було зроблено, давало б можливість народження дитини без родової травми. За таких обставин некваліфіковане проведення пологів зумовило пологову травму дитини з виникненням раннього органічного ураження нервової системи у вигляді мікроцефалії, спастичного тетрапарезу, епісиндрому.
Беручи до уваги викладене, сторона обвинувачення вважає, що своїми діями, які виразились у неналежному виконанні своїх професійних обов`язків, котрі спричинили тяжкі наслідки малолітньому, ОСОБА_9 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України.
Обвинувачена ОСОБА_9 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України, не визнала повністю, та дала показання про те, що вона обіймає посаду завідуючої гінекологічним відділенням комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня». В силу свого звання лікаря за спеціальністю акушерство та гінекологія вона дійсно приймала пологи у ОСОБА_11 у вказаному медичному закладі 06 березня 2013 року. На час прийняття пологів у неї був фактичний стаж за спеціальністю 2 місяці 4 дні, а до цього вона перебувала у довготривалих відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами через народження двох дітей. Пологи ОСОБА_5 розпочиналися як звичайні, але згодом виникли раптові ускладнення через слабкість пологової діяльності у ОСОБА_5 , котру передбачити було не можливо, і за її вказівкою було розпочате стимулювання пологової діяльності шляхом введення ОСОБА_5 препарату «окситоцин». Введення цього препарату ОСОБА_5 відбувалося протягом менш ніж двох годин як цього вимагають клінічні протоколи. Однак, ситуація з пацієнтом не йшла в позитивний бік і тому за її ініціативи через необхідність проведення кесаревого розтину була викликана операційна бригада, анестезіолог. Втім, по приїзду медперсоналу в лікарню, викликаний досвідчений лікар-гінеколог, на той час головний лікар комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» ОСОБА_13 у ході наради з нею повідомив, що кесарів розтин ОСОБА_5 на його думку робити запізно, сказав їй «роби що хочеш». Так як вона без досвіду проведення кесаревого розтину не могла його провести, та через те, що таку операцію їй одній робити було не під силу, враховуючи вплив слів ОСОБА_13 про недоцільність кесаревого розтину, вона з метою досягнення позитивного результату продовжила стимулювання пологової діяльності ОСОБА_5 шляхом подальшого введення їй препарату окситоцин. Практики накладення акушерських щипців у неї не було, крім цього, такі щипці є небезпечними у застосуванні. Вакуум-екстрактор в лікарні на час пологів ОСОБА_5 був відсутній. За таких обставин згодом ОСОБА_5 народила хлопчика ОСОБА_12 . Останньому незабаром були діагностовані ураження нервової системи. Зараз у неї є досвід проведення кесаревих розтинів і на цей час аніяких проблем з цим вона не відчуває, але на час пологів ОСОБА_5 через відсутність досвіду роботи й проведення оперативних втручань та обставин, що склалися з лікарем ОСОБА_13 , вона вочевидь не змогла відповідно розібратися у ситуації. При складанні медичної документації щодо випадку з ОСОБА_5 вона припустилася неправильного заповнення документації з-за браку досвіду та відсутності порад з боку колег. Про нараду при пологах ОСОБА_5 із приводу тактики подальшого лікування (консиліум лікарів) у медичній документації вона записи не зробила, бо так наказав їй зробити ОСОБА_13 ..
Допитана як потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні дала показання про те, що після народження її син ОСОБА_12 має суттєві хвороби. У народженні дитини з такими хворобами вона вважає більш винною особою не обвинувачену ОСОБА_14 , а більш досвідченого лікаря ОСОБА_13 , котрий був викликаний ОСОБА_9 .. Вона незабаром перед народженням дитини не говорила присутньому поряд з ОСОБА_9 ОСОБА_13 щоб той її лікував, але й зовсім не заперечувала проти цього.
Допитаний як потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні дав показання про те, що 06 березня 2013 року йому зателефонувала колишня теща ОСОБА_15 й повідомила про складнощі при народженні сина ОСОБА_12 . Він допомагав синові як міг.
У судовому засіданні, крім показань обвинуваченої та потерпілих, судом досліджено докази обвинувачення, а саме показання та документи (письмові відомості).
Зокрема, допитаний як свідок обвинувачення ОСОБА_16 у судовому засіданні дав показання про те, що його 06 березня 2013 року викликали як лікаря-анестезіолога на роботу до комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» із приводу проведення можливого кесаревого розтину потерпілій ОСОБА_5 .. На роботу його й лікаря ОСОБА_13 підвозили на автомобілі. Згодом кесарів розтин не відбувся. Про що радилися ОСОБА_13 і ОСОБА_9 йому не відомо.
Допитаний як свідок обвинувачення ОСОБА_13 у судовому засіданні дав показання про те, що 06 березня 2013 року він прибував за викликом на роботу до комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» стосовно ситуації з пологами ОСОБА_5 .. При прибутті він переконався, що кесарів розтин ОСОБА_5 робити було запізно. Рішення щодо не проведення кесаревого розтину ОСОБА_5 приймала обвинувачена ОСОБА_9 як лікуючий лікар, адже він таким у тій ситуації не був. Після пологів він ушивав розриви у ОСОБА_5 .. На той час він працював на посаді головного лікаря комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» і на 0,25 ставки гінеколога. Достеменно пояснити чому він вважав і з яких саме міркувань виходив, коли робив свої висновки про те, що кесарів розтин потерпілій ОСОБА_5 , коли він опинився в лікарні, робити вже було запізно, суду пояснити він не може.
Допитана як свідок обвинувачення ОСОБА_17 у судовому засіданні дала показання про те, що як медичний працівник комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» вона була присутня 06 березня 2013 року близько 21 години як народився малолітній ОСОБА_12 ..
Допитана як свідок обвинувачення ОСОБА_18 у судовому засіданні дала показання про те, що як медичний працівник (акушер) комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» вона 06 березня 2013 року приймала зміну. До ОСОБА_5 була підключена крапельниця. Вказівки щодо підключення крапельниці давала ОСОБА_9 ..
Допитана як свідок обвинувачення ОСОБА_19 у судовому засіданні дала показання про те, що вона як медичний працівник комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» повинна була 06 березня 2013 року слідкувати за породіллею й приймати пологи у ОСОБА_5 .. Вона слідкувала за переймами ОСОБА_5 у якої згодом почалися потуги. Вона пішла з роботи десь о 18 годині 45 хвилин чи 18 годині 50 хвилин.
Допитана як свідок обвинувачення ОСОБА_15 у судовому засіданні дала показання про те, що 06 березня 2013 року вона зателефонувала доньці ОСОБА_5 на мобільний телефон і за голосом останньої відчула що з донькою щось не так. Потім зателефонувала в лікарню на стаціонарний телефон і трубку взяв лікар ОСОБА_13 .. Він повідомив, що донька народила, але дитину скоріш за все потрібно буде везти в місто Чернігів на лікування. Вона зателефонувала колишньому зятю ОСОБА_6 й повідомила про важкі пологи.
У судовому засіданні вивчені дані наданих суду стороною обвинувачення двох висновків комісійних судово-медичних експертиз від № 135 від 04 листопада 2015 року та № 62 від 11 квітня 2016 року, за якими виведено підсумки щодо неякісного, на думку, осіб, які провадили експертизи, ведення пологів ОСОБА_5 обвинуваченою ОСОБА_9 (аркуші матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) (далі а.с.) 28-36, а також 46-57 з тому 2).
Судом також у судовому засіданні досліджена надана стороною обвинувачення медична документація в оригіналах, складена в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Семенівська центральна районна лікарня» щодо обставин перебігу пологів ОСОБА_5 (том 2, а.с. 80-178), й копії письмових даних про обставини лікування дитини ОСОБА_12 нібито з комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна дитяча лікарня» (том 2, а. с. 179-238; том 3, а. с. 1-169).
Поряд з доказами обвинувачення, у судовому засіданні судом досліджені докази захисту, які отримані з таких процесуальних джерел доказів як показання та документи.
Зокрема, допитаний як свідок захисту ОСОБА_20 у судовому засіданні дала показання про те, що вона як медичний працівник комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» з 08 години по 19 годину 06 березня 2013 року чергувала в операційній. Була така вказівка готуватися до кесаревого розтину.
Допитана як свідок захисту ОСОБА_21 у судовому засіданні дала показання про те, що вона є працівником комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня», але через відсутність медичної освіти точних даних про характер медичних втручань під час пологів ОСОБА_5 вона сповістити не може.
Допитана як свідок захисту ОСОБА_22 у судовому засіданні дала показання про те, що вона 06 березня 2013 року з 08 до 23 години як медичний працівник перебувала на роботі в комунальному лікувально-профілактичному закладі «Семенівська центральна районна лікарня». Близько 18 години їй повідомили, що може бути кесарів розтин через що була розгорнута операційна протягом 10-15 хвилин. Згодом медперсонал чекав вказівок лікарів.
Допитана як свідок захисту ОСОБА_23 у судовому засіданні дала показання про те, що станом на 06 березня 2013 року вона обіймала посаду заступника головного лікаря з медичної частини комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня». Внаслідок пологів ОСОБА_5 необхідно було викликати фахівців з дитячої патології з комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна дитяча лікарня». Проте, медперсонал цього закладу на виклик відмовив у своєчасному приїзді. У ситуації з можливістю проведення кесаревого розтину ОСОБА_5 вона вважає, що думка ОСОБА_13 як головного лікаря була вищою від думки лікаря ОСОБА_9 .. Остання практично не мала змоги не дослухатися до його настанов. Вона вважає, що ОСОБА_9 одна кесарів розтин ОСОБА_5 провести не могла. ОСОБА_9 вона може охарактеризувати як сумлінного лікаря.
У судовому засіданні судом вивчені відомості наданої стороною захисту довідки про доплату лікарю акушер-гінекологу ОСОБА_13 за виклик для надання ургентної допомоги породіллі ОСОБА_11 (том 3, а.с. 170), копії витягу з журналу ургентації по комунальному лікувально-профілактичному закладу «Семенівська центральна районна лікарня» за 06 березня 2013 року (том 3, а.с. 173-176); копії листків непрацездатності, виданих ОСОБА_11 , із зазначенням даних про лікуючого лікаря ОСОБА_13 (том 3, а.с. 177-180).
Вислухавши у судовому засіданні обвинувачену та потерпілих, дослідивши докази обвинувачення й захисту, суд убачає за необхідне визнати обвинувачену у пред`явленому обвинуваченні невинуватою та виправдати її за наступних обставин.
З пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення убачається, що їй як медичному працівникові поставлено до вини те, що вона неналежно виконала свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення.
Застосування норми кримінального закону, передбаченої ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України, у контексті пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення за критеріями злочинної недбалості однозначно вказує на те, що така недбалість повинна виходити з її боку як від медичного працівника, який має достатні навички, досвід і кваліфікацію.
В той же час законом передбачено, що у випадку, коли тяжкі наслідки для хворого стали результатом недостатніх навичок, досвіду й кваліфікації медичного працівника його кримінальна відповідальність виключається.
Це випливає із законодавчого закріплення суб`єктивного критерію злочинної недбалості як виду необережної форми вини у ч. 3 ст. 25 Кримінального кодексу України, де зазначено, що необережність особи є злочинною недбалістю, якщо вона не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була (об`єктивний критерій) і могла (суб`єктивний критерій) їх передбачити.
Згаданий вище суб`єктивний критерій означає, що особа могла (мала фактичну можливість) передбачити настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння. Ця можливість пов`язується з такими обставинами: 1) конкретна ситуація, в якій вчиняється діяння, повинна створювати для особи об`єктивну реальність передбачити наслідки; 2) за своїми індивідуальними характеристиками (вік, освіта, ступінь кваліфікації, знання загальних та спеціальних правил, наявність життєвого та професійного досвіду, стан здоров`я тощо) особа повинна мати можливість правильно оцінити ситуацію, що склалася, і передбачити наслідки. Тобто не повинно бути таких обставин, що стосуються ситуації та особи, які створювали б неможливість передбачення шкідливих наслідків.
Разом з тим, у кримінальному провадженні з`ясовано, що діяння обвинуваченої ОСОБА_9 на час пологів ОСОБА_5 вказували лише на ознаки повинності обвинуваченої передбачити настання тяжких наслідків для пацієнта в силу обійманої посади та наявної освіти (що їй і інкриміновано), але обставини інкримінованого вочевидь не говорять про те, що обвинувачена при цьому мала можливість передбачити шкоду своїх дій внаслідок відсутності практичного досвіду призначення та проведення кесаревих розтинів (накладення акушерських щипців при неприсутності в лікарні вакуум-екстрактора), її нетривалого стажу роботи (2 місяці 4 дні), якому передували після отримання нею відповідної медичної освіти довготривалі відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами.
Більш того, за обставинами кримінального провадження, при пологах ОСОБА_5 викликаний ОСОБА_9 досвідчений лікар ОСОБА_13 пропонував обвинуваченій не проводити кесарів розтин, виходячи з його безґрунтовної суб`єктивної оцінки ситуації, яку обвинувачена в силу відсутності досвіду сприймала за чисту монету.
З огляду на викладене, через відсутність суб`єктивного критерію злочинної недбалості як форми необережності, що є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України, за свої діяння обвинувачена ОСОБА_9 не може нести кримінальну відповідальність.
Також суд убачає за потрібне зауважити, що сформульоване за обвинувальним актом обвинувачення ОСОБА_9 має ряд істотних недоліків які самі по собі виключають вірогідність кваліфікації її дій як злочинних.
Так, обвинуваченій поставлено до вини невиконання обов`язків за посадою завідуючої гінекологічним відділенням комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня», які до лікування ОСОБА_5 аніякого відношення не мають.
Приміром, ОСОБА_9 звинувачується у недодержанні посадових обов`язків «по наданню своєчасної та якісної консультативної допомоги в присутності лікуючого лікаря всім хворим, які цього потребують, забезпеченню послідовності додержань лікування хворих між поліклінікою й стаціонаром, здійсненню госпіталізації й організації при необхідності консультативної допомоги хворим та іншим спеціалістам» (обвинувальний акт, том 1, а.с. 4).
В той же час обвинуваченій ОСОБА_9 навіть те, що вона була лікуючим лікарем ОСОБА_5 за призначенням з огляду на приписи ст. 34 Основ законодавства України про охорону здоров`я, до вини не поставлено зовсім, адже обвинувальний акт такого формулювання не містить.
Додатково із цього приводу суд убачає за потрібне зазначити ще й наступне.
Ст. 34 Основ законодавства України про охорону здоров`я передбачає дві категорії лікуючих лікарів: обраного пацієнтом та призначеного керівником закладу охорони здоров`я чи його підрозділу. При цьому жодним нормативно-правовим актом не передбачено видання наказів або розпоряджень про закріплення лікуючого лікаря за пацієнтом, який його обрав.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_9 підтверджувала, що вона вважала себе лікуючим лікарем ОСОБА_5 за призначенням (журнал судового засідання в томі 3 на а.с. 193).
Разом з тим, потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні стверджувала, що вона безпосередньо перед народженням дитини не говорила присутньому поряд з ОСОБА_9 викликаному останньою досвідченому лікарю ОСОБА_13 щоб він її лікував, але й зовсім не заперечувала проти цього (той самий журнал судового засідання в томі 3 на а.с. 193).
Однак, стороною обвинувачення не досліджене питання про те, чи не був можливо лікар ОСОБА_13 шляхом обрання його через конклюдентні дії ОСОБА_5 також її лікуючим лікарем (обраним лікуючим лікарем) поряд з ОСОБА_9 (лікуючим лікарем за призначенням), сприймаючи при цьому факт отримання ОСОБА_13 плати за його виклик на пологи ОСОБА_5 (довідка про доплату в томі 3 на а.с. 170), а також обставини його попереднього ведення лікування ОСОБА_5 перед пологами (виписані ОСОБА_13 як лікуючим лікарем потерпілій листки непрацездатності в томі 3 на а.с. 177-180).
При цьому суд відзначає, що Рекомендації Міжнародної організації праці № 69 (прийняті 20.04.1944 на 26-й сесії засідання Генеральної конференції Міжнародної організації праці) отримання згоди обраного пацієнтом лікаря на свою участь у лікуванні пацієнта залишають за рамками процедури його обрання, адже лікар (обраний пацієнтом чи призначений лікувальним закладом) не може відмовлятися від пацієнтів, які направляються до нього компетентними органами чи фахівцями.
Більш того, стороною обвинувачення не вияснено чому ОСОБА_13 як головний лікар та керівник медичної організації своєчасно не здійснив заміну недосвідченого лікаря за призначенням ОСОБА_9 і не взяв як досвідчений лікар ведення пологів ОСОБА_5 , приміром, на себе.
Через це залишилися поза увагою сторони обвинувачення суттєві обставини впливу ОСОБА_13 як на здоров`я пацієнта ОСОБА_5 , так і на поведінку обвинуваченої ОСОБА_9 при пологах ОСОБА_5 , без чого питання про винуватість ОСОБА_9 є сумнівним.
Диспозиція ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України має бланкетний характер з-за чого у кожному конкретному випадку мають встановлюватися вимоги яких конкретно нормативних актів (інструкцій, правил, вказівок тощо) порушено особою з посиланням на відповідні пункти, частини, статті, глави, розділи таких нормативних актів.
Втім, обвинувальний акт не поміщає в собі конкретні посилання на те, які саме частини алгоритмів дій лікаря, котрі прописані у відповідних клінічних протоколах, порушено обвинуваченою ОСОБА_9 у ході медичного втручання під час пологів ОСОБА_5 , а тільки посилається загалом на «вимоги клінічних протоколів «Ведення нормальних пологів», «Аномалії пологової діяльності», затверджених відповідними наказами Міністерства охорони здоров`я України № 620 від 29 грудня 2003 року та № 676 від 31 грудня 2004 року, наказу Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації № 22 від 19 грудня 2003 року «Про організацію діяльності та удосконалення якості надання акушерсько-гінекологічної допомоги населенню»» (примірник згаданого наказу Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, який має локальний характер, суду стороною обвинувачення взагалі не надано, він у матеріалах кримінального провадження не присутній).
Поряд з наведеними істотними прорахунками обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_9 , суд також переконаний у відсутності належних і допустимих доказів вини обвинуваченої ОСОБА_9 взагалі.
Зокрема, суд не може взяти до уваги як належні наведені вище показання свідків обвинувачення ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 через їхню переважну беззмістовність у відношенні інкримінованого ОСОБА_9 ..
Показання ж свідка обвинувачення ОСОБА_13 також не можуть бути сприйняті судом як належні, адже суд упевнений, що цей свідок намагається певним чином зняти з себе провину шляхом перекладення її на обвинувачену ОСОБА_9 .. Крім цього, свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні так і не зміг суду достеменно пояснити чому він вважав і з яких саме міркувань виходив, коли робив свої висновки про те, що кесарів розтин потерпілій ОСОБА_5 , коли він опинився в лікарні, робити вже було начебто запізно.
У медичній документації, присутній у кримінальному провадженні, є істотні розбіжності щодо відомостей про перебіг пологів (це убачається з показань як обвинуваченої у судовому засіданні, яка наголошувала, що вона вдавалася до неправильного заповнення документації, виходячи з браку досвіду та ситуації з головним лікарем ОСОБА_13 , так і навіть із даних самого висновку експертизи № 62 від 11 квітня 2016 року (відповідь на останнє питання, том 2, а.с. 57), де згадується про відсутність змоги у експертів об`єктивізувати акушерську ситуацію в конкретні проміжки часу через суттєві розходження між даними партограми та даними «Резюме пологів»).
Тому висновки судово-медичних експертів із приводу виникнення захворювань новонародженого як наслідків діянь обвинуваченої не ґрунтуються на об`єктивних даних про справжні діяння присутнього при пологах медичного персоналу, а є нічим іншим як припущеннями, заснованими на низці суб`єктивних досвідів судово-медичних експертів, а також на домінуючих уявленнях включених до складу експертів при проведенні комісійних експертиз позаштатних спеціалістів (фахівців), які ще й не мають статусу атестованих судово-медичних експертів, однак внаслідок узгодження лише зі стороною обвинувачення були залучені до проведення експертиз як експерти (зважаючи, певно, на неоднозначні приписи п. 4 Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України»).
За такої ситуації вважати належними доказами вини ОСОБА_9 згадані вище висновки експертиз № 135 від 04 листопада 2015 року (том 2, а.с. 28-36) та № 62 від 11 квітня 2016 року (том 2, а.с. 46-57), у яких надано експертами та фахівцями довільні твердження стосовно обставин події, що недостовірно відображені у медичній документації, котра певним чином бралася за основу при проведенні експертиз, у суду немає підстав.
Крім цього, підсумкові висновки висновку експертизи № 62 від 11 квітня 2016 року витікають з його дослідницької (протокольної) частини, яка містить аналіз з`ясованої обстановки пологів, котрий у деякій мірі заснований на показаннях осіб, повідомлених у ході досудового розслідування слідчому згідно відомостей складених останнім протоколів допитів (об`ємні цитати з протоколів слідчого у висновку експертизи в т. 2, а.с. 55-56).
Втім, згідно ч. 4 ст. 95 Кримінального процесуального кодексу України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Отже, дані показань щодо обставин події, відображені у написаних слідчим протоколах допитів, надані суду крізь призму суджень по них експертів і оформлені висновком експертизи, не можуть бути підґрунтям для ухвалення судового рішення.
Враховуючи це, висновок експертизи № 62 від 11 квітня 2016 року тим більше не може бути сприйнятий судом як відповідний, адже суд на його відомості, враховуючи викладене вище, посилатися не може.
Поряд цим, суд зауважує, що всупереч приписів п. 7 Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», вимог ухвали слідчого судді Семенівського районного суду Чернігівської області від 10 березня 2016 року (том 3, а.с. 217-218), експертам для проведення вказаних вище обох експертиз надавалися, поряд з іншим, не оригінали медичної документації, а її копії, подавалися не всі, а вибіркові матеріали кримінального провадження, зокрема, ті, що містять відомості про погляди на ситуацію з боку ОСОБА_13 , натомість дані щодо бачення ситуації з боку лікаря ОСОБА_9 від експертів приховувалися (доводи клопотання захисника про приховування від експертів матеріалів кримінального провадження (том 4, а.с. 2 на звороті), стороною обвинувачення у судовому засіданні так і не спростовано).
Таким чином, висновки експертів від № 135 від 04 листопада 2015 року та № 62 від 11 квітня 2016 року є не тільки неналежними, але й недопустимими через що в силу вимог ч. 2 ст. 86, ст. 94, ч. 10 ст. 101 Кримінального процесуального кодексу України не можуть вважатися доказами вини обвинуваченої ОСОБА_9 ..
Медична документація комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» щодо обставин перебігу пологів ОСОБА_5 (та, яка надана суду в оригіналах (том 2, а.с. 80-178), як уже зазначалося вище, містить суттєві недоліки у даних про часові проміжки акушерської ситуації через що не може бути сприйнята судом як належні документи в силу положень ч. 1 ст. 99 Кримінального процесуального кодексу України через те, що ця документація відомості про точні обставини події не містить.
Копії медичної документації з комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна дитяча лікарня» (том 2, а. с. 179-238; том 3, а. с. 1-169) не можуть мати силу документів, які є доказами, адже стороною обвинувачення всупереч приписів ч. 3 ст. 99 Кримінального процесуального кодексу України оригінали таких документів суду не надавалися.
Враховуючи викладене, суд констатує, що у кримінальному провадженні стороною обвинувачення належні і допустимі докази вини ОСОБА_9 суду не надано й такі докази цією стороною, з огляду на опис матеріалів кримінального провадження (том 2, а.с. 78-79), у ході досудового розслідування не зібрані.
Поряд з цим, у суду немає підстав для ігнорування відомостей вказаних вище доказів захисту, оскільки відповідно до основоположної презумпції, закладеної у норму ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у діянні обвинуваченої ОСОБА_9 унаслідок відсутності суб`єктивної сторони складу злочину, належних і допустимих доказів її винуватості, відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України, з огляду на що за правилами п. 2 ч. 1 та ч. 6 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України через установлення невинуватості обвинувачена ОСОБА_9 й підлягає виправданню.
Під час кримінального провадження ОСОБА_9 не обмежувалася у правах, які потребують поновлення.
Заходи забезпечення кримінального провадження, обумовлені п. п. 3 9 ч. 2 ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України, в тому числі запобіжний захід, щодо ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженні не застосовувалися.
Предмети, визнані речовими доказами, за наявними в суді матеріалами кримінального провадження відсутні.
Письмові відомості, які стороною обвинувачення надавалися суду нібито як документи, зокрема оригінали медичної документації з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» та копії письмових даних нібито з комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна дитяча лікарня», які зберігаються у матеріалах кримінального провадження слід зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 остаточною ціною в 522858 гривень 61 копійка (т. 1, а.с. 41-42, т. 4, а.с. 12) та ОСОБА_6 ціною в 300000 гривень 00 копійок (т. 1, а.с. 73) до комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» щодо грошових відшкодувань моральної та майнової шкоди, які засновані виключно на обставинах обвинувачення ОСОБА_9 , а не доводах про прорахунки інших осіб чи про провину комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» як юридичної особи вцілому, котра мала забезпечувати адекватне лікуванням пацієнта ОСОБА_5 під час пологів, через виправдання обвинуваченої ОСОБА_9 за відсутності в її діях складу кримінального правопорушення за правилами ч. 3 ст. 129 Кримінального процесуального кодексу України слід залишити без розгляду.
Процесуальні витрати потерпілої ОСОБА_5 у кримінальному провадженні у розмірі сплачених 5000 гривень 00 копійок її представникові, адвокатові ОСОБА_7 , згідно квитанції № 3322360 від 14 липня 2016 року, що присутня в матеріалах кримінального провадження, стягненню з обвинуваченої ОСОБА_9 чи іншій компенсації у межах цього кримінального провадження не підлягають, позаяк такі витати за правилами ч. 1 ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України стягуються лише з обвинуваченого й тільки у разі ухвалення обвинувального вироку.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, яка в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню судами України як джерело права, і зокрема, на правові позиції, наведені Європейським судом з прав людини у рішенні від 27 червня 2006 року у справі «Биржиковський проти Польщі», суд вважає обов`язковим направити копію даного вироку, що стосується тяжких наслідків для малолітньої особи в медичній установі, до комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» для доведення його до відома усього медичного персоналу цього закладу загалом, аби не допустити повторення негативного досвіду в майбутньому, а відтак гарантувати пацієнтам надання якісніших медичних послуг.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
У Х В А Л И В:
ОСОБА_9 в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України, визнати невинуватою та виправдати за відсутністю в її діянні складу вказаного кримінального правопорушення.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» стосовно грошових компенсацій майнової та моральної шкоди залишити без розгляду.
У стягненні здійснених потерпілою ОСОБА_5 процесуальних витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги представника потерпілої, відмовити повністю.
Письмові відомості, які стороною обвинувачення надавалися суду нібито як документи, зокрема оригінали медичної документації з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня», та копії письмових даних начебто з комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна дитяча лікарня», зберігати у матеріалах кримінального провадження (кримінальної справи).
Копію даного вироку після набрання ним законної сили направити до комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» для доведення його до відома усього медичного персоналу цього закладу загалом, аби не допустити повторення негативного досвіду в майбутньому.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги через Семенівський районний суд Чернігівської області.
Суддя: ОСОБА_1
