Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 744/315/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/795/975/2016 Категорія - ст. 140 ч. 2 КК Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014270230000085, за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні на вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 22 липня 2016 року по кримінальному провадженню, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Семенівка Чернігівської області, українки, громадянки України, з повною вищою освітою, одруженої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, працюючої завідуючою гінекологічним відділенням комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня», проживаючої по АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_6
представника потерпілої ОСОБА_9
обвинуваченої ОСОБА_7
захисника ОСОБА_10
представника цивільного відповідача ОСОБА_11
У С Т А Н О В И Л А:
Вироком Семенівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_7 в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України, - визнано невинуватою та виправдано за відсутністю в її діянні складу вказаного кримінального правопорушення.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_12 до комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» стосовно грошових компенсацій майнової та моральної шкоди - залишено без розгляду.
У стягненні здійснених потерпілою ОСОБА_6 процесуальних витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги представника потерпілої, - відмовлено повністю.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
Як встановив суд, за обвинувальним актом стороною обвинувачення ОСОБА_7 пред`явлене обвинувачення в тому, що вона, обіймаючи згідно із наказом по комунальному лікувально-профілактичному закладу «Семенівська районна центральна лікарня» від 02 січня 2013 року № 1 посаду завідуючої гінекологічним відділенням комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська районна центральна лікарня», маючи згідно диплома Сумського державного університету серії СМ №23894797 від 30 червня 2004 року освіту за спеціальністю «лікувальна справа» та кваліфікацію «лікар», відповідно до наказу Харківської медичної академії післядипломної освіти від 14 жовтня 2011 року № 328-У, маючи звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю «акушерство та гінекологія», тобто будучи відповідно до ст. 74 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року медичним працівником зі спеціальною освітою, а також, маючи відповідно до розділу ІІІ-го своєї посадової інструкції, затвердженої головним лікарем комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська районна центральна лікарня» обов`язки по наданню своєчасної та якісної консультативної допомоги в присутності лікуючого лікаря всім хворим, які цього потребують, забезпеченню послідовності додержань лікування хворих між поліклінікою й стаціонаром, здійсненню госпіталізації й організації при необхідності консультативної допомоги хворим та іншим спеціалістам, згідно з п. «а» ч. 1 ст. 78 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року зобов`язана надавати своєчасну та кваліфіковану медичну й лікарську допомогу, неналежно виконала свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки. Так, ОСОБА_7 06 березня 2013 року, перебуваючи у комунальному лікувально-профілактичному закладі «Семенівська районна центральна лікарня», котрий розташований по вулиці Лікарняний Хуторок, 2, в місті Семенівка Чернігівської області, та приймаючи пологи у ОСОБА_13 , при виникненні ускладнень в пологах - вторинної слабкості пологової діяльності, що проявилося у зменшенні кількості та сили потуг, яке спричинило припинення просування голівки плоду по родовим шляхам та зупинці її у вузький частині малого тазу з її тривалим стисканням, що потребувало активних дій з її боку з метою перегляду подальшої тактики ведення пологів - проведення кесаревого розтину, порушуючи вимоги клінічних протоколів «Ведення нормальних пологів», «Аномалії пологової діяльності», затверджених відповідними наказами Міністерства охорони здоров`я України № 620 від 29 грудня 2003 року та № 676 від 31 грудня 2004 року, наказу Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації № 22 від 19 грудня 2003 року «Про організацію діяльності та удосконалення якості надання акушерсько-гінекологічної допомоги населенню», неналежно виконала свої професійні обов`язки через недбале до них ставлення, а саме: не вчинила дій, які зобов`язана була вчинити: не здійснила правильну оцінку своїх дій з подальшим переглядом тактики ведення пологів шляхом проведення кесаревого розтину, продовжила проводити пологову стимуляцію. Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_7 , були спричинені тяжкі наслідки для новонародженого ОСОБА_14 у вигляді раннього органічного ураження нервової системи у вигляді мікроцефалії, спастичного тетрапарезу, епісиндрому. Причиною неврологічних захворювань, що маються у ОСОБА_14 , є пологова травма. Виникнення цього стану є наслідком не вжиття заходів щодо своєчасного надання медичної допомоги роділлі при виникненні ускладнень в пологах - вторинної слабкості пологової діяльності. Ускладнення пологів у вигляді вторинної слабкості пологової діяльності виникло в потужному періоді пологів. Ведення пологів при діагнозі вторинна слабкість пологової діяльності не відповідає клінічним протоколам. Своєчасне пологорозрішення шляхом операції кесарського розтину, що не було зроблено, давало б можливість народження дитини без родової травми. За таких обставин некваліфіковане проведення пологів зумовило пологову травму дитини з виникненням раннього органічного ураження нервової системи у вигляді мікроцефалії, спастичного тетрапарезу, епісиндрому.
До апеляційного суду надійшла апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_6 , в якій просила вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 22 липня 2016 стосовно ОСОБА_7 скасувати. Вказувала, що даний вирок є незаконним та необґрунтованим через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Вважає, що наявність вищезазначеної освіти є гарантією опанування лікарем відповідного медичного фаху, і є достатньою для виконання медичних маніпуляцій, в тому числі операції кесаревого розтину, тому вона могла передбачити настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння. Окрім того, з показів самої ОСОБА_7 слідує, що вона не один раз була асистентом під час операції кесаревого розтину. Лікар ОСОБА_7 спочатку хотіла провести операцію кесаревого розтину, проте, прислухавшись до можливо «злочинної» поради більш досвідченого лікаря ОСОБА_15 не проводити кесарів розтин, ОСОБА_7 погодилася з думкою ОСОБА_15 і продовжила стимуляцію окситоцином, маючи можливість провести вказану операцію при асистентуванні ОСОБА_15 ..
Також, суд першої інстанції помилково визнав неналежними та не допустимими доказами висновки комісійних судово - медичних експертиз № 135 та № 62 тому, що суд першої інстанції не дав оцінку партограмі пологів та резюме пологів, не встановивши, який з них є вірним, хоча вказані протирічча мав змогу усунути. Стосовно надання експертам копій історій хвороби малолітнього ОСОБА_16 зазначає, що історії хвороби ОСОБА_16 мають опосередкований вплив на винуватість ОСОБА_7 , адже стосуються перебігу лікування новонародженого, а не перебігу вагітності та пологів. Та вказує, що для проведення експертиз можуть залучатися фахівці взагалі без-будь якого узгодження, і такі фахівці прирівнюються до судових експертів, а слідчий не міг інакше, аніж на підставі протоколів допитів свідків, на яких не обґрунтовує свої висновки суд, призначити та провести експертизи. Крім того, судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотань про проведення комісійних судово-медичних експертиз, хоча суд мав змогу доручити проведення експертизи або експертним установам, зазначеним у клопотанні, або будь-якій іншій експертній установі на вибір суду.
Прокурор також подав апеляційну скаргу, в якій просив повторно дослідити докази сторони обвинувачення, допитати свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .. Вирок районного суду скасувати в зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України. Призначити їй покарання за ч. 2 ст. 140 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі, з позбавленням права знайомитися медичною діяльністю строком 2 роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнити від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі на 1 рік та покласти обов`язки, передбачені ст. 76 КК України: повідомляти КВІ про зміну місця проживання, роботи, періодично зявлятися для реєстрації до КВІ.
Цивільний позов ОСОБА_20 ( ОСОБА_21 ) в частині стягнення з КЛПЗ «Семенівська ЦРЛ» майнової шкоди в сумі 22858 грн. 61 коп. задовольнити повністю, а в частині відшкодування з КЛПЗ «Семенівська ЦРЛ» завданої немайнової (моральної) шкоди вирішити на розсуд суду.
Цивільний позов ОСОБА_22 щодо стягнення з КЛПЗ «Семенівська ЦРЛ» немайнової (моральної) шкоди вирішити на розсуд суду.
Вказував, що суд ухвалюючи вирок, суд незаконно виправдав ОСОБА_7 не зазначивши переконливих доводів для виправдання останньої, поверхнево та односторонньо підійшов до дослідження обставин вчинення злочину.
Зокрема, ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції показання свідків сторони обвинувачення до уваги не взяв, а рішення обґрунтував показами свідків сторони захисту.
Так, під час допиту у судовому засіданні свідка ОСОБА_15 показав, що коли прибув до родової палати та оглянувши породіллю переконався, що робити кесарів розтин було робити запізно. Консиліум не проводився. Рішення щодо не проведення кесаревого розтину ОСОБА_13 приймала ОСОБА_7 , як лікуючий лікар. Також, свідок ОСОБА_17 пояснив, що був викликаний як лікар анестезіолог. У подальшому кесарів розтин чи консиліум не проводили. Дані покази повністю узгоджуються з висновками комісійних судово - медичних експертиз № 135 та № 62.
Також, вказує на неправильність висновків суду щодо посилання на те, що законом передбачено, що у випадку коли тяжкі наслідки для хворого стали результатом недостатніх навичок, досвіду й кваліфікації медичного працівника, то його кримінальна відповідальність виключається. Щодо розбіжностей в медичній документації апелянт вказує, що вона заповнювалася вже на наступний день після проведення пологів, коли ОСОБА_7 були відомі наслідки пологів, а тому неповне та невірне заповнення документації є наслідком її бажання уникнути відповідальності.
Також, вважає належними та допустимими доказами вини ОСОБА_7 висновки експертів № 135 від 04.11.2015 та № 62 від 11.04.2016 у яких надано експертами та фахівцями твердження стосовно обставин події.
Не погоджується з позицією суду, щодо неприпустимості надання для проведення експертиз частково не оригіналів медичної документації, а їх копій, оскільки надані експертам копії медичної документації відповідали оригіналам та були належним чином завірені.
Також, у судовому засіданні для остаточного усунення будь-яких сумнівів та потенційних суперечностей стороною обвинувачення заявлялося клопотання щодо проведення повторної комісійної судово - медичної експертизи. Однак, в його задоволенні відмовлено.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
В своїх запереченнях на апеляційні скарги прокурора та потерпілої, адвокат ОСОБА_10 вказує, що виправдувальний вирок є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а доводи апеляційних скарг є надуманими.
Цивільний відповідач КЛПЗ Семенівська центральна районна лікарня в особі в.о. головного лікаря ОСОБА_23 також подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просить залишити її без задоволення а вирок районного суду без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченої та її адвоката, які вважали вирок законним та обґрунтованим, а апеляційні скарги прокурора та потерпілої безпідставними, потерпілу та її представника, які вважали, що ОСОБА_7 винувата у вчиненні кримінального правопорушення і повинна нести покарання, просили вирок суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, прокурора, яка просила постановити новий вирок та засудити ОСОБА_7 за ст. 140 ч. 2 КК України, скасувавши виправдувальний вирок, представника цивільного відповідача, який вважав вирок законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження передбачених кримінальним процесуальним кодексом.
За змістом статті 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
З матеріалів провадження вбачається, що останні не містять технічного звукозапису судового засідання в суді першої інстанції, під час допиту свідка ОСОБА_15 , а тому колегія розцінює вказане, як відсутність технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
Тому вказаний вирок підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, вказано, що у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
З огляду на те, що вирок суду скасовується через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегія суддів, виходячи з положень ч. 2 ст. 415 КПК України не перевіряє інші доводи апеляційних скарг.
При новому розгляді у суді першої інстанції суду необхідно повторно дослідити всі докази по справі у відповідності до вимог статті 94 КПК України та з відповідним мотивуванням викласти це у вироку. Зокрема: необхідно звернути увагу на вимоги ст. 80 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», особи винні у порушенні законодавства про охорону здоров`я, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законодавством.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 412, 415, 419 Кримінального процесуального кодексу України, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.
Вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 22 липня 2016 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_24 ОСОБА_2 ОСОБА_25
