Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 744/315/16-к
провадження № 51-5915 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженої ОСОБА_7 , на вирок Чернігівського апеляційного суду від 15 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270230000085 від 07 квітня 2014 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Семенівка Чернігівської області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в її діянні є склад указаного злочину.
Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 17 вересня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2021 року - без змін.
Верховний Суд постановою від 21 червня 2022 року ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 17 вересня 2021 року скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Чернігівський апеляційний суд вироком від 15 травня 2023 року виправдувальний вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2021 року щодо ОСОБА_7 скасував та ухвалив свій, за яким ОСОБА_7 визнав винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, та призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, з позбавленням права займатися медичною діяльністю строком на 2 роки. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного основного та додаткового покарання, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.
Вирішено цивільний позов та питання щодо процесуальних витрат.
За обставин, детально викладених у вироку, 06 березня 2013 року ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді завідуючої гінекологічним відділенням комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» (далі - Семенівська ЦРЛ), розташованого за адресою: по вул. Лікарняний Хуторок, 2, м. Семенівка, Чернігівська область, приймаючи пологи в ОСОБА_8 , під час виникнення ускладнень у пологах неналежно виконала свої професійні обов`язки через недбале ставлення до них, а саме не вчинила дій, які зобов`язана була вчинити: не здійснила правильної оцінки своїх дій з подальшим переглядом тактики ведення пологів шляхом проведення кесаревого розтину, продовжила проводити пологову стимуляцію. Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_7 були спричинені тяжкі наслідки для новонародженого ОСОБА_9 у вигляді раннього органічного ураження нервової системи у вигляді мікроцефалії, спастичного тетрапарезу, епісиндрому. Причиною неврологічних захворювань у ОСОБА_9 є пологова травма.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
· у діях ОСОБА_7 відсутній склад інкримінованого їй правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, оскільки вона не могла і не мала права розпочати кесарів розтин одноособово, проте вжила всіх можливих невідкладних заходів для проведення операції за участю обов`язкових спеціалістів операційної бригади. Крім того, ОСОБА_7 не могла використати інші способи розродження вагітної, такі як вакуум-екстрактор (через його відсутність у лікарні) та акушерські щипці (оскільки не володіла технікою їх накладення);
· сторона обвинувачення не довела які з покладених на ОСОБА_7 обов`язків лікаря акушера-гінеколога не були виконані або виконані неналежним чином, що спричинило тяжкі наслідки;
· залучені до надання медичної допомоги потерпілій лікарі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 після виникнення у ОСОБА_12 аномалії пологової діяльності мусили приймати рішення консиліумом щодо подальшого ведення породілля, надати відповідну допомогу та внести записи в історію пологів. Відсутність відповідних записів свідчить про неналежне виконання ними своїх обов`язків;
· апеляційний суд не надав належної оцінки висновкам судово-медичних експертиз від 04 листопада 2015 року№ 135, від 11 квітня 2016 року № 62 та висновку експерта від 19 березня - 15 травня 2020 року № 25, 26/18;
· вирок апеляційного суду є невмотивованим та не відповідає приписам ст. 370 КПК України.
На касаційну скаргу захисника прокурор подав заперечення, у яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Зміст доводів касаційної скарги сторони захисту фактично зводиться до того, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад інкримінованого їй злочину, її винуватість не доведена поза розумним сумнівом.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.
Обов`язок всебічного й неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, які стосуються події, що є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість існування іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін.).
На думку Суду, в цьому кримінальному провадженні винуватість ОСОБА_7 доведено поза розумним сумнівом з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 140 КК України, та призначив їй відповідне покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.
За результатом апеляційного розгляду суд встановив, що ОСОБА_7 , маючи звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Акушерство та гінекологія», тобто будучи медичним працівником зі спеціальною освітою, приймаючи пологи в ОСОБА_8 , неналежно виконала свої професійні обов`язки через недбале ставлення до них, всупереч вимогам клінічних протоколів «Ведення нормальних пологів», «Аномалії пологової діяльності», затверджених відповідними наказами МОЗ України від 29грудня 2003 року №620 та від 31 грудня 2004 року №676, наказу Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА №22 від 19 грудня 2003 року «Про організацію діяльності та удосконалення якості надання акушерсько-гінекологічної допомоги населенню», при виникненні ускладнень в пологах - вторинної слабкості пологової діяльності, що проявилося у зменшенні кількості та сили потуг, яке спричинило припинення просування голівки плоду по родовим шляхам та зупинку її у вузькій частині малого таза з її тривалим стисканням, що потребувало активних дій з її боку, не вчинила дій, які зобов`язана була вчинити: не здійснила правильної оцінки своїх дій з подальшим переглядом тактики ведення пологів шляхом проведення кесаревого розтину, продовжила здійснювати пологову стимуляцію. Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_7 були спричинені тяжкі наслідки для новонародженого ОСОБА_9 у вигляді раннього органічного ураження нервової системи у вигляді мікроцефалії, спастичного тетрапарезу, епісиндрому.
При цьому апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_7 несумлінно поставилася до виконання своїх професійних обов`язків і під час виникнення ускладнень у пологах ОСОБА_12 не вжила заходів для подальшого перегляду тактики ведення пологів шляхом проведення кесаревого розтину. Апеляційний суд дійшов висновку, що неналежне виконання обвинуваченою своїх професійних обов`язків перебуває у причинному зв`язку з настанням тяжких наслідків у вигляді пологової травми дитини ОСОБА_9 з виникненням раннього органічного ураження нервової системи у вигляді мікроцефалії, спастичного тетрапарезу, епісиндрому.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційний суд обґрунтував своє рішення показаннями ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , експертів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , консультаційним висновком спеціаліста та випискою з історії хвороби від 14 березня 2014 року №2809, протоколом засідання комісії при Управлінні охорони здоров`я облдержадміністрації з розбору випадку пологів ОСОБА_12 , висновком експерта від 04 листопада 2015 року № 135, висновком експерта від 11 квітня 2016 року № 62, висновком експерта від 19 березня - 15 травня 2020 року № 25, 26/18, посадовою інструкцією завідувача акушерсько-гінекологічного відділення, яка затверджена головним лікарем Семенівської ЦРЛ від 02 січня 2013 року.
Так, апеляційний суд установив, що ОСОБА_7 , відповідно до наказу по Семенівській ЦРЛ від 02 січня 2013 року № 1 була призначена на посаду завідуючої гінекологічним відділенням указаного медичного закладу.
Згідно з розділом ІІI посадової інструкції, затвердженої головним лікарем Семенівської ЦРЛ від 02 січня 2013 року, до функціональних обов`язків завідувача акушерсько-гінекологічного відділення входять обов`язки: з надання своєчасної та якісної консультативної допомоги в присутності лікуючого лікаря всім хворим, які цього потребують; із забезпечення послідовності дотримання лікування хворих між поліклінікою і стаціонаром; з здійснення госпіталізації й організації у разі необхідності консультативної допомоги хворим та іншим спеціалістам.
Розділом IV вищевказаної інструкції, передбачено, що завідувач відділення несе відповідальність, зокрема, за постановку лікування, діагностичної, профілактичної допомоги у відділенні й поліклініці; якісне ведення медичної документації, своєчасну підготовку і здачу звітних документів; за своєчасне інформування керівництва лікарні про всі надзвичайні випадки (раптова смерть, нещасний випадок, зловживання персоналом та інші) у відділенні й заходи, що вжиті з цього приводу; несе відповідальність як за неякісну роботу і помилкові дії, так і за бездіяльність і неприйняття рішень, які входили до сфери його обов`язків і компетенції.
Судом також враховано довідку Семенівської ЦРЛ, якою підтверджується, що відповідно до розпорядку дня 06 березня 2013 року робочий час для акушера-гінеколога ОСОБА_7 тривав з 08:00 до 20:42. При цьому лікарю ОСОБА_7 було проведено доплату за виклик для надання ургентної допомоги 06 березня 2013 року з 21:00 по 03:00 породіллі ОСОБА_12 .
Крім того, судом також було враховано ряд доказів: консультаційний висновок спеціаліста та виписки з історії хвороби № 2809, Протокол засідання комісії при Управлінні охорони здоров`я облдержадміністрації з розбору випадку пологів ОСОБА_12 , висновки експертів від 04 листопада 2015 року № 135, від 11 квітня 2016 року № 62, від 19 березня - 15 травня 2020 року № 25, 26/18.
Відповідно до протоколу засідання комісії при Управлінні охорони здоров`я облдержадміністрації з розбору випадку пологів ОСОБА_12 , комісією зроблено висновки, що диспансерний нагляд за вагітною проводився з порушенням наказу МОЗ України від 15 липня 2013 року № 417, пологи проведено некваліфіковано, з порушенням клінічних протоколів, затверджених наказами МОЗ України від 29 грудня 2003 року № 620 та від 31 грудня 2004 року № 676, та наказу Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА від 29 грудня 2003 року № 220 (т. 2, а. п. 22-24).
Консультаційним висновком спеціаліста і виписками з історії хвороби № 2809 підтверджується, що дитині ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено діагнози: «внутрішньоутробна інфекція - двобічна полісегментарна пневмонія, ДН ІІІ ст., тромбоцитопенія, гіпербілірубінемія, синдром аспірації меконію. Тяжке гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС, гострий період, ВШК ІІІ-ІV ст. Поліорганічна недостатність: набряк головного мозку, серцево-легенева недостатність, судомний синдром, геморрагічний синдром» (т. 2, а. п. 6 - 13).
Згідно з висновком експерта від 04 листопада 2015 року № 135, у дитини ОСОБА_9 наявне неврологічне захворювання: наслідки раннього органічного ураження нервової системи у вигляді мікроцефалії, спастичного тетрапарезу, епісиндрому. Під час пологів у ОСОБА_12 в потужному періоді виникло ускладнення - вторинна слабкість пологової діяльності. Вказане ускладнення проявилося у зменшенні кількості та сили потуг, яке спричинило припинення просування голівки плоду по родовим шляхам та зупинку її у вузькій частині малого таза з її тривалим стисканням, що, на думку експертів, і зумовило виникнення пологової травми дитини і, як наслідок, виникнення описаних вище неврологічних захворювань. Достовірно передбачити виникнення вторинної слабкості родової діяльності було неможливо. Ускладнення пологів виникло в потужному періоді пологів, ведення пологів при діагнозі вторинна слабкість пологової діяльності не відповідає клінічним протоколам. Своєчасне пологорозродження шляхом операції кесарського розтину, що не було зроблено, давало б можливість народження дитини без родової травми. Причиною неврологічних захворювань, наявних у дитини, є пологова травма. Виникнення цього стану є наслідком невжиття заходів щодо своєчасного надання медичної допомоги породіллі під час виникнення ускладнень у пологах - вторинної слабкості пологової діяльності. Крім того, в цьому випадку недоліком надання медичної допомоги, на думку експертів, є те, що виклик ургентних лікарів було проведено із запізненням. Комісія вважає, що диспансерний нагляд за вагітною в Семенівській ЦРЛ проводився з порушенням наказу МОЗ України від 15 липня 2013 року № 417. Пологи ОСОБА_9 проведені некваліфіковано, з порушенням клінічних протоколів, затверджених наказами МОЗ України №620 від 29 грудня 2003 року та №676 від 31 грудня 2004 року і наказу Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА №220 від 29 грудня 2003 року. Некваліфіковане проведення пологів зумовило пологову травму дитини з виникненням описаних вище неврологічних захворювань (т. 2, а. п. 28 - 36).
Відповідно до висновку експерта від 11 квітня 2016 року № 62 допустима тривалість другого періоду пологів у жінки, що народжує вперше, не може перевищувати дві години. Після вичерпання цього часу, що мало місце у цьому випадку, повинно бути прийняте рішення щодо негайного пологорозрішення (вакуум-екстракція або кесарів розтин).
На думку комісії, через дві години після початку другої фази пологів у громадянки ОСОБА_12 в ситуації, що склалася їй потрібно було провести термінове пологорозрішення шляхом проведення кесаревого розтину. При цьому не встановлено судово-медичних даних, які б могли однозначно свідчити про наявність протипоказань у матері та плоду для проведення вказаного оперативного втручання вчасно.
У ситуації, що склалася, завідувач акушерсько-гінекологічним відділенням Семенівської ЦРЛ не тільки могла, а й повинна була провести оперативне пологорозрішення у громадянки ОСОБА_12 шляхом проведення кесаревого розтину.
Згідно з даними партограми (розділ «Історії пологів») введення окситоцину ОСОБА_12 було розпочато о 18:00, а за даними, що містяться в «Резюме пологів» о 16:45. Тому достеменно встановити, коли саме було розпочато введення окситоцину в цьому випадку не є можливим.
Виклик у відділення лікаря ОСОБА_10 комісія не вважає помилкою, однак відповідно до записів у медичних документах пологи у громадянки ОСОБА_12 вела лікар ОСОБА_7 , яка особисто відповідальна за постановку лікування, діагностичної і профілактичної роботи у відділенні. Крім того, згідно з посадовою інструкцією вона несла відповідальність за неякісну роботу та помилкові дії, за бездіяльність, неприйняття рішень, які входять до сфери її обов`язків і компетенції.
При цьому в експертизі зауважено, що всю відповідальність за надання медичної допомоги ОСОБА_12 особисто несла завідувач акушерсько-гінекологічним відділенням і в наданій у розпорядження комісії історії пологів відсутні будь-які записи про те, що остання давала вказівки щодо передачі ведення пологів ургентному лікарю ОСОБА_10 , а також, що йому доручено вести якісь записи в медичній документації та будь-яким чином впливати на лікувальний процес ОСОБА_12 . У розділі «Резюме пологів» міститься запис про те, що о 18.00 був викликаний лікар ОСОБА_10 та анестезіолог ОСОБА_18 , з якого є незрозумілим мета виклику і те, чи прибули вони у відділення. Будь-які записи про проведення консиліуму відсутні. Також згідно із записами у медичній документації, жоден з указаних лікарів не брав участі у визначенні подальшої тактики лікування, призначенні медичних препаратів тощо, а також те, що вони відмовлялися від надання медичної допомоги, тому робити будь-які записи в медичній документації вони не були зобов`язані.
Зважаючи на відсутність підтвердження факту можливого проведення лікарського консиліуму, відсутності факту передачі лікарем ОСОБА_7 ведення пологів у ОСОБА_12 іншому лікарю, призначення будь-якого лікування роділлі ОСОБА_10 чи ОСОБА_18 , єдиною особою що була повинна визначати тактику ведення родів була ОСОБА_7 (т.2, а. п.46-57).
Згідно з висновком експерта № 25,26/18, складеним за результатами проведення повторної комісійної судово-медичної експертизи від 19 березня - 15 травня 2020 року, у новонародженого ОСОБА_9 одразу було діагностовано тяжке гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС, гострий період, набряк головного мозку. ВШК? Геморагічний синдром. Внутрішньоутробна інфекційна двобічна пневмонія, ателектаз правої легені. ДН ІІІ ст. СДР ІІ ст. Дистроксія шийного відділу хребта. За даними партограми введення окситоцину було розпочато о 18:00, а в резюме пологів вказано - у період із 16:45 до 18:00, і ця невідповідність не дає можливості встановити точний час початку введення окситоцину.
Відсутність опису умов, які не дозволили провести розродження вагітної шляхом кесаревого розтину, та часу, коли ці умови вже були відсутні, унеможливлює оцінку стану породіллі та плода на цьому етапі. Також неможливо встановити, як саме було прийнято рішення - одноосібно лікарем чи консиліумом. Також під час пологів ОСОБА_12 виникло ускладнення у вигляді затяжного потужного періоду (4 години 30 хвилин при нормі 2 години), яке відповідно до вимог протоколу «Аномалії пологової діяльності» потребувало негайного, відразу після двогодинного періоду, прийняття рішення консиліумом та проведення розродження вагітної шляхом кесаревого розтину, накладення акушерських щипців чи застосування вакуум-екстрактора, що не виключено могло б запобігти виникненню неврологічних захворювань у новонародженого чи значно зменшити їх тяжкість. Однак указана медична допомога не була надана, що призвело до подовження потужного періоду до 4 годин 30 хвилин ( норма - 2 години), тривалого стиснення голівки в пологових шляхах та, як наслідок, до важкого гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС.
Крім того, в експертизі зазначено, що незалежно від кваліфікації та практичного досвіду, лікар акушер-гінеколог повинен володіти повним обсягом такого хірургічного втручання, як кесарів розтин. ОСОБА_7 була переведена на посаду завідуючої акушерсько-гінекологічним відділенням 02 січня 2013 року. Під час призначення (переведення) на посаду завідуючої відділенням лікаря акушера-гінеколога зі стажем, меншим ніж 5 років, не було дотримано Кваліфікаційних вимог, що, на думку комісії, могло сприяти неналежному наданню медичної допомоги ОСОБА_12 .
Згідно з резюме пологів, жоден лікар не володіє технікою накладання щипців, вакуум-екстрактор відсутній. Така організація акушерсько-гінекологічної допомоги на рівні Семенівської ЦРЛ не дозволила провести вчасне (ургентне) розродження ОСОБА_12 шляхом накладення акушерських щипців чи застосування вакуум-екстрактора.
З наявних даних випливає, що до надання медичної допомоги ОСОБА_12 були залучені лікар акушер-гінеколог ОСОБА_10 і лікар-анестезіолог ОСОБА_11 , тобто рішення щодо ведення породіллі на всіх етапах пологової діяльності повинні були прийматись консилярно (лікарями ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ).
У роботі лікувальних закладів України існує практика виклику більш досвідчених фахівців з метою надання кваліфікованої медичної допомоги у складних ситуаціях. Тобто рішення лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_7 під час пологів 06 березня 2013 року та при аномалії пологової діяльності в породіллі ОСОБА_12 , яка не піддавалась медичній корекції у виді застосування препарату «окситоцин», щодо проведення кесаревого розтину з викликом більш кваліфікованого та досвідченого лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_10 (стаж роботи близько 20 років, вища кваліфікаційна категорія), який проводив медичне лікування та нагляд за ОСОБА_12 на стадії вагітності, а також лікаря-анестезіолога, було обґрунтованим і правильним. Є логічним те, що лікар, викликаний на допомогу, бере активну участь у наданні медичної допомоги пацієнту та робить відповідні записи в медичній документації.
У цьому випадку, лікарі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які залучалися до надання медичної допомоги ОСОБА_12 , мусили надавати медичну допомогу ОСОБА_12 після виникнення в неї аномалії пологової діяльності у вигляді вторинної слабкості пологової діяльності та внести відповідні записи (результати огляду, діагноз, рекомендації з подальшого лікування тощо) до медичних документів ОСОБА_12 та новонародженої дитини. Однак історія пологів № 27/710 не містить таких записів.
Отже, врахувавши все вищевикладене, комісія вбачає прямий причинно-наслідковий зв`язок між комплексом організаційних та практичних недоліків у наданні медичної допомоги під час пологів ОСОБА_12 на рівні Семенівської ЦРЛ та тяжким ураженням нервової системи дитини ОСОБА_9 . Установити, що саме було провідним (основним) у цьому випадку не є можливим (т. 5, а. п. 89 - 203).
За наслідком судового розгляду, апеляційний суд обґрунтовано визнав безпідставними доводи сторони захисту, зокрема, про те, що через відмову лікаря ОСОБА_19 робити кесарів розтин ОСОБА_7 не мала можливості зробити це самостійно, оскільки у такому випадку вона була зобов`язана викликати іншого ургентного хірурга для проведення кесаревого розтину. При цьому суд також врахував те, що засуджена вказувала, що до 06 березня 2013 року вона 1 - 2 рази асистувала при кесаревому розтині.
Отже, слушними є висновки апеляційного суду, що неналежне виконання обвинуваченою своїх професійних обов`язків перебуває у причинному зв`язку з настанням тяжких наслідків у вигляді пологової травми дитини ОСОБА_9 з виникненням раннього органічного ураження нервової системи у вигляді мікроцефалії, спастичного тетрапарезу, епісиндрому.
Крім того варто зауважити, що доводи касаційної скарги захисника про те, що суди не перевірили причетності інших лікарів та лікарні в цілому до вчинення цього кримінального правопорушення, також не можна вважати слушними, оскільки за приписами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Таким чином, колегія суддів наголошує, що всупереч доводам сторони захисту апеляційний суд згідно зі ст. 94 КПК України належним чином повно та всебічно дослідив усі докази, зокрема висновки судово-медичних експертиз від 04 листопада 2015 року № 135, від 11 квітня 2016 року № 62 та висновок від 19 березня - 15 травня 2020 року № 25, 26/18. При цьому доводи сторони захисту щодо незгоди з даною апеляційним судом оцінкою доказів стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що, виходячи з вимог ст. 433 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Крім того, сторона захисту не вказує на жодні порушення вимог КПК України під час оцінки доказів апеляційним судом, а в касаційній скарзі лише не погоджується з такою оцінкою, що не є підставою для скасування судового рішення в суді касаційної інстанції відповідно до ст. 438 цього Кодексу.
Так, зі змісту ст. 140 КК України вбачається, що основним безпосереднім об`єктом цього кримінального правопорушення є здоров`я та життя особи, додатковим обов`язковим - установлений порядок виконання медичним та фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків. Потерпілим від злочину є хворий, тобто особа, в якої наявне певне захворювання, травма чи інший хворобливий стан.
Об`єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням (дією чи бездіяльністю) - невиконанням чи неналежним виконанням медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; 2) наслідками у виді тяжких наслідків для хворого; 3) причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідками.
Невиконання професійних обов`язків означає, що медичний або фармацевтичний працівник не вчиняє тих дії, які він в силу виконуваної роботи зобов`язаний був учинити. Неналежне виконання професійних обов`язків має місце в разі, коли медичний або фармацевтичний працівник виконує свої обов`язки не в повному обсязі, недбало, поверхово, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності. Невиконання чи неналежне виконання відповідним суб`єктом своїх професійних обов`язків може бути й одноразовим.
Оскільки диспозиція ст. 140 КК України має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов`язки покладались на винну особу і які з цих обов`язків не виконані взагалі або виконано неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів (інструкцій, правил, вказівок тощо) порушено винним.
Злочин, передбачений ч. 2 ст. 140 КК України, вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків для неповнолітнього. Під тяжкими наслідками слід розуміти, наприклад, смерть людини, її самогубство, заподіяння потерпілому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, спричинення ятрогенного захворювання.
Суб`єкт злочину - спеціальний. Це медичні та фармацевтичні працівники (лікарі незалежно від профілю, особи середнього медичного персоналу тощо).
Слід наголосити, що для кваліфікації за ст. 140 КК України не має значення, до якої категорії лікуючих лікарів належить винуватий.
Суб`єктивна сторона злочину визначається психічним ставленням до суспільно небезпечних наслідків і характеризується необережністю.
Разом з тим, як вже зазначалося вище та враховано апеляційним судом, низкою експертиз підтверджується, що пологи були проведені засудженою некваліфіковано та з порушеннями. Також підтверджено, що отримана нею освіта та займана нею посада зобов`язували засуджену ОСОБА_7 провести термінове оперативне пологорозрішення шляхом кесаревого розтину. Крім того, установлено причинно-наслідковий зв`язок між ненаданням кваліфікованої допомоги (у виді проведення кесаревого розтину) засудженою ОСОБА_7 та тяжкими наслідками для ОСОБА_9 .
Так, апеляційний суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, зокрема врахував те, що обов`язок щодо надання своєчасної необхідної допомоги на ОСОБА_7 був покладений її посадовою інструкцією, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», наказами МОЗ, Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА від 19 грудня 2003 року №22 «Про організацію діяльності та удосконалення якості надання акушерсько-гінекологічної допомоги населенню», що підтверджується, зокрема, проведеними у справі експертизами. Крім того, зазначеними експертизами також встановлено причинно-наслідковий зв`язок із настанням тяжких наслідків у дитини.
Колегія суддів погоджується з наведеними у вироку апеляційного суду висновками щодо визнання ОСОБА_7 винуватою у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, оскільки такі висновки суд зробив, виходячи з усього комплексу встановлених під час судового розгляду фактичних обставин кримінального правопорушення.
Таким чином, за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 кваліфіковано правильно.
Підсумовуючи, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону, тобто дотримався положень ст. 22 КПК України, згідно зі ст. 94 КПК України повно та всебічно дослідив всі докази, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Решта доводів касаційної скарги сторони захисту висновків суду апеляційної інстанції також не спростовує та фактично зводиться до переоцінки доказів й установлених у справі обставин, що з огляду на вимоги ст. 433 КПК України, не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
Ураховуючи наведене, Суд вважає, що вирок апеляційного суду є законним й обґрунтованим, належним чином вмотивованим, та в повній мірі відповідає приписам статей 370 та 419 КПК України, тому касаційні доводи захисника в цій частині теж неприйнятні.
Інші ж доводи касаційної скарги не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення, а тому підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Чернігівського апеляційного суду від 15 травня 2023 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
