ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків

{Назва Закону в редакції Закону № 738-IX від 19.06.2020}

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 51, ст.292)

{Вводиться в дію Постановою ВР
№ 475/96-ВР від 30.10.96, ВВР, 1996, № 51, ст.293}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, № 10, ст.36
№ 938-XIV від 14.07.99, ВВР, 1999, № 38, ст.339
№ 2299-III від 15.03.2001, ВВР, 2001, № 21, ст.103
№ 2921-III від 10.01.2002, ВВР, 2002, № 16, ст.114
№ 2922-III від 10.01.2002, ВВР, 2002, № 17, ст.117
№ 3047-III від 07.02.2002, ВВР, 2002, № 29, ст.194
№ 1294-IV від 20.11.2003, ВВР, 2004, № 13, ст.181
№ 2800-IV від 06.09.2005, ВВР, 2005, № 42, ст.465
№ 2802-IV від 06.09.2005, ВВР, 2005, № 48, ст.481
№ 2804-IV від 06.09.2005, ВВР, 2005, № 42, ст.466
№ 3201-IV від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 13, ст.110
№ 3273-IV від 22.12.2005, ВВР, 2006, № 16, ст.134
№ 3480-IV від 23.02.2006, ВВР, 2006, № 31, ст.268
№ 3541-IV від 15.03.2006, ВВР, 2006, № 35, ст.296}

{Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду
№ 3-рп/2008 від 01.04.2008}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 514-VI від 17.09.2008, ВВР, 2008, № 50-51, ст.384
№ 801-VI від 25.12.2008, ВВР, 2009, № 23, ст.278
№ 1720-VI від 17.11.2009, ВВР, 2010, № 8, ст.51
№ 2258-VI від 18.05.2010, ВВР, 2010, № 29, ст.392
№ 2388-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 37, ст.496
№ 2592-VI від 07.10.2010, ВВР, 2011, № 10, ст.63
№ 2850-VI від 22.12.2010, ВВР, 2011, № 28, ст.252
№ 2927-VI від 13.01.2011, ВВР, 2011, № 31, ст.304
№ 3265-VI від 21.04.2011, ВВР, 2011, № 43, ст.448
№ 3267-VI від 21.04.2011, ВВР, 2011, № 44, ст.456
№ 3306-VI від 22.04.2011, ВВР, 2011, № 44, ст.471
№ 3461-VI від 02.06.2011, ВВР, 2011, № 51, ст.578
№ 3462-VI від 02.06.2011, ВВР, 2011, № 52, ст.591
№ 3610-VI від 07.07.2011, ВВР, 2012, № 7, ст.53
№ 5042-VI від 04.07.2012, ВВР, 2013, № 26, ст.264
№ 5178-VI від 06.07.2012, ВВР, 2013, № 39, ст.517
№ 5212-VI від 06.09.2012, ВВР, 2013, № 33, ст.439
№ 5518-VI від 06.12.2012, ВВР, 2014, № 8, ст.90
№ 406-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712}

{Щодо втрати чинності Закону № 2592-VI від 07.10.2010 додатково див. Закон № 763-VII від 23.02.2014, ВВР, 2014, № 12, ст.189}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 1170-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.816
№ 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, № 2-3, ст.12
№ 289-VIII від 07.04.2015, ВВР, 2015, № 25, ст.188
№ 901-VIII від 23.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.44
№ 1983-VIII від 23.03.2017, ВВР, 2017, № 25, ст.289
№ 2210-VIII від 16.11.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст.38
№ 2258-VIII від 21.12.2017, ВВР, 2018, № 9, ст.50
№ 2418-VIII від 15.05.2018, ВВР, 2018, № 33, ст.249
№ 79-IX від 12.09.2019, ВВР, 2019, № 44, ст.277
№ 122-IX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № 44, ст.278
№ 139-IX від 02.10.2019, ВВР, 2019, № 47, ст.310
№ 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188
№ 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408
№ 738-IX від 19.06.2020
№ 1089-IX від 16.12.2020
№ 1150-IX від 28.01.2021, ВВР, 2021, № 23, ст.197
№ 1587-IX від 30.06.2021
№ 1953-IX від 14.12.2021
№ 2180-IX від 01.04.2022
№ 2465-IX від 27.07.2022
№ 3585-IX від 22.02.2024
№ 3624-IX від 21.03.2024}

{У тексті Закону слова "Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку" в усіх відмінках замінено відповідно словами "Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку" у відповідному відмінку згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011}

{У тексті Закону слова "Міністерством фінансів України", "центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику", "центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики" замінено словами "центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику" згідно із Законом № 440-IX від 14.01.2020}

{У тексті Закону слова "законодавство на ринку цінних паперів" та "законодавство про цінні папери" в усіх відмінках замінено словами "законодавство про ринки капіталу та організовані товарні ринки" у відповідному відмінку згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020}

Цей Закон визначає правові засади здійснення державного регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків та державного контролю за емісією (видачею) і обігом, укладенням та виконанням фінансових інструментів в Україні.

{Преамбула в редакції Закону № 738-IX від 19.06.2020}

Стаття 1. Визначення термінів

1. Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) арешт - тимчасове, до скасування відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, позбавлення за ухвалою суду права на розпорядження та користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення порушення профільного законодавства;

2) визначення кредитного рейтингу (рейтингування) - пов’язана з ринками капіталу та організованими товарними ринками діяльність, що провадиться рейтинговим агентством та спрямована на визначення кредитоспроможності об’єкта рейтингування в цілому та/або щодо його окремого боргового зобов’язання;

3) експерт - особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації та висновки під час проведення розслідувань на ринках капіталу та організованих товарних ринках та/або розгляду справ про порушення профільного законодавства;

4) заходи реагування на повідомлення про фактичні або потенційні порушення профільного законодавства (далі - заходи реагування) - дії, що вчиняються з метою оцінювання інформації, отриманої у повідомленні про фактичні або потенційні порушення профільного законодавства, запобігання або усунення таких порушень, зокрема внутрішні перевірки (службові розслідування, службові перевірки), розслідування на ринках капіталу та організованих товарних ринках, повідомлення про кримінальні правопорушення, ініціювання процедур відшкодування завданої шкоди відповідно до законодавства;

5) звітні дані - інформація про учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків та їхню діяльність, що на виконання вимог законодавства подається такими особами до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у порядку, строки та за формою, встановленими нею;

6) керівник - особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, або голова та члени колегіального виконавчого органу, голова та члени ради (наглядової ради), голова та члени ради директорів, головний бухгалтер юридичної особи;

7) корпоративне управління - система відносин між учасниками, органами управління юридичної особи та іншими заінтересованими особами, яка забезпечує існування та функціонування організаційної структури та механізмів, через які визначаються цілі юридичної особи, способи їх досягнення, а також здійснюються виконання та моніторинг виконання таких цілей. Корпоративне управління юридичної особи визначає спосіб розподілу повноважень і відповідальності між органами управління такої особи, а також порядок і способи прийняття ними рішень;

8) кредитний рейтинг - умовний вираз кредитоспроможності об’єкта рейтингування в цілому та/або щодо його окремого боргового зобов’язання згідно з національною шкалою кредитних рейтингів;

9) кримінальне правопорушення у сфері ринків капіталу та організованих товарних ринків - кримінальне правопорушення у сфері господарської діяльності, передбачене статтями 199 (у частині виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених державних цінних паперів), 2221, 2231, 224, 232 (у частині умисного розголошення професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках), 2321, 2322 Кримінального кодексу України;

10) Національна рейтингова шкала (далі - Національна шкала) - шкала, яка поділена на визначені групи рівнів та рівні, кожен з яких характеризує здатність позичальника своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за своїми борговими зобов’язаннями, а також його платоспроможність. Національна шкала використовується для оцінки кредитного ризику позичальника - органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання та окремих боргових інструментів - облігацій, іпотечних цінних паперів, позик;

11) профільне законодавство - законодавство про ринки капіталу та організовані товарні ринки, у тому числі про систему накопичувального пенсійного забезпечення, законодавство про акціонерні товариства, законодавство про рекламу фінансових інструментів, ринків капіталу та організованих товарних ринків, а також законодавство про захист прав споживачів фінансових та супровідних послуг, державне регулювання та нагляд за наданням яких здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

12) рейтингова оцінка емітента - показник, що характеризує рівень спроможності емітента цінних паперів своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за борговими зобов’язаннями відносно боргових зобов’язань інших позичальників;

13) рейтингова оцінка цінних паперів емітента - показник, що характеризує рівень спроможності позичальника (емітента) своєчасно та в повному обсязі обслуговувати зобов’язання за цінними паперами;

14) свідок - фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, пов’язані з предметом розслідування на ринках капіталу та організованих товарних ринках або розгляду справи про порушення профільного законодавства, та стосовно якої винесено постанову про проведення опитування;

15) уповноважена особа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - уповноважена особа Комісії) - службовець Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, уповноважений на проведення інспекції на ринках капіталу та організованих товарних ринках (уповноважений на проведення інспекції), уповноважений на проведення розслідування на ринках капіталу та організованих товарних ринках (уповноважений на проведення розслідування), уповноважений на супроводження або уповноважений на розгляд справ про порушення профільного законодавства (уповноважений на розгляд справ).

2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у таких значеннях:

1) терміни "багатостороння система", "договір про заміну сторони деривативного контракту", "емітент", "інвестори у фінансові інструменти", "правочин щодо фінансових інструментів", "професійна таємниця на ринках капіталу та організованих товарних ринках", "професійні учасники організованих товарних ринків", "ринки капіталу", "учасники ринків капіталу", "системний ризик для функціонування ринків капіталу", "учасники товарних спот-ринків", "фінансові інструменти" - у значеннях, наведених у Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки";

2) терміни "бездоганна ділова репутація", "ідентифікаційні дані", "члени сім’ї" - у значеннях, наведених у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";

3) терміни "близька особа", "потенційний конфлікт інтересів", "реальний конфлікт інтересів" - у значеннях, наведених у Законі України "Про запобігання корупції";

4) термін "правнича допомога" - у значенні, наведеному в Законі України "Про безоплатну правничу допомогу";

5) терміни "суб’єкти системи накопичувального пенсійного забезпечення", "вкладники", "учасники" - у значеннях, наведених у Законі України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування";

6) термін "адміністративна послуга" - у значенні, наведеному в Законі України "Про адміністративні послуги";

7) терміни "заходи раннього втручання", "пруденційні вимоги", "пруденційні нормативи" - у значеннях, наведених у Законі України "Про фінансові послуги та фінансові компанії";

8) термін "недержавний пенсійний фонд" - у значенні, наведеному в Законі України "Про недержавне пенсійне забезпечення";

9) термін "збройна агресія" - у значенні, наведеному в Законі України "Про оборону України".

{Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2804-IV від 06.09.2005, № 3201-IV від 15.12.2005, № 3480-IV від 23.02.2006, № 801-VI від 25.12.2008, № 3267-VI від 21.04.2011, № 2210-VIII від 16.11.2017, № 2418-VIII від 15.05.2018, № 79-IX від 12.09.2019, № 122-IX від 20.09.2019, № 738-IX від 19.06.2020, № 1953-IX від 14.12.2021, № 2465-IX від 27.07.2022; в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 2. Завдання та форми здійснення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринках капіталу та організованих товарних ринках

1. Державне регулювання та нагляд за діяльністю на ринках капіталу та організованих товарних ринках (далі - державне регулювання та нагляд) здійснюють Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) (далі - Комісія) та інші державні органи у межах повноважень, визначених законом.

2. Завдання Комісії щодо державного регулювання та нагляду полягає у забезпеченні:

1) розвитку ринків капіталу та організованих товарних ринків, їх справедливості, прозорості та ефективності;

2) захисту прав та інтересів інвесторів;

3) зменшення системних ризиків для функціонування ринків капіталу.

3. Комісія здійснює державне регулювання та нагляд на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що прямо передбачені законом, а також у строк - якщо це передбачено законом, шляхом:

1) прийняття нормативно-правових актів Комісії;

2) ліцензування та застосування інших способів авторизації на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

3) ведення реєстрів;

4) здійснення реєстраційних дій щодо юридичних та фізичних осіб та їхніх документів у встановлених законом випадках;

5) реєстрації випусків цінних паперів, звітів про результати емісії цінних паперів та затвердження проспектів цінних паперів;

6) надання адміністративних послуг у сфері ринків капіталу та організованих товарних ринків;

7) здійснення правозастосування;

8) делегування саморегулівній організації професійних учасників ринків капіталу (далі - СРО) у порядку, встановленому законом, повноважень (функцій та/або прав, визначених законом) Комісії або їх частин;

9) координації та забезпечення методологічними рекомендаціями сприяння підвищенню рівня фінансової грамотності інвесторів у фінансові інструменти;

10) захисту прав споживачів фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за наданням яких здійснює Комісія;

11) здійснення інших заходів відповідно до закону.

4. Вимоги, що встановлюються Комісією до професійних учасників ринків капіталу, які є банками, повинні узгоджуватися з відповідними вимогами до банків, встановленими Національним банком України.

{Стаття 2 із змінами, внесеними згідно із Законами № 122-IX від 20.09.2019, № 738-IX від 19.06.2020; в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 3. Принципи діяльності та гарантії здійснення повноважень Комісії

1. Принципами, на яких ґрунтується діяльність Комісії та якими вона повинна керуватися під час здійснення своїх повноважень, є:

1) встановлення повноважень виключно законом;

2) відкритість і прозорість, гласність процесу державного регулювання та нагляду, крім випадків, встановлених цим Законом;

3) підконтрольність, підзвітність та операційна незалежність при здійсненні своїх повноважень;

4) достатність ресурсів та інституційної спроможності для виконання завдань і здійснення своїх повноважень;

5) обґрунтована необхідність розроблення та прийняття нормативно-правових актів або застосування інших заходів державного регулювання;

6) адекватність - відповідність форм та способів здійснення повноважень потребам у вирішенні існуючих проблем та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

7) ефективність - забезпечення при здійсненні повноважень досягнення максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, громадян та держави;

8) збалансованість - забезпечення балансу інтересів учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, громадян та держави при здійсненні повноважень;

9) передбачуваність, послідовність, прозорість та врахування думки учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків у процесі прийняття нормативно-правових актів Комісією;

10) відповідність працівників Комісії вимогам щодо професійної придатності та іншим вимогам, встановленим цим Законом;

11) виявлення, моніторинг, вжиття заходів щодо зменшення системних ризиків для функціонування ринків капіталу;

12) виявлення та врегулювання неврегульованих правовідносин, що належать до сфери компетенції Комісії;

13) запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у працівників Комісії, а також забезпечення призначення таким працівникам винагороди у спосіб, що унеможливлює створення загрози незалежності та об’єктивності в їхній діяльності;

14) комплексність здійснення правозастосування;

15) недопущення зловживань повноваженнями під час здійснення правозастосування;

16) процесуальна справедливість під час здійснення повноважень, передбачених законом, - дотримання справедливих, неупереджених, співмірних, передбачуваних та визначених законом процедур;

17) пропорційність правозастосування - забезпечення максимально допустимого невтручання у звичайний хід організації внутрішніх процесів особи, щодо якої здійснюється правозастосування, та дотримання розумного балансу між приватними та публічними інтересами, враховуючи ризик-орієнтований підхід, обставини та умови конкретної ситуації, зокрема розміри такої особи, фінансовий стан її та власників істотної участі в ній, види здійснюваної нею діяльності та ризики, притаманні цій діяльності;

18) пріоритетність правозастосування - визначення послідовності прийняття рішень та вжиття інших відповідних заходів, ґрунтуючись на результатах оцінки ризиків у діяльності особи, щодо якої здійснюється правозастосування;

19) розумність строків здійснення правозастосування - прийняття рішень та вжиття інших відповідних заходів у строки, що є об’єктивно необхідними для здійснення правозастосування та не перевищують строки, визначені законодавством;

20) інші принципи, встановлені законом.

2. У разі якщо норми закону чи іншого нормативно-правового акта або різних законів чи нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків та/або Комісії, внаслідок чого можливо прийняти рішення або винести (видати) акт індивідуальної дії на користь учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків або Комісії, рішення приймається або акт індивідуальної дії виноситься (видається) на користь учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків.

3. Втручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, будь-яких інших юридичних чи фізичних осіб у виконання Комісією повноважень, встановлених законом, не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України та цим Законом.

Вплив у будь-якій формі на працівника Комісії з метою перешкоджання виконанню ним службових обов’язків тягне за собою відповідальність згідно із законом.

{Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1294-IV від 20.11.2003, № 2804-IV від 06.09.2005, № 5042-VI від 04.07.2012, № 2210-VIII від 16.11.2017 № 738-IX від 19.06.2020; в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 4. Діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках, що підлягає ліцензуванню

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку в межах відповідних видів професійної діяльності на ринках капіталу видає ліцензії на такі види діяльності:

1) субброкерська діяльність;

2) брокерська діяльність;

3) дилерська діяльність;

4) діяльність з управління портфелем фінансових інструментів;

5) інвестиційне консультування;

6) андеррайтинг;

7) діяльність з розміщення з наданням гарантії;

8) діяльність з розміщення без надання гарантії;

9) діяльність з організації торгівлі цінними паперами на регульованому фондовому ринку;

10) діяльність з організації укладення деривативних контрактів на регульованому ринку деривативних контрактів;

11) діяльність з організації торгівлі інструментами грошового ринку на регульованому грошовому ринку;

12) діяльність з організації торгівлі цінними паперами на фондовому багатосторонньому торговельному майданчику;

13) діяльність з організації укладення деривативних контрактів на багатосторонньому торговельному майданчику деривативних контрактів;

14) діяльність з організації торгівлі облігаціями на організованому торговельному майданчику облігацій;

15) діяльність з організації укладення деривативних контрактів на організованому торговельному майданчику деривативних контрактів;

16) діяльність з управління активами;

17) діяльність з управління іпотечним покриттям;

18) депозитарна діяльність депозитарної установи;

19) діяльність із зберігання активів інститутів спільного інвестування;

20) діяльність із зберігання активів пенсійних фондів;

21) клірингова діяльність з визначення зобов’язань;

22) клірингова діяльність центрального контрагента;

23) діяльність з управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю;

24) діяльність з надання послуг у накопичувальній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

25) діяльність з адміністрування недержавних пенсійних фондів.

Національна  комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку видає ліцензії на провадження професійної діяльності на організованих товарних ринках:

1) діяльності з організації торгівлі продукцією на товарних біржах;

2) діяльності з організації укладання деривативних контрактів на товарних біржах.

{Частина друга статті 4 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021}

Ліцензування професійної діяльності здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до законів України, що регулюють таку професійну діяльність, нормативно-правових актів, прийнятих згідно з цими законами.

У разі анулювання ліцензії на надання послуг у накопичувальній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування недержавний пенсійний фонд - суб’єкт другого рівня системи пенсійного забезпечення може подати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку не раніше ніж через три роки з дати анулювання такої ліцензії нову заяву про її видачу. Разом із заявою про видачу нової ліцензії на надання послуг має бути подано документи, що підтверджують усунення причин анулювання попередньої ліцензії.

Вимоги до форми подання документів (паперової або електронної) для отримання ліцензії встановлюються нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

{Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2299-III від 15.03.2001, № 2800-IV від 06.09.2005, № 2804-IV від 06.09.2005, № 3273-IV від 22.12.2005, № 3480-IV від 23.02.2006, № 2927-VI від 13.01.2011, № 3265-VI від 21.04.2011, № 5042-VI від 04.07.2012, № 5178-VI від 06.07.2012, № 139-IX від 02.10.2019; в редакції Законів № 79-IX від 12.09.2019, № 738-IX від 19.06.2020}

Стаття 41. Рейтингові агентства та рейтингова оцінка

Рейтингові оцінки, отримання яких відповідно до закону є обов’язковим, мають право визначати виключно уповноважені рейтингові агентства та/або міжнародні рейтингові агентства (разом - Рейтингові агентства). Міжнародні рейтингові агентства обов’язково повинні бути визнані Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Особа набуває право визначати рейтингові оцінки з дати видачі їй Свідоцтва про включення до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств.

Особа включається до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств за результатами конкурсного відбору (далі - конкурс).

Переможцем конкурсу може бути декілька осіб.

Міжнародне рейтингове агентство набуває право визначати рейтингові оцінки з дати включення його до переліку визнаних Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

При визначенні рейтингової оцінки, визначення якої є обов’язковим за законом, уповноважене рейтингове агентство зобов’язане використовувати Національну шкалу.

Національна шкала поділяється на дві групи рівнів - інвестиційний та спекулятивний.

Національна шкала, а також поділ кожної групи рівнів на відповідні рівні затверджується Кабінетом Міністрів України.

Визначення рейтингової оцінки міжнародним рейтинговим агентством здійснюється за шкалою, яка прийнята таким агентством.

Випадки обов’язкового визначення рейтингової оцінки емітентів та цінних паперів визначаються законом.

Визначення рейтингової оцінки потребують такі емітенти:

1) підприємства, у статутних капіталах яких є державна частка;

{Пункт 1 частини одинадцятої статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2850-VI від 22.12.2010}

2) підприємства, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави;

3) підприємства, які займають монопольне (домінуюче) становище.

Обов’язковість визначення рейтингової оцінки не залежить від форми власності, підпорядкування чи інших ознак емітента.

Визначення рейтингової оцінки, якщо інше не встановлено законом, потребують усі види боргових та іпотечних емісійних цінних паперів, які не розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і можуть розповсюджуватися шляхом публічної пропозиції, купуватися та продаватися на регульованому фондовому ринку, крім облігацій міжнародних фінансових організацій, крім державних цінних паперів та цінних паперів, емітованих Державною іпотечною установою.

{Частина тринадцята статті 41 в редакції Закону № 5042-VI від 04.07.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020}

Обов’язковість визначення рейтингової оцінки цінних паперів не залежить від емітента, способу їхньої емісії, порядку розміщення чи інших ознак.

{Закон доповнено статтею 41 згідно із Законом № 3201-IV від 15.12.2005}

Стаття 5. Комплексна інформаційна система Комісії

1. З метою забезпечення державного регулювання та нагляду Комісія створює комплексну інформаційно-комунікаційну систему (далі - КІС) як інтегровану систему, складові (підсистеми) якої забезпечують, зокрема, здійснення Комісією нагляду за діяльністю учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків, вжиття заходів реагування, надання Комісією фізичним та юридичним особам послуг (у тому числі електронних), пов’язаних із здійсненням державного регулювання та нагляду, а також здійснення розкриття інформації учасниками ринків капіталу та професійними учасниками організованих товарних ринків.

2. Порядок функціонування КІС встановлюється Комісією як колегіальним органом. Доступ учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків до КІС здійснюється на безоплатній основі.

3. Комісія може укласти з юридичною особою, 100 відсотків акцій (часток) якої належать державі та яка належить до сфери управління Комісії, договір про технічне, технологічне забезпечення функціонування КІС, умови якого повинні містити, зокрема, обов’язок такої особи (технічного адміністратора) щодо забезпечення збереження та захисту даних, що містяться в КІС.

4. Комісія забезпечує плановий розвиток КІС за рахунок коштів, що спрямовуються на фінансування Комісії.

{Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2592-VI від 07.10.2010, № 738-IX від 19.06.2020; в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 6. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку

Комісія (НКЦПФР) є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.

Комісія складається з Комісії як колегіального органу та офісу Комісії.

{Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

{Частину третю статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Частину четверту статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Частину п’яту статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку затверджується Президентом України.

Гранична чисельність працівників Комісії затверджується Президентом України.

{Частину восьму статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Комісія як колегіальний орган утворюється у складі Голови та семи членів Комісії.

{Частина дев’ята статті 6 в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Голова та члени Комісії призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу.

Комісія є правомочною з моменту призначення більше половини її загального кількісного складу.

Основною формою роботи Комісії як колегіального органу є засідання.

Засідання Комісії як колегіального органу вважається повноважним, якщо на ньому присутні не менше п’яти осіб з її загального кількісного складу.

{Частина тринадцята статті 6 в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Рішення з питань порядку денного засідання Комісії як колегіального органу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше п’яти осіб від її загального кількісного складу. Голова та члени Комісії мають по одному голосу кожен.

{Частина чотирнадцята статті 6 в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Частину п’ятнадцяту статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Частину шістнадцяту статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Частину сімнадцяту статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Частину вісімнадцяту статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Частину дев’ятнадцяту статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Частину двадцяту статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Частину двадцять першу статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Голова Комісії:

1) очолює Комісію та керує її діяльністю;

{Пункт 1 частини двадцять другої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

2) затверджує Регламент Комісії;

3) координує роботу членів Комісії, розподіляє обов’язки між членами Комісії за відповідними напрямами щодо виконання покладених на Комісію завдань;

4) скликає і проводить засідання Комісії, вносить питання до розгляду на її засіданнях, підписує протоколи засідань та рішення Комісії, затверджує порядок денний засідання Комісії;

{Пункт 5 частини двадцять другої статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Пункт 6 частини двадцять другої статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

7) здійснює в установленому порядку представницькі функції щодо діяльності Комісії;

8) має право без спеціальних дозволів представляти Комісію у суді;

9) представляє інтереси Комісії у Кабінеті Міністрів України, має право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу;

{Пункт 10 частини двадцять другої статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Пункт 11 частини двадцять другої статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

12) видає накази, розпорядження та доручення з питань, що належать до його компетенції;

{Пункт 13 частини двадцять другої статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Пункт 14 частини двадцять другої статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Пункт 15 частини двадцять другої статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

16) затверджує положення про структурні підрозділи офісу Комісії у разі, якщо інше не встановлено цим Законом;

{Пункт 16 частини двадцять другої статті 6 в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

17) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Член Комісії:

1) бере участь у засіданнях Комісії як колегіального органу та голосуваннях з питань, що розглядаються на таких засіданнях;

2) відповідно до обов’язків, визначених згідно з пунктом 3 частини двадцять другої цієї статті:

забезпечує взаємодію Комісії з Верховною Радою України, органом, що здійснює забезпечення діяльності Президента України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами та відомствами, іншими органами та установами;

здійснює керівництво роботою комітету (комітетів) Комісії;

вносить пропозиції щодо розгляду питань на засіданнях Комісії;

підписує документи та здійснює інші повноваження в межах своєї компетенції;

3) за дорученням Голови Комісії:

представляє Комісію в міжнародних організаціях;

бере участь у міжнародних переговорах;

підписує міжнародні угоди з питань, що належать до компетенції Комісії.

{Частина двадцять третя статті 6 в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

У разі відсутності Голови Комісії або неможливості здійснення ним своїх повноважень його обов’язки виконує один із членів Комісії за окремим наказом Голови Комісії, а за відсутності такого наказу - за розпорядженням Комісії як колегіального органу.

{Частина двадцять четверта статті 6 в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

При Комісії відповідно до цього Закону утворюються та діють Консультаційно-експертна рада при Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - КЕР), Бюджетна рада Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Бюджетна рада), інші органи та установи, повноваження яких визначаються законом, а порядок їхньої діяльності - законом та актами Комісії.

{Частина двадцять п’ята статті 6 в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Комісія звертається до суду з позовами (заявами) у зв’язку з порушенням профільного законодавства.

{Статтю 6 доповнено новою частиною згідно із Законом № 5212-VI від 06.09.2012; в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Частину двадцять сьому статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Частину двадцять восьму статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Частину двадцять дев’яту статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Частину тридцяту статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Частину тридцять першу статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Частину тридцять другу статті 6 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

{Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2802-IV від 06.09.2005, № 2804-IV від 06.09.2005, № 2388-VI від 01.07.2010; в редакції Законів № 2592-VI від 07.10.2010, № 3610-VI від 07.07.2011; текст статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 7. Повноваження Комісії

1. Комісія відповідно до покладених на неї завдань у випадках і в межах, встановлених законом, здійснює такі повноваження:

1) у строки, встановлені законами, забезпечує розроблення та затвердження нормативно-правових актів, передбачених такими законами;

2) узагальнює практику застосування профільного законодавства, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення;

3) вносить на розгляд Президента України, Кабінету Міністрів України, комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належить питання ринків капіталу, у встановленому порядку пропозиції щодо удосконалення актів профільного законодавства, а також бере участь у підготовці проектів актів, розроблення яких здійснюється іншими органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування;

4) ініціює, бере участь у розробленні та підготовці проектів міжнародних договорів України щодо ринків капіталу та організованих товарних ринків, корпоративного управління та захисту прав споживачів фінансових та супровідних послуг;

5) роз’яснює порядок застосування профільного законодавства;

6) роз’яснює перелік дій, що можуть вчинятися виключно за умови отримання відповідної ліцензії на провадження виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках або свідоцтва про внесення до відповідного реєстру;

7) визначає належність дій, що вчиняються на ринках капіталу та організованих товарних ринках, до дій, що можуть вчинятися виключно за умови отримання відповідної ліцензії на провадження виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках або свідоцтва про внесення до відповідного реєстру, а також забороняє вчинення таких дій без отримання відповідної ліцензії або свідоцтва;

8) встановлює факт наявності у правилах функціонування багатосторонньої системи положень, що передбачають обов’язковість централізованого вчинення та централізованого виконання правочинів;

9) приймає рішення про належність/неналежність об’єктів цивільних прав, деривативних контрактів та/або договорів до фінансових інструментів, а також про належність/неналежність об’єктів цивільних прав та/або договорів до деривативних контрактів, які не є фінансовими інструментами;

10) приймає рішення про належність/неналежність фінансових інструментів та/або об’єктів цивільних прав до цінних паперів;

11) здійснює методологічне забезпечення впровадження та розвитку міжнародних стандартів корпоративного управління та узагальнює практику застосування законодавства з питань корпоративного управління;

12) розробляє та затверджує Кодекс корпоративного управління;

13) встановлює вимоги, розробляє та затверджує стандарти корпоративного управління у професійних учасниках ринків капіталу та організованих товарних ринків (крім банків), особах, які провадять діяльність, пов’язану з ринками капіталу та організованими товарними ринками, а також здійснює контроль та нагляд за їх дотриманням;

14) встановлює з урахуванням вимог, передбачених частиною десятою статті 76 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", додаткові вимоги щодо корпоративного управління у системно важливих професійних учасниках ринків капіталу, які є банками, за погодженням з Національним банком України;

15) розробляє методичні рекомендації щодо організації системи корпоративного управління професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків;

16) встановлює вимоги, розробляє та затверджує стандарти корпоративного управління у недержавних пенсійних фондах з урахуванням вимог Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", а також здійснює контроль та нагляд за їх дотриманням;

17) встановлює порядок видачі, зупинення, відновлення дії та анулювання ліцензій, передбачених статтею 4 цього Закону, а також приймає акти щодо видачі, зупинення, відновлення дії та анулювання таких ліцензій;

18) встановлює порядок видачі, зупинення, відновлення дії та анулювання свідоцтва про включення до Реєстру осіб, уповноважених надавати інформаційні послуги на ринках капіталу та організованих товарних ринках, передбачених Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також приймає акти щодо видачі, зупинення, відновлення дії та анулювання такого свідоцтва;

19) встановлює порядок видачі, зупинення, відновлення дії та анулювання свідоцтва про включення до Реєстру осіб, уповноважених провадити діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках, передбачених Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також приймає акти щодо видачі, зупинення, відновлення дії та анулювання такого свідоцтва;

20) встановлює порядок створення, ведення, адміністрування та створює, веде і адмініструє:

а) Державний реєстр випусків цінних паперів;

б) Реєстр цінних паперів іноземних емітентів, допущених до обігу на території України;

в) Єдиний державний реєстр інститутів спільного інвестування;

г) Реєстр недержавних пенсійних фондів;

ґ) Реєстр осіб, уповноважених надавати інформаційні послуги на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

д) Реєстр осіб, уповноважених провадити діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

е) Реєстр пов’язаних агентів;

є) Реєстр професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків;

ж) Реєстр організованих ринків, що функціонують на території України (у тому числі Реєстр ринків малих та середніх підприємств), та їх операторів;

з) Реєстр саморегулівних організацій професійних учасників ринків капіталу;

и) Державний реєстр уповноважених рейтингових агентств;

21) визначає за погодженням з Фондом державного майна України перелік випадків обов’язкового рецензування рецензентами Фонду державного майна України звітів про оцінку майна та майнових прав, складених суб’єктами оціночної діяльності за результатами проведення ними незалежної оцінки майна у випадках, передбачених профільним законодавством;

22) встановлює порядок атестації керівників:

а) професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків (крім банків). Передбачене цим підпунктом повноваження здійснюється Комісією за відповідним видом професійної діяльності на ринках капіталу у разі, якщо за таким видом діяльності СРО не розпочала здійснення такого повноваження відповідно до частини другої статті 1441 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки";

б) осіб, які провадять діяльність, пов’язану з ринками капіталу та організованими товарними ринками;

23) встановлює вимоги до ділової репутації керівників професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків (крім банків), керівників осіб, які провадять діяльність, пов’язану з ринками капіталу та організованими товарними ринками, та посадових осіб систем внутрішнього контролю юридичних осіб (крім банків), зазначених у цьому пункті, а також контролює дотримання таких вимог у встановленому нею порядку;

24) координує роботу та здійснює заходи для підвищення рівня фінансової грамотності інвесторів у фінансові інструменти;

25) організовує роботу та здійснює заходи із захисту прав споживачів фінансових та супровідних послуг, державне регулювання та нагляд за наданням яких вона здійснює;

26) встановлює обмеження на вчинення правочинів щодо фінансових інструментів для некваліфікованих інвесторів (щодо правочинів, вчинення яких некваліфікованими інвесторами може завдати шкоди таким інвесторам);

27) встановлює порядок функціонування КІС;

28) встановлює порядок захисту та обробки персональних даних, які обробляються Комісією у зв’язку з виконанням покладених на неї завдань;

29) веде облік, встановлює вимоги та здійснює контроль за дотриманням вимог до програмного забезпечення автоматизованих, інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем, призначених для здійснення:

а) професійної діяльності на ринках капіталу;

б) професійної діяльності на організованих товарних ринках;

в) діяльності, пов’язаної з діяльністю на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

30) визначає перелік звітних даних учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків, небанківських фінансових груп, переважна діяльність у яких здійснюється фінансовими установами, нагляд за якими вона здійснює, а також порядок складання таких звітних даних, строки та форму їх подання до Комісії;

31) встановлює порядок оприлюднення у базі даних особи, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників організованих товарних ринків, рішень органів емітентів, які підлягають оприлюдненню відповідно до закону;

32) здійснює контроль за розміщенням регульованої інформації у базі даних особи, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та/або професійних учасників організованих товарних ринків;

33) здійснює аналіз та контроль даних фінансової звітності, яка подається та/або оприлюднюється відповідно до вимог законодавства учасниками ринків капіталу (крім інвесторів у фінансові інструменти, які не є інституційними інвесторами або не належать до інших категорій учасників ринків капіталу), професійними учасниками організованих товарних ринків та небанківськими фінансовими групами, переважна діяльність у яких здійснюється фінансовими установами, нагляд за якими вона здійснює, аналіз відповідності такої звітності міжнародним стандартам фінансової звітності або національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку;

34) встановлює вимоги до порядку, строків та змісту інформації, що подається сторонами деривативних контрактів та договорів про купівлю-продаж права вимоги чи інших договорів, наслідками яких є заміна сторони деривативного контракту, до торгового репозиторію, а щодо деривативних контрактів грошового ринку - додатково за погодженням з Національним банком України;

35) встановлює порядок присвоєння унікальних ідентифікаторів продуктів (Unique Product Identifier) та унікальних ідентифікаторів транзакцій (Unique Transaction Identifier);

36) встановлює для учасників ринків капіталу (крім інвесторів у фінансові інструменти, які не є інституційними інвесторами або не належать до інших категорій учасників ринків капіталу, та суб’єктів звітування, що є учасниками ринку небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України) та професійних учасників організованих товарних ринків вимоги до розкриття відповідно до профільного законодавства окремих показників у файлі єдиного електронного формату подання фінансової звітності за міжнародними стандартами на основі таксономії, а для учасників ринків капіталу - суб’єктів звітування, що є учасниками ринку небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, встановлює такі вимоги за погодженням з Національним банком України;

37) оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті, зокрема:

а) відомості про структуру власності професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків;

б) інформацію про факт невиконання емітентом своїх зобов’язань, зазначених у проспекті цінних паперів;

в) інформацію про факти невиконання вимог щодо подання повідомлень, передбачених статтею 92 Закону України "Про акціонерні товариства";

г) перелік фінансових інструментів, щодо яких подано заявку про допуск до торгів на організованих ринках капіталу, фінансових інструментів, допущених до торгів на організованих ринках капіталу, а також фінансових інструментів, щодо яких вперше подані заявки та/або котирування на організованих ринках капіталу;

ґ) відомості про небанківські фінансові групи, переважна діяльність у яких здійснюється фінансовими установами, нагляд за якими здійснює Комісія;

д) календар торговельних днів організованих ринків на території України;

38) встановлює порядок здійснення професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, а також діяльності, пов’язаної з діяльністю на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

39) встановлює вимоги до внутрішніх документів професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, що виникає під час провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, а також заходів їх реалізації;

40) встановлює вимоги до внутрішніх документів професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків (крім банків) щодо винагороди, які затверджуються професійними учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків;

41) встановлює пруденційні нормативи, інші показники та вимоги, що обмежують ризики за операціями, пов’язаними з безпосереднім провадженням професійної діяльності, щодо кожного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках (крім банків), а також суб’єктів системи накопичувального пенсійного забезпечення;

42) встановлює відповідно до закону особливості порядку реорганізації і ліквідації професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків (крім банків);

43) визначає вимоги до керівників професійних учасників ринків капіталу (крім банків), професійних учасників організованих товарних ринків та осіб, які провадять діяльність, пов’язану з ринками капіталу та організованими товарними ринками;

44) відповідно до Закону України "Про інститути спільного інвестування" визначає вимоги до членів наглядових рад корпоративних інвестиційних фондів;

45) відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" визначає вимоги до членів ради недержавних пенсійних фондів;

46) визначає за погодженням з Національним банком України додаткові кваліфікаційні вимоги до членів наглядових рад системно важливих професійних учасників ринків капіталу, які є банками, щодо їх професійної придатності;

47) визначає вимоги до керівників структурних підрозділів професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків (для банків - до керівників структурних підрозділів, відповідальних за провадження професійної діяльності на ринках капіталів, крім професійної діяльності на грошовому ринку);

48) погоджує в установленому нею порядку осіб, призначених у професійних учасниках ринків капіталу та організованих товарних ринків (крім банків) на посади керівників та осіб, відповідальних за здійснення функцій комплаєнсу, управління ризиками, внутрішнього аудиту, фінансового моніторингу;

49) визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливими професійними учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків (для банків - за погодженням з Національним банком України);

50) виявляє, здійснює моніторинг, вживає заходів щодо належного управління системними ризиками для функціонування ринків капіталу та щодо пом’якшення наслідків реалізації таких ризиків;

51) встановлює вимоги до правил функціонування організованого ринку та реєструє такі правила (зміни до них);

52) встановлює порядок допуску цінних паперів до торгів на організованому фондовому ринку, а також порядок укладання та виконання правочинів щодо цінних паперів, допущених до таких торгів;

53) встановлює критерії суттєвого відхилення ціни від поточної ціни відповідного активу, допущеного до торгів на організованому ринку, залежно від виду, ліквідності та/або ринкової вартості такого активу;

54) здійснює правозастосування на ринках капіталу та організованих товарних ринках, а саме: здійснює нагляд, проводить інспекції на ринках капіталу та організованих товарних ринках (далі - інспекції), розслідування на ринках капіталу та організованих товарних ринках (далі - розслідування), здійснює розгляд справ про порушення профільного законодавства, а також здійснює заходи правозастосування;

55) встановлює кваліфікаційні вимоги до експертів та порядок їх залучення;

56) надсилає учасникам ринків капіталу, професійним учасникам організованих товарних ринків, суб’єктам системи накопичувального пенсійного забезпечення (крім вкладників та учасників):

а) запити про вжиття заходів, у тому числі щодо скасування певних рішень, припинення вчинення певних дій або припинення бездіяльності, що надсилаються з метою усунення порушень профільного законодавства та зменшення їх негативних наслідків;

б) обов’язкові до виконання розпорядження про усунення порушень профільного законодавства.

Запити та розпорядження, передбачені цим пунктом, можуть надсилатися Національному банку України виключно щодо:

здійснення Національним банком України діяльності, пов’язаної із забезпеченням функціонування корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України;

депозитарної діяльності Національного банку України та депозитарної діяльності депозитарної установи, що провадиться Національним банком України, - щодо проведення депозитарних операцій за рахунками в цінних паперах третіх осіб, які є клієнтами/депонентами Національного банку України, у разі якщо такі операції не пов’язані із здійсненням Національним банком України грошово-кредитної політики, валютного регулювання та обслуговуванням державного боргу;

57) надсилає обов’язкові до виконання запити про надання інформації (у тому числі надання пояснень у письмовій чи усній формі) та документів, пов’язаних з виконанням вимог профільного законодавства:

а) органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування;

б) учасникам ринків капіталу та професійним учасникам організованих товарних ринків;

в) особам, які зобов’язані подавати повідомлення, передбачене статтею 92 Закону України "Про акціонерні товариства";

г) особам, яких контролюють особи, зазначені у підпунктах "б" та "в" цього пункту, або особам, під контролем яких перебувають особи, зазначені у підпунктах "б" та "в" цього пункту;

ґ) особам, які здійснюють управлінські функції в особах, зазначених у підпунктах "б", "в" та "г" цього пункту;

д) суб’єктам аудиторської діяльності щодо надання доступу до робочих документів з питань аудиту учасників ринків капіталу (крім інвесторів у фінансові інструменти, які не є інституційними інвесторами або не належать до інших категорій учасників ринків капіталу) та професійних учасників організованих товарних ринків;

е) емітентам, оферентам цінних паперів, особам, які подають заявку про допуск до торгів на організованому фондовому ринку, та/або особам, які здійснюють управлінські функції в них;

є) будь-яким фізичним чи юридичним особам, які здійснюють (виявили намір здійснювати) операції на ринках капіталу та організованих товарних ринках та/або яким можуть бути відомі обставини, пов’язані з проведенням (наміром проведення) таких операцій або з провадженням діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

ж) засновникам недержавних пенсійних фондів, а також раді та особам, які входять до складу ради недержавного пенсійного фонду;

з) особам, які мають участь (пряму та/або опосередковану) у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків;

и) суб’єктам оціночної діяльності, які проводять (проводили) незалежну оцінку у випадках, встановлених профільним законодавством;

58) вимагає від емітента (інших осіб, які оформили проспект), а також осіб, які контролюються емітентом (іншими особами, які оформили проспект) або які контролюють емітента (інших осіб, які оформили проспект), розкриття у порядку та строки, визначені нею, будь-якої інформації, зокрема тієї, що може мати вплив на оцінку цінних паперів, які допущені до торгів на організованому фондовому ринку;

59) самостійно розкриває інформацію, розкриття якої вимагається згідно з пунктом 58 цієї частини, за власною ініціативою, якщо емітент не виконав відповідну вимогу Комісії;

60) під час проведення розслідувань для надання допомоги регулятору ринків капіталу іноземної держави в рамках міжнародного співробітництва надсилає запити про надання інформації (у тому числі надання пояснень у письмовій чи усній формі, документів) органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, учасникам ринків капіталу та професійним учасникам організованих товарних ринків або будь-яким фізичним чи юридичним особам, яким відомі або можуть бути відомі обставини, зазначені у відповідному запиті, отриманому Комісією від регулятора ринків капіталу іноземної держави;

61) у визначеному нею порядку встановлює факт наявності значного впливу на управління або діяльність професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків (крім банків);

62) встановлює вимоги до реклами фінансових інструментів, ринків капіталу та організованих товарних ринків та здійснює нагляд за дотриманням законодавства про рекламу фінансових інструментів, ринків капіталу та організованих товарних ринків;

63) у визначеному нею порядку зупиняє на період до 10 робочих днів або забороняє розповсюдження реклами фінансових інструментів, ринків капіталу та організованих товарних ринків, а також встановлює порядок поновлення розповсюдження такої реклами;

64) у визначеному нею порядку зупиняє проведення учасниками ринків капіталу прямих чи опосередкованих заходів із збільшення продажів фінансових інструментів (шляхом управління продуктами та/або надання послуг професійних учасників ринків капіталу), а також поширення інформації про фінансові інструменти (шляхом управління продуктами та/або надання послуг професійних учасників ринків капіталу), що не належить до реклами фінансових інструментів та ринків капіталу;

65) порушує перед контролерами/власниками істотної участі у професійних учасниках ринків капіталу та організованих товарних ринків (крім банків) питання про звільнення/відсторонення з посад осіб, які здійснюють управлінські функції у таких учасниках, у разі недодержання особами, які здійснюють управлінські функції, вимог законодавства, встановлених до таких осіб;

66) у разі порушення оператором організованого ринку законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки та/або правил функціонування таких ринків зупиняє торгівлю на таких ринках до усунення порушень;

67) у разі наявності достатніх підстав, підтверджених відповідними доказами, вважати, що відбулося порушення профільного законодавства, має право зупинити на період до 10 робочих днів:

а) вчинення та/або виконання деривативних контрактів, правочинів щодо цінних паперів;

б) здійснення публічної пропозиції цінних паперів або допуск цінних паперів до торгів на організованому ринку;

68) на основі зафіксованого факту вчинення порушення профільного законодавства має право заборонити на період до усунення такого порушення або скасувати заборону:

а) вчинення та/або виконання деривативних контрактів, правочинів щодо цінних паперів;

б) здійснення публічної пропозиції цінних паперів або допуск цінних паперів до торгів на організованому ринку;

в) внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента або певного власника;

69) зупиняє обіг цінних паперів емітента у зв’язку з включенням його до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, а також відновлює обіг таких цінних паперів;

70) у разі нерозкриття номінальним утримувачем інформації у випадках, встановлених законом, забороняє або обмежує на строк до усунення зазначеного порушення проведення всіх або окремих депозитарних операцій на рахунку в цінних паперах номінального утримувача;

71) має право звертатися до суду з позовною заявою в інтересах осіб, зазначених у частинах першій та четвертій статті 41 цього Закону;

72) на будь-якій стадії судового розгляду має право вступати у справу як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні осіб, зазначених у частинах першій та четвертій статті 41 цього Закону;

73) визначає, крім випадків, передбачених законом, вимоги до емісії (видачі) та обігу цінних паперів, до проспекту цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів), зокрема іноземних емітентів, які здійснюють емісію цінних паперів на території України, а також встановлює порядок затвердження проспекту цінних паперів, реєстрації випуску цінних паперів, рішення про емісію цінних паперів, звіту про результати емісії та порядок скасування реєстрації випуску цінних паперів;

74) здійснює реєстрацію випусків цінних паперів, затверджує проспекти цінних паперів та скасовує реєстрацію випусків цінних паперів, крім випадків, передбачених законом;

75) встановлює порядок здійснення публічної пропозиції цінних паперів та вимоги до документів, що складаються при такому здійсненні, а також встановлює максимальну сумарну номінальну вартість цінних паперів, щодо яких здійснюється публічна пропозиція, яка не вимагає оформлення проспекту цінних паперів;

76) визначає вимоги до допуску до обігу на території України цінних паперів іноземних емітентів та надає такий допуск;

77) у процесі розгляду проспекту цінних паперів, поданого на затвердження, має право вимагати від емітента (інших осіб, які оформили проспект) надання змін, доповнень та/або пояснень до такого проспекту;

78) визначає вимоги до проведення зборів власників облігацій, проведення підрахунку результатів голосування на таких зборах, оформлення рішень зборів, зберігання документації у зв’язку із зборами;

79) визначає вимоги до осіб, які можуть бути адміністраторами за випуском облігацій;

80) визначає за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, порядок встановлення ознак фіктивності емітента цінних паперів та порядок визначення емітента цінних паперів таким, що відповідає ознакам фіктивності;

81) приймає рішення про включення/виключення емітента до/із списку емітентів, що мають ознаки фіктивності;

82) встановлює вимоги до специфікації деривативних контрактів, які укладаються на організованому ринку (щодо специфікацій деривативних контрактів грошового ринку - за погодженням з Національним банком України), та реєструє їх (зміни до них);

83) у встановленому нею порядку визначає випадки обов’язковості проведення клірингу центральним контрагентом за деривативними контрактами, укладеними поза регульованим ринком (за деривативними контрактами грошового ринку - за погодженням з Національним банком України);

84) видає уповноваженим рейтинговим агентствам свідоцтва про включення до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств та анульовує такі свідоцтва;

85) визначає перелік міжнародних рейтингових агентств, які мають право визначати обов’язкові за законом рейтингові оцінки емітентів та цінних паперів;

86) встановлює правила визначення уповноваженим рейтинговим агентством рейтингової оцінки за Національною шкалою;

87) встановлює порядок подання Рейтинговим агентством інформації до Комісії;

88) встановлює відповідність рівнів рейтингових оцінок за шкалою міжнародних рейтингових агентств рівням за Національною шкалою;

89) встановлює граничні тарифи на послуги Рейтингових агентств, які оплачуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

90) узагальнює досвід та практику діяльності Рейтингових агентств і забезпечує публічність визначених рейтингових оцінок;

91) щокварталу розраховує середньозважений показник зміни чистої вартості одиниці пенсійних активів та оприлюднює таку інформацію в установленому нею порядку;

92) оприлюднює в установленому нею порядку перелік недержавних пенсійних фондів - суб’єктів другого рівня системи пенсійного забезпечення, яким видана ліцензія на надання послуг у накопичувальній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

93) порушує перед радою недержавного пенсійного фонду питання щодо заміни особи, яка здійснює управління пенсійними активами такого фонду, якщо в результаті діяльності такої особи зміна чистої вартості одиниці пенсійних активів такого фонду зменшилася протягом останнього року більш як на 10 відсотків;

94) визначає форму та вимоги до інформації про накопичувальну систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка підлягає оприлюдненню, та встановлює порядок оприлюднення такої інформації;

95) оприлюднює інформацію про страховиків, які здійснюють страхування довічних пенсій за рахунок коштів накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі показники, що застосовуються такими страховиками для розрахунку довічних пенсій;

96) погоджує статути недержавних пенсійних фондів та зміни до них у встановленому нею порядку;

97) реєструє інвестиційні декларації недержавних пенсійних фондів та зміни до них у встановленому нею порядку;

98) погоджує у встановленому нею порядку кандидатури осіб, делегованих до рад недержавних пенсійних фондів;

99) у разі включення емітента до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, має право звернутися до суду про припинення такої юридичної особи - емітента;

100) звертається до суду з позовом про ліквідацію акціонерного товариства у разі:

а) допущення при його створенні порушень, які неможливо усунути;

б) неподання акціонерним товариством до Комісії інформації, передбаченої законом, протягом двох років поспіль;

в) неутворення органів акціонерного товариства протягом одного року з дня реєстрації Комісією звіту про результати емісії акцій, які підлягають розміщенню серед засновників такого товариства відповідно до статті 10 Закону України "Про акціонерні товариства";

г) нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль;

ґ) відсутності в акціонерного товариства зареєстрованого в установленому порядку випуску акцій;

101) звертається до суду про ліквідацію корпоративного інвестиційного фонду;

102) виносить постанову про ліквідацію пайового інвестиційного фонду;

103) визначає вимоги до іноземних фінансових установ, які можуть відкрити рахунок у цінних паперах номінального утримувача в депозитарній установі;

104) встановлює порядок надання нею адміністративних послуг;

105) встановлює порядок використання електронного підпису учасниками ринків капіталу та професійними учасниками організованих товарних ринків;

106) встановлює порядок переведення обліку часток товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю до облікової системи часток товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, що ведеться Центральним депозитарієм цінних паперів (далі в цьому пункті - облікова система), порядок припинення такого обліку часток в обліковій системі, порядок її ведення, внесення до неї змін та надання інформації з неї, а також порядок, за яким через облікову систему із застосуванням засобів електронних комунікацій здійснюються реалізація переважних прав учасників зазначених товариств, направлення повідомлень таким учасникам, проведення їх загальних зборів та виплата дивідендів;

107) встановлює порядок відкриття та функціонування рахунку умовного зберігання (ескроу) часток товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю;

108) встановлює порядок авторизації програмно-технічного комплексу Центрального депозитарію цінних паперів, що забезпечує проведення зборів власників цінних паперів;

109) здійснює мобілізаційну підготовку Комісії;

110) визначає особливості функціонування ринків капіталу та організованих товарних ринків, діяльності учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків в умовах воєнного стану чи під час особливого періоду;

111) визначає особливості здійснення державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринках капіталу та організованих товарних ринках, а також за діяльністю акціонерних товариств (крім банків та небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України) в умовах воєнного стану чи під час особливого періоду;

112) визначає особливості застосування передбачених законом заходів правозастосування в умовах воєнного стану чи під час особливого періоду;

113) підтримує співробітництво з питань здійснення державного регулювання та нагляду з Європейським органом з цінних паперів і ринків (European Securities and Markets Authority - ESMA), іншими відповідними установами Європейського Союзу, національними органами регулювання інших держав, іншими іноземними та міжнародними організаціями;

114) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

2. Комісія здійснює повноваження, передбачені частиною першою цієї статті, як колегіальний орган, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

3. У разі якщо законом прямо не передбачено, що Комісія здійснює відповідне повноваження як колегіальний орган, Комісія як колегіальний орган може визначити службовця Комісії та/або структурний підрозділ офісу Комісії, який здійснюватиме (які здійснюватимуть) таке повноваження.

{Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3047-III від 07.02.2002, № 2804-IV від 06.09.2005, № 3201-IV від 15.12.2005, № 3273-IV від 22.12.2005, № 3480-IV від 23.02.2006, № 514-VI від 17.09.2008, № 801-VI від 25.12.2008, № 2258-VI від 18.05.2010, № 2927-VI від 13.01.2011, № 3267-VI від 21.04.2011, № 3462-VI від 02.06.2011, № 5042-VI від 04.07.2012, № 5178-VI від 06.07.2012, № 5518-VI від 06.12.2012, № 406-VII від 04.07.2013, № 1170-VII від 27.03.2014, № 2210-VIII від 16.11.2017, № 2258-VIII від 21.12.2017, № 2418-VIII від 15.05.2018, № 79-IX від 12.09.2019, № 122-IX від 20.09.2019, № 139-IX від 02.10.2019, № 738-IX від 19.06.2020, № 1953-IX від 14.12.2021, № 2180-IX від 01.04.2022, № 2465-IX від 27.07.2022; в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 8. Міжнародне співробітництво

1. Комісія відповідно до своєї компетенції на умовах взаємності здійснює міжнародне співробітництво з міжнародними організаціями, відповідними регуляторами ринків капіталу та організованих товарних ринків іноземних держав, організаціями (асоціаціями) таких регуляторів, у тому числі в рамках Багатостороннього меморандуму про взаєморозуміння щодо консультування та співробітництва і обміну інформацією (Multilateral Memorandum of Understanding Concerning Consultation and Cooperation and the Exchange of Information - MMoU) Міжнародної організації комісій з цінних паперів (International Organization of Securities Commissions - IOSCO) (далі - Меморандум IOSCO).

2. Комісія має право в рамках міжнародного співробітництва:

1) укладати міжвідомчі міжнародні договори України відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України";

2) обмінюватися, у тому числі в рамках Меморандуму IOSCO, в установленому законодавством порядку інформацією:

а) щодо здійснення правозастосування та інших повноважень, передбачених законом;

б) пов’язаною з ліцензуванням, іншими формами авторизації та наглядом за діяльністю учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків;

в) про ринкові умови та події на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

г) щодо ідентифікації, зокрема, осіб, які є бенефіціарними власниками чи контролерами професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків;

ґ) про емітентів, цінні папери яких допущені або щодо яких подано заявку про допуск до торгів на організованому фондовому ринку;

д) про подання неповної чи недостовірної інформації емітентами або професійними учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків;

е) щодо порушень умов провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

є) про судові рішення щодо емітентів або професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків;

ж) про дії чи події, що впливають або можуть вплинути на фінансові інструменти, які допущені до торгів на організованих ринках;

з) щодо наявності ознак маніпулювання та/або неправомірного використання інсайдерської інформації;

и) про порушення профільного законодавства та законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

і) іншою інформацією щодо ринків капіталу та організованих товарних ринків;

3) проводити консультації з міжнародними організаціями, відповідними регуляторами ринків капіталу та організованих товарних ринків іноземних держав, організаціями (асоціаціями) таких регуляторів з питань функціонування ринків капіталу та організованих товарних ринків, регулювання діяльності акціонерних товариств.

3. У рамках Меморандуму IOSCO Комісія має право:

1) обмінюватися в установленому законодавством порядку інформацією про учасників ринків капіталу, у тому числі про їхні операції на таких ринках, кінцевих бенефіціарних власників, контролерів та власників юридичних осіб, інших фізичних або юридичних осіб, зазначених у запитах, отриманих від регуляторів ринків капіталу іноземних держав, які є підписантами Меморандуму IOSCO (далі - регулятори - підписанти Меморандуму IOSCO), у тому числі інформацією з обмеженим доступом, інформацією, яка становить професійну таємницю на ринках капіталу та організованих товарних ринках, банківську таємницю, інформацією, яка містить персональні дані, а також іншою інформацією, розпорядником якої є Комісія;

2) надавати допомогу з урахуванням вимог законодавства:

а) відповідно до запитів, отриманих від регуляторів - підписантів Меморандуму IOSCO:

у налагодженні співпраці з особами, які володіють або можуть володіти інформацією щодо предмета запиту, у тому числі отримувати добровільні свідчення або заяви таких осіб;

в отриманні інформації або документів, у тому числі судових рішень;

у здійсненні розслідувань, що проводяться регуляторами - підписантами Меморандуму IOSCO;

б) надавати чи отримувати інформацію та/або документи щодо:

регуляторних вимог та процесів;

виявлення, зменшення або усунення потенційних ризиків для ринків капіталу або інвесторів;

3) проводити розслідування на запит регулятора - підписанта Меморандуму IOSCO в порядку, встановленому статтею 34 цього Закону;

4) здійснювати інші заходи, передбачені Меморандумом IOSCO.

4. Інформація, отримана або надана в рамках Меморандуму IOSCO Комісією та іншими регуляторами - підписантами Меморандуму IOSCO, використовується відповідно до його положень, у тому числі для:

1) цілей, зазначених у запиті Комісії або регулятора - підписанта Меморандуму IOSCO, у тому числі для забезпечення дотримання вимог законодавства, пов’язаних із таким запитом;

2) здійснення заходів державного регулювання та нагляду (зокрема здійснення правозастосування) відповідно до запиту Комісії або регулятора - підписанта Меморандуму IOSCO, у тому числі для надання допомоги СРО у здійсненні таких заходів (у разі делегування такій СРО відповідних повноважень);

3) сприяння органам досудового розслідування;

4) проведення Комісією або регулятором - підписантом Меморандуму IOSCO розслідування, пов’язаного з порушеннями законодавства, зазначеними у відповідному запиті.

У разі необхідності використання інформації, отриманої за запитом відповідно до Меморандуму IOSCO, для цілей інших, ніж передбачені пунктами 1-4 цієї частини, таке використання можливе виключно за умови отримання згоди на це надавача такої інформації - відповідного регулятора - підписанта Меморандуму IOSCO або Комісії.

5. Інформація щодо наявності запиту регулятора - підписанта Меморандуму IOSCO, проведення консультацій з таким регулятором, інформація, що міститься в такому запиті, а також відомості, одержані під час здійснення заходів відповідно до такого запиту, є професійною таємницею на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

6. Розкриття інформації про наявність запиту регулятора - підписанта Меморандуму IOSCO іншим особам можливе виключно за умови, що виконання такого запиту є неможливим без розкриття інформації про його наявність, а також лише після проведення консультацій з таким регулятором та отримання його письмової згоди на розкриття такої інформації.

Інформація, отримана за запитом Комісії від регулятора - підписанта Меморандуму IOSCO, також розкривається Комісією за рішенням суду невідкладно після повідомлення про це такого регулятора - підписанта Меморандуму IOSCO.

7. Комісія може відмовити у виконанні заходів відповідно до запиту регулятора - підписанта Меморандуму IOSCO у разі наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) виконання таких заходів суперечить інтересам суспільства та держави;

2) запит оформлений з порушенням положень Меморандуму IOSCO;

3) запит подано щодо обставин, за фактом яких в Україні вже розпочато кримінальне провадження, крім випадків, якщо регулятор - підписант Меморандуму IOSCO, який подав запит, зможе довести, що заходи впливу, які будуть ним застосовані, матимуть іншу правову природу або не дублюватимуть заходи, які можуть бути застосовані судом у кримінальному провадженні;

4) запит подано стосовно особи, яка була засуджена в Україні за тими самими обставинами, що зазначені у такому запиті, крім випадків, якщо регулятор - підписант Меморандуму IOSCO, який подав запит, зможе довести, що заходи впливу, що будуть ним застосовані, матимуть іншу правову природу або не дублюватимуть заходи, що були застосовані судом у кримінальному провадженні;

5) виконання таких заходів призведе до порушення Комісією вимог закону.

{Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1294-IV від 20.11.2003, № 2804-IV від 06.09.2005, № 3201-IV від 15.12.2005, № 3541-IV від 15.03.2006, № 801-VI від 25.12.2008, № 1720-VI від 17.11.2009, № 2258-VI від 18.05.2010, № 2927-VI від 13.01.2011, № 5042-VI від 04.07.2012, № 5518-VI від 06.12.2012, № 289-VIII від 07.04.2015, № 1983-VIII від 23.03.2017, № 2210-VIII від 16.11.2017, № 2418-VIII від 15.05.2018, № 122-IX від 20.09.2019, № 139-IX від 02.10.2019, № 79-IX від 12.09.2019, № 738-IX від 19.06.2020, № 1089-IX від 16.12.2020, № 1150-IX від 28.01.2021, № 1953-IX від 14.12.2021, № 2465-IX від 27.07.2022; в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 9. Відносини Комісії з Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, іншими органами державної влади та правоохоронними органами

1. Комісія підзвітна Верховній Раді України, Президенту України та Кабінету Міністрів України в межах їхніх конституційних повноважень.

2. Комісія подає:

1) щокварталу до Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України аналітичну довідку про роботу Комісії та стан ринків капіталу та організованих товарних ринків;

2) щороку, до 1 червня, до Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України звіт про роботу Комісії, у тому числі результати такої роботи, а також про стан ринків капіталу та організованих товарних ринків, корпоративного управління в акціонерних товариствах, захисту прав споживачів фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за наданням яких здійснює Комісія.

Документи, передбачені цією частиною, зокрема повинні включати інформацію, виявлену у процесі державного регулювання та нагляду, про:

суттєві події на ринках капіталу та організованих товарних ринках і наслідки таких подій;

захист прав інвесторів;

системні ризики для функціонування ринків капіталу та пропозиції щодо усунення таких ризиків або мінімізації їхнього впливу.

3. Верховна Рада України та її органи, народні депутати України, Президент України та Кабінет Міністрів України мають право запитувати у Комісії інформацію щодо стану ринків капіталу та організованих товарних ринків. На такі запити не може надаватися інформація, що належить до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, встановлених законом.

У разі якщо інше не встановлено законом, Комісія розглядає запит, зазначений в абзаці першому цієї частини, протягом 10 календарних днів з дня його одержання та надає відповідь з питань, що порушуються у такому запиті. У разі неможливості розгляду запиту у зазначений строк Голова Комісії або особа, яка виконує його повноваження, повідомляє про це ініціатора запиту листом з викладенням причин продовження строку розгляду. У разі продовження строку розгляду запиту, передбаченого цією частиною, загальний строк розгляду такого запиту не може перевищувати 30 календарних днів з дня його одержання.

4. Комісія взаємодіє з Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади на засадах відкритості та прозорості з урахуванням обмежень, передбачених частиною третьою статті 3 цього Закону.

Комісія розробляє та подає до Кабінету Міністрів України проекти актів Кабінету Міністрів України з питань, що належать до її компетенції, узагальнює та аналізує інформацію про виконання таких актів, вносить пропозиції щодо їх удосконалення.

5. Комісія відповідно до законодавства з урахуванням обмежень, передбачених частиною третьою статті 3 цього Закону, взаємодіє з Антимонопольним комітетом України, Національним банком України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та правоохоронними органами.

У разі виявлення ознак порушення законодавства, притягнення до відповідальності за яке належить до компетенції органів, зазначених в абзаці першому цієї частини, Комісія повідомляє відповідний орган про такі виявлені ознаки порушення законодавства. Такий орган інформує Комісію про результати розгляду отриманого від неї повідомлення на її запит.

Комісія взаємодіє з Національним банком України відповідно до статті 141 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" та статті 22 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", зокрема щодо питань нагляду за учасниками ринків капіталу, що є банками, та іншими особами, які здійснюють діяльність на ринку фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України.

Комісія взаємодіє з Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до статті 142 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", зокрема в частині протидії маніпулюванню та іншим зловживанням при здійсненні операцій з оптовими енергетичними продуктами.

Обмін інформацією, необхідною для виконання Комісією завдань, визначених статтею 2 цього Закону, здійснюється з урахуванням вимог, встановлених законодавством, між Комісією та Національним банком України, Антимонопольним комітетом України, іншими державними органами та правоохоронними органами шляхом інформаційної взаємодії на підставі меморандуму, договору про обмін інформацією або іншого документа, затвердженого Комісією та відповідним органом.

6. Комісія з питань, віднесених до її компетенції, з урахуванням обмежень, встановлених законом, надає на запит Національного банку України, інших державних органів, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування або правоохоронних органів документи, у тому числі статистичну та іншу інформацію, необхідні для виконання такими органами їхніх функцій.

З урахуванням обмежень, встановлених законом, Національний банк України, інші державні органи, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування та правоохоронні органи відповідно до компетенції та повноважень, визначених законом, на запит Комісії надають їй документи, у тому числі податкову звітність, статистичну та/або іншу інформацію з питань, що належать до компетенції Комісії.

7. У порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комісією, Комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, здійснюють обмін інформацією, отриманою під час виконання ними повноважень та відповідно до компетенції, передбачених законодавством, щодо купівлі-продажу та переробки деревини, операцій з деревиною та виробами з деревини, експорту та імпорту лісоматеріалів і окремих виробів з деревини.

{Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2804-IV від 06.09.2005, № 3610-VI від 07.07.2011, № 5042-VI від 04.07.2012, № 1697-VII від 14.10.2014, № 738-IX від 19.06.2020; в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 10. Офіс Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

1. Роботу Комісії забезпечує офіс Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - офіс Комісії), який складається з центрального офісу та його територіальних органів.

Територіальні органи офісу Комісії утворюються за рішенням Комісії як структурні підрозділи її офісу, що не мають статусу юридичної особи.

2. Структура офісу Комісії та порядок його діяльності затверджуються Комісією як колегіальним органом відповідно до вимог, передбачених цим Законом, щодо забезпечення діяльності Комісії та з урахуванням особливостей такої діяльності.

{Стаття 10 із змінами, внесеними згідно із Законами № 901-VIII від 23.12.2015, № 720-IX від 17.06.2020, № 738-IX від 19.06.2020; в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 101. {Статтю 101 виключено на підставі Закону № 738-IX від 19.06.2020}

Стаття 11. Статус працівників Комісії

1. Працівниками Комісії є службовці та обслуговуючий персонал (працівники, які виконують функції з обслуговування) Комісії.

Службовцями Комісії вважаються Голова Комісії, члени Комісії, керівник офісу Комісії, інші керівні працівники та спеціалісти офісу Комісії, які безпосередньо беруть участь у здійсненні повноважень Комісії.

До обслуговуючого персоналу Комісії належать особи, які обіймають посади контролерів, зазначених у статті 35 цього Закону, працівники, які безпосередньо не беруть участі у здійсненні повноважень Комісії, та інші особи, які виконують функції з обслуговування.

Критерії розподілу посад працівників Комісії на службовців та обслуговуючий персонал визначаються Комісією як колегіальним органом відповідно до цього Закону з урахуванням законодавства про працю.

2. Працівники Комісії не є державними службовцями.

Голова та члени Комісії є посадовими особами юридичної особи публічного права.

3. Умови найму, звільнення, надання відпусток, службові обов’язки та права, система дисциплінарних стягнень, питання соціального захисту працівників Комісії (крім випадків, передбачених цим Законом) визначаються Комісією як колегіальним органом з урахуванням законодавства про працю.

4. Комісія як колегіальний орган відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України визначає перелік посад працівників Комісії, трудовий договір з якими укладається у формі контракту.

5. Заохочення працівників Комісії здійснюється в порядку, встановленому Комісією як колегіальним органом.

{Стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законами  № 642/97-ВР від 18.11.97, № 2804-IV від 06.09.2005, № 801-VI від 25.12.2008, № 2258-VI від 18.05.2010, № 3267-VI від 21.04.2011, № 3306-VI від 22.04.2011, № 3461-VI від 02.06.2011, № 5042-VI від 04.07.2012, № 5178-VI від 06.07.2012, № 2210-VIII від 16.11.2017, № 79-IX від 12.09.2019, № 738-IX від 19.06.2020; в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 111. {Статтю 111 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 112. {Статтю 112 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 12. {Статтю 12 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 12. Заборони та обмеження для працівників Комісії

1. Працівники Комісії не мають права:

1) бути представниками третіх осіб у відносинах з Комісією;

2) використовувати своє службове становище та/або майно Комісії в політичних цілях чи особистих інтересах;

3) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, а також в інших випадках, передбачених цим Законом) або підприємницькою діяльністю;

4) розкривати професійну таємницю на ринках капіталу та організованих товарних ринках, крім випадків, встановлених законом.

Вимоги пункту 3 цієї частини не застосовуються до обслуговуючого персоналу.

Вимоги пункту 4 цієї частини застосовуються також до колишніх працівників Комісії.

2. Працівники Комісії повинні неухильно дотримуватися Кодексу етики працівника Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Кодекс етики працівника Комісії), затвердженого Комісією як колегіальним органом, та керуватися принципами, передбаченими статтею 3 цього Закону.

3. Працівники Комісії зобов’язані запобігати реальному та/або потенційному конфлікту інтересів під час виконання ними посадових обов’язків.

Порядок запобігання, інформування, управління реальним або потенційним конфліктом інтересів та вжиття заходів для його врегулювання службовцями Комісії встановлюється Кодексом етики працівника Комісії. Такий порядок повинен містити чіткі вимоги щодо запобігання, інформування, управління реальним або потенційним конфліктом інтересів та вжиття заходів для його врегулювання службовцями Комісії у процесі виконання ними функцій, передбачених цим Законом.

4. Працівникам Комісії забороняється прямо чи опосередковано мати у власності акції (частки), отримувати фінансову чи матеріальну винагороду (допомогу), крім випадків її отримання за виконання функцій держави у наглядових органах, або обіймати будь-яку посаду (у тому числі на громадських засадах) у:

1) професійних учасниках ринків капіталу та організованих товарних ринків;

2) юридичних особах, що провадять діяльність, пов’язану з ринками капіталу та організованими товарними ринками;

3) юридичних особах, споріднених та/або афілійованих з особами, визначеними пунктами 1 і 2 цієї частини.

Обіймання посад у процесі управління об’єктами державної або комунальної власності не є порушенням заборон, встановлених цією частиною.

5. Інформація щодо прямого чи опосередкованого володіння акціями (частками), обіймання посад та/або отримання фінансової чи матеріальної винагороди в особах, зазначених у пунктах 1-3 частини четвертої цієї статті, членами сім’ї (в розумінні Закону України "Про запобігання корупції") службовця Комісії підлягає розкриттю в порядку, встановленому Кодексом етики працівника Комісії.

6. Вчинення службовцем Комісії та/або членом його сім’ї (в розумінні Закону України "Про запобігання корупції") правочинів з фінансовими інструментами, крім державних цінних паперів, підлягає обов’язковому погодженню в порядку, встановленому Кодексом етики працівника Комісії, колегіальним органом Комісії, відповідальним за дотримання Кодексу етики працівника Комісії.

Вимоги, передбачені цієї частиною, не застосовуються до правочинів з фінансовими інструментами, які зареєстровані відповідно до законодавства іноземної держави.

7. Нагляд за дотриманням вимог частин першої - шостої цієї статті здійснюється Комісією у встановленому нею порядку.

8. На службовців Комісії крім заборон та обмежень, визначених частинами першою - шостою цієї статті, поширюються також вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про запобігання корупції".

9. У разі порушення працівником Комісії актів законодавства, у тому числі актів Комісії, невиконання чи неналежного виконання ним посадових обов’язків, доведеного заподіяння шкоди фізичним та/або юридичним особам внаслідок його рішень, дій та/або бездіяльності такий працівник Комісії несе відповідальність відповідно до закону.

{До Закону включено статтю 12 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024; в редакції Закону № 3624-IX від 21.03.2024}

Стаття 13. {Статтю 13 виключено на підставі Закону № 801-VI від 25.12.2008}

Стаття 13. Комітети Комісії

1. Комітети Комісії (далі у цій статті - комітети) є постійно діючими робочими колегіальними органами Комісії, які утворюються Комісією як колегіальним органом за певними напрямами для забезпечення реалізації повноважень Комісії, зокрема для підготовки проектів нормативно-правових актів Комісії, інших документів, що виносяться на розгляд Комісії.

2. Порядок роботи комітетів встановлюється положенням про комітети, що затверджується Комісією як колегіальним органом.

3. Комітети відповідно до порядку, встановленого положенням про комітети, на своїх засіданнях попередньо розглядають проекти нормативно-правових актів Комісії та забезпечують їх підготовку для подальшого розгляду на засіданнях Комісії.

4. Проведення закритих засідань комітетів щодо попереднього розгляду проектів нормативно-правових актів Комісії не допускається.

Для участі в засіданні комітету можуть запрошуватися представники професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, СРО, експерти та інші особи. Запрошена особа має право брати участь у засіданні комітету з правом дорадчого голосу.

У разі якщо на засіданні комітету розглядається проект нормативно-правового акта Комісії, матеріали щодо такого розгляду відповідно до порядку, встановленого положенням про комітети, публікуються на веб-сторінці комітету, надсилаються його членам та особам, запрошеним для участі у засіданні.

{До Закону включено статтю 13 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 14. Професійна підготовка працівників Комісії

1. Комісія постійно організовує професійну підготовку працівників Комісії для закріплення та оновлення необхідних професійних знань, вмінь та навичок, тренінги з вивчення новітнього міжнародного досвіду у сфері регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків, у тому числі із залученням представників міжнародних організацій, іноземних закладів освіти.

2. Професійна підготовка працівників Комісії проводиться за рахунок коштів, що спрямовуються на фінансування Комісії, та з інших джерел, не заборонених законодавством.

3. Комісія у межах витрат, передбачених її кошторисом, забезпечує організацію професійної підготовки працівників Комісії на робочому місці або в інших установах (організаціях), у тому числі шляхом закупівлі послуг, необхідних для забезпечення такої професійної підготовки, у фізичних та юридичних осіб відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

4. На строк професійної підготовки за працівником Комісії зберігаються його посада та заробітна плата.

5. З метою підвищення рівня професійної підготовки Комісія відповідно до законодавства може проводити стажування своїх працівників, зокрема за кордоном, з відривом від роботи строком від одного до шести місяців.

На строк стажування за працівником Комісії зберігається його посада.

6. Порядок організації та проведення професійної підготовки працівників Комісії встановлюється Комісією як колегіальним органом.

{Стаття 14 в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 15. Правовий захист

1. Голова та члени Комісії, інші працівники Комісії зобов’язані діяти добросовісно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, не несуть відповідальності за діяння, якщо вони діяли добросовісно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Виключно Комісія є відповідачем у справах про:

1) визнання протиправним та скасування акта індивідуальної дії чи окремих його положень, винесеного (виданого, наданого) Комісією або її працівниками;

2) визнання протиправними дій чи бездіяльності Комісії або її працівників та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій або зобов’язання вчинити певні дії;

3) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у Комісії та/або її працівників.

3. Комісія забезпечує правовий захист Голови та членів Комісії, інших працівників Комісії, залучених експертів, зокрема шляхом організації надання адвокатами та іншими фахівцями у галузі права правничої допомоги таким особам у разі, якщо у зв’язку з виконанням ними своїх службових обов’язків (умов договорів) проти них подано позов або вони беруть участь в адміністративному чи кримінальному провадженні.

Комісія має право представляти своїх працівників та залучених експертів у судах, органах досудового слідства, інших державних органах.

4. Шкода, заподіяна внаслідок діяння Комісії або її працівників (залучених експертів), у тому числі професійної помилки, у разі якщо судом ухвалено рішення про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок діяння Комісії або її працівників (залучених експертів), відшкодовується Комісією згідно із законом.

5. Відшкодування Комісією згідно із законом шкоди, заподіяної внаслідок діяння Комісії або її працівників (залучених експертів), зокрема шкоди, заподіяної внаслідок професійної помилки, не звільняє винних осіб від адміністративної або кримінальної відповідальності згідно із законом.

Комісія, відшкодувавши шкоду, заподіяну її працівником або залученим експертом, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

6. У разі якщо судом ухвалено рішення про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок діяння Комісії або її працівників (залучених експертів), зокрема внаслідок професійної помилки, Комісією в обов’язковому порядку здійснюється дисциплінарне провадження щодо факту, що спричинив таку шкоду.

{Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020; в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 16. Дисциплінарне провадження стосовно Голови та членів Комісії

1. Дисциплінарне провадження стосовно Голови або члена Комісії порушується за розпорядженням Президента України за фактом:

1) отримання Президентом України інформації про можливе заподіяння шкоди фізичним та/або юридичним особам внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Голови або члена Комісії;

2) отримання Президентом України обґрунтованої інформації про можливе порушення Головою або членом Комісії актів законодавства, у тому числі актів Комісії, положень Кодексу етики працівника Комісії, або про невиконання чи неналежне виконання ним посадових обов’язків.

2. У розпорядженні Президента України зазначаються підстава для порушення дисциплінарного провадження, прізвище, ім’я та по батькові Голови або члена Комісії, стосовно якого порушується дисциплінарне провадження, строк здійснення дисциплінарного провадження та перелік органів державної влади, представники яких входять до складу дисциплінарної комісії.

Строк здійснення дисциплінарного провадження визначається з урахуванням таких обмежень:

1) дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше шести місяців з дня порушення дисциплінарного провадження, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності Голови або члена Комісії чи перебування його у відпустці;

2) дисциплінарне стягнення не може бути застосовано пізніше одного року з дня вчинення порушення, що стало підставою для порушення дисциплінарного провадження.

3. Дисциплінарне провадження здійснюється дисциплінарною комісією.

Дисциплінарна комісія складається з голови та членів дисциплінарної комісії.

Персональний склад дисциплінарної комісії затверджується розпорядчим актом керівника органу, визначеного головним виконавцем розпорядження Президента України.

Порядок організації роботи дисциплінарної комісії встановлюється положенням про дисциплінарну комісію, затвердженим Указом Президента України.

Члени дисциплінарної комісії здійснюють свої повноваження на громадських засадах.

Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин її складу, затвердженого відповідно до абзацу третього цієї частини.

Дисциплінарна комісія у межах наданих повноважень приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні.

Рішення дисциплінарної комісії за результатами дисциплінарного провадження оформлюється висновком, який подається на затвердження Президенту України.

4. У разі якщо дисциплінарне провадження стосується інформації з обмеженим доступом, таке провадження здійснюється з урахуванням положень законів України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", "Про державну таємницю", "Про інформацію", "Про захист персональних даних" і "Про доступ до публічної інформації".

5. За результатами дисциплінарного провадження на підставі висновку дисциплінарної комісії, затвердженого Президентом України, до Голови або члена Комісії може застосовуватися дисциплінарне стягнення у формі:

1) зауваження;

2) догани;

3) відшкодування Комісії в порядку регресу шкоди, заподіяної фізичним та/або юридичним особам.

6. Під час визначення розміру відшкодування шкоди відповідно до пункту 3 частини п’ятої цієї статті враховуються майновий стан Голови або члена Комісії, співвідношення розміру заподіяної шкоди до його заробітної плати, а також інші обставини, у зв’язку з якими повне відшкодування Головою або членом Комісії шкоди буде необґрунтованим.

7. З метою відшкодування шкоди відповідно до пункту 3 частини п’ятої цієї статті Президент України повідомляє Голову або члена Комісії про розмір, порядок і строки відшкодування шкоди, обставини, що стали підставою для відшкодування, та пропонує здійснити таке відшкодування.

Пропозиція, зазначена в абзаці першому цієї частини, здійснюється протягом п’яти днів з дня затвердження відповідного висновку дисциплінарної комісії, передбаченого частиною п’ятою цієї статті. Голова або член Комісії повинен у письмовій формі надати відповідь на таку пропозицію протягом 14 календарних днів з дня її отримання.

У разі якщо Голова або член Комісії не надав відповідь на пропозицію, передбачену абзацом першим цієї частини, відмовився від відшкодування або не відшкодував шкоду протягом строку, зазначеного у такій пропозиції, питання відшкодування шкоди, передбаченого такою пропозицією, може бути вирішено у судовому порядку шляхом подання відповідного позову до суду Комісією як колегіальним органом або суб’єктом призначення члена Комісії.

8. Заохочення до Голови або члена Комісії не застосовується протягом одного року з дня застосування до нього дисциплінарного стягнення.

{Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2804-IV від 06.09.2005; в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 17. {Статтю 17 виключено на підставі Закону № 3480-IV від 23.02.2006}

Стаття 17. Консультаційно-експертна рада при Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку

1. КЕР є постійно діючим консультативно-дорадчим органом, що утворюється з метою сприяння виконанню Комісією завдань, покладених на неї цим Законом, та залучення громадян до реалізації державної політики із здійснення державного регулювання та нагляду.

КЕР не є структурним підрозділом офісу Комісії та незалежна у своїй діяльності.

2. До повноважень КЕР належить:

1) сприяння Комісії у реалізації покладених на неї завдань, визначених статтею 2 цього Закону;

2) опрацювання проектів державних програм щодо ринків капіталу та організованих товарних ринків і проектів актів профільного законодавства, зокрема проведення експертиз таких проектів актів;

3) підготовка та надання Комісії пропозицій щодо розроблення проектів актів профільного законодавства, у тому числі пропозицій щодо планів розвитку профільного законодавства;

4) підготовка пропозицій щодо приведення профільного законодавства у відповідність із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами;

5) здійснення аналізу стану, проблем та тенденцій розвитку ринків капіталу та організованих товарних ринків і корпоративного управління;

6) опрацювання проблемних питань у сфері державного регулювання та нагляду, а також підготовка пропозицій щодо вирішення зазначених питань;

7) підготовка пропозицій щодо інформатизації та підвищення прозорості ринків капіталу та організованих товарних ринків;

8) визначення у порядку, передбаченому цим Законом, осіб, які входять до складу Бюджетної ради.

3. КЕР має право:

1) утворювати постійні та тимчасові робочі органи (комітети, комісії, експертні групи тощо);

2) отримувати проекти нормативно-правових актів Комісії;

3) залучати до роботи КЕР працівників Комісії, інших державних органів, представників вітчизняних та міжнародних інститутів громадянського суспільства, експертних і наукових організацій, підприємств, установ та організацій (за згодою їхніх керівників), а також окремих фахівців (за їхньою згодою);

4) отримувати в установленому законодавством порядку від Комісії та інших державних органів інформацію, необхідну для забезпечення діяльності КЕР, з урахуванням обмежень, встановлених законом, щодо процедур доступу до інформації з обмеженим доступом;

5) ініціювати проведення семінарів, вебінарів, конференцій, засідань та інших заходів для обговорення актуальних питань розвитку ринків капіталу та організованих товарних ринків, а також з метою здійснення повноважень, передбачених частиною другою цієї статті.

Члени КЕР мають право доступу до приміщень Комісії в порядку, встановленому Комісією.

4. Положення про Консультаційно-експертну раду при Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Положення про КЕР) затверджується Комісією як колегіальним органом.

5. Кількість членів КЕР не може перевищувати 21 особу, з яких 20 осіб делегуються:

1) по одному представнику - від кожної СРО, яка отримала такий статус відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки";

2) по одному представнику - від Центрального депозитарію цінних паперів та особи, яка провадить клірингову діяльність центрального контрагента;

3) по одному представнику - від об’єднань професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, які не є СРО, громадських об’єднань, спілок, асоціацій, інших організацій, які зареєстровані та діють відповідно до законодавства, основними напрямами діяльності яких є корпоративне управління, ринки капіталу та організовані товарні ринки або які мають робочі органи, основними напрямами діяльності яких є корпоративне управління, ринки капіталу та організовані товарні ринки;

4) одна особа, визначена комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належить питання ринків капіталу.

До складу КЕР за посадою входить член Комісії, визначений Комісією як колегіальним органом.

Порядок визначення представників, делегованих відповідно до пункту 3 цієї частини, повинен враховувати пропорційне репрезентування учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків у частині видів діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, їх місцезнаходження, дотримання гендерного балансу та балансу інтересів усіх заінтересованих сторін.

У разі якщо до складу КЕР делеговано більше 20 осіб, до персонального складу КЕР першочергово включаються особи, делеговані відповідно до пунктів 1, 2 та 4 цієї частини, а решта персонального складу визначається Комісією у встановленому нею порядку з числа представників, делегованих відповідно до пункту 3 цієї частини.

Порядок делегування представників, зазначених у пунктах 1-3 цієї частини, та кваліфікаційні вимоги до осіб, які делегуються до складу КЕР, встановлюються Положенням про КЕР.

Членом КЕР не може бути особа, яка:

є громадянином (підданим) держави, що здійснює збройну агресію проти України; або

є фізичною особою, стосовно якої застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції"; або

не відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Положенням про КЕР.

6. Персональний склад КЕР затверджується Комісією як колегіальним органом.

Комісія зобов’язана затвердити персональний склад КЕР, за умови що його формування здійснено з дотриманням вимог цього Закону та відповідно до Положення про КЕР.

Комісія може відхилити кандидатуру члена КЕР, делеговану відповідно до частини п’ятої цієї статті, виключно за умови невідповідності такої особи вимогам, встановленим цим Законом та Положенням про КЕР, із зазначенням підстави такого відхилення.

Персональний склад КЕР вважається повноважним після його затвердження Комісією.

7. Перше засідання КЕР скликається Комісією протягом п’яти робочих днів з дня затвердження персонального складу КЕР.

Члени КЕР на першому її засіданні обирають із свого складу простою більшістю голосів голову КЕР, а також за пропозицією голови - секретаря КЕР. Строк повноважень голови та секретаря КЕР становить два роки.

8. Строк повноважень члена КЕР становить чотири роки.

Голова, секретар та інші члени КЕР беруть участь у її роботі на громадських засадах на безоплатній основі.

9. Членство в КЕР припиняється на підставі її рішення, погодженого Комісією, у разі:

1) систематичної відсутності (не менше двох разів на рік) члена КЕР на її засіданнях без поважної причини;

2) надходження до Комісії повідомлення від суб’єктів делегування, зазначених у пунктах 1-4 частини п’ятої цієї статті, про відкликання свого представника та припинення його членства у КЕР;

3) втрати статусу СРО, представника якої делеговано до складу КЕР;

4) припинення державної реєстрації юридичної особи, зазначеної у пункті 3 частини п’ятої цієї статті, представника якої делеговано до складу КЕР;

5) подання членом КЕР відповідної заяви;

6) набрання стосовно члена КЕР законної сили рішенням суду, що унеможливлює виконання ним функцій члена КЕР;

7) визнання члена КЕР недієздатним або обмежено дієздатним;

8) неможливості виконання функцій члена КЕР за станом здоров’я відповідно до висновку медичної комісії;

9) смерті члена КЕР або набрання законної сили рішенням суду про визнання члена КЕР померлим чи безвісно відсутнім.

У разі винесення Комісією як колегіальним органом постанови про невідповідність члена КЕР встановленим цим Законом та Положенням про КЕР вимогам, які діяли на момент набуття такою особою повноважень члена КЕР, повноваження такого члена КЕР припиняються на підставі зазначеної постанови Комісії.

У разі припинення членства в КЕР особи, делегованої суб’єктом, зазначеним у пунктах 1-4 частини п’ятої цієї статті, такий суб’єкт делегування невідкладно подає до Комісії іншу кандидатуру з урахуванням вимог цієї статті.

Припинення членства особи в КЕР не є підставою для втрати складом КЕР статусу повноважного.

10. Матеріально-технічне забезпечення роботи КЕР здійснює офіс Комісії.

11. Комісія забезпечує КЕР інформацією, необхідною для виконання нею завдань та реалізації повноважень, передбачених цією статтею, у порядку, визначеному Положенням про КЕР. У разі отримання членами КЕР інформації, що становить професійну таємницю на ринках капіталу та організованих товарних ринках, на таких членів КЕР поширюються вимоги щодо збереження та нерозголошення такої інформації.

12. Організаційними формами роботи КЕР є її засідання, зокрема у режимі відеоконференції, а також засідання робочих груп, що утворюються та працюють відповідно до Положення про КЕР.

Засідання КЕР проводяться не менше одного разу на місяць.

13. Будь-які рішення КЕР не повинні стосуватися державного регулювання та нагляду за конкретними учасниками ринків капіталу та професійними учасниками організованих товарних ринків.

Члени КЕР не мають права голосу під час розгляду та прийняття КЕР рішень, якщо вони мають конфлікт інтересів, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття ними рішень.

14. Комісія щокварталу за пропозицією КЕР оприлюднює інформацію, передбачену Положенням про КЕР, на своєму офіційному веб-сайті.

{До Закону включено статтю 17 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 18. {Статтю 18 виключено на підставі Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 22. Матеріально-технічне та кадрове забезпечення Комісії, оплата праці її службовців

1. Матеріально-технічне забезпечення діяльності Комісії здійснюється з урахуванням специфіки, інтенсивності та особливого характеру її повноважень з дотриманням таких принципів:

1) кадрової самостійності, що передбачає можливість залучення необхідної кількості кваліфікованих кадрів для належного виконання її повноважень;

2) операційної незалежності, що передбачає забезпечення її потреб у матеріальних засобах, техніці, обладнанні, іншому майні для провадження працівниками Комісії службової діяльності.

2. Кадрова самостійність передбачає, зокрема, умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати службовців Комісії, що забезпечують достатні матеріальні умови для незалежного виконання ними службових обов’язків з урахуванням характеру та інтенсивності роботи, стимулювання досягнення ними високих результатів у службовій діяльності, компенсацію інтелектуальних затрат.

3. Заробітна плата службовця Комісії складається з:

1) посадового окладу;

2) доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці;

3) доплати за інтенсивність;

4) премії (у разі встановлення).

4. Службовцям Комісії виплачується щомісячна доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації:

1) відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості" або "цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу;

2) відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 5 відсотків посадового окладу.

5. Загальний розмір доплат за інтенсивність, які може отримати службовець Комісії за рік, не може перевищувати 100 відсотків фонду посадового окладу для відповідних посад за рік.

6. Премії службовцям Комісії встановлюються відповідно до Положення про преміювання, затвердженого Комісією як колегіальним органом, та можуть передбачати річні, квартальні та/або місячні премії за результатами роботи за відповідний період та/або відповідно до особистого внеску в загальний результат роботи.

Загальний розмір премій, які може отримати службовець Комісії за рік, не може перевищувати 100 відсотків фонду посадового окладу для відповідних посад за рік.

Преміювання Голови та членів Комісії здійснюється Комісією як колегіальним органом з урахуванням цієї частини.

{Закон доповнено статтею 22 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 23. Фінансування Комісії

{Стаття 23 набирає чинності з дня набрання чинності Законом України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо діяльності Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - див. підпункт 4 пункту 1 розділу II Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

1. Фінансування Комісії та юридичних осіб, управління якими здійснює Комісія, здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.

Оплата праці працівників Комісії здійснюється за рахунок бюджетних призначень за загальним фондом Державного бюджету України.

Інші видатки Комісії здійснюються за рахунок надходжень до спеціального фонду Державного бюджету України відповідно до цієї статті та статей 24 і 25 цього Закону. Такі надходження не підлягають вилученню та використовуються за цільовим призначенням на фінансування діяльності Комісії.

2. Виключно на забезпечення діяльності Комісії до спеціального фонду Державного бюджету України спрямовуються:

1) внески на регулювання, що сплачуються учасниками ринків капіталу та професійними учасниками організованих товарних ринків відповідно до статті 24 цього Закону;

2) плата за надання Комісією адміністративних послуг;

3) кошти, що надходять для Комісії в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ;

4) кошти, що надходять з інших джерел, не заборонених законодавством.

Комісія самостійно розподіляє та розпоряджається коштами, передбаченими пунктами 1-4 цієї частини. Використання таких коштів здійснюється в порядку, затвердженому Комісією, в межах кошторису на відповідний рік.

3. Юридичним та фізичним особам забороняється спрямовувати інші, ніж передбачені пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, кошти на фінансування Комісії.

4. Комісія має право використовувати протягом поточного бюджетного періоду залишки бюджетних коштів, що утворилися на початок поточного року на рахунках спеціального фонду, для здійснення видатків, передбачених у кошторисі на поточний рік, відповідно до законодавства, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

{Закон доповнено статтею 23 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 24. Внески на регулювання

{Стаття 24 набирає чинності з дня набрання чинності Законом України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо діяльності Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - див. підпункт 4 пункту 1 розділу II Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

1. З професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, які станом на 1 січня відповідного року мають чинну ліцензію на провадження діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, справляються внески на регулювання у такому розмірі:

1) з осіб, які провадять діяльність з торгівлі фінансовими інструментами, - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

2) з осіб, які провадять діяльність з організації торгівлі фінансовими інструментами, - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

3) з осіб, які провадять діяльність з організації торгівлі продукцією, - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

4) з осіб, які провадять клірингову діяльність, - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

5) з осіб, які провадять депозитарну діяльність депозитарної установи, - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

6) з осіб, які провадять діяльність з управління активами інституційних інвесторів, - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

7) з осіб, які провадять діяльність з управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю, - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

8) з осіб, які провадять діяльність з адміністрування недержавних пенсійних фондів, - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

2. З осіб, які станом на 1 січня відповідного року мають чинну авторизацію на провадження діяльності, пов’язаної з діяльністю на ринках капіталу та організованих товарних ринках, справляються внески на регулювання у такому розмірі:

1) з осіб, які провадять діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках, - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

2) з осіб, які провадять діяльність торгового репозиторію, - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

3. З Центрального депозитарію цінних паперів справляється внесок на регулювання у розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

4. У разі якщо особа одночасно належить до двох або більше категорій, передбачених частинами першою і другою цієї статті, така особа сплачує один внесок, що є більшим у грошовому еквіваленті.

5. Внески на регулювання, визначені частинами першою - третьою цієї статті, обчислюються від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня поточного року.

Внески на регулювання сплачуються щороку, до 1 липня, особами, визначеними частинами першою - третьою цієї статті, до спеціального фонду Державного бюджету України.

У разі несплати або сплати не в повному обсязі особою, визначеною частинами першою - третьою цієї статті, внеску на регулювання відповідно до вимог цієї частини Комісія як колегіальний орган виносить постанову про стягнення несплаченого внеску на регулювання.

У разі якщо протягом одного місяця з дня набрання чинності постановою Комісії про стягнення несплаченого внеску на регулювання особа, стосовно якої прийнято таку постанову, письмово не повідомила Комісію про добровільне виконання цієї постанови та її не було оскаржено у судовому порядку, вона набуває статусу виконавчого документа, підлягає оформленню відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та передається до органів державної виконавчої служби для примусового виконання відповідно до законодавства.

6. У разі несплати або сплати не в повному обсязі внеску на регулювання особа, визначена частинами першою - третьою цієї статті, сплачує фінансову санкцію (штраф), передбачену частиною сьомою статті 50 цього Закону. Сплата такої фінансової санкції (штрафу) не звільняє від сплати внеску на регулювання в повному обсязі.

{Закон доповнено статтею 24 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 25. Плата за надання Комісією адміністративних послуг

{Стаття 25 набирає чинності з дня набрання чинності Законом України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо діяльності Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - див. підпункт 4 пункту 1 розділу II Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

1. Порядок визначення розміру плати за надання Комісією адміністративних послуг встановлюється Комісією як колегіальним органом за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

2. Розмір плати за надання Комісією адміністративних послуг, а також випадки звільнення від плати за надання Комісією відповідних адміністративних послуг встановлюються Комісією як колегіальним органом.

Розмір плати за надання Комісією адміністративних послуг розраховується виходячи з принципу відшкодування фізичними або юридичними особами витрат Комісії, пов’язаних із наданням таких послуг.

3. Розмір плати за надання Комісією адміністративних послуг не може збільшуватися протягом бюджетного періоду.

Зміни до будь-яких елементів (розмір плати, перелік осіб, яким надається послуга) адміністративних послуг не можуть вноситися менш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому діятимуть нові елементи, крім випадку зменшення чи звільнення від плати за надання адміністративної послуги.

4. Плата за надання адміністративної послуги сплачується до спеціального фонду Державного бюджету України.

5. Платіжний документ, що підтверджує внесення заявником плати за надання відповідної адміністративної послуги, подається заявником разом із заявою про надання відповідної адміністративної послуги, крім випадку звільнення від плати за надання адміністративної послуги.

6. У разі повторного подання повного переліку документів, необхідних для надання Комісією відповідної адміністративної послуги, у випадку залишення Комісією первинної заяви про надання такої адміністративної послуги без розгляду у зв’язку з отриманням неповного переліку документів або відкликанням заявником такої заяви протягом трьох робочих днів з дня надходження до Комісії такої заяви повторне внесення заявником плати за надання такої адміністративної послуги не вимагається. У разі збільшення розміру плати за надання Комісією відповідної адміністративної послуги між первинним та повторним поданням переліку документів, необхідних для надання Комісією відповідної адміністративної послуги, заявник додатково сплачує різницю, на яку збільшено розмір плати.

7. Особа, яка звертається за наданням адміністративної послуги, має право сплатити подвійний розмір плати за надання відповідної послуги. У такому разі встановлений законодавством строк надання такої адміністративної послуги скорочується наполовину, але не може становити менше трьох робочих днів.

{Закон доповнено статтею 25 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 26. Планування фінансування Комісії

{Стаття 26 набирає чинності з дня набрання чинності Законом України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо діяльності Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - див. підпункт 4 пункту 1 розділу II Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

1. Комісія бере участь у плануванні надходжень і витрат загального фонду Державного бюджету України у порядку, встановленому бюджетним законодавством, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Комісія бере участь у плануванні надходжень і витрат спеціального фонду Державного бюджету України відповідно до цього Закону з урахуванням бюджетного законодавства.

2. Комісія формує та подає Бюджетній раді для затвердження проекти бюджетних запитів, проекти паспортів бюджетних програм, проекти кошторисів, проекти змін до паспортів бюджетних програм. Комісія може передбачати у проекті бюджетного запиту, проекті паспорта бюджетної програми та проекті кошторису створення резерву коштів.

Комісія формує та подає Бюджетній раді для затвердження проект кошторису та бюджетного запиту на наступний рік не пізніше 1 червня року, що передує плановому.

3. Протягом 10 робочих днів з дня отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті, Бюджетна рада розглядає такі документи та приймає рішення про їх затвердження або про надання обґрунтованих зауважень до них.

Бюджетна рада приймає рішення, враховуючи дотримання принципів достатності та стабільності фінансування Комісії.

4. У разі отримання зауважень Бюджетної ради Комісія протягом п’яти робочих днів подає для затвердження доопрацьовані документи, зазначені у частині другій цієї статті. Протягом п’яти робочих днів з дня отримання доопрацьованих документів Бюджетна рада розглядає їх та приймає рішення про їх затвердження або про надання обґрунтованих зауважень до них. У разі якщо Комісією повністю враховані зауваження Бюджетної ради та до тексту документів не внесено жодних інших змін, не пов’язаних з отриманими зауваженнями, Бюджетна рада приймає рішення про затвердження таких документів.

5. Рішення Бюджетної ради, визначені частинами третьою і четвертою цієї статті, у тому числі затверджені обґрунтовані зауваження, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Комісії протягом п’яти робочих днів з дня прийняття.

У разі якщо Бюджетна рада у строк, передбачений частиною третьою або четвертою цієї статті для розгляду документів та прийняття відповідного рішення, не прийняла жодного із зазначених рішень, відповідні документи вважаються такими, що затверджені Бюджетною радою.

6. Після затвердження в порядку, передбаченому цією статтею, документів, зазначених у частині другій цієї статті, Комісія до 1 липня подає такі документи до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової та бюджетної політики, для обов’язкового включення до проекту Державного бюджету України на відповідний рік у повному обсязі відповідних доходів та видатків.

7. Затверджений Бюджетною радою бюджетний запит оприлюднюється в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

8. Комісія як колегіальний орган затверджує кошторис та штатний розпис Комісії після набрання чинності законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Затверджений Комісією кошторис оприлюднюється на її офіційному веб-сайті.

У разі незатвердження кошторису на відповідний рік до початку календарного року фінансування Комісії до його затвердження здійснюється відповідно до затвердженого кошторису на попередній рік.

9. Контроль за цільовим використанням Комісією коштів здійснюється відповідно до законодавства.

10. Звіт про виконання кошторису оприлюднюється на офіційному веб-сайті Комісії.

{Закон доповнено статтею 26 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 27. Бюджетна рада Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

{Стаття 27 набирає чинності з дня набрання чинності Законом України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо діяльності Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - див. підпункт 4 пункту 1 розділу II Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

1. Бюджетна рада здійснює діяльність як зовнішній незалежний орган при Комісії з метою забезпечення прозорості та контролю за фінансуванням Комісії.

Бюджетна рада не є структурним підрозділом офісу Комісії та незалежна у своїй діяльності.

Засідання Бюджетної ради проводяться за потреби та у випадках, встановлених цим Законом.

2. До складу Бюджетної ради входять:

1) дві особи, визначені Верховною Радою України за поданням комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належить питання ринків капіталу;

2) дві особи, визначені Радою національної безпеки і оборони України;

3) чотири особи, визначені КЕР;

4) Голова Комісії, який входить до складу Бюджетної ради за посадою.

Бюджетна рада вважається повноважною у разі призначення до її складу не менше чотирьох осіб.

Особи, визначені пунктом 3 цієї частини, визначаються КЕР з числа осіб, кандидатури яких запропоновані юридичними особами, визначеними частинами першою - третьою статті 24 цього Закону, та набрали найбільшу кількість голосів за підсумками рейтингового голосування, що проведено такими юридичними особами, за процедурою, затвердженою КЕР. При цьому кожна із зазначених юридичних осіб має право запропонувати одну кандидатуру та має один голос під час рейтингового голосування. Рішення КЕР щодо визначення осіб до складу Бюджетної ради оформлюється окремим протоколом із зазначенням результатів рейтингового голосування, який підписується головою та секретарем КЕР.

3. Особа призначається членом Бюджетної ради безстроково. Повноваження такої особи можуть бути припинені за ініціативою суб’єкта, який її визначив членом Бюджетної ради, або за власною ініціативою особи.

4. Члени Бюджетної ради здійснюють свої повноваження на громадських засадах.

Голова Бюджетної ради обирається її членами з їх числа. Головою Бюджетної ради не може бути обрано Голову Комісії.

5. Засідання Бюджетної ради є повноважним, якщо в ньому беруть участь не менше п’яти її членів.

Рішення Бюджетної ради приймаються простою більшістю голосів.

6. Бюджетна рада діє відповідно до затвердженого нею регламенту.

7. Матеріально-технічне забезпечення діяльності Бюджетної ради здійснює офіс Комісії.

8. Бюджетна рада:

1) затверджує проекти бюджетних запитів, проекти паспортів бюджетних програм, проекти кошторисів, проекти змін до паспортів бюджетних програм;

2) до 1 квітня року, наступного за звітним, затверджує річну фінансову звітність Комісії;

3) затверджує звіт про виконання кошторису та звіт про виконання паспортів бюджетних програм;

4) вирішує інші питання, пов’язані з фінансуванням та матеріально-технічним забезпеченням Комісії відповідно до вимог цього Закону.

{Закон доповнено статтею 27 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 28. Аудит Комісії

{Стаття 28 набирає чинності з дня набрання чинності Законом України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо діяльності Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - див. підпункт 4 пункту 1 розділу II Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

1. Аудит річної фінансової звітності Комісії проводиться не менше одного разу на рік центральним органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

2. Бюджетна рада розглядає аудиторський звіт.

3. Затверджений Бюджетною радою звіт про виконання кошторису, звіт про виконання паспортів бюджетних програм за звітний рік та річна фінансова звітність оприлюднюються на офіційному веб-сайті Комісії.

{Закон доповнено статтею 28 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 29. Акти Комісії

1. Комісія з питань, що належать до її компетенції, у порядку, визначеному цим Законом, приймає нормативно-правові акти та інші акти, передбачені частиною другою цієї статті, виносить (видає) акти індивідуальної дії, а також має право надавати роз’яснення, рекомендації, у тому числі методичні рекомендації.

Комісія з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті, затверджує план своєї нормотворчої діяльності на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року.

У разі якщо прийнятим законом передбачено прийняття нормативно-правових актів Комісії та/або необхідність внесення змін до чинних актів Комісії, розроблення та прийняття відповідних актів забезпечується Комісією у строки, встановлені таким законом.

2. Акти Комісії поділяються на акти:

1) обов’язкового характеру:

а) індивідуальної дії - постанови, розпорядження, запити про вжиття заходів, запити про надання інформації;

б) загальної дії (нормативно-правові акти) - рішення;

2) необов’язкового характеру:

а) індивідуальної дії - рекомендації за результатами проведення інспекції або за результатами здійснення пруденційного нагляду та нагляду на консолідованій основі;

б) загальної дії - методичні рекомендації, орієнтовні (невиключні) переліки, роз’яснення, концепції, стратегії.

3. Комісія як колегіальний орган та службовці Комісії можуть видавати внутрішні розпорядження та інші документи з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань роботи Комісії та її офісу.

Передбачені цією частиною документи не належать до актів Комісії.

4. Акти Комісії розробляються та приймаються в порядку, встановленому статтями 30 і 31 цього Закону, з урахуванням вимог, передбачених цією статтею.

5. Нормативно-правові акти та інші акти загальної дії приймаються виключно Комісією як колегіальним органом. Порядок розроблення та прийняття актів загальної дії встановлюється Комісією як колегіальним органом з урахуванням вимог закону.

Розгляд проектів нормативно-правових актів Комісії, не включених до плану нормотворчої діяльності Комісії на поточний рік, на засіданні Комісії не допускається. Розгляд таких проектів може здійснюватися виключно після внесення відповідних змін щодо їх включення до плану нормотворчої діяльності Комісії на поточний рік.

6. Акти Комісії індивідуальної дії, що приймаються Комісією як колегіальним органом, а також акти Комісії індивідуальної дії, що виносяться уповноваженими на розгляд справ, приймаються (виносяться) після надання можливості особі, стосовно якої приймається (виноситься) такий акт, надати свої пояснення щодо суті питання, що є предметом відповідного акта Комісії.

7. Акти Комісії (крім нормативно-правових актів) набирають чинності з дня їх прийняття, якщо такими актами не встановлено пізніший строк набрання ними чинності.

8. Нормативно-правові акти Комісії підлягають оприлюдненню в порядку, передбаченому частиною шостою статті 30 цього Закону.

Інші акти Комісії, крім зазначених в абзаці першому цієї частини, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Комісії у встановлених законодавством випадках, за винятком частин, що містять інформацію з обмеженим доступом. Обсяг інформації, що не підлягає оприлюдненню, визначається Комісією, зокрема на підставі клопотання заінтересованих осіб, з урахуванням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Комісія забезпечує вільний доступ до оприлюднених актів Комісії на своєму офіційному веб-сайті.

9. Порядок набрання чинності та офіційного оприлюднення рішень Комісії встановлюється статтею 30 цього Закону.

10. Комісія у затвердженому нею порядку веде реєстр актів Комісії.

11. Комісія відповідно до вимог та в порядку, встановлених цим Законом, розробляє та приймає нормативно-правові акти, обов’язкові до виконання органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків та їх об’єднаннями.

Контроль за виконанням нормативно-правових актів Комісії та актів індивідуальної дії Комісії здійснюється Комісією у порядку, передбаченому законом. За порушення вимог таких актів Комісія застосовує заходи впливу контрольного характеру.

12. Нормативно-правові акти Комісії повинні відповідати Конституції та законам України, нормативно-правовим актам вищої юридичної сили або міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Нормативно-правові акти Комісії не потребують погодження або схвалення органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, іншими юридичними особами, крім випадків, прямо передбачених законом.

Комісією або судом акти Комісії можуть бути скасовані або їх дія зупинена.

Акти Комісії можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Звернення до суду щодо оскарження рішення Комісії не зупиняє його дію.

{Закон доповнено статтею 29 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 30. Порядок затвердження нормативно-правових актів Комісії

1. Проекти нормативно-правових актів Комісії до їх оприлюднення підлягають розгляду на засіданні відповідного комітету Комісії та попередньому схваленню на засіданні Комісії.

2. З метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань проекти нормативно-правових актів Комісії після їх попереднього схвалення Комісією підлягають оприлюдненню шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Комісії разом з відповідними документами, що містять результати аналізу (для Комісії та учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків) відповідних потенційних витрат і позитивних наслідків, пов’язаних з прийняттям такого нормативно-правового акта, а також з посиланням на принципи, передбачені частиною першою статті 3 цього Закону.

Строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється Комісією і не може становити менше 10 робочих днів з дня, наступного за днем оприлюднення проекту нормативно-правового акта Комісії. У разі якщо оприлюднений проект нормативно-правового акта Комісії передбачає запровадження нових форм здійснення державного регулювання та нагляду, в тому числі викладення чинного акта Комісії в новій редакції, строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції, не може становити менше 20 робочих днів з дня, наступного за днем оприлюднення такого проекту.

Строки, передбачені абзацом другим цієї частини для приймання зауважень та пропозицій, встановлюються Комісією з урахуванням розумних строків, достатніх для підготовки таких зауважень та пропозицій.

3. Комісія інформує КЕР про схвалення проекту нормативно-правового акта та його опублікування на офіційному веб-сайті Комісії.

{Установити, що тимчасово, до затвердження персонального складу Консультаційно-експертної ради при Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, вимоги частини третьої статті 30 не застосовуються - див. пункт 5 розділу II Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

4. Усі зауваження та пропозиції щодо проекту нормативно-правового акта Комісії, одержані протягом установленого строку, підлягають обов’язковому опрацюванню та узагальненню офісом Комісії.

При прийнятті нормативно-правового акта Комісія розглядає отримані зауваження та пропозиції, що були попередньо опрацьовані та узагальнені офісом Комісії, та повністю чи частково їх враховує або вмотивовано відхиляє.

Вимоги абзацу другого цієї частини застосовуються виключно щодо одержаних Комісією зауважень та пропозицій до останньої редакції проекту нормативно-правового акта, оприлюднення якої передувало прийняттю такого нормативно-правового акта.

Інформація про результати розгляду зауважень та пропозицій підлягає обов’язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті Комісії протягом п’яти робочих днів з дня такого розгляду на засіданні Комісії.

5. Нормативно-правові акти Комісії підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України, крім випадків, прямо визначених законом.

Державна реєстрація нормативно-правового акта Комісії здійснюється у строк до 10 робочих днів з дня, наступного за днем направлення такого акта до Міністерства юстиції України. Передбачений цим абзацом строк не може бути продовжений.

Державна реєстрація нормативно-правового акта Комісії полягає у проведенні правової експертизи щодо його відповідності Конституції України та законам України, нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та/або міжнародним договорам України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, прийнятті рішення про державну реєстрацію такого акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та внесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Підставою для відмови у державній реєстрації нормативно-правового акта Комісії може бути виключно його невідповідність Конституції України та законам України, нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та/або міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

У разі повернення нормативно-правового акта Комісії без державної реєстрації Міністерство юстиції України має зазначити виключний перелік зауважень, що стали підставою для відмови у державній реєстрації. У разі врахування Комісією усіх висловлених Міністерством юстиції України зауважень нормативно-правовий акт Комісії підлягає обов’язковій державній реєстрації протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем повторного подання такого акта на державну реєстрацію.

Міністерство юстиції України повідомляє Комісію про державну реєстрацію нормативно-правового акта Комісії або про відмову в державній реєстрації такого акта не пізніше завершення робочого дня, наступного за днем прийняття відповідного рішення.

6. Комісія, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини, забезпечує офіційне опублікування свого нормативно-правового акта не пізніше закінчення робочого дня, наступного за днем отримання офіційного повідомлення про державну реєстрацію такого акта відповідно до частини п’ятої цієї статті.

Нормативно-правові акти Комісії з питань, передбачених пунктами 109-112 частини першої статті 7 цього Закону, та в інших випадках, прямо визначених законом, не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та офіційно опубліковуються після їх прийняття Комісією.

Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Комісії вважається його оприлюднення на офіційному веб-сайті Комісії.

7. Нормативно-правовий акт Комісії набирає чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування, якщо пізніший строк набрання чинності не встановлений у такому акті та/або не передбачений законом.

Нормативно-правові акти Комісії щодо внесення змін до порядку подання, форми та/або змісту регульованої інформації, інших звітних даних, що подаються до Комісії, набирають чинності не раніше першого числа першого місяця звітного періоду, наступного за днем офіційного оприлюднення такого акта.

8. Комісія відповідно до вимог цього Закону у встановленому нею порядку здійснює відстеження результативності прийнятих нею нормативно-правових актів (оцінку стану впровадження таких актів, досягнення ними цілей, задекларованих при їх прийнятті) та перегляд таких актів.

Комісія регулярно, але не менше одного разу протягом двох років, здійснює узагальнений комплексний аналіз актуальності всіх своїх нормативно-правових актів та визначає необхідність перегляду таких актів, а також доцільність перегляду профільного законодавства в цілому.

{Закон доповнено статтею 30 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 31. Порядок затвердження актів Комісії рекомендаційного (необов’язкового) характеру

1. З метою забезпечення загального, однакового та послідовного застосування норм права у процесі регулювання одних і тих самих правовідносин, сприяння безпеці та стабільності функціонування ринків капіталу та організованих товарних ринків Комісія видає методичні рекомендації, орієнтовні (невиключні) переліки, роз’яснення порядку застосування профільного законодавства.

2. Комісія здійснює аналіз відповідних потенційних витрат і позитивних результатів, пов’язаних з виданням актів, передбачених частиною першою цієї статті, для учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, а також для цілей державного регулювання та нагляду.

З метою здійснення аналізу, передбаченого абзацом першим цієї частини, у разі доцільності та з огляду на сферу охоплення, характер і вплив відповідного акта, Комісія може проводити відкриті публічні консультації.

Аналіз потенційних витрат і позитивних наслідків, пов’язаних з виданням актів, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі якщо відкриті публічні консультації, передбачені абзацом другим цієї частини для такого аналізу, не були проведені - також причини непроведення відкритих публічних консультацій щодо такого аналізу оприлюднюються на офіційному веб-сайті Комісії.

3. Відкриті публічні консультації, передбачені частиною другою цієї статті, можуть бути проведені, зокрема, шляхом:

1) розгляду КЕР;

2) розміщення на офіційному веб-сайті Комісії форми зворотного зв’язку для надання відповіді на поставлені запитання;

3) надсилання адресних анкет-опитувальників;

4) проведення відкритих слухань.

4. Комісія може залучати КЕР, органи державної влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування до підготовки (розроблення) проектів актів Комісії, передбачених частиною першою цієї статті.

У разі якщо Комісія не залучає КЕР до підготовки (розроблення) проектів актів, вона у найкоротший строк повідомляє КЕР про підстави такого незалучення.

{Установити, що тимчасово, до затвердження персонального складу Консультаційно-експертної ради при Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, вимоги абзацу другого частини четвертої статті 31 не застосовуються - див. пункт 5 розділу II Закону № 3585-IX від 22.02.2024}

5. Акти, передбачені частиною першою цієї статті, не повинні відтворювати положення профільного законодавства, на роз’яснення яких вони видаються. З метою уникнення дублювання актів з одних і тих самих питань та забезпечення формування послідовної позиції Комісії при роз’ясненні відповідних норм профільного законодавства у ході підготовки зазначених актів Комісія обов’язково проводить огляд раніше виданих актів, передбачених частиною першою цієї статті, з тих самих та пов’язаних питань.

6. Учасники ринків капіталу та професійні учасники організованих товарних ринків звільняються від відповідальності, у разі якщо вони діяли відповідно до роз’яснення або рекомендації Комісії.

7. Комісія проводить узагальнення актів, передбачених частиною першою цієї статті, які підлягають оприлюдненню на її офіційному веб-сайті.

{Закон доповнено статтею 31 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 32. Нагляд на ринках капіталу та організованих товарних ринках

1. Нагляд на ринках капіталу та організованих товарних ринках - це система превентивних заходів, що передбачає з метою виконання завдань, визначених частиною другою статті 2 цього Закону, постійне збирання, оброблення та аналіз Комісією інформації про учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків, а також про правовідносини між ними.

2. У процесі здійснення нагляду на ринках капіталу та організованих товарних ринках Комісія здійснює такі заходи:

1) отримання у випадках, передбачених законом, регулярних та нерегулярних звітних даних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, регульованої інформації;

2) отримання інформації шляхом направлення запитів про надання інформації;

3) отримання в режимі реального часу інформації про торговельну діяльність на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках з можливістю ідентифікації учасників торгів та/або їхніх клієнтів;

4) аналіз інформації, передбаченої пунктами 1-3 цієї частини;

5) направлення рекомендацій та/або запитів про вжиття заходів, зокрема за результатами здійснення пруденційного нагляду та нагляду на консолідованій основі.

3. Нагляд на ринках капіталу та організованих товарних ринках здійснюється у таких формах:

1) пруденційний нагляд;

2) нагляд за ринковою поведінкою.

4. Пруденційний нагляд здійснюється Комісією відповідно до цього Закону та інших актів профільного законодавства з метою забезпечення фінансової стійкості окремого професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків і стабільності фінансової системи загалом, виявлення, запобігання та мінімізації потенційних ризиків у діяльності професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, зокрема ризиків невиконання зобов’язань перед клієнтами та/або інвесторами, та захисту інших їхніх законних інтересів, а також своєчасного реагування на можливі негативні наслідки в діяльності таких професійних учасників.

5. Пруденційний нагляд здійснюється шляхом:

1) оцінювання та контролю рівня, характеру та особливостей ризиків діяльності професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків, у тому числі ризиків, які такий професійний учасник створює для фінансової стабільності, оцінювання та контролю окремих видів діяльності (операцій) професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків, у тому числі визначення рівня безпечності та стабільності його операцій, виявлення недоліків та негативних тенденцій у його діяльності;

2) оцінювання якості системи корпоративного управління, системи внутрішнього контролю професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків з урахуванням характеру його діяльності;

3) оцінювання та контролю фінансового стану професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків, стану дотримання ним пруденційних вимог;

4) перевірки достовірності, зрозумілості, узгодженості та повноти звітних даних професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків, що подаються до Комісії відповідно до вимог законодавства, у частині дотримання пруденційних вимог;

5) виявлення фактів здійснення ризикової діяльності, ознаки якої визначено профільним законодавством, яка загрожує інтересам клієнтів та кредиторів професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків, та запобігання здійсненню такої діяльності;

6) контролю та забезпечення дотримання пруденційних вимог професійним учасником ринків капіталу та організованих товарних ринків;

7) застосування до професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків коригувальних заходів та/або заходів раннього втручання.

6. Нагляд за ринковою поведінкою здійснюється Комісією з метою захисту прав та законних інтересів учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків, забезпечення ефективності та цілісності ринків капіталу та організованих товарних ринків, прозорості та відкритості їх функціонування, а також забезпечення функціонування належного конкурентного середовища на зазначених ринках та підвищення довіри до них, у тому числі за рахунок зменшення системних ризиків для функціонування ринків капіталу до мінімально можливих рівнів.

7. Нагляд за ринковою поведінкою здійснюється шляхом контролю за дотриманням установлених профільним законодавством вимог щодо:

1) правил провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, а також діяльності, пов’язаної з ринками капіталу та організованими товарними ринками, що здійснюється відповідно до розділу VI Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки";

2) захисту прав клієнтів (у тому числі потенційних клієнтів) професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, осіб, які відповідно до розділу VI Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" провадять діяльність, пов’язану з ринками капіталу та організованими товарними ринками, а також споживачів фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за наданням яких здійснює Комісія;

3) поширення маркетингових матеріалів професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків та/або осіб, які відповідно до розділу VI Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" провадять діяльність, пов’язану з ринками капіталу та організованими товарними ринками, інформації про методи пропозиції та продажу такими професійними учасниками та/або особами послуг, залучення ними до надання послуг посередників, іншої інформації про діяльність таких професійних учасників та/або осіб;

4) розкриття інформації, яка надається клієнтам професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, осіб, які відповідно до розділу VI Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" провадять діяльність, пов’язану з ринками капіталу та організованими товарними ринками, до, під час та після надання послуг;

5) прозорості діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, у тому числі розкриття структури власності та інформації, яка розкривається відповідно до закону;

6) ділової репутації та інших кваліфікаційних вимог;

7) діяльності СРО;

8) запобігання та врегулювання конфлікту інтересів учасниками ринків капіталу та професійними учасниками організованих товарних ринків;

9) запобігання правопорушенням на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

10) добросовісності конкуренції на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

11) виконання фізичними та юридичними особами положень Закону України "Про акціонерні товариства".

8. Комісія з метою забезпечення функцій нагляду здійснює аналіз та контроль даних фінансової звітності, яка подається та/або оприлюднюється відповідно до вимог законодавства учасниками ринків капіталу (крім інвесторів у фінансові інструменти, які не є інституційними інвесторами або не належать до інших категорій учасників ринків капіталу), професійними учасниками організованих товарних ринків та небанківськими фінансовими групами, переважна діяльність у яких здійснюється фінансовими установами, нагляд за якими здійснює Комісія, її відповідності міжнародним стандартам фінансової звітності або національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку.

9. Як складову нагляду за ринковою поведінкою Комісія також здійснює нагляд за дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів фінансових та/або супровідних послуг у порядку та межах, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".

{Закон доповнено статтею 32 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 33. Проведення інспекцій на ринках капіталу та організованих товарних ринках

1. Комісія проводить інспекції з метою забезпечення дотримання вимог профільного законодавства, виявлення та зменшення ризиків невідповідності діяльності осіб, щодо яких проводяться інспекції, таким вимогам, а також зменшення негативних наслідків реалізації таких ризиків.

Предметом інспекції може бути дотримання вимог профільного законодавства кількома особами, щодо яких проводиться інспекція.

2. Комісія має право проводити інспекції щодо таких осіб:

1) учасники ринків капіталу та професійні учасники організованих товарних ринків;

2) юридична особа, ліцензію якої, передбачену статтею 4 цього Закону, анульовано, - щодо дотримання вимог законодавства, що регулює дії такої юридичної особи у разі анулювання такої ліцензії;

3) юридична особа, свідоцтво якої про включення до Реєстру осіб, уповноважених надавати інформаційні послуги на ринках капіталу та організованих товарних ринках, передбачене статтею 79 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", анульовано, - щодо дотримання вимог законодавства, що регулює дії такої юридичної особи у разі анулювання такого свідоцтва;

4) юридична особа, свідоцтво якої про включення до Реєстру торгових репозиторіїв, передбачене статтею 88 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", анульовано, - щодо дотримання вимог законодавства, що регулює дії такої юридичної особи у разі анулювання такого свідоцтва;

5) юридична особа, яка подала заяву про видачу ліцензії, передбачену статтею 71 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки";

6) юридична особа, яка подала заяву про включення до Реєстру осіб, уповноважених надавати інформаційні послуги на ринках капіталу та організованих товарних ринках, передбачену статтею 79 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки";

7) юридична особа, яка подала заяву про включення до Реєстру торгових репозиторіїв, передбачену статтею 88 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Інспекція, передбачена пунктом 1 цієї частини, щодо Національного банку України може проводитися лише у формі безвиїзної інспекції та стосуватися виключно:

діяльності з управління активами інституційних інвесторів, діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів, депозитарної діяльності із зберігання активів пенсійних фондів, що провадяться Національним банком України для забезпечення функціонування корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України;

депозитарної діяльності депозитарної установи, що провадиться Національним банком України, у разі якщо така діяльність не пов’язана із здійсненням Національним банком України грошово-кредитної політики, валютного регулювання та операцій, пов’язаних з обслуговуванням державного боргу.

Інспекція, передбачена пунктом 1 цієї частини, щодо інвестора у фінансові інструменти, який не є інституційним інвестором, не належить до інших категорій учасників ринків капіталу, не є професійним учасником організованих товарних ринків, проводиться з урахуванням особливостей, передбачених частиною п’ятою цієї статті, та виключно з підстав, визначених частиною дев’ятою цієї статті.

Інспекція, передбачена пунктами 2, 3 і 4 цієї частини, може бути проведена не пізніше ніж протягом трьох років з дня анулювання ліцензії або свідоцтва.

3. Інспекції проводяться з дотриманням принципу об’єктивності, який полягає в обов’язку уповноважених на проведення інспекції у рівній мірі вживати заходів для встановлення обставин, що свідчать і про дотримання, і про порушення вимог профільного законодавства.

4. Строк проведення інспекції не може перевищувати 30 робочих днів з дня початку її проведення. За наявності обґрунтованих підстав такий строк може бути продовжений не більш як на 15 робочих днів.

5. Інспекції можуть бути планові та позапланові.

Інспекції можуть бути безвиїзними (безвиїзний нагляд) та виїзними (інспекційна перевірка).

Виїзні інспекції проводяться у приміщеннях учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків, крім інвесторів у фінансові інструменти, які не є інституційними інвесторами або не належать до інших категорій учасників ринків капіталу та учасників товарних спот-ринків, а також осіб, зазначених у пунктах 2-7 частини другої цієї статті.

Виїзні інспекції проводяться у приміщеннях учасників ринків капіталу (крім інвесторів у фінансові інструменти, які не є інституційними інвесторами, не належать до інших категорій учасників ринків капіталу, не є професійними учасниками організованих товарних ринків) та професійних учасників організованих товарних ринків, а також осіб, зазначених у пунктах 2-7 частини другої цієї статті.

У разі проведення виїзної інспекції щодо професійного учасника ринків капіталу, який є банком, така виїзна інспекція проводиться виключно у приміщеннях, в яких безпосередньо здійснюється професійна діяльність на ринках капіталу.

Безвиїзні інспекції проводяться у приміщеннях Комісії.

Щодо інвесторів у фінансові інструменти, які не є інституційними інвесторами, не належать до інших категорій учасників ринків капіталу, не є професійними учасниками організованих товарних ринків, можуть проводитися виключно позапланові безвиїзні інспекції. У разі проведення передбаченої першим реченням цього абзацу інспекції щодо інвестора у фінансові інструменти, який не є інституційним інвестором, не належить до інших категорій учасників ринків капіталу, не є професійним учасником організованих товарних ринків, така особа за її згоди може бути запрошена до приміщення Комісії та не несе відповідальності за неявку.

Особа, щодо якої проводиться виїзна інспекція, зобов’язана забезпечити уповноваженим на проведення інспекції умови для проведення такої інспекції та вільний доступ у робочий час до приміщень, у яких проводиться інспекція.

Уповноважені на проведення інспекції мають право на доступ до приміщень, зазначених в абзаці третьому цієї частини, у робочий час (з 9 години до 18 години) лише у разі наявності відповідної постанови Комісії про проведення інспекції, а також документів, що посвідчують їх особу.

Уповноважені на проведення інспекції перед початком проведення виїзної інспекції зобов’язані, крім випадків проведення контрольованої послуги відповідно до статті 35 цього Закону, пред’явити особі, щодо якої чи у приміщенні якої проводитиметься інспекція, службове посвідчення та надати копію постанови Комісії про проведення інспекції, відповідно до якої їм доручено здійснити інспекцію, а також у випадках, встановлених Комісією, - інші визначені Комісією документи. У разі непред’явлення документів, визначених першим реченням цього абзацу, уповноважені на проведення інспекції не мають права проводити виїзну інспекцію.

6. Періодичність здійснення планових інспекцій визначається Комісією з урахуванням встановлених частиною другою статті 2 цього Закону завдань Комісії щодо державного регулювання та нагляду, а також принципів діяльності Комісії та інших положень, передбачених статтею 3 цього Закону.

Планова інспекція здійснюється не частіше одного разу на рік. Комісія затверджує план інспекцій на наступний календарний рік не пізніше 25 грудня поточного року та оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті не пізніше ніж у 10-денний строк після затвердження.

Комісія зобов’язана офіційним каналом зв’язку повідомити особу, щодо якої проводиться планова інспекція, про проведення такої інспекції не пізніш як за 10 календарних днів до її початку.

7. Порядок проведення інспекцій, у тому числі винесення постанови про проведення позапланової інспекції, встановлюється Комісією.

8. Комісія має право на проведення позапланової інспекції щодо осіб, зазначених у частині другій цієї статті, з таких підстав:

1) виявлення у звітних даних, що подаються до Комісії, інформації, що вказує на недотримання особою вимог профільного законодавства та/або надання такою особою недостовірної інформації;

2) наявність інформації, що може свідчити про порушення особою вимог профільного законодавства, - у разі якщо така особа не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на запит про надання інформації, в якому зазначаються такі можливі порушення профільного законодавства та який надісланий у встановленому цим Законом порядку;

3) перевірка виконання особою запиту про вжиття заходів або розпорядження про усунення порушення профільного законодавства;

4) неподання особою у встановлений профільним законодавством строк звітних даних, інших документів та інформації, подання яких вимагається профільним законодавством та/або відповідно до письмової вимоги Комісії у випадках, передбачених цим Законом;

5) наявність фактів, що свідчать про погіршення фінансового стану особи та/або підвищення ступеня ризику від здійснюваної такою особою діяльності;

6) результати аналізу звернень з інформацією, підтвердженою відповідними документами (їх копіями), щодо порушень законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, що були вчинені особою та спричинили шкоду правам та законним інтересам споживачів фінансових послуг.

Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення особою вимог законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, несуть відповідальність, передбачену законом;

7) інші обґрунтовані підстави, визначені нормативно-правовими актами Комісії.

9. Комісія має право на проведення позапланових безвиїзних інспекцій щодо інвесторів у фінансові інструменти, які не є інституційними інвесторами, не належать до інших категорій учасників ринків капіталу, не є професійними учасниками організованих товарних ринків, виключно з підстав дотримання вимог:

1) законодавства про акціонерні товариства;

2) розділу XII Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" щодо протидії зловживанням на ринках капіталу.

10. У разі наявності підстави (підстав), зазначеної (зазначених) у пунктах 1-7 частини сьомої та пунктах 1, 2 частини восьмої цієї статті, доцільність проведення позапланової інспекції визначається Комісією.

11. Під час проведення позапланової інспекції з’ясовуються лише ті питання, що є предметом такої інспекції та необхідність перевірки яких стала підставою для її проведення. При цьому у постанові Комісії про проведення позапланової інспекції такі питання обов’язково зазначаються у предметі інспекції разом із зазначенням підстави (підстав) для проведення такої інспекції. У разі виявлення необхідності з’ясування інших питань, ніж ті, які були зазначені у предметі позапланової інспекції у відповідній постанові Комісії, зміни до такої постанови не вносяться, а для з’ясування таких питань Комісією виноситься постанова про проведення нової позапланової інспекції.

За винятком випадків, передбачених другим реченням цього абзацу, повторне проведення інспекції забороняється у разі, якщо питання, що мають бути предметом такої інспекції, були перевірені під час раніше проведеної інспекції. Комісія може винести постанову про проведення повторної інспекції виключно у разі, якщо стосовно уповноваженого на проведення інспекції, який раніше проводив зазначену інспекцію, розпочато дисциплінарне провадження або такій особі повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, яке вважається корупційним кримінальним правопорушенням відповідно до Кримінального кодексу України.

12. У постанові Комісії про проведення позапланової інспекції має бути зазначено:

1) особу, щодо якої проводиться інспекція, предмет та підстави проведення інспекції, дату початку проведення інспекції, перелік уповноважених на проведення інспекції;

2) інформацію щодо засобів правового захисту особи, щодо якої проводиться інспекція, зокрема: право надавати усні або письмові пояснення, збирати і подавати докази, право отримувати правничу допомогу, право оскаржити постанову про проведення інспекції в судовому порядку;

3) інформацію щодо встановленої законом відповідальності за перешкоджання у проведенні інспекції.

13. Комісія зобов’язана офіційним каналом зв’язку повідомити особу, щодо якої проводитиметься позапланова інспекція, про проведення такої інспекції не пізніше дня її початку, крім випадків проведення контрольованої послуги відповідно до статті 35 цього Закону.

14. Уповноважені на проведення інспекції для з’ясування питань, передбачених предметом інспекції, зазначеним у постанові Комісії про проведення інспекції, у процесі проведення інспекції мають право:

1) після вручення постанови особі, щодо якої проводиться виїзна інспекція, вимагати визначення такою особою контактної особи - координатора, який здійснюватиме координацію взаємодії уповноважених на проведення інспекції з особами, які братимуть участь у проведенні інспекції. У разі проведення інспекції щодо професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків таким координатором є керівник підрозділу комплаєнсу (особа, яка одноосібно здійснює функції такого підрозділу), якщо інше не передбачено внутрішніми документами такого професійного учасника;

2) приймати рішення про проведення виїзної інспекції;

3) надавати особам, щодо яких проводиться інспекція, іншим особам, пов’язаним з проведенням операції на ринках капіталу та організованих товарних ринках, попередній перелік інформації, що буде запитана у ході проведення інспекції, з метою здійснення такими особами підготовки до надання відповідної інформації;

4) вимагати надання доступу до пов’язаних з предметом інспекції інформації та речей (у тому числі носіїв інформації);

5) вимагати надання будь-якої інформації (незалежно від способу її збереження або відображення), пов’язаної з предметом інспекції, у тому числі копій документів, що засвідчені особою, щодо якої проводиться інспекція (або її уповноваженою особою), або іншою особою, пов’язаною з проведенням операції на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

6) вимагати надання письмових пояснень щодо запитань, пов’язаних з предметом інспекції;

7) здійснювати аудіо-, фото- та/або відеофіксацію проведення інспекції;

8) вимагати від особи, щодо якої проводиться інспекція, продовження строку збереження будь-якої інформації, що може бути пов’язана з предметом інспекції, на строк, що не перевищує період інспекції та шість місяців після її завершення. Не вважається порушенням вимог, передбачених цим пунктом, передача такої інформації, зокрема оригіналів документів, до державних та комунальних органів, установ та організацій у встановленому законодавством порядку;

9) долучати до матеріалів інспекції документи та інші матеріали, пов’язані з предметом інспекції;

10) у разі встановлення у ході інспекції фактів, що можуть свідчити про наявність порушень профільного законодавства, з метою усунення таких порушень та зменшення їх негативних наслідків направляти запити про вжиття заходів;

11) проводити інтерв’ю (зокрема з використанням засобів відео-, аудіозв’язку) з керівниками, посадовими особами та іншими працівниками особи, щодо якої проводиться інспекція, за їхньої згоди та з попереднім повідомленням контактної особи - координатора, визначеної відповідно до пункту 1 цієї частини, а також проводити інтерв’ю (зокрема з використанням засобів відео-, аудіозв’язку) з будь-якою іншою особою, яка висловила згоду на проведення такого інтерв’ю.

Передбачене цим пунктом інтерв’ю проводиться на добровільній основі щодо питань, пов’язаних з предметом інспекції, та може бути проведено за бажанням осіб у письмовій формі;

12) організовувати та проводити контрольовані послуги відповідно до статті 35 цього Закону;

13) залучати інших працівників Комісії до заходів, що проводяться у процесі проведення інспекції;

14) звертатися до Національної поліції України з повідомленням про перешкоджання у доступі до приміщень, в яких має проводитися виїзна інспекція з урахуванням вимог, передбачених частиною п’ятою цієї статті, та/або перешкоджання проведенню виїзної інспекції у приміщенні особи, щодо якої проводиться інспекція;

15) здійснювати інші повноваження, визначені цим Законом.

15. Особи, щодо яких проводиться інспекція, мають право на:

1) отримання правничої допомоги;

2) отримання копії постанови Комісії про проведення інспекції та інших документів, визначених Комісією;

3) ненадання доступу до приміщення, в якому проводитиметься виїзна інспекція, у разі ненадання документів, передбачених пунктом 2 цієї частини, та/або непред’явлення уповноваженим на проведення інспекції його службового посвідчення;

4) отримання інформації про заплановану тривалість проведення інспекції. У разі якщо під час проведення інспекції виникла вірогідність завершення інспекції в інший строк, ніж було повідомлено особі, щодо якої проводиться інспекція, уповноважені на проведення інспекції зобов’язані повідомити таку особу про зазначену вірогідність;

5) отримання пояснень щодо того, яким чином інформація, що запитується у процесі інспекції, пов’язана з предметом інспекції;

6) надання коментарів, пропозицій, пояснень та/або заперечень щодо інформації, що передається уповноваженим на проведення інспекції;

7) надання доказів з питань, пов’язаних з предметом інспекції;

8) отримання проекту звіту про результати проведення інспекції;

9) надання коментарів, пропозицій, пояснень та/або заперечень до проекту звіту про результати проведення інспекції;

10) отримання копії постанови Комісії про завершення проведення інспекції;

11) здійснення аудіо-, фото- та/або відеофіксації проведення виїзної інспекції;

12) здійснення інших прав, передбачених законом.

Особа, щодо якої проводиться інспекція, набуває прав, передбачених цією частиною, з моменту її повідомлення про проведення щодо неї інспекції.

16. Особи, з якими у процесі проведення інспекції відповідно до пункту 11 частини чотирнадцятої цієї статті проводиться інтерв’ю, мають право на:

1) отримання правничої допомоги;

2) отримання пояснень щодо того, яким чином запитання, поставлені під час інтерв’ю, пов’язані з предметом інспекції;

3) ознайомлення протягом розумного строку з документами, наданими уповноваженими на проведення інспекції під час інтерв’ю;

4) вимогу щодо організації проведення інтерв’ю у письмовій формі;

5) ознайомлення із зафіксованою під час (за результатами) інтерв’ю інформацією;

6) надання коментарів, пропозицій, пояснень та/або заперечень щодо зафіксованої під час (за результатами) інтерв’ю інформації;

7) виправлення (за потреби) стенограми чи протоколу інтерв’ю;

8) відмову від інтерв’ю або від продовження вже розпочатого інтерв’ю на будь-якому етапі. Зазначена у цьому пункті відмова не тягне за собою відповідальності для особи, яка її вчинила;

9) здійснення інших прав, передбачених законом.

17. Уповноважені на проведення інспекції фіксують у порядку, встановленому Комісією, результати заходів, здійснених ними у процесі проведення інспекції, шляхом складання відповідних документів (зокрема постанов, стенограм, протоколів), які підписуються всіма учасниками проведення таких заходів. У разі відмови особи від такого підписання відомості про таку відмову включаються до тексту відповідного документа.

18. Фізичні та юридичні особи зобов’язані не перешкоджати проведенню інспекції шляхом:

1) ненадання відповідно до вимог цієї статті інформації, пов’язаної з предметом інспекції, або надання такої інформації не в повному обсязі, або надання недостовірної інформації;

2) надання інформації у формі або у спосіб, що унеможливлює чи ускладнює її використання;

3) знищення документів, інформації, у тому числі що міститься в інформаційних системах (базах даних), інших матеріалів, що пов’язані з предметом інспекції;

4) перешкоджання в процесі виїзної інспекції у доступі до приміщень, який здійснюється з урахуванням вимог та обмежень, передбачених частиною п’ятою цієї статті.

19. За результатами проведення інспекції в порядку, визначеному цією статтею, оформлюється звіт про результати проведення інспекції, виноситься постанова Комісії про завершення проведення інспекції та можуть надаватися рекомендації та/або вживатися інші заходи за результатами інспекції.

У разі якщо в процесі інспекції виявлено ознаки порушення вимог профільного законодавства, звіт про результати проведення інспекції повинен містити детальний опис фактів, що підтверджують вчинення такого правопорушення.

Форма звіту про результати проведення інспекції, вимоги до нього та порядок його оформлення встановлюються нормативно-правовим актом Комісії.

20. За результатами проведення інспекції уповноважений на проведення інспекції складає проект звіту про результати проведення інспекції.

Проект звіту про результати проведення інспекції не пізніше ніж за 14 днів до завершення строку проведення інспекції надсилається особі, щодо якої проводиться інспекція. У супровідному листі до такого проекту звіту зазначається строк, протягом якого особа, щодо якої проводиться інспекція, може надати свої коментарі, пропозиції (зокрема щодо необхідності додаткового здійснення заходів, передбачених частиною чотирнадцятою цієї статті), пояснення та/або заперечення до такого проекту звіту.

Уповноважений на проведення інспекції розглядає коментарі, пропозиції, пояснення та/або заперечення, подані до проекту звіту про проведення інспекції особою, щодо якої проводиться інспекція, враховує такі коментарі, пропозиції, пояснення та/або заперечення або вмотивовано відхиляє їх, про що зазначає у тексті проекту звіту про результати проведення інспекції. У разі внесення змін до тексту проекту звіту про результати проведення інспекції такий проект повторно надсилається особі, щодо якої проводиться інспекція, для повторного надання коментарів, пропозицій, пояснень та/або заперечень із зазначенням строку для такого надання. Повторно отримані коментарі, пропозиції, пояснення та/або заперечення опрацьовуються в порядку, передбаченому першим реченням цього абзацу, для складання остаточного тексту звіту про проведення інспекції.

Строки, передбачені цією частиною для надання коментарів, пропозицій, пояснень та/або заперечень до проекту звіту про результати проведення інспекції, не повинні становити для кожного такого строку менше п’яти робочих днів з дня відповідного отримання проекту звіту про результати проведення інспекції особою, щодо якої проводиться інспекція, та не повинні виходити за межі загального максимального строку проведення інспекції, встановленого відповідно до частини четвертої цієї статті.

21. У разі якщо в процесі інспекції виявлено ризики невідповідності діяльності особи, щодо якої проводиться інспекція, вимогам профільного законодавства, з метою зменшення негативних наслідків реалізації таких ризиків уповноважені на проведення інспекції надають рекомендації щодо усунення цих ризиків із зазначенням строків реалізації (виконання) таких рекомендацій. Такі рекомендації у разі їх надання надсилаються особі, щодо якої проводиться інспекція, разом з проектом звіту.

Особа, щодо якої проводиться інспекція, у встановлені уповноваженими на проведення інспекції строки в межах загального максимального строку проведення інспекції, визначеного відповідно до частини четвертої цієї статті, повідомляє уповноважених на проведення інспекції про згоду з наданими рекомендаціями та строками їх виконання або повідомляє про незгоду з такими рекомендаціями разом з відповідним обґрунтуванням.

Заходи, що вживаються Комісією за результатами наданих рекомендацій, визначаються Комісією в межах наданих законом повноважень.

22. За результатами проведення процедур, передбачених частиною двадцятою цієї статті, уповноважений на проведення інспекції оформлює остаточний текст звіту про результати проведення інспекції та подає його на розгляд Комісії.

23. Протягом трьох робочих днів з дня подання уповноваженим на проведення інспекції звіту про результати проведення інспекції Комісія за результатом розгляду такого звіту може:

1) винести постанову Комісії про завершення проведення інспекції; або

2) за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням максимального строку проведення інспекції, встановленого відповідно до частини четвертої цієї статті, продовжити проведення інспекції, зокрема з метою належного реагування на коментарі, пропозиції, пояснення та/або заперечення, отримані від особи, щодо якої проводиться інспекція.

24. Розгляд звіту про результати проведення інспекції здійснюється у порядку, встановленому Комісією. Звіт про результати проведення інспекції є невід’ємною частиною постанови Комісії про завершення проведення інспекції.

25. Після винесення постанови Комісії про завершення проведення інспекції Комісія може вжити один або декілька з таких заходів:

1) направлення особі, щодо якої проводилася інспекція, запиту про вжиття заходів;

2) направлення матеріалів інспекції до правоохоронних органів, Національного банку України, інших державних органів, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та/або органів місцевого самоврядування відповідно до їхньої компетенції;

3) передання матеріалів інспекції уповноваженому на супроводження;

4) передання матеріалів інспекції уповноваженому на проведення розслідування;

5) направлення матеріалів інспекції регуляторам ринків капіталу та організованих товарних ринків іноземних держав - у разі виявлення в таких матеріалах ознак вчинення правопорушень особами, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснюються такими регуляторами.

Заходи, передбачені цією частиною, можуть вживатися протягом одного року з дня винесення постанови Комісії про завершення проведення інспекції.

26. У разі виявлення інформації, що свідчить про порушення вимог профільного законодавства, якщо цього вимагають обставини справи, для захисту інтересів держави та/або учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків заходи, передбачені пунктами 2-5 частини двадцять п’ятої цієї статті, можуть вживатися уповноваженими на проведення інспекції невідкладно після виявлення ознак відповідного правопорушення.

У разі виявлення інформації, що свідчить про наявність ознак вчинення кримінального правопорушення, уповноважений на проведення інспекції направляє матеріали інспекції, що містять таку інформацію, до правоохоронних органів.

Вимога щодо заборони розголошення інформації, встановлена частиною двадцять сьомою цієї статті, не поширюється на випадки, передбачені цією частиною.

27. Уповноваженим на проведення інспекції, крім випадків, передбачених цим Законом, забороняється розголошувати будь-яку інформацію, пов’язану з проведенням інспекції, та/або щодо заходів, що вживаються Комісією за наслідками розгляду звіту про результати проведення інспекції.

28. Проведення інспекції або вчинення окремих дій у процесі проведення інспекції може бути оскаржено до суду.

29. У процесі проведення інспекції Комісія має право збирати та обробляти персональні дані, що стосуються предмета інспекції. При цьому згода осіб, персональні дані яких пов’язані з предметом інспекції, на проведення таких дій не вимагається.

Суб’єкт персональних даних після завершення інспекції повідомляється Комісією про склад та зміст зібраних у процесі проведення інспекції персональних даних щодо нього, про свої права, визначені Законом України "Про захист персональних даних", та мету збирання персональних даних.

30. Матеріали інспекції зберігаються у Комісії протягом 10 років, якщо більший строк зберігання всіх чи окремих матеріалів не встановлено законом.

{Закон доповнено статтею 33 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 36. Фіксація факту вчинення порушення профільного законодавства

1. Фіксація кожного факту вчинення порушення профільного законодавства здійснюється уповноваженим на супроводження в порядку, встановленому цією статтею.

2. Уповноважений на супроводження складає проект акта про вчинення порушення профільного законодавства у разі наявності доказів вчинення порушення профільного законодавства, достатніх для складання такого проекту, в отриманих:

1) документах від структурного підрозділу Комісії, який здійснює нагляд на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

2) матеріалах інспекції;

3) матеріалах розслідування.

Уповноважений на супроводження надсилає зазначений проект акта особі, щодо якої планується скласти акт про вчинення порушення профільного законодавства (далі - акт про правопорушення), для надання коментарів, пропозицій, пояснень та/або заперечень із зазначенням строку для їх надання, який не може становити менше п’яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання проекту такою особою.

3. Акт про правопорушення має містити:

1) ідентифікаційні дані особи, щодо якої складено акт;

2) посилання на норми законодавства (статті, частини, пункти), порушення вимог яких зафіксовано у діях особи, щодо якої складено акт;

3) узагальнені доводи уповноваженого на супроводження щодо предмета розгляду справи про порушення профільного законодавства;

4) обставини, що підтверджують доводи уповноваженого на супроводження, з посиланням на відповідні докази;

5) пропоновані заходи впливу, яких уповноважений на супроводження вважає за необхідне вжити за результатами проведення розгляду справи про порушення профільного законодавства. У разі якщо уповноважений на супроводження вважає за необхідне застосувати до особи фінансові санкції (штрафи), зазначається конкретний розмір такої санкції в межах, передбачених статтею 50 цього Закону;

6) підпис уповноваженого на супроводження.

Інші вимоги до змісту та оформлення акта про правопорушення встановлюються Комісією.

4. Уповноважений на супроводження у випадках, встановлених Комісією як колегіальним органом, разом з проектом акта про правопорушення може направити проект угоди про врегулювання наслідків вчинення порушення профільного законодавства, складений відповідно до вимог статті 38 цього Закону.

Особа, щодо якої планується скласти акт про правопорушення, може відмовитися від пропозиції укладення угоди про врегулювання наслідків вчинення порушення профільного законодавства (далі - угода про врегулювання) або протягом зазначеного уповноваженим на супроводження строку надати пропозиції щодо зміни тексту проекту такої угоди.

У разі якщо уповноваженим на супроводження не направлено проект угоди про врегулювання, особа, щодо якої планується скласти акт про правопорушення, може самостійно запропонувати укладення такої угоди, проект якої складається та розглядається з урахуванням вимог статті 38 цього Закону.

У разі недосягнення згоди щодо укладення угоди про врегулювання факт її ініціювання і твердження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або як визнання своєї винуватості.

5. У разі отримання від особи, щодо якої складено проект акта про правопорушення, коментарів, пропозицій (зокрема щодо укладення угоди про врегулювання або зміни тексту проекту такої угоди), пояснень та/або заперечень уповноважений на супроводження здійснює їх розгляд протягом розумного строку, але не більше одного місяця з дня їх отримання. За результатами такого розгляду уповноважений на супроводження:

1) у разі необхідності - з метою організації перевірки інформації, отриманої від особи, щодо якої складено проект акта про правопорушення, вживає додаткових дій, передбачених порядком розгляду справ про порушення профільного законодавства відповідно до статті 37 цього Закону, або ініціює проведення розслідування відповідно до статті 34 цього Закону;

2) у разі необхідності вносить зміни до тексту проекту акта про правопорушення та/або до тексту проекту угоди про врегулювання, після чого за потреби направляє змінений проект акта та/або змінений проект угоди особі, щодо якої складено такий проект акта, для надання коментарів, пропозицій, пояснень та/або заперечень із зазначенням строку для їх надання, який не може становити менше п’яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання такою особою зміненого проекту (змінених проектів);

3) у разі досягнення згоди щодо тексту проекту угоди про врегулювання зупиняє складання акта про правопорушення та подає таку угоду про врегулювання до Колегії уповноважених на розгляд справ;

4) у разі відсутності пропозицій щодо укладення угоди про врегулювання або недосягнення згоди щодо її тексту направляє акт про правопорушення разом з матеріалами, на підставі яких здійснювалася підготовка такого акта, з коментарями, пропозиціями, поясненнями та/або запереченнями (за наявності) особи, щодо якої складено такий акт, до Колегії уповноважених на розгляд справ.

У разі якщо особа, щодо якої складено проект акта про правопорушення, протягом строку, зазначеного уповноваженим на супроводження, не надала коментарів, пропозицій (зокрема щодо укладення угоди про врегулювання або зміни тексту проекту такої угоди), пояснень та/або заперечень, уповноважений на супроводження вчиняє дії, передбачені пунктом 1 або 4 цієї частини, невідкладно після завершення зазначеного строку.

6. Уповноважений на супроводження у процесі фіксації факту вчинення порушення профільного законодавства має право:

1) ініціювати укладення, укладати та подавати на затвердження до Колегії уповноважених на розгляд справ угоду про врегулювання;

2) ініціювати проведення розслідування відповідно до статті 34 цього Закону;

3) у процесі проведення розгляду справи про порушення профільного законодавства, що здійснюється відповідно до статті 37 цього Закону, надавати інформацію, документи, докази та заявляти клопотання, зокрема щодо залучення експертів та/або свідків, уповноваженому на розгляд справи;

4) здійснювати інші права, передбачені цим Законом.

7. Рішення, які у процесі фіксації факту вчинення порушення профільного законодавства має право прийняти уповноважений на супроводження, оформлюються постановами в порядку, визначеному Комісією як колегіальним органом.

8. Особа, щодо якої складається акт про правопорушення або з якою укладено угоду про врегулювання, має право:

1) отримувати правничу допомогу;

2) отримувати копії постанов, що виносяться уповноваженим на супроводження;

3) ознайомлюватися з матеріалами, на підставі яких здійснюється підготовка проекту акта про правопорушення, виготовляти копії з таких матеріалів (крім документів, що містять інформацію з обмеженим доступом);

4) надавати коментарі, пропозиції, пояснення та/або заперечення у відповідь на отримані від уповноваженого на супроводження пропозиції або документи та заявляти клопотання у процесі фіксації факту вчинення порушення профільного законодавства. Такі коментарі, пропозиції, пояснення та/або заперечення підлягають обов’язковому долученню до матеріалів, на підставі яких здійснюється підготовка акта про правопорушення;

5) ініціювати укладення, укладати угоду про врегулювання;

6) оскаржувати в судовому порядку винесені щодо неї постанови уповноваженого на супроводження;

7) не визнавати свою винуватість у вчиненні правопорушення або відмовитися давати пояснення, показання та/або у будь-який момент відмовитися відповідати на окремі запитання, у разі якщо такі пояснення, показання та/або відповіді можуть стати підставою для притягнення її до відповідальності;

8) відмовитися давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для притягнення її близьких родичів або членів її сім’ї до відповідальності;

9) бути негайно повідомленою уповноваженим на супроводження про свої права, передбачені цією статтею;

10) здійснювати інші права, передбачені законом.

{Закон доповнено статтею 36 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 37. Розгляд справ про порушення профільного законодавства

1. Метою розгляду справ про порушення профільного законодавства (далі - справи про правопорушення) є:

1) захист осіб, які не вчиняли порушень профільного законодавства, від притягнення до відповідальності;

2) притягнення до відповідальності осіб, які вчинили порушення профільного законодавства;

3) застосування належних правових процедур врегулювання наслідків вчинення порушень профільного законодавства.

2. Комісія за результатами здійснення нагляду, проведення інспекцій або розслідувань на ринках капіталу та організованих товарних ринках має право притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні профільного законодавства.

Порядок розгляду справ про порушення профільного законодавства (далі - порядок розгляду) встановлюється Комісією як колегіальним органом.

3. Керівник Колегії уповноважених на розгляд справ протягом одного робочого дня, наступного за днем отримання акта про правопорушення разом з доданими до нього матеріалами, на підставі яких здійснювалася підготовка такого акта, та з коментарями, пропозиціями, поясненнями та/або запереченнями (за наявності) особи, щодо якої складено такий акт, або отримання угоди про врегулювання, визначає уповноваженого на розгляд справ, який здійснюватиме розгляд справи про правопорушення.

У разі спричинення істотної шкоди інвесторам, залежно від тяжкості або тривалості порушення профільного законодавства, обсягів діяльності особи, яка вчинила таке порушення, або величини доходів, які були отримані нею внаслідок його вчинення, або збитків, яких їй вдалося уникнути, та в інших випадках, передбачених порядком розгляду, керівник Колегії уповноважених на розгляд справ у строк, встановлений абзацом першим цієї частини, визначає декількох уповноважених на розгляд справ, які здійснюватимуть розгляд справи про правопорушення.

4. Уповноважений на розгляд справ у процесі проведення розгляду справи про правопорушення має право:

1) розглядати питання щодо притягнення особи, винної у порушенні профільного законодавства, до відповідальності, передбаченої цим Законом;

2) вимагати надання будь-якої інформації (незалежно від способу її збереження або відображення), необхідної для здійснення розгляду справи;

3) залучати для розгляду справи експертів, перекладачів, свідків;

4) проводити, зокрема з використанням відео-, аудіозв’язку, опитування свідків.

У разі прийняття уповноваженим на розгляд справ рішення про проведення опитування свідків, передбаченого цим пунктом, він зобов’язаний не пізніше ніж за три робочі дні до дня опитування у порядку, визначеному Комісією як колегіальним органом, письмово повідомити свідка про проведення опитування. Повідомлення про проведення опитування може містити вимогу до свідка з’явитися для проведення опитування до приміщення Комісії. За згодою свідка його опитування може бути проведено до дати, зазначеної у повідомленні про проведення опитування.

Свідок має право обрати письмову форму проведення опитування, передбаченого цим пунктом, у порядку, визначеному Комісією як колегіальним органом. Обрання письмової форми проведення опитування не вважається відмовою від опитування. У разі обрання письмової форми проведення опитування свідок протягом трьох робочих днів надає у письмовій формі відповіді на запитання уповноваженого на розгляд справ та підписує документ з такими відповідями;

5) направляти особі, щодо якої складено акт про правопорушення, запит про вжиття заходів;

6) затверджувати угоду про врегулювання;

7) застосовувати заходи впливу контрольного характеру;

8) видавати розпорядження про усунення порушення профільного законодавства;

9) здійснювати інші права, передбачені цим Законом.

5. Особа, щодо якої складено акт про правопорушення або з якою укладено угоду про врегулювання, у процесі проведення розгляду справи про правопорушення має право:

1) отримувати правничу допомогу;

2) отримувати копії постанов, що виносяться уповноваженим (уповноваженими) на розгляд справ;

3) ознайомлюватися з матеріалами справи, виготовляти з них копії (крім документів, що містять інформацію з обмеженим доступом);

4) надавати коментарі, пропозиції, пояснення та/або заперечення, які підлягають обов’язковому долученню до матеріалів справи;

5) надавати інформацію, документи, докази та заявляти клопотання, у тому числі щодо залучення експертів, свідків;

6) ініціювати укладення, укладати угоду про врегулювання;

7) оскаржувати в судовому порядку винесені щодо неї уповноваженим (уповноваженими) на розгляд справ постанови, видані розпорядження та інші документи;

8) здійснювати інші права, передбачені законом.

6. Свідки мають право:

1) отримувати правничу допомогу;

2) ознайомлюватися протягом розумного строку з документами, наданими уповноваженим (уповноваженими) на розгляд справ;

3) отримувати пояснення щодо того, яким чином запитання, поставлені у процесі опитування, пов’язані з предметом розгляду справи про правопорушення;

4) ознайомлюватися протягом розумного строку з документом, що фіксує проведення (результати проведення) опитування;

5) надавати коментарі, пропозиції, пояснення та/або заперечення щодо зафіксованої під час (за результатами) опитування інформації;

6) виправляти (за потреби) стенограму чи протокол опитування;

7) здійснювати інші права, передбачені законом.

7. Особа, щодо якої складено акт про правопорушення або з якою укладено угоду про врегулювання, та свідки мають право:

1) не визнавати свою винуватість у вчиненні правопорушення або відмовитися давати пояснення, показання та/або у будь-який момент відмовитися відповідати на окремі запитання, якщо такі пояснення, показання та/або відповіді можуть стати підставою для притягнення їх до відповідальності;

2) відмовитися давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для притягнення їхніх близьких родичів або членів їхніх сімей до відповідальності;

3) бути негайно повідомленими уповноваженим на розгляд справ про свої права, передбачені цією статтею.

8. Уповноважений (уповноважені) на розгляд справ, визначений (визначені) згідно із частиною третьою цієї статті, відповідно до порядку розгляду виносить (виносять) постанову про початок проведення розгляду справи про правопорушення та призначає (призначають) дату розгляду справи про правопорушення (акта про правопорушення або угоди про врегулювання).

9. Рішення, які у процесі проведення розгляду справи про правопорушення має право приймати уповноважений на розгляд справ, оформлюються постановами, розпорядженнями та іншими документами відповідно до порядку розгляду.

10. Розгляд справи про правопорушення здійснюється у присутності особи, щодо якої складено акт про правопорушення або з якою укладено угоду про врегулювання, та/або у присутності уповноваженого представника такої особи.

У разі якщо особа, щодо якої складено акт про правопорушення або з якою укладено угоду про врегулювання, та/або її уповноважений представник були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи про правопорушення, але без поважних причин не з’явилися, такий розгляд може бути здійснений уповноваженим (уповноваженими) на розгляд справи за її (його) відсутності. У такому разі уповноважений (уповноважені) на розгляд справи повинен (повинні) мати докази, які підтверджують факт отримання такою особою (її уповноваженим представником) повідомлення про місце, дату та час розгляду справи про правопорушення.

11. У процесі проведення розгляду справи про правопорушення уповноважений (уповноважені) на розгляд справ повинен (повинні) надати особі, щодо якої складено акт про правопорушення та не укладено угоду про врегулювання, можливість:

1) надати коментарі, пояснення та/або заперечення щодо акта про правопорушення у строк не менше 10 робочих днів;

2) запропонувати укласти угоду про врегулювання.

У разі якщо після винесення постанови про початок проведення розгляду справи про правопорушення особа, щодо якої складено акт про правопорушення, запропонувала укласти угоду про врегулювання, така пропозиція розглядається уповноваженим на супроводження відповідно до статті 36 цього Закону.

У разі якщо за результатами розгляду пропозиції про укладення угоди про врегулювання таку угоду було укладено після винесення постанови про початок проведення розгляду справи про правопорушення, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ зупиняє (зупиняють) розгляд акта про правопорушення та призначає (призначають) дату розгляду угоди про врегулювання.

12. Під час проведення розгляду справи уповноважений (уповноважені) на розгляд справ зобов’язаний (зобов’язані) всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини можливого вчинення порушення профільного законодавства. Встановлення факту вчинення такого порушення не може здійснюватися на підставі доказів, отриманих з порушенням вимог, встановлених цим Законом.

Усі сумніви щодо доведеності вчинення особою порушення профільного законодавства тлумачаться на користь такої особи.

13. Фізичні та юридичні особи зобов’язані не перешкоджати у проведенні розгляду справи про правопорушення шляхом:

1) ненадання або надання не в повному обсязі інформації, пов’язаної з предметом розгляду справи про правопорушення, крім випадків, передбачених пунктами 1 і 2 частини сьомої цієї статті;

2) надання недостовірної інформації;

3) надання інформації у формі або у спосіб, що унеможливлює чи ускладнює її використання;

4) знищення документів, інформації, у тому числі які містяться в інформаційних системах (базах даних), інших матеріалів, що можуть бути доказами;

5) неприбуття без поважних причин для проведення опитування або неповідомлення про причини такого неприбуття, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім пункту 4 частини четвертої цієї статті.

14. Під час проведення розгляду справи про правопорушення уповноважений (уповноважені) на розгляд справ виносить (виносять) постанови:

1) про зупинення проведення розгляду справи про правопорушення;

2) про відновлення проведення розгляду справи про правопорушення;

3) про завершення проведення розгляду справи про правопорушення;

4) про встановлення факту порушення профільного законодавства;

5) про застосування заходів впливу контрольного характеру;

6) про затвердження угоди про врегулювання або про відмову у затвердженні угоди про врегулювання;

7) інші постанови, визначені законодавством.

У разі винесення постанови про затвердження угоди про врегулювання постанови, передбачені пунктами 3-5 цієї частини, не виносяться.

Передбачені цією частиною постанови направляються особі, щодо якої вони винесені, протягом п’яти робочих днів з дня винесення.

15. Постанова про зупинення проведення розгляду справи про правопорушення виноситься:

1) у випадках, передбачених частиною шістнадцятою цієї статті;

2) у разі настання обставин, що перешкоджають подальшому розгляду справи.

Винесення постанови про зупинення проведення розгляду справи про правопорушення зупиняє перебіг строку давності, визначеного частиною двадцять першою цієї статті, у разі винесення постанови відповідно до пункту 1 цієї частини.

Проведення розгляду справи про правопорушення зупиняється з підстави, передбаченої пунктом 2 цієї частини, на період існування обставин, що перешкоджають подальшому розгляду справи.

16. Якщо у процесі проведення розгляду справи про правопорушення виявлені ознаки вчинення кримінального правопорушення у сфері ринків капіталу та організованих товарних ринків, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ виносить (виносять) постанову про направлення повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до відповідних правоохоронних органів та направляє (направляють) таке повідомлення з копіями матеріалів справи. У разі якщо за таким повідомленням розпочато кримінальне провадження, такий уповноважений виносить (такі уповноважені виносять) постанову про зупинення проведення розгляду справи про правопорушення на період кримінального провадження, крім випадків, передбачених абзацом третім цієї частини.

Протягом кримінального провадження, розпочатого за наслідками повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, направленого уповноваженим (уповноваженими) на розгляд справ, перебіг строків притягнення особи до відповідальності, визначених частиною двадцять першою цієї статті, зупиняється, крім випадків, передбачених абзацом третім цієї частини.

У разі якщо у процесі проведення розгляду справи ознаки кримінального правопорушення у сфері ринків капіталу та організованих товарних ринків встановлені одночасно з ознаками порушення профільного законодавства, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ може (можуть) не виносити постанову про зупинення проведення розгляду справи про правопорушення.

17. Уповноважений (уповноважені) на розгляд справ, крім випадків, передбачених абзацом третім частини шістнадцятої цієї статті, у разі якщо було розпочато кримінальне провадження за наслідками надісланого таким уповноваженим (такими уповноваженими) повідомлення, передбаченого абзацом першим частини шістнадцятої цієї статті, виносить (виносять):

1) постанову про відновлення проведення розгляду справи про правопорушення - у разі якщо кримінальне провадження закрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, або з цієї самої підстави судом ухвалено виправдувальний вирок;

2) постанову про завершення проведення розгляду справи про правопорушення - у разі якщо кримінальне провадження закрито з інших підстав, передбачених статтею 284 Кримінального процесуального кодексу України;

3) постанову про завершення проведення розгляду справи про правопорушення - у разі якщо у кримінальному провадженні ухвалено судове рішення, у якому суд вирішив обвинувачення по суті.

18. Постанова про відновлення проведення розгляду справи про правопорушення виноситься у разі:

1) настання випадку, передбаченого пунктом 1 частини сімнадцятої цієї статті;

2) якщо угода про врегулювання вважається розірваною з підстави, передбаченої абзацом першим частини п’ятої статті 38 цього Закону;

3) зникнення обставин, що перешкоджали розгляду справи.

19. Постанова про завершення проведення розгляду справи про правопорушення виноситься у разі:

1) якщо за наслідками розгляду справи про правопорушення встановлено відсутність складу порушення профільного законодавства або малозначність такого порушення;

2) настання випадку, передбаченого пунктом 2 або 3 частини сімнадцятої цієї статті.

20. Постанова про встановлення факту порушення профільного законодавства виноситься у разі встановлення складу порушення такого законодавства та за умови, що особа підлягає звільненню від відповідальності у зв’язку із завершенням визначеного частиною двадцять першою цієї статті строку притягнення до передбаченої цим Законом відповідальності за порушення профільного законодавства.

Передбачена абзацом першим цієї частини постанова може бути оскаржена у судовому порядку в частині встановлення складу порушення профільного законодавства.

21. Особа звільняється від передбаченої цим Законом відповідальності за порушення профільного законодавства, якщо минуло:

1) дев’ять місяців з дня виявлення порушення або три роки з дня вчинення порушення, крім випадків, зазначених у пункті 2 цієї частини;

2) п’ять років з дня вчинення порушення заборони (заборон), передбаченої (передбачених) статтями 21 та/або 22 Закону України "Про товарні біржі" та/або статтями 150, 153 та/або 159 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а при триваючому порушенні, зазначеному в цьому пункті, - три роки з дня його виявлення.

Перебіг строків, визначених цією частиною, зупиняється у випадках, передбачених цією статтею.

22. Постанова про застосування заходів впливу контрольного характеру виноситься у разі встановлення складу порушення профільного законодавства та за умови, що не закінчилися строки давності, визначені частиною двадцять першою цієї статті.

23. При визначенні заходів впливу контрольного характеру, які підлягають застосуванню за наслідками встановлення вчинення порушення профільного законодавства, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ зобов’язаний (зобов’язані) взяти до уваги такі обставини:

1) тяжкість і тривалість порушення;

2) фінансовий стан порушника та прогнозовані наслідки для його фінансового стану, спричинені застосуванням до такого порушника фінансових санкцій (штрафів) за порушення профільного законодавства;

3) вигода (отриманий прибуток або збитки, яких вдалося уникнути), одержана порушником внаслідок вчинення порушення (якщо сума вигоди може бути визначена);

4) збитки третіх осіб, спричинені внаслідок вчинення порушення, якщо сума таких збитків може бути визначена;

5) інші порушення профільного законодавства, вчинені порушником протягом останніх 10 років, що передують дню винесення відповідної постанови;

6) умисність або необережність вчинення порушення;

7) співпраця порушника з Комісією;

8) заходи, вжиті порушником з метою запобігання повторному вчиненню порушення;

9) наслідки вчинення порушення для фінансової системи та/або системи організованих товарних ринків, зокрема виникнення системних ризиків для функціонування ринків капіталу внаслідок вчиненого порушення;

10) обставини, що відповідно до закону обтяжують відповідальність;

11) обставини, що пом’якшують відповідальність;

12) інші обставини, що мають значення для об’єктивного визначення заходів впливу контрольного характеру.

У разі якщо порушником профільного законодавства є фінансова установа, нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ також повинен (повинні) брати до уваги інформацію, отриману від Національного банку України, щодо діяльності зазначеного суб’єкта, зокрема про його фінансовий стан та прогнозовані для його діяльності наслідки, спричинені застосуванням фінансових санкцій (штрафів) за порушення профільного законодавства.

24. У разі якщо станом на дату винесення постанови про встановлення факту порушення профільного законодавства або постанови про застосування заходів впливу контрольного характеру порушення профільного законодавства триває, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ одночасно з винесенням відповідної постанови видає (видають) розпорядження про усунення порушення профільного законодавства, в якому зазначаються:

1) заходи, яких особа зобов’язана вжити з метою припинення порушення;

2) строк вжиття заходів, передбачених пунктом 1 цієї частини;

3) порядок звітування про вжиті заходи;

4) наслідки невиконання розпорядження.

Передбачене цією частиною розпорядження направляється особі, щодо якої воно видано, протягом п’яти робочих днів з дня видання.

25. Постанова про відмову в затвердженні угоди про врегулювання виноситься у разі, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам закону;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним;

5) очевидна неможливість виконання стороною угоди взятих на себе за угодою зобов’язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У разі винесення постанови про відмову в затвердженні угоди про врегулювання, яку було подано до Колегії уповноважених на розгляд справ у випадку, передбаченому пунктом 3 частини п’ятої статті 36 цього Закону, уповноважений на супроводження відновлює процес фіксації факту порушення профільного законодавства в порядку, передбаченому статтею 36 цього Закону.

Постанова про затвердження угоди про врегулювання виноситься у разі, якщо відсутні підстави для відмови в затвердженні такої угоди, визначені пунктами 1-6 цієї частини. Угода про врегулювання є невід’ємною частиною постанови про затвердження угоди про врегулювання.

Винесення постанови про затвердження угоди про врегулювання зупиняє розгляд справи про правопорушення та перебіг строків давності, визначених частиною двадцять першою цієї статті, на строк до виконання такої угоди або до настання обставин, передбачених абзацом першим частини п’ятої статті 38 цього Закону, за яких така угода вважається розірваною.

26. Постанови, передбачені пунктами 1-6 частини чотирнадцятої цієї статті, повинні містити:

1) ідентифікаційні дані особи, щодо якої складено акт про правопорушення та/або з якою укладено угоду про врегулювання;

2) відповідні норми профільного законодавства, за порушення яких щодо особи складено акт про правопорушення та/або вчинення яких така особа визнала, уклавши угоду про врегулювання;

3) передбачені цією статтею підстави винесення постанови, обґрунтування та мотиви застосування таких підстав;

4) строки і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження;

5) порядок отримання копій постанови;

6) інші відомості, визначені порядком розгляду.

У разі винесення постанов, передбачених пунктами 3-6 частини чотирнадцятої цієї статті, додатково зазначається рішення щодо речових доказів.

У разі винесення постанови, передбаченої пунктом 4 частини чотирнадцятої цієї статті, додатково зазначаються докази підтвердження вчинення порушення із зазначенням мотивів врахування доказів, що містяться у матеріалах справи, у разі неврахування окремих доказів - мотиви неврахування, а також підстави звільнення від відповідальності відповідно до строків давності, визначених частиною двадцять першою цієї статті.

У разі винесення постанови, передбаченої пунктом 5 частини чотирнадцятої цієї статті, додатково зазначаються докази підтвердження вчинення порушення із зазначенням мотивів врахування доказів, що містяться у матеріалах справи, у разі неврахування окремих доказів - мотиви неврахування, а також заходи впливу контрольного характеру, призначені за кожне з порушень, що визнано доведеним, із зазначенням обставин, передбачених частиною двадцять третьою цієї статті, що були взяті до уваги при визначенні таких заходів впливу.

У разі винесення постанови про затвердження угоди про врегулювання, передбаченої пунктом 6 частини чотирнадцятої цієї статті, додатково зазначаються відомості про укладену угоду про врегулювання (її реквізити, зміст та передбачені нею заходи контрольного характеру).

27. Вимоги до форми та інші вимоги до змісту постанов, передбачених цією статтею, встановлюються порядком розгляду.

28. Постанови, винесені відповідно до цієї статті, набирають чинності з моменту їх винесення.

29. Постанова, винесена відповідно до цієї статті, може бути оскаржена виключно до суду у порядку, встановленому законом.

30. У разі якщо винесена відповідно до цієї статті постанова про застосування заходів впливу контрольного характеру, якою передбачено застосування до особи заходу контрольного характеру у вигляді накладення штрафу, протягом одного місяця з дня набрання нею чинності не була самостійно виконана особою, щодо якої застосовано такий захід контрольного характеру, або не була оскаржена у судовому порядку, така постанова набуває статусу виконавчого документа, підлягає оформленню Комісією відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та передається до органів державної виконавчої служби для примусового виконання згідно із законом.

У разі якщо зазначена постанова протягом одного місяця з дня набрання нею чинності була оскаржена у судовому порядку та адміністративним судом було відкрито провадження у справі про визнання зазначеної постанови протиправною та скасування, така постанова набуває статусу виконавчого документа з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням щодо такої постанови з урахуванням строків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

31. Про застосування заходів впливу контрольного характеру до фінансових установ, нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, або посадових осіб таких установ Комісія інформує Національний банк України протягом трьох робочих днів з дня винесення відповідної постанови.

32. Кошти від сплати штрафів за порушення профільного законодавства зараховуються до загального фонду Державного бюджету України.

{Закон доповнено статтею 37 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 38. Угода про врегулювання наслідків вчинення порушення профільного законодавства

1. Угода про врегулювання - це укладений між Комісією та особою, щодо якої складено акт про правопорушення або проект такого акта, у письмовій формі та у порядку, встановленому Комісією, договір, за яким така особа зобов’язується виконати умови, передбачені частиною четвертою цієї статті, а Комісія зобов’язується припинити притягнення такої особи до відповідальності за порушення профільного законодавства.

Угода про врегулювання від імені Комісії укладається уповноваженим на супроводження. Угода про врегулювання підлягає затвердженню уповноваженим (уповноваженими) на розгляд справ та набирає чинності після винесення постанови про затвердження такої угоди в порядку, визначеному статтею 37 цього Закону.

2. Угода про врегулювання може бути укладена виключно до винесення постанови, передбаченої пунктом 3, 4 або 5 частини чотирнадцятої статті 37 цього Закону.

3. Уповноважений на супроводження при вирішенні питання про укладення угоди про врегулювання зобов’язаний враховувати:

1) обставини, визначені пунктами 1-12 частини двадцять третьої статті 37 цього Закону;

2) наявність суспільного інтересу в забезпеченні якомога швидшого проведення розгляду справи про правопорушення, підвищенні ефективності здійснення державного нагляду на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

4. Обов’язковими умовами угоди про врегулювання є:

1) визнання особою, з якою укладено угоду, вчинення нею порушення профільного законодавства;

2) зменшення розміру фінансової санкції (штрафу), зазначеного уповноваженим на супроводження в акті про правопорушення або у проекті такого акта, та/або незастосування додаткового заходу впливу контрольного характеру;

3) добровільна сплата особою, з якою укладено угоду, застосованої до неї фінансової санкції (штрафу) відповідно до строків, погоджених сторонами угоди, вжиття такою особою заходів для усунення та/або недопущення у подальшій діяльності порушень, запобігання здійсненню (припинення) забороненої діяльності, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи внутрішнього контролю тощо.

Угода про врегулювання може містити інші умови, зокрема про відшкодування особою, з якою укладено таку угоду, збитків, завданих фізичним, юридичним особам, державі або територіальній громаді внаслідок вчинення порушення профільного законодавства.

5. У разі якщо особа, з якою укладено угоду про врегулювання, не виконала умови такої угоди або оскаржила постанову про її затвердження в судовому порядку, така угода вважається розірваною.

Невиконання умов угоди про врегулювання особою, з якою укладено таку угоду, належить до обставин, що обтяжують відповідальність, крім наявності підстав звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, визначених статтею 617 Цивільного кодексу України.

6. Контроль за належним виконанням умов затвердженої угоди про врегулювання здійснює уповноважений на супроводження.

Якщо угода про врегулювання вважається розірваною у випадках, передбачених абзацом першим частини п’ятої цієї статті, уповноважений на супроводження невідкладно:

1) у разі якщо складення акта про правопорушення було зупинено у випадках, передбачених пунктом 3 частини п’ятої статті 36 цього Закону, завершує складення акта про правопорушення відповідно до вимог та у порядку, визначених статтею 36 цього Закону, зазначає інформацію щодо розірвання угоди про врегулювання у такому акті та подає його до Колегії уповноважених на розгляд справ для подальшого розгляду в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

2) у разі якщо постанова про початок проведення розгляду справи про правопорушення була винесена на підставі раніше поданого акта про правопорушення, на заміну раніше поданого акта складає новий акт про правопорушення відповідно до вимог та у порядку, визначених статтею 36 цього Закону, зазначає інформацію щодо розірвання угоди про врегулювання у такому акті та подає його до Колегії уповноважених на розгляд справ для подальшого розгляду в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

7. Комісія у порядку, встановленому нею як колегіальним органом, оприлюднює інформацію про укладені угоди про врегулювання на своєму офіційному веб-сайті.

{Закон доповнено статтею 38 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 39. Заміна Комісією керівника, тимчасовий керівник виконавчого органу професійного учасника ринків капіталу, професійного учасника організованого товарного ринку, особи, яка провадить діяльність, пов’язану з ринками капіталу та організованими товарними ринками

1. За умови настання негативних наслідків для клієнтів юридичних осіб, зазначених у цій частині, та/або інвесторів, Комісія має право відповідно до постанови, винесеної нею як колегіальним органом, звернутися офіційним каналом зв’язку до юридичних осіб, зазначених у пунктах 1-3 цієї частини, та до їх власників з пропозицією про заміну протягом розумного строку керівника (керівників) виконавчого органу таких юридичних осіб.

До юридичних осіб, на яких поширюються положення цієї статті, належать:

1) професійні учасники ринків капіталу (крім банків);

2) професійні учасники організованих товарних ринків;

3) особи, які провадять діяльність, пов’язану з ринками капіталу та організованими товарними ринками (крім пов’язаних агентів).

2. Негативні наслідки, зазначені у частині першій цієї статті, можуть бути спричинені:

1) наявністю фінансової нестабільності відповідно до критеріїв, визначених Комісією;

2) наявністю публічного корпоративного конфлікту в осіб, зазначених у частині першій цієї статті;

3) арештом або набранням законної сили обвинувальним вироком щодо керівника особи, зазначеної у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, що робить неможливим виконання таким керівником своїх посадових обов’язків;

4) порушенням вимог профільного законодавства, передбачених для припинення провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках або діяльності, пов’язаної з ринками капіталу та організованими товарними ринками, юридичною особою, зазначеною у пунктах 1-3 частини першої цієї статті.

3. У разі якщо протягом п’яти робочих днів офіційним каналом зв’язку не надійшла відповідь на звернення Комісії, передбачене абзацом першим частини першої цієї статті, або у разі отримання необґрунтованої відмови на таке звернення, Комісія як колегіальний орган може винести постанову про призначення тимчасового керівника виконавчого органу юридичної особи, зазначеної у пунктах 1-3 частини першої цієї статті (далі - тимчасовий керівник).

4. Наслідки призначення тимчасового керівника встановлюються частиною чотирнадцятою цієї статті.

5. Тимчасовий керівник, залежно від підстав його призначення, виконує такі завдання:

1) у випадках, визначених пунктами 1-3 частини другої цієї статті, - забезпечує виконання чинних зобов’язань осіб, зазначених у частині першій цієї статті, перед клієнтами та інвесторами з метою недопущення порушення прав клієнтів та інвесторів, без можливості взяття нових зобов’язань;

2) у випадках, визначених пунктом 4 частини другої цієї статті, - забезпечує відповідно до вимог профільного законодавства припинення провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках або діяльності, пов’язаної з ринками капіталу та організованими товарними ринками, юридичною особою, тимчасовим керівником якої його призначено.

6. Тимчасовий керівник може бути призначений на строк до 12 місяців. Зазначений строк може бути продовжений на строк до шести місяців виключно у разі, якщо умови, за яких тимчасового керівника було призначено, зберігаються.

Порядок призначення тимчасового керівника, умови та порядок його діяльності встановлюються Комісією як колегіальним органом.

7. Інформація про призначення тимчасового керівника оприлюднюється у день його призначення на офіційному веб-сайті Комісії.

8. Тимчасовим керівником може бути:

1) незалежний експерт (за договором);

2) особа, запропонована СРО, членом якої є особа, зазначена у пункті 1 частини першої цієї статті, за умови що така особа відповідає вимогам, встановленим Комісією.

Тимчасовим керівником може бути лише особа, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, вищу освіту у галузі права або економіки та досвід роботи, необхідний для виконання функцій тимчасового керівника, відповідно до вимог, встановлених Комісією.

9. Комісія з урахуванням вимог та в порядку, що передбачені цією статтею, має право у будь-який момент усунути тимчасового керівника від виконання обов’язків, зокрема у разі невідповідності його діяльності вимогам, встановленим Комісією.

10. У разі призначення тимчасового керівника Комісія укладає з ним договір, типова форма якого затверджується Комісією як колегіальним органом.

Оплата праці тимчасового керівника, а також спеціалістів, залучених тимчасовим керівником для забезпечення здійснення своїх повноважень, проводиться згідно з укладеними з ними договорами за рахунок коштів особи, тимчасовим керівником якої його призначено.

Відносини, пов’язані з виконанням функцій тимчасового керівника, не підпадають під дію законодавства про працю та здійснюються на підставі договору, укладеного з ним Комісією, у тому числі щодо оплати праці тимчасового керівника.

11. Тимчасовим керівником не може призначатися особа, яка є кредитором, пов’язаною особою або акціонером (учасником) особи, зазначеної у частині першій цієї статті.

12. Тимчасовий керівник не має права:

1) приймати прямо або опосередковано будь-які послуги, подарунки та інші цінності від осіб, заінтересованих у вчиненні будь-яких дій, пов’язаних з призначенням тимчасового керівника;

2) використовувати або надавати дозвіл на використання майна, яке тимчасовий керівник має право контролювати, у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

3) розголошувати інформацію про діяльність особи, тимчасовим керівником якої його призначено, якщо це не пов’язано з виконанням завдань тимчасового керівника.

13. Невиконання або неналежне виконання тимчасовим керівником своїх завдань, що завдало збитків особі, тимчасовим керівником якої його призначено, або іншим учасникам ринків капіталів та/або учасникам товарних спот-ринків, є підставою для припинення виконання ним обов’язків та відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

14. З дня винесення Комісією постанови про призначення тимчасового керівника повноваження органів управління (крім загальних зборів акціонерів (учасників) та осіб, які виконують управлінські функції в особі, в якій призначено тимчасового керівника, переходять до тимчасового керівника.

Повноваження органів управління особи, у якій призначено тимчасового керівника, поновлюються з дня припинення повноважень тимчасового керівника.

Правочини, вчинені від імені або в інтересах особи, в якій призначено тимчасового керівника, після такого призначення керівником, який був замінений таким призначенням, або іншою особою, яка виконує управлінські функції у такій особі, є нікчемними.

15. Повноваження тимчасового керівника припиняються з дня винесення Комісією як колегіальним органом постанови про припинення повноважень тимчасового керівника або з дня завершення строку, визначеного частиною п’ятою цієї статті.

Підставою для винесення постанови, передбаченої абзацом першим цієї частини, є:

1) подання тимчасовим керівником відповідної заяви;

2) неможливість виконання повноважень тимчасового керівника за станом здоров’я;

3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо тимчасового керівника;

4) невідповідність тимчасового керівника вимогам, передбаченим цією статтею;

5) усунення тимчасового керівника від виконання обов’язків відповідно до частини восьмої цієї статті;

6) невиконання або неналежне виконання тимчасовим керівником своїх обов’язків відповідно до частини дванадцятої цієї статті;

7) смерть тимчасового керівника.

16. Тимчасовий керівник звітує про свою діяльність у порядку, встановленому Комісією як колегіальним органом.

17. Збитки, заподіяні тимчасовим керівником особі, у якій його призначено, за рішенням суду відшкодовуються Комісією такій особі в повному обсязі. Після відшкодування зазначених збитків Комісія має право зворотної вимоги (регресу) до особи, яка виконувала повноваження тимчасового керівника, у розмірі виплаченого відшкодування.

{Закон доповнено статтею 39 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 40. Оприлюднення інформації в рамках здійснення правозастосування

1. Комісія у встановленому нею порядку після завершення проведення інспекції оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті інформацію про початок та завершення такої інспекції.

Узагальнені результати інспекцій, зокрема знеособлена інформація щодо недоліків у діяльності учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків, виявлених у ході інспекцій, та узагальнені рекомендації щодо усунення таких недоліків оприлюднюються на офіційному веб-сайті Комісії.

2. Комісія у встановленому нею порядку після завершення проведення розслідування оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті інформацію про початок та завершення такого розслідування.

Вимоги абзацу першого цієї частини не поширюються на розслідування, що проводяться за запитом регулятора - підписанта Меморандуму IOSCO.

Постанови, які виносяться під час проведення розслідування, не підлягають оприлюдненню.

Будь-яка особа (крім уповноваженого на проведення розслідування) може розголошувати відомості розслідування, зокрема шляхом надання коментарів, лише за письмовою згодою уповноваженого на проведення розслідування та в обсязі, в якому такий уповноважений визнає можливим розголошення. Уповноважений на проведення розслідування надає письмову згоду на розголошення іншою особою відомостей розслідування за погодженням з безпосереднім керівником. Уповноважений на проведення розслідування може розголошувати відомості розслідування лише за письмовою згодою безпосереднього керівника.

Уповноважений на проведення розслідування попереджає осіб, яким стали відомі відомості розслідування у зв’язку з участю в ньому, про обов’язок нерозголошення таких відомостей без його письмової згоди. Незаконне розголошення відомостей розслідування тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

3. Комісія у встановленому нею порядку оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті інформацію про застосування заходів впливу контрольного характеру за результатами проведення розгляду справи про правопорушення.

Зазначена у цій частині інформація оприлюднюється невідкладно після направлення постанови про застосування заходів впливу контрольного характеру та розпорядження про усунення порушення профільного законодавства (у разі його видання) або постанови про затвердження угоди про врегулювання особі, щодо якої винесено відповідну постанову (видано розпорядження).

Інформація, що оприлюднюється, повинна містити, зокрема, дані про вид та ступінь тяжкості вчинених порушень профільного законодавства, а також ідентифікувати осіб, щодо яких застосовано відповідні заходи впливу контрольного характеру.

4. Комісія у встановленому нею порядку має право здійснювати на своєму офіційному веб-сайті офіційні повідомлення, пов’язані із здійсненням нею правозастосування, за умови що такі повідомлення не призводять до оприлюднення інформації з обмеженим доступом.

{Закон доповнено статтею 40 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}

Стаття 49. Заходи правозастосування та їх класифікація

1. Комісія відповідно до вимог цього Закону з метою виконання завдань щодо державного регулювання та нагляду, передбачених частиною першою статті 2 цього Закону, у встановленому нею порядку може здійснювати заходи правозастосування, до яких належать коригувальні заходи, заходи раннього втручання та заходи впливу контрольного характеру.

2. Коригувальні заходи здійснюються Комісією у вигляді надання рекомендацій за результатами проведення інспекції та/або за результатами здійснення пруденційного нагляду.

3. Заходи раннього втручання здійснюються Комісією у вигляді направлення запитів про вжиття заходів.

4. Заходи впливу контрольного характеру здійснюються Комісією за вчинення порушень профільного законодавства з урахуванням обставин, визначених частиною двадцять третьою статті 37 цього Закону. Такими заходами є:

1) публічне попередження;

2) застосування фінансової санкції (штрафу);

3) анулювання ліцензії на провадження діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

4) анулювання свідоцтва про включення до Реєстру осіб, уповноважених надавати інформаційні послуги на ринках капіталу та організованих товарних ринках, Реєстру торгових репозиторіїв;

5) анулювання свідоцтва про включення до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств;

6) анулювання свідоцтва СРО;

7) зупинення дії ліцензії на провадження діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

8) зупинення дії свідоцтва про включення до Реєстру осіб, уповноважених надавати інформаційні послуги на ринках капіталу та організованих товарних ринках, Реєстру торгових репозиторіїв;

9) зобов’язання припинити протиправне діяння (дії або бездіяльність) та утримуватися від такого діяння у майбутньому;

10) заборона здійснення операцій з фінансовими інструментами;

11) заборона на період до п’яти років здійснювати публічну пропозицію цінних паперів та/або подавати проспект цінних паперів на затвердження Комісії;

12) зобов’язання щодо відшкодування у порядку, встановленому Комісією, збитків, зокрема упущеної вигоди, завданих інвесторам (учасникам товарних спот-ринків) у результаті порушення профільного законодавства;

13) заборона бути учасником торгів на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках;

14) заборона використання права голосу власником участі у професійному учаснику ринків капіталу (крім банків) та організованих товарних ринків;

15) заборона використання власником голосуючих акцій (особою, якій належать права голосу за акціями) права голосу в акціонерному товаристві;

16) скасування результатів голосування на загальних зборах учасників (акціонерів) загалом або в частині голосування конкретного учасника (акціонера), що може мати наслідком визнання недійсним рішення загальних зборів;

17) заборона виконання управлінських функцій в учаснику ринків капіталу (крім інвестора у фінансові інструменти, який не є інституційним інвестором, не належить до інших категорій учасників ринків капіталу, не є професійним учасником організованих товарних ринків) або у професійному учаснику організованих товарних ринків особі, яка виконує такі управлінські функції;

18) зобов’язання акціонерного товариства щодо прийняття рішення про зміну типу товариства з публічного на приватне;

19) інші заходи впливу, передбачені цим Законом.

5. Основними заходами впливу контрольного характеру є заходи, передбачені пунктами 1 і 2 частини четвертої цієї статті.

6. Заходи впливу контрольного характеру, передбачені пунктами 3-6 та 18 частини четвертої цієї статті, можуть застосовуватися як основні або додаткові заходи впливу контрольного характеру.

7. Додатковими заходами впливу контрольного характеру є заходи, передбачені пунктами 7-17 і 19 частини четвертої цієї статті.

8. За одне правопорушення може бути призначено лише один основний захід впливу контрольного характеру. До основного заходу впливу контрольного характеру може бути приєднано один чи декілька додаткових заходів впливу контрольного характеру, при цьому призначення основного та додаткових заходів впливу контрольного характеру оформлюється однією постановою про застосування заходів впливу контрольного характеру.

9. Заходи впливу, передбачені пунктами 14 та 16 частини четвертої цієї статті, можуть бути застосовані виключно у разі порушення вимог статті 74 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

10. Захід впливу, передбачений пунктом 15 частини четвертої цієї статті, може бути застосований виключно у разі порушення вимог статті 92 Закону України "Про акціонерні товариства".

11. Захід впливу, передбачений пунктом 17 частини третьої цієї статті, може бути застосований до банку, який є професійним учасником ринків капіталу, у вигляді заборони виконання управлінських функцій виключно керівникам структурних підрозділів такого банку, що забезпечують провадження ним професійної діяльності на ринках капіталу.

Комісія має право звернутися до Національного банку України з пропозицією про застосування Національним банком України до керівника банку, який є професійним учасником ринків капіталу, заходу впливу у вигляді відсторонення від посади.

12. Захід впливу, передбачений пунктом 18 частини четвертої цієї статті, може бути застосований виключно у разі недотримання вимог абзацу другого частини першої статті 26 Закону України "Про акціонерні товариства.

{Закон доповнено статтею 49 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024}