ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року Справа № 920/1332/14 Вищий господарський суду України в складі колегії

Овечкін В.Е. - головуючого, Корнілова Ж.О., Чернов Є.В.за участю предстанвиків: від позивача: від відповідача: Путро Г.Г., Приходько Д.В., Комісар С.П. Танчик О.М. розглянув касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 рокуу справі№920/1332/14 господарського суду Сумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"доПублічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послугпровнесення змін до договору перевезення вантажу (теплової енергії)за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"провнесення змін до договору перевезення вантажу (теплової енергії)В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.07.2015 р. (суддя Жерьобкіна Є.А) первісний позов задоволено частково. У задоволені зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що визначення тарифів на теплову енергію, в тому числі її транспортування, на законодавчому рівні віднесено саме до компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та встановлення цією комісією тарифів є імперативною нормою та підставою для внесення змін до договору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 року (судді: Слободін М.М., Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) рішення господарського суду Сумської області від 07.07.2015 р. залишено без зміни.

Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог за первісним позовом та задовольнити вимоги зустрічного позову.

Скаржник вважає, що справа в частині внесення змін до п.2.1 договору, не підвідомча господарським судам відповідно до п.1 ст.12 ГПК України. Посилається на те, що судом порушено норми матеріального права щодо порядку формування та затвердження тарифів на транспортування теплової енергії, а саме віднесення цього питання до виключної компетенції НКРЕКП, відповідно до ч.2 ст. 5 ЗУ "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг". На думку скаржника, є невірним висновок суду, що вимоги відповідача щодо здійснення розрахунків за транспортування теплової енергії за тарифами, що були затверджені відповідачу, не відповідають нормам законодавства, якими врегульована процедура тарифоутворення. Наполягає на тому, що для відповідача має застосовуватись саме той тариф, що був затверджений для відповідача.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, заперечень на скаргу, заслухавши представників учасників судового процесу, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради №322 від 20.05.2011 "Про визначення виробників та виконавців послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в місті Суми" виробниками та виконавцями послуг в м. Суми з централізованого опалення, постачання гарячої води визначено: ВАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе" в межах території обслуговування згідно з додатком 1; ТОВ "Сумитеплоенерго" в межах території обслуговування згідно з додатком2.

01 вересня 2005 року між ВАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" (в подальшому ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе") і ТОВ "Сумитеплоенерго" був укладений договір №2/10 (з протоколом розбіжностей від 11 листопада 2005 р.) перевезення вантажу (далі за текстом - "Договір"), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався доставляти ввірений йому відповідачем вантаж - теплову енергію в теплоносії - гарячої мережної води в пункті призначення на вказані у п. 3.9. Договору об'єкти юридичних та фізичних осіб - споживачів житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, надавати відповідачу теплову енергію, а останній зобов'язувався сплачувати позивачу за перевезення теплової енергії встановлену п. 2.2. Договору плату на умовах, в порядку та в строки, встановлені Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість Договору включає в себе провізну плату відповідача позивачу та перевезення останнім теплової енергії за Договором, визначається сумуванням всіх провізних плат та складає за 12 календарних місяців з моменту підписання сторонами Договору 3037200 грн. 00 коп. без врахуванням ПДВ.

Згідно п. 2.2. Договору розмір провізної плати з врахуванням ПДВ за один місяць перевезення теплової енергії вказаний в акті приймання-передачі виконаних робіт, який сторони зобов'язані скласти та підписати в порядку, встановленому ст. 3 Договору. Розрахунок розміру провізної плати на момент підписання сторонами Договору здійснений з врахуванням того, що згідно вимог Закону України "Про теплопостачання" провізна плата є складовою частиною тарифу на послуги центрального опалення та гарячого водопостачання, який затверджується у встановленому порядку органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2.3. Договору загальна вартість Договору та провізна плата можуть бути змінені за згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою до Договору.

Відповідач здійснює оплату в розмірі 100% загальної вартості Договору на банківський рахунок позивача частками (платежами), кожну з яких, у розмірі 100% провізної плати за минулий (розрахунковий) місяць перевезення теплової енергії - протягом 15 днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт у минулому місяці (п. 2.4.).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був підготовлений додатковий договір від 16.06.2014р. про внесення змін до Договору перевезення вантажу (теплової енергії) №2/10 від 01.09.2005р., згідно з яким позивач пропонує внести до договору наступні зміни:

1.У назві договору, в тексті Договору, в додатках, додаткових договорах до договору, в усіх відмінках та значеннях замінити: Відправник на Теплогенеруюча компанія; Перевізник на Теплотранспортуюча компанія; перевезення на транспортування; вантаж на теплова енергія; перевезення вантажу (теплової енергії) на транспортування теплової енергії; провізна плата на плата за транспортування теплової енергії; період перевезення на період транспортування;

2.Викласти розділ 2 Договору в наступній редакції:

2.1. З 01 січня 2014 р. вартість послуг з транспортування 1 Гкал теплової енергії для потреб бюджетних установ та інших споживачів (окрім населення) становить 41 грн. 37 коп. (без ПДВ), крім того, ПДВ 08 грн. 27 коп., всього 49 грн. 64 коп.

З 01 червня 2014 р. вартість послуг з транспортування 1 Гкал теплової енергії для потреб бюджетних установ та інших споживачів (окрім населення) становить 43 грн. 04 коп. (без ПДВ), крім того ПДВ 08 грн. 61 коп., всього 51 грн. 65 коп.

З 01 липня 2014 р. вартість послуг з транспортування 1 Гкал теплової енергії для потреб населення становить 43 грн. 04 коп. (без ПДВ), крім того ПДВ 08 грн. 61 коп., всього 51 грн. 65 коп.

2.1.1. Вартість послуг з транспортування 1 Гкал теплової енергії є державною регульованою ціною (тарифом), яка встановлюється уповноваженим органом. Вартість послуг з транспортування 1 Гкал теплової енергії для потреб населення з 01 січня 2014 р. по 30 червня 2014 р. (до встановлення тарифу на транспортування теплової енергії для потреб населення) відповідно до Висновків Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг від 01.10.2010 р. №153 та №157 становить 16 грн. 40 коп. (без ПДВ), крім того ПДВ 03 грн. 28 коп., всього 19 грн. 68 коп.

2.1.2. З моменту набрання чинності постановою або іншим нормативно-правовим актом про встановлення/зміну тарифу на транспортування теплової енергії, вартість послуг з транспортування теплової енергії, визначена даним Договором змінюється без додаткового погодження Сторін.

2.2. Вартість послуг з транспортування теплової енергії за один календарний місяць визначається з кількості Гкал теплової енергії, транспортованої у відповідному календарному місяці.

2.3. Теплогенеруюча компанія зобовязана до 14 числа місяця, наступного за місяцем транспортування теплової енергії, оплатити Теплотранспортуючій компанії вартість наданих послуг з транспортування теплової енергії;

3.Викласти п. 3.13 договору в наступній редакції:

3.13. Теплогенеруюча компанія протягом 3-х днів з дня отримання вказаних п. 3.12 Договору документів зобовязана підписати акт приймання-передачі наданих за цим Договором послуг та один його примірник передати Теплотранспортуючій компанії, а у разі наявності документального обґрунтованих заперечень підписати цей акт із зазначенням в акті конкретних обґрунтованих документами заперечень, обовязковим додаванням до акту документів на обґрунтування заперечень. У випадку недотримання Теплогенеруючою компанією вимог цього пункту, підписаний Теплотранспортуючою компанією акт наданих за цим договором послуг вважається погодженим (підписаним) Теплогенеруючою компанією без зауважень.

4. Викласти пункт 9.2. договору в наступній редакції:

9.2. Даний Договір набуває чинності з 01.09.2005 року та діє до 31.12.2014р.

9.2.1. Якщо жодна із Сторін даного договору не надасть іншій стороні належним чином оформлене повідомлення про припинення дії Договору, дія даного Договору щорічно продовжується на один календарний рік.

9.2.2. Даний Договір може бути розірваний за згодою Сторін.

Умови даного Додаткового договору поширюються на правовідносини та зобов'язання Сторін, що виникли до моменту укладеного даного Додаткового Договору, а саме з 01 січня 2014 року.

Супровідним листом №1758 від 16.06.2014 р. позивач направив два примірники вказаного Додаткового договору на адресу відповідача для відповідного реагування, проте відповідач з редакцією позивача не погодився та направив відповідь №18-7/1366 від 07.07.2014 р. з протоколом розбіжностей.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" звернулось до господарського суду з позовом про внесення змін до названого договору у запропонованій ним редакції.

Відповідач звернувся до суду з зустрічними позовними вимогами та просив суд внести зміни до Договору № 2/10 перевезення вантажу (теплової енергії) від 01.09.2005 року, а саме:

Викласти п. 2.1. договору в наступній редакції:

2.1. Вартість транспортування 1 Гкал теплової енергії становить: для населення 32,17 грн./Гкал (без ПДВ) з 01.07.2014 року;

для релігійних організацій 32,17 грн./Гкал (без ПДВ) з 01.08.2014 року;

для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення):

32,78 грн./Гкал (без ПДВ) з 01.01.2014 року;

32.17 грн./Гкал (без ПДВ) з 01.06.2014 року;

Викласти п. 9.2.2. Договору в наступній редакції:

9.2.2.Даний Договір може бути розірваний за згодою Сторін.

Зміни до Договору, затвердженні судовим рішенням по справі № 920/1332/14, поширюються на правовідносини між Сторонами за даним Договором з 01.01.2014 року.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позовні вимоги ТОВ "Сумитеплоенерго" та "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" мотивовані істотною зміною обставин, що полягає у зміні компетентним органом тарифу на транспортування теплової енергії.

Сторони при підписанні договору передбачили, що п. 2.1 договору визначена загальна вартість договору, що складається з провізних плат за перевезення за 12 календарних місяців з моменту підписання договору, а п. 2.3 договору визначили, що провізна плата може бути змінена за згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору, тобто встановили необхідність узгодження ціни.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін.

Зі змісту статей 1, 12 ГПК України вбачається що на розгляд суду можуть бути передані спори, що виникають в зв'язку з укладанням, зміною та розірванням господарських угод.

В даному випадку, ціна послуги з транспортування теплової енергії за цим Договором є регульованою в силу ст. 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення", ч. 2 та 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", ст. 5 Закону України "Про природні монополії", п. 2 ч. 1. ст. 5 та п. З ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг".

Спір між сторонами виник не з приводу встановлення тарифу, а з приводу внесення змін до договору перевезення вантажу (теплової енергії) № 210 від 01.09.2005 щодо зміни істотної умови договору, а саме ціни на послугу у зв'язку з встановленням відповідних тарифів на транспортування теплової енергії уповноваженим органом - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Статтею 15 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що діяльність у сфері теплопостачання підлягає державному регулюванню.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках: 1) ліцензування господарської діяльності та контроль за дотриманням ліцензійних умов; 2) встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках; 3) встановлення для суб'єктів природних монополій, які провадять діяльність у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, індивідуальних технологічних нормативів використання питної води; 4) інші засоби, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами є комунальною послугою, на яку комісією встановлюється тариф.

Зі змісту ст. 20 Закону України Про теплопостачання вбачається, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами здійснюється ТОВ Сумитеплоенерго на підставі ліцензії серії АД №041922, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг 13.12.2012 р. на підставі рішення №264 від 23.11.2012 р. Строк дії ліцензії встановлено з 01.12.2012 р. по 30.11.2017 р.

Відповідно до пункту 2.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 277, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2012 р. за N 1467/21779, ліцензіати з транспортування теплової енергії здійснюють її транспортування за тарифами, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №471 від 31.12.2013р. Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ТОВ Сумитеплоенерго, позивачу встановлено тариф на транспортування теплової енергії з 01.01.2014 року на рівні 41 грн. 37 коп./Гкал (без ПДВ).

Вказана постанова №471 від 31.12.2013р. втратила чинність 31.03.2014 року згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31 березня 2014 року N 238 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ТОВ "Сумитеплоенерго" відповідно до якої ТОВ Сумитеплоенерго встановлено тариф на транспортування теплової енергії з 01.04.2014 року на рівні 41 грн. 37 коп./Гкал (без ПДВ).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №525 від 16.05.2014року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ТОВ Сумитеплоенерго", позивачу встановлено тариф на транспортування теплової енергії на рівні 43 грн. 04 коп./Гкал (без ПДВ) з 01.06.2014 року.

Вказана постанова №525 від 16.05.2014 року втратила чинність згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 листопада 2014 року N 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТОВ "Сумитеплоенерго", згідно з якою тариф на транспортування теплової енергії ТОВ Сумитеплоенерго залишився незмінним - на рівні 43 грн. 04 коп./Гкал (без ПДВ).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №301 від 08.04.2014року Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ТОВ Сумитеплоенерго, позивачу встановлено тариф на транспортування теплової енергії на рівні 43 грн. 04 коп./Гкал (без ПДВ) з 01.07.2014 року.

Вказана постанова №301 від 08.04.2014 року втратила чинність згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 3 березня 2015 року N 729 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ТОВ "Сумитеплоенерго".

Також постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №302 від 08.04.2014 року Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе та №1027 від 11.07.2014 р. Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб релігійних організацій ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе відповідачу встановлено тариф на транспортування теплової енергії з 01.07.2014 р. для потреб населення, а з 01.08.2014 р. для потреб релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності) на рівні 32,17 грн./Гкал (без ПДВ).

Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №498 від 31.12.2013 року, № 239 від 31.03.2014 року, № 526 від 16.05.2014 року Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім. М.В. Фрунзе, відповідачу встановлено тариф на транспортування теплової енергії з 01.01.2014 р. на рівні 32,78 грн./Гкал (без ПДВ), з 01.06.2014 року на рівні 32,17 грн./Гкал (без ПДВ).

З матеріалів справи вбачається, що сторони фактично згодні на викладення п. 2.1. Договору в новій редакції, спір стосується вартості послуг з транспортування теплової енергії, оскільки згідно з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлена різна вартість транспортування теплової енергії для категорій споживачів ТОВ "Сумитеплоенерго" та ПАТ "Сумське НВО".

Згідно з поясненнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на яку відповідно до Законів України "Про теплопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", Указів Президента України від 27 серпня 2014 року №692 про ліквідацію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та №694 про створення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг покладено повноваження щодо встановлення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднанн" має транспортувати теплову енергію на підставі відповідного договору, за тарифом, який встановлений ліцензіату, що надає послугу з транспортування теплової енергії (ТОВ "Сумитеплоенерго".).

Відповідно до зведеного переліку суб'єктів природних монополій, який ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до розпорядження № 874-р від 28.11.2012 року ТОВ "Сумитеплоенерго" є суб'єктом природної монополії з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими тепловими мережами (№ 449 Зведеного переліку).

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" тарифи на комунальні послуги формуються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, відповідно до цього Закону.

Механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання визначено Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, який забезпечує єдиний підхід при формуванні тарифів.

При цьому, пункт 18 Порядку містить перелік витрат, які включаються до складу планованої виробничої собівартості, серед яких, визначено, зокрема, витрати на транспортування теплової енергії іншими суб'єктами господарювання.

Теплові мережі міста Суми є власністю територіальної громади, які експлуатує ТОВ "Сумитеплоенерго" на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу по виробництву, транспортуванню тепла та електричної енергії у місті Суми № УКМ-0047.

ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" не має ліцензії на транспортування теплової енергії, вироблена останнім теплова енергія передається ТОВ "Сумитеплоенерго" для подальшого її транспортування споживачам категорій "населення", "бюджетні установи", "інші споживачі" та "релігійні організації".

На підставі викладених норм, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів, що визначення тарифів на теплову енергію, в тому числі її транспортування, на законодавчому рівні віднесено саме до компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та встановлення цією комісією тарифів є імперативною нормою та підставою для внесення змін до договору.

Враховуючи, що транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами здійснюється ТОВ "Сумитеплоенерго" на підставі відповідної ліцензії, надавачем послуг з транспортування теплової енергії за договором № 2/10 перевезення вантажу (теплової енергії) від 01.09.2005 року є саме ТОВ "Сумитеплоенерго", якому постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №471 від 31.12.2013р., №301 від 08.04.2014 року, №525 від 16.05.2014 року було встановлено тарифи на транспортування теплової енергії, чинні на момент їх прийняття, ініційоване позивачем внесення змін до п. 2.1. договору кореспондується з можливістю внесення цих змін та відповідає нормам чинного законодавства, тому первісні позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача за первісним позовом про те, що теплова енергію повинна транспортуватися за тарифом на транспортування теплової енергії що є складовою його тарифу, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються нормами чинного законодавства, оскільки необхідність застосування до спірних правовідносин тарифів, затверджених для ТОВ "Сумитеплоенерго", як ліцензіата і надавача послуг з транспортування теплової енергії обґрунтовується низкою законодавчих актів, якими врегульована процедура тарифоутворення, зокрема:

- ч. 2 ст. 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення", ч. 2 та 3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ч. 1 та 2 ст. 10 Закону України "Про державне рвання у сфері комунальних послуг" ч. 1 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", якими передбачено, що тариф формує саме підприємство, що надає послугу, і при його формуванні підприємство враховує усі економічно обґрунтовані витрати на надання такої іуги. Оскільки споживач послуг (у цій справі Відповідач - ПАТ "Сумське НВО") не наділений правом визначати витрати надавача послуги, у зв'язку з чим він не не моеже формувати тариф на послугу яку він не надає, а лише споживає;

- п. 5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, яким встановлено, що не споживач (отримувач) послуг, а саме надавай послуг - ліцензіат транспортування теплової енергії формує та надає на погодження державному регулятору - НКРКП тариф на свою послугу, і саме цей тариф застосовує при здійсненні ліцензованої діяльності з транспортування теплової енергії;

- п. 2.6. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених постановою НКРКП від 10.08.2012 № 277 (зареєстровано Міністерством юстиції України 31.08.2012 за № 1467/21779), передбачено, що Ліцензіати з транспортування теплової енергії здійснюють її транспортування за тарифами, затвердженими для них НКРКП.

У зв'язку з вищевикладеним, оскільки відповідно ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф на спортування теплової енергії це грошовий вираз витрат на транспортування теплової енергії, а витрати на надання таких послуг несе саме надавач послуг - ТОВ „Сумитеплоенерго", тому, цілком обґрунтовано у таких правовідносинах підлягають застосуванню тарифи, які встановлені на підставі економічно обґрунтованих витрат надавача їх послуг (витрат ТОВ "Сумитеплоенерго"), оскільки ТОВ "Сумитеплоенерго" є природним монополістом з транспортувагня теплової енергії в місті Суми та є виконавцем послуг з транспортування теплової енергії і здійснює свою діяльність з транспортування теплової енергії згідно отриманої ліцензії № 041922 серія АД від 03.12.2012 року.

Таким чином, господарськими судами вірно встановлено, що вартість транспортування теплової енергії не є договірною, а визначається компетентним органом, визначеним законодавством, тарифи на транспортування теплової енергії - відповідно до ст. 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" - є державними регульованими цінами, оскільки не можуть встановлюватися суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін. Відповідно З ст. 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" - зміна рівня державних регульованих здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього закону здійснюють державне регулювання цін.

Тарифи на теплову енергію, в тому числі її транспортування є саме "регульованими" уповноваженим органом, а тому оскільки вказані тарифи розроблені та затверджені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у передбаченому законодавством України порядку, то вони підлягають застосуванню у правовідносинах сторін по договору та можуть змінюватись в залежності від рішень (постанов) уповноваженого органу.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів, що зустрічні позовні вимоги щодо внесення змін до Договору №2/10 перевезення вантажу (теплової енергії) від 01.09.2005 року, а саме до п. 2.1. у запропонованій відповідачем редакції є необґрунтованими належними та допустимими доказами, редакція п. 2.1. запропонована відповідачем не узгоджується з викладеними положеннями норм чинного законодавства, що регулюються відносини у галузі теплопостачання (транспортування теплової енергії), тому в цій частині зустрічного позову правомірно відмовлено.

Згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція приходить до висновку, що доводи скаржника зводяться до заперечення висновків суду на підставі іншого тлумачення норм права, що регулюють спірні відносини, що не може бути підставою для визнання висновків суду невірними та скасування ухвалених судових рішень.

Неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і наданим сторонами доказам, порушень норм процесуального права, які визначені як безумовні підстави для скасування судового рішення судом касаційної інстанції не встановлено.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 та рішення господарського суду Сумської області від 07.07.2015р. у справі №920/1332/14 господарського суду Сумської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Ж.Корнілова

Є. Чернов