ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/8328/19 Головуючий у І інстанції - Шейко Т.І.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
УХВАЛА
01 липня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
при секретарі: Черніченко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою особи, що не брала участі у справі Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест» до Фонду державного майна України про визнання протиправними дій та скасування наказу в частині, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням особа, що не брала участі у справі Публічне акціонерне товариство «Центренерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у даній справі.
Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у задоволенні клопотання особи, що не брала участі у справі Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року відмовлено.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, що не брала участі у справі Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест» до Фонду державного майна України про визнання протиправними дій та скасування наказу в частині відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» задоволено.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2020 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року поновлено особі, що не брала участі у справі Публічному акціонерному товариству «Центренерго» строк на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 червня 2021 року.
Колегія суддів в судовому засіданні заслухавши думки інших учасників справи щодо заяв Позивача про закриття апеляційного провадження у справі, зазначає наступне.
Так, Позивачем до суду апеляційної інстанції подано заяву про закриття апеляційного провадження у справі, яку мотивовано тим, що апеляційну скаргу ПАТ «Центренерго» підписано особою, яка не має права на її підписання.
Вказана заява обґрунтована тим, що оригінал апеляційної скарги разом із доданими до скарги матеріалами та копії апеляційних скарг відповідно до кількості учасників справи по справі № 640/8328/19 підписано в.о. генерального директора ПАТ «Центренерго» ОСОБА_5
Проте, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.06.2021 року № 320589561656 - станом на 05.05.2021 року - керівником Публічного акціонерного товариства «Центренерго» є ОСОБА_1 .
Таким чином, на момент подання ПАТ «Центренерго» до Шостого апеляційного адміністративного суду - 05.05.2021 року оригіналу апеляційної скарги разом із доданими до скарги матеріалами та копіями апеляційних скарг відповідно до кількості учасників справи керівником ПАТ «Центренерго» був ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 .
Згідно з частинами першою, п`ятою ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.
Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Відповідно до частини третьої ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно частини першої, третьої ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у даній справі, апеляційну скаргу особи, що не брала участі у справі Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест» до Фонду державного майна України про визнання протиправними дій та скасування наказу в частині - залишено без руху.
Надано особі, що не брала участі у справі Публічному акціонерному товариству «Центренерго» строк тривалістю десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого має право надати до Шостого апеляційного адміністративного суду, зокрема оригінал апеляційної скарги разом із доданими до скарги матеріалами та копії апеляційних скарг відповідно до кількості учасників справи.
Як вбачається із зазначеної ухвали, враховуючи, що відповідно до супровідного листа від 03 лютого 2020 року оригінал апеляційної скарги з доданими матеріалами було направлено особі, що не брала участі у справі Публічному акціонерному товариству «Центренерго», суддя суду апеляційної інстанції дійшов висновку витребувати у вказаної особи оригінал апеляційної скарги з доданими матеріалами та копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Отже, Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року було витребувано оригінал апеляційної скарги, поданої вперше (28 листопада 2019 року), а не нову апеляційну скаргу.
На виконання вимог вказаної ухвали представником ПАТ «Центренерго» було подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано оригінал апеляційної скарги від 28 листопада 2019 року з додатками - повноваженнями на підписання апеляційної скарги станом на 28.11.2019.
Крім того, до вказаної заяви було додано Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та довіреність на представництво інтересів ПАТ «Центренерго» начальнику відділу претензійно-правової роботи Департаменту з правових питань та корпоративного управління ПАТ «Центренерго» Бугаєнко Мар`яну Борисівну. Зазначену довіреність підписано Власенком Ю.П.
Отже, заяву про усунення недоліків апеляційної скарги підписано повноважним представником ПАТ «Центренерго», яким, на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року, було надано оригінал апеляційної скарги від 28 листопада 2019 року з повноваженнями на її підписання станом на 28.11.2019.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення заяви про закриття апеляційного провадження у даній справі із вказаних підстав.
Разом з тим, Позивачем також подано заяву про закриття апеляційного провадження у справі, яку мотивовано тим, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року у справі № 640/8328/19 питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Публічного акціонерного товариства «Центренерго» не вирішувалося.
Розглянувши зазначену заяву, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та за конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті частини другої статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини)), зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення пункту 12 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України від 8 липня 2010 року №18-рп/2010).
Стосовно питання доступу до суду ЄСПЛ зазначив в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 «МПП "Голуб" проти України» від 18 жовтня 2005 року, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (справа «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року, серія А № 18, пункти 28-36).
ЄСПЛ наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Brulla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, пункт 33).
Право на звернення до суду (в контексті права на судовий захист ) охоплює широке поле різноманітних категорій, стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
У Кодексі адміністративного судочинства України конституційне право на звернення до суду конкретизоване в частині першій статті 5, згідно з якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Обов`язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
Особа, на захист прав , свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, набуває процесуального статусу позивача у справі (пункт 8 частини першої статті 4 КАС України).
Одним із процесуальних засобів, встановлених нормами КАС України, які забезпечують право на звернення до адміністративного суду (право на судовий захист у сфері публічно-правових відносин), є право на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції. Право на апеляційне оскарження, на відміну від права на звернення до суду (права на судовий захист), - процесуальне право, характерними ознаками якого є те, що його елементи (суб`єкт, зміст) визначаються процесуально-правовою нормою.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо учасників справи, то їх коло визначено частинами першою та другою статті 42 КАС України, якими передбачено, що учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
На відміну від інших учасників адміністративного процесу, учасники справи здійснюють свої процесуальні права та виконують обов`язки в адміністративному процесі для того, щоб досягнути певного правового результату, в якому вони зацікавлені. Така зацікавленість обумовлена їх поведінкою як суб`єкта в матеріально-правових відносинах, щодо прав і обов`язків в яких виник спір, вирішення якого з ініціативи одного з цих суб`єктів перенесено в площину процесуального регулювання.
Права учасників справи визначені частиною третьою статті 44 КАС України, в тому числі, право оскаржувати судове рішення у визначених законом випадках.
Норма частини першої статті 293 КАС України розширює коло осіб, які мають право оскаржити судове рішення в апеляційному порядку, порівняно з учасниками справи, лише на перший погляд, оскільки особи, про які йдеться в цій нормі, є суб`єктами матеріально-правових відносин, яких стосується спір, що отримав вирішення в судовому рішенні. Та обставина, що вони не приймали участь у справі, була обумовлена застосуванням щодо них незаконних процесуальних обмежень.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним.
Судове рішення, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Спірним у цій справі є питання щодо підстав вважати Публічне акціонерне товариство «Центренерго», яке не брало участі у справі, таким, відносно якого судом першої інстанції вирішено питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Предметом позову у даній справі є абзацу 2 п. 1 наказу Фонду державного майна України «Щодо конкурсу з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій Публічного акціонерного товариства «Центренерго» від 10.12.2018 року № 1558 в частині недопущення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест» до участі у конкурсі з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій розміром 78,289 % статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Центренерго».
Представник особи, що не брала участі у справі Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в апеляційній скарзі та в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вказав, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року стосується прав, інтересів та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Центренерго» оскільки предметом спору є наказ щодо конкурсу з продажу його пакета акцій розміром 78,289 %.
Згідно з пунктом 30 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06 грудня 2019 року № 361-IX кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.
Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.
Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Публічного акціонерного товариства «Центренерго», через який здійснюється опосередкований вплив на останнього є Держава Україна в особі Фонду державного майна України, який володіє 78,289 % відсотків акцій у статутному капіталі Товариства.
Отже, предметом позову у даній справі є наказ Фонду державного майна України від 10.12.2018 року № 1558 щодо конкурсу з продажу пакета акцій розміром 78,289 % статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Центренерго», тобто продажу акцій кінцевого бенефіціарного власника (контролера) Публічного акціонерного товариства «Центренерго» - Держави Україна в особі Фонду державного майна України.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що резолютивна та мотивувальна частини рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року стосується виключно прав, інтересів та обов`язків Фонду державного майна України, як суб`єкта владних повноважень, який наділений повноваженнями проводити процедуру приватизації та видавати накази та жодним чином не стосується прав, інтересів та обов`язки Публічного акціонерного товариства «Центренерго».
Оскільки Публічне акціонерне товариство «Центренерго» не є учасником (суб`єктом) правовідносин згідно з оскаржуваним Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест» наказом Фонду державного майна України, а прийняте за наслідками його перегляду в судовому порядку рішення суду першої інстанції не містить прямого висновку про права (та/або обов`язки) Публічного акціонерного товариства «Центренерго», вказане Товариство, на думку колегії суддів, не має права на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року у справі № 640/8328/19.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Представником особи, що не брала участі у справі Публічного акціонерного товариства «Центренерго» жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду даної заяви правомірно врахована на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до п. 3 частини 3 статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
З огляду на викладені обставини, враховуючи, що оскаржуваним рішенням суду питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Приватного акціонерного товариства «Центренерго» судом першої інстанції не вирішувалося, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви Позивача про закриття апеляційного провадження у даній справі з вказаних підстав.
Керуючись ст.ст. 204, 241, 242, 248, 293, 305, 310. 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест» про закриття апеляційного провадження у справі - задовольнити.
Закрити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою особи, що не брала участі у справі Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест» до Фонду державного майна України про визнання протиправними дій та скасування наказу в частині.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: В.П.Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко
Повний текст складено 06.07.2021 року.