ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/8328/19 Суддя першої інстанції: Шейко Т.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест» до Фонду державного майна України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та нечинним наказу в частині, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест» (далі - Позивач, ТОВ «Укрдонінвест») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі - Відповідач, ФДМ України) про:
- визнання протиправними дії ФДМ України щодо прийняття абз. 2 п. 1 наказу від 10.12.2018 року №1558, за яким ТОВ «Укрдонінвест» не допущено до участі у конкурсі з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій розміром 78,289% статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Центренерго»;
- визнання протиправним та нечинним абз. 2 п. 1 наказу Фонду державного майна України від 10.12.2018 року №1558, за яким ТОВ «Укрдонінвест» не допущено до участі у конкурсі з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій розміром 78,289% статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Центренерго».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Крім того, у травні ТОВ «Укрдонінвест» подано заяву про забезпечення позову шляхом встановлення заборони ФДМ України вчиняти будь-які дії з здійснення приватизації ПАТ «Центренерго».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2019 року заяву про забезпечення позову задоволено - заборонено ФДМ України вчиняти будь-які дії зі здійснення приватизації Публічного акціонерного товариства «Центренерго». Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваною частиною наказу Відповідача від 10.12.2018 року №1558 не допущено Позивача до участі у конкурсі з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій ПАТ «Центренерго», у той час як отримана ТОВ «Укрдонінвест» інформація з відкритих джерел свідчить про продовження строку продажу акцій ПАТ «Центренерго» з 25.04.2019 року до 30.09.2019 року. Викладене, на переконання суду, свідчить про існування обґрунтованих підстав вважати, що найближчим часом буде розпочата нова процедура приватизації ПАТ «Центренерго», під час якої можуть бути змінені умови відповідного конкурсу, у тому числі й щодо вартості об`єкта приватизації, що, з огляду на заявлений предмет спору, дає підстави для висновку про прийняте у даній справі рішення не відновить порушених прав Позивача.
Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Укрдонінвест» про забезпечення позову. Свої доводи обґрунтовує тим, що оскільки конкурс з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій ПАТ «Центренерго» може вважатися таким, що відбувся лише за умови наявності не менше двох учасників. Разом з тим, оскільки до участі у конкурсі не допущено жодного з учасників, а тому, на переконання Апелянта, у випадку задоволення даного позову конкурс у будь-якому випадку не можна буде визнати таким, що відбувся, у той час як постановлення оскаржуваної ухвали взагалі унеможливлює завершення процедури приватизації ПАТ «Центренерго». Наголошує про помилковість висновків суду про можливу зміну вартості об`єкта приватизації, оскільки початкова ціна та умови продажу державного пакета акцій ПАТ «Центренерго» за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону затверджені розпорядженням КМ України від 03.10.2018 року №756, будь-яких змін до якого не вносилося. Окремо звертає увагу, що суд, постановивши оскаржувану ухвалу, фактично вирішив спір без розгляду справи по суті, що суперечить положенням КАС України та меті інституту забезпечення позову.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.07.2019 року, яке у подальшому було відкладено на 17.07.2019 року.
У межах встановлених судом строків відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні представник Апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в останній.
Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, встановлено судом першої інстанції та не заперечується ФДМ України, ТОВ «Укрдонінвест» приймало участь у процесі приватизації ПАТ «Центренерго» в якості потенційного покупця та у відповідності до вимог Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 10.05.2012 року №639, розпорядженням Антимонопольного комітету України від 10.05.2012 року №282-р, рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.05.2012 року №674, зареєстрованими Міністерством юстиції України 12.06.2012 року за №940/21252, подав Відповідачу конкурсну документацію для участі у конкурсі з продажу пакету акцій ПАТ «Центренерго».
Однак, ФДМ України прийнято наказ від 10.12.2018 року №1558, яким зокрема, вирішено не допустити ТОВ «Укрдонінвест» до участі у конкурсі з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій ПАТ «Центренерго», що й зумовило звернення до суду із позовом про скасування згаданого наказу в частині.
Водночас, як зазначив суд першої інстанції, Позивачу з наявних відомостей, отриманих з відкритих джерел, зокрема, з веб-сайту новин РБК-України, стало відомо, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №226-р від 10.04.2019 року, якою внесені зміни до Додатку №17 до розпорядження Кабінету Міністрів України №204 від 03.04.2013 року в частині визначення строку продажу акцій за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з 31.03.2019 року по 30.09.2019 року, ПАТ «Центренерго» повторно виставлять на приватизацію.
Зазначаючи про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції погодився з доводами Позивача про те, що існують очевидні підстави вважати, що найближчим часом буде розпочату нову процедуру приватизації ПАТ «Центренерго», зокрема, під час якої суб`єктами приватизації можуть бути змінено умови відповідного конкурсу, у тому числі і вартості об`єкта приватизації. Викладене, на думку суду першої інстанції, свідчить про те, що у випадку здійснення й завершення процедури приватизації ухвалення судового рішення у даній справі фактично не відновить порушених прав та інтересів Позивача; тобто у такому випадку судовий контроль дій Відповідача і його рішень буде неефективний та буде зведений до формальної констатації факту порушення суб`єктом владних повноважень.
Наведені твердження Окружного адміністративного суду міста Києва, на переконання судової колегії, є обґрунтованими з огляду на те, що продовження терміну приватизації ПАТ «Центренерго» до 30.09.2019 року може мати своїм наслідком не лише проведення повторного конкурсу, а й зміну його умов, у тому числі вартості об`єкта приватизації. При цьому посилання Апелянта на те, що умови конкурсу з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону затверджені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року №756, а тому ФДМ України не вправі змінювати умови конкурсу та початкової ціни продажу, судовою колегією оцінюється критично, адже, у випадку внесення Урядом України змін до розпорядження від 03.10.2018 року №756, ФДМ України, як суб`єкт владних повноважень, повинен буде виконати приписи підзаконного акту.
Посилання ФДМ України в апеляційній скарзі на те, що визначений в ухвалі про вжиття заходів забезпечення спосіб захисту не є належним, оскільки в силу умов конкурсу з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року №756, ФДМ України зобов`язано припинити конкурс у разі, коли для участі у ньому подано заяви менш як двох учасників, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як безпосередньо зазначено самим Апелянтом, до участі у конкурсі були подані дві заявки. При цьому подальше недопущення до проведення конкурсу жодного з учасників не свідчить про те, що заявки для участі в ньому були подані менш ніж двома учасниками. Викладеним, поряд з іншим, спростовується твердження Відповідача про те, що постановлення оскаржуваної ухвали унеможливлює забезпечення права Позивача на участь у приватизації ПАТ «Центренерго» з огляду не неможливість її проведення.
Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що дотримання ФДМ України вимог чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного наказу в частині може та повинно бути здійснено виключно у межах розгляду і вирішення даної справи по суті позовних вимог. Разом з тим, встановлені судом першої інстанції ознаки, які об`єктивно свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих інтересів у майбутньому, та послідуюче прийняття рішення про вжиття заходів забезпечення позову відповідає меті згаданого інституту. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції жодним чином не надавалася оцінка правомірності спірного наказу, чим спростовується твердження Апелянта про вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва спору до початку розгляду даної справи по суті.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року ) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 року №3-рп/2003 наголошував на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено раніше, продовження терміну приватизації ПАТ «Центренерго» до 30.09.2019 року може мати своїм наслідком не лише проведення повторного конкурсу, а й зміну його умов, у тому числі вартості об`єкта приватизації, у той час як на момент постановлення оскаржуваної ухвали існує спір щодо правомірності оскаржуваного наказу ФДМ України в частині недопуску ТОВ «Укрдонінвест» до проведення приватизації ПАТ «Центренерго». Оголошення ж нової процедури приватизації акцій даного підприємства до моменту вирішення даного спору може призвести до порушення прав Позивача як потенційного покупця належного державі пакету акцій ПАТ «Центренерго», що свідчить про пропорційність та адекватність вжиття заходів забезпечення позову та вказує на їх співмірність із заявленими позовними вимогами.
У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заборона ФДМ України вчиняти будь-які дії з здійснення приватизації ПАТ «Центренерго» є допустимим та пропорційним заходом забезпечення позову, невжиття якого може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, адже вчинення Відповідачем дій, спрямованих на проведення повторного конкурсу, у випадку задоволення позову зумовить виникнення труднощів при виконанні рішення або необхідність приведення правовідносин у попередній стан із необхідністю витрачання значних матеріальних ресурсів.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо обґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 150-151, 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Фонду державного майна України - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено « 17» липня 2019 року.
