ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 918/356/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представників: ПАТ АБ "Укргазбанк" - адвоката Бабенка А. І.,
арбітражного керуючого Сибаля А. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
на постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021
та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23.11.2020 в частині відмови в задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"
у справі № 918/356/20
за заявою Публічного акціонерного товариства АБ "Укргазбанк"
до ОСОБА_1
про неплатоспроможність,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.05.2020 відкрито провадження у справі № 918/356/20 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника.
В червні 2020 ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулось до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 649 000 грн забезпечених вимог та 2 821 809,11 грн конкурсних, з яких: 27 594,21 доларів США простроченої заборгованості по кредиту, 34 350,99 доларів США простроченої заборгованості по процентах; 804 028,90 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту; 811 057,81 грн пені за несвоєчасне погашення процентів; 132 694,64 грн 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів; 19 027,50 грн штрафу за страхування предмету іпотеки у розмірі 5% від заставної вартості; 1 700,00 грн державного мита та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
ПАТ АБ "Укргазбанк" обґрунтовувало свої грошові вимоги неналежним виконанням фізичною особою ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором від 23.07.2008 № 41/08/К-МБ-04 та договором іпотеки від 23.07.2008 №41/08/І-МБ-04.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.11.2020 у справі №918/356/20 за результатами попереднього судового засідання, зокрема, визнано та включено до реєстру вимог кредиторів боржника грошові вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" на загальну суму 693 794 грн 75 коп., із яких 692 954 грн 37 коп.- вимоги які є забезпеченими та підлягають задоволенню за рахунок коштів від продажу майна, що є предметом забезпечення; включено до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору ПАТ АБ "Укргазбанк" у розмірі 840 грн 38 коп. В частині задоволення вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" на суму 2 777 014 грн 36 коп. відмовлено.
ПАТ АБ "Укргазбанк" оскаржило в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" на суму 2 777 014 грн 36 коп. та стягненні судового збору в сумі 3 363,62 грн.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23.11.2020 у справі №918/356/20 залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ АБ "Укргазбанк" просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23.11.2020 у справі №918/356/20 в частині відмови в задоволенні вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" на суму 2 777 014 грн 36 коп. та стягненні судового збору в сумі 3 363,62 грн та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги кредитора ПАТ АБ "Укргазбанк" до боржника ОСОБА_1 що складаються із суми заборгованості за основним боргом: 1 658 644, 68 грн, суми заборгованості по пені (згідно рішення суду): 39 331,58 грн, суми заборгованості по пені: 1 615 086,71 грн., суми заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3% річних): 132 694,64 грн, суми заборгованості зі сплати штрафу за страхування предмету іпотеки у розмірі 5% від заставної вартості: 19 027,50 грн, суми державного мита у розмірі 1 700,00 грн, суми витрати на ІТЗ розгляду справи в суді 120,00 грн, суми судового збору за подання до господарського суду даної заяви: 4 204,00 грн, що загалом становить: 3 470 809,11 грн (три мільйони чотириста сімдесят тисяч вісімсот дев`ять грн 11 коп.)(з яких 649 000,00 грн. - забезпечені вимоги, 2 821 809,11 грн - конкурсні вимоги.
Підставами касаційного оскарження ПАТ АБ "Укргазбанк" вказує неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 та від 22.08.2019 у справі № 906/778/18.
В обґрунтування касаційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність у нього як кредитодавця права нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пеню за договором після 31.12.2010, тобто після ухвалення судового рішення про стягнення з позичальника заборгованості, оскільки наявність судового рішення про стягнення кредитної заборгованості не припиняє правовідносин сторін кредитного договору.
При цьому ПАТ АБ "Укргазбанк" вважає правомірним здійснення таких нарахувань до моменту фактичного погашення тіла кредиту.
Предметом касаційного перегляду за касаційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" є постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021, прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Рівненської області від 23.11.2020 у справі №918/356/20 в частині відмови в задоволенні вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до боржника ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представників учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, в червні 2020 ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду Рівненської області із заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 649 000 грн забезпечених вимог та 2 821 809,11 грн конкурсних, з яких: 27 594,21 доларів США простроченої заборгованості по кредиту, 34 350,99 доларів США простроченої заборгованості по процентах; 804 028,90 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту; 811 057,81 грн пені за несвоєчасне погашення процентів; 132 694,64 грн 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів; 19 027,50 грн штрафу за страхування предмету іпотеки у розмірі 5% від заставної вартості; 1 700,00 грн державного мита та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
ПАТ АБ "Укргазбанк" обґрунтовувало свої грошові вимоги неналежним виконанням фізичною особою ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором від 23.07.2008 № 41/08/К-МБ-04 та договором іпотеки від 23.07.2008 №41/08/І-МБ-04.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.11.2020 у справі №918/356/20 за результатами попереднього судового засідання, зокрема, визнано та включено до реєстру вимог кредиторів боржника грошові вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" на загальну суму 693 794 грн 75 коп., з яких вимоги 692 954 грн 37 коп. є забезпеченими та підлягають задоволенню за рахунок коштів від продажу майна, що є предметом забезпечення, включено до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, витрати на оплату судового збору ПАТ АБ "Укргазбанк" у розмірі 840 грн 38 коп. В частині задоволення вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" на суму 2 777 014 грн 36 коп. відмовлено.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій , рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21.04.2011 у справі №2-2487/11, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укргазбанк" грошові кошти в сумі: сума кредиту, що стягується достроково 18 083,43 доларів США; прострочена заборгованість по кредиту 12 940,87 доларів США; прострочена заборгованість по процентах 2 474,84 доларів США; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту 35 842 грн. 00 коп.; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів 3 489 грн. 58 коп.; штраф у розмірі 5 % від заставної вартості предмета за не страхування предмету іпотеки 19 027 грн 50 коп.; а всього: 33 499,14 доларів США та 58 359 грн 08 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №41/08/І-МБ-04 від 23.07.2008 (гараж (літ. Г-1) загальною площею 306,3 кв.м., який ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу (ВВС №530309), посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В.М. 05.04.2004 за реєстровим № 2007, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 15.04.2004 за реєстраційним №4001045) та на інше майно відповідачів в межах суми позовних вимог та судові витрати по справі, а саме сплачене державне мито в розмірі 1700 грн 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 грн 00 коп.
Рішенням Рівненського міського суду від 28.05.2019 у справі № 569/18940/17 залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 10.10.2019, відмовлено у задоволенні позову кредитора до боржника про стягнення заборгованості станом на 06.11.2017, яка складається з простроченої заборгованості за відсотками в сумі 23 174,53 доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 815 438,07 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 501 726, 33 грн, а всього: 23 174,53 доларів США та 1 317 164,40 грн.
Судовими рішеннями у справах № 2-2487/11 та № 569/18940/17 встановлено, що 22.12.2010 кредитором на адресу боржника направлена претензія щодо дострокового повернення всієї суми кредиту (в тому числі і простроченої) по кредитному договору № 41/08/К-МБ-04 від 23.07.2008 на загальну суму 33 499,14 доларів США та 57 396 грн 28 коп у зв`язку з невиконанням останнім своїх зобов`язань по обслуговуванню кредитного договору.
Суд першої інстанції виходив з того, що безспірною, тобто такою, що підтверджена судовим рішенням є заборгованість боржника перед кредитором, що виникла станом на 30.12.2010, а саме, сума кредиту, що стягується достроково 18 083,43 доларів США, прострочена заборгованість по кредиту 12940,87 доларів США, прострочена заборгованість по процентах 2 474,84 доларів США, заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту 35 842 грн 00 коп., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів 3 489 грн 58 коп., штраф у розмірі 5 % від заставної вартості предмета за не страхування предмету іпотеки 19 027 грн 50 коп., державне мито в розмірі 1 700 грн 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 грн 00 коп.
При цьому, судом першої інстанції зазначено, що стягнута за рішенням суду заборгованість була частково сплачена ОСОБА_1 в сумі 2 474,84 дол. США, яку, виходячи з умов кредитного договору, судом враховано як погашення процентів за користування кредитом.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що боржник погасив заборгованість по процентах на суму 2 474,84 доларів США та по кредиту на суму 5 895,07 доларів США, врахувавши визначену договором від 23.07.2008 № 41/08/К-МБ-04 черговість погашення заборгованості, відмовив ПАТ АБ "Укргазбанк" у визнанні грошових вимог до боржника у цій частині.
Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у кредитодавця права нараховувати передбачені кредитним договором від 23.07.2008 № 41/08/К-МБ-04 проценти за користування кредитом та пеню після 31.12.2010, а відтак відмовили у задоволенні заяви ПАТ АБ "Укргазбанк" про визнання грошових вимог до боржника в частині нарахованих поза цим строком процентів за користування кредитом на загальну суму 31 876,15 доларів США, та пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 804 028,90 грн.
Крім того, суди попередніх інстанцій зазначали, що відсутність у боржника перед ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом позбавляє останнього права нараховувати пеню за несвоєчасне погашення процентів, а тому Господарський суд Рівненської області дійшов висновку про відмову у визнанні 811 057,81 грн пені за несвоєчасне погашення процентів за кредитом.
Щодо вимог кредитора про визнання 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту та процентів місцевий господарський суд зазначив, що у зв`язку із відсутністю у боржника перед кредитором заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 3% річних можуть бути нараховані лише на суму заборгованості по кредиту у розмірі 21 699,14 доларів США та тільки до 18.05.2020 (введення мораторію у зв`язку із відкриттям провадження у справі про банкрутство), відтак вимоги кредитора щодо сплати 3% річних суд визнав частково в сумі 1 946,90 доларів США за період з 22.05.2017 по 17.05.2020, що становить 51 759,12 грн, а в частині 3 % річних на суму 3 044,36 доларів США - відмовив.
При цьому Господарський суд Рівненської області визнав витрати кредитора по сплаті судового збору за подання заяви з грошовими вимогами у справі про банкрутство пропорційно визнаним грошовим вимогам.
Однак, такі висновки є передчасними, зробленими без належної оцінки всіх обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.
Згідно з ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.
Згідно з положеннями статей 599, 629 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом - ч. 1ст. 612 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Водночас, за змістом частини 2 статті 625, статті 1050 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися внаслідок невиконання позичальником обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.
Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625, статті 1050 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17.
Крым того, у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Відтак, зі спливом строку кредитування припиняється право позикодавця нараховувати проценти за кредитом.
Таким чином, у постановах Великої Палати Верховного Суду розмежовано випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує кошти, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, а відтак за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 також зазначено, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.
Розглядаючи грошові вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк", суди попередніх інстанцій у даній справі керувались тим, що судовими рішеннями у справах № 2-2487/11 та №569/18940/17 встановлено, що 22.12.2010 кредитором на адресу боржника направлена претензія щодо дострокового повернення всієї суми кредиту (в тому числі і простроченої) по кредитному договору № 41/08/К-МБ-04 від 23.07.2008 на загальну суму 33 499,14 дол. США та 57 396 грн. 28 коп. в зв`язку з невиконанням останнім своїх зобов`язань по обслуговуванню кредитного договору.
Враховуючи наведене, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а відтак кредитний договір припинив свою дію 31.12.2010, у зв`язку з чим суди дійшли висновку, що оскільки строк дії кредитного договору закінчився, то у кредитора відсутні підстави для нарахування та стягнення відсотків та пені з 31.12.2010.
Колегія суддів враховує, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Така позиція суду відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 917/1345/17 від 03.07.2018.
Водночас, частково відмовляючи у визнанні грошових вимог ПАТ АБ "Укргазбанк", суди попередніх інстанцій безпосередньо не дослідили умов самого кредитного договору, зокрема, щодо строку дії договору, передбачених цим договором наслідків порушення зобов`язань за цим договором, порядку зміни строку дії договору та строку кредитування в контексті умов цього договору та вимог закону, а поклали в основу своїх рішень тільки обставини та висновки, що встановлені судовими рішення у справах № 2-2487/11 та № 569/18940/17.
При цьому суди попередніх інстанцій не врахували, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість.
Рішення суду про стягнення заборгованості не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав відповідне зобов`язання продовжує існувати.
Правова позиція аналогічного змісту викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.
При цьому не дослідження судами попередніх інстанцій відповідних умов кредитного договору, позбавляє можливості касаційний суд перевірити правильність застосування норм матеріального права при розгляді питання щодо правомірності відхилення судом першої інстанції грошових вимог банку на загальну суму 2 777 014 грн 36 коп.
Колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості із боржника не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, однак право нараховувати передбачені цим договором відсотки за користування кредитом припиняється після закінчення строку кредитування.
Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо пропорційного розподілу витрат кредитора на сплату судового збору за подання заяви із грошовими вимогами до боржника з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Водночас, Закон України "Про судовий збір" містить норми, що визначають порядок та ставки сплати судового збору за подання до суду позовних заяв, інших заяв та скарг особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
В пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, ставка судового збору за подання до господарського суду заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника визначається у фіксованому розмірі, а не пропорційно від визнаних судом вимог.
Водночас витрати кредитора на сплату судового збору належать до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, та підлягають включенню до реєстру вимог боржника відповідно до вимог ст. 64 КУзПБ .
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Допущені місцевим та апеляційним судами процесуальні порушення на предмет повноти дослідження всіх обставин справи, колегія суддів вважає такою процесуальною помилкою, яка порушила принцип пропорційності господарського судочинства та баланс інтересів сторін у справі, та, як наслідок, не забезпечила справедливого розгляду справи.
У зв`язку з зазначеним, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустилися суди попередніх інстанцій, свідчать про передчасність здійснених висновків у даній справі.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають і є передчасними.
Відтак, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північного-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 та ухвала Господарського суду Рівненської області від 23.11.2020 в частині відмови в задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства АБ "Укргазбанк" у справі № 918/356/20 підлягають скасуванню, а справа у скасованій частині направленню на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, в тому числі умовам кредитного договору , доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону , прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Оскільки, у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" - задовольнити частково.
Постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23.11.2020 в частині відмови в задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" у справі № 918/356/20 - скасувати.
Справу № 918/356/20 направити на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.
Судді Жуков С. В.
Огороднік К. М.
