ОКРЕМА ДУМКА
13 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/1966/18
1. Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2021 справу № 922/1966/18 разом з касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна районна аптека № 16" на рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 передано на розгляд палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду.
2. Відповідна ухвала заснована на правових висновках, наведених у постанові Верховного Суду з цієї ж справи від 11.06.2020 (судді Колос І.Б. - головуючий, Бенедисюк І.М., Малашенкова Т.М.), які, на мій погляд, є неправомірними та необґрунтованими і полягають у такому:
"З урахуванням приписів чинного законодавства, зокрема, частин першої та другої статті 33 ГК України, частини першої статті 155 ГК України, частини другої статті 50 ГК України, статті 3 Угоди про співробітництво у сфері правової охорони й захисту інтелектуальної власності та створення Міждержавної ради з питань правової охорони й захисту інтелектуальної власності, статті 2 Конвенції, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності, частини першої статті 177 ЦК України, частини першої статті 418 ЦК України, Верховний Суд зазначає, що комерційне позначення (інше позначення) є окремим об`єктом прав інтелектуальної власності нарівні із знаками для товарів та послуг та, відповідно, самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, який не можна в повному обсязі ототожнювати із позначенням, зареєстрованим як знак для товарів і послуг. Перебування позначення у цивільному обороті та правовідносини, з ним пов`язані можуть відрізнятися, зокрема, за суб`єктним складом, підставами виникнення і припинення прав та обов`язків, обсягом прав, правовим регулюванням, механізмами захисту тощо.
Стаття 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" передбачає , що неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб`єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб`єкта господарювання.
Отже, вказані об`єкти прав інтелектуальної власності (торговельна марка та позначення) є окремими об`єктами захисту в конкурентних відносинах із власним обсягом прав та обов`язків учасників таких правовідносин.
Правове регулювання такої категорії як "позначення" та його захист здійснюється на підставі загальних положень, визначених главою 35 книги четвертої ЦК України.
Правове регулювання "торговельної марки (знака для товарів і послуг)" здійснюється, зокрема, з урахуванням положень глави 44 книги четвертої ЦК України, Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".
3. Таким чином, у згаданій постанові, а, відповідно, і в ухвалі від 13.05.2021, йдеться про не передбачені жодним законодавчим актом самостійні (окремі) "об`єкти інтелектуальної власності", такі як "позначення", "комерційне позначення".
При цьому слід зауважити, що Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" не є актом законодавства, який регулює питання інтелектуальної власності, і в принципі не може запроваджувати якісь нові (порівняно з тими, що передбачені у Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України та спеціальних законах про певні об`єкти права інтелектуальної власності) відповідні об`єкти "нарівні" з вже наявними, у т.ч. з торговельними марками.
За такою логікою окремими об`єктами права інтелектуальної власності слід було б визнавати й зазначені у статті 4 названого Закону і рекламні матеріали, і оформлення упаковки товарів і періодичних видань.
4. Зрозуміло, що акти антимонопольно-конкуренційного законодавства і законодавства про інтелектуальну власність певною мірою є дотичними одне до одного і в дечому навіть перетинаються, але це не є підставою для механічного перенесення термінології і понять з одного з них в інше (в даному разі з антимонопольно-конкуренційного до законодавства про інтелектуальну власність).
5. Слід також зауважити, що за визначенням статті 492 ЦК України торговельна марка - це позначення (або комбінація позначень). У такому разі незрозуміло, чим воно (за логікою згаданих постанови і ухвали Верховного Суду) відрізняється від "просто" позначення.
6. З урахуванням викладеного вважав би за необхідне передати дану справу на розгляд названої палати не з тих підстав і не для тих цілей, які зазначені в ухвалі від 13.05.2021, а для вирішення питання про відступ від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 11.06.2020 і наведеного в пункті 2 цієї Окремої думки.
Суддя В. Селіваненко
