УХВАЛА
29 квітня 2021 року
Київ
справа №520/6489/2020
адміністративне провадження №К/9901/34086/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Харківське СІЗО № 27", Держави України в особі Державної казначейської служби України в Новобаварському районі м. Харків про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Державної установи "Харківське СІЗО № 27" в період з 03 грудня 2018 року по 19 грудня 2018 року, які виразились в несвоєчасному внесенні відомостей щодо її голодування, об`явленого та фактично розпочатого 03 грудня 2018 року в належні документи та внесення інформації щодо проведення співбесід 19 грудня 2018 року і надання медичної допомоги, яка не відповідає дійсним обставинам, а також у несвоєчасному повідомленні відповідних органів про акцію протесту;
- стягнути з держави України в особі Державної казначейської служби України в Новобаварському районі м. Харків на її користь моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 10 жовтня 2018 року Верховним Судом винесена ухвала, відповідно до якої кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що наразі триває розгляд зазначеної справи і з моменту винесення зазначеного рішення Верховного Суду правовий та процесуальний статус позивача змінився, тобто вона є особою, яка тримається під вартою. Під час ознайомлення з матеріалами особової справи позивач дізналась, що адміністрація установи приховувала, замовчувала факт об`явлення нею голодування на 16 діб та повідомила належні органи і зафіксувала факт голодування лише 19 грудня 2018 року. Вказані дії Державної установи "Харківське СІЗО № 27" слугували підставою звернення до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за даним позовом на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.
Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження, суди посилаючись на висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 280/85/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі №640/2265/19 зазначили, що оскарження процесуальних актів, дій органів досудового розслідування здійснюється в порядку кримінального судочинства.
У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Скаржник стверджує, що спір у цій справі пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, тому порушені права підлягають захисту саме в порядку адміністративного судочинства відповідно до статті 19 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року (судді: Загороднюк А,Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року призначено справу до розгляду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач заарештована 02 березня 2012 року прокуратурою Харківської області.
Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2015 року ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні злочинів, передбачених частиною 4 статі 27, пунктом 6 частиною 2 статті 115, пунктом 11 частини 2 статі 115 Кримінального кодексу України 2001 року і засуджена до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2017 року вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2015 року змінено у частині призначеного покарання у вигляді позбавлення волі на 14 років із конфіскацією майна.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 10 жовтня 2018 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2017 року та направлено справу на новий апеляційний розгляд.
06 листопада 2018 року ОСОБА_1 доставлена до Державної установи "Харківське СІЗО № 27".
Під час ознайомлення з матеріалами особової справи вона дізналась про приховування адміністрацією Державної установи "Харківське СІЗО № 27" протягом 16 діб факту об`явлення нею голодування, що виразились в несвоєчасному внесенні відомостей щодо голодування в належні документи, та повідомлення про це відповідних органів лише 19 грудня 2018 року.
Вважаючи, що вказані дії відповідача порушують її права, встановлені статтею 21 Закону України "Про попереднє ув`язнення" та статті13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що ця справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі статті 346 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Частинами першою та третьою статті 347 КАС України обумовлено, що питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
Як встановлено із матеріалів справи, позивач вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки нею оскаржуються дії Державної установи "Харківське СІЗО № 27" в період з 03 грудня 2018 року по 19 грудня 2018 року, які виразились в несвоєчасному внесенні відомостей щодо її голодування, об`явленого та фактично розпочатого 03 грудня 2018 року.
Велика Палата Верховного Суду не викладала у своїй постанові висновок щодо визначення предметної юрисдикції щодо вирішення аналогічного спору.
Посилання суду апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні на постанову Великої Палати Верховного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 280/85/19 та постанову Верховного Суду від 13 лютого 2020 року № 640/2265/19 є помилковим, адже зазначені справи не є тотожними даній адміністративній справі.
У справі № 280/85/19 позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в особі Ізолятора тимчасового тримання № 1 про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не переведенні підозрюваного у встановлений законом строк із ІТТ № 1 ГУ НП в Запорізькій області до Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор», що мало наслідком застосування до позивача недозволених методів ведення досудового розслідування.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважала, що оскільки оскаржувані дії вчинялися у межах проведення досудового розслідування та врегульовані нормами КПК, то й оскарження процесуальних актів, дій органів досудового розслідування здійснюється в порядку кримінального судочинства.
У справі № 640/2265/19 позивач звернувся до суду з позовом до Міжрегіональної комісії з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання незаконним рішення від 08 серпня 2018 року про переведення ув`язненого з державної установи "Київський слідчий ізолятор" до дільниці слідчого ізолятора при державній установі "Білоцерківська виправна колонія (№35)".
Отже, адміністративний позов у даній справі та позови у справах № 280/85/19, № 640/2265/19 на які посилаються суди попередніх інстанцій, мають різні підстави, предмет та вимоги.
Таким чином, передбачені пунктами 1,3 частини 6 статті 346 КАС України обставини, які виключають можливість передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду судом не встановлені.
Ураховуючи, що позивач оскаржує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України.
Керуючись статтями 346, 347 КАС України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 520/6489/2020 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задовольнити.
Справу № 520/6489/2020 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Харківське СІЗО № 27", Держави України в особі Державної казначейської служби України в Новобаварському районі м. Харків про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди - передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк
судді Л.О. Єресько
В.М. Соколов
