Справа № 686/25511/20
Провадження № 2/686/1135/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого судді Палінчака О.М.,
за участю секретаря Антосєва В.П.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Сіргуна О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
15 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000000 грн. 00 коп.
Позов мотивовано тим, що 06вересня 2017року йогобуло незаконнозатримано і07вересня буловручено підозруу вчиненікримінального правопорушенняза ч.2ст.189КК Українипри тому,що вінзаперечував будь-якугрупову діяльністьв цілому,і зокремапісля одруженняв 1991році.Незважаючи найого заперечення08вересня позивачапомістили вметалеву кліткув Хмельницькомуміськрайонному судіі неодноразовопереводили зоднієї кліткив іншув кайданках,хоча жоднихправових підставдля цьогоне існувало. При цьому, під час судового розгляду про застосування запобіжного заходу в кримінальному провадженні стосовно нього, його тримали у металевій клітці в залі суду. У клітці не було столу, що позбавляло його можливості робити записи під час слухання; адвокат, який його зобов`язаний був захищати, міг підійти до нього лише з дозволу суду, будь-які розмови між ним і адвокатом повинні були відбуватися за присутності охоронців.
Враховуючи презумпцію ст. 41 Конвенції, позивач стверджує, що факт порушення його прав доведено в суді та зафіксовано журналістами і оприлюднено в ЗМІ як держави Україна, так і зарубіжними інформаціними агенствами, і саме цей факт є доказом спричинення йому моральної шкоди в розумінні презумпції ст. 41 Конвенції та з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
Таким чином неодноразове розміщення його в металеву клітку призвело до порушення його гідності і завдання йому непоправноїморальної шкоди,яка,на думкупозивача,має бутивідшкодована увідповідності дост.23і 297ЦК України,ст.28і 56Конституції України,ст.3 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод.
У зв`язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з держави Україна на його користь 5000000 грн. 00 коп. завданої йому нелюдським поводженням у вигляді розміщення його в металевій клітці та порушенням гідності (порушення статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод), ст. 28 Конституції України та статті 297 ЦК України); судові витрати, видатки і можливі податки, платежі та збори покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2020 року по справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання.
05 листопада 2020 року відповідачем у справі Міністерством юстиції України подано до суду відзив на позов, в якому відповідачем зазначено, що позов пред`явлено до неналежного відповідача Держави України в особі Міністерства юстиції України, оскільки законодавством, що регулює порядок та підстави стягнення шкоди, завданої фізичній особі органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, чітко встановлено суб`єктний склад учасників цих спірних правовідносин, до яких Міністерство юстиції України не має відношення. Також зазначає, що Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Відповідач вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують вчинення протиправних дій Міністерством юстиції України щодо позивача, моральної шкоди, спричиненою такими діями, та причинного зв`язку між протиправними діями та заявленою шкодою; крім того, позивачем не обґрунтовано суму моральної шкоди, яку він вимагає стягнути. Також у відзиві зазначено, що позов ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України поданий до суду 15.10.2020 року. Підставою для звернення до суду з заявленими позовними вимогами позивач зазначає незаконне поміщення його в металеву клітку 08.09.2017 року при розгляді судом клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу. Тому, відповідач просить суд застосувати передбачений законом трирічний строк позовної давності, у зв`язку з чим відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 17 грудня 2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державну казначейську службу України.
В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, 01 грудня 2020 року подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник Міністерства юстиції України Демчук Н.В. в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві на позов.
Представник третьої особи Державної казначейської служби України Сіргун О.В. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, вказав, що позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки самим же позивачем не було наведено доказів заподіяння останньому моральної шкоди.
Дослідивши надані докази суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом об`єктивно встановлено, що 15 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000000 грн. 00 коп.,завданої тим,що 06вересня 2017року йогобуло незаконнозатримано і07вересня 2017року йомубуло врученопідозру увчинені кримінальногоправопорушення зач.2ст.189КК України,а 08вересня 2017року позивачабуло поміщеноза металевезагородження,яке відокремлюєпідсудних відскладу судуі присутніхгромадян (далі металевезагородження)у Хмельницькомуміськрайонному судіта неодноразовопереведено зодного металевогозагородження доіншого вкайданках,хоча жоднихправових підстав,на думкупозивача,для цьогоне існувало. При цьому, під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу в кримінальному провадженні стосовно нього, його тримали в залі суду у металевому огородженні, в якому не було столу, та адвокат, що захищав його інтереси, міг підійти до нього лише з дозволу суду, будь-які розмови між ним і адвокатом повинні були відбуватися за присутності охоронців.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідач по справі Міністерство юстиції України заявив клопотання про застосування строку позовної давності до вимог ОСОБА_2 , у зв`язку чим просив суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною першою статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.
ОСОБА_2 у позові заявив вимоги про відшкодування шкоди, завданої порушенням його гідності, порушенням ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (заборони нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження), ст. 28 Конституції України (ніхто не може бути свавільно позбавлений життя; обов`язок держави - захищати життя людини; кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань) та ст. 297 ЦК України (кожен має право на повагу до його гідності та честі; гідність та честь фізичної особи є недоторканими; фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі).
З наведено, суд робить висновок про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 випливають із порушення особистих немайнових прав, а тому позовна давність на них не поширюється.
Разом з тим, позивач у своєму позові зазначив відповідачем Державу Україна в особі Міністерства юстиції України. З даного приводу судом встановлено наступне.
Статтею 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Відповідно до пункту другого постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» готуючи справу до розгляду, суд повинен вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Так, частиною першою статті 42 ЦПК України передбачено, що учасниками справи є сторони, треті особи.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач.
Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, належним відповідачем є особа, яка має відповідати за пред`явленим позовом.
Згідно із частиною четвертою статті 58 ЦПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
У свою чергу, під компетенцією розуміють сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов`язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Таким чином, законодавством, що регулює порядок та підстави стягнення шкоди, завданої фізичній особі органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, чітко встановлено суб`єктний склад учасників цих спірних правовідносин, до яких Міністерство юстиції України не відноситься.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2020 року у справі № 641/8857/17 зазначено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межахїх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).
Згідно із частиною четвертою статті 58 ЦПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
У свою чергу, під компетенцією розуміють сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов`язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.
Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21.08.2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18.12.2019 року у справі № 688/2479/16-ц) зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
Міністерство юстиції України діє та керується у своїй діяльності Положенням про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 228, зі змінами від 06.05.2020 року № 380 (далі - Положення № 228), в якому закріплені основні завдання та повноваження Міністерства юстиції України.
Згідно з пунктом 4 Положення № 228, Міністерство юстиції України бере участь у справі, діє в судах України від імені та в інтересах держави у випадках, передбачених законом.
У даній справі, ОСОБА_2 просить відшкодувати моральну шкоду, що завдана, на його думку, нелюдським поводженням у вигляді розміщення позивача в металевому загородженні під час судового розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо останнього.
При цьому, Міністерство юстиції України не є тим органом державної влади, який наділений повноваженнями реалізовувати від імені держави права та обов`язки у правовідносинах, які пов`язані з порядком судового розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного, не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, тобто тим органом, до якого можуть застосовуватись положення статті 1176 ЦК України.
За таких обставин, Міністерство юстиції України не наділене повноваженнями представляти державу в даній категорії справ.
Якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні (постанова Верховного Суду від 21.12.2018 року у справі № 803/1252/17).
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З системного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що Міністерство юстиції України не є належним відповідачем у даній справі, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки заявлені до неналежного відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 28, 129 Конституції України, ст. ст. 15, 256, 257, 268, 297, 1166, 1167, 1176 ЦК України, Положенням про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 228, зі змінами від 06.05.2020 року № 380, ст. ст. 12, 13, 42, 48, 58, 76, 81, 82, 141, 175, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив :
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10 лютого 2021 року.
Суддя О.М. Палінчак
