ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/16181/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02 листопада 2020 року (головуючий - Калатай Н.Ф., судді: Поляк О.І., Кропивна Л.В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"
про стягнення 3 417 508, 03 грн.
(у судовому засіданні взяли участь представники: Позивача - Онищенко І.П., Відповідача - Мельник О.В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
1. 01.07.2015 Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", організаційно-правову форму якого змінено на приватне акціонерне товариство, та найменування якого змінено на Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі також "Позивач", АТ "Укртрансгаз""), як газотранспортне підприємство, та Дочірнє підприємство "КиївГазЕнерджи" (далі також "Відповідач", ДП "КиївГазЕнерджи") як замовник уклали договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1507000038/Н019 (далі Договір), за умовами якого Позивач зобов`язався надати Відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Відповідач зобов`язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у порядку, розмірі та строки, передбачені умовами Договору.
1.1. У п. 1.2 Договору сторони погодили річний плановий обсяг транспортування природного газу (92 484, 00 тис. куб. м.), а також погодили помісячні обсяги транспортування.
1.2. Послуги з транспортування газу оформлюються сторонами відповідними актами наданих послуг з транспортування газу магістральними газопроводами (п. 3.1 Договору).
1.3. Відповідно до п. 3.4 Договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Відповідача з Позивачем.
1.4. Розрахунковий період за Договором становить один місяць з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 Договору, та податку на додану вартість (п. 5.3 Договору).
1.5. Згідно з п. 5.4. Договору вартість фактично наданих послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.
1.6. У п. 5.6 Договору сторони погодили, що у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
1.7. Пунктом 7.3 Договору встановлено, що у разі порушення Відповідачем строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
2. У період з травня 2016 року по грудень 2017 року Позивач надав Відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 163 264 391, 35 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.05.2016 на суму 6 909 285, 42 грн, від 30.06.2016 на суму 5 292 452, 27 грн, від 31.07.2016 на суму 5 036 927, 83 грн, від 31.08.2016 на суму 5 195 703, 19 грн, від 30.09.2016 на суму 5 980 763, 23 грн, від 31.10.2016 на суму 11 427 665, 14 грн, від 30.11.2016 на суму 11 881 831, 42 грн, від 31.12.2016 на суму 13 855 102, 57 грн, від 31.01.2017 на суму 15 104 730, 11 грн, від 28.02.2017 на суму 12 496 311, 43 грн, від 31.03.2017 на суму 9 960 927, 46 грн, від 30.04.2017 на суму 7 096 833, 28 грн, від 31.05.2017 на суму 5 209 650, 31 грн, від 30.06.2017 на суму 4 587 848, 23 грн, від 31.07.2017 на суму 3 483 418, 92 грн, від 31.08.2017 на суму 3 876 056, 92 грн, від 30.09.2017 на суму 5 205 371, 83 грн, від 31.10.2017 на суму 9 390 239, 62 грн, від 30.11.2017 на суму 10 069 435, 51 грн, від 31.12.2017 на суму 11 203 836, 66 грн, які підписані сторонами та скріплені печатками сторін.
2.1. Факт надання послуг на вказані суми сторонами не заперечується.
3. В ході розгляду справи судами також установлено, що в процесі виконання Договору між Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві як стороною № 1, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як стороною № 2, Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як стороною № 3, Дочірнім підприємством "КиївГазЕнерджи" як стороною № 4, Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" як стороною № 5 та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" як стороною останньою були підписані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України № 1743/у від 16.06.2016 на суму 875 533, 36 грн, № 1902/у від 20.07.2016 на суму 1 006 631, 32 грн, № 2238/у від 22.08.2016 за на суму 740 120,36 грн, № 2887/у 18.11.2016 на суму 342 822, 13 грн, № 656/у від 30.01.2017 на суму 2 261 106, 56 грн, № 3347/у від 19.12.2016 на суму 18 524,50 грн, № 655/у від 30.01.2017 за на суму 2 982 701, 04 грн, № 2514/у від 25.04.2017 за на суму 4 694 612,56 грн, № 2012/у від 22.03.2017 на суму 850 072, 32 грн, № 2513/у від 25.04.2017 на суму 2 775 613, 32 грн, № 2831/у від 29.05.2017 на суму 1 063 657, 26 грн, № 3048/у від 17.07.2017 на суму 1 118 188, 17 грн, № 3422/у від 23.08.2017 на суму 944 478, 27 грн, № 3806/у від 27.10.2017 на суму 647 740, 00 грн, № 3944/у від 16.11.2017 на суму 904 447, 00 грн та № 4690/у 26.12.2017 на суму 1 984 180, 00 грн.
4. Суди попередніх інстанцій розрахували, що із загальної вартості 163 264 391, 35 грн наданих у період з травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, 18 798 527, 81 грн сплачені за вищезгаданими спільними протокольними рішеннями, а 144 465 863, 54 грн - шляхом перерахування коштів на рахунок Позивача в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
4.1. Сторони вказаного також не заперечують.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
5. Зазначаючи про те, що Відповідач за надані послуги розрахувався повністю, проте із порушенням встановленого Договором строку, АТ "Укртрансгаз" звернулося з позовом до місцевого господарського суду у якому просило стягнути з ДП "КиївГазЕнерджи" пеню в сумі 1 352 611,18 грн, 3 % річних в сумі 685 630, 68 грн та інфляційні втрати в сумі 1 379 266, 18 грн.
Короткий зміст і мотиви судових рішень
6. Справа розглядалась судами неодноразово.
6.1. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019, у справі № 910/16181/18 у позові відмовлено повністю.
6.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх положень свідчить проте, що сторони фактично погодились, що оплата за природний газ за спірним договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень, та змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ відповідно до спірного Договору, що виключає можливість застосування штрафних санкцій у вигляді пені, так само як і нарахування 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання і нарахування інфляційних витрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
6.3. Постановою Верховного Суду від 15.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 у справі № 910/16181/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
6.3.1. Верховним Судом вказано на те, що:
- зміна порядку і строку проведення розрахунків за природний газ стосується виключно тієї заборгованості, яка є предметом регулювання спільних протокольних рішень, і не стосується тієї заборгованості, яка була сплачена Відповідачем за рахунок власних коштів з простроченням платежу;
- судами попередніх інстанцій не встановлено й не перевірено належними доказами, чи кошти у сумі 144 465 863, 54 грн, які Відповідач сплатив Позивачу шляхом перерахування на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, перераховані у строки, які передбачені умовами Договору;
7. За наслідками нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у задоволенні позову відмовлено.
7.1. Під час розгляду справи по суті суд першої інстанції встановив, що, як вбачається з розрахунку штрафних санкцій Позивача, ним і не здійснювалися нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, сплачену Відповідачем за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, надані у період з травня 2016 року по грудень 2017 року в порядку, визначеному протокольними рішеннями, а нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат здійснені Позивачем на заборгованість, сплачену Відповідачем за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, надані у період з травня 2016 року по грудень 2017 року у відповідності до п. 5.6. спірного Договору, в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств.
7.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:
- Відповідач сплатив Позивачу заборгованість, щодо якої нараховуються заявлені до стягнення пеня, 3 % річних та інфляційні втрати (144 465 863, 54 грн) за період з 19.07.2016 по 20.03.2018, шляхом перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та постановами Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 296 і від 22.03.2017 № 187. Таким чином, у відповідній частині розрахунок за спірним Договором був здійснений Відповідачем шляхом оплати через розподільчі рахунки, а не власними коштами;
- взаєморозрахунки між Позивачем та Відповідачем по спірному Договору проводились згідно приписів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792, постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 296 та постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187, які усувають Відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів коштів на свій розсуд та полягають у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки Позивача за визначеними нормативами, що згідно норм статті 217, частини 1 статті 218 Господарського кодексу України (далі ГК України) та статті 614 ЦК України виключає склад правопорушення і позбавляє Позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені пунктом 7.3 спірного Договору та частини 2 статті 625 ЦК України.
8. За результатами апеляційного перегляду даної справи, постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020, рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 скасовано; позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з Відповідача на користь Позивача пеню в сумі 598 920, 39 грн, 3 % річних в сумі 685 630, 68 грн, інфляційні втрати в сумі 1 379 266, 18 грн; у решті позовних вимог відмовлено.
8.1. Постанова апеляційного господарського суду мотивована наступними аргументами:
- з матеріалів справи слідує, що із загальної вартості 163 264 391, 35 грн наданих у період з травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, 18 798 527,81 грн, сплачені Відповідачем за спільними протокольними рішеннями, а 144 465 863, 54 грн - шляхом перерахування коштів на рахунок Позивача в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;
- матеріалами справи підтверджується, що розрахунок за надані у спірний період послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, порядок оплати за які не врегульований спільними протокольними рішеннями, проведений Відповідачем з порушенням встановленого п. 5.6 Договору строку;
- враховуючи правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18, слід вважати, що приписи Постанови Кабінету Міністрів України № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за Договором, не позбавляють Відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами Договору, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов`язань, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції;
- з огляду на вказане Позивач має правові підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суми несвоєчасно оплачених послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, наданих у період з травня 2016 року по грудень 2017 року, порядок оплати за які не врегульований спільними протокольними рішеннями, оскільки таку оплату проведено з порушенням встановленого п. 5.6 Договору строку;
- перевіривши виконані Позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду констатувала їх правильність і як наслідок дійшла висновку про стягнення цих сум;
- апеляційний господарський суд дійшов висновку також і про правомірність здійсненого Позивачем нарахування сум пені, однак позовні вимоги у цій частині задовольнив частково, позаяк (1) встановив, що до частини нарахованих сум Позивачем пропущено строк позовної давності, а Відповідачем з цього приводу було подано відповідну заяву; (2) вважав, що наразі є підстави для зменшення розміру належної до стягнення пені на 50 % в порядку статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
9. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, Позивач і Відповідач звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами.
9.1. У своїй касаційній скарзі Відповідач просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 у даній справі скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 залишити в силі.
9.2. В свою чергу Позивач просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 лише частково, а саме в частині зменшення судом пені і відповідно прийняти у цій частині нове рішення про повне задоволення позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги Відповідача
10. У своїй касаційній скарзі Відповідач стверджує, що при винесенні оскаржуваної постанови апеляційним господарським судом порушено норми процесуального права, зокрема, приписи статей 74, 77, 78, частини 1 статті 269, статті 277 ГПК України, а також не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, зокрема статей 611, 625 ЦК України, які викладено у постановах від 15.10.2019 у справі № 910/16181/18, від 15.04.2019 у справі № 909/256/18, від 06.03.2020 у справі № 903/796/18, від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, від 23.09.2019 у справі № 908/885/18.
10.1. На думку скаржника висновки Верховного Суду у наведених постановах, які не враховані апеляційним судом, зводяться до того, що:
- оплата послуг за такими Договорами, який укладено між сторонами даного спору, безпосередньо залежить від рівня оплати природного газу споживачами на рахунок із спеціальним режимом використання, а Відповідач з об`єктивних причин не мав ні можливості ні обов`язку впливати на своєчасність розрахунків за Договором коштами, що надходили від споживачів на такий рахунок, що виключає застосування до Відповідача відповідальності за несвоєчасну оплату по Договору;
- для нарахування пені на підставі Договору, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України необхідно, що б Відповідач здійснив оплату поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями. Недоведеність Позивачем суми боргу, яка була б несвоєчасно сплачена покупцем природного газу за рахунок власних коштів свідчить про відсутність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
10.2. Разом з тим, апеляційний суд проігнорував, що Позивачем не доведено того, що Відповідач здійснив хоча б одну оплату за рахунок коштів, якими мав право вільно розпоряджатися, адже як установлено судами, усі оплати здійснювалися відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 792. Проігноровано апеляційним судом також і те, що в матеріалах цієї справи відсутні докази на підтвердження розрахунку позовних вимог; суд ухилився від з`ясування та перевірки обставин відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження факту виникнення у Відповідача заборгованості по розрахункам за укладеним Договором.
11. Крім цього, Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції було враховано правові висновки Верховного Суду, які викладено у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18. Однак при цьому, на думку скаржника, апеляційний господарський суд не звернув уваги на те, що постанову від 26.06.2020 у тій справі прийнято касаційним судом у правовідносинах, які не є подібними тим, що склалися між сторонами цього спору. Так, по-перше, умови укладених між сторонами договорів у цій справі та справі № 904/1210/18, якими встановлюються порядок оплати за отриманий газ є різними, а по-друге, постановою Верховного Суду від 26.06.2020, справу № 904/1210/18 направлено на новий розгляд, що означає відсутність остаточного вирішення спору.
11.1. Поряд із вказаним, касаційна скарга містить також і прохання про відступлення від висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18.
Узагальнені доводи відзиву Позивача на касаційну скаргу Відповідача
12. Апеляційним господарським судом абсолютно правомірно було враховано висновки Верховного Суду, які було викладено у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18. Висновки касаційного суду у справі № 904/1210/18, а також встановлені обставини цього спору дають підстави стверджувати, що приписи Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за Договором, не позбавляють Відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами Договору, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов`язань, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
13. Посилання скаржника на висновки Верховного Суду у справах № 909/256/18 та № 903/796/18 взагалі не повинні братися до уваги, адже постановою від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду як раз від них і відступила.
13.1. Посилання Відповідача на неврахування висновку Верховного Суду у справі № 910/16181/18 (постанова про направлення цієї справи на новий розгляд) є безпідставними, адже при новому розгляді справи апеляційний суд врахував вказівки суду касаційної інстанції.
13.2. Посилання скаржника на висновки Верховного Суду у справах № 924/296/18 та № 908/885/18 є нерелевантними, адже касаційний суд у вказаних справах висловлювався стосовно зміни та порядку строків розрахунків за договором у випадку коли зобов`язання виконується за рахунок коштів державного бюджету (субвенцій), тоді як у даній справі на новому розгляді вирізувалося питання виключно в частині виконання Відповідачем зобов`язання згідно умов Договору, норм Порядку № 762 та Алгоритму розподілу коштів.
Узагальнені доводи касаційної скарги Позивача
14. Позивач в цілому погоджується з правильністю застосування правових норм апеляційним господарським судом по суті спору, однак зазначає, що господарським судом апеляційної інстанції все ж допущено порушення в частині висновків про можливість зменшення належної до стягнення із Відповідача пені.
14.1. Позивач стверджує, що у цій частині оскаржувану постанову прийнято без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування статей 233 ГК України, 551 ЦК України, який було викладено у постанові від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17 та з неправильним застосуванням статті 526, частини 1 статті 530, статей 546, 549, 550, 551, 552, 610, 611, 612 ЦК України, статей 173, 174, 193, 230, 231, 232, 233 ГК України, чим в свою чергу, порушено вимоги статей 2, 3, 5, 7, 11, 13, 74, 76 - 78, 86, 227, 236, 238, 282 ГПК України.
14.2. АТ "Укртрансгаз" вважає, що зменшуючи належну до стягнення пеню, суд апеляційної інстанції не врахував, що ДП "КиївГазЕнерджи", виконуючи обумовлене Договором зобов`язання з оплати вартості наданих послуг транспортування мало усі можливості впливати на його своєчасне виконання шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, що в свою чергу підтверджує наявність вини саме безпосередньо Відповідача у простроченні виконання зазначеного зобов`язання, як і не підтверджує значний ступінь його своєчасного виконання у зв`язку із винними діями Відповідача.
14.3. Посилання Відповідача на скрутне матеріальне становище, неможливість впливу на розрахунки, збитки у господарській діяльності, не можна визнати винятковими обставинами та виправданням причин порушення договірних зобов`язань.
Процесуальні питання
15. Ухвалою Касаційного господарського суду від 16.12.2020 (з відповідних мотивів) розгляд касаційних скарг у даній справі відкладався на 27.01.2021.
15.1. 20.01.2021 до Касаційного господарського суду надійшло клопотання АТ "Укртрансгаз" про застосування до Відповідача за зловживання процесуальними правами заходів, визначених Господарським процесуальним кодексом України (таким зловживанням Позивач вважає подання Відповідачем необґрунтованої заяви про відкладення розгляду справи).
15.1.1. У судовому засіданні, що відбувалося 27.01.2021, розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Касаційного господарського суду відмовила у його задоволенні. В мотивування вчиненої процесуальної дії колегія суддів зазначає про те, що не вважає подання ДП "КиївГазЕнерджи" заяви про відкладення розгляду справи зловживанням процесуальними правами. Так, право на подання такої заяви прямо передбачено Господарським процесуальним кодексом України (ст.ст. 169, 202) і суд, розглянувши відповідні доводи, визнав їх обґрунтованими. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу заявника на тому, що у вирішенні питань про визнання тих чи інших дій зловживанням правами, позиція учасників справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить ці повноваження до виключної компетенції судів й не ставить у залежність від волі учасників справи.
15.2. При здійсненні касаційного провадження у даній справі Верховним Судом врахована наявність клопотання Позивача про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Відповідача.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо касаційної скарги Позивача
16. Відповідно до ч. 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Ухвалою Касаційного господарського суду від 30.11.2020 касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" відкрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України.
18. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
18.1. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
19. Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
19.1. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
19.2. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.
19.3. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
20. Колегія суддів Касаційного господарського суду, проаналізувавши постанову Верховного Суду, висновки з якої, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановила таке.
21. Зменшуючи розмір пені за несвоєчасне виконання Відповідачем грошового зобов`язання за Договором, апеляційний господарський суд виходив з того, що стаття 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визначає грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
21.1. Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
21.2. Отже, за висновком апеляційного суду неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.
21.3. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
21.4. Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
21.5. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
21.6. Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
21.7. Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
22. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
22.1. У цій справі за встановлених обставин: (1) зобов`язання Відповідача з оплати за Договором виконано в повному обсязі; (2) Позивачем не надано доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника; (3) окрім пені, стягненню з Відповідача підлягають суми 3 % річних та інфляційних втрат; (4) належними доказами підтверджується прибутковість діяльності Позивача у 2018 та 2019 роках та збитковість діяльності Відповідача у цей же період, апеляційний господарський суд зменшив розмір пені до 598 920, 39 грн.
22.2. Водночас, у постанові від 16.10.2018 суд касаційної інстанції, залишаючи в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 у справі № 910/22964/17, вказав, що судом апеляційної інстанції належним чином перевірено та надано оцінку усім доводам відповідача щодо наявності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідком чого апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі наведених норм, не надано доказів звернення до позивача про внесення змін до договору та зменшення розміру штрафних санкцій, а заявлена сума штрафних санкцій з огляду на загальну вартість укладеного договору та суму невиконаного зобов`язання не може бути розцінена судом як надмірно велика перед розміром збитків.
22.3. Отже, у справі № 910/22964/17, на відміну від справи № 910/16181/18, було відмовлено у зменшенні неустойки за умови встановлення судами відсутності обставин для її зменшення.
22.4. Зменшення розміру неустойки є правом суду і було ним реалізоване у справі № 910/16181/18 за наслідками оцінки обставин справи, які не є подібними з встановленими обставинами у справі № 910/22964/17.
23. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
24. Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 у справі № 910/16181/18.
25. Щодо доводів касаційної скарги про порушення апеляційним судом положень статті 526, частини 1 статті 530, статей 546, 549, 550, 551, 552, 610, 611, 612 ЦК України, статей 173, 174, 193, 230, 231, 232, 233 ГК України, статей 2, 3, 5, 7, 11, 13, 74, 76 - 78, 86, 227, 236, 238, 282 ГПК України, то необхідно зазначити, що касаційна скарга переглядалась саме з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
26. Судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на АТ "Укртрансгаз".
Щодо касаційної скарги Відповідача
27. Як і у випадку із касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз", касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "КиївГазЕнерджи" було відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020).
28. Колегія суддів Касаційного господарського суду ще раз наголошує, що відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися виключно за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
29. З урахуванням наведеного вже тут відхиляються доводи Відповідача про помилкове (на його думку) врахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, які були викладені у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18 (пункт 11 цієї Постанови), адже такі посилання взагалі не охоплюються дією п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
29.1. Більше того, вся позиція ДП "КиївГазЕнерджи" у цій частині є суперечливою, адже спочатку скаржник стверджує, що апеляційний господарський суд при апеляційному перегляді даної справи (№ 910/16181/18) не мав би враховувати висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду, які викладені у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18 через те, що правовідносини у справах є неподібними, а далі, фактично презюмуючи подібність таких відносин, без жодних обґрунтувань просить Касаційний господарський суд відступити від висновків об`єднаної палати.
29.2. Крім цього, постановою від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду якраз відступила від ряду висновків колегій суддів Касаційного господарського суду у подібних правовідносинах, зокрема, і тих, що викладені у постановах від 15.04.2019 у справі № 909/256/18 та від 06.03.2020 у справі № 903/796/18. Посилання Відповідача у касаційній сказі на те, що апеляційний господарський суд не врахував висновків Верховного Суду, що викладені у постановах у зазначених справах повністю суперечить його доводам про неподібність правовідносин, що склалися між сторонами у справі № 910/16181/18 та справі № 904/1210/18.
30. Продовжуючи зміст попереднього пункту цієї Постанови, колегія суддів Касаційного господарського суду відхиляє усі доводи ДП "КиївГазЕнерджи" про неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду з відповідних постанов у справах № 909/256/18 та № 903/796/18, позаяк (суд повторюється) при касаційному перегляді справи № 904/1210/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновків колегій суддів Касаційного господарського суду, що викладені у постановах у справах № 909/256/18 та № 903/796/18, а тому відповідні правові позиції і не повинні були враховуватись судом апеляційної інстанції.
31. Не приймаються також посилання скаржника на неврахування апеляційним судом висновків із постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, оскільки наданий Верховним Судом у вказаній постанові висновок стосується грошових зобов`язань сторін подібного договору лише в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, зокрема, шляхом підписання спільних протокольних рішень.
(правовий висновок із постанови Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18: "правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо: виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, до яких належить Постанова № 20. Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови").
Але, у справі № 910/16181/18 судами було установлено, що Позивачем і не здійснювалися нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, сплачену Відповідачем за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, надані у період з травня 2016 року по грудень 2017 року в порядку, визначеному протокольними рішеннями, а тому, правовідносини сторін щодо вказаних розрахунків не є предметом розгляду у цій справі.
32. Тепер щодо доводів, які Касаційний господарський суд вважає прийнятними та суті провадження.
33. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
33.1. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
33.2. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
34. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
34.1. Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
34.2. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
35. Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
35.1. За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
35.2. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
35.3. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
35.4. Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
36. Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
37. У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
38. Як вже зазначалося пунктом 7.3 Договору встановлено, що у разі порушення Відповідачем строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
38.1. Крім цього, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
39. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18 дійшла висновку про те, що аналіз положень Порядку відкриття (закриття) рахунків та Порядку проведення розрахунків, затверджених Постановою № 792, в сукупності з приписами ч. 6 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" дозволяє дійти висновку, що хоча Постановою № 792 і визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак, положення Постанови № 792 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов`язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов`язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов`язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями.
40. Отже, враховуючи вказану правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведені вище положення чинного законодавства, а також умови укладеного між сторонами Договору, апеляційний господарський суд правильно вважав, що приписи Постанови № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за Договором, не позбавляють Відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами Договору, зокрема, у і вигляді пені за прострочення оплати наданих послуг та виникнення зобов`язань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції.
41. Але, разом із цим, у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18 (на неврахування висновків із цієї постанови посилається скаржник) вказано, що підставою для стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання могла би бути наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків і яка була би несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.
42. Як вже зазначалося, направляючи дану справу на новий розгляд Верховний Суд вказав, що судами попередніх інстанцій не встановлено й не перевірено належними доказами, чи кошти у сумі 144 465 863, 54 грн, які Відповідач сплатив Позивачу шляхом перерахування на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, перераховані у строки, які передбачені умовами Договору.
42.1. Частиною 1 статті 316 ГПК України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
43. З аналізу оскаржуваної постанови вбачається, що хоча здійснене апеляційним судом застосування норм матеріального права в цілому є правильним, однак у цій частині вказівки Верховного Суду так і залишилися не виконаними.
43.1. Апеляційний господарський суд у тексті постанови зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що розрахунок щодо наданих у період з травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, порядок оплати за які не врегульований вищезгаданими спільними протокольними рішеннями, проведений Відповідачем з порушенням встановленого п. 5.6 Договору строку.
43.3. Але, з наведеного судом мотивування не вбачається, яким чином господарський суд апеляційної інстанції дійшов до такого висновку, якими нормами права керувався при цьому, які докази досліджував.
43.4. Вказане, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду, свідчить про те, що суд попередньої інстанції припустився порушення вимог ч. 1 ст. 86 ГПК України, ч. 5 ст. 236 ГПК України стосовно ухвалення рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а також ч. 1 ст. 316 ГПК України в частині виконання вказівок касаційного суду.
43.5. Верховний Суд бере до уваги й те, що за положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
44. Крім цього, в ході розгляду даної справи Відповідач наполягав на тому, що в матеріалах цієї справи відсутні докази на підтвердження розрахунку позовних вимог. Зазначав він і про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту виникнення у Відповідача заборгованості по розрахункам за укладеним Договором.
44.1. Верховний Суд констатує, що з оскаржуваної постанови вбачається, що вказані доводи ДП "КиївГазЕнерджи" не знайшли своєї оцінки під час апеляційного перегляду справи і залишені апеляційним судом без будь якого реагування.
44.1.1. Формальне зазначення про те, що суд вважає розрахунок позовних вимог правильним не може вважатися належним виконання вимог ГПК України в частині надання належної оцінки аргументам учасників справи.
44.2. Між тим, у вже згаданій постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18 викладено правову позицію про відсутність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із непідтвердженням позивачем наявності суми боргу, яка була б несвоєчасно сплачена покупцем природного газу за рахунок власних коштів.
44.3. Ну думку колегії суддів Касаційного господарського суду, апеляційний господарський суд у цій частині не врахував, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
44.3.1 За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
45. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
46. З наведеного вище мотивування суду касаційної інстанції вбачається, що при здійсненні апеляційного перегляду справи апеляційний господарський суд порушив приписи процесуального законодавства (зокрема, ст.ст. 86, 236, 316 ГПК України), не врахував висновків Верховного Суду, які було викладено у подібних правовідносинах у постанові від 23.09.2019 у справі № 908/885/18 та не виконав вказівок Верховного Суду, що надавалися у постанові від 15.10.2019, якою справу № 910/16181/18 було направлено на новий розгляд.
47. Згідно положень п. 2 ч. 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
48. Частиною 4 статті 310 ГПК України, зокрема, визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
49. Враховуючи викладене вище у цій Постанові, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про застосування своїх повноважень, передбачених саме вказаними положеннями ГПК України і як наслідок - про часткове задоволення касаційної скарги Відповідача, скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду та направлення даної справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
49.1. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід врахувати наведене у цій Постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
50. Оскільки справа направляється на новий розгляд до апеляційного господарського суду, розподіл судових витрат буде здійснено за результатами вирішення спору у порядку, визначеному ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02 листопада 2020 року у справі № 910/16181/18 закрити.
2. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" задовольнити частково.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02 листопада 2020 року у справі № 910/16181/18 скасувати, а зазначену справу направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.
