1.1. У грудні 2018 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" (далі - ДП "КиївГазЕнерджи") про стягнення 1 352 611,18 грн пені, 685 630,68 грн - 3 % річних і 1 379 266,17 грн інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 № 1507000038/Н019 (далі - договір від 01.07.2015) у частині своєчасної оплати за таким договором.

1.2. Справа розглядалась судами неодноразово.

1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019, у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх положень свідчить про те, що сторони фактично погодились, що оплата за природний газ за спірним договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень, та змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ відповідно до спірного договору, що виключає можливість застосування штрафних санкцій у виді пені, так само як і нарахування 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання і нарахування інфляційних витрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

1.4. Постановою Верховного Суду від 15.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 у цій справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховний Суд вказав, зокрема, на те, що зміна порядку і строку проведення розрахунків за природний газ стосується виключно тієї заборгованості, яка є предметом регулювання спільних протокольних рішень, і не стосується тієї заборгованості, яка була сплачена відповідачем за рахунок власних коштів з простроченням платежу; судами попередніх інстанцій не встановлено й не перевірено належними доказами, чи кошти у сумі 144 465 863, 54 грн, які відповідач сплатив позивачеві шляхом перерахування на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, перераховані у строки, які передбачені умовами договору.

1.5. За наслідками нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 (суддя Бондаренко Г. П.) у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що, як вбачається з розрахунку штрафних санкцій позивача, ним і не здійснювалися нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, сплачену відповідачем за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, надані у період з травня 2016 року по грудень 2017 року в порядку, визначеному спільними протокольними рішеннями, а нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат здійснені позивачем на заборгованість, сплачену відповідачем за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, надані у період з травня 2016 року по грудень 2017 року відповідно до пункту 5.6 спірного договору, в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств.

Місцевий господарський суд зазначив, що відповідач погасив заборгованість у сумі 144 465 863, 54 грн, щодо якої нараховуються заявлені до стягнення пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, за період із 19.07.2016 по 20.03.2018 шляхом перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ), та постановами Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 296, від 22.03.2017 № 187. Таким чином, у відповідній частині розрахунок за спірним договором був здійснений відповідачем шляхом оплати через розподільчі рахунки, а не власними коштами. Також, як вказав суд першої інстанції, взаєморозрахунки між позивачем та відповідачем за спірним договором проводились згідно з положеннями постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792, від 26.04.2017 № 296 та від 22.03.2017 № 187, які усувають відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів коштів на свій розсуд та полягають у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, що згідно зі статтею 217, частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 614 Цивільного кодексу України виключає склад правопорушення і позбавляє позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені у пункті 7.3 спірного договору та у частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

1.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 скасовано; позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 598 920, 39 грн, 3 % річних в сумі 685 630, 68 грн, інфляційні втрати в сумі 1 379 266, 18 грн; у решті позовних вимог відмовлено.

Аргументуючи постанову, суд апеляційної інстанції посилався на те, що матеріали справи свідчать, що із загальної вартості 163 264 391,35 грн наданих у період із травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, 18 798 527,81 грн, сплачені відповідачем за спільними протокольними рішеннями, а 144 465 863, 54 грн - шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується НКРЕ; розрахунок за надані у спірний період послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, порядок оплати за які не врегульований спільними протокольними рішеннями, проведений відповідачем із порушенням строку, встановленого пунктом 5.6 договору. Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18, суд зазначив, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, у виді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов`язань, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції. З огляду на вказане, позивач має правові підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суми несвоєчасно оплачених послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, наданих у період із травня 2016 року по грудень 2017 року, порядок оплати за які неврегульований спільними протокольними рішеннями, оскільки таку оплату проведено з порушенням строку, встановленого пунктом 5.6 договору. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд констатував його правильність і, як наслідок, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявлених сум. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність здійсненого позивачем нарахування сум пені, однак позовні вимоги у цій частині задовольнив частково, позаяк (1) встановив, що до частини нарахованих сум позивач пропустив позовну давність, а відповідач з цього приводу подав відповідну заяву; (2) вважав, що наразі є підстави для зменшення розміру належної до стягнення пені на 50 % в порядку статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

1.7. Постановою Верховного Суду від 27.01.2021 було закрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 у справі № 910/16181/18; касаційну скаргу ДП "КиївГазЕнерджи" задоволено частково та скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 у цій справі, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції, оскільки під час апеляційного перегляду справи апеляційний господарський суд порушив положення процесуального законодавства, зокрема, статей 86, 236, 316 Господарського процесуального кодексу України; не врахував висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах у постанові від 23.09.2019 у справі № 908/885/18, та не виконав вказівок Верховного Суду у постанові від 15.10.2019, якою справу № 910/16181/18 було направлено на новий розгляд. Зокрема, апеляційний господарський суд у тексті постанови зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що розрахунок наданих у період із травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, порядок оплати за які не врегульований спільними протокольними рішеннями, проведений відповідачем з порушенням встановленого пункту 5.6 договору строку, але, як зазначив Верховний Суд, з наведеного судом мотивування не вбачається, яким чином суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку, якими нормами права керувався при цьому, які докази досліджував. Вказане, на думку колегії суддів суду касаційної інстанції, свідчить про те, що суд попередньої інстанції припустився порушення вимог частини 1 статті 86, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України стосовно ухвалення рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а також частини 1 статті 316 вказаного Кодексу в частині виконання вказівок касаційного суду.

Крім цього, Верховний Суд констатував недослідження судом апеляційної інстанції доводів ДП "КиївГазЕнерджи", а саме стосовно того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження розрахунку позовних вимог, а також докази на підтвердження факту виникнення у відповідача заборгованості за розрахунками за укладеним договором. Формальне зазначення судом про те, що суд вважає розрахунок позовних вимог правильним не може вважатися належним виконання вимог Господарського процесуального кодексу України в частині надання належної оцінки аргументам учасників справи. При цьому суд касаційної інстанції наголосив на тому, що у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18 викладено правову позицію про відсутність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у разі, коли позивачем не підтверджено наявності суми боргу, яка була би несвоєчасно сплачена покупцем природного газу за рахунок власних коштів.

1.8. За результатами нового апеляційного розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у цій справі скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "КиївГазЕнерджи" на користь АТ "Укртрансгаз" пеню в сумі 598 920,39 грн, 3 % річних в сумі 685 630,68 грн, інфляційні втрати в сумі 1 379 266,18 грн та 293 646, 38 судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що із наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум вбачається, що позивач не здійснював нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, сплачену відповідачем за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, надані у період із травня 2016 року по грудень 2017 року в порядку, визначеному спільними протокольними рішеннями, а отже, правовідносини сторін щодо вказаних розрахунків не входять до предмету розгляду у цій справі. Із загальної вартості 163 264 391,35 грн, наданих у період із травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, 18 798 527,81 грн сплачені за спільними протокольними рішеннями, а 144 465 863,54 грн шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується НКРЕ. За висновком суду апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується, що розрахунок наданих у період із травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, порядок оплати за які не врегульований спільними протокольними рішеннями 144 465 863,54 грн, проведений відповідачем з порушенням строку, встановленого пунктом 5.6 спірного договору. Отже, як зазначив суд апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується факт виникнення у відповідача заборгованості щодо розрахунків за спірним договором, оскільки акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами були оплачені з порушенням строку оплати, обумовленого пунктом 5.6 договору, що підтверджується виписками з особового рахунку, в яких зафіксовано дати та суми оплат, тобто відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язань за договором, що є підставою для застосування відповідальності за порушення грошових зобов`язань, визначеної у статті 625 Цивільного кодексу України у виді стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, а також пені, що обумовлено як умовами договору, так і положеннями статті 230 Господарського кодексу України. При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, позивач на стадії апеляційного розгляду справи подав банківські виписки стосовно сплати відповідачем власних грошових коштів як оплати за договором у спірний період. Вказані банківські виписки по особовому рахунку суд апеляційної інстанції прийняв як належні докази, зазначивши, що дослідження вказаних доказів відповідає приписам статей 2, 269 Господарського процесуального кодексу України, і здійснено на виконання вказівок суду касаційної інстанції, яким відповідну справу скеровано на новий розгляд, що узгоджується і з приписами статті 316 Господарського процесуального кодексу України.

Здійснюючи апеляційний розгляд, суд апеляційної інстанції зазначив, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, у виді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов`язань, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції. Водночас, надавши оцінку розрахунку заявлених до стягнення сум, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача 3 % річних у заявленій у позові сумі та зазначив, що правильний розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем у позові, а тому, не виходячи за межі позовних вимог, суд вказав, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в заявленому до стягнення розмірі, а саме 1 379 266,18 грн. Разом із тим суд апеляційної інстанції установив, що вимоги про стягнення 145 770,40 грн пені заявлено позивачем з пропуском позовної давності, про що відповідачем заявлено у заяві про застосування строку позовної давності, тому обґрунтованим і правомірним є нарахування позивачем пені в сумі 1 197 840,78 грн. При цьому, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені до 1,00 грн та врахувавши обставини погашення заборгованості у повному обсязі, причини прострочення в оплаті, фінансовий стан сторін, а також критерії розумності та справедливості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про справедливість та доцільність зменшення розміру присудженої до стягнення пені на 50 %, тобто до 598 920,39 грн.

Поза тим суд апеляційної інстанції відхилив клопотання відповідача про закриття провадження у справі та зазначив, що списання неустойки, інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на погашену заборгованість, є процедурою врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу, тобто входить в комплекс заходів, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення, і така процедура та порядок її вчинення обумовлені Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ, і здійснюються відповідним уповноваженим органом, в порядку, обумовленому законом. При цьому, відповідне списання заборгованості або відмова у її списанні жодним чином не звільняють суд від обов`язку встановити наявність або відсутність правових підстав наявності такої заборгованості, а її фіксування в судовому акті визначає лише її безспірність, і сторони жодним чином не позбавлені права здійснити подальше врегулювання своїх правовідносин стосовно спірної заборгованості з урахуванням приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ. Оскільки предмет спору у цій справі не припинив свого існування, то відсутні обумовлені пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України підстави для закриття провадження у ній.

2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

2.1. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ДП "КиївГазЕнерджи" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у цій справі, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 залишити в силі.

Скаржник вважає оскаржену постанову суду незаконною і необґрунтованою, оскільки під час її ухвалення суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287, пункти 1, 3, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України; не виконав вказівок Верховного Суду, викладених в постановах від 15.10.2019 і від 27.01.2021 у цій справі; безпідставно врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 910/16181/18, від 15.04.2019 у справі № 909/256/18, від 06.03.2020 у справі № 903/796/18, від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та від 23.09.2019 у справі № 908/885/18, а також є необхідність відступлення від висновків, викладених у пунктах 8.28 - 8.29, 8.47 - 8.48, 8.50 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України з підстав застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме у постановах Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 904/92/20, від 18.10.2022 у справі № 904/11045/15 щодо застосування положень Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ; пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України з підстав неправильного застосування апеляційною інстанцією норм матеріального права, щодо яких на момент прийняття оскаржуваної постанови був відсутній висновок Верховного Суду стосовно їх застосування у подібних правовідносинах, а саме положень статті 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ; пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України з підстав того, що суд не дослідив зібрані у справі докази; пункту 3 частини 3 статті 310 вказаного Кодексу з підстав необґрунтованого відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про закриття провадження у справі; пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України з тих підстав, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції не встановлював правомірності та наявності у позивача процесуального права щодо уточнення на стадії апеляційного провадження заявлених позовних вимог шляхом надання уточнених розрахунків, а також правомірності подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати основної заборгованості (банківські виписки за рахунком), що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення внаслідок встановлення судом обставин, що мають значення для справи, на підставі недопустимих доказів. При цьому скаржник посилається на правові висновки щодо застосування, зокрема, положень статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 28.07.2020 № 904/2104/19, від 23.07.2019 у справі № 917/2034/17, від 18.11.2020 № 910/11152/19 щодо права суду апеляційної інстанції прийняти докази на стадії апеляційного провадження. Скаржник вважає, що зміст оскарженої постанови суду свідчить про те, що суд апеляційної інстанції жодним чином не дослідив причин неподання позивачем доказів до суду першої інстанції, всупереч правовим висновкам, наведеним у зазначених постановах Верховного Суду, а тому прийняв додаткові докази в порушення вимог процесуального закону.

Скаржник також посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано залишив без належного розгляду та задоволення клопотання позивача про закриття провадження у справі, не навів мотивів та жодного обґрунтування вчинення таких процесуальних дій. Так, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, зокрема те, що заборгованість за спірним договором (сума основного боргу) відповідача перед позивачем була повністю сплачена до 31.12.2022; предметом позову у цій справі є позовні вимоги, які стосуються правомірності стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, що нараховані позивачем на підставі договору на заборгованість, погашену до 31.12.2022; зважаючи на положення статті 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ, яка є нормою прямої дії, нараховані позивачем пеня, 3 % річних та інфляційні нарахування підлягають списанню, з дня включення відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. ДП "КиївГазЕнерджи" 06.09.2022 включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, про що свідчить постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.09.2022 № 1075 "Про включення ДП "КиївГазЕнерджи" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу". AT "Укртрансгаз" також включено до вказаного Реєстру, про що свідчить постанова НКРЕКП від 27.09.2022 № 1209 "Про включення AT "Укртрансгаз" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу". При цьому, за твердженнями відповідача, списання нарахованої позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення основного боргу, що з боку ДП "КиївГазЕнерджи" було повністю виконано, та включення суб`єкта ринку природного газу до відповідного Реєстру. Таким чином, з боку позивача та відповідача повністю дотримані вимоги названого Закону, а отже, і позивач, і відповідач підпадають під реалізацію заходів, що спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, встановлені таким Законом.

2.2. Від ДП "КиївГазЕнерджи" надійшли пояснення до касаційної скарги.

2.3. Від AT "Укртрансгаз" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство заперечило проти доводів касаційної скарги, просило закрити касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, відкрите за пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та відмовити у задоволенні касаційної скарги за пунктом 3 частини 2 цієї ж статті. Зокрема, на думку позивача, доводи скаржника про відсутність у нього зобов`язання зі сплати пені, інфляційних втрат і 3 % річних та водночас необхідність списання сум вказаних нарахувань згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ є взаємосуперечливими.

2.4. Від AT "Укртрансгаз" надійшли пояснення у справі.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

3.2. Як установили суди та свідчать матеріали справи, предметом позову у ній є вимоги АТ "Укртрансгаз" до ДП "КиївГазЕнерджи" про стягнення 1 352 611,18 грн пені, 685 630,68 грн - 3 % річних і 1 379 266,17 грн інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконанням останнім зобов`язань за договором від 01.07.2015 стосовно своєчасного проведення розрахунків за ним.

3.3. Місцевий господарський суд у задоволенні цих вимог відмовив.

3.4. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Зокрема, апеляційний господарський суд виходив із доведеності матеріалами справи прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за спірним договором, що є підставою для застосування до нього відповідальності у виді стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Такі висновки суду ґрунтуються на оцінці доказів - банківських виписок по особовому рахунку, наданих позивачем на стадії апеляційного розгляду.

3.5. Проте колегія суддів суду касаційної інстанції вважає такі висновки апеляційного господарського суду передчасними з огляду на таке.

3.6. За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Відповідні висновки щодо розподілу тягаря доказування та добросовісності поведінки сторони/учасника при вчиненні процесуальної дії з надання доказів у господарському процесі, викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 913/317/18, від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012 та від 16.07.2020 у справі № 908/2828/19, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19 (на яку посилався скаржник у касаційній скарзі) та від 12.01.2021 у справі № 924/1103/19.

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (постанова Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 918/237/20).

Разом із тим надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 Господарського процесуального кодексу України.

Наведені положення Господарського процесуального кодексу України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів (подібні висновки викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603).

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанова Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20).

Отже, у розумінні наведених процесуальних норм саме суд апеляційної інстанції мав оцінити винятковість випадку прийняття додаткових доказів на стадії апеляційного провадження

3.7. Проте, суд апеляційної інстанції взявши до уваги та поклавши в основу оскарженої у справі постанови надані позивачем на стадії апеляційного провадження докази - банківські виписки по рахунку щодо встановлення наявності чи відсутності порушення відповідачем зобов`язань за договором від 01.07.2015 в частині проведення розрахунків за ним, та, як наслідок наявності/відсутності підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої договором та законом у виді стягнення спірних сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, в порушення вимог статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України не встановлював та не мотивував в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів суду першої інстанції у встановлений законом строк та не досліджував причин їх неподання позивачем суду першої інстанції за обставин, які від нього не залежали.

При цьому, слід зауважити, що вказані додатково подані позивачем докази, які не подавалися до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції прийняв вже після другого нового розгляду цієї справи, поклавши їх в основу оскаржуваного судового рішення. Здійснене судом апеляційної інстанції посилання на положення статей 2, 269, 316 Господарського процесуального кодексу України, як і наведене ним застереження про дослідження вказаних доказів на виконання вказівок суду касаційної інстанції, яким справа скеровувалася на новий апеляційний розгляд, не впливає на процесуальний обов`язок суду апеляційної інстанції надати оцінку винятковості такого випадку, а отже, можливості чи навпаки прийняття судом апеляційної інстанції на стадії апеляційного розгляду додаткових доказів, які не були подані учасником справи суду першої інстанції та, відповідно, таким судом не оцінювалися та не досліджувалися. До того ж, як свідчить зміст постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у цій справі, вказівок на необхідність дослідження саме поданих позивачем банківських виписок по особовому рахунку вказана постанова не містить; направляючи справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду суд касаційної інстанції зазначив, що висновок апеляційного господарського суду про підтвердження матеріалами справи того, що розрахунок наданих у період із травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, порядок оплати за які не врегульований спільними протокольними рішеннями, проведений відповідачем з порушенням строку, встановленого пункту 5.6 договору, є немотивованим, суд не зазначив яким чином він дійшов такого висновку, якими нормами права керувався при цьому, які докази досліджував. Також Верховний Суд констатував недослідження судом апеляційної інстанції доводів ДП "КиївГазЕнерджи", а саме стосовно того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження розрахунку позовних вимог, а також докази на підтвердження факту виникнення у відповідача заборгованості за розрахунками за укладеним договором.

3.8. Отже, зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції положень частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку прийняття додаткових доказів, які не були подані позивачем до суду першої інстанції, та неврахування апеляційний господарським судом висновків Верховного Суду щодо застосування вказаної норми процесуального права знайшли своє підтвердження.

3.9. Таким чином, за наведеного є передчасним висновок суду апеляційної інстанції про доведеність матеріалами справи виникнення у відповідача заборгованості за розрахунками за спірним договором, а отже, і допущення відповідачем прострочення виконання своїх зобов`язань за ним.

3.10. Як уже зазначалося, на стадії апеляційного розгляду справи відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, яке було обґрунтовано тим, що заявлені до стягнення суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат в силу положень статті 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ підлягають списанню з дня включення відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу та з урахуванням сплати ним основного боргу за спірним договором до 31.12.2022.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши вказане клопотання, відмовив у його задоволенні, виходячи із того, що списання чи відмова у списанні заборгованості не звільняють суд від обов`язку встановлення її наявності чи відсутності, а фіксування заборгованості в судовому рішенні визначає лише її безспірність і сторони жодним чином не позбавлені права здійснити подальше врегулювання своїх правовідносин стосовно спірної заборгованості з урахуванням приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ.

3.11. Разом із цим колегія суддів звертає увагу на те, що в процесі розгляду справи 29.08.2021 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ, який визначає комплекс відповідних заходів організаційного та економічного характеру спрямованих на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості.

Так, відповідно до положень статті 1 вказаного Закону (у редакції від 29.08.2021 та до 19.08.2022) було передбачено, що:

- заборгованістю суб`єктів ринку природного газу, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є, зокрема, заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату; заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, не сплачена станом на розрахункову дату; заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату (абзаци 5, 6, 10 частини 1 статті 1);

- процедура врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості (абзац 14 частини 1 статті 1);

- реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (абзац 15 частини 1 статті 1);

- розрахункова дата - 31 грудня 2020 року (абзац 16 частини 1 статті 1).

Відповідно до положень статті 2 Закону Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ (у редакції від 29.08.2021) дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

Згідно з положеннями частини 1 статті 3 цього Закону (у вказаній редакції) для участі у процедурі врегулювання заборгованості суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Разом із тим за змістом статті 6 Закону Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ (у редакції від 29.08.2021) на реструктуризовану згідно з цим Законом заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договорами купівлі-продажу газу та договорами на транспортування, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури погашення заборгованості та не сплачені станом на розрахункову дату, підлягають списанню: з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 31 грудня 2020 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; за умови повного виконання підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

3.12. Разом із тим, 19.08.2022 набрав чинності Закон України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-IX , у преамбулі якого визначено, що цей Закон визначає особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування. Терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у законах України "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та інших законах України. Вказаним законом внесені зміни, зокрема, і до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ.

Так, відповідно до положень статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-IX, яка діє з 19.08.2022 (на час звернення відповідача з клопотанням про закриття провадження у справі та включення його до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу) передбачено, що:

- заборгованість (грошові зобов`язання) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону є, зокрема, заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату; заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, не сплачена станом на розрахункову дату; заборгованість та/або грошові зобов`язання постачальників природного газу, які в період з 1 січня 2021 року до 30 квітня 2021 року включно здійснили поставку природного газу побутовим споживачам за ціною, що не перевищувала граничний рівень ціни природного газу, встановлений Кабінетом Міністрів України на період лютий - березень 2021 року включно, перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"; заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату (абзаци 5, 6, 10, 12 частини 1 статті 1);

- процедура врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення (абзац 17 частини 1 статті 1);

- розрахункова дата - 31 грудня 2020 року (крім випадків, якщо дата або підстава виникнення заборгованості (грошових зобов`язань) визначена цим Законом для виду заборгованості) (абзац 19 частини 1 статті 1);

- учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до статті 2 Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ (у відповідній редакції) дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (стаття 3 названого Закону (у відповідній редакції)).

Згідно з положеннями статті 6 Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ (у редакції, яка діє з 19.08.2022), якою унормовано списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування, на заборгованість за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону, погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підприємств, включених до Реєстру, за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури врегулювання заборгованості та не сплачені станом на дату включення до Реєстру, підлягають списанню: за умови погашення основного боргу до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; за умови повного виконання належним чином підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

У пункті 7.51 постанови Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 904/5697/20 (ухвалена вже після подання касаційної скарги у цій справі, що переглядається) зазначено, що "фактично правова конструкція положень статті 6 Закону № 1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом № 2479-IX з 19.08.2022) дає підстави дійти висновку, що законодавцем надано можливість учасникам ринку природного газу - боржникам у правовідносинах, які стосуються дебіторської заборгованості за договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону та яка погашена до 31.12.2022 застосувати компенсаторні механізми задля уникнення та/або покриття збитків (звільнення їх від сплати пені, 3 % річних та інфляційних втрат), або шляхом їх списання у разі включення такої заборгованості до Реєстру, або застосування інших положень цієї статті, шляхом можливості їх не нараховувати лише на реструктуризовану сторонами заборгованість у порядку, визначеному цим Законом".

3.13. Причиною виникнення спору між сторонами у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховано на заборгованість за договором на транспортування природного газу.

3.14. Як стверджував відповідач, оскільки заборгованість за договором від 01.07.2015 ним була погашена до 31.12.2022, а відповідача було включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу згідно з постановою НКРЕКП від 06.09.2022 № 1075, то заявлені до стягнення пеня, 3 % річних та інфляційні втрати підлягають списанню на підставі статті 6 Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ (в редакції, яка діє з 19.08.2022).

3.15. Отже, зважаючи на викладене, суду апеляційної інстанції необхідно було достеменно встановити, чого проте ним зроблено не було, наявність/відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ щодо можливості застосування визначених ним компенсаторних механізмів шляхом списання відповідних нарахувань; існування/неіснування у наведеному випадку визначених цим Законом передумов для можливості врегулювання відповідної заборгованості згідно з його положеннями, у тому числі, перевірити чи відповідає сума спірної заборгованості критеріям визначеним у частині 1 статті 1 цього ж Закону та яким саме; встановити обставини існування/неіснування у відповідача заборгованості в сумі основного боргу перед позивачем за договором, яка підлягала би врегулюванню; дослідити питання включення/невключення такої заборгованості до Реєстру.

Звідси висновки суду апеляційної інстанції у цій справі про наявність підстав для часткового задоволення позову є передчасними.

Відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3.16. Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що підстав для формування правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у наведеному випадку немає, проте оскільки допущені судом апеляційної інстанції порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України), то оскаржена постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, а касаційна скарга - частковому задоволенню. Водночас за вказаних вище підстав, а також з огляду на те, що Верховний Суд у постановах від 23.06.2022 у справі № 904/92/20, від 18.10.2022 у справі № 904/11045/15 не викладав висновків щодо застосування статті 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", колегія суддів не бере до уваги відповідні посилання скаржника.

4. Висновки Верховного Суду

4.1. Відповідно до частин 1 - 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

4.2. За змістом частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.3. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Оскільки касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а справу передати на новий апеляційний розгляд, з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від від 01.12.2022 у справі № 910/16181/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак

Джерело:ЄДРСР 112029662

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Постанова від 27.06.2023 по справі № 910/16181/18 Касаційний господарський суд

Показати наступного разу?

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

120 011 774

24 864

2 763

530 001

23 381 578

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Постанова від 27.06.2023 по справі № 910/16181/18 Касаційний господарський суд

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!