ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" червня 2019 р. Справа№ 910/16181/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Чорної Л.В.
Михальської Ю.Б.
Cекретар судового засідання: Кондратенко Н.О.
За участю представників учасників процесу згідно протоколу судового засідання від 24.06.2019.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16181/18 (суддя Картавцева Ю.В., м. Київ, повний текст рішення складено 05.04.2019)
за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ
до дочірнього підприємства "Київгазенерджи", м. Київ
про стягнення 3 417 508,03 грн
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (надалі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Київгазенерджи" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 3417508,03 грн. за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1507000038/Н019 від 01.07.2015, з яких: пеню у розмірі 1352611,18 грн., 3% річних у розмірі 685630,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1379266,17 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору №1507000038/Н019 від 01.07.2015, обґрунтовано несвоєчасним здійсненням відповідачем оплати транспортованого газу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16181/18 (суддя Картавцева Ю.В., м. Київ, повний текст рішення складено 05.04.2019) у позові відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржене судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що підписавши зазначені спільні протокольні рішення, сторони спору по суті погодили зміну порядку і строку проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу за договором. Водночас, встановлені обставини щодо зміни порядку і строку проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу за договором виключають застосування штрафних санкцій у вигляді пені, а також за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання 3 % річних і інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.
Не погодившись із вказаним рішенням, акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - статті 526, 530, 612 Цивільного кодексу України та процесуального права, зокрема, статті 74-79, 263 Господарського процесуального кодексу України.
У доводах апеляційного оскарження позивач вказав на те, що дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за спожитий газ в частині, що не врегульована спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, а саме сплачено за власні кошти, є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за порушення строків проведення розрахунків. Більше того, штрафні санкції на суму заборгованості, яка була погашена відповідачем спільними протокольними рішеннями, позивачем не нараховувалась. Також зазначив, що сторонами не змінювались строки виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором (п. 5.6. договору), а також порядок розрахунків в цій частині.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16181/18, відновлено строк апеляційного оскарження акціонерному товариству "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16181/18, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.06.2019.
У відзиві на апеляційну скаргу ДП "Київгазенерджи" просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16181/18- без змін, наголошуючи на правомірності висновків суду першої інстанції і безпідставності доводів, викладених у апеляційній скарзі.
До судового засідання від 19.06.2019 з`явилися усі сторони апеляційного провадження.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", організаційно-правову форму якого змінено на приватне акціонерне товариство, та найменування якого змінено на Акціонерне товариство "Укртрансгаз", як газотранспортним підприємством та Дочірнім підприємством "Київгазенерджи" як замовником було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1507000038/Н019 (далі - Договір), за умовами якого газотранспортне підприємство зобов`язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій в обсязі 92484,00 тис. куб. м, а замовник зобов`язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у порядку, розмірі та строки, передбачені умовами договору.
Послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством та замовником актами надання послуг, які є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (пункти 3.1, 3.4 Договору).
Згідно з пунктом 5.6 Договору у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Пунктом 7.3 Договору встановлено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Матеріалами справи підтверджено, зокрема, згідно зі складеними між сторонами на виконання Договору актами, Акціонерним товариством "Укртрансгаз" надано Дочірньому підприємству "Київгазенерджи" послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у період з травня 2016 року по грудень 2017 року на загальну суму 163 264 391,35 грн. : від 31.05.2016 на суму 6909285,42 грн., від 30.06.2016 на суму 5292452,27 грн., від 31.07.2016 на суму 5036927,83 грн., від 31.08.2016 на суму 5195703,19 грн., від 30.09.2016 на суму 5980763,23 грн., від 31.10.2016 на суму 11427665,14 грн., від 30.11.2016 на суму 11881831,42 грн., від 31.12.2016 на суму 13855102,57 грн., від 31.01.2017 на суму 15104730,11 грн., від 28.02.2017 на суму 12496311,43 грн., від 31.03.2017 на суму 9960927,46 грн., від 30.04.2017 на суму 7096833,28 грн., від 31.05.2017 на суму 5209650,31 грн., від 30.06.2017 на суму 4587848,23 грн., від 31.07.2017 на суму 3483418,92 грн., від 31.08.2017 на суму 3876056,92 грн., від 30.09.2017 на суму 5205371,83 грн., від 31.10.2017 на суму 9390239,62 грн., від 30.11.2017 на суму 10069435,51 грн., від 31.12.2017 на суму 11203836,66 грн.
17.06.2016 між Головним управлінням Державної казначейської служби України м. Києві, як стороною № 1, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як стороною № 2, Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як стороною № 3, Дочірнім підприємством "Київгазенерджи", як стороною №4, Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", як стороною № 5 та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як стороною останньою, було укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, за умовами яких, у відповідності до "Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, узгоджено порядок проведення розрахунків, за яким Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету стороні № 1 у сумі 875553,36 грн, яка в свою чергу перераховує дані кошти стороні №2, сторона №2 - стороні № 3, сторона №3 - стороні №4, а та - стороні №5 згідно з Договором із записом у графі "призначення платежу": "Постанова Уряду № 20 від 11.01.2005, дата і номер Спільного протокольного рішення, за транспортування природного газу за 2015 рік, договір від 01.07.2015 № 1507000038/Н019, у т.ч. ПДВ 145925,56 грн".
Розділом 3 Спільного протокольного рішення сторони зобов`язались зокрема перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.
Спільне протокольне рішення набрало чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діяло до повного виконання сторонами зобов`язань за цим рішенням.
Спільні протокольні рішення аналогічного змісту були укладені: 20.07.2016 за № 1902/у на суму 1006631,32 грн; 22.08.2016 за № 2238/у на суму 740120,36 грн; 18.11.2016 за № 2887/у на суму 342822,13 грн; 30.01.2017 за № 656/у на суму 2261106,56 грн; 19.12.2016 за № 3347/у на суму 18524,50 грн; 30.01.2017 за № 655/у на суму 2982701,04 грн; 25.04.2017 за № 2514/у на суму 4694612,56 грн; 22.03.2017 за № 2012/у на суму 850072,32 грн; 25.04.2017 за № 2513/у на суму 2775613,32 грн., 29.05.2017 за № 2831/у на суму 1063657,26 грн., 17.07.2017 за № 3048/у на суму 1118188,17 грн., 23.08.2017 за № 3422/у на суму 944478,27 грн., 27.10.2017 за № 3806/у на суму 647740,00 грн., 16.11.2017 за № 3944/у на суму 904447,00 грн., 26.12.2017 за № 4690/у на суму 1984180,00 грн.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечено сторонами, що дочірнє підприємство "Київгазенерджи" сплатило акціонерному товариству "Укртрансгаз" 144 465 863,54 грн, шляхом перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та 18 798 527,81 грн, за спільними протокольними рішеннями.
Як убачається із матеріалів справи, предметом позову є вимога позивача про стягнення пені у розмірі 1352611,18 грн., 3% річних у розмірі 685630,68 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1379266,17 грн., у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати переданого газу за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1507000038/Н019 від 01.07.2015, які позивач нараховує на суму несвоєчасно сплачених відповідачем коштів за рахунок власних коштів.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та відхиляє доводи апеляційного оскарження позивача, виходячи з наступного.
За змістом статтей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні. Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Пунктом 12 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння та спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками цих розрахунків.
Між тим, Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
Згідно з пунктом 1.2 цього Порядку Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "УКРТРАНСГАЗ", ДП "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п`яти робочих днів (пункт 1.5).
З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.
Відтак, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки. (Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у справах № 906/790/16, № 905/1100/18)
Так, в межах данного спору згідно з спільними протокольними рішеннями від 17.06.2016 №1743/у на суму 875553,36 грн, 20.07.2016 за № 1902/у на суму 1006631,32 грн; 22.08.2016 за № 2238/у на суму 740120,36 грн; 18.11.2016 за № 2887/у на суму 342822,13 грн; 30.01.2017 за № 656/у на суму 2261106,56 грн; 19.12.2016 за № 3347/у на суму 18524,50 грн; 30.01.2017 за № 655/у на суму 2982701,04 грн; 25.04.2017 за № 2514/у на суму 4694612,56 грн; 22.03.2017 за № 2012/у на суму 850072,32 грн; 25.04.2017 за № 2513/у на суму 2775613,32 грн., 29.05.2017 за № 2831/у на суму 1063657,26 грн., 17.07.2017 за № 3048/у на суму 1118188,17 грн., 23.08.2017 за № 3422/у на суму 944478,27 грн., 27.10.2017 за № 3806/у на суму 647740,00 грн., 16.11.2017 за № 3944/у на суму 904447,00 грн., 26.12.2017 за № 4690/у на суму 1984180,00 грн. відповідач перераховує позивачу грошові кошти за надані послуги за Договором (пункт 2.5 спільних протокольних рішень).
У розділах 3 спільних протокольних рішень передбачено, що сторони зобов`язались перераховувати кошти іншій стороні не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок. Згідно з пунктом 5.2 спільних протокольних рішень вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами й діють до повного виконання сторонами зобов`язань за ними.
Разом з тим, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 2516 від 30.09.2015 (в редакції, що діяла на момент існування правовідносин між сторонами) затверджено "Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки", який установлює порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, що надходять за використаний природний газ від побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а також механізм розрахунку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки (далі - газопостачальні підприємства), нормативів перерахування коштів на поточні рахунки операторів газотранспортної та газорозподільних систем, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам (далі постанова НКРЕКП № 2516 від 30.09.2015).
Згідно з пунктом 4 розділу 2 Алгоритму, газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи обумовлюють у відповідному договорі банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) без платіжних доручень з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ від категорій "населення" та "ТКЕ - населення", згідно з положеннями цього Алгоритму.
Відповідно до пункту 6 розділу 2 Алгоритму споживачі, які відносяться до категорій "населення" та "ТКЕ - населення" оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами.
Відповідно до пункту 1.2 Договору газ, що транспортується за договором, призначений для задоволення потреб населення та юридичних осіб, яким цей газ відпускається.
Підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 свідчить, що сторони фактично погодились, що оплата за природний газ за Договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень. Тим самим, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ відповідно до Договору.
Тобто, враховуючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору. (Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду у постановах від 27.11.2018 у справі №902/471/16 та від 18.09.2018 у справі №906/1075/17, у яких вирішено спір щодо аналогічних правовідносин, як у даній справі)
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 653 цього Кодексу у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Аргументи відповідача про те, що несвоєчасна сплата коштів за спожитий газ в частині, що не врегульована спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, а саме сплачено за власні кошти, є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за порушення строків проведення розрахунків, суд апеляційної інстанції відхиляє та визнає необґрунтованими.
Щодо цих доводів колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків, в тому числі, і в частині здійснення оплати за власні кошти, а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, установивши при цьому здійснення оплати за надані послуги з транспортування газу власними коштами відповідно до умов договору.
Аналогічна правова позиція стосовно того, що, підписанням спільних протокольних рішень про узгодження порядку проведення розрахунків, сторони змінили строки виконання боржником зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі договору, викладена також у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18.
Серед іншого, за висновком колегії суддів, враховуючи встановлені обставини щодо відсутності підстав для стягнення пені та як наслідок відмови у позові повністю в цій частині, судом першої інстанції правомірно не прийнято до розгляду заяву відповідача про зменшення неустойки та застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.
Усі інші доводи та міркування позивача, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Крім того, слід зазначити, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Колегія вважає, що у зазначеному питанні слід керуватися принципом "обґрунтованої достатності" визначених судом мотивів та підстав прийняття відповідного рішення.
Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги акціонерного товариства "Укртрансгаз" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на акціонерне товариство "Укртрансгаз".
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267 - 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16181/18 залишити без змін.
3. Справу № 910/16181/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 01.07.2019.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді Л.В. Чорна
Ю.Б.Михальська
