ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/16181/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ємця А. А. (головуючий), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - адвоката Вагнера Д. В.,

відповідача - адвоката Мельника О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 (суддя Бондаренко Г. П.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 (головуючий суддя Буравльов С. І., судді Шапран В. В., Андрієнко В. В.)

у справі № 910/16181/18

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"

про стягнення 3 417 508,03 грн.

ВСТУП

Спір виник щодо наявності / відсутності підстав для стягнення нарахованих сум пені, відсотків річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем умов договору про транспортування природного газу.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2018 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" (далі - ДП "КиївГазЕнерджи") про стягнення 3 417 508,03 грн, з яких: 1 352 611,18 грн пені, 685 630,68 грн 3 % річних та 1 379 266,17 грн інфляційних втрат.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "Укртрансгаз" зазначило, що відповідач несвоєчасно здійснив оплату послуг за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - договір), у зв`язку з чим йому нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Суди розглядали справу неодноразово.

4. Господарський суд міста Києва рішенням від 02.04.2019, залишеним без змін у постанові Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019, у позові відмовив повністю.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх положень свідчить про те, що сторони фактично погодились, що оплата за природний газ за спірним договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень, та змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ відповідно до спірного договору, що виключає можливість застосування штрафних санкцій у виді пені, так само як і нарахування 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання і нарахування інфляційних витрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

6. Верховний Суд постановою від 15.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 у цій справі скасував, а справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

7. Верховний Суд вказав, зокрема, на те, що зміна порядку і строку проведення розрахунків за природний газ стосується виключно тієї заборгованості, яка є предметом регулювання спільних протокольних рішень, і не стосується тієї заборгованості, яка була сплачена відповідачем за рахунок власних коштів з простроченням платежу; судами попередніх інстанцій не встановлено й не перевірено належними доказами, чи кошти в сумі 144 465 863,54 грн, які відповідач сплатив позивачеві шляхом перерахування на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, перераховані у строки, які передбачені умовами договору.

8. За результатом нового розгляду Господарський суд міста Києва рішенням від 04.02.2020 у задоволенні позову відмовив.

9. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач погасив заборгованість у сумі 144 465 863,54 грн, щодо якої нараховуються заявлені до стягнення пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, за період із 19.07.2016 до 20.03.2018 шляхом перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ), та постановами Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 296, від 22.03.2017 № 187. Отже, у відповідній частині розрахунок за договором відповідач здійснив шляхом оплати через розподільчі рахунки, а не власними коштами.

10. Також, як вказав суд першої інстанції, взаєморозрахунки між позивачем та відповідачем за договором проводились згідно з положеннями постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792, від 26.04.2017 № 296 та від 22.03.2017 № 187, які усувають відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів коштів на свій розсуд та полягають в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, що згідно зі статтею 217, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України виключає склад правопорушення і позбавляє позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені у пункті 7.3 укладеного договору та у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України.

11. Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.11.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у цій справі скасував, позов задовольнив частково. Стягнув з ДП "КиївГазЕнерджи" на користь АТ "Укртрансгаз" пеню в сумі 598 920,39 грн, 3 % річних в сумі 685 630,68 грн, інфляційні втрати в сумі 1 379 266,18 грн. В іншій частині позову відмовив.

12. Аргументуючи постанову, суд апеляційної інстанції послався на те, що матеріали справи свідчать, що із загальної вартості 163 264 391,35 грн наданих у період із травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, 18 798 527,81 грн, сплачені відповідачем за спільними протокольними рішеннями, а 144 465 863, 54 грн - шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується НКРЕ; розрахунок за надані у спірний період послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, порядок оплати за які не врегульований спільними протокольними рішеннями, проведений відповідачем із порушенням строку, встановленого пунктом 5.6 договору. Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18, суд зазначив, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, у виді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов`язань, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції. З огляду на вказане, позивач має правові підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суми несвоєчасно оплачених послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, наданих у період із травня 2016 року по грудень 2017 року, порядок оплати за які неврегульований спільними протокольними рішеннями, оскільки таку оплату проведено з порушенням строку, встановленого пунктом 5.6 договору. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд констатував його правильність і, як наслідок, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявлених сум.

13. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність здійсненого позивачем нарахування сум пені, однак позовні вимоги у цій частині задовольнив частково, позаяк (1) встановив, що до частини нарахованих сум позивач пропустив позовну давність, а відповідач з цього приводу подав відповідну заяву; (2) вважав, що наразі є підстави для зменшення розміру належної до стягнення пені на 50 % в порядку статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.

14. Верховний Суд постановою від 27.01.2021 касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 у справі № 910/16181/18 закрив; касаційну скаргу ДП "КиївГазЕнерджи" задовольнив частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 скасував, а справу № 910/16181/18 передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

15. Обґрунтовуючи своє рішення Верховний Суд зазначив, що під час апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції порушив положення процесуального законодавства, зокрема, статей 86, 236, 316 Господарського процесуального кодексу України; не врахував висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах у постанові від 23.09.2019 у справі № 908/885/18, та не виконав вказівок Верховного Суду у постанові від 15.10.2019, якою справу № 910/16181/18 було направлено на новий розгляд.

16. Крім цього, Верховний Суд констатував недослідження судом апеляційної інстанції доводів ДП "КиївГазЕнерджи", а саме стосовно того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження розрахунку позовних вимог, а також докази на підтвердження факту виникнення у відповідача заборгованості за розрахунками за укладеним договором. Формальне зазначення судом про те, що суд вважає розрахунок позовних вимог правильним не може вважатися належним виконання вимог Господарського процесуального кодексу України в частині надання належної оцінки аргументам учасників справи. При цьому суд касаційної інстанції наголосив на тому, що у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18 викладено правову позицію про відсутність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у разі, коли позивачем не підтверджено наявності суми боргу, яка була би несвоєчасно сплачена покупцем природного газу за рахунок власних коштів.

17. Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.12.2022 рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2020 у справі № 910/16181/18 скасував; позов задовольнив частково; стягнув з ДП "КиївГазЕнерджи" на користь АТ "Укртрансгаз" пеню в сумі 598 920,39 грн, 3 % річних в сумі 685 630,68 грн, інфляційні втрати в сумі 1 379 266,18 грн; в іншій частині позову відмовив.

18. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що із наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум вбачається, що позивач не здійснював нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, сплачену відповідачем за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, надані у період із травня 2016 року по грудень 2017 року в порядку, визначеному спільними протокольними рішеннями, а отже, правовідносини сторін щодо вказаних розрахунків не входять до предмету розгляду у цій справі. Із загальної вартості 163 264 391,35 грн, наданих у період із травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, 18 798 527,81 грн сплачені за спільними протокольними рішеннями, а 144 465 863,54 грн шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується НКРЕ. За висновком суду апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується, що розрахунок наданих у період із травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, порядок оплати за які не врегульований спільними протокольними рішеннями 144 465 863,54 грн, проведений відповідачем з порушенням строку, встановленого пунктом 5.6 спірного договору. Отже, як зазначив суд апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується факт виникнення у відповідача заборгованості щодо розрахунків за спірним договором, оскільки акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами були оплачені з порушенням строку оплати, обумовленого пунктом 5.6 договору, що підтверджується виписками з особового рахунку, в яких зафіксовано дати та суми оплат, тобто відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язань за договором, що є підставою для застосування відповідальності за порушення грошових зобов`язань, визначеної у статті 625 Цивільного кодексу України у виді стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, а також пені, що обумовлено як умовами договору, так і положеннями статті 230 Господарського кодексу України. При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, позивач на стадії апеляційного розгляду справи подав банківські виписки стосовно сплати відповідачем власних грошових коштів як оплати за договором у спірний період. Вказані банківські виписки по особовому рахунку суд апеляційної інстанції прийняв як належні докази, зазначивши, що дослідження вказаних доказів відповідає приписам статей 2, 269 Господарського процесуального кодексу України, і здійснено на виконання вказівок суду касаційної інстанції, яким відповідну справу скеровано на новий розгляд, що узгоджується і з приписами статті 316 Господарського процесуального кодексу України.

19. Суд апеляційної інстанції зазначив, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, у виді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов`язань, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції. Водночас, надавши оцінку розрахунку заявлених до стягнення сум, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача 3 % річних у заявленій у позові сумі та зазначив, що правильний розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем у позові, а тому, не виходячи за межі позовних вимог, суд вказав, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в заявленому до стягнення розмірі, а саме 1 379 266,18 грн. Разом із тим суд апеляційної інстанції установив, що вимоги про стягнення 145 770,40 грн пені заявлено позивачем з пропуском позовної давності, про що відповідачем заявлено у заяві про застосування строку позовної давності, тому обґрунтованим і правомірним є нарахування позивачем пені в сумі 1 197 840,78 грн. При цьому, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені до 1,00 грн та врахувавши обставини погашення заборгованості у повному обсязі, причини прострочення в оплаті, фінансовий стан сторін, а також критерії розумності та справедливості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про справедливість та доцільність зменшення розміру присудженої до стягнення пені на 50 %, тобто до 598 920,39 грн.

20. Також суд апеляційної інстанції відхилив клопотання відповідача про закриття провадження у справі та зазначив, що списання неустойки, інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на погашену заборгованість, є процедурою врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу, тобто входить в комплекс заходів, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення, і така процедура та порядок її вчинення обумовлені Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", і здійснюються відповідним уповноваженим органом, в порядку, обумовленому законом. При цьому, відповідне списання заборгованості або відмова у її списанні жодним чином не звільняють суд від обов`язку встановити наявність або відсутність правових підстав наявності такої заборгованості, а її фіксування в судовому акті визначає лише її безспірність, і сторони жодним чином не позбавлені права здійснити подальше врегулювання своїх правовідносин стосовно спірної заборгованості з урахуванням приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ. Оскільки предмет спору у цій справі не припинив свого існування, то відсутні обумовлені пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України підстави для закриття провадження у ній.

21. Верховний Суд постановою від 27.06.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 скасував, а справу № 910/16181/18 передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

22. Верховний Суд зазначив, що суду апеляційної інстанції необхідно достеменно встановити, чого, проте, він не зробив, наявність / відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ (далі - Закон № 1639-ІХ) щодо можливості застосування визначених ним компенсаторних механізмів шляхом списання відповідних нарахувань; існування / неіснування у наведеному випадку визначених цим Законом передумов для можливості врегулювання відповідної заборгованості згідно з його положеннями, у тому числі перевірити, чи відповідає сума спірної заборгованості критеріям, визначеним у частині першій статті 1 цього ж Закону, та яким саме; встановити обставини існування / неіснування у відповідача заборгованості в сумі основного боргу перед позивачем за договором, яка підлягала би врегулюванню; дослідити питання включення / невключення такої заборгованості до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

23. За результатами нового розгляду Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.12.2023 змінив мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у цій справі, виклав її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в решті рішення місцевого господарського суду залишив без змін.

24. Обґрунтовуючи своє рішення суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки заборгованість за договором транспортування природного газу від 01.07.2015 відповідач погасив до 31.12.2022 та його включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.09.2022 № 1075, тому заявлені до стягнення пеня, 3 % річних та інфляційні втрати підлягають списанню на підставі статті 6 Закону № 1639-ІХ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25. АТ "Укртрансгаз", не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

26. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, АТ "Укртрансгаз" з посиланням на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України зазначив таке.

27. Щодо пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права, зокрема, статтю 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" у взаємному зв`язку зі статтею 58 Конституції України, без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 904/5697/20 та у справі № 904/5698/20, і, як наслідок, не застосовував до спірних правовідносин положення статей 526, 527, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України.

28. Стосовно пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме статті 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", враховуючи, що суму основного боргу, на яку нарахована пеня, інфляційні та 3 % річних, відповідач сплатив до 20.03.2018, тобто до дати набрання чинності цим Законом (29.08.2021).

29. Щодо пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України - постанова оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 310 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції порушив наведені норми процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з тих підстав що суд апеляційної інстанції не дослідив зібраних у справі докази.

Позиція інших учасників справи

30. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

31. Водночас від ДП "КиївГазЕнерджи" до Верховного Суду надійшли письмові пояснення від 02.04.2024 та додаткові пояснення від 09.04.2024 на касаційну скаргу, у яких відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

32. Як встановили суди попередніх інстанцій, 01.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", правонаступником якого є АТ "Укртрансгаз" (далі - також газотранспортне підприємство), та "КиївГазЕнерджи" (далі - також замовник) укладено договір № 1507000038/Н019.

33. Відповідно до пункту 1.1. договору газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій в обсязі 92484,00 тис. куб. м, а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у порядку, розмірі та строки, передбачені умовами договору.

34. Згідно з пунктами 3.1., 3.4. договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством та замовником актами надання послуг, які є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

35. За пунктом 5.3. договору розрахунковий період за договором становить один місяць з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 договору, та податку на додану вартість.

36. Відповідно до пункту 5.4. договору вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

37. Згідно з пунктом 5.6. договору у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

38. Як встановлено у пункті 7.3. договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

39. На виконання умов укладеного договору АТ "Укртрансгаз" надано ДП "КиївГазЕнерджи" послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у період з травня 2016 року до грудня 2017 року на загальну суму 163264391,35 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а саме: від 31.05.2016 на суму 6909285,42 грн, від 30.06.2016 на суму 5292452,27 грн, від 31.07.2016 на суму 5036927,83 грн, від 31.08.2016 на суму 5195703,19 грн, від 30.09.2016 на суму 5980763,23 грн, від 31.10.2016 на суму 11427665,14 грн, від 30.11.2016 на суму 11881831,42 грн, від 31.12.2016 на суму 13855102,57 грн, від 31.01.2017 на суму 15104730,11 грн, від 28.02.2017 на суму 12496311,43 грн, від 31.03.2017 на суму 9960927,46 грн, від 30.04.2017 на суму 7096833,28 грн, від 31.05.2017 на суму 5209650,31 грн, від 30.06.2017 на суму 4587848,23 грн, від 31.07.2017 на суму 3483418,92 грн, від 31.08.2017 на суму 3876056,92 грн, від 30.09.2017 на суму 5205371,83 грн, від 31.10.2017 на суму 9390239,62 грн, від 30.11.2017 на суму 10069435,51 грн, від 31.12.2017 на суму 11203836,66 грн.

40. Між Головним управлінням Державної казначейської служби України м. Києві (сторона-1), Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (сторона-2), Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (сторона-3), Дочірнім підприємством "КиївГазЕнерджи" (сторона-4), Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (сторона-5) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) 17.06.2016 укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, за умовами яких відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, узгоджено порядок проведення розрахунків, за яким Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету стороні-1 у сумі 875 553,36 грн, яка зі свого боку перераховує ці кошти стороні-2, сторона-2 - стороні-3, сторона-3 - стороні-4, а та - стороні-5 згідно з договором із записом у графі "Призначення платежу": "постанова Уряду № 20 від 11.01.2005, дата і номер спільного протокольного рішення, за транспортування природного газу за 2015 рік, договір від 01.07.2015 № 1507000038/Н019, у т. ч. ПДВ 145925,56 грн".

41. Згідно з розділом 3 спільного протокольного рішення сторони зобов`язались, зокрема, перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

42. Спільне протокольне рішення набрало чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діяло до повного виконання сторонами зобов`язань за цим рішенням.

43. Також спільні протокольні рішення аналогічного змісту були укладені: 20.07.2016 № 1902/у на суму 1006631,32 грн; 22.08.2016 № 2238/у на суму 740120,36 грн; 18.11.2016 № 2887/у на суму 342822,13 грн; 30.01.2017 № 656/у на суму 2261106,56 грн; 19.12.2016 № 3347/у на суму 18524,50 грн; 30.01.2017 № 655/у на суму 2982701,04 грн; 25.04.2017 № 2514/у на суму 4694612,56 грн; 22.03.2017 за № 2012/у на суму 850072,32 грн; 25.04.2017 № 2513/у на суму 2775613,32 грн; 29.05.2017 № 2831/у на суму 1063657,26 грн; 17.07.2017 № 3048/у на суму 1118188,17 грн; 23.08.2017 за № 3422/у на суму 944 478,27 грн; 27.10.2017 № 3806/у на суму 647740,00 грн; 16.11.2017 № 3944/у на суму 904447,00 грн; 26.12.2017 № 4690/у на суму 1984180,00 грн.

44. ДП "КиївГазЕнерджи" сплатило АТ "Укртрансгаз" 144 465 863,54 грн шляхом перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та 18 798 527,81 грн за спільними протокольними рішеннями.

45. Із матеріалів справи вбачається, що станом на 20.03.2018 послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, надані у період з травня 2016 року до грудня 2017 року, відповідач оплатив в повному обсязі (144 465 863,54 + 18 798 527,81 = 163 264 391,35).

46. Крім цього, згідно з бухгалтерською довідкою ДП "КиївГазЕнерджи" від 18.02.2019 № 183/02 виконання зобов`язань за укладеним договором у період з травня 2016 року до грудня 2017 року проводилося виключно з таких рахунків:

- № 26039300016928, відкритого в ТВБВ № 10026/0123 у філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", який є рахунком зі спеціальним режимом використання, - на підставі алгоритму розподілу коштів, встановленого НКРЕКП;

- № 37125800001109 "Пільги та субсидії", відкритого у ГУДКСУ у м. Києві, на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу - за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

47. Між ДП "КиївГазЕнерджи" (далі - клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - банк) 22.06.2015 укладено договір банківського рахунку № 2374 (далі - договір банківського рахунку).

48. Відповідно до пункту 1.1. договору банківського рахунку предметом цього договору є відкриття клієнту поточних рахунків зі спеціальним режимом використання, згідно із законодавством України, в т. ч. закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 247 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ", нормативно-правових актів Національного банку України, зокрема, для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від населення та з відповідних поточних рахунків із спеціальним режимом використання структурних підрозділів газопостачальних підприємств, рахунок № 26039300016928.

49. Згідно з пунктом 1.3. договору банківського рахунку клієнт доручає, а банк зобов`язується здійснювати договірне списання (перерахування) коштів з рахунків клієнта в терміни та порядку, визначеному пунктом 2.1.5 договору.

50. Як встановлено у пункті 2.1.5. договору банківського рахунку, банк зобов`язаний до 12 години кожного операційного дня здійснювати:

а) розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, усіх категорій споживачів, відповідно до затверджених НКРЕ нормативів перерахування коштів;

б) договірне списання (перерахування) коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування.

51. За пунктом 2.1.6. договору банківського рахунку у разі неотримання від НКРЕ затверджених нормативів перерахування коштів у встановлений постановою термін банк акумулює на рахунках клієнта всі кошти, що надходитимуть за природний газ, до отримання затвердженого НКРЕ нормативу перерахувань коштів.

52. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, несвоєчасно здійснив оплату послуг за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 № 1507000038/Н019, у зв`язку з чим йому нараховано пеню за період з 16.11.2017 до 20.03.2018, 3 % річних за період з 21.06.2016 до 20.03.2018 та інфляційні втрати за період з липня 2016 року до лютого 2018 року, які позивач нарахував на суму несвоєчасно сплачених відповідачем коштів за рахунок "власних коштів" - коштів, сплачених в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств (144 465 863,54 грн).

Порядок і межі розгляду справи судом касаційної інстанції

53. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

54. Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

55. Верховний Суд беручи до уваги, що справа розглядається судами з 2018 року, звертає увагу на принципи господарського судочинства, в тому числі частину другу статті 2 Господарського процесуального кодексу України (суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

56. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

57. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

58. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

59. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

60. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

61. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", зміст якого полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

62. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

63. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

64. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

65. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

66. Скаржник посилається на постанови Верховного Суду, зазначені у пункті 27 цієї постанови, вказуючи на те, що суд апеляційної інстанцій не врахував відповідних правових висновків.

67. У справі, судове рішення в якій переглядається у касаційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування статті 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 1 352 611,18 грн пені, 685 630,68 грн 3 % річних та 1 379 266,17 грн інфляційних втрат є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

68. Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки заборгованість за договором транспортування природного газу від 01.07.2015 відповідач погасив до 31.12.2022 та його було включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу згідно з постановою НКРЕКП від 06.09.2022 № 1075, то заявлені до стягнення пеня, 3 % річних та інфляційні втрати підлягають списанню на підставі статті 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".

69. При цьому, як свідчить зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, висновки апеляційного суду не суперечать правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду у справах № 904/5697/20 та № 904/5698/20 щодо застосування статті 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а, навпаки, суд апеляційної інстанції врахував вказані висновки Верховного Суду.

70. Верховний Суд зазначив, що фактично правова конструкція положень статті 6 Закону № 1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом № 2479-IX з 19.08.2022) дає підстави дійти висновку, що законодавцем надано можливість учасникам ринку природного газу - боржникам у правовідносинах, які стосуються дебіторської заборгованості за договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону та яка погашена до 31.12.2022 застосувати компенсаторні механізми задля уникнення та/або покриття збитків (звільнення їх від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат), або шляхом їх списання у разі включення такої заборгованості до Реєстру, або застосування інших положень цієї статті, шляхом можливості їх не нараховувати лише на реструктуризовану сторонами заборгованість у порядку, визначеному цим Законом.

71. Верховний Суд у контексті спірних правовідносин, виходячи саме з того, що пеня, 3% річних та інфляційна складова є законними акцесорними (додатковими) вимогами позивача, як кредитора у спірних правовідносинах, наголосив на тому, що для фактичної можливості застосування судами положень статті 6 цього Закону саме у редакції чинній з 19.08.2022, яка надає можливість не нараховувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати обов`язковому встановленню підлягають обставини щодо наявності критеріїв, які дають можливість застосувати компенсаторні механізми, визначені статтею 6 Закону № 1639-ІХ, до суми основної заборгованості та до сум нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, як на дату виникнення такої заборгованості, так і на дату набрання чинності цих змін, відповідно до положень Закону № 2479-IX.

72. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

73. Проте Верховний Суд у справах № 904/5697/20 та № 904/5698/20 саме в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи перевіряв правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права.

74. Враховуючи зазначене у цій постанові, Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, правових висновків щодо застосування статті 6 Закону № 1639-ІХ у взаємному зв`язку зі статтею 58 Конституції України в яких, на думку скаржника, не врахував суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, встановив, що оскаржуване судове рішення не суперечить висновкам, викладеним у справах, на які посилається скаржник, відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а за іншими обставинами, встановленими попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.

75. З огляду на викладене посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема у справах № 904/5697/20 та № 904/5698/20, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

76. Іншою підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

77. Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

78. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм матеріального права, які означені скаржником у пункті 28 цієї постанови, у подібних правовідносинах, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, відсутні.

79. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 Господарського процесуального кодексу України).

80. Верховний Суд з цього приводу зазначає таке.

81. Причиною виникнення спору між сторонами у цій справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховано на заборгованість за договором транспортування природного газу.

82. 29.08.2021 набрав чинності Закон № 1639-ІХ в якому означено комплекс відповідних заходів організаційного та економічного характеру, спрямованих на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості.

83. Метою прийняття Закону № 1639-ІХ, як зазначається у пояснювальній записці до нього, є створення законодавчих підстав для подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу; визначення механізмів урегулювання боргів на ринку природного газу з урахуванням чинників їх виникнення та з використанням виключно ринкових механізмів урегулювання; забезпечення умов, необхідних для остаточного відкриття ринку природного газу, та припинення державного втручання в його функціонування, а також підвищення інвестиційної привабливості галузі; створення належних фінансових умов для виконання оператором газотранспортної системи зобов`язань щодо утримання в належному стані та розвитку газотранспортної системи в цілях задоволення очікуваного попиту суб`єктів ринку природного газу на послуги його транспортування.

84. Закон № 1639-ІХ визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу та поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за спожитий природний газ, послуги його розподілу та транспортування, та виключно на суб`єктів ринку природного газу, які включені до Реєстру підприємств, що беруть учать у процедурі врегулювання заборгованості згідно з цим Законом.

85. Так, відповідно до статті 1 вказаного Закону (у редакції від 29.08.2021 та до 19.08.2022) було передбачено, що:

- заборгованістю суб`єктів ринку природного газу, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема: заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, не сплачена станом на розрахункову дату;

- процедура врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості (абзац 14 частини першої статті 1);

- реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному вебсайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (абзац 15 частини першої статті 1);

- розрахункова дата - 31 грудня 2020 року (абзац 16 частини першої статті 1).

86. Відповідно до положень статті 2 Закону № 1639-ІХ (у редакції від 29.08.2021) дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

87. Як встановлено у частині першій статті 3 цього Закону № 1639-ІХ, для участі у процедурі врегулювання заборгованості суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

88. За змістом статті 6 Закону № 1639-ІХ (у редакції від 29.08.2021) на реструктуризовану згідно з цим Законом заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договорами купівлі-продажу газу та договорами на транспортування, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури погашення заборгованості та не сплачені станом на розрахункову дату, підлягають списанню: з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 31 грудня 2020 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; за умови повного виконання підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

89. Аналіз вказаних норм дає підстави виснувати, що ключовими питаннями, які мають вирішальну умову під час визначення щодо поширення / непоширення дії норм Закону № 1639-ІХ на заборгованість, яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є наявність / відсутність заборгованості, яка відповідає критеріям, визначеним у статтях 1, 2 Закону № 1639-ІХ та включення / невключення до Реєстру.

90. Водночас 19.08.2022 набрав чинності Закон України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-IX (далі - Закон № 2479-IX), у преамбулі якого встановлено, що цей Закон визначає особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування. Терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про ринок природного газу", Законі України "Про теплопостачання", Законі України "Про житлово-комунальні послуги", Законі України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", Законі України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".

91. Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2479-IX внесені зміни, зокрема, і до Закону № 1639-IX.

92. Так, відповідно статті 1 Закону № 2479-IX, яка діяла на час звернення відповідача про включення його до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, передбачено, що:

- заборгованість (грошові зобов`язання) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону є, зокрема, заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату; заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01 січня 2020 року, не сплачена станом на розрахункову дату; заборгованість та/або грошові зобов`язання постачальників природного газу, які в період з 01 січня 2021 року до 30 квітня 2021 року включно здійснили поставку природного газу побутовим споживачам за ціною, що не перевищувала граничного рівня ціни природного газу, встановленого Кабінетом Міністрів України на період лютий - березень 2021 року, перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"; заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року, не сплачена станом на розрахункову дату (абзаци 5, 6, 10, 12 частини першої статті 1);

- процедура врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення (абзац 17 частини першої статті 1);

- реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному вебсайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (абзац 18 частини 1 статті 1);

- розрахункова дата - 31 грудня 2020 року (крім випадків, якщо дата або підстава виникнення заборгованості (грошових зобов`язань) визначена цим Законом для виду заборгованості) (абзац 19 частини 1 статті 1);

- учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01 січня 2020 року, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

93. Згідно зі статтею 2 Закону № 1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом № 2479-IX з 19.08.2022) дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

94. Як встановлено у статті 3 Закону № 1639-ІХ (у редакції змін, внесених Законом № 2479-IX з 19.08.2022), для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

95. У статті 6 Закону № 1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом № 2479-IX з 19.08.2022) унормовано механізм списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування.

96. Суд виходить з того, що законодавець на державному рівні ураховує обставини щодо неможливості підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити свої розрахунки та саме з прийняттям Закону № 1639-ІХ визначає порядок певних дій, спрямованих на врегулювання такої заборгованості, зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування.

97. При цьому надалі у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, законодавець з метою врегулювання в умовах воєнного стану окремих відносин на ринку природного газу та у сферах тепло-гарячого водопостачання прийняв Закон № 2479-IX, яким запроваджено комплекс компенсаторних механізмів для покриття збитків та втрат відповідних суб`єктів господарювання, зумовлених впровадженим мораторієм, застосуванням інших інструментів державного регулювання, а також наслідками військових дій на усій території України, за рахунок коштів Державного бюджету України. Зокрема, встановлено перелік та механізми фінансування відповідних гарантій та компенсацій, спрямованих на забезпечення сталого функціонування ринку природного газу та сфери теплопостачання в умовах воєнного стану та у післявоєнний період.

98. Верховний Суд виходить з міркувань, що держава, визнаючи неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити свої розрахунки, із прийняттям Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" вчиняє дії, спрямовані на врегулювання такої заборгованості, зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування.

99. Верховний Суд зазначає, що аналіз положень Закону № 2479-IX дає підстави дійти висновку, що законодавець уніс зміни / уточнення / конкретизацію положень статті 6 Закону № 1639-ІХ. При цьому порядок підтвердження обсягів заборгованості, які підлягають урегулюванню згідно із Законом № 1639-ІХ, визначено саме його положеннями.

100. Відповідно до положень статей 2, 3 Закону № 1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом № 2479-IX з 19.08.2022) таке підтвердження має здійснюватися Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в установленому цим Законом порядку (на підставі висновків аудиторів та остаточного підтвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг обсягів заборгованості за результатами процедури верифікації).

101. Отже, у контексті спірних правовідносин, доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що внесення змін до законодавства шляхом його зміни / доповнень / конкретизації щодо особливостей врегулювання відносин, зокрема, на ринку природного газу свідчить про те, що при одночасному існуванні умов, а саме: 1) сума основної заборгованості за договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 Закону № 1639-ІХ має бути погашена до 31.12.2022; 2) суб`єкт ринку природного газу, включений до Реєстру, підлягають реалізації заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування визначені Законом № 1639-ІХ.

102. Правова конструкція положень статті 6 Закону № 1639-ІХ (у редакції змін, внесених Законом № 2479-IX з 19.08.2022) дає підстави дійти висновку, що законодавець надав можливість учасникам ринку природного газу - боржникам у правовідносинах, які стосуються дебіторської заборгованості за договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону яка погашена до 31.12.2022, застосувати компенсаторні механізми задля уникнення та/або покриття збитків (звільнення їх від сплати пені, 3 % річних та інфляційних втрат), або шляхом їх списання у разі включення такої заборгованості до Реєстру, або застосування інших положень цієї статті, шляхом можливості їх не нараховувати лише на реструктуризовану сторонами заборгованість у порядку, визначеному цим Законом.

103. Як встановив суд апеляційної інстанції, на виконання вимог частини другої статті 3 Закону № 1639-ІХ при зверненні до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідач надав як додаток до заяви завірену копію акта звірки розрахунків між АТ "Укртрансгаз" та ДП "Київгазенерджи" станом на 31.12.2020.

104. Згідно з абз. 19 статті 1 Закону № 1639-ІХ розрахункова дата - 31 грудня 2020 року.

105. Суди попередніх інстанцій встановили, що станом на 20.03.2018 послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 № 1507000038/Н019, надані у період з травня 2016 року до грудня 2017 року, відповідач оплатив у повному обсязі.

106. Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 27.09.2022 № 1209 АТ "Укртрансгаз" включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

107. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до підписаного між АТ "Укртрансгаз" та ДП "Київгазенерджи" акта звірки розрахунків, поданого до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, обома сторонами як суб`єктами ринку природного газу для включення їх до Реєстру за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 № 1507000038/Н019, станом на 31.12.2020 у ДП "Київгазенерджи" обліковується заборгованість перед АТ "Укртрансгаз".

108. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що станом на дату порушення провадження у цій справі відповідач повністю розрахувався із позивачем за договором № 1507000038/Н019 від 01.07.2015, тобто до набрання чинності Закону № 1639-ІХ.

109. Верховний Суд враховує, що зміни, які відбулися у законодавстві під час розгляду цієї справи, закріпили шляхи та механізми урегулювання заборгованості за природний газ та послуги його транспортування, а тому суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку у цій справі, що заявлені до стягнення пеня, 3 % річних та інфляційні втрати підлягають списанню на підставі статті 6 Закону № 1639-ІХ.

110. Також Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи зазначені в пункті 29 постанови фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

111. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 Господарського процесуального кодексу України.

112. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи № 373/2054/16-ц).

113. З огляду на викладене доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження, та підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

114. Суд акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

115. Отже, підстави касаційного оскарження - пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження.

116. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

117. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

118. Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 Господарського процесуального кодексу України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.

119. У рішенні від 10.02.2010 зі справи "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

120. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

121. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

122. Сторонам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають у кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

123. Верховний Суд за результатом здійснення касаційного провадження залишає без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023, якою змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020, викладено мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду в редакції зазначеної постанови, а резолютивну частину рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

124. Звертаючись з касаційною скаргою з підстав, передбачених пунктом 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого нею судового рішення у справі.

125. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

126. За змістом частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

127. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 910/16181/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова