ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2020 р. Справа№ 910/16181/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Поляк О.І.
Кропивної Л.В.
при секретарі Рибчич А. В.
За участю представників:
від позивача: Онищенко І.П. - адвокат
від відповідача: Мельник О.В. - адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020, повний текст якого складено 26.02.2020
у справі № 910/16181/18 (суддя Бондаренко Г.П.)
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до Дочірнього підприємства «Київгазенерджи»
про стягнення 3 417 508,03 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позов заявлено про стягнення з відповідача пені в сумі 1 352 611,18 грн., 3 % річних в сумі 685 630,68 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 379 266,18 грн., нарахованих за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1507000038/Н019 від 01.07.2015.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019, у справі № 910/16181/18 у позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх положень свідчить проте, що сторони фактично погодились, що оплата за природний газ за спірним договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень, та змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ відповідно до спірного договору, що виключає можливість застосування штрафних санкцій у вигляді пені, так само як і нарахування 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання і нарахування «інфляційних витрат» на підставі статті 625 ЦК України.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 у справі № 910/16181/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Верховним Судом вказано на те, що:
- зміна порядку і строку проведення розрахунків за природний газ стосується виключно тієї заборгованості, які є предметом регулювання спільних протокольних рішень, і не стосується тієї заборгованості, яка була сплачена відповідачем за рахунок власних коштів з простроченням платежу;
- судами попередніх інстанцій не встановлено й не перевірено належними доказами, чи кошти у сумі 144 465 863,54 грн., які відповідач сплатив позивачу шляхом перерахування на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, перераховані у строки, які передбачені умовами договору;
- при новому розгляді судам необхідно врахувати викладене, встановити обставини та оцінити докази, зазначені в цій постанові, а саме в абзаці другому пункту 24 цього судового акта, надати належну правову оцінку відповідним доводам сторін та вирішити спір згідно з вимогами закону.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2020, повний текст якого складено 26.02.2020, у справі № 910/16181/18 у задоволенні позову відмовлено.
Під час розгляду справи по суті суд першої інстанції встановив, що, як вбачається з розрахунку штрафних санкцій позивача, ним і не здійснювалися нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, сплачену відповідачем за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, надані у період з травня 2016 року по грудень 2017 року в порядку, визначеному протокольними рішеннями, а нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат здійснені позивачем на заборгованість, сплачену відповідачем за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, надані у період з травня 2016 року по грудень 2017 року у відповідності до п. 5.6. спірного договору, в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідач сплатив позивачу заборгованість, щодо якої нараховуються заявлені до стягнення пеня, 3 % річних та інфляційні втрати (144 465 863,54 грн.) за період з 19.07.2016 по 20.03.2018, шляхом перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та постановами Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 296 і від 22. 03.2017 № 187. Таким чином, у відповідній частині розрахунок за спірним договором був здійснений відповідачем шляхом оплати через розподільчі рахунки, а не власними коштами;
- встановлені вище обставини, що стосуються порядку розрахунків за спірним договором, свідчать про те, що відповідач, не міг, в силу норм діючого законодавства України, в тому числі попередньо затвердженого алгоритму розподілу коштів, вплинути на процес здійснення розрахунків з позивачем, відповідно, з боку відповідача відсутнє порушення його грошових зобов`язань за Договором;
- згідно з приписами положень законодавства (які діяли в період, в якому, на думку позивача, відповідач допустив прострочення своїх зобов`язань за Договором) державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків, при цьому відповідач не здійснює розподіл отриманих від споживачів грошових коштів, а кошти, які надійшли на рахунки з спеціальним режимом використання автоматично перераховуються на рахунки позивача за визначеними нормативами розподілу коштів у спірний період, які були затверджені або не затверджені в свою чергу постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг;
- дійсно, за умовами спірного договору відповідач не обмежується при здійсненні розрахунків з позивачем лише застосуванням рахунків із спеціальним режимом використання, проте використання вказаних рахунків при розрахунку між сторонами унормовано спеціальним актом цивільного законодавства - Порядком проведення розрахунків за спожитий природний газ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №792 та іншими актами, які є обов`язковими для сторін в силу приписів ч. 3 статті 6 ЦК України;
- отже, взаєморозрахунки між позивачем та відповідачем по спірному договору проводились згідно приписів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792, постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 296 та постановою Кабінету Міністрів України від 22. 03.2017 № 187, які усувають відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів коштів на свій розсуд та полягають у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, що згідно зі ст. 217, ч.1 ст. 218 ГК України та ст. 614 ЦК України виключає склад правопорушення і позбавляє позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені пунктом 7.3 спірного договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Не погоджуючись з рішенням, 23.03.2020 Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/16181/18 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У апеляційній скарзі позивач послався на те, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийнято при нез`ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, встановленим обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на те, що:
- визначений положеннями чинного законодавства, а саме Порядком проведення розрахунків за спожитий природній газ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792, алгоритм розрахунків не впливає на домовленість сторін за спірним договором щодо строків оплати вартості наданих послуг з транспортування природного газу, оскільки вказаний Порядок не містить застережень щодо зміни порядку розрахунків, визначених сторонами у договорі;
- норми Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та положення Порядку проведення розрахунків за спожитий природній газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792, врегульовують правовідносини між відповідачем та його споживачами та ніяким чином не змінюють порядок та строки здійснення остаточних розрахунків між відповідачем та позивачем за спірним договором.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2020 справа № 910/16181/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.
Ухвалою колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Мартюк А.І., Зубець Л.П. від 21.04.2020:
- поновлено Акціонерному товариству «Укртрансгаз» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/16181/18;
- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/16181/18;
- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 13.05.2020;
- роз`яснено учасникам процесу, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);
- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/16181/18;
- призначено справу № 910/16181/18 до розгляду на 03.06.2020 о 12:20;
- сторони попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.
Склад колегії суддів змінювався, в судовому засіданні оголошувалась перерва.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 22.05.2020, відповідач, з посиланням на те, що розрахунки за спірні послуги були здійснені відповідачем відповідно до п. 5.6 спірного договору виключно на поточний рахунок з спеціальним режимом використання, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792, від 26.04.2017 № 296 та від 22.03.2017 № 187 та постанови НКРЕКП від 30.09.2016 № 2516, якими передбачено особливий порядок розрахунків та певний алгоритм розподілу коштів, що позбавляють відповідача самостійно, на свій розсуд, розподіляти отримані від споживача кошти, впливати на строки оплати вартості послуг, а тому у позивача відсутні будь-які правові підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 7.3 спірного договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою від 22.06.2020 апеляційне провадження у справі № 910/16181/18 зупинено до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у справі № 904/1210/18 та оприлюднення повного тексту постанови.
Ухвалою від 05.10.2020 провадження у справі поновлено.
02.11.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому заявник, з посиланням на те, що усі співробітники відповідача перейшли в режим самоізоляції зважаючи на те, що 28.10.2020 директору Титаренку А.О. надійшов результат лабораторного дослідження з інформацією про зараження останнього на СOVID-19, просить відкласти розгляд справи на інший день з урахуванням встановленого урядом карантину.
За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Отже, відкладення розгляду можливо лише у випадку неявки у судове засідання учасника справи, проте відповідач в судове засідання повноважного представника направив, що, відповідно, виключає можливість відкладення розгляду справи.
Крім того, колегія суддів враховує і те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних у клопотанні обставин, зокрема щодо того, що усі співробітники відповідача перейшли в режим самоізоляції.
До того ж, участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою, а власну правову позицію відповідач виклав у відзиві на апеляційну скаргу.
Крім того, відповідач не був позбавлений права взяти участь в судовому засіданні, призначеному на 02.11.2020, в режимі відеоконференції поза межами суду, проте вказаним правом у порядку, встановленому законом, не скористався.
З огляду на вказані обставини, порадившись на місці, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.
Станом на 02.11.2020 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.
Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
01.07.2015 Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», організаційно-правову форму якого змінено на приватне акціонерне товариство, та найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Укртрансгаз», як газотранспортне підприємство, та відповідач як замовник уклали договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1507000038/Н019 (далі Договір) (а.с. 30-36 т. 1), за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а відповідач зобов`язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у порядку, розмірі та строки, передбачені умовами Договору.
У п. 1.2 Договору сторони погодили річний плановий обсяг транспортування природного газу (92 484,00 тис. куб. м.), а також погодили помісячні обсяги транспортування.
Послуги з транспортування газу оформлюються позивачем та відповідачем актами наданих послуг з транспортування газу магістральними газопроводами (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 3.4 Договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків відповідача з позивачем.
Розрахунковий період за Договором становить один місяць з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 Договору, та податку на додану вартість (п. 5.3 Договору).
Згідно з п. 5.4. Договору вартість фактично наданих позивачем відповідачу послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.
У період з травня 2016 року по грудень 2017 року позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 163 264 391,35 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.05.2016 на суму 6 909 285,42 грн., від 30.06.2016 на суму 5 292 452,27 грн., від 31.07.2016 на суму 5 036 927,83 грн., від 31.08.2016 на суму 5 195 703,19 грн., від 30.09.2016 на суму 5 980 763,23 грн., від 31.10.2016 на суму 11 427 665,14 грн., від 30.11.2016 на суму 11 881 831,42 грн., від 31.12.2016 на суму 13 855 102,57 грн., від 31.01.2017 на суму 15 104 730,11 грн., від 28.02.2017 на суму 12 496 311,43 грн., від 31.03.2017 на суму 9 960 927,46 грн., від 30.04.2017 на суму 7 096 833,28 грн., від 31.05.2017 на суму 5 209 650,31 грн., від 30.06.2017 на суму 4 587 848,23 грн., від 31.07.2017 на суму 3 483 418,92 грн., від 31.08.2017 на суму 3 876 056,92 грн., від 30.09.2017 на суму 5 205 371,83 грн., від 31.10.2017 на суму 9 390 239,62 грн., від 30.11.2017 на суму 10 069 435,51 грн., від 31.12.2017 на суму 11 203 836,66 грн. (а.с. 37-56 т. 1), які підписані сторонами та скріплені печатками сторін. Факт надання послуг на вказану суму сторонами не заперечується.
Згідно з п. 5.6 Договору, у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідач за надані послуги розрахувався повністю, проте, за твердженням позивача, з порушенням встановленого Договором строку.
З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем свого договірного зобов`язання по оплаті наданих послуг, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив стягнути з відповідача пеню в сумі 1 352 611,18 грн., 3 % річних в сумі 685 630,68 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 379 266,18 грн. (розрахунки а.с. 20-29 т. 1).
Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог позивача відмовив повністю, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Пунктом 7.3 Договору встановлено, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи слідує, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві як стороною № 1, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як стороною № 2, Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як стороною № 3, Дочірнім підприємством «Київгазенерджи» як стороною № 4, Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» як стороною № 5 та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» як стороною останньою були підписані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України № 1743/у від 16.06.2016 на суму 875 533,36 грн., № 1902/у від 20.07.2016 на суму 1 006 631,32 грн., № 2238/у від 22.08.2016 за на суму 740 120,36 грн., № 2887/у 18.11.2016 на суму 342 822,13 грн., № 656/у від 30.01.2017 на суму 2 261 106,56 грн., № 3347/у від 19.12.2016 на суму 18 524,50 грн., № 655/у від 30.01.2017 за на суму 2 982 701,04 грн., № 2514/у від 25.04.2017 за на суму 4 694 612,56 грн., № 2012/у від 22.03.2017 за на суму 850 072,32 грн.; № 2513/у від 25.04.2017 на суму 2 775 613,32 грн., № 2831/у від 29.05.2017 на суму 1 063 657,26 грн., № 3048/у від 17.07.2017 на суму 1 118 188,17 грн., № 3422/у від 23.08.2017 на суму 944 478,27 грн., № 3806/у від 27.10.2017 на суму 647 740,00 грн., № 3944/у від 16.11.2017 на суму 904 447,00 грн. та № 4690/у 26.12.2017 на суму 1 984 180,00 грн. (а.с. 85-132 т. 1), якими фактично змінено порядок та строки проведення розрахунків за природний газ щодо тієї частини заборгованості, яка є предметом регулювання спільних протокольних рішень.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, з розрахунку позивача слідує, що ним не здійснювалися нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, сплачену відповідачем за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, надані у період з травня 2016 року по грудень 2017 року в порядку, визначеному протокольними рішеннями, а відтак, правовідносини сторін щодо вказаних розрахунків не є предметом розгляду у цій справі.
Щодо решти плати за надані послуги у спірний період колегія суддів зазначає таке.
Як слідує з матеріалів справи, із загальної вартості 163 264 391,35 грн. наданих у період з травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, 18 798 527,81 грн. сплачені за вищезгаданими спільними протокольними рішеннями, а 144 465 863,54 грн. - шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Матеріалами справи підтверджується, що розрахунок щодо наданих у період з травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, порядок оплати за які не врегульований вищезгаданими спільними протокольними рішеннями (загальна суму послуг 144 465 863,54 грн. - примітка суду), проведений відповідачем з порушенням встановленого п. 5.6 Договору строку.
Щодо посилань відповідача на те, що вказані розрахунки проводились згідно приписів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792, постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 296 та постановою Кабінету Міністрів України від 22. 03.2017 № 187, які усувають відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів коштів на свій розсуд та полягають у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, що згідно зі ст. 217, ч.1 ст. 218 ГК України та ст. 614 ЦК України виключає склад правопорушення і позбавляє позивача права застосовувати до відповідача заходи відповідальності, передбачені пунктом 7.3 спірного договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, слід зазначити таке.
Згідно з бухгалтерською довідкою відповідача вих. № 183/02 від 18.02.2019 (а.с. 180 т. 1) виконання зобов`язань за Договором у період з травня 2016 року по грудень 2017 року проводилося виключно з таких рахунків:
- № НОМЕР_1 , відкритого в ТВБВ № 10026/0123 у філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», який є рахунком зі спеціальним режимом використання - на підставі алгоритму розподілу коштів, встановленого НКРЕКП;
- № НОМЕР_2 «пільги та субсидії», відкритого у ГУДКСУ у м. Києві на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу - за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.
Рахунок № НОМЕР_1 відкрито на підставі договору банківського рахунку № 2374 (у національній валюті) від 22.06.2015, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 80-84 т. 1), укладеного між відповідачем як клієнтом, та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» як банком, предметом якого є відкриття клієнту поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відповідно до законодавства України, в т.ч. закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», постанови кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ», нормативно-правових актів Національного банку України, зокрема, для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від населення та з відповідних поточних рахунків із спеціальним режимом використання структурних підрозділів газопостачальних підприємств.
Відповідно до п. 1.3 договору банківського рахунку № 2374 (у національній валюті) від 22.06.2015 клієнт доручає, а банк зобов`язується здійснювати договірне списання (перерахування) коштів з рахунків клієнта в терміни та порядку, визначеному п. 2.1.5. договору.
Згідно з п. 2.1.5. договору банківського рахунку № 2374 (у національній валюті) від 22.06.2015 банк зобов`язаний до 12 години кожного операційного дня здійснювати:
а) розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, усіх категорій споживачів відповідно до затверджених НКРЕ нормативів перерахування коштів;
б) договірне списання (перерахування) коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування.
Відповідно до п. 2.1.6 договору банківського рахунку № 2374 (у національній валюті) від 22.06.2015, у разі неотримання від НКРЕ затверджених нормативів перерахування коштів у встановлений постановою термін банк акумулює на рахунках клієнта всі кошти, що надходитимуть за природний газ, до отримання затвердженого НКРЕ нормативу перерахувань коштів.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (чинного на момент укладання договору між сторонами, втратив чинність 01.10.2015):
- розрахунки за поставлений природний газ здійснюються споживачами відповідно до умов договорів, укладених з гарантованими постачальниками природного газу. Для проведення розрахунків за спожитий природний газ гарантовані постачальники, їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб усіх категорій споживачів, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів;
- уповноважені банки, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України;
- забороняється зарахування коштів за природний газ, спожитий усіма категоріями споживачів на інші рахунки:
- гарантовані постачальники та їх структурні підрозділи передбачають у відповідному договорі про відкриття банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ;
- перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників та їх структурних підрозділів, а також підприємств, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб споживачів, подається уповноваженим банком до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, на затвердження та доводиться до відома всіх учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України.
Пунктом 1 ст. 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» визначено, що алгоритм розподілу коштів - це порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Частиною 8 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» визначено, що кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, згідно з алгоритмом розподілу коштів виключно на:
1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання підприємства, що здійснює продаж природного газу гарантованому постачальнику;
2) поточний рахунок газотранспортного підприємства;
3) поточний рахунок газорозподільного підприємства;
4) поточний рахунок гарантованого постачальника.
Частиною 6 ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» (чинною з 01.10.2015 по 01.04.2017) встановлено, що:
- для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів;
- уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України;
- порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України;
- забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов`язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України;
- постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурні підрозділи передбачають у відповідному договорі про відкриття банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ;
- кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Регулятором, виключно на:
1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового продавця, що здійснює продаж природного газу такому постачальнику на виконання спеціальних обов`язків, покладених на такого продавця;
2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи;
3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи;
4) поточний рахунок постачальника природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.
Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015.
Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ визначає механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з постачальниками природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), і оптовими продавцями природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з продажу природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов`язків (далі - оптові продавці).
Відповідно до п. 2 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами.
Згідно пункту 5 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим НКРЕКП, виключно на:
- поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців;
- поточний рахунок оператора газотранспортної системи;
- поточний рахунок оператора газорозподільної системи;
- поточні рахунки газопостачальних підприємств.
Згідно з п. 6 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють: розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів, відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів, перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, поточний рахунок оператора газорозподільної системи, поточні рахунки газопостачальних підприємств.
Газопостачальні підприємства розраховують нормативи перерахування коштів відповідно до затвердженого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (далі - алгоритм розподілу коштів), та подають їх щомісяця до 5 числа НКРЕКП для затвердження. Нормативи перерахування коштів доводяться НКРЕКП до відома уповноваженого банку не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи (п. 7 вказаного порядку).
У разі неподання газопостачальними підприємствами НКРЕКП розрахованих нормативів перерахування коштів в установлений пунктом 7 цього Порядку строк або подання їх було здійснене з порушенням вимог алгоритму розподілу коштів, розраховані газопостачальними підприємствами нормативи перерахування коштів не затверджуються. У такому разі в установі уповноваженого банку акумулюються всі кошти, що надійшли за спожитий природний газ, на відповідних поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами, до отримання затверджених НКРЕКП нормативів перерахування коштів (п. 8 вказаного порядку).
Дію пунктів 5- 8 вказаного порядку на даний час зупинено згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 296 від 26.04.2017.
У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України № 296 від 26.04.2017 рекомендовано банкам розподіляти кошти, що надходять з 01.04.2017 на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, за спожитий природний газ побутовими споживачами та релігійними організаціями, з використанням нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорії споживачів «побутові споживачі та релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)», розрахованих постачальниками природного газу відповідно до пункту 3 цієї постанови.
За змістом п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 296 від 26.04.2017, розрахунок нормативу перерахування коштів здійснюється постачальниками природного газу для зарахування коштів, зокрема на поточний рахунок оператора газотранспортної системи в частині оплати за надані послуги постачальнику природного газу з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за формулою, встановленою у підпункті 3.
Відповідні положення було закріплено у Алгоритмі розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №2516 від 30.09.2015.
Водночас у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що аналіз положень Порядку відкриття (закриття) рахунків та Порядку проведення розрахунків, затверджених Постановою № 792, в сукупності з приписами ч. 6 ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» дозволяє дійти висновку, що хоча Постановою № 792 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак, положення Постанови №792 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов`язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов`язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов`язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями.
Отже, враховуючи вказану правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, слід вважати, що приписи Постанови № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов`язань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції.
Відповідно до п. 5.6 Договору відповідач здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, при цьому остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним.
З огляду на вказані вище обставини, колегія суддів вважає, що позивач має правові підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суми несвоєчасно оплачених послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, наданих у період з травня 2016 року по грудень 2017 року, порядок оплати за які не врегульований вищезгаданими спільними протокольними рішеннями (загальна суму послуг 144 465 863,54 грн. - примітка суду), оскільки таку оплату проведено з порушенням встановленого п. 5.6 Договору строку.
Перевіривши виконані позивачем розрахунки пені в сумі 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає їх вірними.
З огляду на вказані обставини, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 685 630,68 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 379 266,18 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних вимог підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 1 352 611,18 грн. слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
З матеріалів справи слідує, що з цим позовом позивач до суду звернувся 30.11.2018, що підтверджується відміткою Укрпошти на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду першої інстанції (а.с. 62 т. 1).
При цьому з розрахунку позивача (а.с. 20-25 т. 1) слідує, що частина заявленої до стягнення пені, загальна суму якої становить 145 770,40 грн., заявлена позивачем з пропуском строку позовної давності, про що відповідачем заявлено у заяві про застосування строку позовної давності (а.с. 102-103 т. 2).
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За таких обставин, правомірним є нарахування пені в сумі 1 197 840,78 грн. (1 352 611,18-145 770,40).
Щодо клопотань відповідач про зменшення пені до 1,00 грн. (а.с. 194-198 т. 1 та 79-83 т. 2) колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У клопотаннях про зменшення пені як на підставу для їх задоволення відповідач посилається на те, що:
- відповідач не має права відмовити побутовим споживачам у застосуванні до них пільгового режиму оплати газу, не може впливати на процес утворення нормативів щодо розподілу коштів та на процес розподілу сум та строки проведення розрахунків;
- розмір заявленої до стягнення пені є явно завищеним, враховуючи погашення відповідачем станом на момент звернення до суду з цим позовом заборгованості за Договором у повному обсязі;
- позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок несвоєчасної оплати спірних послуг;
- як слідує з консолідованої звітності позивача за 2018 рік та 9 місяців 2019 року, яка розміщена на офіційній сторінці позивача у мережі Інтернет, за наслідками діяльності за 9 місяців 2019 року позивач отримав прибуток у розмірі 35 878 299,0 тис. грн., водночас аналізуючи Баланс та Звіт про фінансові результати відповідача, останній в результаті діяльності у 2018 році поніс збиток що становить понад 60,521 млн. грн., а за 9 місяців 2019 року збитки становлять 171,709 млн. грн.
Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
З огляду на те, що позивачем не надано доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника, і при цьому причинами прострочення виконання зобов`язання відповідачем є причини, які фактично перебувають поза його волею, а також на те, що на даний час заборгованість погашена у повному обсязі, та те, що, окрім пені, стягненню з відповідач підлягають суми 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем, не може відповідати критеріям розумності та справедливості.
Слід зазначити і про те, що наявними у матеріалах справи та мережі Інтернет доказами підтверджується прибутковість діяльності позивача у 2018 та 2019 роках та збитковість діяльності відповідач у цей же період.
Водночас, на думку колегії суддів, зменшення розміру штрафних санкцій до 1,00 грн., про що клопоче відповідач, не є справедливим.
За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір присудженої до стягнення пені на 50 %, тобто до 598 920,39 грн. (1 197 840,78*50%).
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/16181/18 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги задовольняються частково, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають пеня в сумі 598 920,39 грн., 3 % річних в сумі 685 630,68 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 379 266,18 грн., у решті позовних вимог відмовляється.
Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, а також підстави скасування судового рішення, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольняється частково.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі, а саме:
- витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 51 262,62 грн. (платіжне доручення № 13519 від 20.11.2018 (а.с. 6 т. 1));
- витрати позивача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 в сумі 76 893,93 грн. (платіжне доручення № 5282 від 24.04.2019 (а.с. 252 т. 1));
- витрати позивача по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 в сумі 102 525,24 грн. (платіжне доручення № 8658 від 11.07.2019 (а.с. 7 т. 2));
- витрати позивача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 в сумі 76 893,93 грн. (платіжне доручення № 1814 від 24.04.2019 (а.с. 172 т. 2)),
покладаються на сторони пропорційної розміру задоволених позовних вимог з урахуванням суми пені до її зменшення судом.
Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/16181/18 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/16181/18 скасувати.
3. Позов задовольнити частково.
4. Стягнути з Дочірнього підприємства «Київгазенерджи» (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 4-Б, ідентифікаційний код 39835779) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) пеню в сумі 598 920 (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот двадцять) грн. 39 коп., 3 % річних в сумі 685 630 (шістсот вісімдесят п`ять тисяч шістсот тридцять) грн. 68 коп., інфляційні втрати в сумі 1 379 266 (один мільйон триста сімдесят дев`ять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 18 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 293 646 (двісті дев`яносто три тисячі шістсот сорок шість) грн. 38 коп.
5. У решті позовних вимог відмовити.
6. Видати наказ на виконання цієї постанови.
7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
8. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
9. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16181/18.
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді О.І. Поляк
Л.В. Кропивна
