ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.04.2019
Справа № 910/16181/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до Дочірнього підприємства «Київгазенерджи»
про стягнення 3417508,03 грн.
Представники :
від позивача: Кравченко С.В.
від відповідача: Лебедєв Ю.В., Вєдєрнікова О.С.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Київгазенерджи» про стягнення 3417508,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно здійснив оплату послуг за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1507000038/Н019 від 01.07.2015, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1352611,18 грн., 3% річних у розмірі 685630,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1379266,17 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи ціну позову, зважаючи на наведені імперативні приписи п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 15.01.2019.
02.01.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що сторонами було підписано ряд спільних протокольних рішень, якими встановлюється інший, ніж той, що було передбачено договором, порядок розрахунків, тобто сторони погодили зміну строку і порядку проведення розрахунків за надані послуги з транспортування газу; держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування витрат частини паливно-енергетичного комплексу, що позбавило відповідача можливості самостійно впливати на договірні відносини сторін, а саме на їх виконання, оскільки постачальник отримує грошовий ресурс для розрахунку з газотранспортним підприємством за послуги з транспортування за договором лише після здійснення повних розрахунків за весь обсяг спожитого газу споживачами - населенням міста Києва.
14.01.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивач зазначає, що штрафні санкції на суму заборгованості, яка була погашена відповідачем спільними протокольними рішеннями, позивачем не нараховувалась; сторонами не змінювались строки виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором (п. 5.6. договору); відповідачем у спірних правовідносинах сплачено заборгованість за договором частково за спільними протокольними рішеннями, у розмірі 18798527,81 грн., а решту заборгованості відповідачем сплачено власними коштами на загальну суму 144465863,54 грн.; посилання відповідача на неможливість впливати на розрахунки за спірним договором через залежність від зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природній газ від усіх категорій споживачів, стосуються власне правовідносин між відповідачем та його споживачами.
15.01.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою подання заперечень на відповідь на відзив.
У підготовче засідання 15.01.2019 з`явились представники сторін.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 15.01.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 19.02.2019.
29.01.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли заперечення, згідно з якими зазначено, що спеціальний режим проведення взаєморозрахунків усунув відповідача від процесу розподілу сплачених споживачами грошових коштів та полягає в автоматизованому перерахунку з рахунків зі спеціальним режимом використання грошових коштів на рахунки позивача за визначеними НКРЕКП нормативами.
У підготовче засідання 19.02.2019 з`явились представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні 19.02.2019 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.03.2019.
У судове засідання 12.03.2019 прибули представники сторін. Представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності, пояснення щодо неправильності розрахунку позивача та клопотання про зменшення пені до 1,00 грн.
У судовому засіданні 12.03.2019 оголошено перерву до 02.04.2019.
28.03.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшла промова (заключне слово).
02.04.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, згідно з яким відповідач просить зобов'язати позивача надати оригінали документів та належним чином засвідчені копії, що підтверджують повноваження заступника директора департаменту комерційного - ОСОБА_4 на підписання розрахунків, які додані до позовної заяви від 23.11.2018 №1001ВИХ-18-5914.
У судове засідання 02.04.2019 прибули представники сторін.
Розглянувши клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.
За змістом ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Так, враховуючи положення ч. 3 ст. 80 ГПК України, відповідно до якої відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи, а також норму ст. 81 ГПК України, що встановлює, що клопотання про витребування доказів повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу, суд зазначає, що клопотання про витребування доказів відповідач вправі був подати разом з відзивом на позов, який було подано до суду 02.01.2019.
При цьому, у клопотанні про витребування доказів не зазначено жодних обставин, за яких вказане клопотання не було подано у встановлений законом строк. Більше того, вказане клопотання не вважається судом обґрунтованим. За наведених обставин, у задоволенні вказаного клопотання відповідача судом відмовлено.
У судовому засіданні 02.04.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
ВСТАНОВИВ:
01.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", організаційно-правову форму якого змінено на приватне акціонерне товариство, та найменування якого змінено на Акціонерне товариство "Укртрансгаз", як газотранспортним підприємством та Дочірнім підприємством «Київгазенерджи» як замовником було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1507000038/Н019 (далі - Договір), за умовами якого газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій в обсязі 92484,00 тис. куб. м, а замовник зобов'язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у порядку, розмірі та строки, передбачені умовами договору.
Послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством та замовником актами надання послуг, які є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (пункти 3.1, 3.4 Договору).
Згідно з пунктом 5.6 Договору у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Пунктом 7.3 Договору встановлено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно зі складеними між сторонами на виконання Договору актами, Акціонерним товариством "Укртрансгаз" надано Дочірньому підприємству «Київгазенерджи» послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у період з травня 2016 року по грудень 2017 року на загальну суму 163 264 391,35 грн. : від 31.05.2016 на суму 6909285,42 грн., від 30.06.2016 на суму 5292452,27 грн., від 31.07.2016 на суму 5036927,83 грн., від 31.08.2016 на суму 5195703,19 грн., від 30.09.2016 на суму 5980763,23 грн., від 31.10.2016 на суму 11427665,14 грн., від 30.11.2016 на суму 11881831,42 грн., від 31.12.2016 на суму 13855102,57 грн., від 31.01.2017 на суму 15104730,11 грн., від 28.02.2017 на суму 12496311,43 грн., від 31.03.2017 на суму 9960927,46 грн., від 30.04.2017 на суму 7096833,28 грн., від 31.05.2017 на суму 5209650,31 грн., від 30.06.2017 на суму 4587848,23 грн., від 31.07.2017 на суму 3483418,92 грн., від 31.08.2017 на суму 3876056,92 грн., від 30.09.2017 на суму 5205371,83 грн., від 31.10.2017 на суму 9390239,62 грн., від 30.11.2017 на суму 10069435,51 грн., від 31.12.2017 на суму 11203836,66 грн.
17.06.2016 між Головним управлінням Державної казначейської служби України м. Києві, як стороною № 1, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як стороною № 2, Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як стороною № 3, Дочірнім підприємством «Київгазенерджи», як стороною №4, Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", як стороною № 5 та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як стороною останньою, було укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, за умовами яких, у відповідності до "Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, узгоджено порядок проведення розрахунків, за яким Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету стороні № 1 у сумі 875553,36 грн, яка в свою чергу перераховує дані кошти стороні №2, сторона №2 - стороні № 3, сторона №3 - стороні №4, а та - стороні №5 згідно з Договором із записом у графі "призначення платежу": "Постанова Уряду № 20 від 11.01.2005, дата і номер Спільного протокольного рішення, за транспортування природного газу за 2015 рік, договір від 01.07.2015 № 1507000038/Н019, у т.ч. ПДВ 145925,56 грн".
Розділом 3 Спільного протокольного рішення сторони зобов'язались зокрема перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.
Спільне протокольне рішення набирало чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діяло до повного виконання сторонами зобов'язань за цим рішенням.
Спільні протокольні рішення аналогічного змісту були укладені: 20.07.2016 за № 1902/у на суму 1006631,32 грн; 22.08.2016 за № 2238/у на суму 740120,36 грн; 18.11.2016 за № 2887/у на суму 342822,13 грн; 30.01.2017 за № 656/у на суму 2261106,56 грн; 19.12.2016 за № 3347/у на суму 18524,50 грн; 30.01.2017 за № 655/у на суму 2982701,04 грн; 25.04.2017 за № 2514/у на суму 4694612,56 грн; 22.03.2017 за № 2012/у на суму 850072,32 грн; 25.04.2017 за № 2513/у на суму 2775613,32 грн., 29.05.2017 за № 2831/у на суму 1063657,26 грн., 17.07.2017 за № 3048/у на суму 1118188,17 грн., 23.08.2017 за № 3422/у на суму 944478,27 грн., 27.10.2017 за № 3806/у на суму 647740,00 грн., 16.11.2017 за № 3944/у на суму 904447,00 грн., 26.12.2017 за № 4690/у на суму 1984180,00 грн.
Як зазначав позивач та не заперечував відповідач, Дочірнє підприємство «Київгазенерджи» сплатило Акціонерному товариству "Укртрансгаз" 144465863,54 грн, шляхом перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та 18798527,81 грн, за спільними протокольними рішеннями.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач несвоєчасно здійснив оплату послуг за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1507000038/Н019 від 01.07.2015, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1352611,18 грн., 3% річних у розмірі 685630,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1379266,17 грн., які позивач нараховує на суму несвоєчасно сплачених відповідачем коштів за рахунок власних коштів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
За змістом статтей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 7 Господарського кодексу України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституція України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні. Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (далі - Порядок, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Пунктом 12 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння та спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками цих розрахунків.
Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», ДП «Енергоринок» та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
Згідно з пунктом 1.2 цього Порядку Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "УКРТРАНСГАЗ", ДП "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п'яти робочих днів. (пункт 1.5).
З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.
Тобто, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.
Як встановлено судом, що згідно з спільними протокольними рішеннями від 17.06.2016 №1743/у на суму 875553,36 грн, 20.07.2016 за № 1902/у на суму 1006631,32 грн; 22.08.2016 за № 2238/у на суму 740120,36 грн; 18.11.2016 за № 2887/у на суму 342822,13 грн; 30.01.2017 за № 656/у на суму 2261106,56 грн; 19.12.2016 за № 3347/у на суму 18524,50 грн; 30.01.2017 за № 655/у на суму 2982701,04 грн; 25.04.2017 за № 2514/у на суму 4694612,56 грн; 22.03.2017 за № 2012/у на суму 850072,32 грн; 25.04.2017 за № 2513/у на суму 2775613,32 грн., 29.05.2017 за № 2831/у на суму 1063657,26 грн., 17.07.2017 за № 3048/у на суму 1118188,17 грн., 23.08.2017 за № 3422/у на суму 944478,27 грн., 27.10.2017 за № 3806/у на суму 647740,00 грн., 16.11.2017 за № 3944/у на суму 904447,00 грн., 26.12.2017 за № 4690/у на суму 1984180,00 грн. відповідач перераховує позивачу грошові кошти за надані послуги за Договором (пункт 2.5 спільних протокольних рішень).
У розділах 3 спільних протокольних рішень передбачено, що сторони зобов'язались перераховувати кошти іншій стороні не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок. Згідно з пунктом 5.2 спільних протокольних рішень вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами й діють до повного виконання сторонами зобов'язань за ними.
Тобто, підписавши зазначені протокольні рішення, сторони спору по суті погодили зміну порядку і строку проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу за Договором.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №2516 від 30.09.2015 (в редакції, що діяла на момент існування правовідносин між сторонами) затверджено "Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки", який установлює порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, що надходять за використаний природний газ від побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а також механізм розрахунку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки (далі - газопостачальні підприємства), нормативів перерахування коштів на поточні рахунки операторів газотранспортної та газорозподільних систем, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам (далі постанова НКРЕКП №2516 від 30.09.2015).
Згідно з пунктом 4 розділу 2 Алгоритму, газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи обумовлюють у відповідному договорі банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) без платіжних доручень з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ від категорій "населення" та "ТКЕ - населення", згідно з положеннями цього Алгоритму.
Відповідно до пункту 6 розділу 2 Алгоритму споживачі, які відносяться до категорій "населення" та "ТКЕ - населення" оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами.
Відповідно до пункту 1.2 Договору газ, що транспортується за договором, призначений для задоволення потреб населення та юридичних осіб, яким цей газ відпускається.
Підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 свідчить, що сторони фактично погодились, що оплата за природний газ за Договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень. Тим самим сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ відповідно до Договору.
Тобто, враховуючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27.11.2018 у справі №902/471/16 та від 18.09.2018 у справі №906/1075/17, у яких вирішено спір стосовно аналогічних правовідносин, як у даній справі.
Так, спір у справі №902/471/16, що переглядалась Верховним Судом, стосувався стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання відповідачем свого зобов'язання за договором з оплати отриманих послуг з транспортування природного газу за період липень-грудень 2015 року, січень -квітень 2016 року (п. 38 постанови від 27.11.2018 у справі №902/471/16).
У постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №902/471/16 зазначено, що у касаційній скарзі скаржник вказував, що частина заборгованості боржника була погашена за спільними протокольними рішеннями, а частина - власними коштами.
Так, у п. 18 вказаної постанови Верховного Суду зазначено, що відповідач сплатив позивачеві за надані за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами послуги в загальній сумі 26 164 532,24 грн: 12 043 689,20 грн, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача у порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, та 14 120 843,04 грн за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.
При цьому, у п. 58 постанови Верховного Суду зазначено, що, підписавши зазначені протокольні рішення, сторони спору по суті погодили зміну порядку і строку проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу за договором. У зв'язку з цим суд вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанцій, що, враховуючи спільні протокольні рішення, сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем, які виникли на підставі договору (п. 59 постанови Верховного Суду).
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Водночас, встановлені судом обставини щодо зміни порядку і строку проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу за Договором виключають застосування штрафних санкцій у вигляді пені, так само як і нарахування 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання і нарахувань інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наведених обставин, позов Акціонерного товариства «Укртрансгаз» не підлягає задоволенню.
Щодо заяви відповідача про зменшення неустойки, то вказана заява судом не розглядається з огляду на висновки суду щодо відсутності підстав для стягнення пені.
Стосовно заяви про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, суд зазначає, що відповідно до вимог ст.ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності за змістом ст. 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому, за приписами ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Разом з тим, з огляду на відсутність підстав для задоволення позову Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в тому числі щодо стягнення пені, відсутні і підстави для застосування позовної давності в цій частині.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 05.04.2019
Суддя Ю.В. Картавцева
