Справа №204/8017/17
Провадження №2/204/86/20
РІШЕННЯ
іменем України
21 грудня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючий суддя Книш А.В.,
секретарі судового засідання Олексієнко (Окунська) М.О.,
Шаповалова В.В.,
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
відповідача ОСОБА_5 ,
представника відповідача ОСОБА_6 ,
відповідача ОСОБА_7 ,
третьої особи приватного нотаріуса Зайченко І.А.,
представника третьої особи ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна, орган опіки та піклування виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради про визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу квартири, скасування рішень про державну реєстрацію прав, витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, остаточно просив визнати недійсним з моменту вчинення правочину договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , від 05 вересня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., зареєстрованого в реєстрі за №2064, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення: 36909829 від 05 вересня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1342927212101 на вказану квартиру за ОСОБА_7 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення: 38418914 від 29 листопада 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1342927212101 на вказану квартиру за ОСОБА_3 ; витребувати від відповідача ОСОБА_3 на користь позивача зазначену квартиру; позбавити відповідача ОСОБА_5 , яка діє у власних інтересах та як законний представник неповнолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , права користування зазначеною квартирою, шляхом виселення із квартири зазначених осіб, що є підставою для зняття їх з реєстрації місця проживання.
В підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на те, що їй на праві приватної власності належить вказана вище квартира, в якій вона зареєстрована з моменту народження, але останнім часом вона не проживає у спірній квартирі, оскільки проживає з чоловіком за іншою адресою, проте щонеділі навідується до квартири. Зазначає, що у травні 2017 року цю квартиру було пограбовано та викрадено документи, що підтверджують право власності на квартиру. Згодом, 02 грудня 2017 року позивачу зателефонувала сусідка та повідомила, що у квартирі знаходяться невідомі люди. Позивач приїхала до квартира, відкрила її власним ключем та дійсно побачила там невідомих людей у зв`язку з чим вона викликала поліцію. Вказує, що поки вона писала заяву про вчинення кримінального правопорушення, у квартирі були змінені всі замки та потрапити туди вона не змогла. Під час допиту слідчим осіб, які вселились у спірну квартиру, стало відомо, що 29 листопада 2017 року квартиру придбала невідома позивачу відповідач ОСОБА_3 у невідомого відповідача ОСОБА_7 , який начебто придбав її у позивача 05 вересня 2017 року. Однак, позивач зазначає, що ніяких договорів вона не підписувала та не укладала. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, до договору купівлі-продажу квартири від 05 вересня 2017 року додано підроблений паспорт на ім`я ОСОБА_1 . Незабаром 29 листопада 2017 року квартира була ще раз перепродана відповідачем ОСОБА_7 відповідачу ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що у вказаних договорах значно занижені ціни, що свідчить про їх удаваний характер. Також позивач вказує, що вона не знімалася з реєстраційного обліку та будь-яких довідок не отримувала, про що свідчить печатка в її паспорті. Але відповідачу ОСОБА_7 КП «Жилсервіс-2» ДМР було видано довідку №604, про те, що за адресою вказаної спірної квартири зареєстрованих не має. Потім відповідач ОСОБА_3 зареєструвала у спірній квартирі свою вагітну доньку відповідача ОСОБА_5 разом з неповнолітньою онукою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважає, що недійсність договору купівлі-продажу квартири від 05 вересня 2017 року є доведеною, а тому очевидно, що відповідачі займають квартиру самоуправно та вона має право витребувати її в порядку ст. 388 ЦК України від відповідача ОСОБА_3 , оскільки нерухоме майно вибуло з її володіння поза її волі внаслідок вчинення шахрайських дій невідомих осіб, підробки паспорта та викрадення документів. Крім того, їх родина забезпечена іншим житлом, наявним у їх власності. Враховуючи викладене, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2018 року заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позовузадоволено частково, а саме з метою забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 заборонено відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 .
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2018 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_12 про витребування доказів та витребувано: у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. копію нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 05 вересня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ; у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерину Юріївну копію нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 29 листопада 2017 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ; у Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області інформацію щодо документування паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також інформацію відносно того, кого було документовано паспортом серії НОМЕР_2 та копію заяви щодо видачі паспорту.
18 квітня 2018 року до суду надійшли пояснення представника третьої особи приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. ОСОБА_8 , в якому він вказав, що 05 вересня 2017 року приватним нотаріусом Зайченко І.А. на підставі свідоцтва про право власності на житло, довідки КП «Жилсервіс», витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та наданих нотаріусу оригіналів паспорту на ім`я ОСОБА_1 з діючою реєстрацією на адресу: АДРЕСА_2 , ідентифікаційного номеру НОМЕР_3 , а також оригіналу технічного паспорту, було укладено договір купівлі-продажу. При цьому, було додержано вимог ч.1 ст.215 та ст.203 ЦК України, а тому посилання позивача на недійсність правочину вважає безпідставними. Дії позивача він вважає незрозумілими та посилається на те, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, позивачем не надано.
19 квітня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_13 , в якому вона зазначила, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач не надала суду необхідних, належних та допустимих доказів, якими мотивує обставини, викладені у позовній заяві. Вказує, що відповідач ОСОБА_3 придбала спірне майно за відплатним договором купівлі-продажу, сплатила за нього грошові кошти, після чого відбулася передача майна. Підстав вважати продавця майна неналежним власником у відповідача ОСОБА_3 не було, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно був наявний запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 вересня 2017 року. Договір купівлі-продажу між відповідачами був укладений у відповідності до норм діючого законодавства, його не було розірвано або визнано судом недійсним, а тому вважає себе добросовісним набувачем квартири. Враховуючи викладене, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_12 про витребування доказів та зобов`язано приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірину Анатоліївну надати суду оригінал нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 05 вересня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , та зобов`язано приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерину Юріївну надати суду оригінал нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 29 листопада 2017 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .
25 травня 2018 року позивачем подано до суду відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_13 , згідно якого наголошує на тому, що нею було доведено факт відчуження спірної квартири відповідачу ОСОБА_7 від її імені на підставі недійсних документів, зокрема підробленого паспорта громадянина України. Таким чином, вона вважає, що майно вибуло з володіння поза її волі, а тому має право на відновлення свого права на нього. Крім того, зазначає, що вартість квартири за оскаржуваними правочинами значно занижена, а заборгованість по комунальним платежам відповідачами сплачено не було, що свідчить про удаваний характер правочину. Також вказує, що з реєстраційного обліку вона не знімалась, будь-яких довідок про зареєстрованих осіб не отримувала.
05 червня 2018 року до суду надійшли аналогічні раніше наданим пояснення представника третьої особи приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. ОСОБА_8 . Крім того, зазначив, що дійсно є зрозумілим, що оригінали документів надавала особа з аналогічним ПІБ, ІНН (тільки іншою фото та номером) і ніхто не стверджує, що ця особа діючий позивач. Вважає нікчемним посилання позивача на те, що на даний час за фактом протиправного заволодіння її квартирою є кримінальне провадження. Будь-яких належних доказів того, що були викрадені документи із спірної квартири і свідчать дійсність про їх використання шахраями при купівлі-продажу даної квартири з боку позивача не надано.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2018 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_12 про призначення судової почеркознавчої експертизи, призначено у справі судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження на час проведення експертизи.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2018 року провадження у цивільній справі поновлено.
31 жовтня 2018 року до суду надійшла відповідь позивача на пояснення третьої особи приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., в якій вона зазначила, що приватний нотаріус діє упереджено по відношенню до неї, не визнає її доводи, у той час як квартира була відчужена на підставі сфальшованих документів. Додатково посилалася на обставини, викладені у відповіді на відзив на позовну заяву.
25 листопада 2018 року представником третьої особи приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. ОСОБА_8 подано заперечення на відповідь позивача на пояснення третьої особи, згідно яких додатково зазначив, що висловлювання позивача є передчасними та нічим не підтвердженими. Також звертає увагу суду, що договір купівлі-продажу від 05 вересня 2017 року було укладено згідно зі ст.182 ЦК України на підставі наданих нотаріусу документів, вимоги ч.1 ст.215 та ст.203 ЦК України були додержані.
06 грудня 2018 року від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких вона зазначила, що нотаріус посвідчила договір купівлі-продажу нерухомого майна на підставі підробленого паспорту. Вказала додатково, що в копії цього паспорту була відсутня фотокартка, яка повинна вклеюватись при досягненні громадянином 25-річного віку, а тому він вважається недійсним.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2019 року заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі задоволено та з метою забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 заборонено Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та іншим особам уповноваженим здійснювати дії щодо реєстрації місця проживання та/або зняття з реєстрації вчиняти дії щодо реєстрації місця проживання та/або зняття з реєстрації будь-яких осіб за адресою: АДРЕСА_2 .
30 травня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_5 , в якому вона вказала, що заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та вважає, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження викладених у позові обставин. Зазначає, що вона та її діти не мають іншого житла, навіть права користування будь-яким іншим приміщенням, а також є внутрішньо-переміщеними особами, повертатися до м. Донецька вони не мають об`єктивної можливості. Крім того, на даний час встановлено, що крадіжка документів у позивача не мала місце, вона впродовж тривалого часу не зверталася до правоохоронних органів та не оформила дублікати вкрадених документів.
Також, 30 травня 2019 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вона заперечує проти задоволення позову. Вказує, що твердження позивача не відповідають дійсності, жодних доказів на підтвердження фактів, на які вона посилається, не надала. Факт підробки документу, на її думку, має бути встановлений в межах кримінального провадження. Також вважає, що позивач є причетною до шахрайських дій зі спірною квартирою, тому вона звернулася до Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.
10 червня 2019 року позивач подала відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3 , в якій вказала, що нею одразу було повідомлено про факт зникнення правовстановлюючих документів до Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області та за її заявою було відкрито кримінальне провадження. В рамках досудового розслідування кримінального провадження за заявою ОСОБА_3 вона подала заяву про залучення її як потерпілої, однак до теперішнього часу жодної інформації щодо стану розслідування кримінального провадження, а також залучення її як потерпілої до іншого кримінального провадження, позивачу не надходило. Доводи відповідача ОСОБА_3 , на думку позивача, спростовуються матеріалами справи.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2019 року задоволено частково клопотання представника позивача ОСОБА_12 про витребування доказів та зобов`язано Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надати наступну інформацію:
- щодо реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з наданням відомостей щодо дати реєстрації місця проживання за вказаною адресою кожного з перелічених осіб;
- довідки про склад сім`ї та реєстрацію осіб у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , станом на дату надання відповіді.
06 вересня 2019 року від відповідача ОСОБА_3 надійшли заперечення проти відповіді на відзив, в яких вона також наголошує на тому, що посилання позивача на викрадення у неї правовстановлюючих документів є безпідставним, доказів того, що вона зверталася до правоохоронних органів з приводу викрадення або підробки власного паспорту не надала. Також посилалася на ухилення позивача від явки на допит до слідчого та надання пояснень у кримінальному провадженні, відкритому за заявою відповідача ОСОБА_3
27 вересня 2019 року позивач подала відповідь на відзив відповідача ОСОБА_5 , в якій вказала, що доводи відповідача щодо того, що вона та її діти не мають жодного іншого житла, навіть права користування будь-яким іншим житлом є безпідставними, оскільки такі твердження спростовуються відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вважає, що в матеріалах справи достатньо у сукупності доказів, щоб можна було дійти висновку, що нерухоме майно вибуло з її володіння поза її волі внаслідок вчинення шахрайських дій невідомих осіб, підробки паспорта та викрадення документів.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2019 року в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_5 про зупинення провадження у справі відмовлено.
Позивач та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позов та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені в уточненій позовній заяві. Позивач додатково в судовому засіданні пояснила, що вкінці 2017 року вона прийшла додому та побачила, що зламаний замок та зникли документи у зв`язку з чим вона викликала поліцію. Влітку в неї було багато роботи та вона не займалася поновленням документів, з приводу того, що на квартиру потрібно накласти арешт їй ніхто не сказав. 02 грудня 2017 року їй зателефонувала сусідка та повідомила, що до її квартири вселилися нові жильці, але вона квартиру нікому не продавала, ОСОБА_7 не знає. Також в грудні 2017 року їй телефонували з ріелторського агентства та запропонували зустрітися, на зустрічі також були адвокат ОСОБА_6 , чоловік на ім`я ОСОБА_14 та директор. Вважає, що відповідачі повинні були здогадатися, що квартира продається незаконно, оскільки в ній були її речі.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов та додаткового пояснила, що в червні 2014 року вони переїхали до м.Дніпропетровськ і через ОLХ знайшли оголошення про продаж спірної квартири. Потім зателефонували ОСОБА_15 та домовилися про огляд квартири. Двері в квартиру відчиняв ОСОБА_16 . Квартира виглядала так, наче там ніхто не проживає. Потім вони підписали попередній договір, заплатили завдаток у розмірі 2000 доларів США. 27 листопада 2017 року приїхала відповідач ОСОБА_3 для укладення спірного основного договору та 29 листопада 2017 року такий договір було укладено у приватного нотаріуса Рички К.Ю., якій також були надані довідки про відсутність зареєстрованих осіб у квартирі. Потім вони почали заселятися до квартири, сусідка почала запитувати у них хто вони такі, викликали поліцію та приїхала позивач і сказала, що вона є власником квартири. ОСОБА_16 , який є братом відповідача ОСОБА_7 , потім пояснював, що до нього зверталася молода жінка і просила купити квартиру. Вважає, що відповідач ОСОБА_3 є добросовісним набувачем квартири. На її думку, саме бездіяльність позивача призвела до ситуації, що склалася, невідомим залишається та обставина, якщо квартиру грабували, то яким чином у ОСОБА_7 та ОСОБА_17 опинилися ключі від квартири.
Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Ремез К.І. заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі, пояснила, що відповідач ОСОБА_3 через ріелтора шукала квартиру, в результаті чого у нотаріуса був укладений спірний договір купівлі-продажу квартири. Під час укладення угоди був присутній власник квартири. Потім через деякий час з`явився власник квартири позивач і повідомила, що не продавала спірну квартиру. Також представник відповідача ОСОБА_6 просила суд не враховувати як доказ висновок експерта №28/1.1/495 від 04 вересня 2018 року, оскільки він проведений на підставі спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05 вересня 2017 року, на останній сторінці якого приватний нотаріус Зайченко І.А. посвідчила, що нею встановлено належність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_3 , а тому даний доказ не має відношення до даної справи. Крім того, представник відповідача ОСОБА_6 просила виключити з числа доказів висновок про результати перевірки інформації від 15 травня 2017 року, що міститься на аркуші справи №13 тому першого, оскільки він ніким не підписаний.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні надала пояснення аналогічні наданими нею письмовим поясненням, проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі. Пояснила, що вона з відповідачем ОСОБА_9 є переселенцями з м.Горлівка та приблизно в середині листопада 2017 року її донька відповідач ОСОБА_5 повідомила, що знайшла в м.Дніпро квартиру, яка її влаштовувала. Впевнена, що сусідка ОСОБА_18 повідомила позивача проте, що спірну квартиру постійно оглядали люди для купівлі, натомість позивач не вчиняла жодних дій і тільки після того, як вона уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_7 позивач звернулася до поліції. Виникає питання, звідки у представника продавця ОСОБА_19 були ключі, адже при оглядах квартири замки на дверях ні в тамбурі, ні в квартирі ніхто не зламував, а відкривали ключами, що також підтверджується наданим нею висновком експерта. Позивач повинна була звернутися до БТІ із заявою про втрату документів на право власності, внести відповідну інформацію в Реєстр прав власності на нерухоме майно, щоб запобігти відчуженню майна та отримати дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно, тобто використати всі наявні можливості надані державою для того, щоб запобігти відчуженню майна, а саме мала можливість накласти заборону на відчуження майна через суд, або звернутись до поліції чи державного реєстратора нотаріуса, який тимчасово на 10 дів накладає заборону на відчуження майна. Вважає, що позивач була знайома з ОСОБА_20 до її угоди, перебувала у шахрайській змові з ним та ОСОБА_7 і особисто передала ключі та документи їм від квартири. Відповідач ОСОБА_3 зазначає, що вона є добросовісним набувачем, якого позивач хоче ошукати і виселити з квартири відповідача ОСОБА_5 з її малолітніми дітьми на вулицю.
Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Іванова В.М. в судовому засіданні також просила відмовити у задоволенні позовних вимог, просила врахувати, що у відповідача ОСОБА_3 під час укладення спірного договору не було жодних сумнівів, позивач з`явилася лише після вселення, документи на квартиру вона не втрачала, до поліції не зверталася. Крім того, відповідач ОСОБА_3 є переселенцем та витратила всі кошти придбавши спірну квартиру.
Відповідач ОСОБА_9 повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань не подавав.
Відповідач ОСОБА_7 , якого також було допитано як свідка, в судовому засіданні визнав позовні вимоги, оскільки його викликали до поліції у зв`язку з чим він думає, що перша угода була незаконною. Пояснив, що приблизно в 2018 році до нього звернувся його брат ОСОБА_16 та попросив оформити на себе спірну квартиру, оскільки на своє ім`я він не міг оформити право власності, так як має боргові зобов`язання. Коли у нотаріуса відбувалося посвідчення договору, він думав, що купляє квартиру в її власника.
Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. в судовому засіданні пояснила, що вона дійсно посвідчувала спірний договір купівлі-продажу та дотримувалася всіх вимог діючого законодавства, нею було перевірено паспорт. Будь-яких сумнівів під час посвідчення договору в неї не було. Зазначила, що ОСОБА_7 був лише один раз в неї, а саме під час посвідчення спірного договору купівлі-продажу, а позивач ОСОБА_1 їй не знайома.
Представник третьої особи приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. адвокат Корольков М.В. в судовому засіданні підтримав раніше надані ним письмові пояснення.
Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка К.Ю. повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася. До початку судового засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Чечелівської районної у місті Дніпрі ради повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Суд,вислухавши позивача,представника позивача ОСОБА_2 ,відповідача ОСОБА_3 ,представника відповідача ОСОБА_3 адвокатаІванову В.М., відповідача ОСОБА_5 ,представника відповідача ОСОБА_5 адвокатаРемез К.І.,відповідача ОСОБА_7 ,третю особуприватного нотаріусаЗайченко І.А. та їїпредставника ОСОБА_8 ,свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , а також дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.
Позивач, відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 12 травня 2009 року КЖЕП «Південне», була власником квартири АДРЕСА_1 , та з 08 червня 2007 року зареєстрована за вказаною адресою (т.1 а.с.103-104,116,184).
15 травня 2017 року позивач зверталася до Чечелівського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області із заявою про втрату приватизаційного листа і технічного паспорту на квартиру та 17 травня 2017 року її повідомлено, що її звернення зареєстровано до ЖЄО №9715 від 15 травня 2017 року та те, що проведені заходи, направлені на місцезнаходження документів, позитивного результату не дали (т.1 а.с.12).
Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., зареєстрованого в реєстрі за №2064, ОСОБА_1 передала ОСОБА_7 у власність квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.99-100).
Під час посвідчення вказаного договору купівлі-продажу від 05 вересня 2017 року приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. було надано паспорт на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданий 29 травня 2007 року Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області. Однак, з листа Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за вих.№1201.4.1-4432/1201.2-18 від 21 березня 2018 року встановлено, що позивач документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 29 травня 2007 року Красногвардійським РВ Дніпропетровського МУ УМВС України в Дніпропетровській області, а паспортом серії НОМЕР_2 , виданий 03 січня 1997 року Красногвардійським РВ Дніпропетровського МУ УМВС України в Дніпропетровській області, документована ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та такий паспорт значиться, як втрачений (т.1 а.с.107,166).
Також 05 вересня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. було зареєстроване право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за відповідачем ОСОБА_7 , номер запису про право власності: 22168111 (т.1 а.с.118).
В подальшому відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 29 листопада 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №6445, відповідач ОСОБА_7 передав у власність відповідачу ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.133).
29 листопада 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю. зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за відповідачем ОСОБА_3 , номер запису про право власності: 23639459 (т.1 а.с.15-18).
На час укладення спірного договору купівлі-продажу квартири від 29 листопада 2017 року відповідач ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_9 , який в своїй нотаріально посвідченій заяві підтвердив, що гроші, які витрачаються на придбання квартири АДРЕСА_1 , є їх спільною сумісною власністю та зазначена квартира також буде об`єктом права спільної сумісної власності, що набувається ними під час шлюбу (т.2 а.с.140).
11 грудня 2017 року за заявою позивача Чечелівським відділенням поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про те, що невідома особа шахрайським шляхом заволоділа квартирою позивача за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим було зареєстроване кримінальне провадження №12017040680002604 за ч.1 ст.190 КК України (т.1 а.с.182).
Також в провадженні СВ Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №20180406800000066 від 10 січня 2018 року за ч.1 ст. 190 КК України з приводу того, що 29 листопада 2017 року за адресою: АДРЕСА_4 , невстановлена особа шахрайським способом заволоділа квартирою АДРЕСА_5 за вищевказаною адресою, яка згідно договору купівлі-продажу НМТ 959239, належить заявнику відповідачу ОСОБА_3 (т.4 а.с.5).
З листа старшого слідчого Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Покаленка М.С. №45.6/103 від 05 листопада 2019 року вбачається, що згідно Журналу єдиного обліку Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, звернень від ОСОБА_1 за фактами пограбування та викрадення документів на квартиру АДРЕСА_1 до відділення поліції не надходило (т.4 а.с.5).
Згідно висновку експерта №28/1.1/495 від 04 вересня 2018 року, рукописний запис « ОСОБА_1 » та підпис від імені ОСОБА_1 у договорі купівлі-продажу від 05 вересня 2017 року, посвідченому приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., зареєстрованому в реєстрі за №2064 та укладеному між громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (т.2 а.с.3-9).
З висновку експерта №24/4.2/659 від 23 червня 2018 року, складеного в межах кримінального провадження №20180406800000066 від 10 січня 2018 року, вбачається, що на накладному замку з сувальдним механізмом, наданому 07 червня 2018 року ОСОБА_3 , встановлена наявність пошкодження у вигляді відсутності ручки (баранця) для відмикання замку зсередини. Будь-які інші пошкодження на вказаному замку відсутні. На наданому на дослідження накладному замку з циліндровим механізмом пошкодження відсутні. Пошкодження у вигляді відсутності ручки для відмикання замку зсередини, на накладному замку зсередини, на накладному замку з сувальдним механізмом, було утворене, ймовірно в результаті розламу стрижня ручки в процесі експлуатації. На наданих на дослідження двох накладних замках сліди зламу відсутні. Накладний замок з циліндровим механізмом надійшов на дослідження у справному стані. Накладний замок з сувальдним механізмом надійшов на дослідження у несправному, але працездатному стані. Несправність накладного сувальдного замку полягає у розламі та відсутності ручки для відкривання замку зсередини. На наданих для дослідження накладних замках сліди дії стороннім предметом відсутні. Вказані замки могли бути відімкнуті штатним ключем, ключем дублікатом або підібраним ключем. Відповісти на питання в категоричній формі не представляється можливим, так як всі вище перераховані предмети залишають однотипні сліди (т.3 а.с.124-135).
Відповідач ОСОБА_5 з 30 листопада 2018 року, а також її неповнолітні діти ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30 листопада 2018 року та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 09 квітня 2019 року проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (т.2 а.с.124-126, 149,152, т.3 а.с.214-215,241).
Свідок ОСОБА_22 , яка є сусідкою позивача та на даний час сусідкою нових жильців спірної квартири, в судовому засіданні пояснила, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , до 2016 року постійно жила лише позивач. Одного разу покійна сусідка з квартири АДРЕСА_6 їй повідомила, що в квартирі АДРЕСА_5 зламали замок та винесли документи. Потім в кінці 2016 року на початку 2017 року до даної квартири заселилися нові жильці: відповідач ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_5 , двоє дітей та батько дітей, вони підключали газ та яких наразі виселяють через викрадені документи. Сторонніх людей в будинку вона ніколи не бачила.
Допитана в якості свідка ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснила, що проживає в квартирі АДРЕСА_7 та знає, що позивач завжди проживала в квартирі АДРЕСА_5 даного будинку з народження. В 2017 році вона дізналася в під`їзді, що в квартирі АДРЕСА_5 міняють двері, оскільки ОСОБА_29 начебто продала квартиру. Напередодні опалювального сезону вона бачила ОСОБА_30 , яка йшла до своєї квартири та в розмові повідомила їй, що постійно не проживає в квартирі, так як не має такої необхідності. На даний час в квартирі живіть відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , дитина та високий хлопець. Їй позивач розповідала, що вона не продавала квартири та те, що пропали документи на квартиру.
Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснив, що проживає в квартирі АДРЕСА_8 та є сусідом позивача, вони мають спільний тамбур. Якось в кінці 2017 року чи 2018 року його якийсь чоловік попросив відремонтувати замок в тамбурі, що він і зробив. Він поміняв замок, один ключ був для ОСОБА_31 , інший ключ віддали йому. Чи була ОСОБА_29 того дня з цим чоловіком він не пам`ятає. Також свідок повідомив, що бачив як до квартири приходили інші люди дивитися її, хто їм відчиняв квартиру не бачив. Від своєї покійної дружини знав, що позивач їй казала, що її квартиру зламували та те, що вона збирається продавати квартиру. На даний час в квартирі АДРЕСА_5 проживають відповідачі, а саме сім`я ОСОБА_32 .
Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні повідомив, що працює виконуючим директором агентства нерухомості «Ексклюзив» та познайомився з відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що вони восени 2017 року звернулися до їх спеціаліста ОСОБА_33 з приводу купівлі спірної квартири. Зі сторони продавця був представник агентства ОСОБА_16 . Попередній та основний договір було укладено за участі власника квартири, ОСОБА_34 казав, що це його брат. Потім клієнти повідомили, що угода є нелегальною та агентство повернуло гроші за надані послуги. Також повідомив, що перевірку робили через приватного нотаріуса ОСОБА_35 .
Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні повідомила, що працює ріелтором в агентстві нерухомості «Ексклюзив-нерухомості» та приблизно в листопаді 2017 року до неї звернулися відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з приводу купівлі квартири АДРЕСА_1 . Вони домовилися про огляд квартири, яку їм пропонував ОСОБА_36 та в якого були ключі. На огляді об`єкта були: вона, відповідач ОСОБА_5 , її друг та ОСОБА_16 . Крім відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були й інші бажаючі купити квартиру. Під час укладення угоди був присутній власник квартири брат ОСОБА_34 .
Допитаний в якості свідка ОСОБА_27 в судовому засіданні пояснив, що є директором агентства «Ексклюзив-Нерухомості» та приблизно в жовтні 2017 року до агентства звернулася відповідач ОСОБА_5 з приводу купівлі квартири в будинку АДРЕСА_4 . Про цей об`єкт агентство знало від ОСОБА_19 . Пізніше вони дізналися, що власником квартири є інша особа, тобто перший власник казав, що не продавав квартиру. ОСОБА_16 щодо даної ситуації їм пояснював, що нічого не знав, але вже потім вони дізналися про негативну репутацію останнього.
Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснив, що в 2017 році йому зателефонувала дівчина на ім`я ОСОБА_29 , сказала, що знайшла його телефон в інтернеті як ріелтора та запропонувала зустрітися. Вони зустрілися за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_29 відкрила квартиру, він зробив фотографії квартири та вона сказала, що за тиждень хоче продати дану квартиру. Він озвучив вартість квартири в розмірі 18000-19000 доларів США. Ввечері на його прохання ОСОБА_29 скинула йому фото документів на квартиру. Потім він запропонував їй 14000 доларів США за квартиру на що вона погодилася. Він перевірив документи, скинувши їх знайомому нотаріусу, на що остання сказала йому, що квартира «чиста». Потім він позичив гроші у знайомого ОСОБА_37 , попросив брата оформити квартиру на себе, оскільки в подальшому хотів її перепродати, та зустрілися у нотаріуса все оформити. В подальшому він почав показувати квартиру клієнтам, які йому пропонувала його знайома, та врешті її купила відповідач ОСОБА_5 . Весь цей час він користувався ключами, які йому надав перший власник. Отримані за продаж квартири гроші він віддав тій особі, в якої він брав у борг. Потім його запросили до поліції і пояснили всі ці обставини з приводу яких виник спір. Що по квартирі були борги він не знав, потім йому прийшлося їх сплачувати. Під час укладення угоди він не знав, що вона незаконна. Коли в поліції показували фото з копії паспорту справжньої ОСОБА_38 , він встановив, що це була не та особа, яка була присутня під час укладення спірної угоди.
Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги в частині визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , від 05 вересня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., зареєстрованого в реєстрі за №2064, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , судом враховується наступне.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Частиною третьою статті 640 ЦК України передбачено, що договір,що підлягаєнотаріальному посвідченню,є укладенимз днятакого посвідчення.
За правилами статті 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Частиною третьою статті 209 ЦК України визначено, що нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
У разі ж якщо сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що: «такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».
Оскільки досліджені судом докази в сукупності свідчать про те, що при укладенні самого договору купівлі-продажу від 05 вересня 2017 року як власник відчужуваного майна діяв не позивач, а інша невідома особа, а також враховуючи, що безпосереднє підписання договору позивачем не здійснювалося, на користь чого свідчить висновок експерта про виконання наявних в договорі підписів від імені продавця не ОСОБА_1 , такий договір не є укладеним, а тому у задоволенні позову в частині визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., зареєстрованого в реєстрі за №2064, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , слід відмовити, оскільки такий договір є нікчемним.
Вирішуючи позовні вимоги в іншій частині судом враховується наступне.
Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України (Постанова Верховного Суду України, 17.12.14 (провадження № 6-140цс14).
Відповідно до п. 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено, що внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні/скасуванні відповідних записів, виключно у випадках, передбачених законом.У Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав.
Оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05 вересня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., зареєстрований в реєстрі за №2064, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , є нікчемним, з цих підстав підлягає скасуванню державна реєстрація прав власності за відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на спірну квартиру, а тому позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36909829 від 05 вересня 2017 року, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1342927212101, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 , та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення: 38418914 від 29 листопада 2017 року, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка К.Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1342927212101, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , підлягають задоволенню.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
У частині першою статті 319 ЦК України зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.
Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).
Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частиною першою статті 388 ЦК України закріплено право власника на витребування майна від добросовісного набувача у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до вимог статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Враховуючи, що спірна квартира вибула із власності позивача поза її волею, позовні вимоги про витребування від відповідача ОСОБА_3 на користь позивача квартири АДРЕСА_1 також підлягають задоволенню.
Крім того, враховуючи вищевказані підстави, підлягають задоволенню й позовні вимоги про виселення відповідача ОСОБА_5 та її дітей ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , зі спірної квартири, яких відповідач ОСОБА_3 вселила до спірної квартири після укладення 29 листопада 2017 року договору купівлі-продажу спірної квартири з відповідачем ОСОБА_7 , оскільки правомірність проживання таких осіб у спірній квартирі відсутня.
Будь-яких інших доказів щодо правомірного проживання відповідача ОСОБА_5 та її дітей у спірній квартирі суду не надано.
Заперечення відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та їх представників проти врахування судом висновку експерта №28/1.1/495 від 04 вересня 2018 року щодо проведеного експертного почеркознавчого дослідження, судом не враховуються, оскільки відповідачі та їх представники інших належних та допустимих доказів на спростування вказаного доказу суду не надали, а тому підстави не враховувати цей письмовий доказ відсутні.
Також судом не враховуються доводи відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та їх представників з приводу того, що вказаний висновок експерта суду не слід враховувати, оскільки він проведений на підставі спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05 вересня 2017 року, на останній сторінці якого приватний нотаріус Зайченко І.А. посвідчила, що нею встановлено належність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_3 , що є предметом договору, оскільки саме на підставі даного договору купівлі-продажу, оригінал якого був досліджений у судовому засіданні, було зареєстровано право власності за відповідачем ОСОБА_7 та такі відомості не впливають на встановлені судом фактичні обставини.
Крім того, судом не враховуються доводи відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та їх представників з приводу того, що саме з вини позивача відбулося відчуження спірної квартири, яка, зокрема, не зверталася до уповноважених органів для відновлення втрачених документів, до поліції та перебувала у шахрайській змові з відповідачем ОСОБА_7 , оскільки належних та допустимих доказів того, що саме з вини позивача чи з її волі відбулося відчуження спірної квартири відповідачу ОСОБА_7 суду не надано.
До того ж, з висновку експерта №24/4.2/659 від 23 червня 2018 року, складеного в межах кримінального провадження №20180406800000066 від 10 січня 2018 року, зокрема встановлено, що надані на експертизу замки могли бути відімкнуті як штатним ключем, так і ключем дублікатом або підібраним ключем. Відповісти на питання в категоричній формі не представляється можливим, так як всі вище перераховані предмети залишають однотипні сліди (т.3 а.с.124-135).
Підсумовуючи викладене, з досліджених в судовому засіданні доказів не підтверджено факту відчуження спірної квартири з вини позивача та перебування останньої в шахрайській змові з відповідачем ОСОБА_7 чи будь-якими іншими особами.
Інші доводи відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та їх представників також висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи інтереси відповідача ОСОБА_3 як добросовісного набувача, суд звертає увагу, що відповідно до статі 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
За таких обставин відповідач ОСОБА_3 не позбавлена можливості звернутися з відповідним позовом до ОСОБА_7 , який відчужив їй спірну квартиру, про відшкодування збитків.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем пред`являючи даний позов до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 11085,20 грн (1920+360+6500+768,40+768,40+768,40), з яких розподілу між сторонами, враховуючи зміст позовних вимог за уточненими позовними вимогами, підлягає 10445,20 грн (640+7500+768,40+768,40+768,40) (т.1 а.с.1,45,54, т.2 а.с.164-166).
Крім того, позивачем за проведення експертизи у справі було понесено витрати у розмірі 900,48 грн (т.1 а.с.252).
Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі по 2676,42 грн ((7500+768,40+768,40+768,40+900,48)/4) з кожного.
З приводу клопотання позивача про повернення суми переплаченого нею судового збору за подання клопотання про призначення експертизи у розмірі 352,40 грн, за подання якого нею було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, в той час, коли сплата судового збору, на її думку, за клопотання про проведення експертизи становить 352,40 грн, судом враховується, що ані Цивільним процесуальним кодексом України, ані Законом України «Про судовий збір» не передбачено сплату судового збору за подання вказаного клопотання, а клопотання про забезпечення доказів під час розгляду даної справи судом не вирішувалося (т.1 а.с.190). З даних причин інша частина сплаченого позивачем судового збору за подання клопотання про призначення експертизи не підлягає розподілу між сторонами.
Отже, щодо решти суми сплаченого судового збору судом враховуються вимоги ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Так пунктом 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Отже, решта суми сплаченого судового збору поверненню судом позивачу не підлягає, оскільки на час розгляду справи у суду відсутнє відповідне клопотання позивача про повернення судового збору з належним правовим обґрунтуванням у зв`язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Також судом враховується, що у позивача відсутні перешкоди для звернення до суду з відповідним клопотанням про повернення судового збору пізніше.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна, орган опіки та піклування виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради про визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу квартири, скасування рішень про державну реєстрацію прав, витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення задовольнити частково.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36909829 від 05 вересня 2017 року, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1342927212101, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 .
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення: 38418914 від 29 листопада 2017 року, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка К.Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1342927212101, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .
Витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Виселити ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі по 2676 (дві тисячі шістсот сімдесят шість) гривень 42 (сорок дві) коп. з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач: ОСОБА_9 , місце проживання: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Відповідач: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.20/155.
Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Барикадна, буд.21А.
Третя особа Орган опіки та піклування Чечелівської районної у місті Дніпрі ради, місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Пушкіна, буд. 65, ідентифікаційний код 04052488.
Повне рішення складено 30 грудня 2020 року.
Головуючий:
