Ухвала
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 204/8017/17
провадження № 61-2320св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна, орган опіки та піклування виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна, орган опіки та піклування виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради, про визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу квартири, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2020 року у складі судді Книш А. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2022 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточнивши який, просила визнати недійсним з моменту вчинення правочину договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05 вересня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а саме квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., зареєстрований в реєстрі за № 2064; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 36909829 від 05 вересня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1342927212101, на вказану квартиру за ОСОБА_2 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38418914 від 29 листопада 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1342927212101, на вказану квартиру за ОСОБА_3 ; витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 спірну квартиру; позбавити ОСОБА_5 , яка діє у своїх інтересах та як законний представник неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , права користування зазначеною квартирою шляхом виселення їх із цієї квартири, що є підставою для зняття їх з реєстрації місця проживання.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 указувала на те, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , в якій вона зареєстрована з моменту свого народження, однак останнім часом проживає разом із чоловіком за іншою адресою. У травні 2017 року її квартиру було пограбовано та викрадено документи, що підтверджують її право власності на цю квартиру.
02 грудня 2017 року сусідка повідомила її про те, що у квартирі знаходяться невідомі люди. Приїхавши до квартири, позивач відкрила її власним ключем, побачила там невідомих людей та викликала поліцію. ОСОБА_1 вказувала, що, поки вона писала заяву про вчинення кримінального правопорушення, у квартирі були замінені всі замки.
Під час допиту слідчим осіб, які вселилися до спірної квартири, стало відомо, що 29 листопада 2017 року її квартиру придбала ОСОБА_3 у ОСОБА_2 , який начебто 05 вересня 2017 року придбав її у позивача, хоча вона ніяких договорів не підписувала та не укладала.
Згідно з матеріалами кримінального провадження до договору купівлі-продажу спірної квартири від 05 вересня 2017 року додано підроблений паспорт на ім`я ОСОБА_1 . 29 листопада 2017 року ОСОБА_2 продав квартиру ОСОБА_3 .
Позивач указувала, що хоча з реєстраційного обліку у спірній квартирі вона не знімалася та будь-яких довідок не отримувала, КП «Жилсервіс-2» ДМР видало ОСОБА_2 довідку № 604 про те, що за адресою спірної квартири зареєстрованих осіб не має. ОСОБА_3 зареєструвала у спірній квартирі свою вагітну доньку ОСОБА_5 разом з неповнолітньою онукою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Уважаючи, що нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза її волею, унаслідок вчинення невідомими особами шахрайських дій, зокрема, підробки паспорта та викрадення документів, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 21 грудня 2020 року позов задовольнив частково. Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 36909829 від 05 вересня 2017 року, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1342927212101, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38418914 від 29 листопада 2017 року, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою К. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1342927212101, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 . Витребував від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Виселив ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржуваний договір купівлі-продажу є неукладеним, тому визнання його недійсним є неналежним способом захисту.Спірна квартира вибула з власності позивача поза її волею шляхом відчуження особою, яка не мала права відчужувати спірне майно, тому наявні правові підстави для витребування цієї квартири від останнього набувача та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на цю квартиру. Ураховуючи, що не було і волевиявлення ОСОБА_1 на вселення та проживання у спірній квартирі інших осіб, задоволенню підлягають і вимоги позивача про виселення відповідачів з цієї квартири.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 26 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 09 лютого 2022 року, ОСОБА_3 просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2020 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 та постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 2-4652/11.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_3 зазначає про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції застосував формальний підхід до вирішення справи, не надав оцінки доводам сторін, про що свідчать письмові докази, на які вона посилалася, які суд залучив до матеріалів справи лише частково і підшив до справи хаотично, без сенсу та не за змістом, тим самим виключив можливість дослідити та оцінити всі її доводи та докази.
Суд першої інстанції в основу рішення поклав докази, які є недостовірними в силу дефектності їхньої форми та змісту, про що представник ОСОБА_5 - адвокат Ремез К. І. зробив відповідні заяви на стадії дослідження письмових доказів.
ОСОБА_1 була знайома із ОСОБА_8 до укладення угоди з ОСОБА_3 , про це вона дізналася під час його допиту в поліції. Він заявив, що ключі від спірної квартири були і в сусідки, ОСОБА_9 , оскільки вона ходила до квартири годувати кота, що підтвердила і сама ОСОБА_1 . Маючи можливість відновити документи на право власності, з травня до грудня 2017 року ОСОБА_1 нічого не зробила, оскільки мала інші наміри. Документи не були викрадені, бо квартиру ніхто не грабував, що підтверджує трасологічна експертиза замків вхідних дверей, виконана у рамках кримінального розслідування за фактом звернення ОСОБА_3 . До поліції за фактом пограбування ОСОБА_1 не зверталась, наряд поліції на місце злочину за фактом незаконного проникнення до квартири сторонніх осіб теж не викликала, оголошення в газету та ЗМІ про втрату документів на квартиру не давала, арешт на квартиру через нотаріуса або поліцію не накладала. Усе вказує на те, що ОСОБА_1 свідомо робила все, щоб квартира була продана, а потім повернена їй через суд.
ОСОБА_3 разом із донькою, ОСОБА_5 , вжили всіх можливих заходів щодо перевірки законності правочину, проте тепер сплативши шахраям всі наявні у них кошти, мають право лише на теоретичне відшкодування збитків, а не на повернення сплачених коштів.
Рішення суду про позбавлення ОСОБА_3 майна без будь-якої можливості компенсації покладає на неї надмірний тягар поновлення порушених прав, який не мав би місця за наявності надійного механізму, створеного державою, для перевірки покупцем нерухомості як особи продавця, так і законності попередніх правочинів із квартирою.
24 травня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, який мотивований законністю і обґрунтованістю рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Зазначаючи про обставини набуття квартири, ОСОБА_3 лише поміж рядків згадує про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Головною метою касаційної скарги є зупинення виконання рішення районного суду та продовження чинити опір ОСОБА_1 у розпорядженні своєю власністю. ОСОБА_3 розповідає, як вона з чоловіком назбирали на спірну квартиру, проте замовчує, що родина ОСОБА_10 має у власності аж 15 га землі, приватні житлові будинки і квартири (докази містяться в матеріалах справи).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
21 квітня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 12 травня 2009 року на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 , в якій вона зареєстрована з 08 червня 2007 року.
15 травня 2017 року ОСОБА_1 зверталася до Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про втрату приватизаційного листа і технічного паспорта на спірну квартиру.
17 травня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що її звернення зареєстровано до ЖЄО від 15 травня 2017 року № 9715, а проведені заходи, направлені на місцезнаходження документів, позитивного результату не дали.
05 вересня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого позивач передала ОСОБА_2 у власність спірну квартиру.
Під час посвідчення вказаного договору купівлі-продажу приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. було надано паспорт на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданий 29 травня 2007 року Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області.
Згідно з інформацією, викладеною в листі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 21 березня 2018 року № 1201.4.1-4432/1201.2-18, ОСОБА_1 видано 29 травня 2007 року Красногвардійським РВ Дніпропетровського МУ УМВС України в Дніпропетровській області паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , а паспорт серії НОМЕР_1 було видано Красногвардійським РВ Дніпропетровського МУ УМВС України в Дніпропетровській області 03 січня 1997 року ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак він значиться як втрачений.
29 листопада 2017 року ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу продав спірну квартиру ОСОБА_3 , за якою цього ж дня зареєстроване право власності на цю квартиру.
11 грудня 2017 року за заявою позивача Чечелівський ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про те, що невідома особа шахрайським шляхом заволоділа квартирою позивача за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим зареєстровано кримінальне провадження № 12017040680002604 за частиною першою статті 190 КК України.
У провадженні СВ Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження від 10 січня 2018 року № 20180406800000066 за частиною першою статті 190 КК України з приводу того, що 29 листопада 2017 року невстановлена особа шахрайським способом заволоділа спірною квартирою, яка згідно з договором купівлі-продажу НМТ 959239 належить заявнику ОСОБА_3 .
До Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області звернень від ОСОБА_1 за фактами пограбування та викрадення документів на вказану квартиру до відділення поліції не надходило (лист старшого слідчого області Покаленка М. С. від 05 листопада 2019 року № 45.6/103).
Згідно з висновком експерта від 04 вересня 2018 року № 28/1.1/495 рукописний запис « ОСОБА_1 » та підпис від імені ОСОБА_1 у договорі купівлі-продажу від 05 вересня 2017 року, укладеному між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , виконані не ОСОБА_1 .
У спірній квартирі проживають та зареєстровані ОСОБА_5 та її неповнолітні діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30 листопада 2018 року і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 09 квітня 2019 року.
2. Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від
висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Усталеним у судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.
В ЦК України визначений підхід, за якого оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Згідно з частиною першою статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК України).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що лише підписання правочину саме його сторонами, свідчить про дотримання ними письмової форми договору. Не підписання ж правочину однією із його сторін, свідчить про недотримання як письмової форми договору, так і, відповідно, вимог закону щодо нотаріального посвідчення правочину, укладеного саме між указаними в ньому сторонами, наслідком чого є нікчемність такого правочину.
У цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила, зокрема, визнати недійсним договір купівлі-продажу її квартири, вказуючи, що вона цей договір не підписувала, що, на думку колегії суддів, з огляду на встановлення судами факту його не підписання позивачем як стороною правочину, свідчить про нікчемність оспорюваного договору відповідно до частини першої статті 220 ЦК України.
Висновку про нікчемність договору купівлі-продажу нерухомого майна за схожих правовідносин Верховний Суд дійшов у постанові від 22 червня 2022 року у справі № 335/8468/18.
Проте у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 761/21897/16-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 727/8771/17, від 05 жовтня 2022 року у справі № 759/1692/18 Верховний Суд виклав інші висновки у подібних правовідносинах, зокрема, що наслідком не підписання стороною правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, є його неукладеність.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що вирішення правового питання щодо наслідків не підписання договору його стороною (з урахуванням наведених правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах), потребує необхідності формування єдиної правозастосовчої практики, що підлягає вирішенню об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у правовідносинах. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 761/21897/16-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 727/8771/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 759/1692/18.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного наявні підстави для передання справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна, орган опіки та піклування виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради, про визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу квартири, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2022 року передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов
