Ухвала
23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 192/1855/17
провадження № 61-10270ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В.М.,
розглянув касаційну скаргу Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування розпорядження сільського голови, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та просила суд поновити її на роботі, зобов`язати відповідача виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 93 361,06 грн та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження сільського голови Микільської сільської радиСолонянського району Дніпропетровської областіКопильцова В. М. від 18 вересня 2017 року № 158 про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючої обов`язки спеціаліста ІІ категорії (землевпорядника) Микільської сільської радиСолонянського району Дніпропетровської області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючої обов`язки спеціаліста ІІ категорії (землевпорядника) Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області з 18 вересня 2017 року.
Стягнуто з Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської областіна користь ОСОБА_1 6 196,05 грн заборгованості із заробітної плати за період з лютого 2016 року до вересня 2017 року, 80 968,96 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19 вересня 2017 року до 19 листопада 2019 року, 1 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 88 165,01 грн.
Стягнуто з Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 8 236,80 грн у рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи, 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього в рахунок відшкодування судових витрат - 14 236,08 грн.
Стягнуто з Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області на користь держави 1 920,00 грн судового збору.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючої обов`язки спеціаліста ІІ категорії (землевпорядника) Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2020 року залишено без змін.
У липні 2020 року Микільська сільська рада Солонянського району Дніпропетровської області звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року.
Положенням пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України закріплено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Однак, таке право на касаційне оскарження не є абсолютним та безумовним, скаржник зобов`язаний обґрунтувати причини такого звернення, що дозволяють ініціювати проведення судового розгляду справи в третій раз.
Так, у положенні частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, акцентується увага на тому, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.
Всі мотивування особи, яка подає касаційну скаргу, вже були предметом розгляду в судах двох інстанцій і не потребують додаткового перегляду.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК Українирозташована у розділі«Загальні положення» цього Кодексу, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
При цьому суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи, ціну позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, значення справи для сторін і суспільства.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для обов`язкового скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що судові рішення, які оскаржуються, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування розпорядження сільського голови, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
В. М. Сімоненко
