У Х В А Л А
13 грудня 2018 року
м. Київ
Справа № 192/1855/17
Провадження № 14-569цс18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н.П.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_3 до Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, в якому просила: визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області від 19 вересня 2017 року про звільнення її з посади виконуючого обов'язки спеціаліста ІІ категорії землевпорядника Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та поновити на зазначеній посаді; стягнути з відповідача на власну користь 6 тис. 196 грн 05 коп. заборгованості із заробітної плати, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 вересня 2017 року до 10 листопада 2017 року та 10 тис. моральної шкоди, витрати на правову допомогу в розмірі 6 тис. грн.
Позовну заяву мотивувала тим, що 09 червня 2015 року між нею та Микільською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області укладено контракт, відповідно до умов якого її прийнято на роботу виконуючого обов'язки спеціаліста ІІ категорії (землевпорядника). 01 грудня 2015 року укладено Додаткову угоду № 1 до вищезазначеного контракту. З 19 вересня 2017 року по 28 вересня 2017 року включно ОСОБА_3 перебувала на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності. 25 вересня 2017 року чоловік позивачки на її прохання прибув до Микільської сільської ради з метою підписати направлення до реабілітаційного центру на лікування дружини, оскільки вона особисто перебувала в лікарні. Сільський голова ОСОБА_4 повідомив йому, що ОСОБА_3 з роботи звільнено. В подальшому їй стало відомо, що звільнення, оформлене розпорядженням голови сільської ради ОСОБА_4, відбулося нібито за її власним бажанням, на підставі заяви про звільнення. Позивачка таку заяву не подавала. У квітні 2016 року під примусом голови сільської ради ОСОБА_4 вона, як і інші працівники, писала заяву про звільнення за власним бажанням без зазначення дати її складання, але позивачка не подавала її, разом з тим, така заява не може бути підставою для звільнення. ОСОБА_3 вважає, що звільнення відбулося незаконно, без належних правових підстав, тому її слід поновити на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Окрім того, з грудня 2016 року позивачці недоплачували заробітну плату відповідно до розміру встановленого законом, тому вона просить стягнути на власну користь заборгованість із заробітної плати. Вищезазначеними діями відповідача порушено право на працю позивачки, чим завдано їй значних моральних страждань.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2018 року провадження у справі закрито, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Повідомлено ОСОБА_3, що справа за її позовом відноситься до юрисдикції Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір, який виник у ОСОБА_3 з відповідачем, є публічно-правовим, оскільки пов'язаний із її звільненням з публічної служби, тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу районного суду та закриваючи провадження у справі, виходив із того, що ОСОБА_3 на підставі її заяви було прийнято на посаду виконуючого обов'язки спеціаліста ІІ категорії (землевпорядника) за розпорядженням сільського голови Микільської сільської ради Солонянськоо району Дніпропетровської області із укладанням трудового договору, який за своєю природою є цивільно-правовим, що спростовує висновки суду про виникнення між сторонами публічно-правового спору. Окрім того, судом першої інстанції було не в повному обсязі з'ясовано обставини справи, зокрема приналежність ОСОБА_3 до посадових осіб органів місцевого самоврядування, внаслідок чого було допущено порушення норм процесуального права та право позивачки на цивільний захист прав та інтересів, що суперечить основним засадам цивільного судочинства.
У червні 2018 року Микільська сільська рада Солонянського району Дніпропетровської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідач вважає помилковим твердження апеляційного суду про те, що трудовий договір з ОСОБА_3 за своєю природою є цивільно-правовим. Позивачка була прийнята на посаду виконуючої обов'язки спеціаліста II категорії (землевпорядника) відповідно до положень статті 10 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» та отримувала заробітну плату згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року № 353 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». З урахуванням зазначеного, на думку відповідача, спір між сторонами пов'язаний зі звільненням позивачки з публічної служби, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження по справі та витребувано матеріали справи.
У вересні 2018 року ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_5, подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Зазначила, що її прийняли та звільнили з роботи на загальних підставах визначених Кодексом Законів про працю України. Вона не складала присяги, ранг їй не присвоювався, надбавки, передбачені законодавством для державних службовців вона не отримувала. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що її трудову діяльність на займаній посаді можна вважати публічною службою.
14 серпня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 14 листопада 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Оскільки Микільська сільська рада Солонянського району Дніпропетровської області оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції.
ВеликаПалата Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року, обґрунтованими та приймає справу до розгляду.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно із частиною тринадцятою вказаної статті розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, статтями 401 - 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_3 до Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження на 16 січня 2019 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: вул. Пилипа Орлика, 8, м. Київ.
3. Надіслати копію цієї ухвали учасникам справи до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: Н.О. Антонюк В.С. Князєв С.В. Бакуліна Л.М. Лобойко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима Л.І. Рогач В.І. Данішевська І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
