У х в а л а
14 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 192/1855/17-ц
провадження № 61-39744св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - Микільська сільська рада Солонянського району Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В., від 06 червня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Стрельникова О. О. від 05 квітня 2018 року провадження у справі закрито, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Повідомлено ОСОБА_1, що справа за її позовом відноситься до юрисдикції Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір, який виник у ОСОБА_1 з відповідачем, є публічно-правовим, оскільки пов'язаний із її звільненням з публічної служби, тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу районного суду, виходив із того, що закриваючи провадження у справі, судом першої інстанції було не в повному обсязі з'ясовано обставини справи, зокрема, приналежність ОСОБА_1 до посадових осіб органів місцевого самоврядування, внаслідок чого було допущено порушення норм процесуального права, прав позивача на цивільний захист її прав та інтересів, що суперечить основним засадам цивільного судочинства.
У червні 2018 рокуМикільська сільська рада Солонянського району Дніпропетровської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 подала позов саме про незаконне, на її думку, звільнення із займаної посади та поновлення на посаді, а не про поновлення цивільно-правового договору про надання послуг.
Отже, висновки апеляційного суду про те, що трудовий договір (контракт) з позивачем за своєю природою є цивільно-правовим, помилкові.
Так, відповідач відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»є органом місцевого самоврядування. Статтею 1 цього Закону передбачено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Стаття 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачає, що посадами в органах місцевого самоврядування є посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Таким чином, ОСОБА_1 відповідно до положень статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»була прийнята на посаду виконуючої обов'язки спеціаліста II категорії (землевпорядника).
Згідно зі статтею 19 КАС України - юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Ураховуючи вищевикладене, спір, який виник між сторонами, є публічно-правовим, оскільки пов'язаний зі звільненням позивача з публічної служби і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У вересні 2018 року ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2, подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, апеляційний суд правильно застосував норми процесуального права. Зазначала, що її було прийнято та звільненню з посади виконуючого обов'язки спеціаліста 2 категорії (землевпорядника) Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, в заяві на прийняття на роботу зазначено - за цивільно-правовим договором, тобто її прийняли на роботу та звільнили з роботи на загальних підставах, передбачених нормами статей КЗпП України.
При цьому вона займала посаду виконуючого обов'язки спеціаліста 2 категорії (землевпорядника), яка не відноситься до посадової особи органу місцевого самоврядування, на неї не поширюється дія Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», відповідно такі правовідносинине є публічно-правовими.
14 серпня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку по необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
З урахуванням того, що Микільська сільська рада Солонянського району Дніпропетровської області оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції, є підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з частиною шостою статті 403 ЦК України.
Керуючись частиною шостою статті 403, частиною четвертою статті 404, пунктом 7 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 192/1855/17-ц за позовом ОСОБА_1 до Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк
