Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" травня 2020 р. Справа№ 910/3984/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Філії «Центр транспортної логістики» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.01.2020
у справі № 910/3984/18 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 1 653 295,44 грн
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (далі - ТОВ «Металургтранс») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», яке в подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») в особі філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця», про стягнення 1 653 295,44 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2018 у справі №910/3984/18 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2018 у справі №910/3984/18 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю, стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» на користь ТОВ «Металургтранс» 1 653 295,44 грн, 24 799,43 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 37 199,15 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 заяву ТОВ «Металургтранс» про розподіл судових витрат (витрат, понесених на правничу допомогу) в даній справі задоволено; стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» на користь ТОВ «Металургтранс» 51 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи №910/3984/18.
11.03.2019 на виконання вказаних постанови та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.
Постановою Верховного Суду від 08.05.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі №910/3984/18 залишено без змін, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі № 910/3984/18 скасовано, а справу в частині розгляду клопотання ТОВ «Металургтранс» про розподіл судових витрат (витрат, понесених на правничу допомогу адвоката) направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у справі №910/3984/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 10.10.2019, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Металургтранс» про розподіл судових витрат, понесених на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом апеляційної скарги ТОВ «Металургтранс».
06.12.2019 АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Солом`янський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві), згідно з якою заявник просив суд:
1) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Саковича Станіслава Юрійовича, вчинені в рамках виконавчого провадження, а саме:
- щодо вчинення дій шляхом прийняття постанов від 25.11.2019 про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, про стягнення виконавчого збору з боржника, в рамках виконавчого провадження № 60704745;
- інші виконавчі дії, спрямовані на звернення стягнення на майно АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики»;
2) скасувати постанови старшого державного виконавця Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Саковича Станіслава Юрійовича, прийняті в рамках виконавчого провадження № 60704745, а саме:
- від 25.11.2019 про відкриття виконавчого провадження;
- від 25.11.2019 про стягнення виконавчого збору;
- від 25.11.2019 про арешт майна боржника;
- від 25.11.2019 про арешт коштів боржника;
- від 29.11.2019 про стягнення з боржника витрат на виконавче провадження;
3) зобов`язати старшого державного виконавця Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Саковича Станіслава Юрійовича відновити порушене право АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики», шляхом вчинення дій з метою повернення боржнику стягнутих в рамках виконавчого провадження №60704745 на депозитний рахунок Солом`янського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві грошових коштів;
4) до закінчення розгляду цієї скарги заборонити відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві вчиняти дії по перерахунку з депозитного рахунку стягнутих з філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» в рамках виконавчого провадження № 60704745 грошових коштів;
5) зобов`язати Солом`янський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві винести постанову про повернення наказу Господарського суду м. Києва від 11.03.2019 у справі № 910/3984/19 стягувачу, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
13.12.2019 АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» також звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, згідно з якою заявник просив суд:
1) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Саковича Станіслава Юрійовича, вчинені в рамках виконавчого провадження, а саме:
- щодо вчинення дій шляхом прийняття постанов від 25.11.2019 про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника, при арешт коштів боржника, про стягнення виконавчого збору з боржника, в рамках виконавчого провадження № 60813742;
- інші виконавчі дії, спрямовані на звернення стягнення на майно АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики»;
2) скасувати постанови старшого державного виконавця Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Саковича Станіслава Юрійовича, прийняті в рамках виконавчого провадження №60813742, а саме:
- від 06.12.2019 про відкриття виконавчого провадження;
- від 06.12.2019 про стягнення виконавчого збору;
- всі інші постанови, винесені відносно АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики»;
3) до закінчення розгляду цієї скарги заборонити старшому державному виконавцю Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Саковичу Станіславу Юрійовичу вчиняти дії щодо накладання арешту на банківські рахунки АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики», код 40123465, та вчиняти інші дії, що пов`язані із зарахуванням коштів на депозитний рахунок, їх перерахування стягувачеві, в рамках виконавчого провадження № 60813742;
4) зобов`язати Солом`янський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві винести постанову про повернення наказу Господарського суду м. Києва від 11.03.2019 у справі № 910/3984/19 стягувачу, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/3984/18 у задоволенні скарг АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» від 06.12.2019 та від 13.12.2019 на дії Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні вказаних скарг, суд виходив з того, що державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження; постанова про відкриття виконавчого провадження не є виконавчою дією, а є підставою для вчинення чи невчинення подальших виконавчих дій в рамках Закону України «Про виконавче провадження»; Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність Закон України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», на який посилається заявник, філію «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» не віднесено до переліку об`єктів, на яких розповсюджується заборона вчиняти виконавчі дії.
Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, Філія «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким вимоги апеляційної скарги задовольнити в повному обсязі, а саме:
1. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Саковича Станіслава Юрійовича, вчинені в рамках виконавчих проваджень №№ 60704745, 60813742, а саме:
1) щодо винесення постанов від 25.11.2019 та від 06.12.2019 про відкриття виконавчих проваджень №№ 60704745, 60813742;
2) інші виконавчі дії, спрямовані на звернення стягнення на майно АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» у виконавчих провадженнях №№ 60704745, 60813742, зокрема:
- від 25.11.2019 про стягнення виконавчого збору;
- від 25.11.2019 про арешт майна боржника.
- від 25.11.2019 про арешт коштів боржника;
- від 29.11.2019 про стягнення з боржника витрат на виконавче провадження;
- від 06.12.2019 про відкриття виконавчого провадження;
- від 06.12.2019 про стягнення виконавчого збору.
2. Скасувати інші постанови, винесені відносно АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» в межах виконавчих проваджень № 60704745 та № 60813742.
3. До закінчення розгляду цієї скарги заборонити старшому державному виконавцю Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Саковичу Станіславу Юрійовичу вчиняти дії щодо накладання арешту на банківські рахунки АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 40123465), та вчиняти інші дії, що пов`язані із зарахуванням коштів на депозитний рахунок, їх перерахування стягувачу в рамках виконавчих проваджень № 60704745 та №60813742.
4. Зобов`язати Солом`янський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві винести постанови про повернення наказів Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі № 910/3984/18 стягувачу на підставі п. 9) ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята за нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, посилаючись на судову практику судів першої інстанції щодо застосування норми п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», вказував на те, що філії не є самостійним суб`єктом права власності, натомість саме товариство, як учасник цивільних відносин, є власником майна (грошових коштів), яким наділено його філію, а у відношенні АТ «Укрзалізниця» закон заборонив вчиняти виконавчі дії; дії, спрямовані на стягнення майна (грошових коштів), яким наділено філію «Центр транспортної логістики», буде вчиненням виконавчих дій по відношенню до АТ «Укрзалізниця» з грубим порушенням порядку, встановленого законом; законодавство не обумовлює появу у філії особливого процесуального статусу відмінного від юридичної особи, частиною якої вона є.
Також апелянт наголошував на тому, що обов`язкове виконання рішення суду має процесуальні обмеження при його примусовому виконанні, визначені Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», та які мають бути враховані всіма залученими до його реалізації особами; враховуючи, що законом встановлено заборону на вчинення виконавчих дій щодо АТ «Укрзалізниця», а отже і заборону на звернення стягнення на майно чи кошти боржника, закон вимагає невідкладно повернути стягувачу виконавчий документ, а всі арешти (за їх наявності) зняти.
Крім того, за твердження скаржника, суд першої інстанції помилково зазначив в оскаржуваній ухвалі про те, що інших постанов (окрім постанови про відкриття виконавчого провадження) державним виконавцем винесено не було; станом на день розгляду скарг, державним виконавцем винесено постанову від 19.12.2019 про накладення арешту на майно товариства, про що було повідомлено представниками відповідача в судовому засіданні; лише сам факт відкриття виконавчого провадження породжує правові наслідки, змінює права та обов`язки АТ «Укрзалізниця» та зачіпає його законні права та інтереси.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 поновлено Філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі № 910/3984/18, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, призначено до розгляду на 08.04.2020, встановлено Солом`янському РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві та ТОВ «Металургтранс» строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.
ТОВ «Металургтранс» скористалося правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва - без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач наголошував на тому, що основним сталим ідентифікатором юридичної особи, філії чи представництва є ідентифікаційний код, який є незмінним з моменту реєстрації суб`єкта господарювання та до його ліквідації чи банкрутства у встановленому законом порядку, та який застосовується ДВС для ідентифікації боржника чи стягувача при відкритті виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення; посилання скаржника та суду на додаток 2 «Перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані» до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» є абсолютно не обґрунтованим та безпідставним, оскільки у вищевказаному переліку відсутній ідентифікаційний код боржника АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця», а саме, 40123465 та АТ «Укрзалізниця» - 40075815, а відтак, заборона, встановлена Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» не поширюється на вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №60704745; постанова про відкриття виконавчого провадження не є виконавчою дією, а є підставою для вчинення чи невчинення подальших виконавчих дій в рамках Закону України «Про виконавче провадження»; підстави для повернення виконавчого документу, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, були відсутні; державний виконавець при винесенні постанови про відкриття провадження у справі діяв в рамках чинного законодавства України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 зі змінами від 16.03.2020 №215 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211. Зокрема, карантин продовжено до 24.04.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 повідомлено учасників провадження, що розгляд апеляційної скарги Філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/3984/18 08.04.2020 не відбудеться, наступне судове засідання призначено на 06.05.2020.
06.05.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» надійшла заява, в якій апелянт також просив здійснювати розгляд справи без участі його представника.
У судове засідання відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на встановлені статтею 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, враховуючи подане відповідачем клопотання про розгляд справи без участі його представника, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
У судовому засіданні представник позивача та державний виконавець вимоги апеляційної скарги не визнали, доводи, на яких вона ґрунтується вважають безпідставними та необґрунтованими, просили суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні скарги, а ухвалу суду залишити без змін.
06.05.2020 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та державного виконавця, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у пар. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Частиною 1 статті 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2019 Господарським судом міста Києва на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі №910/3984/18 було видано наказ про примусове виконання рішення, яким стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» на користь ТОВ «Металургтранс» 1 653 295,44 грн, 24 799,43 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 37 199,15 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції (а.с. 96, т. 9).
На підставі зазначеного наказу та на його виконання старшим державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Саковичем Станіславом Юрійовичем 25.11.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60704745; постанову про стягнення виконавчого збору, якою зобов`язано стягнути з боржника 171529,40 грн; постанову про арешт майна боржника; постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах), а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику; постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, якою стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій у сумі 300,00 грн (а.с. 188-197, т. 10).
Крім того, 11.03.2019 Господарським судом міста Києва на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 було видано наказ, яким стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» на користь ТОВ «Металургтранс» 51 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи №910/3984/18 (а.с. 95, т. 9).
На підставі зазначеного наказу старшим державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Саковичем Станіславом Юрійовичем 06.12.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60813742 та постанову про стягнення виконавчого збору (а.с. 13-14, т. 11).
Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VІІІ) однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.
Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
Статтею 339 ГПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
В обґрунтування поданих скарг на дії старшого державного виконавця Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Саковича Станіслава Юрійовича відповідач наголошував на тому, що вчинення всіх дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та спрямованих на примусове виконання рішень про стягнення грошових коштів з АТ «Укрзалізниця» заборонено Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
Відповідно до п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», заборонено вчиняти виконавчі дії щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
До додатку 2 Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані відповідно до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» станом на 20.10.2019 включено АТ «Укрзалізниця».
З огляду на те, що законом встановлено заборону на вчинення виконавчих дій, а отже і заборону на звернення стягнення на майно чи кошти боржника, скаржник стверджує, що виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу, а всі арешти (за наявності) має бути знято.
Крім того, скаржник вказує, що накладення арешту на грошові кошти (а не лише окремі рахунки зі спеціальним статусом), за рахунок яких здійснюється виплата заробітної плати, є неправомірним.
Також скаржник стверджував, що Філія «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» не є самостійним учасником (суб`єктом) цивільних, господарських відносин, філія не може мати прав та обов`язків, або гарантій діяльності окремих від юридичної особи, частиною якої вона є та не є самостійним суб`єктом права власності, тоді як саме АТ «Укрзалізниця», як учасник цивільних відносин, є власником майна (грошових коштів), яким наділено його Філію «Центр транспортної логістики», а у відношенні товариства закон заборонив вчиняти виконавчі дії. Тобто, дії спрямовані на стягнення майна (грошових коштів), яким наділено Філію «Центр транспортної логістики», буде вчиненням виконавчих дій по відношенню до АТ «Укрзалізниця» з грубим порушенням порядку встановленого законом.
Таким чином, в даному випадку предметом дослідження при розгляді вказаної скарги на дії державного виконавця є застосування до примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №910/3984/18 норми законодавства щодо встановленої тимчасової заборони на вчинення будь-яких виконавчих дій, у тому числі, примусового списання коштів з рахунків AT «Укрзалізниця», згідно з приписами п. 3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
Колегія суддів не може погодитися з позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення скарги АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» на дії Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, а вищевказані доводи скаржника вважає частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі також - Закон №1404-VІІІ) є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Згідно зі ст. 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
При цьому, дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 статті 26 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Разом з тим, пунктом 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Відповідно до п. 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону №1404-VІІІ. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, приписами Закону України «Про виконавче провадження», як і положеннями вказаної Інструкції, передбачено обов`язок державного виконавця повернути виконавчий документ стягувачу, зокрема, якщо законом встановлено заборону щодо проведення виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Так, 20.10.2019 набрав чинності Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (Закон №145-ІХ).
Відповідно до пункту 3 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням заборони, встановленої пунктом 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», в комплексі з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону №145-ІХ, законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-ІХ, було покладено як принцип обов`язковості виконання рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у зв`язку з їх стратегічним значенням для економіки та національної безпеки України як держави з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.
Отже, Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» встановлена пряма заборона вчиняти виконавчі дії, в тому числі, і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів із боржників, за винятком стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Вказаною нормою Закону №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти та товари, передані в заставу за кредитними договорами.
Колегія суддів зазначає, що у виконавчих провадженнях № 60704745 та №60813742 грошові кошти, що підлягають стягненню з боржника, не є запозиченими коштами за кредитними договорами, а тому відносно їх примусового стягнення діє пряма заборона, встановлена Законом №145-ІХ.
Колегією суддів встановлено, що до додатку 2 «Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані» до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 №847-XIV, з урахуванням Закону України «Про внесення зміни до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»» від 02.06.2016 №1409-VІІІ, станом на 20.10.2019 включено АТ «Укрзалізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815).
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що чинне законодавство не обумовлює появу у філії особливого процесуального статусу, відмінного від юридичної особи, частиною якої вона є, а тому дії, спрямовані на стягнення майна (грошових коштів), яким наділено філію «Центр транспортної логістики», буде вчиненням виконавчих дій по відношенню до АТ «Укрзалізниця», оскільки філія не є самостійним учасником (суб`єктом) цивільних/господарських відносин, не є самостійним суб`єктом права власності, натомість саме товариство, як учасник цивільних відносин, є власником майна (грошових коштів), яким наділено його філію.
Вищевказані обставини підтверджують доводи скаржника про заборону на звернення стягнення на кошти боржника - АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» у виконавчому провадженні.
Водночас, викладені ТОВ «Металургтранс» у відзиві на апеляційну скаргу заперечення щодо її задоволення колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з огляду на те, що останній помилково тлумачить положення Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», яким прямо встановлено заборону на вчинення виконавчих дій відносно боржника, у тому числі, щодо виконання рішень судів про стягнення грошових коштів, окрім випадку, стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Разом з тим, предметом стягнення за наказами Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі № 910/3984/18 є безпідставно списані грошові кошти з особового рахунку позивача, судовий збір та судові витрати на професійну правничу допомогу, а не грошові кошти і товари, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Відтак, на примусове стягнення за наказами Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №910/3984/18 діяла пряма заборона Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» після набрання останнім чинності.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що виконавчі дії, спрямовані на виконання наказів Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №910/3984/18, були вчинені старшим державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Саковичем С.Ю. у листопаді-грудні 2019 року, тобто після набрання 20.10.2019 чинності Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», положення п. 3 розділу ІІІ «Прикінцевих та перехідних положень» якого у передбаченому законом порядку неконституційними не визнавалися.
За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За викладених обставин, враховуючи, що боржником у виконавчих документах - наказах Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №910/3984/18 є АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця», з урахуванням наведеної норми Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», якою прямо встановлено заборону на вчинення виконавчих дій відносно боржника, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зазначений наказ Господарського суду міста Києва підлягав поверненню стягувачу старшим державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Саковичем С.Ю. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а його дії у межах виконавчих проваджень № 60704745 та №60813742 щодо відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, накладення арешту на кошти та майно боржника шляхом винесення відповідних постанов від 25.11.2019, від 29.11.2019 та 06.12.2019 є неправомірними, у зв`язку з чим оскаржувані постанови підлягають скасуванню.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та необґрунтованими заявлені боржником вимоги про визнання неправомірними інших виконавчих дій, спрямованих на звернення стягнення на майно АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» у виконавчих провадженнях №60704745 та №60813742 скасування інших постанов, винесених відносно боржника у вказаному виконавчому провадженні.
Так, з аналізу вищенаведених положень ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 342 ГПК України вбачається, що дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій тощо можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні. Якщо особа, яка вважає, що її права порушено має право звернутись за захистом своїх порушених прав до суду.
При цьому, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).
Отже, право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього, відтак, суд не може здійснювати захист прав та законних інтересів позивача на майбутнє.
Заявлені скаржником вимоги про визнання неправомірними інших виконавчих дій, спрямованих на звернення стягнення на майно АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» у виконавчих провадженнях №№ 60704745, 60813742 та скасування інших постанов, винесених відносно АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» у даних виконавчих провадженнях є такими, що заявлені на майбутнє, оскільки на час звернення до суду зі скаргами на дії державного виконавця останнім не було прийнято інших постанов окрім оскаржуваних та на які посилався би скаржник, як на такі, що порушують його права та інтереси.
При цьому, під час розгляду скарги місцевим господарським судом, як і під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, скаржником не було уточнено заявлених вимог у відповідності до положень ГПК України та не конкретизовано які саме інші дії державного виконавця він просить визнати неправомірними та які інші, прийняті державним виконавцем постанови необхідно скасувати, у зв`язку з чим скарга АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» підлягає розгляду в редакції викладених в ній вимог.
Враховуючи те, що вимоги скаржника про визнання неправомірними інших виконавчих дій, спрямованих на звернення стягнення на майно АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» у виконавчих провадженнях №№ 60704745, 60813742 та скасування інших постанов, винесених відносно АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» у даних виконавчих провадженнях, заявлені на майбутнє і їх вирішення не входить до завдання господарського судочинства в розумінні статті 2 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у їх задоволенні.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вживати заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення, заборони державному виконавцю вчиняти певні дії тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключними повноваженнями державного виконавця, які, в свою чергу, можуть бути предметом оскарження в суді.
Враховуючи викладене, необґрунтованими є вимоги скаржника про заборону старшому державному виконавцю Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Саковичу С.С. вчиняти дії щодо накладення арешту на банківські рахунки АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики», код 40123465, та вчиняти інші дії, що пов`язані із зарахуванням коштів на депозитний рахунок, їх перерахуванням стягувачу в рамках виконавчих проваджень №№ 60704745, 60813742 грошових коштів до закінчення розгляду скарги.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає скарги АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» на дії старшого державного виконавця Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Саковича С.Ю. від 06.12.2019 та від 13.12.2019 частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання неправомірними дій останнього щодо винесення постанов від 25.11.2019 та від 06.12.2019 про відкриття виконавчих проваджень та про стягнення виконавчого збору у виконавчих провадженнях №№ 60704745, 60813742, від 25.11.2019 про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №60704745, від 29.11.2019 про стягнення з боржника витрат на виконавче провадження №60704745, скасування вказаних постанов та зобов`язання Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, найменування якого змінено на Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), винести постанову про повернення стягувачу наказів Господарського суду міста Києва від 11.03.2019, виданих на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі №910/3984/18, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». В іншій частині скаргу АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» на дії Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві необхідно залишити без задоволення.
При цьому, щодо заявленої у скарзі АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» від 06.12.2019 вимоги про зобов`язання старшого державного виконавця Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Саковича Станіслава Юрійовича відновити порушене право АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики», шляхом вчинення дій з метою повернення боржнику стягнутих в рамках виконавчого провадження №60704745 на депозитний рахунок Солом`янського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві грошових коштів, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з вимог апеляційної скарги АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця», останнім не було заявлено вищевказаної вимоги, а відтак, в силу приписів наведеної норми суд апеляційної інстанції залишає таку вимогу без розгляду.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийняття судом оскаржуваної ухвали у даній справі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, вважає апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» такою, що підлягає задоволенню частково, а ухвала Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/3984/18 -скасуванню, як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, положень п. 3 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
Відповідно до статті 282 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Частиною 14 статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом пунктів 1 та 3 частини 4 статті 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що апеляційна скарга АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» підлягає частковому задоволенню, а ухвала місцевого господарського скасуванню з ухваленням нового судового рішення у справі про часткове задоволення скарг АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» на дії державного виконавця органу державної виконавчої служби, то відповідно суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат, зокрема розподіляє судовий збір, сплачений стягувачем за розгляд справи в апеляційному господарському суді.
З огляду на вищевикладене, судовий збір за розгляд апеляційної скарги в порядку його розподілу підлягає стягненню з відповідного органу державної виконавчої служби, дії державного виконавця якого оскаржуються.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за подання апеляційної скарги скаржник (відповідач) мав сплатити та сплатив судовий збір у розмірі 2 102,00 грн, тобто у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виходячи зі ставки судового збору, визначеної підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 29.05.2018 у справі №915/955/15.
Отже, сплачений апелянтом за розгляд справи в апеляційному господарському суді судовий збір розподіляється між ним та Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) порівну, оскільки вимоги скарги на дії державного виконавця органу державної виконавчої служби є немайновими, а при частковому задоволенні вимог немайнового характеру пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.12.2019 у справі № 908/3199/15).
Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/3984/18 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/3984/18 скасувати.
3. Задовольнити частково скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 06.12.2019 та від 13.12.2019 на дії Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
4. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Саковича Станіслава Юрійовича щодо винесення наступних постанов:
- від 25.11.2019 про відкриття виконавчого провадження №60704745;
- від 25.11.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №60704745;
- від 25.11.2019 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №60704745;
- від 25.11.2019 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №60704745;
- від 29.11.2019 про стягнення з боржника витрат на виконавче провадження №60704745;
- від 06.12.2019 про відкриття виконавчого провадження №60813742;
- від 06.12.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №60813742.
5. Скасувати постанови старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Саковича Станіслава Юрійовича, а саме:
- від 25.11.2019 про відкриття виконавчого провадження №60704745;
- від 25.11.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №60704745;
- від 25.11.2019 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №60704745;
- від 25.11.2019 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №60704745;
- від 29.11.2019 про стягнення з боржника витрат на виконавче провадження №60704745;
- від 06.12.2019 про відкриття виконавчого провадження №60813742;
- від 06.12.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №60813742.
6. Зобов`язати Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанови про повернення стягувачу наказу Господарського суду міста Києва від 11.03.2019, виданого на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі № 910/3984/18, та наказу Господарського суду міста Києва від 11.03.2019, виданого на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019, на підставі п. 9) ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
7. В іншій частині скарг Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 06.12.2019 та від 13.12.2019 на дії Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві залишити без задоволення.
8. Стягнути з Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 76 А; ідентифікаційний код 35008087) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії «Центр транспортної логістики» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03038, м. Київ, вул. Федорова, будинок 32; ідентифікаційний код 40123465) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн 00 коп.
9. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.
10. Матеріали справи №910/3984/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 12.05.2020.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді О.В. Агрикова
М.Г. Чорногуз
