ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" лютого 2019 р. Справа№ 910/3984/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Дідиченко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 07.02.2019
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2018
у справі №910/3984/18 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс»
до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 1653295,44 грн
1. Зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (далі - ТОВ «Металургтранс», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця», відповідач) про стягнення 1653295,44 грн.
1.2. Підставою для звернення позивача із вказаним позовом є незгода останнього з підставами та розміром нарахування відповідачем плати за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що були надані ПАТ «Українська залізниця» відповідно до умов договору про надання послуг №08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018. На переконання позивача, відповідач невірно визначив вартість перевезень, застосувавши до спірних перевезень п. 3.2 вказаного договору (вартість послуг за перевезення у вагонах перевізника).
Позивач стверджує, що перевезення вантажу за вказаним договором здійснювалося у вагонах, які перебувають у його володінні та користуванні на підставі договору оренди вагонів №142П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2016, що укладений з державним підприємством «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів (орендодавцем).
В подальшому, як стверджує позивач, 28.12.2011 між з державним підприємством «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів (орендодавцем), позивачем (орендарем) та державним підприємством «Стрийський вагоноремонтний завод» (новим орендодавцем) був укладений договір № 143А про заміну сторони у договорі оренди вагонів №142П/ЦВСВ ( ВЕ-06.161 )ю від 24.03.2016.
На підставі вказаного договору новий орендодавець прийняв на себе права та обов'язки державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів по договору оренди вагонів №142П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2016.
Позивач вважає, що передані йому вагони за договором №142П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2016 (з урахуванням договору №143А від 28.11.2011) знаходяться у його володінні та користуванні на законній правовій підставі, а тому відповідач неправомірно здійснив за період з 20.02.2018 по 18.03.2018 нарахування плати за перевезення вантажу на підставі п. 3.2 договору №08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018, внаслідок чого з рахунку ТОВ «Металургтранс» неправомірно було списано 1653295,44 грн.
1.3 07.06.2018 до суду першої інстанції позивачем подана уточнена позовна заява та заява про повернення судового збору.
У вказаній позовній заяві представник позивача просив суд зобов'язати відповідача внести зміни до особового рахунку ТОВ «Металургтранс» №8206687 шляхом відображення (тобто відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 4817208,36 грн.
1.4. 28.08.2018 через канцелярію місцевого господарського суду представником позивача подана заява про залишення без розгляду уточнену позовну заяву, а також заяву про повернення судового збору.
Обгрунтовуючи вказану заяву представник позивача послався на те, що належним способом захисту своїх порушених прав вважає саме стягнення з відповідача неправомірно списаних з його особового рахунку грошових коштів.
1.5. Отже, судом розглядається позовна вимога ТОВ «Металургтранс», що була заявлена першочергово, а саме про стягнення з ПАТ «Українська залізниця» 1653295,44 грн.
1.6. Заперечуючи проти позову, відповідач у своїх письмових поясненнях надав відповіді на поставлені в ухвалі суду від 11.09.2018 запитання позивача, а саме, відповідач зазначив, що:
- послуги позивачу за період з 09.02.2018 по 18.03.2018 надавались на підставі договору про надання послуг № 08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018 виключно з перевезення вантажів, що підтверджується залізничними накладними, які знаходяться в матеріалах справи;
- відповідно до п. 4.5 вказаного договору за надані послуги було списано 1653295,44 грн, що підтверджується переліками перевізних документів;
- розрахунок плати за послуги з перевезення вантажу за договором №08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018 здійснено на підставі п. 3.2 цього договору.
2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом
2.1. 09.02.2018 між ТОВ «Металургтранс» (замовником) та ПАТ «Українська залізниця» (перевізником) був укладений договір про надання послуг № 08340/ЦТЛ-2018 (далі - договір).
2.2. Відповідно до п. 1.1 договору, предметом вказаного договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
2.3. Пунктами 1.2 договору визначені поняття, терміни, що вживаються у такому значенні, зокрема, термінів «вагон замовника» та «вагон перевізника».
Вагон перевізника - це вантажний вагон, яким перевізник володіє на праві власності або інший правовій підставі.
Вагон замовника - вантажний вагон, яким замовник володіє на праві власності або іншій правовій підставі.
2.4. Підпунктами 2.1.6, 2.1.6.1 п. 2.1 договору № 08340/ЦТЛ-2018 замовник зобов'язаний оплачувати перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника. Замовник самостійно визначає розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника.
2.5. Згідно з п. 3.1 договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов збірника тарифів.
2.6. Відповідно до п. 3.2 договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад) складається з:
- плати за перевезення навантаженого вагону перевізника, яка визначається за тарифом, визначеним у збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;
- компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору;
- плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки.
2.7. Згідно з п. 4.2, 4.3 договору оплата послуг відповідно до цього договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в п. 14.2 розділу 14 договору. Одержані кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника.
2.8. Відповідно до п. 4.7 договору визначено обов'язок перевізника по закінченню звітного місяця, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, надавати замовнику в електронному вигляді на електронну адресу, зазначену в п. 4.6. цього договору, виписки з його особового рахунку та зведену відомість для її підписання, в тому числі з накладенням ЕЦП.
Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих замовником на виконання цього договору, та коштів, витрачених замовником на послуги з організації перевезень вантажів, наданих перевізником. При цьому у виписці відображаються дати утворення та розміри заборгованості, пеня.
2.9. 24.03.2006 між державним підприємством «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» (орендодавець) та ТОВ «Металургтранс» (орендар) було укладено договір оренди вагонів №142 П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування вагони-універсальні платформи модернізовані з підсиленими торцевими упорами.
28.12.2011 між з державним підприємством «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів (орендодавцем), позивачем (орендарем) та державним підприємством «Стрийський вагоноремонтний завод» (новим орендодавцем) був укладений договір № 143А про заміну сторони у договорі оренди вагонів №142П/ЦВСВ ( ВЕ-06.161 )ю від 24.03.2016.
На підставі вказаного договору новий орендодавець прийняв на себе права та обов'язки державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів по договору оренди вагонів №142П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2016.
2.10. Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.09.2017 у справі №910/12031/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та постановою Верховного Суду від 15.05.2018 визнано укладеною додаткову угоду по договору №143А від 28.11.2011 та договору оренди вагонів №142П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2016 за якою орендодавцем вагонів є ПАТ «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» ПАТ «Українська залізниця», а строк оренди вагонів продовжено до 31.12.2027 (включно).
2.11. Крім того, в матеріалах справи міститься рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 по справі № 910/3079/18, що залишені без змін постановою Верховного Суду від 22.01.2019.
Так, рішенням суду по справі № 910/3079/18 зобов'язано ПАТ «Українська залізниця» внести зміни до даних в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів (щодо продовження терміну оренди до 31 грудня 2027 року) відносно універсальних модернізованих платформам (вагонів) загальною кількістю 407 одиниць, які знаходяться в оренді ТОВ «Металургтранс» до 31.12.2027 на підставі додаткової угоди до договору №143А від 28.11.2011 та договору оренди вагонів №142 П-ЦВСВ (ВЕ-06.161) від 24.03.2006, що визнана укладеною рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/12031/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017, а саме вагонів з наступними номерами: 54400528, 54400551, 54400700, 54401120, 54401419, 54401427, 54401435, 54401443, 54402565, 54402573, 54402581, 54402607, 54402615, 54402623, 54402631, 54402649, 54402656, 54402664, 54402698, 54402730, 54402748, 54402755, 54402789, 54402805, 54402813, 54402821, 54402839, 54402847, 54402862, 54402870, 54402920, 54403431. 54403449, 54403464, 54403621, 54403647, 54403670, 54403738, 54403712, 54403746, 54403753, 54403779, 54403795, 54403803, 54403852, 54403860, 54403878, 54403894, 54403902. 54403910, 54403928, 54403936, 54403944, 54403951, 54403969, 54403977, 54404330, 54404348, 54405048, 54405055, 54405063, 54405071, 54405097, 54405576, 54405584, 54405626, 54406129, 54406137, 54406145, 54406152, 54406160, 54406178, 54406426, 54406459, 54406467, 54406483, 54406509, 54406517, 54406525, 54406533, 54406541, 54406566, 54406574, 54406624, 54406632, 54406657, 54406665, 54406749, 54406756, 54409883, 54409909, 54409917, 54409925, 54409933, 54409958, 54409974, 54409982, 54410006, 54410063, 54410535, 54410618, 54410725, 54410865, 54410873, 54410881, 54410907, 54410915, 54410923, 54410931, 54410949, 54410956, 54411012, 54411020, 54411046, 54411053, 54411061, 54411079, 54411087, 54411103, 54411]11, 54411129, 54411137, 54411145, 54411178, 54411210, 54411228, 54411236, 54411244, 54411277, 54411319, 54411327, 54411335, 54411368, 54411681, 54411814, 54411822, 54411830, 54411863, 54411871, 54411889, 54411905, 54411913, 54411921, 54411939, 54411947, 54411962, 54411970, 54411988, 54412010, 54412028, 54412036, 54412069, 54412077, 54412085, 54412101, 54412119, 54412127, 54412721, 54425442, 54425459, 54425467, 54425475, 54425517, 54425525, 54427851, 54442140, 54436217, 54442207, 54442413, 54442421, 54442439, 54442447, 54442454, 54442611, 54442629, 54442637, 54442645, 54442660, 54442678, 54442736, 54442744, 54442751, 54442769, 54442777, 54442785, 54442819, 54442843, 54442850, 54442868, 54524806, 54599691, 54599790, 54602891, 54602990, 54603097, 54603295, 54603394, 54603691, 54603790, 54603998, 54604095, 54618293, 54618392, 54624895, 54624994, 54625090, 54625199, 54625397, 54625496, 54625694, 54625793, 54625892, 54631692, 54631791, 54631890, 54631999, 54632195, 54632294, 54632393, 54640594, 54640693, 54640792, 54640891, 54640990, 54641295, 54645098, 54645395, 54645494, 54645593, 54645692, 54658497, 54658596, 54658695, 54658893, 54658992, 54659297, 54659396, 54666292, 54666391, 54666490, 54666599, 54666797, 54666896, 54666995, 54667092, 54667290, 54667498, 54667597, 54667696, 54667795, 54667894, 54668199, 54668496, 54668694, 54668793, 54668991, 54669098, 54670492, 54670591, 54670799, 54670898, 54671094, 54671193, 54671292, 54671391, 54671490, 54671599, 54673793, 54673892, 54674098, 54674197, 54707898, 54708094, 54708193, 54708292, 54708391, 54710199, 54710397, 54710496, 54710793, 54710892, 54732599, 54732896, 54732995, 54733092, 54733191, 54733290, 54733399, 54733498, 54733597, 54733696, 54733795, 54733894, 54733993, 54734090, 54734199, 54747993, 54748090, 54748199, 54750294, 54750591, 54750690, 54750799, 54750898, 54750997, 54751094, 54751193, 54751292, 54751391, 54751490, 54752894, 54752993, 54753199, 54753298, 54753397, 54753496, 54753595, 54753793, 54753892, 54753991, 54754098, 54754296, 54754395, 54754494, 54754593, 54754692, 54758792, 54758891, 54758990, 54759097, 54759196, 54759295, 54759394, 54759493, 54759592, 54759691, 54762794, 54762992, 54763099, 54763297, 54763594, 54763792, 54763891, 54763990, 54764097, 54764196, 54764295, 54764394, 54764493, 54764592, 54767090, 54767199, 54767397, 54767595, 54768197, 547682961, 54768395, 54768494, 54768593, 54768692, 54768791, 54768890, 54768999, 54773692, 54773791, 54776992, 54777297, 54777396, 54777495, 54777594, 54777891, 54779897, 54779996, 54780390, 54780499, 54780697, 54780796, 54780895, 54780994, 547811901, 54781596, 54781695, 54781794, 54781893, 54782792, 54782891, 54783196, 54783295, 54783493, 54783592, 54783691, 54783790, 54783899, 54783998, 54784095, 54784194, 54796396, 54796495, 54796594, 54796693, 54796792, 54796891, 54797394, 54797493, 54797592, 54797691, 54797790.
У справі № 910/3079/18, судами встановлено факт перебування спірних універсальних модернізованих платформ (вагонів) загальною кількістю 407 одиниць у користуванні ТОВ «Металургтранс» на підставі договору оренди, який є чинним та пролонгованим до 31.12.2027. ПАТ «Українська залізниця» не було надано суду доказів на підтвердження обставин повернення вагонів з оренди. Тоді, як ТОВ «Металургтранс» надало суду акти приймання-передачі вагонів, зі змісту яких вбачається передача орендодавцем в користування зазначених вище вагонів орендарю.
2.12. В матеріалах справи №910/3984/18 містяться належним чином завірені копії актів прийому-передачі вагонів до договору оренди вагонів №142П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2006, за якими (актами) позивачу відповідачем було передано в оренду вагони, по яким (вагонам) в подальшому відповідачем надавалися послуги позивачу з перевезення вантажів згідно з договором № 08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018.
2.13. На підтвердження виконання умов договору № 08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018 з перевезення вантажів залізничним транспортом, в матеріалах справи містяться копії залізничних накладних за період з 20.02.2018 по 18.03.2018 (том 3,4,5,6).
2.14. Крім того, на виконання умов договору № 08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018, за період з 19.02.2018 по 28.02.2018 позивачем було перераховано на рахунок відокремленого підрозділу відповідача - філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» ПАТ «Укрзалізниця» 85 600 000 грн попередньої оплати за надання послуг перевезення, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача № 8206687.
При цьому, з виписки з особового рахунку позивача, вбачається, що станом на 28.02.2018 розмір коштів, списаних відповідачем в рахунок оплати послуг з організації перевезень вантажів за період з 20.02.2018 по 28.02.2018 становив 19 630 536,40 грн та включав, у тому числі, і спірну суму (1653295,44 грн).
3. Короткий зміст рішення місцевого суду
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2018 у справі №910/3984/18 у задоволенні позову відмовлено.
3.2. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем всупереч вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних доказів права на володіння та користування вагонами, по яким відповідачем надавалися послуги згідно з договором №08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018.
Також, на думку суду, позивач не надав обґрунтованого розрахунку кількості вагонів, що знаходились в його оренді по яких відповідно до вказаного договору відповідачем були здійснені послуги з перевезення вантажів.
Крім того, суд вказав, що позивачем було обрано спосіб захисту, що не відповідає приписам ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та прямо суперечить умовам укладеного сторонами договору про надання послуг, оскільки, виявивши необгрунтоване відображення у своєму особовому рахунку спірної суми, як використаної, позивач має звернутися до відповідача з відповідною вимогою про відновлення цієї суми на особовому рахунку.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
4.1. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 1 653 295,44 грн, судовий збір за подання позовної заяви у сумі 24799,44 грн та за розгляд апеляційної скарги - 37199,17 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 51 000,00 грн.
4.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не надав оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи, не встановив кому саме та на якій правовій підставі належали вагони, якими здійснювалося перевезення, відповідно до договору №08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018 про надання послуг.
4.3. Суд залишив поза увагою надані позивачем акти прийому-передачі вагонів до договору оренди вагонів №142П/ЦВСВ (ВЕ- 06.161)ю від 24.03.2006, у відповідності до яких, відповідачем було передано позивачу в оренду вагони, якими (вагонами) в подальшому відповідачем надавалися послуги з перевезення вантажів згідно з договором № 08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018. На думку скаржника, дослідивши вказані акти та надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції міг і повинен був встановити кількість вагонів, що знаходились в оренді у позивача.
4.4. До того ж, матеріали справи містять копії залізничних накладних за період з 20.02.2018 по 18.03.2018, що підтверджують виконання умов договору №08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018 з перевезення вантажів залізничним транспортом, саме тими вагонами, що перебувають в оренді позивача.
4.5. Місцевий господарський суд не дослідив прийняті судом першої інстанції та апеляційної інстанції рішення у справі №910/3079/18 про зобов'язання ПАТ «Українська залізниця» внести зміни до даних в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів (щодо продовження терміну оренди до 31 грудня 2027 року) відносно універсальних модернізованих платформам (вагонів) загальною кількістю 407 одиниць, які знаходяться в оренді ТОВ «Металургтранс» до 31.12.2027 на підставі додаткової угоди до договору №143А від 28.11.2011 та договору оренди вагонів №142 П-ЦВСВ (ВЕ-06.161) від 24.03.2006, що визнана укладеною рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/12031/17.
4.6. До того ж, відмовляючи у задоволенні позову з підстав, що позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає приписам ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та прямо суперечить умовам укладеного сторонами договору про надання послуг, суд першої інстанції залишив поза увагою приписи ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у відповідності до яких, визначено право людини на доступ до правосуддя та кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Скаржник послався також на рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) та постанову Верховного Суду України у справі №6-20цс11 відповідно до якої, положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
4.7. Щодо висновків суду першої інстанції, що у разі незгоди позивача з підставами або розміром нарахування він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому статутом залізниць порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму та зокрема, пунктом 4.2 договору обумовлений обов'язок відповідача у такому разі внести відповідні зміни у цей особовий рахунок, скаржник зазначив, що у відповідності до рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) надсилання відповідачу вимоги про відновлення цієї суми на особовому рахунку позивача, є виключно правом, а не обов'язком позивача, а тому недотримання позивачем такої вимоги не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення цієї суми, яка була безпідставно списана відповідачем.
Крім того, щодо правомірності обрання саме такого способу захисту про стягнення коштів скаржник послався на судову практику судів касаційної інстанції (постанови від 08.12.2011 у справі №23/93, від 02.12.2015 у справі №908/749/15-г, від 20.02.2013 у справі №5006/40/61/2012).
До того ж, зазначив, що позивач намагався врегулювати спірне питання і в досудовому порядку, адже ним неодноразово надсилались на адресу відповідача претензії щодо повернення (перерахування) на поточний рахунок позивача зайво списаних відповідачем з особового рахунку позивача коштів у загальному розмірі 1 653 295,44 грн, які залишені відповідачем без задоволення, вказуючи у відповіді, що у зв'язку зі значним обсягом заявлених вимог прийняття рішення щодо наявності правових підстав для повернення надлишково стягнутих коштів потребує додаткового часу для вжиття подальших заходів за зверненням позивача.
5. Заперечення на апеляційну скаргу
5.1. Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, мотивуючи тим, що доводи, викладені у скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях позивача, а рішення місцевого суду від 01.11.2018 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим, позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
5.2. Крім того, відповідач зазначив, що під час розгляду справи сам позивач не заперечував проти того, що перевезення здійснювалися вагонами, які належать на праві власності ПАТ «Українська залізниця».
5.3. Відповідач вказує, що акти прийому-передачі вагонів за договором оренди, які містяться в матеріалах справи №910/3984/18 та на які посилається позивач, не підтверджують той факт, що на час надання послуг зазначені вагони перебували в оренді у позивача, після продовження терміну дії договору оренди в судовому порядку у справі №910/12031/17.
Оскільки, між датою закінчення договору оренди (31.12.2016) та прийнятим Господарським судом рішення (21.09.2017), яке набрало законної сили 24.10.2017 у справі №910/3984/18, на переконання відповідача, правові підстави для перебування в оренді вагонів у позивача були відсутні.
При цьому, частина з них перебувала на ремонті та за актами не поверталися до позивача, а направлялися до пункту навантаження. Так, зокрема, відповідач посилається на накладну №35267368 від 14.01.2017, якою були направлені на ремонт вагони №54759691, №54411087, №54406517, №54410881, якими позивачу надавалися послуги у спірний період. Відповідач вказує, що жодна накладна за вказаними вагонами не містить інформації, що вагони перебувають в оренді ТОВ «Металургтранс».
5.4. Щодо невірно обраного способу захисту позивачем, відповідач у своєму відзиві підтримав висновки суду першої інстанції у повному обсязі.
5.5. Крім того, щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, відповідач заперечив, посилаючись, зокрема на відсутність доказів фактично понесених витрат.
6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом
6.1. 30.11.2018 позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 01.11.2018 у справі №910/3984/18.
6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 апеляційну скаргу скаржника залишено без руху на підставі ч.2 ст.260 Господарського процесуального кодексу України.
6.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2018, справу №910/3984/18 призначено до розгляду.
6.4. У судові засідання з'явилися представники позивача та відповідача.
6.5. Представник позивача надав суду пояснення по справі, в яких підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі на підставі доводів зазначених у ній та просив скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити у повному обсязі.
6.6. Представник відповідача також надав суду пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів, викладених у відзиві на скаргу, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні скарги, а рішення суду залишити без змін.
6.7. Крім того, позивач просив відшкодувати витрати на правничу допомогу понесені ТОВ «Металургтранс». Враховуючи зазначене, позивач надав суду: копію договору №09012018/МТ про надання правничої допомоги від 09.01.2018; копію додаткової угоди №20112018 від 20.11.2018 до договору №09012018/МТ про надання правничої допомоги від 09.01.2018; копію рахунку-фактури №301118 від 30.11.2018 суму 19 550,00 грн; копію акта приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди, №20112018 від 20.11.2018 до договору №09012018/МТ про надання правничої допомоги від 09.01.2018; копію ордеру, виданого АО «СОТА», адвокату ОСОБА_2, який є членом АО «СОТА», на ведення справи позивача в Північному апеляційному господарському суді, а також копію свідоцтва адвоката ОСОБА_2 про право на зайняття адвокатською діяльністю.
6.8. Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, питання щодо відшкодування вказаних судових витрат буде вирішено судом апеляційної інстанції враховуючи приписи ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу.
7. Джерела права й акти їх застосування
7.1 Господарський кодекс України
Згідно з ч. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частинами 1,2,5 ст. 307 Господарського кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
7.2. Цивільний кодекс України
Згідно п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
7.3 Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457
Пунктом 22 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.
Відправник може здійснювати у встановленому порядку добровільне страхування вантажів.
Пункт 57 Статуту залізниць України визначає, зокрема, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.
За пунктом 62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.
Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
7.4. Правила розрахунків за перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644
У відповідності до пункт 2.7 Правил розрахунків за перевезення вантажів сплата додаткових провізних платежів, зборів та штрафів, які виникли при перевезенні або на станції призначення, провадиться в такому самому порядку через розрахунковий підрозділ незалежно від терміну видачі вантажу станцією.
Пунктом 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, передбачено, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.
7.5. Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов'язані з ними послуги, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317
У пп. 1.1.5. п. 1.1. п. 1 розділу II Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов'язані з ними послуги визначено, що для розрахунку плати за перевезення вантажів, у тому числі рейкового рухомого складу, порожніх контейнерів, за супроводження та охорону вантажів і за проїзд провідників потрібно, зокрема, визначити належність вагона (контейнера) - перевізника, власний або орендований, у якому пред'являється до перевезення вантаж або перевезення у порожньому стані, і вибрати тарифну схему.
При перевезенні вантажів у вагоні перевізника, крім транспортерів, базова ставка плати визначається як сума інфраструктурної (далі - І) для вагонів перевізника та вагонної (далі - В) складових плати (тарифу). При перевезенні у власному або орендованому вагоні базовою ставкою плати є інфраструктурна складова для власних або орендованих вагонів (І вл).
При перевезенні вантажів у власних вагонах, орендованих перевізником або структурними підрозділами ПАТ "Укрзалізниця" у суб'єктів господарювання, плата визначається як для вагонів перевізника.
Під час перевезення вантажів у власних вагонах (контейнерах) перевізника плата визначається так само, як для власних вагонів (контейнерів).
7.6 Господарський процесуальний кодекс України
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
8. Позиція апеляційного суду
8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.
8.2. Як вірно встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, сторонами, 09.02.2018 був укладений договір про надання послуг № 08340/ЦТЛ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
8.3. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем всупереч вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних доказів права на володіння та користування вагонами, по яким відповідачем надавалися послуги згідно з договором №08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018.
Також, на думку суду, позивач не надав обґрунтованого розрахунку кількості вагонів, що знаходились в його оренді по яких відповідно до вказаного договору відповідачем були здійснені послуги з перевезення вантажів.
Крім того, суд вказав, що позивачем було обрано спосіб захисту, що не відповідає приписам ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та прямо суперечить умовам укладеного сторонами договору про надання послуг, оскільки, виявивши необгрунтоване відображення у своєму особовому рахунку спірної суми, як використаної, позивач має звернутися до відповідача з відповідною вимогою про відновлення цієї суми на особовому рахунку.
8.4.Однак, з такими висновками місцевого господарського суду, колегія суддів не погоджується.
Так, місцевий господарський суд не дослідив та не дав належної оцінки рішенню Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/12031/17 та постанові Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017, які були залишені без змін постановою Верховного Суду від 15.05.2018. Вказаними судовими рішеннями у справі № 910/12031/17 судами встановлено, що договір № 142 П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2006 є пролонгованим до 31.12.2027 (включно) і дана обставина на переконання колегії суддів, в силу ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, доказуванню не підлягає.
8.5. Також, суд першої інстанції не дослідив та не дав належної оцінки прийнятим судами першої інстанції та апеляційної інстанції рішення у справі №910/3079/18 про зобов'язання ПАТ «Українська залізниця» внести зміни до даних в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів (щодо продовження терміну оренди до 31 грудня 2027 року) відносно універсальних модернізованих платформам (вагонів) загальною кількістю 407 одиниць, які знаходяться в оренді ТОВ «Металургтранс» до 31.12.2027 на підставі додаткової угоди до договору №143А від 28.11.2011 та договору оренди вагонів №142 П-ЦВСВ (ВЕ-06.161) від 24.03.2006, що визнана укладеною рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/12031/17.
У вказаних судових рішеннях у справі №910/12031/17 встановлено, правомірність користування позивачем спірними вагонами згідно з договором оренди вагонів № 142 П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2006.
Отже, така обставина, в силу ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, також доказуванню не підлягає.
При цьому, на час розгляду даної справи № 910/3984/18 у суді апеляційної інстанції, судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 22.01.2019 залишені без змін рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 по справі № 910/3079/18.
8.6. Таким чином, враховуючи прийняті судові рішення як у справі №910/12031/17, так і у справі № 910/3079/18, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає встановленим факт перебування спірних універсальних модернізованих платформ (вагонів) загальною кількістю 407 одиниць (з переліком вагонів вказаних у п.2.11 даної постанови по справі № 910/3984/18) у користуванні ТОВ «Металургтранс» на підставі договору оренди, який є чинним та пролонгованим до 31.12.2027.
8.7. Відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів повернення спірних вагонів з оренди. При цьому, ТОВ «Металургтранс» надало суду акти приймання-передачі вагонів, зі змісту яких вбачається передача орендодавцем в користування вагонів орендарю.
8.8. Судом першої інстанції не було досліджено акти прийому-передачі вагонів до договору оренди вагонів №142П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2006, копії яких містяться в матеріалах справи (том 2 а.с. 157-230) та у відповідності до яких, на переконання колегії суддів, відповідачем було передано позивачу в оренду вагони, якими (вагонами) в подальшому відповідачем надавалися послуги з перевезення вантажів згідно договору № 08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018.
Доводи відповідача, про те що вказані акти прийому-передачі не підтверджують той факт, що на час надання послуг зазначені вагони перебували в оренді у позивача, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки, судовими рішеннями у вказаних справах встановлено, що договір оренди №142 П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2006 пролонговано до 31.12.2027, а спірні вагони загальною кількістю 407 одиниць перебувають у користуванні ТОВ «Металургтранс» на правових підставах (договору оренди).
8.9. Крім того, місцевим господарським судом не було досліджено та надано відповідної оцінки копіям залізничних накладних за період з 20.02.2018 по 18.03.2018, що містяться в матеріалах справи (том 3,4,5,6,). Натомість, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що за вказаними залізничними накладними було здійснено перевезення вантажів залізничним транспортом за укладеним між сторонами договором №08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018 та саме тими вагонами, що перебувають в оренді позивача.
8.10. Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача про те, що із залізничних накладних за період з 20.02.2018 по 18.03.2018 не вбачається, що спірні вагони перебували в оренді позивача, а навпаки в них зазначено те, що вагони належать ПАТ «Українська залізниця» на праві власності.
Судова колегія звертає увагу на те, що залізнична накладна не є документом, що підтверджує право власності чи право оренди на залізничні вагони, а у відповідності до приписів пункту 6 Статуту залізниць України є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу.
Позивач володіє та користується спірними вагонами на підставі договору оренди, який пролонговано до 31.12.2027 за рішенням суду.
8.11. Доводи відповідача про те, що залізничні накладні не містять інформації, що вагони перебувають в оренді ТОВ «Металургтранс» та те, що за залізничною накладною №35267368 від 14.01.2017 були направлені на ремонт вагони №54759691, №54411087, №54406517, №54410881 і знаходилися на ремонті та за актами прийому-передачі не поверталися до позивача, а направлялися до пункту навантаження, а тому, на думку ПАТ «Українська залізниця», такі вагони вибули з оренди ТОВ «Металургтранс», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки факт ремонту вагонів, що перебувають в користуванні позивача згідно договору оренди не може свідчити про припинення цього договору.
8.12. Таким чином, оскільки перевезення вантажу за договором №08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018 здійснювалося у вагонах замовника (позивача), які перебувають у його володінні та користуванні на підставі договору оренди, на переконання колегії суддів, списання відповідачем грошових коштів з особового рахунку позивача за спірний період з 20 лютого 2018 року по 18 березня 2018 року включно спірної суми у розмірі 1 653 295,44 грн. на підставі п. 3.2 договору (як плати за перевезення вантажу «у вагонах перевізника») є безпідставним та неправомірним.
8.13. Щодо обраного позивачем способу захисту, колегія суддів зазначає, що позивач на виконання умов договору неодноразово письмово повідомляв відповідача про неправильне нарахування платежів та надсилав на адресу відповідача претензії щодо повернення (перерахування) на поточний рахунок позивача списаних відповідачем з особового рахунку позивача коштів у загальному розмірі 1 653 295,44 грн, які залишені відповідачем без задоволення.
При цьому, у відповіді на претензії відповідач вказував, що у зв'язку зі значним обсягом заявлених вимог прийняття рішення щодо наявності правових підстав для повернення надлишково стягнутих коштів потребує додаткового часу для вжиття подальших заходів за зверненням позивача.
Разом з тим, враховуючи позицію відповідача при розгляді даної справи №910/3984/18 та заперечення останнього про безпідставно списану оспорювану суму грошових коштів з особового рахунку позивача, беручи до уваги, що відповідач добровільно не відновив вказану суму на особовому рахунку позивача, колегія суддів вважає, що такий спосіб захисту може бути не ефективним у даному випадку.
Судом апеляційної інстанції враховано, що договір №08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018 діє до 31.12.2018. Відповідно, особовий рахунок, відкритий позивачу за вказаним договором, має бути закритий. Враховуючи зазначене, на переконання колегії суддів, у разі задоволення такого позову про відновлення на особовому рахунку позивача певної суми грошових коштів та набрання законної сили рішенням суду, таке рішення може виявитися таким, що не зможе бути виконаним, а порушені права позивача не будуть відновлені та захищені.
Спосіб захисту порушених прав позивача шляхом зобов'язання відповідача поновити на особовому рахунку позивача суму боргу не має механізму примусового виконання судового рішення на відміну від стягнення, а тому є неефективним для відновлення порушених прав позивача.
Колегія суддів вважає, що позивач має право на такий ефективний засіб правового захисту, який унеможливлював би невиконання рішення суду з боку відповідача, тобто має право заявляти позовну вимогу про стягнення неправомірно нарахованої та списаної грошової суми в судовому порядку.
8.14. Відмовляючи у задоволенні позову з підстав, що позивачем обрано спосіб захисту, що не відповідає приписам ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та прямо суперечить умовам укладеного сторонами договору про надання послуг, суд першої інстанції залишив поза увагою приписи ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у відповідності до яких, визначено право людини на доступ до правосуддя та кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) та правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України у справі №6-20цс11 відповідно до якої, положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
8.15. При цьому, у відповідності до рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) надсилання відповідачу вимоги про відновлення цієї суми на особовому рахунку позивача, є виключно правом, а не обов'язком позивача, а тому недотримання позивачем такої вимоги не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення цієї суми, яка була неправомірно списана відповідачем.
8.16. Відтак, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення з ПАТ «Українська залізниця» 1653295,44 грн. На переконання колегії суддів, у даній справі саме такий спосіб захисту порушених прав позивача є єфективним, а порушені права позивача будуть відновлені та захищені.
Відповідач не довів належними доказами правомірності списання коштів з особового рахунку позивача у розмірі 1653295,44 грн.
При цьому, відповідач не проявив належної добросовісності і самостійно не виконав свій обов'язок у межах, встановлених актами цивільного законодавства.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що спірні кошти відповідачем було набуто не за наявності правової підстави, а внаслідок неправильного застосування останнім Збірника тарифів (без урахування умов укладеного між сторонами договору).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.07.2018 у справі № 904/9844/17.
9. Висновки апеляційного суду
9.1. За вказаних обставин, апеляційний господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 1653295,44 грн підлягають задоволенню у повному обсязі, а рішення місцевого суду - скасуванню.
Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2018 у справі №910/3984/18 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2018 у справі №910/3984/18 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Федорова, буд.32; код ЄДРПОУ 40123465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (49000, м. Дніпро, площа героїв Майдану, буд.1; код ЄДРПОУ 33074226), 1 653 295,44 (один мільйон шістсот п'ятдесят три тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн 44 коп, 24 799,43 (двадцять чотири тисячі сімсот дев'яносто девять) грн 43 коп судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 37 199,15 (тридцять сім тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн 15 коп судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
5. Матеріали справи №910/3984/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 20.02.2019
Головуючий суддя Л.Г. Смірнова
Судді М.А. Дідиченко
Є.Ю. Пономаренко
