ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/3984/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,
за участю помічника судді Лазарєвої О.С. (за дорученням головуючого судді),
представників учасників справи:
позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" - Єловікової В.В. - адвокат (посвідчення від 30.01.2015 №КВ4237); Гальченка В.Я. - адвокат (посвідчення від 30.11.2006 №3155/10),
відповідача - публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" - Косик С.І. - адвокат (посвідчення від 22.02.2007 №2831),
розглянув касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 (головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді Дідиченко М.А. і Пономаренко Є.Ю.) та
додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 (головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді Дідиченко М.А. і Пономаренко Є.Ю.)
зі справи №910/3984/18
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - Товариство)
до Залізниці
про стягнення 1 653 295,44 грн.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про стягнення 1 653 295,44 грн.
2. Позов мотивовано тим, що відповідачем неправомірно здійснено нарахування плати за перевезення вантажу за період з 20.02.2018 по 18.03.2018 на підставі пункту 3.2 договору про надання послуг від 09.02.2018 №08340/ЦТЛ-2018 (далі - Договір), внаслідок чого з рахунку Товариства неправомірно було списано 1 653 295, 44 грн., оскільки перевезення вантажу за згаданим договором здійснювалося у вагонах, які перебувають у володінні та користуванні Товариства на підставі договору оренди вагонів від 24.03.2016 №142П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю (далі - Договір оренди).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 01.11.2018 у позові відмовлено.
4. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що: позивачем всупереч вимогам статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не було надано суду належних доказів права на володіння та користування вагонами, по яких відповідачем надавалися послуги згідно з Договором; позивач не надав обґрунтованого розрахунку кількості вагонів, що знаходились в його оренді і по яких відповідно до згаданого договору відповідачем були надані послуги з перевезення вантажів; позивачем було обрано спосіб захисту, що не відповідає приписам статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та прямо суперечить умовам укладеного сторонами Договору, оскільки, виявивши необґрунтоване відображення у своєму особовому рахунку спірної суми як використаної, позивач мав право звернутися до відповідача з відповідною вимогою про відновлення цієї суми на особовому рахунку.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019: апеляційну скаргу Товариства задоволено; рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю; стягнуто з Залізниці на користь Товариства 1 653 295,44 грн., 24 799,43 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 37 199,15 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована обґрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог.
7. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 заяву Товариства про розподіл судових витрат (витрат, понесених на правничу допомогу) в даній справі задоволено; стягнуто із Залізниці на користь Товариства 51 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у розгляді справи №910/3984/18.
8. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що розмір заявлених Товариством витрат, понесених на правничу допомогу, є доведеним, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
9. У касаційній скарзі до Верховного Суду Залізниця, посилаючись на те, що постанова суду апеляційної інстанції від 07.02.2019 є необґрунтованою, прийнята з неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати відповідну постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду від 01.11.2018, судові витрати покласти на позивача.
10. В іншій касаційній скарзі зі справи Залізниця зазначає, що додаткова постанова суду апеляційної інстанції від 18.02.2019 прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить скасувати згадану постанову суду апеляційної інстанції від 18.02.2019 повністю і залишити в силі рішення місцевого господарського суду, судові витрати покласти на позивача.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
11. Суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що вагони, якими здійснювалося перевезення відповідно до Договору, перебували у володінні та користуванні позивача.
12. У процесі розгляду справи позивач не заперечував, що перевезення здійснювалися вагонами, які належать на праві власності Залізниці.
13. З урахуванням того, що власником вагонів є перевізник та з огляду на законодавчий припис щодо непорушності права власності та умови договору суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що перевезення здійснювалося у вагонах позивача і стягнув кошти з відповідача, не взявши до уваги заперечення останнього щодо невірно обраного позивачем способу захисту, чим порушив статті 55, 124 Конституції України, статтю 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статті 316, 317, 319 ЦК України.
14. Судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що позивачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено отримання в оренду тих вагонів, якими відповідачем надавалися послуги, чим порушено статті 74, 76, 77, 78 ГПК України та статті 525, 526 ЦК України.
15. Позивач також не надав обґрунтованого розрахунку кількості вагонів, що знаходилися в його оренді і по яких відповідно до вказаного договору відповідачем були надані послуги з перевезення вантажів.
16. Акти приймання-передачі вагонів за договором оренди, які містяться в матеріалах справи №910/3984/18 та на які посилається позивач, не підтверджують того, що на час надання послуг зазначені вагони перебували в оренді у позивача після продовження терміну дії договору оренди в судовому порядку у справі №910/12031/17.
17. Жодна залізнична накладна у період з 20.02.2018 по 18.03.2018 не містить інформації про те, що вагони перебували в оренді Товариства, а тому відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами як такими, що належать замовнику.
18. Обставини, встановлені в рішенні господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі №910/3079/18, не можна вважати преюдиційними на підтвердження перебування вагонів в оренді у позивача в період з 20.02.2018 по 18.03.2018.
19. Позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає приписам статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України та прямо суперечить умовам укладеного сторонами Договору, оскільки, виявивши необґрунтоване відображення у своєму особовому рахунку спірної суми як використаної, позивач мав звернутися до відповідача з відповідною вимогою про відновлення цієї суми на особовому рахунку.
20. Надані позивачем документи на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу разом із супровідним листом, на підставі яких ухвалено додаткову постанову, позивачем на адресу відповідача не надсилалися, доказів їх надсилання іншому учаснику процесу матеріали справи не містять. Тому всупереч частині третій статті 2, частині другій статті 13 ГПК України відповідача було позбавлено права надати свої обґрунтовані заперечення проти вимог позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
21. Судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що позивачем не дотримано обов`язкової умови, передбаченої частиною восьмою статті 129 ГПК України, щодо подання доказів на підтвердження витрат на надання правової допомоги до закінчення судових дебатів та безпідставно ухвалено рішення, яким задоволено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат, понесених на правничу допомогу.
22. Позивачем належними та допустимими доказами не доведено суму понесених ним витрат на правову допомогу.
23. Судом апеляційної інстанції не здійснено аналізу співмірності витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, зі складністю справи.
Доводи Товариства
24. У відзиві на касаційну скаргу Товариство не погоджується з доводами касаційної скарги, зазначаючи, що такі доводи: спростовуються матеріалами справи та наявними в ній належними та допустимими доказами; не узгоджуються з висновками, які містяться в судових рішеннях у справах №910/12031/17 та 910/3079/18; суперечать приписам статей 6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенню Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) та не узгоджуються з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України у справі №6-20цс11, - та просить відмовити в задоволенні касаційної скарги Залізниці на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі №910/3984/18 у повному обсязі, а згадану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
25. На іншу касаційну скаргу відзив від Товариства не надходив.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
26. Відповідно до умов укладеного Товариством (замовник) та Залізницею (перевізник) Договору:
- предметом вказаного договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та надання інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1);
- вагон перевізника - це вантажний вагон, яким перевізник володіє на праві власності або інший правовій підставі. Вагон замовника - це вантажний вагон, яким замовник володіє на праві власності або іншій правовій підставі (пункт 1.2);
- замовник зобов`язаний оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів, та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника (підпункт 2.1.6 пункту 2);
- замовник зобов`язаний самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому він зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (підпункт 2.1.6.1 пункту 2);
- розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов збірника тарифів (пункт 3.1);
- розмір плати за перевезення вантажу у вагонах перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад) складається з: плати за перевезення навантаженого вагону перевізника, яка визначається за тарифом, визначеним у збірнику тарифів, встановленим для власного вагону перевізника; компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скореговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору; плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки (пункт 3.2);
- оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у пункті 14.2 розділу 14 Договору (пункт 4.2);
- одержані кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника (пункт 4.3);
- обов`язок перевізника - по закінченні звітного місяця, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, надавати замовнику в електронному вигляді на електронну адресу, зазначену в пункті 4.6 Договору, виписки з його особового рахунку та зведену відомість для її підписання, в тому числі з накладенням ЕЦП. Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих замовником на виконання цього договору, та коштів, витрачених замовником на послуги з організації перевезень вантажів, наданих перевізником. При цьому у виписці відображаються дати утворення та розміри заборгованості, пеня (пункт 4.7).
27. 24.03.2006 державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено Договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування вагони-універсальні платформи модернізовані з підсиленими торцевими упорами.
28.12.2011 державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (орендодавець), Товариством (орендар) та державним підприємством "Стрийський вагоноремонтний завод" (новий орендодавець) укладено договір № 143А про заміну сторони в Договорі оренди, на підставі якого новий орендодавець прийняв на себе права та обов`язки державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" за Договором оренди.
28. Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/12031/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та постановою Верховного Суду від 15.05.2018, визнано укладеною додаткову угоду по договору від 28.11.2011 №143А та Договору оренди, за якою орендодавцем вагонів є ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" ПАТ "Українська залізниця", а строк оренди вагонів продовжено до 31.12.2027 (включно).
29. Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/3079/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 та постановою Верховного Суду від 22.01.2019: зобов`язано ПАТ "Українська залізниця» внести зміни до даних в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів (щодо продовження терміну оренди до 31 грудня 2027 року) відносно універсальних модернізованих платформам (вагонів) загальною кількістю 407 одиниць, які знаходяться в оренді Товариства до 31.12.2027 на підставі додаткової угоди до договору від 28.11.2011 №143А та Договору оренди, що визнана укладеною рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/12031/17, а саме - вагонів з номерами, зазначеними у резолютивній частині рішення господарського суду міста Києва у справі №910/3079/18.
У справі № 910/3079/18 судами встановлено факт перебування спірних універсальних модернізованих платформ (вагонів) загальною кількістю 407 одиниць у користуванні Товариства на підставі Договору оренди, який є чинним та пролонгований до 31.12.2027.
30. Залізницею не було надано суду доказів на підтвердження обставин повернення вагонів з оренди, тоді як Товариством надано акти приймання-передачі згаданих вагонів, зі змісту яких вбачається передача орендодавцем у користування зазначених вище вагонів орендарю.
Матеріали справи №910/3984/18 містять належним чином завірені копії актів приймання-передачі вагонів до Договору оренди, за якими (актами) відповідачем було передано в оренду позивачу вагони, по яких (вагонах) у подальшому відповідачем надавалися послуги позивачу з перевезення вантажів згідно з Договором.
31. На підтвердження виконання умов Договору з перевезення вантажів залізничним транспортом у матеріалах справи містяться копії залізничних накладних за період з 20.02.2018 по 18.03.2018.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що за вказаними залізничними накладними було здійснено перевезення вантажів залізничним транспортом за укладеним між сторонами Договором, та саме тими вагонами, що перебувають в оренді позивача.
32. Крім того, на виконання умов Договору за період з 19.02.2018 по 28.02.2018 позивачем було перераховано на рахунок відокремленого підрозділу відповідача - філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" ПАТ "Укрзалізниця" 85 600 000 грн. попередньої оплати за надання послуг перевезення, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача № 8206687.
При цьому з виписки з особового рахунку позивача вбачається, що станом на 28.02.2018 розмір коштів, списаних відповідачем у рахунок оплати послуг з організації перевезень вантажів за період з 20.02.2018 по 28.02.2018, становив 19 630 536,40 грн. та включав, у тому числі, й спірну суму (1 653 295,44 грн.)
33. Щодо обраного позивачем способу захисту судом апеляційної інстанції зазначено таке:
- позивач неодноразово письмово повідомляв відповідача про неправильне нарахування платежів та надсилав на адресу відповідача претензії щодо повернення (перерахування) на поточний рахунок позивача списаних відповідачем з особового рахунку позивача коштів у загальному розмірі 1 653 295,44 грн., які (претензії) залишені відповідачем без задоволення;
-у відповіді на претензії відповідач вказував, що у зв`язку із значним обсягом заявлених вимог прийняття рішення щодо наявності правових підстав для повернення надлишково стягнутих коштів потребує додаткового часу для вжиття подальших заходів за зверненням позивача;
- враховуючи позицію відповідача у розгляді даної справи та заперечення останнього про безпідставно списану оспорювану суму грошових коштів з особового рахунку позивача, беручи до уваги, що відповідач добровільно не відновив вказану суму на особовому рахунку позивача, обраний позивачем спосіб захисту може бути неефективним у даному випадку;
- Договір діє до 31.12.2018. Відповідно, особовий рахунок, відкритий позивачу за вказаним договором, має бути закритий. Тому у разі задоволення позову про відновлення на особовому рахунку позивача певної суми грошових коштів та набрання законної сили рішенням суду відповідне рішення може виявитися таким, що не може бути виконаним, а порушені права позивача не будуть відновлені та захищені. Спосіб захисту порушених прав позивача шляхом зобов`язання відповідача поновити на особовому рахунку позивача суму боргу не має механізму примусового виконання судового рішення - на відміну від стягнення, а тому є неефективним для відновлення порушених прав позивача;
- позивач має право на такий ефективний засіб правового захисту, який унеможливлював би невиконання рішення суду з боку відповідача, тобто має право заявити позовну вимогу про стягнення неправомірно нарахованої та списаної грошової суми в судовому порядку.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ У ПРИЙНЯТТІ ДОДАТКОВОЇ ПОСТАНОВИ
34. В апеляційній скарзі Товариство просило суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 51 000 грн.
21.12.2018 до розгляду справи по суті до апеляційного господарського суду надійшла заява від Товариства про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують понесені ним витрати на правничу допомогу, а саме: копію договору від 09.01.2018 №09012018/МТ про надання правничої допомоги; копію додаткової угоди від 20.11.2018 №20112018 до договору про надання правничої допомоги від 09.01.2018 №09012018/МТ; копію рахунка-фактури від 30.11.2018 №301118 на суму 19 550 грн.; копію акта приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди від 20.11.2018 №20112018 до договору про надання правничої допомоги від 09.01.2018 №09012018/МТ; копію ордеру, виданого АО "СОТА" адвокату Барабаш О.В., який є членом АО "СОТА", на ведення справи позивача в Північному апеляційному господарському суді, а також копію свідоцтва адвоката Барабаш О. В. про право на зайняття адвокатською діяльністю.
35. Оскільки позивачем було надано не всі документи, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, сторонам роз`яснено, що питання про судові витрати буде вирішене судом апеляційної інстанції з урахування приписів частини восьмої статті 129 ГПК України після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
36. Після прийняття постанови Північним апеляційним господарським судом від 07.02.2019 Товариство 11.02.2019 надало суду копію платіжного доручення від 30.03.2018 №7703 про сплату 31 450 грн. за послуги на правничу допомогу згідно з рахунком-фактурою від 30.03.2018 №300318, копію платіжного доручення від 08.02.2019 №43975 про сплату 19 550 грн. за послуги на правничу допомогу згідно з рахунком-фактурою від 30.11.2018 №301118 та копії банківських виписок з рахунка АО "СОТА".
37. Заперечуючи проти стягнення із Залізниці витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи №910/3984/18, що зазначені у відзиві на апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, відповідач вказав, що позивачем не було надано доказів оплати рахунка-фактури від 30.03.18 №300318 за надання правової допомоги в суді першої інстанції та рахунка-фактури від 30.11.18 №301118 за розгляд справи в апеляційній інстанції.
38. Розглянувши заяву відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розгляді справи №910/3984/18 з доданими до цієї заяви документами, а також матеріали справи, врахувавши заперечення Залізниці, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви Товариства, оскільки визнав визначений відповідачем розмір судових витрат доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності відповідних витрат.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
39. ЦК України:
- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15);
- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частини перша та друга статті 16);
- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (стаття 509);
- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526);
- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частини перша та третя статті 626);
- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627);
- договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629);
- перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (стаття 908);
40. ГК України:
- за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ; частини перша та друга статті 283);
- за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (частини перша, друга і п`ята статті 307).
41. Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ними послуги, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317:
- для розрахунку плати за перевезення вантажів, у тому числі рейкового рухомого складу, порожніх контейнерів, за супроводження та охорону вантажів і за проїзд провідників потрібно, зокрема, визначити належність вагона (контейнера) - перевізника, власний або орендований, у якому пред`являється до перевезення вантаж або перевезення у порожньому стані, і вибрати тарифну схему. При перевезенні вантажів у вагоні перевізника, крім транспортерів, базова ставка плати визначається як сума інфраструктурної (далі - І) для вагонів перевізника та вагонної (далі - В) складових плати (тарифу). При перевезенні у власному або орендованому вагоні базовою ставкою плати є інфраструктурна складова для власних або орендованих вагонів (І вл). При перевезенні вантажів у власних вагонах, орендованих перевізником або структурними підрозділами ПАТ "Укрзалізниця" у суб`єктів господарювання, плата визначається як для вагонів перевізника. Під час перевезення вантажів у власних вагонах (контейнерах) перевізника плата визначається так само, як для власних вагонів (контейнерів; підпункт 1.1.5 підпункту 1.1 пункту 1 розділу ІІ).
42. ГПК України:
- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (частина перша та третя статті 123);
- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 126);
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126);
- для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126);
- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина третя статті 126);
- у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126);
- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126);
- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129);
- суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 244);
- суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 244).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
43. З огляду на зазначені у пунктах 39-41 даної постанови законодавчі приписи та встановивши на підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів, які є належними, те, що:
перевезення вантажу за Договором здійснювалося у вагонах замовника (позивача), які перебувають у його володінні та користуванні на підставі Договору оренди;
списання відповідачем грошових коштів з особового рахунку позивача за спірний період з 20.02.2018 по 18.03.2018 включно спірної суми у розмірі 1 653 295,44 грн. на підставі пункту 3.2 Договору (як плати за перевезення вантажу "у вагонах перевізника") є безпідставним та неправомірним;
відповідач не виявив належної добросовісності і самостійно не виконав свій обов`язок у межах, встановлених актами цивільного законодавства;
позивач має право на такий ефективний засіб правового захисту, який унеможливлював би невиконання рішення суду з боку відповідача, тобто має право заявляти позовну вимогу про стягнення неправомірно нарахованої та списаної грошової суми в судовому порядку, -
суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
44. Доводи касаційної скарги відповідача, поданої на постанову суду апеляційної інстанції від 07.02.2019, даного висновку не спростовують.
45. Доводи відповідача, зазначені у пункті 19 даної постанови, стосовно того, що позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає приписам статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України і прямо суперечить умовам укладеного сторонами Договору, не є підставою для скасування згаданої постанови суду апеляційної інстанції від 07.02.2019 з огляду на таке.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом; оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування; відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16.
Суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, наведені у пункті 33 даної постанови, дійшов вірного висновку, що обраний позивачем у даній справі спосіб захисту порушених прав позивача є ефективним, а порушені відповідачем права позивача будуть відновлені та захищені.
46. Доводи касаційної скарги Залізниці, наведені у пунктах 11-18 цієї постанови, усі разом і кожний окремо, пов`язані тільки і виключно із встановленням (з`ясуванням) судами фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній. Проте за безальтернативним приписом частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, що унеможливлює перевірку цих доводів в процесі розгляду касаційних скарг.
Відповідні доводи і докази вже були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції, який надав їм належну оцінку.
47. У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
48. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
49. Доводи, викладені Товариством у відзиві на касаційну скаргу, приймаються Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються із встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.
50. Що ж до касаційної скарги Залізниці на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019, то суд зазначає таке.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Разом з тим зміст оскаржуваної додаткової постанови апеляційної інстанції від 18.02.2019 свідчить про те, що судами не досліджувалися та не аналізувалися питання щодо складності справи, виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Приписами статті 244 ГПК України унормовано, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У цій справі постанова суду апеляційної інстанції від 07.02.2019 була прийнята у відкритому судовому засіданні, проте в подальшому судом апеляційної інстанції не вирішувалися питання необхідності призначення до розгляду заяви Товариства про розподіл судових витрат (витрат, понесених на правничу допомогу адвоката) у судовому засіданні та про виклик учасників справи, відповідно, учасник справи - відповідач був позбавлений можливості заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З огляду на зазначене Верховний Суд вважає додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 18.02.2019 такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки відповідача було позбавлено можливості заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та довести неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
51. З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Залізниці на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 без задоволення, а зазначеної постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої по суті справи, - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального права і без порушення норм процесуального права, та частково задовольнити касаційну скаргу Залізниці на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019, скасувавши зазначену додаткову постанову суду апеляційної інстанції з передачею справи в частині розгляду відповідного клопотання Товариства про розподіл судових витрат (витрат, понесених на правничу допомогу адвоката) на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
52. Під час такого нового розгляду суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, проаналізувати питання складності справи, виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат.
Судові витрати
53. Понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга Залізниці на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі № 910/3984/18 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі №910/3984/18 залишити без змін.
3. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі № 910/3984/18 задовольнити частково.
4. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі № 910/3984/18 скасувати, а справу в частині розгляду клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" про розподіл судових витрат (витрат, понесених на правничу допомогу адвоката) направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя К. Пільков
