ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/3984/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
здійснивши розгляд у письмовому провадженні
касаційної скарги Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва),
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020,
за скаргою акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" акціонерного товариства "Українська залізниця"
на дії старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Саковича Станіслава Юрійовича
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"
до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 1 653 295,44 грн.
Історія та обставини справи
У квітні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - ТОВ "Металургтранс") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", яке в подальшому змінило найменування на акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця", Залізниця, відповідач), про стягнення 1 653 295,44 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.11.2018 (суддя Пінчук В.І.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 (колегія суддів: Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю, стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Металургтранс" 1 653 295,44 грн, 24 799,43 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 37 199,15 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 (колегія суддів: Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) заяву ТОВ "Металургтранс" про розподіл судових витрат (витрат, понесених на правничу допомогу) в даній справі задоволено; стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Металургтранс" 51 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи №910/3984/18.
11.03.2019 на виконання вказаних постанови та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.
Постановою Верховного Суду від 08.05.2019 (колегія суддів: Селіваненко В.П., Булгакова І.В., Пільков К.М.) постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 залишено без змін, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 скасовано, а справу в частині розгляду клопотання ТОВ "Металургтранс" про розподіл судових витрат (витрат, понесених на правничу допомогу адвоката) направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 (колегія суддів: Буравльов В.І., Руденко М.А., Пашкіна С.А.), залишеною без змін постановою Верховного Суду від 10.10.2019 (колегія суддів: Кролевець О.А., Вронська Г.О., Мамалуй О.О.), відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Металургтранс" про розподіл судових витрат, понесених на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом апеляційної скарги ТОВ "Металургтранс".
06.12.2019 АТ "Укрзалізниця" звернулося до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС), згідно з якою заявник просив суд:
1) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця ВДВС Саковича Станіслава Юрійовича, вчинені в рамках виконавчого провадження, а саме:
- щодо вчинення дій шляхом прийняття постанов від 25.11.2019 про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, про стягнення виконавчого збору з боржника, в рамках виконавчого провадження №60704745;
- інші виконавчі дії, спрямовані на звернення стягнення на майно АТ "Укрзалізниця";
2) скасувати постанови старшого державного виконавця ВДВС Саковича Станіслава Юрійовича, прийняті в рамках виконавчого провадження № 60704745, а саме:
- від 25.11.2019 про відкриття виконавчого провадження;
- від 25.11.2019 про стягнення виконавчого збору;
- від 25.11.2019 про арешт майна боржника;
- від 25.11.2019 про арешт коштів боржника;
- від 29.11.2019 про стягнення з боржника витрат на виконавче провадження;
3) зобов`язати старшого державного виконавця ВДВС Саковича Станіслава Юрійовича відновити порушене право АТ "Укрзалізниця", шляхом вчинення дій з метою повернення боржнику стягнутих в рамках виконавчого провадження №60704745 на депозитний рахунок ВДВС грошових коштів;
4) до закінчення розгляду цієї скарги заборонити ВДВС вчиняти дії по перерахунку з депозитного рахунку стягнутих з філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця" в рамках виконавчого провадження № 60704745 грошових коштів;
5) зобов`язати ВДВС винести постанову про повернення наказу господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі № 910/3984/19 стягувачу, відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
13.12.2019 АТ "Укрзалізниця" також звернулось до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії ВДВС, згідно з якою заявник просив суд:
1) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця ВДВС Саковича Станіслава Юрійовича, вчинені в рамках виконавчого провадження, а саме:
- щодо вчинення дій шляхом прийняття постанов від 25.11.2019 про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, про стягнення виконавчого збору з боржника, в рамках виконавчого провадження № 60813742;
- інші виконавчі дії, спрямовані на звернення стягнення на майно АТ"Укрзалізниця";
2) скасувати постанови старшого державного виконавця ВДВС Саковича Станіслава Юрійовича, прийняті в рамках виконавчого провадження №60813742, а саме:
- від 06.12.2019 про відкриття виконавчого провадження;
- від 06.12.2019 про стягнення виконавчого збору;
- всі інші постанови, винесені відносно АТ " Укрзалізниця ";
3) до закінчення розгляду цієї скарги заборонити старшому державному виконавцю ВДВС Саковичу Станіславу Юрійовичу вчиняти дії щодо накладання арешту на банківські рахунки АТ "Укрзалізниця", код 40123465, та вчиняти інші дії, що пов`язані із зарахуванням коштів на депозитний рахунок, їх перерахування стягувачеві, в рамках виконавчого провадження № 60813742;
4) зобов`язати ВДВС винести постанову про повернення наказу господарського суду м. Києва від 11.03.2019 у справі № 910/3984/19 стягувачу, відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2020 (суддя Пінчук В.І.) у задоволенні скарг Залізниці від 06.12.2019 та від 13.12.2019 на дії ВДВС, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні вказаних скарг, суд виходив з того, що державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" при винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження; постанова про відкриття виконавчого провадження не є виконавчою дією, а є підставою для вчинення чи невчинення подальших виконавчих дій в рамках Закону України "Про виконавче провадження"; Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", на який посилається заявник, філію "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця" не віднесено до переліку об`єктів, на яких розповсюджується заборона вчиняти виконавчі дії.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 (колегія суддів у складі: Мальченко А.О., Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.) ухвалу господарського суду міста Києва від 16.01.2020 скасовано.
Колегія суддів апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, дійшла висновку про те, що у виконавчих провадженнях №60704745 та № 60813742 грошові кошти, що підлягають стягненню з боржника, не є запозиченими коштами за кредитними договорами, а тому відносно їх примусового стягнення діє пряма заборона, встановлена Законом України від 02.10.2019 №145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Стислий виклад вимог касаційної скарги
Скаржник, посилаючись у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду, а ухвалу господарського суду міста Києва від 16.01.2020 залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що:
- 20.10.2019 набрав чинності Закон України від 02.10.2019 №145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації"(далі - Закон №145-IX);
- положеннями Закону №145-IX не встановлено заборони вчинення виконавчих дій щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", з виконання виконавчих документів про стягнення грошових коштів, а відтак у державного виконавця були відсутні підстави для повернення наказів господарського суду міста Києва стягувачу згідно з пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України " Про виконавче провадження" ;
- судом апеляційної інстанції надано неправильне тлумачення Закону №145-IX, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення.
18.09.2020 від ВДВС надійшли доповнення до касаційної скарги.
Аргументи інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Конституція України:
стаття 1291:
- суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання;
- держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку;
- контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Закон України "Про виконавче провадження":
стаття 1:
- виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню;
частина перша статті 5:
- примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";
стаття 10:
Заходами примусового виконання рішень є:
- звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
- звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
- вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
- заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
- інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
частина перша та пункт 1 частини другої статті 18:
- виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії;
- виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
пункт 9 частини першої статті 37:
- виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;
стаття 41:
- у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення;
- у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.
ГПК України:
частина перша статті 18:
- судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України;
стаття 326:
- судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами;
- невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом;
стаття 339:
- сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права;
частини перша та друга статті 300:
- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;
- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;
Касаційне провадження
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2020: поновлено ВДВС пропущений строк подання касаційної скарги; відкрито касаційне провадження зі справи № 910/3984/18 за касаційною скаргою ВДВС на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 та ухвалено здійснювати перегляд зазначеного судового рішення у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; зупинено касаційне провадження до прийняття рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №904/3535/19.
Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2020 у справі № 904/3535/19 касаційну скаргу повернуто для розгляду відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2020: поновлено касаційне провадження у справі № 910/3984/18 у зв`язку з прийняттям ухвали об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2020 у справі № 904/3535/19; надано учасникам справи право на подання відзивів на касаційну скаргу до 29.09.2020.
Під час підготовки справи № 910/3984/18 до розгляду Касаційним господарським судом з`ясовано, що згідно з ухвалою Касаційного господарського суду від 24.09.2020 справу № 910/12809/19 за касаційною скаргою АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" до АТ "Укрзалізниця" про стягнення 101 880,00 грн завданих збитків касаційну скаргу передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2020 касаційне провадження у справі зупинено до ухвалення рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/12809/19 у подібних правовідносинах.
Постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/12809/19: касаційну скаргу АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії залишено без задоволення; ухвалу господарського суду міста Києва від 17.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі № 910/12809/19 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2020 поновлено провадження за касаційною скаргою ВДВС на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 зі справи № 910/3984/18, постановлено здійснити перегляд зазначеної постанови в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасована ухвала господарського суду міста Києва про відмову у задоволенні скарг Залізниці від 06.12.2019 та від 13.12.2019 на дії ВДВС.
Переглянувши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в касаційному порядку на підставі встановлених судами попередніх судових інстанцій фактичних обставин здійснення виконавчого провадження, враховуючи визначені ГПК України межі перегляду, суд касаційної інстанції виходить з такого.
20.10.2019 набрав чинності Закон №145-IX.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до додатку 2 "Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані" до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" станом на 20.10.2019 включено АТ " Укрзалізниця".
Системний аналіз змісту даної норми разом з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону № 145-ІХ, свідчить про їх спрямування на необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.
Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Тобто, вказаною нормою Закону № 145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Аналогічні висновки щодо застосування пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих і Перехідних положень Закону № 145-ІХ викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/12809/19, а також в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/13346/18, від 29.04.2020 у справі № 910/6948/19, у яких Суд визнав очевидними і такими, що не викликають розумних сумнівів висновки судів про можливість вчинення виконавчих дій щодо АТ "Укрзалізниця" стосовно стягнення грошових коштів. Підстав для відступу від зазначеного правового висновку Верховний Суд не вбачає.
Проте, задовольняючи частково скарги Залізниці від 06.12.2019 та від 13.12.2019 на дії ВДВС, а також зобов`язуючи ВДВС винести постанову про повернення наказу, суд апеляційної інстанції допустився неправильного тлумачення та застосування норм права.
Висновки апеляційного суду мотивовані тим, що у виконавчих провадженнях № 60704745 та №60813742 грошові кошти, що підлягають стягненню з боржника, не є запозиченими коштами за кредитними договорами, а тому відносно їх примусового стягнення діє пряма заборона, встановлена Законом №145-ІХ. Апеляційний суд зазначив, що предметом стягнення за наказами господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі № 910/3984/18 є безпідставно списані грошові кошти з особового рахунку позивача, судовий збір та судові витрати на професійну правничу допомогу, а не грошові кошти і товари, що були передані в заставу за кредитними договорами. Відтак, на примусове стягнення за наказами господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №910/3984/18 діяла пряма заборона Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" після набрання останнім чинності. З матеріалів справи вбачається, що виконавчі дії, спрямовані на виконання наказів господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №910/3984/18, були вчинені старшим державним виконавцем ВДВС Саковичем С.Ю. у листопаді-грудні 2019 року, тобто після набрання 20.10.2019 чинності Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", положення пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцевих та Перехідних положень" якого у передбаченому законом порядку неконституційними не визнавалися.
Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 №910/12809/19 щодо застосування пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих і Перехідних положень Закону №145-ІХ.
Положеннями пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
З огляду на викладене, відсутні підстави визнавати дії ВДВС щодо стягнення з АТ "Укрзалізниця" грошових коштів в межах виконавчих проваджень №60704745 та №60813742 неправомірними, як і немає підстав зобов`язувати ВДВС виносити постанову про повернення наказу стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Отже, висновки апеляційного господарського суду в частині наявності підстав для часткового задоволення скарг АТ "Українська залізниця" на дії ВДВС є помилковими та прийняті з неправильним тлумаченням пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих і Перехідних положень Закону № 145-ІХ.
За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарг Залізниці від 06.12.2019 та від 13.12.2019 на дії ВДВС, однак з мотивів, наведених вище.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Керуючись статтями 311, 312 ГПК України, виходячи з положень та мотивів, наведених у цій постанові, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального права, залишення в силі ухвалу суду першої інстанції з одночасною зміною мотивувальної частини цієї ухвали шляхом викладення її в редакції даної постанови. У зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат
У зв`язку із задоволенням касаційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
У справі відсутні відомості щодо виконання зазначеної постанови в частині стягнення з ВДВС на користь Залізниці судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 051 грн., тому Касаційний господарський суд не розглядає питання щодо повороту виконання судового акту у відповідній частині. Водночас учасники справи не позбавлені права, за наявності підстав, звернутися до суду із заявою про поворот виконання судового рішення відповідно до статті 333 ГПК України.
ВДВС при поданні касаційної скарги було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом. Так, ним мав бути сплачений судовий збір за подання касаційної скарги - у сумі 2 102 грн., а фактично за платіжним дорученням від 20.05.2020 № 542 перераховано 4 204 грн судового збору за подання касаційної скарги. Судовий збір, сплачений ВДВС за подання касаційної скарги у сумі 2 102 грн., підлягає стягненню з Залізниці.
Зайво сплачена сума судового збору не підлягає стягненню із Залізниці, а покладається на ВДВС. Однак, це не позбавляє останнього можливості звернутися до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченої суми судового збору на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 у справі № 910/3984/18 скасувати.
3. Ухвалу господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі № 910/3984/18 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У решті ухвалу господарського суду міста Києва від 16.01.2020 залишити без змін.
4. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в сумі 1 051 (одна тисяча п`ятдесят одна), і судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн.
5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова
