Номер провадження: 22-ц/813/5399/20
Номер справи місцевого суду: 511/2303/19
Головуючий у першій інстанції Бобровська І. В.
Доповідач Дрішлюк А. І.
Категорія: 57
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,
при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 13 січня 2020 року про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Роздільнянської міської ради Одеської області про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ будинку в натурі, -
ВСТАНОВИВ:
11 січня 2019 року ОСОБА_2 подала до Роздільнянського районного суду Одеської області заяву про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до вищевказаної заяви ОСОБА_2 просить суд, окрім вимог зазначених в первинній позовній заяви, також: 1) визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0994 га., кадастровий номер: 5123910100:02:007:0054, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 2) провести поділ в натурі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0994 га., кадастровий номер: 5123910100:02:007:0054, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), виділивши ОСОБА_2 та передавши їй у особисту приватну власність Ѕ частину даної земельної ділянки, у відповідності до варіанту розподілу будівельних матеріалів та конструктивних елементів, з яких складається об`єкт нерухомого майна з господарськими будівлями і спорудами, розташованих на вказаній земельній ділянці. Додатково з позовною заявою про збільшення позовних вимог позивачка надала суду клопотання про призначення судової будівельно - технічної експертизи (в.м., а.с 1-14).
11 січня 2020 року ОСОБА_2 подала до Роздільнянського районного суду Одеської області заяву про забезпечення позову, яку вона мотивує тим, що у провадженні Роздільнянського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ будинку в натурі. 08.01.2019 року за відповідачем ОСОБА_1 було зареєстроване право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0994 га., кадастровий номер: 5123910100:02:007:0054, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташований об`єкт нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, тому, відповідно за ОСОБА_2 має бути визнане право власності на Ѕ частину вказаної земельної ділянки. У зв`язку з вищевикладеним, на думку позивачки, відповідач ОСОБА_1 може здійснити відчуження земельної ділянки, яка належить йому на праві особистої приватної власності, чим в подальшому може позбавити позивача ОСОБА_2 права на Ѕ її частину, тому існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову (в.м. а.с 15-16).
13 січня 2020 року ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області (суддя Бобровська І.В.) заява позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Роздільнянської міської ради Одеської області про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ будинку в натурі задоволена частково. А саме суд вирішив вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі №511/2303/19, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0994 га., кадастровий номер: 5123910100:02:007:0054, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 та заборонити ОСОБА_1 відчужувати та вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0994 га, кадастровий номер: 5123910100:02:007:0054, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (в.м. а.с 17-18).
28 січня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 13 січня 2020 року. Скаржник не погоджується з вказаною ухвалою та мотивами, якими обґрунтовано накладення арешту на зазначену земельну ділянку. ОСОБА_1 вказує на те, що на даний момент не існує спору між сторонами, щодо визнання договору купівлі-продажу недійсними, а також не існує спору щодо належності нерухомого майна, зважаючи на що позивачем було визнано у заяві про збільшення позовних вимог, що предметом спору є саме будівельні матеріали, а не нерухоме майно. Тому на думку скаржника, право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації такого права. Процедура державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна регламентується Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127. Тому самочинно збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу, а відтак у Позивача не має правових підстав вимагати припинити право власності ОСОБА_1 на Ѕ частину земельної ділянки та визнавати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину земельної ділянки та відповідно немає правових підстав для проведення поділу в натурі земельної ділянки, виділивши ОСОБА_2 та передавши їй в особисту приватну власність Ѕ частину даної земельної ділянки, а відтак не має правових підстав для такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку, яка належить Відповідачу на праві приватної власності. Просить скасувати ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 13 січня 2020 року, в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити (а.с. 21-31).
25 березня 2020 року ВК Роздільнянської МР Одеської області засобами поштового зв`язку було направлено клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника, а також відзив на апеляційну скаргу, у якому третя особа посилається на положення ст. 120 Земельного Кодексу України та ст. 188 ЦК України та зазначає, що накладання арешту на земельну ділянку у даній справі не має юридичного сенсу.
07 квітня 2020 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку було направлено відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач на спростування доводів ОСОБА_1 , викладених в апеляційній скарзі, щодо того, що спірне майно є самочинно збудованим нерухомим майном, отже не може бути предметом поділу, а тому накладання арешту є неправомірним просить витребувати з Роздільнянського районного суду Одеської області висновок будівельно-технічної експертизи. Щодо посилання скаржника на визнання судом першої інстанції спору між сторонами з приводу визнання договору купівлі-продажу недійсним, ОСОБА_2 зазначає, що це є технічною помилкою, що може бути виправлена ухвалою про виправлення описки.
21 квітня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 було направлено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії Висновку №06-2020 судово-будівельної експертизи, складеного 10.03.2020 року експертом Тінькован Р.Д. на спростування посилань скаржника, що спірне майно є самочинно збудованим нерухомим майном.
22 квітня 2020 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 було подано клопотання про розгляд справи без участі скаржника та його представника.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового засідання були повідомленні належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 2 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов може забезпечуватися забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.Аналогічна правова позиція висловлена 02 вересня 2019 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 917/137/19 (ЄДРСРУ № 83958431).
У відповідності до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як передбачено вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Апеляційний суд звертає увагу, що предметом апеляційного розгляду законність і обґрунтованість ухвали Роздільнянського районного суду Одеської області від 13 січня 2020 року, натомість, доводи апеляційної скарги стосуються предмета та підстав заявленого позову, обґрунтованість якого під час вирішення питання щодо забезпечення позову не досліджувалось, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішувалось ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Щодо посилань третьої сторони викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає за потрібне зазначити наступне.
Ухвалою суду від 04.11.2019 року за заявою позивача вжито заходи забезпечення позову у цивільній справі № 511/2303/19, шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна у вигляді будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати та вчиняти будь які реєстраційні дії відносно об`єкту нерухомого майна у вигляді будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Дійсно, за правилом ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, однак положення зазначеної статті не поширюються на об`єкти незавершеного будівництва.
Отже посилання ВК Роздільнянської МР Одеської області на відсутність юридичного сенсу накладення арешту на земельну ділянку, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0994 га, кадастровий номер: 5123910100:02:007:0054, оскільки за правилами норм ст. 120 Земельного Кодексу України та ст. 188 ЦПК України зазначена земельна ділянка перебуває у прямій залежності від об`єкту незавершеного будівництва, на ній розташованого є необґрунтованими.
Щодо посилання скаржника на визнання судом першої інстанції спору між сторонами з приводу визнання договору купівлі-продажу недійсним, апеляційний суд погоджується з позицією позивача, що це є опискою, що може бути виправлена в порядку, передбаченому ст. 269 ЦПК України шляхом постановлення відповідної ухвали.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову.
Викладені в апеляційній скарзі доводи є такими що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Таким чином, враховуючи вище наведене, положення діючого цивільного законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без змін оскаржуване судове рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 13 січня 2020 року - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький
30.04.2020 року м. Одеса
