Роздільнянський районний суд Одеської області
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 511/2303/19
Номер провадження: 2/511/368/23
23.08.2023 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Гринчак С. І.,
секретаря судового засідання Замковенко О.Б.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Москальової М.В.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача адвоката Печериці В.П.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Роздільна клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Печериці Віти Петрівни про призначення повторної судової будівельної - технічної експертизі по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Роздільнянської міської ради Одеської області про визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності, визнання права власності та поділ майна в натурі,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Роздільнянського районного суду Одеської області перебуває вищевказана цивільна справа, яка надійшла з Верховного суду на новий розгляд.
Ухвалою від04.05.2023року справу прийнято досвого провадженнята призначено проводити розглядсправи впорядку загальногопозовного провадження.
21.07.2023 року на адресу суду від представника відповідача адвоката Печериці В.П. надійшло клопотання про призначення повторної судової будівельно технічної експертизи у порядку ч. 2 ст. 113 ЦПК України.
Вказане клопотання мотивоване тим, що при розгляді цієї цивільної справи в касаційній інстанції, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.04.2023 року виклала свою позицію стосовно поняття «об`єкт незавершеного будівництва» (ч.3 ст.331ЦК України) та «самочинно збудований об`єкт» (ч.1 ст.376ЦК України), з якої випливає висновок про те, що ці поняття мають різний правовий статус та різне законодавче регулювання та зазначила, що порядок набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва врегульований ст.331 ЦК України, за приписами ч.2 якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає саме з цього моменту. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію. Визначаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання. При цьому, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові наголосила, що саме суди першої та апеляційної інстанції здійснюють дослідження та оцінку доказів. Враховуючи той факт, що Позивач у своїй позиції та позовних вимогах посилається на висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи від 10 березня 2020 року №06-2020, який є доказом у справі і Позивач вважає, що всі варіанти розподілу відповідно до даного висновку не були належним чином досліджені судами першої та апеляційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду і повернула справу на новий розгляд. Так, у висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи, а саме у висновках по питанню поставленому Позивачем, щодо встановлення наявності самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , експертом було зазначено наступне: «Житлова прибудова збудована у 2006 році. Прибудова літ. «А1» зведена на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , що призначена під індивідуальну житлову забудову. В матеріалах цивільної справи відсутні будь-які дозвільні документи на виконання будівельних робіт. Житлова прибудова літ. «А1» є самочинною та класифікується як будівельні матеріали, що використані в процесі будівництва прибудови літ. «А1». Виходячи з позиції Великої Палати, стосовно поняття «об`єкт незавершеного будівництва» (ч.3 ст.331 ЦК України) та «самочинно збудований об`єкт» (ч.1 ст.376 ЦК України), експертом було неправильно з законодавчої точки зору класифіковано статус даної житлової прибудови, тому що ці поняття мають різний правовий статус та різне законодавче регулювання. Так, житлова забудова не може водночас мати статус самочинної та класифікуватися як будівельні матеріали. Адже саме незавершене будівництво до його завершення (створення майна) є лише сукупністю матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Отже саме об`єкт незавершеного будівництва за визначенням ч.3 ст.331 ЦК України за своєю правовою природою є сукупністю будівельних матеріалів, які є майном, що належить забудовнику (особі яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво). Поняття ж самочинного будівництва, правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в ст.376 ЦК України, яка унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені. Таким чином, на думку Відповідача, є факт неправильного тлумачення норм діючого законодавства експертом, що привело до неправильного визначення статусу спірного житлового будинку, що як наслідок призведе у подальшому до невірного та незаконного його розподілу. У зв`язку з вищевикладеним представник відповідача адвокат Печериця В.П. просить суд призначити у справі №511/2303/19 повторну судову будівельно технічну експерту, проведення якої доручити Державній установі Одеському науково дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. (т.4, а.с.105-110)
23.08.2023 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшли заперечення проти клопотання представника відповідача про призначення повторної судової будівельно технічної експертизи, в яких просила відмовити в клопотанні, посилаючись на ч.2 ст.113 ЦПК зазначив наступне. Скасовуючи рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду не визнала Висновок №06-2020 судової будівельно-технічної експертизи, складений 10.03.2020 року, необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, в зв`язку із чим відсутні правові підстави для призначення у справі повторної судової будівельно-технічної експертизи. Також зазначила, що призначення повторної експертизи у даній справі призведе до порушення строків розгляду справи судом, а отже і порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. (т.4, а.с.128-130)
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Печериця В.П., наполягала на задоволенні свого клопотання про проведення повторної судової будівельно технічної експертизи по вказаній цивільній справі.
Відповідач ОСОБА_2 підтримав думку свого представника.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Москальова М.В. категорично заперечували проти проведення повторної експертизи по справі, посилаючись на свої письмові заперечення.
Представник третьої особи виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області в підготовче засідання не з`явився.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи заявленого клопотання, суд приходить до наступного.
Згідно статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
З матеріалів цивільної справи встановлено, що на підставі ухвали Роздільнянського районного суду Одеської області від 22.01.2020 року (суддя Бобровська І.В.) було задоволено клопотання позивача та призначено судову будівельно технічну експертизу. (т.1 а.с.153-156)
Також в матеріалах справи мається висновок будівельно технічної експертизи №06-2020 від 10.03.2020 року, (т.1, а.с.191-249)
Згідно ч. ч. 1, 2ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до положень ст.110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Абзацом 7 ст. 4 Закону України «Про судову експертизу» встановлено, що однією з гарантій правильності експертного висновку є можливість призначення повторної експертизи.
Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.
Згідно "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5з наступними змінами, повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).
Суд наголошує, що справа надійшла до суду на новийрозгляд з Верховного Суду.
Звертаючись з клопотанням про проведення повторної судової будівельно технічної експертизи, представник відповідача адвокат Печериця В.П., посилаючись на висновки Верховного Суду, просить призначити повторну експертизу, проте змісту поставлених на вирішення експерту запитань, не змінює. Такі питання були вирішені експертом і повторного дослідження не потребують.
Крім того, слід зазначити, що розгляд вказаної цивільної справи наразі перебуває в підготовчому провадженні, дослідження доказів по справі на стадії підготовчого засідання суд не проводить, а тому надати обґрунтованість та об`єктивність вже наявного у справі експертного висновку №06-2020 від 10.03.2020 року не є можливим.
У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що клопотання представника відповідача адвоката Печериці В.П. заявлено передчасно.
Враховуючи зазначене суд вважає, що підстави для призначення експертизи в порядку ст.103 ЦПК України відсутні, тому дане клопотання не підлягає задоволенню.
Крім того, суд звертає увагу, що у відповідності до ст. 106 ЦПК України, відповідач не позбавлений можливості подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Керуючись ст.106,113, 197, 353 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Печериці Віти Петрівни про призначення повторної судової будівельної - технічної експертизі по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Роздільнянської міської ради Одеської області про визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності, визнання права власності та поділ майна в натурі, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст виготовлений та підписаний суддею 28.08.2023 року.
Суддя: С. І. Гринчак
