ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/20564/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Фармат ЛТД» (далі - ТОВ «Фармат ЛТД») - Жухевича О.В.,
відповідачів: публічного акціонерного товариства «Фармак» (далі - ПАТ «Фармак») - Картушина Д.М., Лучки І.Ю., Теслі Ю.О.,
Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі- Міністерство) - Запорожець Л.Г., Потоцького М.Ю.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - ПАТ «Дарниця») - Григоришена О.О., Гусака А.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ «Фармак»
на рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2019 (суддя Підченко Ю.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 [колегія суддів: Доманська М.Л. (головуючий), Сотніков С.В., Отрюх Б.В.]
зі справи № 910/20564/16
за позовом ТОВ «Фармат ЛТД»
до Міністерства і ПАТ «Фармак»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ПАТ «Дарниця»,
про визнання недійсними свідоцтв України на знак для товарів і послуг.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ «Фармат ЛТД» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними свідоцтв України на знак для товарів і послуг: від 30.09.1996 № НОМЕР_2 «ДИАЗОЛИН DIAZOLINUM» (далі - Свідоцтво № НОМЕР_2); від 17.02.2003 № НОМЕР_3 "ІНФОРМАЦІЯ_3" (далі - Свідоцтво № НОМЕР_3); від 15.04.2003 № НОМЕР_4 "ІНФОРМАЦІЯ_4" (далі - Свідоцтво № НОМЕР_4), а також просило зобов`язати Державну службу інтелектуальної власності України (правонаступником якої є Міністерство) внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".
1.2. Позовна заява з посиланням, зокрема, на приписи, статей 1, 5, пункту 2 статті 6 та статті 19 Закону України від 15.12.1993 № 3689-ХІІ "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон № 3689), пункту 8 розділу ІІ Тимчасового положення про правову охорону об`єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженого Указом Президента України від 18.09.1992 № 479/92 (далі - Тимчасові положення), та пунктів 4.3.1.5, 4.3.1.6 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг (далі - Правила), затверджених наказом Держпатенту України від 28.07.1995 № 116 (у редакції наказу Держпатенту України від 20.08.1997 № 72) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1995 за № 276/812, мотивована невідповідністю зазначених знаків умовам надання правової охорони, оскільки вони є такими, що складаються лише з позначень, які є загальновживаними як позначення товарів певного виду, та із загальновживаних термінів.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Справа неодноразово розглядалася господарськими судами.
2.2. Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019, позов задоволено повністю.
2.3. Прийняті зі справи судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 256, 257, 267, 418, 420, 424 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 5, 6, 19 Закону № 3689, пункту 3 Постанови Верховної Ради України від 23.12.1993 № 3771-XII "Про введення в дію Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Постанова № 3771) та пункту 8 Тимчасових положень мотивовано тим, що знаки для товарів і послуг ПАТ «Фармак» за Свідоцтвами № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 не відповідають умовам надання правової охорони, оскільки є такими, що складаються лише з позначень, які є загальновживаними як позначення товарів певного виду, та із загальновживаних термінів.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
ПАТ «Фармак», посилаючись на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення суду першої інстанції та апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Судами першої та апеляційної інстанцій порушено приписи статей 5, 6 Закону № 3689 та пункту 8 Тимчасових положень так, як спірні позначення за Свідоцтвами № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 відповідають умовам надання правової охорони та не є такими, що складаються лише з позначень, що є загальновживаними позначеннями для товарів певного виду, як і не є такими, що складаються лише з позначень, що є загальновживаними термінами, станом на дату подання заявок.
4.1.2. Місцевий та апеляційний господарські суди порушили приписи статей 256, 257 ЦК України, знехтувавши строком позовної давності та не звернули уваги на те, що позивач і скаржник (за кодом КВЕД 46.46. Оптова торгівля фармацевтичними товарами) є конкурентами та особами, що обізнані про діяльність один одного.
4.1.3. Попередні судові інстанції порушили приписи статей 91, 104, 209, 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та не дослідили всі наявні в матеріалах справи докази, на які учасники посилаються як на підставу своїх позовних вимог та заперечень, зокрема, не надали оцінки висновку експертного дослідження об`єктів інтелектуальної власності від 01.12.2016 № 536, висновку експерта за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 29.06.2017 № 006-СІВ/17, висновку експерта за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 07.08.2018 № 1220, висновку експерта за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності від 14.02.2018 № 2981/18-53, висновку експерта за результатами дослідження у сфері інтелектуальної власності від 09.08.2018 № 01-07/18, які є такими, що суперечать іншим матеріалам у справі, зроблені на підставі сумнівних доказів у справі та в розумінні статті 78 ГПК України є неналежними і недостовірними.
4.1.4. Судами першої та апеляційної інстанцій неправомірно відхилені клопотання скаржника про призначення у справі повторної експертизи та повторної комісійної експертизи, оскільки зазначені висновки експертів від 01.12.2016 № 536, від 29.06.2017 № 006-СІВ/17, від 07.08.2018 № 1220, від 14.02.2018 № 2981/18-53, від 09.08.2018 № 01-07/18 суперечать іншим матеріалам у справі.
4.1.5. Місцевим судом не надано правової оцінки висновку експерта за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності у господарській справі № 910/20564/16 від 30.10.2018 № 6/2018 та висновку експертного дослідження об`єктів інтелектуальної власності від 28.08.2017 № 28-08/2017, а також мотивованого обґрунтування відхилення даних висновків безпосередньо в рішенні суду.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов неправомірного висновку щодо неналежності та недопустимості зазначених висновків.
4.1.6. Судами першої та апеляційної інстанцій не надано правової оцінки звіту за результатами соціологічного опитування «Визначення рівня відомості торговельної марки «ДИАЗОЛИН» та особливості її сприйняття споживачами України», проведеного товариством з обмеженою відповідальністю «Центр соціальних технологій «Соціополіс» з 04 до 12 серпня 2018 року на замовлення ПАТ «Фармак».
4.1.7. Місцевий господарський суд в порушення статті 50 ГПК України, належним чином не дослідивши обставин справи, залучив до участі у справі ПАТ «Дарниця» в якості третьої особи, на стороні позивача, а суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не надав жодної оцінки доводам скаржника з цього приводу.
4.2 Доводи інших учасників
4.2.1. ТОВ «Фармат ЛТД» і ПАТ «Дарниця», кожен окремо, подали відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначили про безпідставність її доводів та просили зазначені рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
4.2.2. Відзив на касаційну скаргу від Міністерства не надходив.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Попередніми судовими інстанціями зі справи встановлено, що:
- ПАТ «Фармак» є власником знаків для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2" (31.05.1993 - дата подання заявки на знак), "ІНФОРМАЦІЯ_3" (14.03.2001 - дата подання заявки на знак), "ІНФОРМАЦІЯ_4" (14.03.2001 дата подання заявки на знак) за відповідними свідоцтвами України, виданими Державною службою інтелектуальної власності України;
- у травні 2016 року у ТОВ «Фармат ЛТД» виник інтерес до провадження оптової торгівлі фармацевтичним засобом (лікарським засобом) ІНФОРМАЦІЯ_3 (мебгідролін), у зв`язку з чим 25.05.2016 він уклав з громадянином ОСОБА_3 ліцензійний договір № 2 (далі - Ліцензійний договір № 2) про передачу права користування знаком для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 (далі - Свідоцтво № НОМЕР_1); згодом тими ж сторонами укладено ліцензійний договір від 01.11.2016 (далі - Ліцензійний договір від 01.11.2016), за яким, зокрема, позивач отримав право на використання торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" за Свідоцтвом № НОМЕР_1;
- позивач зазначає також, що він є заявником лікарського засобу "ІНФОРМАЦІЯ_1", драже 50 або 100 мг, № 20 (10x2) у блістерах і отримав відповідні реєстраційні посвідчення на лікарський засіб, передбачені Законом України "Про лікарські засоби", в тому числі право на введення в цивільний обіг (продаж) зазначеного лікарського засобу під торговою назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1";
- проте, за доводами ТОВ «Фармат ЛТД», ПАТ «Фармак» не визнає та оспорює вказані права й інтереси позивача. Зокрема, ПАТ «Фармак» звернулося до Управління фармацевтичної діяльності та якості фармацевтичної продукції МОЗ України (далі - Управління) із запереченнями проти державної реєстрації лікарського засобу з назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1"; крім того, ПАТ «Фармак» звернулося до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до позивача про припинення порушення прав на спірні знаки для товарів і послуг;
- за висновком експерта за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 29.06.2017 № 006-СІВ/17:
знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2" за Свідоцтвом № НОМЕР_2 є таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними позначеннями для товарів певного виду станом на 31.05.1993 - дату подання заявки;
знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2" за зазначеним свідоцтвом є таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними термінами станом на 31.05.1993 - дату подання заявки;
знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_3" за Свідоцтвом № НОМЕР_3 є таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними позначеннями для товарів певного виду станом на 14.03.2001 - дату подання заявки;
знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_3" за зазначеним свідоцтвом є таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними термінами станом на 14.03.2001 - дату подання заявки;
знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_4" за Свідоцтвом № НОМЕР_4 є таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними позначеннями для товарів певного виду станом на 14.03.2001 - дату подання заявки;
знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_4" за зазначеним свідоцтвом є таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними термінами станом на 14.03.2001 - дату подання заявки;
- невідповідність оспорюваних знаків умовам надання правової охорони підтверджується п`ятьма висновками експертів (від 01.12.2016 № 536, від 29.06.2017 № 006-СІВ/17, від 07.08.2018 № 1220, від 14.02.2018 № 2981/18-53, від 09.08.2018 № 01-07/18), включаючи висновок судової експертизи. Всі висновки експертів були складені атестованими за відповідною спеціальністю експертами в галузі інтелектуальної власності в різний час та незалежно один від одного, з дотриманням вимог процесуального законодавства та законодавства про призначення і проведення судових експертиз. На вирішення всіх експертиз ставилися одні й ті ж самі питання і всі експерти дали однакові відповіді;
- ПАТ «Фармак» подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності;
- конкуренція у використанні позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3» між позивачем і ПАТ «Фармак» фактично розпочалася 06.09.2016, з дати, коли позивач отримав лист ДП «Державний експертний центр МОЗ України» від 28.08.2016 № 2665/095, з якого позивач довідався про те, що ПАТ «Фармак» не визнає права позивача на реєстрацію лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_1» та оспорює право позивача на використання торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» за Свідоцтвом № НОМЕР_1;
- позивач звернувся до суду в межах трирічного строку позовної давності, подавши даний позов до суду 10.11.2016;
- у матеріалах справи відсутні докази, які підтвердили б те, що ОСОБА_3 знав про існування знаків за спірними Свідоцтвами вже на дату подання заявки на знак за свідоцтвом України № НОМЕР_1, а саме - 24.12.2014;
- позивач і ПАТ «Фармак» не є конкурентами на ринку фармацевтичних препаратів і, відповідно, не обізнані про діяльність один одного, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 20.09.2017, на який посилається ПАТ «Фармак», що основним видом діяльності позивача є «Оптова торгівля фармацевтичними товарами» (Код КВЕД 46.46), в той час як основним видом діяльності ПАТ «Фармак» є «Виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів» (Код КВЕД 21.20);
- сама по собі можливість дізнатися про спірні свідоцтва 01.11.2012 (дата створення позивача) не свідчить про наявність порушеного права позивача станом на цю дату, оскільки ТОВ «Фармат ЛТД» одержав право використовувати (оспорювану в подальшому ПАТ «Фармак» торговельну марку) "ІНФОРМАЦІЯ_1" за Свідоцтвом № НОМЕР_1 лише в 2016 році.
5.2. Апеляційним судом зі справи додатково встановлено, що:
- висновок судової експертизи від 29.06.2017 № 006-СІВ/17 є таким, що відповідає всім формальним вимогам, встановленим законодавством про призначення та проведення судових експертиз;
- твердження ПАТ «Фармак» про те, що судовим експертом були використані джерела, датовані пізніше дати подання ПАТ «Фармак» відповідних заявок (31.05.1993, 14.03.2001, 14.03.2001) спростовуються зазначеними у висновку судового експерта даними про те, що згідно з наданими на дослідження матеріалами «ІНФОРМАЦІЯ_2» є назвою певного виду лікарського засобу, визначеного складу, що зазначено у журналах 1967- 1991 років;
- висновки експертів від 01.12.2016 № 536, від 29.06.2017 № 006-СІВ/17, від 07.08.2018 № 1220, від 14.02.2018 № 2981/18-53, від 09.08.2018 № 01-07/18 були досліджені судом першої інстанції;
- висновок експерта від 30.10.2018 № 6/2018 складено на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Картушин Партнерз», а не ПАТ «Фармак», і тому не є належним доказом;
- висновок експертного дослідження від 28.08.2017 № 28-08/2017 не є належним доказом, оскільки складений судовим експертом Жилою Б.В. на замовлення ПАТ «Фармак» у 2017 році під час дії ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), який не передбачав замовлення та подання до суду сторонами висновків експертів.
6. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
6.1. Абзац п`ятий пункту 3 Постанови № 3771:
- свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.
6.2. Тимчасове положення:
пункт 8:
- товарний знак і знак обслуговування (далі - товарний знак) - це позначення для відрізнення відповідно товарів і послуг, які виробляють чи надають одні фізичні або юридичні особи, від однорідних товарів і послуг (далі - товари), які виробляють чи надають інші фізичні або юридичні особи;
- не допускається реєстрація товарних знаків, що складаються лише з позначень, які увійшли до загального вжитку як позначення товарів певного виду; є загальновживаними символами і термінами.
6.3. Закон № 3689:
стаття 1:
- знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб;
абзац третій та шостий пункту 2 статті 6 (у редакції, що діяла на час подання спірних заявок):
- згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які:
є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;
є загальновживаними символами і термінами;
підпункт "а" пункту 1 статті 19:
- свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.
6.4. Правила:
пункт 4.3.1.3:
- при перевірці позначення, заявленого на реєстрацію як знак, щодо наявності підстав для відмови в наданні правової охорони, відповідно до пункту 2 статті 6 Закону, встановлюється, чи не являються позначення такими, що: б) є загальновживаними як позначення товарів певного виду; в) являють собою загальновживані символи і терміни;
пункт 4.3.1.5:
- до позначень, що є загальновживаними для товарів певного виду, належать позначення, які використовуються для певних товарів і які, внаслідок їх тривалого використання для одного й того ж товару або товару такого ж виду різними виробниками, стали видовими або родовими поняттями;
пункт 4.3.1.6:
- до позначень, які являють собою загальновживані символи, належать, як правило, позначення, що символізують галузь господарства чи сферу діяльності, до яких належать товари чи послуги, для яких реєструється знак; умовні позначення, що застосовуються в різних галузях науки і техніки.
До позначень, які являють собою загальновживані терміни, відносяться лексичні одиниці, характерні для конкретних галузей науки і техніки.
Загальновживані символи і терміни є перешкодою для реєстрації знака, якщо знак заявлено для товарів і послуг, які відносяться до тієї ж галузі, що і загальновживані символи і терміни.
6.5. ЦК України:
стаття 256:
- позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу;
стаття 257:
- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки;
частина перша статті 261:
- перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила;
частина третя, четверта статті 267:
- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення;
- сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
6.6. ГПК України:
частина перша статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
частина перша статті 73:
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
частина перша статті 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
частина перша статті 77:
- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;
статті 86:
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;
- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
частини перша, друга та четверта статті 300:
- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;
- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;
- суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права;
пункт 1 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
частина перша статті 309:
- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
7.1. Пунктом 8 Тимчасового положення встановлено, що товарний знак і знак обслуговування (далі - товарний знак) - це позначення для відрізнення відповідно товарів і послуг, які виробляють чи надають одні фізичні або юридичні особи, від однорідних товарів і послуг (далі - товари), які виробляють чи надають інші фізичні або юридичні особи.
7.2. Згідно зі статтею 1 Закону № 3689 знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Відповідно до абзацу третього та шостого пункту 2 статті 6 Закону № 3689 згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду та складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами.
7.3. Згідно з пунктом 4.3.1.5 Правил до позначень, що є загальновживаними для товарів певного виду, належать позначення, які використовуються для певних товарів і які, внаслідок їх тривалого використання для одного й того ж товару або товару такого ж виду різними виробниками, стали видовими або родовими поняттями.
Абзацом другим та третім пункту 4.3.1.6 Правил встановлено, що до позначень, які являють собою загальновживані терміни, відносяться лексичні одиниці, характерні для конкретних галузей науки і техніки; загальновживані символи і терміни є перешкодою для реєстрації знака, якщо знак заявлено для товарів і послуг, які відносяться до тієї ж галузі, що і загальновживані символи і терміни.
7.4. Попередні судові інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального і процесуального права, беручи до уваги те, що для визначення початку перебігу строку позовної давності необхідно визначити початок конкуренції у використанні позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3» між позивачем і ПАТ «Фармак», встановивши початок цієї конкуренції 06.09.2016, дійшли до правильного висновку, що ТОВ «Фармат ЛТД» звернулося до суду в межах трирічного строку позовної давності, а також встановивши невідповідність зареєстрованих на ім`я ПАТ «Фармак» знаків за Свідоцтвами № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 умовам надання правової охорони (що підтверджується висновками наведених у судових рішеннях експертів), - дійшли обґрунтованих висновків щодо необхідності задоволення позовних вимог ТОВ «Фармат ЛТД» в повному обсязі та правомірно задовольнили позов.
7.5. Твердження заявника касаційної скарги про те, що місцевий та апеляційний господарські суди порушили статті 256, 257 ЦК України, знехтувавши строком позовної давності, та не звернули уваги на те, що позивач та скаржник (за кодом КВЕД 46.46. Оптова торгівля фармацевтичними товарами) є конкурентами та особами, що обізнані про діяльність один одного, не можуть бути взяті до уваги, оскільки за змістом статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд, тоді як судовими інстанціями було встановлено, що конкуренція у використанні позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3» між позивачем і ПАТ «Фармак» фактично розпочалася 06.09.2016, коли позивач отримав лист ДП «Державний експертний центр МОЗ України» від 28.08.2016 № 2665/095, з якого дізнався про невизнання ПАТ «Фармак» права позивача на реєстрацію лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_1» та про оспорювання ним прав позивача на використання торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» за Свідоцтвом № НОМЕР_1.
7.6. Аргументи скаржника щодо незгоди з висновками експертів від 01.12.2016 № 536, від 29.06.2017 № 006-СІВ/17, від 07.08.2018 № 1220, від 14.02.2018 № 2981/18-53, від 09.08.2018 № 01-07/18 не можуть бути предметом перевірки судом касаційної інстанції, оскільки статтею 104 ГПК України висновок експерта віднесено до доказів зі справи. Водночас частина друга статті 300 названого Кодексу забороняє суду касаційної інстанції, зокрема, вирішувати питання про достатність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
7.7. Що ж до призначення у справі повторної експертизи та повторної комісійної експертизи, то необхідно зазначити, що за приписами частини другої статті 107 ГПК України вони можуть бути призначені судом за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо). Тобто призначення відповідної експертизи є можливим, а не обов`язковим, і наявність підстав для такого призначення визначається самим господарським судом з урахуванням обставин та матеріалів конкретної справи. У даному разі судом таких підстав не було встановлено.
7.8. Посилання скаржника на залишення без оцінки висновку експерта від 30.10.2018 № 6/2018 та висновку експертного дослідження від 28.08.2017 № 28-08/2017 не можуть бути підставою для задоволення його вимог, оскільки ці висновки визнані апеляційним судом неналежними доказами з наведенням відповідного мотивування. При цьому наявні розбіжності щодо допустимості висновку експертного дослідження від 01.12.2016 № 536 не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, які ґрунтуються ще на чотирьох наведених висновках судових експертів.
Результати згаданого соціологічного опитування не стосуються періоду подачі заявок на реєстрацію оспорюваних позначень.
Водночас частина друга статті 300 названого Кодексу забороняє суду касаційної інстанції, зокрема, вирішувати питання про достатність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
7.9. Інші доводи скаржника не спростовують викладеного та повторюють доводи апеляційної скарги.
7.10. У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
7.11. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
7.12. Касаційний господарський суд погоджується з аргументами, викладеними у відзивах ТОВ «Фармат ЛТД» та ПАТ «Дарниця» на касаційну скаргу, оскільки вони ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Звертаючись з касаційною скаргою, ПАТ «Фармак» не спростувало наведених попередніми судовими інстанціями висновків та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих зі справи судових рішень.
8.2. За таких обставин касаційна скарга ПАТ «Фармак» підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального і процесуального права.
9. Судові витрати
Понесені ПАТ «Фармак» у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ПАТ «Фармак», оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 зі справи № 910/20564/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фармак» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б. Львов
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова
