Ухвала
02 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 369/6892/15-ц
провадження № 22-ц/824/13113/2019
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Кравець В.А., перевіривши відповідність вимогам статті 356 ЦПК України апеляційної скарги директора Державного підприємства «Київське лісове господарство» Смоліна Віталія Олександровича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2019 року у справі за позовом прокурора Києво-Святошинського району Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, Державна інспекція сільського господарства у Київській області про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та витребування їх з чужого незаконного володіння, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2015 року прокурор Києво-Святошинського району Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та витребування їх з чужого незаконного володіння.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Повний текст судового рішення складено 14 червня 2019 року.
Не погоджуючись з указаним рішенням, 19 серпня 2019 року заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу.
Згідно з вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Отже, апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Безпосередньо в апеляційній скарзі директор ДП «Київське лісове господарство» зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом за відсутності представника ДП «Київське лісове господарство», у зв`язку з чим копію вказаного судового рішення позивачем отримано 19 липня 2019 року, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 225 т. 4).
Таким чином, дослідивши надані апелянтом докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд доходить висновку, що апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали суду з поважних причин, що є підставою для його поновлення.
Разом з тим, дослідивши матеріали апеляційної скарги, суд уважає, що остання не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття апеляційного провадження, оскільки вона не відповідає вимогам пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України.
Безпосередньо в апеляційній скарзі директор ДП «Київське лісове господарство» просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що у державного підприємства обмежений бюджет та протягом передбаченого процесуальним законом строку останнє має складності зі сплати судового збору, що в свою чергу обмежує процесуальне право позивача на апеляційне оскарження.
За змістом частини першої статті 136 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій статті 136 ЦПК України, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Частино першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено випадки коли суд може звільнити особу від сплати судового збору, зокрема якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (пункт 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» (Shishkovv. Russia).
При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Ураховуючи ту обставину, що апелянт не надав суду жодних доказів на підтвердження відсутності коштів на сплату судового збору, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Так, у відповідності до пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Вищезазначені документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
За загальними правилами цивільного судочинства судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скаргу чи заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом.
Обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.
У статті 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви, скарги.
Отже, за подання апеляційної скарги на рішення суду апелянту необхідно сплатити судовий збір у розмірі 5 850 грн. на реквізити Київського апеляційного суду:
Отримувач коштівУК у Солом. р-ні/Соломян. р-н/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача 34311206080024 Код класифікації доходів бюджету 22030101 Адреса суду м. Київ, вул. Солом`янська, 2-А
З огляду на викладене, апелянту на виконання вищевказаних положень закону необхідно надіслати на адресу апеляційного суду оригінал квитанції про сплату судового збору, який буде відповідати вищевказаним нормам закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За вказаних обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 185, 354, 356, 357 ЦПК України, -
У Х В А Л И В:
Поновити директору Державного підприємства «Київське лісове господарство» Смоліну Віталію Олександровичу строк на апеляційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2019 року.
Апеляційну скаргу директора Державного підприємства «Київське лісове господарство» Смоліна Віталія Олександровича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2019 року - залишити без руху.
Надати апелянту строк до 02 жовтня 2019 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, для надіслання на адресу апеляційного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені статтею 357 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя В.А. Кравець
