П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/6150/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов Сергій Вікторович
Суддя-доповідач - Іваненко Т.В.
18 липня 2019 року
м . Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Іваненко Т.В.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року (місце ухвалення рішення - м. Житомир, повний текст рішення складено 22.03.2019) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підлуби Агро+" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В :
В грудні 2018 року ТОВ "Підлуби Агро+" звернулося до суду із вказаним позовом та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 24.09.2018 № 0024121413, № 0024131413, № 0024141413, № 0024151413, № 0024161413, № 0024171413, № 0024181413, № 0024191413, № 0024201413.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що Головним управлінням ДФС у Житомирській області було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ТОВ "Підлуби Агро+" податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2015 по 31.03.2018, за результатами якої складено акт від 03.09.2018 № 1025/06-30-14-13/38335344. Висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ "Підлуби Агро+": пп.188.1 ст.188 абз.10 п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки товариство здійснювало реалізацію пшениці 3-го, 5-го та 6-го класів, а також жита 3-го класу за цінами нижчими, ніж мінімальна інтервенційна ціна на об'єкти державного цінового регулювання в серпні-жовтні 2015 року та вересні 2017 року; п.292.1 ст.292, п.292-1.2 ст.292-1 Податкового кодексу України, оскільки позивачем використовувалася площа земельних ділянок на території 8 сільських рад, яка частково не була включена в податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи; п.288.1 ст.288, п.288.3 ст.288 ПКУ в зв'язку із частковим не включенням до податкової декларації з плати за землю площі оренди земельних ділянок по 5-ти сільським радам. Проте такі висновки є необґрунтованими з тих підстав, що ТОВ "Підлуби Агро+" реалізовувало сільгосппродукцію поза межами організованого аграрного ринку, а тому згідно вимог статті 3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства в Україні" не зобов'язане застосовувати мінімальну інтервенційну ціну. Що стосується порушень по земельним ділянкам, позивач зазначив, що дані, якими керувався податковий орган при здійснені перевірки та складання акту за її наслідками, не відповідають тим, які зазначені у відповіді на заперечення до акту - даними Держгеокастру та довідками з сільських рад. Тому відсутність посилання на вказані документи в акті перевірки ставить під сумнів законність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, оскільки під час розгляду заперечень на акт, податковий орган не уповноважений використовувати будь-які інші документи та інформацію з джерел, які не перевірялися та/або на які не здійснено посилання в акті перевірки.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Підлуби Агро+" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 24 вересня 2018 року за №№ 0024121413, 0024131413, 0024141413, 0024151413, 0024161413, 0024171413, 0024181413, 0024191413, 0024201413.
Стягнуто з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підлуби Агро+" 8944,73 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року з підстав порушення судом норм матеріального, процесуального права та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано, що згідно із абзацом 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у Житомирській області було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ТОВ "Підлуби Агро +" податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2015 по 31.03.2018, за результатами якої складено акт від 03.09.2018 № 1025/06-30-14-13/38335344 (т.1 а.с.33-54).
Висновками акту перевірки, які вплинули на прийняття контролюючим органом оспорюваних податкових рішень, зафіксовані допущені ТОВ "Підлуби Агро+" порушення, а саме:
1) пп.188.1 ст.188 абз.10 п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ в сумі 243502 грн, в т.ч. за серпень 2015 року - 10366 грн, вересень 2015 року - 180984 грн, жовтень 2015 року -52 152 грн та завищено від'ємне значення по ПДВ в сумі 44918 грн, в т.ч. за вересень 2017 року - 14283 грн, жовтень 2017року - 30635 грн;
2) п.292.1 ст.292, п.292-1.2 ст.292-1 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено єдиний податок на загальну суму 29621,42 грн, в т.ч. за 2016 рік - на 1572,50 грн, за 2017 рік - на 28048,92 грн.
3) п.288.1 ст.288, п.288.3 ст.288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено орендну плату за земельні ділянки на загальну суму 181418,28 грн, в т.ч. за 2016 рік на суму 12537,30 грн, за 2017 рік - на 168880,98 грн.
Вважаючи неправомірними висновки акту перевірки, 12.09.2018 позивач направив на адресу Головного управління ДФС у Житомирській області заперечення (т.1 а.с.55-57).
За результатами розгляду заперечень, відповідач листом за вих. № 1366/6/06-30-14-01 від 20.09.2018 повідомив ТОВ "Підлуби Агро+" про залишення без змін висновків акту перевірки №1025/06-30-14-13/38335344 від 03.09.2018 (т.1 а.с.58-63) та прийняв 24.09.2018 податкові повідомлення-рішення № 0024121413, № 0024131413, № 0024141413, № 0024151413, № 0024161413, № 0024171413, № 0024181413, № 0024191413, № 0024201413.
Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження (т.1 а.с.64-68).
Рішенням Державної фіскальної служби України № 39369/6/99-99.11-04-01-25 від 05.12.2018 (т.1 а.с.69-74) скарга товариства залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення № 0024121413, № 0024131413, № 0024141413, № 0024151413, № 0024161413, № 0024171413, № 0024181413, № 0024191413, № 0024201413 від 24.09.2018 - без змін.
Вважаючи протиправними вказані податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновок, що висновки Головного управління ДФС у Житомирській області щодо порушень ТОВ «Підлуби Агро+» законодавства в частині нарахування та сплати єдиного податку 4 групи та орендної плати є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Пунктом 188.1 статті 188 ПК України (в редакції, що діяла до 01.01.2015 року) було визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Абзац 2 п. 188.1 статті 188 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
При цьому, формування ціни відбувається під впливом багатьох факторів, таких як кількість товару, строки поставки, строки оплати товару, показники якості, наявність конкурентів та інших.
Як вбачається із акту перевірки, підставою для винесення податкових повідомлень-рішень № 0024191413 (т.1 а.с.28), № 0024201413 (т.1 а.с.30) слугували такі порушення, допущені ТОВ "Підлуби Агро+":
ТОВ "Підлуби Агро+" здійснювало, як стверджує відповідач, реалізацію пшениці 3-го, 5-го та 6-го класів, а також жита 3-го класу за цінами нижчими, ніж мінімальна інтервенційна ціна на об'єкти державного цінового регулювання, а саме: пшениці 3-го класу за ціною згідно ЄРПН 2530 грн, 2580 грн, 2472,5 грн за 1 тонну у серпні 2015 року; пшениці 6-го класу за ціною згідно ЄРПН 2420 грн за 1 тонну у серпні 2015 року; пшениці 3-го класу за ціною згідно ЄРПН 2666,67 грн, 2583,33 грн, 2613,33 грн, 2616,67 грн, 2683,33 грн за 1 тонну у вересні 2015 року; пшениці 5-го класу за ціною згідно ЄРПН 2416,67 грн за 1 тонну у вересні 2015 року; пшениці 6-го класу за ціною згідно ЄРПН 2416,67 грн за 1 тонну у вересні 2015 року; пшениці 5-го класу за ціною згідно ЄРПН 2416,67 грн за 1 тонну у жовтні 2015 року; пшениці 6-го класу за ціною згідно ЄРПН 2416,67 грн за 1 тонну у жовтні 2015 року; жита 2-го класу за ціною згідно ЄРПН 2666,67 грн за 1 тонну у вересні 2017 року; жита 3-го класу за ціною згідно ЄРПН 2666,67 грн за 1 тонну у жовтні 2017 року. Наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.07.2015 №292 та від 23.10.2017 № 560 визначені мінімальні та максимальні інтервенційні ціни на об'єкти державного цінового регулювання (пшениця та жито по класам). У 2015/2016 маркетинговому періоді мінімальна інтервенційна ціна (з урахуванням ПДВ) на пшеницю 3 класу за 1 тонну становила 3349,00 грн, на пшеницю 5 класу - 3189,00 грн, на пшеницю 6 класу - 3109,00 грн, на жито 3 класу - 2699,00 грн. У 2016/2017 маркетинговому періоді мінімальна інтервенційна ціна (з урахуванням ПДВ) на пшеницю 3 класу за 1 тонну становила 3570,0 грн, на пшеницю 5 класу - 3410,00 грн, на пшеницю 6 класу - 3330,00 тис.грн, на жито 3 класу - 3340,00 грн. У 2017/2018 маркетинговому періоді мінімальна інтервенційна ціна (з урахуванням ПДВ) на пшеницю 3 класу за 1 тонну становила 3970,00 грн, на пшеницю 5 класу - 3810,00 грн, на пшеницю 6 класу - 3730,00 грн, на жито 3 класу - 3370,00 грн.
Тож, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.04.2015 року по 31.03.2018 встановлено заниження ПДВ в сумі 243502 грн, в тому числі за серпень 2015 року - 10366 грн, вересень 2015 року - 180984 грн, жовтень 2015 року - 52152 грн та завищення від'ємного значення по ПДВ в сумі 44918 грн, в тому числі за вересень 2017 року - 14283 грн, жовтень 2017 року - 30635 грн.
Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Підлуби Агро+" займається такими видами діяльності як: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння (код КВЕД 01.11); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21).
Відповідно до статті 209 ПК України позивач у періоді, що перевірявся перебував на спеціальному режимі оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.
В серпні - жовтні 2015 року та вересні - жовтні 2017 року ТОВ «Підлуби Агро+» реалізувало ТОВ "Агрохолдинг Руно" пшеницю 3-го, 5-го та 6-го класів, а також жито 2-го та 3-го класу (т.1 а.с.119-145):
- пшениці 3-го класу за ціною 2530 грн, 2580 грн, 2472,5 грн за 1 тонну у серпні 2015 року;
- пшениці 6-го класу за ціною 2420 грн за 1 тонну у серпні 2015 року;
- пшениці 3-го класу за ціною 2666,67 грн, 2583,33 грн, 2613,33 грн, 2616,67 грн, 2683,33 грн за 1 тонну у вересні 2015 року;
- пшениці 5-го класу за ціною 2416,67 грн за 1 тонну у вересні 2015 року;
- пшениці 6-го класу за ціною 2416,67 грн за 1 тонну у вересні 2015 року;
- пшениці 5-го класу за ціною 2416,67 грн за 1 тонну у жовтні 2015 року;
- пшениці 6-го класу за ціною 2416,67 грн за 1 тонну у жовтні 2015 року;
- жита 2-го класу за ціною 2666,67 грн за 1 тонну у вересні 2017 року.
Колегія суддів зазначає, що статтею 191 Господарського кодексу України (в редакції, чинній у період 2015 року - вересень 2016 року) було визначено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Частиною 2 вказаної статті імперативно визначено, що державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 року № 5007-VІ (подалі - Закон № 5007).
Відповідно до частини 1 статті 12 цього Закону державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Згідно зі ст. 13 Закону № 5007 державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, зокрема, шляхом: 1) установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.
Таким чином, для операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, ціни на які на дату їх постачання регулюються одним із способів, передбачених Законом № 5007, база оподаткування податку на додану вартість визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості таких товарів, що встановлена з урахуванням механізмів державного регулювання.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем безпідставно застосовано до операцій з реалізації товарів, здійснених позивачем за 2015-2017 роки встановлені інтервенційні ціни на товари, які визначені наказами Міністерства аграрної політики та промисловості України від 24.06.2014 року № 242, від 03.10.2014 року № 384, від 29.07.2015 року № 292, від 14.09.2016 року № 305 відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства в Україні" від 24.06.2004 року № 1877-ІV (далі - Закон № 1877).
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.07.2015 №292 "Питання діяльності Аграрного фонду на організованому аграрному ринку у 2015/2016 маркетинговому періоді" та від 23.10.2017 № 560 "Питання діяльності Аграрного фонду на організованому аграрному ринку у 2017/2018 маркетинговому періоді" у періоді з 2015 по 2017 рік визначені мінімальні інтервенційні ціни на об'єкти державного цінового регулювання: пшеницю 3-го, 5-го та 6-го класів, жита 2-го та 3-го класу.
Пунктом 3.2. статті 3 вказаного Закону визначено, що зміст державного цінового регулювання полягає у здійсненні Аграрним фондом державних інтервенцій в обсягах, що дозволяють встановити ціну рівноваги (фіксінг) на рівні, не нижчому за мінімальну інтервенційну ціну та не вищому за максимальну інтервенційну ціну. Частина ж 2 цього пункту імперативно встановлює, що держава не здійснює цінове регулювання за межами організованого аграрного ринку України.
Організований аграрний ринок - сукупність правовідносин, пов'язаних з укладенням і виконанням цивільно-правових договорів, предметом яких є сільськогосподарська продукція за стандартизованими умовах та реквізитами біржових договорів (контрактів) та правилами Аграрної біржі (пункт 2.12. ст.2 Закону № 1877). Таким чином, правила, встановлені аграрною біржею, поширюються на взаємини її учасників.
Тобто, встановлений механізм державного регулювання цін за допомогою мінімальних і максимальних інтервенційних цін, який регламентований Законом № 1877, здійснюється лише в межах організованого аграрного ринку.
Проаналізувавши вказані вище норми, колегія суддів зазначає, що інтервенційні ціни не можуть застосовуватися до продавців сільськогосподарських товарів, які здійснювали реалізацію сільськогосподарських товарів за межами Аграрної біржі, відтак, на операції з реалізації ТОВ "Підлуби Агро+" пшениці та жита в 2015-2017 роках не поширюються вимоги державного цінового врегулювання сільськогосподарських товарів, так як їх реалізація відбувалась самостійно виробником за межами аграрної біржі.
Отже , колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про неправомірність висновку податкового органу про заниження позивачем ПДВ в сумі 243 502 грн, в т.ч. за серпень 2015 року - 10 366 грн, вересень 2015 року - 180 984 грн, жовтень 2015 року - 52152 грн та завищення від'ємного значення по ПДВ в сумі 44 918 грн, в т.ч. за вересень 2017 року - 14283 грн, жовтень 2017року - 30635 грн внаслідок реалізації ТОВ "Підлуби Агро+" пшениці 3-го, 5-го та 6-го класів, а також жита 3-го класу за цінами нижчими, ніж мінімальна інтервенційна ціна, встановлена Наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.07.2015 №292 та від 23.10.2017 № 560.
Таким чином податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 24.09.2018 року № 0024191413, № 0024201413 підлягають скасуванню.
Перевіряючи податкові повідомлення-рішення № 0024121413, № 0024131413, № 0024141413 №0024151413, №0024161413, №0024171413, №0024181413, які скасовані судом першої інстанції, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.
Підставою для винесення податкових повідомлень-рішень № 0024141413 №0024151413, №0024161413, №0024171413, №0024181413, як видно з акту перевірки, слугували такі порушення, допущені ТОВ "Підлуби Агро+":
- заниження сплати єдиного податку 4 групи за період з 01.10.2015 по 31.03.2018 на загальну суму 29621,42 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 1572,50 грн, за 2017 рік на суму 28048,92 грн.
- порушення п.292.1 ст.292, п.292-1.2 ст.292-1 Податкового Кодексу України, ТОВ "Підлуби Агро+" занижено єдиний податок на загальну суму 29 621,42 грн, в тому числі за 2016 рік на 1572,50 грн та за 2017 рік на 28048,92 грн.
Дане порушення виявлено шляхом співставлення даних, відображених у договорах оренди земельних ділянок, оборотно-сальдових відомостях по рахунках 31 "Рахунки в банках", 64 "Розрахунки по податках та платежах", 79 "Фінансові результати", 92 "Адміністративні витрати", Головній книзі з показниками, зазначеними у податкових деклараціях єдиного податку.
Крім того, в акті податковий орган зазначив, що Товариство в періоді, що перевірявся обліковувалося платником спрощеної системи оподаткування четвертої групи - сільськогосподарський товаровиробник, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Підставою для винесення податкових повідомлень-рішень № 0024121413, № 0024131413 , № 0024141413 слугували такі порушення, допущені ТОВ "Підлуби Агро+":
- перевіркою відображених за період з 01.04.2015 по 31.03.2018 у податкових деклараціях орендної плати за землю показників у загальній сумі 522731,69 грн встановлено, що на їх формування вплинула площа орендованої земельної ділянки у Ємільчинської РДА на підставі договорів оренди.
- на підставі договорів оренди земельних ділянок, бухгалтерських довідок та розрахунків, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 31 «Рахунки в банках», 64 «Розрахунки по податках та платежах», 79 «Фінансові результати», 92 «Адміністративні витрати», 94 «Інші витрати», Головної книги, встановлено їх заниження на загальну суму 181418,28 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 12537,30 грн, а за 2017 рік на суму 168 880,98 грн.
- згідно договорів оренди земельних ділянок було встановлено наявність оренди земельних ділянок по 5 сільським радам, площу яких частково не було включено в податкову декларацію з плати за землю (орендна плата).
Таким чином, податковим органом встановлено порушення п.288.1 ст.288, п.288,3 ст.288 Податкового Кодексу України - ТОВ "Підлуби Агро+" занижено орендну плату на загальну суму 181418,28 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 12 537,30 грн, а за 2017 рік на суму 168 880,98 грн.
Вказане порушення виявлено шляхом співставлення даних, відображених у договорах оренди земельних ділянок, оборотно-сальдових відомостях по рахунках 31 "Рахунки в банках", 64 "Розрахунки по податках та платежах", 79 "Фінансові результати", 92 "Адміністративні витрати", Головній книзі з показниками, зазначеними у податкових деклараціях єдиного податку.
Отже , порушення, які стали результатом прийняття податкових повідомлень-рішень № 0024151413, № 0024161413, № 0024171413, № 0024181413, № 0024121413, № 0024131413, № 0024141413 допущені, на переконання Головного управління ДФС у Житомирській області, внаслідок не включення Товариством частини площ використовуваних земельних ділянок в податкові декларації з плати за землю та платника єдиного податку четвертої групи.
Згідно п. 292-1.1 ст. 292-1 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до п. 292-1.2 ст. 292-1 Податкового кодексу України, базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого розділом XII цього Кодексу. Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) є нормативна грошова оцінка ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого розділом XII цього Кодексу.
Статтею 269 ПК України передбачено, що земельний податок сплачують власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (особи, які отримали земельні ділянки в постійне користування).
Відповідно до ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а для нарахування орендної плати - договір про оренду земельної ділянки, в якому встановлюється розмір та умови внесення орендної плати (п. 288.1 ПКУ).
Стаття 288 ПК України передбачає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Тож, з метою виявлення порушень податкового законодавства в сфері справляння єдиного податку четвертої групи та орендної плати за земельну ділянку необхідно, насамперед, встановити об'єкт оподаткування, наявність права власності/користування земельними ділянками відповідно до законодавства, базу оподаткування, а також проаналізувати дані державного земельного кадастру та/або дані з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Суд вважає, що в акті перевірки не встановлено правових підстав для висновків податкового органу про порушення позивачем п.292.1 ст.292, п.292-1.2 ст.292-1 ПКУ та п.288.1 ст.288, п.288.3 ст.288 ПКУ.
Вірним є висновок суду першої інстанції про те, що лише загальне/формальне посилання в акті перевірки на договори оренди земельних ділянок, витяги з Держгеокадастру, довідки сільських рад, бухгалтерські довідки, розрахунки, оборотно-сальдові відомості по рахунках 31 "Рахунки в банках", 64 "Розрахунки по податках та платежах", 79 "Фінансові результати", 92 "Адміністративні витрати", 94 "Інші витрати", Головну книгу без їх аналізу, деталізації, співставлення тощо, конкретизації (які саме договори, витяги тощо) в розрізі конкретних порушень не відповідає приписам Податкового кодексу України, так як позбавляє платника податку можливості спростувати висновки податкового органу щодо виявлених порушень. З цих же підстав суд позбавлений можливості перевірити та проаналізувати обставини, на які посилається контролюючий орган та які покладені актом перевірки в основу виявлених порушень.
Крім того, абзац 1 п. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року за №727 встановлює, що акт документальної перевірки службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Колегія суддів звертає увагу, що контролюючий орган у службовому документі за результатами перевірки позивача, не навів обґрунтування фактів порушення Товариством пунктів п.292.1 ст.292, п.292-1.2 ст.292-1 та п.288.1 ст.288, п.288.3 ст.288 ПКУ з посиланням на конкретні первинні документи та аналіз їх даних.
Тож , проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області не доведено правомірності оскаржуваних рішень №№ 0024121413, 0024131413, 0024141413, 0024151413, 0024161413, 0024171413, 0024181413, 0024191413, 0024201413.
Висновки відповідача з приводу порушень ТОВ "Підлуби Агро+" законодавства в частині нарахування та сплати єдиного податку 4 групи та орендної плати є необґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 24 липня 2019 року.
Головуючий
Іваненко Т.В.
Судді
Граб Л.С. Сторчак В. Ю.
