ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" червня 2019 р. Справа № 921/555/17-г/14
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,
Суддів: Кравчук Н.М., Матущак О.І.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників:
від стягувачів – не з`явилися
від боржника – Блажевський П.І.
від третьої особи-1 – не з`явився
від третьої особи-2 – Піган С.Р.
від органу ДВС – не з`явився
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78», б/н від 12 лютого 2019 року
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року (підписана 05.02.2019 року), суддя Руденко О.В.
про відмову у задоволенні скарги на дії органу ДВС
у справі №921/555/17-г/14
за позовом: позивача-1 Комунального підприємства «Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради», м. Тернопіль
позивача-2 Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, м. Тернопіль
до відповідача Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78», м. Тернопіль
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Тернопільська міська рада, м. Тернопіль
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тернопільська обласна рада, м. Тернопіль
про зобов`язання звільнити нежитлове приміщення комунальної власності
в с т а н о в и в :
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14 листопада 2017 року у справі №921/555/17-г/14 позов задоволено: зобов`язано Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» звільнити індивідуально визначене майно комунальної власності – нежитлові приміщення, площею 633,7 кв. м. за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 та передати його по акту приймання-передачі Комунальному підприємству «Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради». Поряд з тим, присуджено до стягнення з Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» на користь Комунального підприємства «Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради» та на користь Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради по 800 грн. – у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
На виконання рішення 21 грудня 2018 року видано наказ.
З виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 21 грудня 2018 року у справі №921/555/17-г/14 старшим державним виконавцем Тернопільського міського ВДВС Головного ТУЮ у Тернопільській області Шопою Т.Б. відкрито виконавче провадження №57963748 (постанова державного виконавця від 21 грудня 2018 року).
04 січня 2019 року боржник (Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78») звернулося до місцевого господарського суду із скаргою, в якій просить визнати неправомірною постанову від 21.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження №57963748, винесену старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Шопою Тетяною Богданівною на виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 21 грудня 2018 року у справі №921/555/17-г/14. Поряд з тим, скаржник просить зобов`язати державного виконавця усунути порушення, а саме: зазначити дату набуття законної сили рішенням суду; вказати перед яким стягувачем виконувати зобов`язання; попередити про відповідальність за неподання декларації; роз`яснити яка саме відповідальність наступає в разі неподання декларації.
Скарга мотивована тим, що постанова від 21 грудня 2018 року про відкриття виконавчого провадження №57963748 не містить: - дати вступу рішення суду у законну силу, з огляду на що останнє не набуло законної сили та не підлягає виконанню в примусовому порядку; - не зазначено вид підприємства стягувача (державне, комунальне, приватне), а лише вказано про зобов`язання боржника звільнити нежитлові приміщення та передати їх по акту приймання-передачі підприємству «Підприємству матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради», відтак, боржнику не відомо кому потрібно передати приміщення, якому саме підприємству, що є порушенням права боржника на законне виконання рішення; - не вказано про обов`язок боржника подати декларацію про його доходи та майно, у зв`язку з чим, порушуються засади виконавчого провадження.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року у справі №921/555/17-г/14 відмовлено у задоволенні скарги Комунального підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» на дії органу ДВС.
Ухвала суду мотивована тим, що спірна постанова державного виконавця винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, відтак, підстави для визнання її неправомірною в суду відсутні. Зокрема, місцевий суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що законодавством імперативно не встановлено, що дата набрання судовим рішенням законної сили є обов`язковим реквізитом постанови, яка виноситься органом ДВС. Поряд з тим, суд погодився, що оскаржувана постанова державного виконавця в описі резолютивної частини рішення суду не містить інформації щодо виду підприємства – стягувача, а саме: замість «комунальне підприємство» зазначено «підприємство», однак, вказана неточність не впливає на зміст оскаржуваної постанови та може бути усунена шляхом її виправлення в порядку передбаченому ч.3 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження», а не слугувати підставою для визнання неправомірною постанови, що і було зроблено органом ДВС. Щодо не зазначення у постанові державного виконавця про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно, суд зазначив, що така вимога не є обов`язковою щодо виконання рішення немайнового характеру.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року у справі №921/555/17-г/14, винесену за результатами розгляду скарги на дії органу ДВС, визнати неправомірною постанову від 21.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження №57963748, винесену старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Шопою Тетяною Богданівною на виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 21 грудня 2018 року у справі №921/555/17-г/14 та зобов`язати вказаного державного виконавця усунути порушення, а саме: зазначити дату набуття законної сили рішенням суду; вказати перед яким стягувачем виконувати зобов`язання; попередити про відповідальність за неподання декларації; роз`яснити яка саме відповідальність наступає в разі неподання декларації. Окрім доводів, що містяться у скарзі на дії органу ДВС, боржник у апеляційній скарзі також зазначає про порушення судом першої інстанції положень ч.9 ст.80 ГПК України щодо прийняття доказів, а саме: постанови державного виконавця про виправлення помилки у процесуальному документі, оскільки така постанова не вручена сторонам заздалегідь. Решта доводів апеляційної скарги є тотожними доводам, викладеним у скарзі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04 березня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі №921/555/17-г/14 за апеляційною скаргою Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року про відмову в задоволенні скарги на дії органу ДВС.
Ухвалою суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 02 квітня 2019 року.
Ухвалою суду від 02 квітня 2019 року зупинено апеляційне провадження у справі №921/555/17-г/14 за апеляційною скаргою Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року про відмову в задоволенні скарги на дії органу ДВС до перегляду ухвали Західного апеляційного господарського суду від 15 лютого 2019 року у справі №921/555/17-г/14 в порядку касаційного провадження.
У зв`язку з перебуванням у відпустках членів колегії: суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б., розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №409 від 14 червня 2019 року призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів для розгляду апеляційної скарги.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2019 року апеляційну скаргу розподілено колегії суддів у складі: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), судді: Кравчук Н.М. та Матущак О.І.
Ухвалою суду від 14 червня 2019 року апеляційне провадження поновлено та апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 27 червня 2019 року.
24 червня 2019 року від скаржника до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, на підставі п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, до розгляду справи №921/105/19, яка є пов`язаною з цією справою.
В судовому засіданні представники скаржника та третьої особи-2 підтримали зазначене клопотання та просили його задоволити.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вирішила відмовити в його задоволенні, з огляду на наступне:
Предметом позову у справі №921/105/19 є вимога Тернопільської обласної ради про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №314 від 15.03.2007 року, скасування свідоцтва про право власності Тернопільської міської ради серії САВ №051362 від 18.04.2007 року та визнання права власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради на нежитлове приміщення загальною площею 634,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року про відмову в задоволенні скарги на дії органу ДВС щодо виконання рішення у справі №921/555/17-г/14. Отже, в даному випадку спір не розглядається по суті, за результатами розгляду справи №921/555/17-г/14 вже прийнято рішення, яке набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню боржником. Поряд з тим, останнім не доведено в чому саме полягає неможливість розгляду апеляційним судом апеляційної скарги на ухвалу, винесену за результатами розгляду скарги на дії органу ДВС у цій справі, до вирішення справи №921/105/19, у зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для зупинення апеляційного провадження у цій справі.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа-2 (Тернопільська обласна рада) просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року у справі №921/555/17-г/14 та ухвалити нове рішення, яким визнати неправомірною постанову від 21.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження №57963748, винесену старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Шопою Тетяною Богданівною. Також просить розгляд апеляційної скарги провести за участі її представника.
У відзиві на апеляційну скаргу (вих.№244/9-у від 19.03.2019 року) Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу (вих.№2 від 27.03.2019 року) Тернопільська міська рада просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення. На думку міської ради, подання боржником скарги на дії органу ДВС свідчить про його небажання виконувати рішення суду, яке набрало законної сили ще у грудні 2017 року
Представники боржника (скаржника) та третьої особи-2 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили задоволити в повному обсязі: скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року у справі №921/555/17-г/14, винесену за результатами розгляду скарги на дії органу ДВС, а скаргу задоволити.
Представник стягувача (КП «Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради») в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитися в судове засідання через зайнятість представника Ізай Р.О. у іншій справі.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вирішила таке відхилити, з огляду на наступне:
Відповідно до ч.1 ст.216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Частиною 11 ст.270 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Як на підставу для відкладення розгляду справи, стягувач посилається на неможливість забезпечення участі представника відповідача у судове засідання через необхідність перебувати в іншому судовому засіданні у Господарському суді Тернопільської області.
Колегія суддів не вважає поважною причину неявки представника стягувача у судове засідання, зважаючи на можливість забезпечення явки в судове засідання іншого представника чи його керівника, оскільки, у відповідності до ч.3 ст.56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що стягувачем до клопотання не долучено будь-яких доказів, які б підтверджували обставини, на які він посилається як на підставу для відкладення розгляду справи.
Згідно з п.1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання стягувача та відкладення розгляду апеляційної скарги.
Представники стягувача (Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради), третьої особи-1 (Тернопільської міської ради) та органу ДВС в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду від 14 червня 2019 року.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки явка представників стягувачів, третьої особи-1 та органу ДВС не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.
Суд , заслухавши пояснення представників боржника (скаржника) та третьої особи-2, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14 листопада 2017 року у справі №921/555/17-г/14 позов задоволено: зобов`язано Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» звільнити індивідуально визначене майно комунальної власності – нежитлові приміщення, площею 633,7 кв. м. за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 та передати його по акту приймання-передачі Комунальному підприємству «Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради». Поряд з тим, присуджено до стягнення з Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» на користь Комунального підприємства «Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради» та на користь Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради по 800 грн. – у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
На виконання рішення в частині звільнення нежитлового приміщення 21 грудня 2018 року Господарським судом Тернопільської області видано наказ.
З виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 21 грудня 2018 року у справі №921/555/17-г/14 старшим державним виконавцем Тернопільського міського ВДВС Головного ТУЮ у Тернопільській області Шопою Т.Б. відкрито виконавче провадження №57963748 (постанова державного виконавця від 21 грудня 2018 року).
04 січня 2019 року боржник (Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78») звернулося до місцевого господарського суду із скаргою, в якій просить визнати неправомірною постанову від 21.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження №57963748, винесену старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Шопою Тетяною Богданівною на виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 21 грудня 2018 року у справі №921/555/17-г/14. Поряд з тим, скаржник просить зобов`язати державного виконавця усунути порушення, а саме: зазначити дату набуття законної сили рішенням суду; вказати перед яким стягувачем виконувати зобов`язання; попередити про відповідальність за неподання декларації; роз`яснити яка саме відповідальність наступає в разі неподання декларації.
Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року у справі №921/555/17-г/14 відмовлено у задоволенні скарги Комунального підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» на дії органу ДВС.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне:
Відповідно до ст.115 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення рішення у цій справі) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час винесення спірної постанови державного виконавця) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 18 вказаного Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (ч.5 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Поряд з тим, у п.6 ст.26 вказаного Закону передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Пунктом 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення, зокрема, постанов.
Відповідно до п.7 Інструкції постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі – реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням: мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.
З наведеного вище вбачається, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не повинна містити інформацію про дату набрання судовим рішенням законної сили, протилежне боржником не доведено.
В той же час така інформація повинна міститись у виконавчому документі. Так, відповідно до ст.4 «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначається, зокрема, дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Слід зазначити, що у наказі Господарського суду Тернопільської області №921/555/17-г/14 від 21.12.2018 року вказано, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 листопада 2017 року набрало законної сили 04 грудня 2017 року. Аналогічна інформація є у Єдиному державному реєстрі судових рішень за електронною адресою: http://reestr.court.gov.ua/Review/70425233.
Крім того, як на підставу для визнання неправомірною постанови державного виконавця від 21.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження №57963748, боржник також посилається на те, що в оскаржуваній постанові відсутня інформація про вид підприємства, якому потрібно передати приміщення, що є порушенням права на законне виконання рішення.
Як встановлено судом першої інстанції, в оскаржуваній постанові в описі резолютивної частини рішення суду не міститься інформації щодо виду підприємства стягувача, а саме, замість: «комунальне підприємство» зазначено «підприємство», проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказане не впливає на зміст оскаржуваної постанови та може бути усунено шляхом виправлення помилки в порядку, передбаченому ч.3 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження». Зазначена описка не може бути підставою для визнання неправомірною постанови державного виконавця. У вказаній статті передбачено можливість здійснення виправлень у процесуальних документах як за ініціативою органу ДВС, так і за заявою сторони виконавчого провадження, в тому числі і боржника, якщо це перешкоджає йому виконати судове рішення чи порушує будь-які інші законні права та інтереси. Як вбачається з матеріалів справи боржник не звертався до органу ДВС з вимогою внести виправлення до оспорюваної постанови, разом з тим, такі виправлення здійснено органом ДВС самостійно.
31 січня 2019 року головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Гнатюк Н.В. прийнято постанову про виправлення помилки у процесуальному документі у виконавчому провадженні №57963748, згідно якої внесено виправлення до оскаржуваної постанови та вказано дату набрання рішенням суду законної сили – 04.12.2017 року, змінено в описі резолютивної частини постанови з «Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради» на Комунальне підприємство «Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради».
Поряд з тим, в оскаржуваній постанові у графі «стягувач» зазначено – Комунальне підприємство «Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради», з огляду на що, державним виконавцем визначено особу, на користь якої має бути виконано рішення суду, відтак, посилання боржника на те, що йому було не відомо якому саме підприємству слід передати спірне нерухоме майно, є безпідставними.
В апеляційній скарзі боржник зазначає про порушення судом першої інстанції положень ч.9 ст.80 ГПК України щодо прийняття доказів, а саме: постанови державного виконавця від 31 січня 2019 року про виправлення помилки у процесуальному документі, оскільки така постанова не вручена сторонам заздалегідь, а подана суду в судовому засіданні. Однак, колегія суддів не бере до уваги такі доводи скаржника, оскільки, прийняте судом рішення щодо відсутності підстав для визнання неправомірною постанови державного виконавця не ґрунтувалось на поданій органом ДВС постанові про внесення виправлень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку що зазначені боржником у скарзі порушення не можуть слугувати підставою для визнання неправомірною постанови державного виконавця про відкриття провадження у справі, а можуть бути виправлені, шляхом внесення відповідних змін. Разом з цим, подання постанови державного виконавця від 31 січня 2019 року безпосередньо в судовому засіданні не спростовує самої постанови про внесення відповідних виправлень та не впливає на прийняте судом рішення.
В даному випадку колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначені вище помилки у постанові державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не порушили права боржника та не перешкоджали останньому виконувати рішення суду.
Окрім зазначеного, боржник у скарзі також вказує про відсутність в оскаржуваній постанові державного виконавця відомостей щодо обов`язку боржника подати декларацію про доходи і майно та попередження про відповідальність за не подання такої декларації.
Згідно з ч.5 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний, зокрема, за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 21 грудня 2018 року у справі №921/555/17-г/14, виданого на виконання рішення немайнового характеру: «зобов`язання Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» звільнити індивідуально визначене майно комунальної власності – нежитлові приміщення, площею 633,7 кв. м. за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 та передати його по акту приймання-передачі Комунальному підприємству «Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради».
Відтак, колегія суддів вважає безпідставними посилання боржника на відсутність в оскаржуваній постанові державного виконавця відомостей щодо обов`язку боржника подати декларацію про доходи і майно та попередження про відповідальність за не подання такої декларації. Вказаний факт не порушує прав боржника та не перешкоджає виконанню рішення суду.
Як вбачається з вимог скарги боржника на дії органу ДВС останнім зазначено лише формальні помилки щодо форми та змісту оскаржуваної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, разом з тим, не наведено будь-яких обставин, які б слугували підставою для визнання такої постанови неправомірною, поряд з тим, не зазначено в чому саме полягають неправомірні дії державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження та яке право боржника порушено.
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання неправомірною постанови, винесеної старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Шопою Тетяною Богданівною від 21.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження №57963748 з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 21 грудня 2018 року у справі №921/555/17-г/14. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання державного виконавця усунути порушення, а саме: зазначити дату набуття законної сили рішенням суду; вказати перед яким стягувачем виконувати зобов`язання; попередити про відповідальність за неподання декларації; роз`яснити яка саме відповідальність наступає в разі неподання декларації, оскільки зазначення такої інформації у постанові про відкриття виконавчого провадження не є обов`язковим, а частину з вказаного органом ДВС внесено до оскаржуваної постанови самостійно (щодо зазначення виду підприємства стягувача).
Відповідно до ч.1 ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця (п.25).
Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Слід зазначити, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги, відтак, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Судовий збір, у відповідності до ст.ст.129, 344 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.255, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 339-345 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року у справі №921/555/17-г/14, якою відмовлено у задоволенні скарги Комунального підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» на дії органу ДВС, залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» – без задоволення.
Справу №921/555/17-г/14 повернути до Господарського суду Тернопільської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 02 липня 2019 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Матущак О.І.
