ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 921/555/17-г/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Міщенко І. С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78"

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.08.2021 (суддя Стопник С. Г.)

і постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 (головуючий суддя Орищин Г. В., судді Галушко Н. А., Кравчук Н. М.)

за скаргою Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78"

на дії державного виконавця в порядку судового контролю

у справі № 921/555/17-г/14

за позовом 1) Комунального підприємства "Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради" і 2) Управління обліку та контролю за виконанням комунального майна Тернопільської міської ради

до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Тернопільська міська рада

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Тернопільська обласна рада

про зобов`язання звільнити нежитлове приміщення комунальної власності

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 задоволено позов у справі № 921/555/17-г/14, зобов`язано Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" звільнити індивідуально визначене майно комунальної власності нежитлові приміщення, площею 633,7 кв. м. за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 та передати його за актом приймання-передачі Комунальному підприємству "Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради". Поряд з тим, присуджено до стягнення з Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" на користь Комунального підприємства "Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради" та на користь Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради по 800 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

2. На виконання вказаного рішення, 21.12.2018 Господарський суд Тернопільської області видав відповідний наказ.

3. З метою виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2018 у справі № 921/555/17-г/14 старший державний виконавець Тернопільського міського ВДВС ГТУЮ у Тернопільській області Шопа Тетяна Богданівна відкрила виконавче провадження № 57963748 (постанова державного виконавця від 21.12.2018).

4. В ході здійснення виконавчого провадження № 57963748 Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека №78" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із скаргою від 27.07.2021, у якій просить суд:

- визнати протиправними (незаконними) дії державного виконавця Хомик Ю. М. та начальника Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Банаха В. Д. щодо примусового виконання виконавчого провадження № 57963748 з виконання наказу про примусове виконання рішення № 921/555/17-г/14, виданого 21.12.2018;

- визнати протиправною (незаконною) та скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.06.2021, винесену державним виконавцем Хомик Ю. М. у виконавчому провадженні № 57963748;

- зобов`язати державного виконавця Хомик Ю. М. та начальника Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Банаха В. Д. відновити право власності Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека №78" на описане майно згідно постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.06.2021 та привести виконавче провадження у відповідність до вимог закону.

5. В обґрунтування поданої скарги боржник посилався, зокрема, на таке:

- постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.06.2021 у виконавчому провадженні № 57963748 були арештовані та передані на зберігання лікарські засоби, які мають специфіку (наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори), що підтверджується листом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Тернопільській області від 26.07.2021. Однак, такі лікарські засоби були передані особі, яка не має жодного допуску та можливості на їх зберігання, а державний виконавець не запропонував передати вказані засоби на зберігання боржнику КП "Тернопільська обласна аптека №78", який володіє відповідною ліцензією;

- власником приміщення є Тернопільська обласна рада, що підтверджується рішеннями Верховного Суду від 21.01.2020 та від 03.03.2021 у справі № 921/105/19, у зв`язку з чим виконавчі дії є безпідставними;

- згідно із судовим рішенням у даній справі, боржник зобов`язаний передати спірне приміщення не власнику, а КП "Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради". В той же час, жодних орендних відносин із останнім у аптеки не було;

- рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 22.02.2017 приміщення аптеки № 78 вирішено передати на баланс КП "Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради"; прийняття-передачу майна оформити відповідними документами. В зв`язку із наведеним, незрозумілим є рішення господарського суду від 14.11.2017 року у даній справі і наказ про примусове виконання рішення щодо зобов`язання аптеки передати таке приміщення КП "Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради", оскільки таке приміщення вже передано останньому і знаходиться у його володінні;

- оскаржуваною постановою описано та накладено арешт на майно, яке жодного відношення до приміщення аптеки немає, при цьому виконавча служба в постанові посилається на ст.56 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено процедуру арешту і вилучення майна (коштів) боржника, а в запереченнях посилається на ст.66 вказаного Закону, якою врегульовано порядок виконання рішення про виселення боржника.

Короткий зміст судових рішень

6. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.08.2021, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у задоволенні вищевказаної скарги Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека №78" відмовлено.

7. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

1) примусове виселення згідно ст.66 Закону України "Про виконавче провадження" полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, у зв`язку з чим суд не вбачає порушень Закону при винесенні державним виконавцем оскаржуваної постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.06.2021. Суди не встановили, яким чином наявне в оскаржуваній постанові державного виконавця посилання на положення ст.56 Закону порушує права скаржника;

2) суди визнали необґрунтованими твердження скаржника про те, що Комунальному підприємству Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" не запропоновано взяти на зберігання таке майно, а відразу передано його стягувачеві. Призначивши відповідальним зберігачем директора стягувача Фляка О. О. та попередивши останнього про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна, державний виконавець діяв у межах повноважень та з дотриманням відповідної норми Закону;

3) рішення суду у даній справі набрало законної сили 04.12.2017 і боржник вправі був виконати його самостійно в добровільному порядку (в т.ч. звільнити приміщення від належного йому майна), водночас останній ухилявся від його виконання;

4) питання законності дій державного виконавця щодо вилучення з приміщення КП Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" лікарських засобів та передачі їх на зберігання КНП "Міська комунальна лікарня № 3" Тернопільської міської ради вже досліджувалось Господарським судом Тернопільської області під час розгляду скарги КП Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" від 02.07.2021. В межах вказаного судового розгляду судом було встановлено, що заява боржника про некоректне вилучення наркотичних засобів, психотропних, сильнодіючих речовин та прекурсорів з приміщення аптеки повністю спростована матеріалами справи, а підстав для визнання дій державного виконавця незаконними немає;

5) щодо викладеної у скарзі вимоги про зобов`язання державного виконавця відновити право власності боржника на описане майно згідно постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.06.2021 та привести виконавче провадження у відповідність до вимог закону, то вказану вимогу скаржник жодним чином не обґрунтував. Більше того, виконавче провадження № 57963748 на дату звернення із даною скаргою закінчено, чинність арешту майна боржника припинено, як і скасовано інші заходи примусового виконання рішення (постанова від 09.07.2021).

8. Також суди зазначили, що доводи скаржника про неправильне застосування державним виконавцем, а також судом першої інстанції норм Закону України "Про виконавче провадження" є безпідставними та необґрунтованими, оскільки зміст оскаржуваної постанови органу ДВС свідчить про те, що така складались за участю понятих, тобто, у порядку, що визначений ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, відповідно до положень вказаної статті, вчинення відповідної виконавчої дії можливе за відсутності представника боржника. Таким чином, суди відхилили посилання боржника на те, що при проведенні спірних виконавчих дій він був відсутній. За встановлених обставин, боржник належним чином був повідомлений про дату та час проведення відповідних виконавчих дій. Жодних доказів, які би підтверджували факт недопуску боржника чи його представників до проведення виконавчих дій до своєї скарги на дії ДВС боржник не надав.

9. В контексті спірних правовідносин, які свідчать про систематичне ухилення боржника від добровільного виконання судового рішення у даній справі та про перешкоджання примусовому виконанню рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про недобросовісність та маніпулятивність відповідних доводів боржника.

10. Суди попередніх інстанцій також відхилили посилання боржника на лист Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Тернопільській області № 155-01.1/02/05.20-21 від 26.07.2021, відповідно до якого лікарські засоби, описані у постанові від 24.06.2021 ВП №57963748 відносяться до наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць 2 та 3 відповідного Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів". При цьому суд зазначив, що вказаний лист не містить у собі жодної конкретики, а в матеріалах справи відсутній запит боржника, з якого би вбачалось на які саме запитання відповідний орган давав відповідь. Сам боржник, при цьому, також не зазначає, які саме лікарські засоби, зазначені у постанові державного виконавця від 24.06.2021, відносяться до наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів.

11. Стосовно доводів боржника про те, що власником приміщення є Тернопільська обласна рада, що підтверджується рішеннями Верховного Суду від 21.01.2020 та від 03.03.2021 у справі № 921/105/19, яка згоди на передачу майна не надавала, а також про те, що згідно рішення у даній справі приміщення слід передати не власнику, а КП "Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради", суди зазначили про їх відхилення, оскільки останні стосуються законності прийнятого рішення суду. Оспорювати (ставити під сумнів) на стадії розгляду скарги на дії державного виконавця факт належності майна, яке боржник зобов`язаний звільнити та передати по акту приймання-передачі стягувачеві, визначеному у рішенні, яке набрало законної сили, та наказі господарського суду у даній справі, підстав немає.

12. Також, суди зазначили про необґрунтованість тверджень скаржника про те, що рішення у справі № 921/555/17-г/14 виконане, оскільки 01.03.2017 було підписано акт прийому-передачі основних засобів, щодо передачі нежитлового приміщення на баланс КП "Підприємство матеріально-технічного забезпечення" Тернопільської міської ради. Даний акт свідчить про передачу нежитлового приміщення з балансу Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради на баланс Комунального підприємства "Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради" і не може підтверджувати виконання рішення господарського суду у даній справі зі сторони боржника.

13. Додатково суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зауважив, що у своїй апеляційній скарзі боржник також оскаржив іншу ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.08.2021, якою було відмовлено в задоволенні клопотання боржника про залучення до розгляду даної справи на стадії оскарження дій державних виконавців Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Тернопільській області, яка залучалась виконавчою службою при проведенні виконавчих дій 24.06.2021.

14. При цьому, апеляційний господарських суд зазначив, що відповідні вимоги апеляційної скарги боржника не оцінюються Західним апеляційним господарським судом у даній постанові, оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.08.2021 скаржнику було відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.08.2021 про відмову у задоволенні клопотання, з огляду на те, що така ухвала не передбачена в переліку ухвал, які відповідно до статті 255 ГПК України можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.08.2021 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі № 921/555/17-г/14 та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

16. Скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції та вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права зазначаючи, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень суди дійшли помилкових висновків щодо можливості виконання рішення суду у цій справі в порядку статті 66 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавча служба мала діяти в порядку, передбаченому статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" якою врегульовано виконання рішень немайнового характеру. В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14.

17. Також скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив лист Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Тернопільській області № 155-01.1/02/05.20-21 від 26.07.2021, як доказ передачі на зберігання стягувачу лікарських засобів, які відносяться до наркотичних засобів та психотропних речовин.

18. Відповідач стверджує, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання боржника про залучення до участі у справі Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Тернопільській області, а суд апеляційної інстанції не звернув уваги та такі доводи скаржника.

19. Скаржник зазначає, що поділ арештованих лікарських засобів здійснювався головною медичною сестрою КНП "Міська комунальна лікарня № 3", проте матеріали виконавчого провадження не місять доказів того, що вказана особа має відповідну кваліфікацію та дозвільні документи для роботи з такими речовинами.

20. Також скаржник стверджує, що спірне майно належить саме Тернопільській обласній раді, а відтак на думку скаржника повернення майна за рішенням суду у цій справі має відбуватись на користь обласної ради, а не на користь стягувача, зазначеного у виконавчому документі.

Позиція інших учасників справи

21. Позивач 2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначаючи, що рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені в результаті повного дослідження наявних у справі доказів та є законними, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

22. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. На виконанні в Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження ВП№57963748 з примусового виконання наказу № 921/555/17-г/14 від 21.12.2018, виданого Господарським судом Тернопільської області.

24. Відповідне виконавче провадження було відкрито 21.12.2018 і зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, тобто в термін, визначений ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

25. 09.01.2019 державний виконавець здійснив вихід за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 та склав акт, у якому вказав, що рішення суду не виконано, а спірне приміщення боржником не звільнено. Також, директор боржника Жеруха О. В. надала письмові пояснення з даного приводу.

26. Постановою від 11.01.2019 на боржника накладено штраф за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн та водночас зобов`язано останнього виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

27. 11.01.2019 державний виконавець повторно надіслав вимогу про звільнення нежитлового приміщення та надання документів на підтвердження виконання рішення суду.

28. 25.01.2019 державний виконавець повторно здійснив виїзд за адресою розміщення спірного приміщення та встановив, що рішення Господарського суду Тернопільської області № 921/555/17-г/14 не виконано, не звільнено приміщення про, що склав акт.

29. Крім того, 25.01.2019 державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу за не виконання рішення суду в розмірі 10 200,00 грн, в якій зобов`язав боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.

30. Враховуючи невиконання боржником законних вимог, 29.01.2019 державний виконавець надіслав повідомлення в поліцію про вчинення посадовою особою Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека №78" кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України.

31. 01.02.2019 державний виконавець сформував вимогу № 4477, в якій зобов`язав боржника до 08.02.2019 виконати рішення суду у справі № 921/555/17-г/14 про звільнення майна площею 633,7 кв. м за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 та його передачу стягувачу за актом приймання-передачі. Вказана вимога була направлена боржнику.

32. 08.02.2019 посадовою особою органу ДВС здійснено вихід за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 та встановлено, що судове рішення не виконано, приміщення не звільнено, державним виконавцям вчинялись перешкоди, про що складено акт.

33. Керуючись ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" 08.02.2019 державний виконавець виніс постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 18.02.2019 та оформив вимогу № 5441, в якій зобов`язав боржника до 19.02.2019 виконати рішення суду та передати майно стягувачу по акту прийому-передачі.

34. Посадовою особою органу ДВС 19.02.2019 у черговий раз здійснено вихід за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 та встановлено, що рішення знову не виконано, про що складено акт державного виконавця.

35. У свою чергу боржник звернувся до суду зі скаргою на дії органу ДВС та заявою про відстрочення виконання рішення суду.

36. 31.01.2019 Господарський суд Тернопільської області постановив ухвали № 921/555/17-г/14, якими відмовив у задоволенні: - скарги Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" від 04.01.2019 (на постанову від 21.12.2018 про відкриття виконавчого провадження № 57963748); - заяви від 15.01.2019 про відстрочення виконання судового рішення.

37. Окрім цього, 28.11.2019 Господарський суд Тернопільської області постановив ухвалу, якою відмовив у задоволені: - заяви Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" від 15.02.2019 про визнання судового наказу від 21.12.2018 у справі № 921/555/17-г/14 таким, що не підлягає виконанню; - клопотання про зупинення виконання вказаного виконавчого документа.

38. 08.07.2020 Господарським судом Тернопільської області було ухвалено рішення у справі № 921/105/19, яким у відмовлено у задоволенні позову Тернопільської обласної ради до відповідачів Виконавчого комітету Тернопільської міської ради та Тернопільської міської ради про:

- визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №314 від 15.03.2007 "Про оформлення права власності за Тернопільською міською радою";

- скасування свідоцтва про право власності Тернопільської міської ради серії САВ № 051362 від 18.04.2007, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради;

- визнання права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради на нежитлове приміщення за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 загальною площею 634,3 кв. м.

39. Вказане рішення залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020.

40. 16.03.2021 на адресу органу виконання надійшла заява від стягувача з проханням виконати рішення суду по справі № 921/555/17-г/14 від 21.12.2018, а саме, звільнити індивідуально визначене майно комунальної власності - нежитлові приміщення, площею 633,7 кв. м. за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 та передати це майно по акту приймання-передачі Комунальному підприємству "Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради".

41. На підставі заяви стягувача, 16.03.2021 державний виконавець виніс вимогу № 17201, в якій зобов`язав керівника Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека №78" Жеруху О.В. виконати рішення суду № 921/555/17-г/14, а саме: звільнити вище вказане майно та повідомити орган ДВС в найкоротші терміни про виконання. Вимогу надіслано рекомендованою кореспонденцією.

42. Крім того, 17.03.2021 державний виконавець виніс вимогу № 17919, яку надіслав наступним адресатам: Комунальному некомерційному підприємству "Міська комунальна лікарня № 3" Тернопільської міської ради, Тернопільському обласному виробничо-торговому аптечному об`єднанню, Тернопільському некомерційному підприємству "Тернопільська комунальна міська лікарня № 2", Комунальному некомерційному підприємству "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги", Комунальному підприємству Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78", КП "Підприємству матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради". У даній вимозі зазначеним медичним закладам запропоновано прийняти рішення про можливу дату та час здійснення вилучення, транспортування та прийняття наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які знаходяться в Комунальному підприємстві Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" (м. Тернопіль, вул. Руська, 23).

43. Комунальне некомерційне підприємство "Міська комунальна лікарня № 3" Тернопільської міської ради повідомила листом від 30.03.2021 № 244, що на даний час є технічна можливість прийняти на зберігання наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, які знаходяться в Комунальному підприємстві Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78".

44. Вимогою державного виконавця від 11.05.2021 № 27739 зобов`язано боржника звільнити приміщення, площею 633,7 кв. м за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 до 21.05.2021 та укласти договір з Комунальним некомерційним підприємством "Міська комунальна лікарня № 3" щодо вилучення, транспортування та зберігання наркотичних засобів, психотропних речовини та прекурсорів, які знаходяться в Комунальному підприємстві Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78".

45. Оскільки боржником не виконано вимогу від 11.05.2021, державний виконавець розпочав примусове виконання наказу № 921/555/17-г/14 про звільнення приміщення.

46. Так, 21.05.2021, 24.05.2021, 25.05.2021, 26.05.2021, 27.05.2021, 28.05.2021, 31.05.2021, 01.06.2021, 02.06.2021, 03.06.2021, 04.06.2021, 07.06.2021 та 08.06.2021 було проведено опис майна, що знаходиться за адресою вул. Руська, 23. м. Тернопіль, про що складено відповідні постанови.

47. Крім того, 08.06.2021 державний виконавець встановив, що договору про передачу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, так як і акта приймання-передачі приміщення не укладалось, про що склав акт державного виконавця.

48. Керуючись ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", 08.06.2021 державний виконавець виніс постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 24.06.2021.

49. Також, 10.06.2021 виконавець надіслав керівнику боржника виклик № 31460 до державного виконавця на 23.06.2021 на 09:00 год. для надання письмових пояснень щодо невиконання рішення суду. Окрім цього, виніс вимогу № 31477, в якій зобов`язав боржника до 24.06.2021 виконати рішення суду, тобто, звільнити приміщення.

50. 24.06.2021 державний виконавець здійснив вихід за адресою спірного майна і встановив, що рішення суду боржником не виконано, про що складено акт (12:10 год). Керівник Жеруха О. В. на місце вчинення виконавчих дій не з`явилася, хоча була належно про це повідомлена.

51. 24.06.2021 представники КНП "Міська комунальна лікарня № 3" прибули за адресою спірного нерухомого майна з пакетом документів для укладення відповідного договору з боржником, для вилучення наркотичних засобів, психотропних, сильнодіючих речовин та прекурсорів, які знаходилися в приміщенні. Однак, керівник боржника в черговий раз не з`явилася.

52. 24.06.2021 головна медична сестра КНП "Міська комунальна лікарня № 3" Запорожець Тетяна Миколаївна здійснила опис наркотичних засобів, психотропних, сильнодіючих речовин та прекурсорів, що знаходилися в приміщенні Тернопільської обласної аптеки № 78 за адресою м. Тернопіль, вул. Руська, 23.

53. Вказана обставина зафіксована у акті державного виконавця від 24.06.2021 (14:15 год), складеному за участю стягувача та двох понятих.

54. У наступному акті державного виконавця від 24.06.2021 (20:36 год)., складеному за участю стягувача, двох понятих та представника національної поліції зафіксовано, що головна медична сестра КНП "Міська комунальна лікарня №3" Запорожець Тетяна Миколаївна вилучила згадані лікарські засоби, речовини та прекурсори для їх транспортування до відділення анестезіології та інтенсивної терапії за адресою м. Тернопіль, вул. Волинська, 40 для належного подальшого їх зберігання.

55. Крім того, у постанові державного виконавця від 24.06.2021 (період складення 11:20 год. 20:36 год.), описано майно боржника - медичні препарати котрі не є наркотичними засобами, психотропними, сильнодіючими речовинами чи прекурсорами, та передане на відповідальне зберігання представнику стягувача Фляку О. О.

56. Вказана постанова складена за участю двох понятих, представника національної поліції та стягувача.

57. За результатами проведених виконавчих дій державний виконавець склав вимогу № 35832 від 25.06.2021, у якій вимагав від боржника виконати рішення суду до 02.07.2021, однак таке не було виконано, про що свідчить відповідний акт державного виконавця від 02.07.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій

58. Предметом розгляду судів першої і апеляційної інстанції у цій справі, яка переглядається, є скарга (від 27.07.2021) на дії державного виконавця Хомик Ю. М. та начальника Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Банаха В. Д. щодо примусового виконання виконавчого провадження № 57963748 з виконання наказу про примусове виконання рішення № 921/555/17-г/14, виданого 21.12.2018 в частині визнання протиправною та скасування винесеної державним виконавцем Хомик Ю. М. постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.06.2021 у виконавчому провадженні № 57963748, а також зобов`язання державного виконавця Хомик Ю. М. та начальника Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Банаха В. Д. відновити право власності Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" на описане майно згідно постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.06.2021 та привести виконавче провадження у відповідність до вимог закону.

59. У цій справі спірним є питання щодо можливості виконання рішення суду у цій справі в порядку статті 66 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки за доводами скаржника, виконавча служба мала діяти в порядку, передбаченому статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", якою врегульовано виконання рішень немайнового характеру.

60. Як визначено статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

61. Відповідно до частини першої статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

62. Згідно з частиною першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

63. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

64. Виконання судового рішення, відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

65. Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

66. Також у зазначеному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

67. Відмовляючи у задоволенні скарги (пункти 7-14 цієї постанови), суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що оскаржувана постанови прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, оскільки, рішення суду у даній справі набрало законної сили 04.12.2017 і боржник вправі був виконати його самостійно в добровільному порядку, водночас останній ухилявся від його виконання. При цьому, примусове виселення згідно зі статтею 66 Закону України "Про виконавче провадження" полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, у зв`язку з чим суди вказали на відсутність порушень Закону при винесенні державним виконавцем оскаржуваної постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.06.2021. Разом з цим, за висновками судів, питання законності дій державного виконавця щодо вилучення з приміщення КП Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" лікарських засобів та передачі їх на зберігання КНП "Міська комунальна лікарня № 3" Тернопільської міської ради вже досліджувалось Господарським судом Тернопільської області під час розгляду скарги КП Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" від 02.07.2021. В межах вказаного судового розгляду судом було встановлено, що заява боржника про некоректне вилучення наркотичних засобів, психотропних, сильнодіючих речовин та прекурсорів з приміщення аптеки повністю спростована матеріалами справи, а підстав для визнання дій державного виконавця незаконними немає. Щодо викладеної у скарзі вимоги про зобов`язання державного виконавця відновити право власності боржника на описане майно згідно оскаржуваної постанови суди зазначили, що вказану вимогу скаржник жодним чином не обґрунтував. Більше того, виконавче провадження № 57963748 на дату звернення із даною скаргою закінчено, чинність арешту майна боржника припинено, як і скасовано інші заходи примусового виконання рішення (постанова від 09.07.2021). Також суди відхилили посилання боржника на лист Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Тернопільській області № 155-01.1/02/05.20-21 від 26.07.2021, відповідно до якого лікарські засоби, описані у постанові від 24.06.2021 ВП №57963748 відносяться до наркотичних засобів, психотропних речовин. При цьому суд зазначили, що вказаний лист не містить у собі жодної конкретики, а в матеріалах справи відсутній запит боржника, з якого би вбачалось на які саме запитання відповідний орган давав відповідь. Сам боржник, при цьому, також не зазначає, які саме лікарські засоби, зазначені у постанові державного виконавця від 24.06.2021, відносяться до наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів.

68. Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що окрім іншого, в контексті спірних правовідносин, які свідчать про систематичне ухилення боржника від добровільного виконання судового рішення у даній справі та про перешкоджання примусовому виконанню рішення, доводи боржника, викладені у скарзі свідчать про їх недобросовісність та маніпулятивність.

69. Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

70. У частині першій статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

71. Права та обов`язки виконавців визначено статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

72. Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

73. Так, частинами першою - третьою названої статті Закону унормовано, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (1). У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (2). Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (4).

74. Таким чином, відповідно до положень наведеної норми Закону повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

75. Відповідно до змісту рішення суду у цій справі боржника - Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" зобов`язано звільнити індивідуально визначене майно комунальної власності, а саме нежитлові приміщення та передати його по акту приймання-передачі Комунальному підприємству "Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради".

76. Встановивши, що боржник не виконує судове рішення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що державний виконавець обґрунтовано дійшов висновку, що це рішення суду може бути виконане без участі боржника.

Наведене концептуально узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.09.2020 у справі № 924/315/17, від 14.04.2021 у справі № 641/1933/19 та від 22.12.2021 у справі № 761/26280/17.

77. Суд також враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі № 923/182/13-г та від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14, відповідно до змісту яких та обставина, що саме боржник відповідно до судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод у його виконанні.

78. При цьому, з огляду на наведене у пунктах 74, 76-77 цієї постанови, колегія суддів зазначає, що в силу приписів статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", невиконання (без поважних причин) боржником у добровільному порядку рішення суду про звільнення приміщення має наслідком вжиття виконавцем (державним або приватним) заходів примусового виконання рішення суду, які передбачені статтею 66 названого Закону.

79. Разом з цим, положеннями статті 66 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано порядок виконання рішення про виселення боржника.

80. Так, частинами першою - восьмою зазначеної статті Закону визначено, що державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово (1). Державний виконавець призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення (2). Примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі (3). Примусове виселення здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції (4). Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності боржника, державний виконавець зобов`язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем (5). Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про його виселення, державний виконавець накладає на нього штраф у порядку, визначеному цим Законом (6). Передане для зберігання майно боржника повертається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов`язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов`язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації майна боржника або його частини. Зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців з дня передачі на зберігання. Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно реалізується в порядку, визначеному цим Законом. Отримані від реалізації такого майна кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику. У разі якщо майно не було реалізовано, розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном (7). Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове виселення (8).

81. Крім цього, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.

82. У рішенні "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року (980_086), серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

83. У справі "Глоба проти України" Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

84. Встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Суд враховує, що обов`язковим елементом примусового виконання судового рішення є стадія, коли боржник вправі виконати таке судове рішення, що набрало законної сили, у добровільному порядку у спосіб, що відповідає змісту рішення, але за волею та за участі боржника. Таким правом боржник у зазначеному провадженні не скористався, що виключає наявність підстав для висновку про добросовісність та правомірність його дій.

85. З огляду на встановлені судами попередніх інстанції обставини цієї справи (зокрема, щодо вчинених державним виконавцем дій з примусового виконання рішення суду у цій справі та висновки судів про систематичне ухилення боржника від добровільного виконання судового рішення та про перешкоджання примусовому виконанню рішення), скаржником не доведено порушення державним виконавцем норм статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" під час вчинення оскаржуваних виконавчих дій з примусового виселення боржника в порядку, який врегульовано статтею 66 цього Закону, оскільки, як зазначено у пункті 78 цієї постанови, стаття 63 Закону України "Про виконавче провадження", передбачає вчинення виконавцем дій з примусового виконання рішення суду (які, зокрема, визначені статтею 66 названого Закону) у випадку невиконання (без поважних причин) боржником у добровільному порядку рішення суду. Доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанції у цій частині, відповідно Суд відхиляє доводи касаційної скарги, викладені у пункті 16 цієї постанови.

86. При цьому, колегія суддів зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14, про неврахування яких зазначає скаржник у касаційній скарзі.

87. Що стосується доводів касаційної скарги, викладених у пункті 17 цієї постанови, колегія суддів зазначає таке.

88. Як вбачається із оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій відхиляючи посилання боржника на лист Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Тернопільській області № 155-01.1/02/05.20-21 від 26.07.2021, відповідно до якого лікарські засоби, описані у постанові від 24.06.2021 ВП №57963748 відносяться до наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць 2 та 3 відповідного Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", зазначили, що вказаний лист не містить у собі жодної конкретики, а в матеріалах справи відсутній запит боржника, з якого би вбачалось на які саме запитання відповідний орган давав відповідь. Сам боржник, при цьому, також не вказує, які саме лікарські засоби, зазначені у постанові державного виконавця від 24.06.2021, відносяться до наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів

89. Так, в оскаржуваних судових рішеннях, суди попередніх інстанцій врахували, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

90. Водночас згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

91. Верховний Суд зазначає, що принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

92. Колегія суддів зауважує, що саме лише посилання скаржника на певні докази, не відмінюють положення статті 86 ГПК України, якою передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

93. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

94. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

95. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статті 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

96. У пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

97. Таким чином, сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідного доказу не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням певного стандарту доказування.

98. Розглянувши доводи скаржника, викладені у пункті 17 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку, що вони не заслуговують на увагу, оскільки законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

99. Наведене у пунктах 89-98 цієї постанови також стосується доводів касаційної скарги, викладених у пункті 19 цієї постанови, у зв`язку з чим такі доводи відхиляються Судом.

100. Разом з цим, доводи касаційної скарги, викладені у пункті 18 відхиляються колегією суддів як безпідставні та необґрунтовані з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові обставини та висновки, які викладені у пунктах 13-14 цієї постанови.

101. Також колегією суддів відхиляються доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, щодо належності спірного нерухомого майна саме Тернопільській обласній раді (пункт 20 цієї постанови) оскільки такі доводи направлені на переоцінку законності рішення суду, що виходить за межі предмету розгляду скарги на дії державного виконавця.

102. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення.

103. Так, оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі, Верховним Судом не було встановлено допущених судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального чи процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, відповідно, підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а відтак і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає.

104. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

105. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

106. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

107. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

108. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

109. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат

110. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.08.2021 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі № 921/555/17-г/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

І. С. Міщенко