ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 921/555/17-г/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянув в письмовому провадженні касаційну скаргу Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2019 (головуючий суддя Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Орищин Г. В.) у справі Господарського суду Тернопільської області за позовом Комунального підприємства "Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради" та Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Тернопільської міської ради та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Тернопільської обласної ради про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення комунальної власності,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 29.09.2017 Комунальне підприємство "Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради" (далі - Позивач-1, Підприємство) та Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (далі - Позивач-2, Управління) звернулись до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" (далі - Відповідач, Аптека) за участі третьої особи - Тернопільської міської ради (далі - Третя особа-1, Міськрада) з позовом про зобов'язання звільнити індивідуально визначене майно комунальної власності - нежитлові приміщення площею 633,7 кв.м. за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 (далі - Майно) та передати за актом прийняття-передачі Позивачу-1.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що, у зв'язку з необхідністю використовувати Майно, Міськрада прийняла рішення, відповідно до якого Позивач-2 передав нежитлові приміщення комунальної власності, що знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 загальною площею 633,7 кв.м. на баланс Позивача-1.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 14.11.2017 рішенням Господарського суду Тернопільської області позов задоволено; зобов'язано Відповідача звільнити індивідуально визначене майно комунальної власності - нежитлові приміщення, площею 633,7 кв.м. за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23, та передати його за актом приймання-передачі Позивачу-1.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. 15.02.2019 ухвалою Західного апеляційного господарського суду Відповідачу відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017; апеляційну скаргу Відповідача, з якою той звернувся до суду апеляційної інстанції 24.01.2019, повернуто без розгляду.
3.2. Ухвала суду мотивована тим, що Відповідачу з 01.12.2017 було відомо про рішення суду першої інстанції у цій справі від 14.11.2017, тому доводи Відповідача про те, що тільки 16.01.2019 він ознайомився з повним текстом рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 безпідставні та не відповідають фактичним обставинам справи.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2019 та поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017.
5. Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
5.1. 04.04.2019 Тернопільська обласна рада (далі - Третя особа-2, Облрада) подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2019 скасувати і ухвалити нове рішення, яким поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017.
5.2. 05.04.2019 Позивач-1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
5.3. 05.04.2019 Третя особа-1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, ухвалу апеляційного господарського суду від 15.02.2019 залишити без змін.
5.4. 08.04.2019 Позивач-2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2019 залишити без змін.
6. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі
6.1. Рішення суду першої інстанції прийняте за відсутності Відповідача, який 14.01.2019 після отримання від Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області вимоги від 11.01.2018 № 448 подав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами цієї справи.
6.2. Застосування частини другої статті 261 ГПК України до апеляційної скарги є передчасним, оскільки на судові рішення, прийняті до 15.12.2017, це положення не поширюється, а слід застосовувати норми статей 53, 93 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017.
6.3. Норми статті 93 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017, щодо присічного річного строку для звернення з апеляційною скаргою розповсюджувались на апеляційні скарги, подані прокурором або органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, а на скарги, подані іншими учасниками судового процесу не розповсюджувалися, про що також зазначено в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/7599/15-г.
6.4. Не поновлення строку апеляційного оскарження може призвести до ухвалення неправильного рішення у справі судом першої інстанції, як зазначено в абзаці 20 пункту 10 постанови Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/7599/15-г.
6.5. Інші доводи спрямовані на обґрунтування неправомірності прийнятого судом першої інстанції рішення.
7. Доводи Третьої особи-2, викладені у відзиві на касаційну скаргу
7.1. При постановленні ухвали апеляційним судом не враховано підпункт 13 пункту 1 Перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.
8. Доводи Позивача-1, викладені у відзиві на касаційну скаргу
8.1. У своєму клопотанні Відповідач не навів жодних обставин непереборної сили, які б перешкоджали йому звернутися вчасно з апеляційною скаргою. тому суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
9. Доводи Третьої особи-1, викладені у відзиві на касаційну скаргу
9.1. Відповідачу з 01.12.2017 було відомо про існування рішення від 14.11.2017. Крім того, у матеріалах справи міститься відзив, який Відповідач надавав на позовну заяву.
9.2. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки наведені Відповідачем доводи не відповідають фактичним обставинам справи.
10. Доводи Позивача-2, викладені у відзиві на касаційну скаргу
10.1. Правильним є висновок апеляційного господарського суду про те, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, у зв'язку з тим, що наведені Відповідачем обставини не відповідають дійсності.
10.2. Рішення суду першої інстанції від 14.11.2017 не було оскаржено у встановлені статтею 93 ГПК України, в редакції, чинній на час прийняття рішення, строки та набрало законної сили.
11. Встановлені судом обставини
11.1. Повний текст оскаржуваного судового рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 виготовлено та підписано 21.11.2017.
11.2. 22.11.2017 до Господарського суду Тернопільської області Відповідачем подавалася заява про видачу копії повного тексту рішення суду від 14.11.2017 у цій справі, повний текст рішення отримано підприємством 01.12.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том І а.с.164).
11.3. В подальшому, 04.01.2019 до Господарського суду Тернопільської області Відповідач подав скаргу на постанову від 21.12.2018 про відкриття виконавчого провадження №57963748 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області, виданого 21.12.2018 у цій справі.
11.4. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.01.2019 у цій справі скаргу Відповідача залишено без руху.
11.5. Крім того, 15.01.2019 Відповідач подав заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017.
11.6. Відповідач ознайомлений з матеріалами цієї справи 16.01.2019 згідно з заявою про ознайомлення від 15.01.2019 (том І а.с.208).
11.7. 25.01.2019 ухвалою Господарського суду Тернопільської області відмовлено у прийнятті скарги Відповідача про визнання протиправними дій державного виконавця, визнання незаконною та скасування постанови від 11.01.2019 про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин за виконавчим провадженням №57963748.
11.8. 31.01.2019 ухвалами Господарського суду Тернопільської області Відповідачу відмовлено у задоволення скарги на дії органу ДВС та відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення.
12. Позиція Верховного Суду
12.1. Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 85 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017, повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
12.2. При цьому, згідно з частиною першою статті 93 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
12.3. Встановлено, що повний текст оскаржуваного в апеляційному порядку рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 складено 21.11.2017, отже, враховуючи, що зазначене рішення не було оскаржене в апеляційному порядку, воно набрало законної сили зі спливом встановленого десятиденного строку на апеляційне оскарження, тобто з 01.12.2017.
12.4. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.
12.5. Відповідно до пункту 13 розділу ІХ "Перехідні положення" ГПК України, в чинній редакції, установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12.6. При цьому, згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
12.7. Отже, апеляційна або касаційна скарга, подана після 15.12.2017 на судове рішення, прийняте до 15.12.2017, має відповідати вимогам щодо форми, змісту та порядку подання, встановленим ГПК України, в редакції, чинній на час звернення з такою апеляційною або касаційною скаргою.
12.8. Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 Скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції 24.01.2019, тобто з порушенням строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції ухвалою від 04.02.2019 залишив апеляційну скаргу без руху, відповідно до частини третьої статті 260 ГПК України, в редакції, чинній після 15.12.2017, тобто на час звернення з апеляційною скаргою, оскільки у клопотанні Скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження не обґрунтовано причини пропуску строку з 01.12.2017 по 24.01.2019.
12.9. При цьому, зазначена частина третя статті 260 ГПК України передбачає, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
12.10. Ухвалою від 15.02.2019 суд апеляційної інстанції відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, встановивши, що Відповідачу з 01.12.2017 було відомо про оскаржуване рішення, отже доводи про те, що тільки 16.01.2019 він ознайомився з повним текстом цього рішення безпідставні та не відповідають фактичним обставинам справи (підпункти 11.1 - 11.8).
12.11. Разом з цим, вбачається, що апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду подано Скаржником після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, тому у цьому разі підлягала до застосування частина друга статті 261 ГПК України, згідно з якою незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
12.12. Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239, згідно з якою у наведеній нормі врегульовано порядок вчинення процесуальної дії судом апеляційної інстанції, а саме, відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими з порушенням строку. Тоді як строки оскарження судових рішень суду першої інстанції, ухвалених до 15.12.2017, врегульовані у статті 93 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017.
12.13. Таким чином, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, керується, в тому числі, приписами частини другої статті 261 ГПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017.
12.14. У зв'язку з чим, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.
12.15. Поряд з цим, застосування частини третьої статті 260 ГПК України можливе у випадку, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення в межах річного строку з дня складення повного тексту судового рішення. У цій ситуації, дійшовши висновку про неповажність зазначених скаржником причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, суд має залишити апеляційну скаргу без руху, надавши скаржнику можливість зазначити інші підстави для поновлення цього строку. Тільки у разі визнання цих причин неповажними або у випадку незвернення з відповідною заявою у встановлені строки, у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
12.16. Проте встановлення судом апеляційної інстанції підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження саме на підставі частини другої статті 261 ГПК України виключає необхідність застосування судом частини третьої статті 260 ГПК України.
12.17. Таким чином, у разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною другою статті 261 ГПК України, а саме щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження.
12.18. Втім, суд апеляційної інстанції наведене не врахував та не застосував положення зазначеної норми.
12.19. З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа з апеляційною скаргою Відповідача підлягає направленню до Західного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі за скаргою.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" задовольнити частково.
2. Скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2019 у справі № 921/555/17-г/14. Справу № 921/555/17-г/14 з апеляційною скаргою Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" передати до Західного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак
