П О С Т А Н О В А
Іменем України
05 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/100/18
Провадження № 12-60гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач (скаржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа 77»,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Агрофірма Березанська птахофабрика»,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Бонус»,
приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівна,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження справу № 911/100/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа 77» до Приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська птахофабрика», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Бонус», про стягнення 601 963,86 грн за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 січня 2019 року (головуючий суддя Чорногуз М. Г., судді Хрипун О. О., Агрикова О. В.) та ухвалу Господарського суду Київської області від 04 вересня 2018 року (суддя Рябцева О. О.) за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа 77» на дії приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Т. П.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави наведених у скарзі вимог
1. 23 липня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Альфа 77» (правонаступником якого у спірних правовідносинах за договором відступлення права вимоги є ТОВ «Юридична компанія «Бонус») звернулося до Господарського суду Київської області зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Т. П. (далі - приватний виконавець) щодо винесення постанови від 09 липня 2018 року про зняття арешту у виконавчому провадженні № 56493850, якою постановлено зняти арешт з майна боржника (яєць курячих харчових групи С категорії 0 та 1 по 360 шт. в 1 ящику відповідно, загальною кількістю 1 тис. ящиків кожної категорії, далі - спірне майно), що не було реалізоване на третіх електронних торгах і не залишене за собою стягувачем у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 61 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
2. Скаргу мотивовано тим, що оскаржувану постанову винесено приватним виконавцем незаконно та передчасно, оскільки арешт з майна, яке повинно було залишитися у стягувача в рахунок погашення боргу, був знятий з порушенням строку, передбаченого положеннями статті 61 Закону України «Про виконавче провадження».
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
3. Господарський суд Київської області рішенням від 06 березня 2018 року стягнув з Приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська птахофабрика» (далі - ПрАТ «АФ Березанська птахофабрика») на користь ТОВ «Альфа 77» заборгованість розміром 487 187,64 грн, 16 311,18 грн трьох процентів річних, 79 112,82 грн інфляційних втрат і 8 739,17 грн судового збору.
4. 20 квітня 2018 року на виконання вказаного рішення Господарський суд Київської області видав наказ про стягнення з ПрАТ «АФ Березанська птахофабрика» відповідних коштів, з примусового виконання якого 10 травня 2018 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 56375447.
5. Під час виконання зазначеного рішення суду 10, 11 та 23 травня 2018 року приватним виконавцем винесено постанови у виконавчому провадженні № 56375447 про арешт майна боржника, якими накладено арешт на все майно, яке належить ПрАТ «АФ Березанська птахофабрика», у тому числі, спірне майно.
6. 29 травня 2018 року постановою приватного виконавця зазначене виконавче провадження № 56375447 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 56493850, у якому об`єднано виконання тим самим приватним виконавцем судових рішень щодо стягнення коштів з одного й того самого боржника - ПрАТ «АФ Березанська птахофабрика».
7. 18 червня 2018 року листом № 729 приватний виконавець повідомив ТОВ «Альфа 77» (стягувача) про те, що спірне майно боржника не було реалізоване на третіх електронних торгах, а тому запропонував залишити це майно за собою в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», та просив повідомити про прийняте рішення у встановлений законодавством строк.
8. У відповідь на клопотання стягувача про готовність прийняти нереалізовану готову продукцію в рахунок погашення боргу після її огляду 27 червня 2018 року листом № 776 приватний виконавець повідомив ТОВ «Альфа 77» про те, що він не організовує ознайомлення з майном і такі дії вчиняються виключно зберігачем майна, а у разі ненадходження на адресу приватного виконавця до 05 липня 2018 року письмового повідомлення про виявлення бажання залишити за собою нереалізоване майно з нього буде знято арешт і повернуто боржникові.
9. 09 липня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні № 56375447 про зняття арешту зі спірного майна боржника, не реалізованого на третіх електронних торгах і не залишеного стягувачем за собою у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувач у визначений Законом строк не виявив бажання залишити це майно за собою.
10. У подальшому ТОВ «Альфа 77» звернулося до Господарського суду Київської області зі вказаною скаргою на дії приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні № 56493850 щодо винесення зазначеної постанови від 09 липня 2018 року про зняття арешту з майна боржника.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
11. Господарський суд Київської області ухвалою від 04 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29 січня 2019 року, скаргу ТОВ «Альфа 77» задовольнив. Визнав неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 09 липня 2018 року про зняття арешту у виконавчому провадженні № 56493850 та скасував відповідну постанову.
12. Обґрунтовуючи ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що дії приватного виконавця стосовно зняття арешту не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідну постанову винесено передчасно - до настання передбаченого частиною сьомою статті 61 цього Закону строку щодо волевиявлення стягувача про готовність залишити за собою нереалізоване арештоване майно боржника в рахунок погашення боргу.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
13. У лютому 2019 року приватний виконавець звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 січня 2019 року й ухвалу Господарського суду Київської області від 04 вересня 2018 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ТОВ «Альфа 77» на дії приватного виконавця відмовити.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
14. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження, зупинив дію постанови суду апеляційної інстанції й ухвали суду першої інстанції до закінчення їх перегляду в касаційному порядку та передав цю справу разом з касаційною скаргою приватного виконавця на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що однією з підстав оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є порушення ними правил предметної юрисдикції.
15. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 24 квітня 2019 року справу прийняла та призначила до розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Касаційну скаргу мотивовано неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, оскільки, за твердженням особи, яка подала касаційну скаргу, на момент винесення оспорюваної постанови приватного виконавця передбачений частиною сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» десятиденний строк щодо волевиявлення стягувача про готовність залишити за собою нереалізоване арештоване майно боржника в рахунок погашення боргу вже сплив, а тому, враховуючи фактичну відсутність відповідного волевиявлення ТОВ «Альфа 77», постанова приватного виконавця від 09 липня 2018 року про зняття арешту зі вказаного майна є правильною та законною. Крім того, зазначаючи про правомірність винесення вказаної постанови, приватний виконавець зауважив, що стягувач у спірних правовідносинах лише висловив зацікавленість у розгляді питання про залишення за собою нереалізованого на третіх торгах майна боржника за умови його попереднього огляду, що не може вважатися його безпосередньою згодою (рішенням) стосовно відповідного залишення за собою цього майна.
17. Також особа, яка подала касаційну скаргу, зазначила, що розгляд скарги ТОВ «Альфа 77» у цій справі на дії приватного виконавця у межах зведеного виконавчого провадження № 56493850 не належить до компетенції господарських судів, оскільки скарги на дії приватних виконавців під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
18. Інші учасники справи своєї позиції стосовно касаційної скарги приватного виконавця письмово не виклали.
19. 03 червня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли письмові пояснення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» (далі - ПрАТ «СК «Рідна»), в яких зазначено, що касаційна скарга приватного виконавця підлягає задоволенню, оскільки оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції були прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з порушенням норм процесуального права. Також, за твердженнями особи, яка подала пояснення, її помилково не залучено судами попередніх інстанцій до участі в справі в порядку статті 50 Господарського процесуального кодексу України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки вона є страховиком, а приватний виконавець страхувальником за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця від 18 липня 2018 року № ВПВ/084/18, тому рішення судів, прийняті за результатами розгляду скарг ТОВ «Альфа 77» у цій справі, впливають на її права та обов`язки.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
Щодо юрисдикції суду
20. Визначаючи юрисдикцію суду щодо розгляду поданої у межах цієї справи скарги ТОВ «Альфа 77» на дії приватного виконавця, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
21. Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
22. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 Господарського процесуального кодексу України).
23. При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
24. Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
25. Частиною першою статті 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
26. Отже, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема, ухваленого в порядку господарського судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
27. Водночас згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
28. Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
29. Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.
30. При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) згідно з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
31. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження
№ 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження
№ 12-189гс18), № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19).
32. Проте за матеріалами справи та відповідно до постанови приватного виконавця від 29 травня 2018 року № 56375447 про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження - у зведеному виконавчому провадженні № 56493850 об`єднано виконання судових рішень про стягнення коштів з одного боржника - ПрАТ «АФ Березанська птахофабрика», ухвалених судами за правилами лише господарської юрисдикції, а саме: виконавчого провадження № 56375447 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 20 квітня 2018 року в цій справі та виконавчого провадження № 56492823 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 16 травня 2018 року в господарській справі № 911/362/18.
33. Таким чином, оскільки ПрАТ «АФ Березанська птахофабрика» було відповідачем у господарських справах та боржником у зведеному виконавчому провадженні з примусового виконання судових рішень у господарських справах, ухвалених за правилами лише господарського судочинства, то скарга ТОВ «Альфа 77» на дії приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами однієї (господарської) юрисдикції, підлягає розгляду в межах цієї справи за правилами господарського судочинства.
34. Окремо Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що за матеріалами справи оскаржувані стягувачем дії приватного виконавця у цій справі щодо винесення постанови від 09 липня 2018 року про зняття арешту з майна боржника, незважаючи на об`єднання приватним виконавцем виконавчих проваджень № 56375447 та № 56492823 у зведене виконавче провадження № 56493850, були вчинені приватним виконавцем саме у межах виконавчого провадження № 56375447 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 20 квітня 2018 року в цій справі.
35. Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги приватного виконавця про підвідомчість цього спору (який стосується судового оскарження дій приватного виконавця під час виконання судових рішень, ухвалених за правилами господарської юрисдикції) адміністративним судам відхиляються Великою Палатою Верховного Суду як необґрунтовані.
Щодо вирішення спору по суті
36. Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки оскаржувану постанову від 09 липня 2018 року про зняття арешту винесено виконавцем до закінчення строку щодо волевиявлення стягувача про готовність прийняти вказану продукцію, то така постанова приватного виконавця не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», її винесено передчасно - до настання передбаченого частиною сьомою статті 61 цього Закону строку.
37. Велика Палата Верховного Суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
38. За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
39. Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
40. Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень (одним з яких згідно з пунктом 1 частини першої статті 10 цього Закону є звернення стягнення на майно боржника), неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
41. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (частина перша статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
42. За змістом частин першої - третьої та сьомої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.
43. Зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні регулюється статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до пункту 5 частини четвертої якої підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно.
44. Згідно з абзацом першим частини першої, частинами шостою і сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.
45. Отже, зі змісту вказаних норм Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що стягувачу імперативно надано десятиденний строк для вирішення питання про залишення за собою не реалізованого на третіх торгах майна боржника.
46. При цьому норма частини сьомої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає обов`язку державного виконавця надавати чи забезпечувати доступ стягувачеві (іншим зацікавленим особам) для огляду майна з метою отримання згоди цієї особи про залишення за собою майна боржника. Строк, визначений частиною сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», є присічним і не підлягає продовженню чи перериванню.
47. Натомість, на стягувача покладено обов`язок самостійно прийняти у встановлений строк рішення про доцільність і бажання залишити майно боржника за собою у погашення боргу за виконавчим документом і заявити про таке бажання шляхом надання виконавцеві відповідного письмового повідомлення. В іншому випадку настають правові наслідки у виді зняття обтяження з майна та його повернення боржникові.
48. Аналогічні правові висновки викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 березня 2019 року у справі № 921/1105/15-г/4.
49. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до частин першої, другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
50. Судами першої та апеляційної інстанцій установлено й підтверджено матеріалами справи, що лист приватного виконавця від 18 червня 2018 року № 729 з пропозицією залишити за собою нереалізоване на третіх електронних торгах майно боржника ТОВ «Альфа 77» отримало 22 червня 2018 року.
51. Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
52. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).
53. Згідно з частиною п`ятою статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
54. Водночас, відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
55. З наведеного вбачається (та не заперечується приватним виконавцем), що перебіг десятиденного строку для вирішення стягувачем питання про залишення за собою нереалізованого на третіх торгах майна боржника, який визначено частиною сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», почався для ТОВ «Альфа 77» 23 червня 2018 року.
56. Разом з тим, оскільки останній день указаного строку припав на вихідний день - 07 липня 2018 року, то днем закінчення відповідного строку згідно з приписами чинного законодавства України є перший за ним робочий день - 09 липня 2018 року.
57. Отже, надавши оцінку зазначеним фактичним обставинам справи, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що стягувач міг письмово заявити про своє бажання залишити за собою нереалізованого на третіх торгах майна боржника навіть в останній день зазначеного десятиденного строку - 09 липня 2018 року. Звідси, постанова про зняття арешту зі спірного майна боржника у виконавчому провадженні № 56375447 мала бути винесена приватним виконавцем не раніше наступного робочого дня після спливу визначеного частиною сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» десятиденного строку - 10 липня 2018 року.
58. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність дій приватного виконавця щодо винесення постанови від 09 липня 2018 року про зняття арешту у виконавчому провадженні № 56375447 та наявність підстав для скасування такої постанови, оскільки її винесено передчасно, з недотриманням визначеного частиною сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» десятиденного строку для вирішення стягувачем питання про залишення за собою нереалізованого на третіх торгах майна боржника.
59. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій правомірно не взяли до уваги доводи приватного виконавця про відсутність згоди (рішення) стягувача стосовно залишення за собою нереалізованого на третіх торгах майна боржника, оскільки підставою для скасування судами постанови від 09 липня 2018 року про зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні № 56375447 є саме недотримання приватним виконавцем вказаного десятиденного строку, визначеного частиною сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження».
60. Крім того, Велика Палата Верховного Суду відхиляє викладені в пункті 19 цієї постанови доводи ПрАТ «СК «Рідна» про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо незалучення його до участі в справі в порядку статті 50 Господарського процесуального кодексу України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки спірні правовідносини виникли стосовно оскарження ТОВ «Альфа 77» дій і бездіяльності приватного виконавця у цій справі (предметом спору у якій є стягнення ТОВ «Альфа 77» заборгованості з ПрАТ «АФ Березанська птахофабрика»), тому з оскаржуваних судових рішень, прийнятих за результатами розгляду відповідних скарг стягувача, не вбачається, що у них вирішено питання про права, інтереси та (або) обов`язки ПрАТ «СК «Рідна».
61. Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги приватного виконавця, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про її необґрунтованість, а звідси - про відсутність підстав для скасування оскаржуваних постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції, якими визнано неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 09 липня 2018 року про зняття арешту у виконавчому провадженні № 56375447 та скасовано відповідну постанову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
62. За змістом пункту 1 частини першоїстатті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
63. Частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
64. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін, а касаційну скаргу приватного виконавця - без задоволення.
Щодо судових витрат
65. За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
66. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги приватного виконавця без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Висновок щодо застосування норм права
67. За змістом статей 339, 340 Господарського процесуального кодексу України та статей 30, 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження з примусового виконання судових рішень у господарських справах щодо одного боржника, ухвалених за правилами лише господарського судочинства, підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.
Керуючись статтями 300-302, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 січня 2019 року та ухвалу Господарського суду Київської області від 04 вересня 2018 року залишити без змін.
3. Поновити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29 січня 2019 року та ухвали Господарського суду Київської області від 04 вересня 2018 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Ю. УркевичСудді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко М. І. Гриців В. В. Пророк В. І. Данішевська Л. І. Рогач Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік О. С. Золотніков О. С. Ткачук О. Р. Кібенко О. Г. Яновська
