ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" березня 2018 р. м. Київ Справа № 911/100/18
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа 77”, м. Київ
до Приватного акціонерного товариства “Агрофірма Березанська Птахофабрика”, Київська обл., Баришівський р-н, с. Садове
про стягнення 601963,86 грн.
За участю секретаря судового засідання Гречухи А.А.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 16.01.2018 р.); ОСОБА_2 (дов. від 16.01.2018 р.);
від відповідача: не з’явився;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Альфа 77” звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до приватного акціонерного товариства “Агрофірма Березанська Птахофабрика” про стягнення 601963,86 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 1108-СВК від 11.08.2016 р. в частині оплати вартості поставленого товару, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 601963,86 грн., з яких 487187,64 грн. сума основного боргу, 18102,39 грн. 3 % річних, 5867,06 грн. пені та 90806,77 грн. інфляційних втрат, право вимоги яких позивач набув за договором про відступлення права вимоги (цесії) № 7435 від 18.05.2017 р.
22.02.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначає, що згідно умов договору відступлення права вимоги (цесії) № 7435 від 18.05.2017 р. – до цесіонарія переходить право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що зазначене в п. 2 даного договору та існує на момент укладення цього договору у зв’язку з не проведенням боржником розрахунків, також вищезазначений договір не містить обмеження (застереження) щодо обсягу прав нового кредитора в частині нарахування процентів за користування чужими грошима та інфляційних втрат на суму основного боргу. Таким чином, позивач зазначає, що він має право на стягнення інфляційних та 3 % річних за весь період прострочення виконання зобов’язання боржником, нарахованих на суму боргу в розмірі 512000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2018 р. закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 22.02.2018 р.
Представники позивача у підготовчому засіданні 06.02.2018 р. та у судових засіданнях 22.02.2018 р., 06.03.2018 р. позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача у підготовче засідання 06.02.2018 р. та у судові засідання 22.02.2018 р., 06.03.2018 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не подав, хоча про дату, час та місце судових засідань був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103263278341 та № 0103263343291.
Відповідно до ч.2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивачів, суд
ВСТАНОВИВ:
11.08.2016 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Корм» (постачальник) та приватним акціонерним товариством «Агрофірма Березанська птахофабрика» (покупець) було укладено договір поставки № 1108-СВК, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити сировину для виробництва кормів.
Відповідно до п. 2.1 договору асортимент та кількість товару, який поставляється відповідно договору, визначається сторонами у специфікаціях, які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару та є невід’ємними частинами договору від дати їх підписання сторонами.
Пунктом 3.6 договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місці поставки, що визначається сторонами у специфікаціях.
Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за поставлений та прийнятий покупцем товар згідно договору здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника вказаний у даному договорі протягом 14 банківських днів з дати поставки товару постачальником в місці поставки (зідно п. 3.6 даного договору).
Згідно з п. 12.2 договору він набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2016 р., але в будь-якому випадку до повного виконання зобов’язань, передбачених даним договором.
Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить у письмовій формі іншій стороні про наміри припинити його дію, цей договір вважається пролонгованим (продовженим) на наступний календарний рік і діє до 31 грудня наступного року на таких самих умовах. Кількість вказаних періодів пролонгації (продовження строку дії договору) не обмежується і може повторюватись до моменту припинення дії договору (п. 12.3 договору).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов договору постачальником було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 612000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 79 від 12.08.2016 р., № 80 від 13.08.2016 р., № Т00000394 від 29.04.2017 р. та № Т00000431 від 03.05.2017 р. та товарно-транспортними накладними № 1118 від 12.08.2016 р., № 1119 від 13.08.2016 р., № 10339 від 29.04.2017 р., № 10430 від 03.05.2017 р.
Проте, в порушення своїх зобов’язань відповідач за отриманий товар розрахувався частково у сумі 100000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Корм» за період з 05.05.2017 по 05.05.2017 р.
18.05.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Корм» (цедент), товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа 77» (цесіонарій) та приватним акціонерним товариством «Агрофірма Березанська птахофабрика» було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 7435, відповідно до п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові на суму 512000,00 грн. та зобов’язаний сплатити цеденту суму грошових коштів в розмірі і в строки, визначені умовами цього договору.
Згідно з п. 2 договору цесіонарій стає новим кредитором у зобов’язанні на суму 512000,00 грн., яке виникло між цедентом та боржником на підставі договору поставки № 1108-СВК від 11.08.2016 р.
Відповідно до п. 3 договору № 7435 від 18.05.2017 р. за цим договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання обов’язку останнього, що виникло на підставі договору поставки № 1108-СВК від 11.08.2016 р., що підтверджується наступними видатковими накладними № 79 від 12.08.2016 р. на суму 213000,00 грн., № 80 від 13.08.2016 р. на суму 213000,00 грн. та № 431 від 03.05.2017 р. на суму 93000,00 грн. (право вимоги відступається в сумі 86000,00 грн.). До цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що зазначене в п. 2 цього договору та існує на момент укладення цього договору у зв’язку з не проведенням боржником розрахунків.
Згідно з п. 10 договору № 7435 від 18.05.2017 р. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до нового кредитора (позивача) перейшло право вимоги на суму 512000,00 грн. за договором № 1108-СВК від 11.08.2016 р. на підставі видаткових накладних № 79 від 12.08.2016 р. на суму 213000,00 грн., № 80 від 13.08.2016 р. на суму 213000,00 грн. та № 431 від 03.05.2017 р. на суму 93000,00 грн. (право вимоги відступається в сумі 86000,00 грн.).
Відповідач заборгованість перед позивачем за договором № 1108-СВК від 11.08.2016 р. погасив частково у сумі 24812,36 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа 77» за період з 01.10.2017 р. по 31.10.2017 р. , а заборгованість у сумі 487187,64 грн. залишилась несплаченою.
Враховуючи те, що на момент звернення позивача до суду відповідач вказану заборгованість не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача 487187,64 грн. заборгованості.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 1108-СВК від 11.08.2016 р. у сумі 487187,64 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 487187,64 грн. підлягає задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 18102,39 грн. 3 % річних та 90806,77 грн. інфляційних втрат.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу.
Позивач просить стягнути 3 % річних у сумі 18102,39 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за видатковими накладними № 79 від 12.08.2016 р. за період з 02.09.2016 р. по 27.12.2017 р., № 80 від 13.08.2016 р. за період з 03.09.2016 р. по 27.12.2017 р., № Т00000394 від 29.04.2017 р. за період з 24.05.2017 р. по 27.12.2017 р. та № Т00000431 від 03.05.2017 р. за період з 25.05.2017 р. по 27.12.2017 р.
Однак, позивачем неправомірно нараховано 3 % річних на заборгованість за видатковою накладною № Т00000394 від 29.04.2017 р. та невірно вказано суму боргу, на яку нараховано 3 % річних за видатковою накладною № Т00000431 від 03.05.2017 р., оскільки відповідно до договору відступлення права вимоги № 7435 від 18.05.2017 р. позивачу не передавалось право вимоги за видатковою накладною № Т00000394 від 29.04.2017 р., а за видатковою накладною № Т00000431 від 03.05.2017 р. право вимоги передано в сумі 86000,00 грн.
Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача за видатковими накладними № 79 від 12.08.2016 р. на суму 213000,00 грн. за період з 02.09.2016 р. по 27.12.2017 р., № 80 від 13.08.2016 р. на суму 213000,00 грн. за період з 03.09.2016 р. по 27.12.2017 р. та № Т00000431 від 03.05.2017 р. на суму 86000,00 грн. за період з 25.05.2017 р. по 27.12.2017 р. становить 16311,18 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Позивач просить стягнути 90806,77 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за видатковими накладними № 79 від 12.08.2016 р. за період з 02.09.2016 р. по 27.12.2017 р., № 80 від 13.08.2016 р. за період з 03.09.2016 р. по 27.12.2017 р., № Т00000394 від 29.04.2017 р. за період з 24.05.2017 р. по 27.12.2017 р. та № Т00000431 від 03.05.2017 р. за період з 25.05.2017 р. по 27.12.2017 р.
Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Проте, позивачем розраховано інфляційні втрати за періоди, в яких заборгованість існувала менше місяця.
Також, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати на заборгованість відповідача за видатковою накладною № Т00000394 від 29.04.2017 р. та невірно вказано суму боргу, на яку нараховано інфляційні втрати за видатковою накладною № Т00000431 від 03.05.2017 р., оскільки відповідно до договору відступлення права вимоги № 7435 від 18.05.2017 р. позивачу не передавалось право вимоги за видатковою накладною № Т00000394 від 29.04.2017 р., а за видатковою накладною № Т00000431 від 03.05.2017 р. право вимоги передано в сумі 86000,00 грн.
Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за видатковими накладними № 79 від 12.08.2016 р. на суму 213000,00 грн. та № 80 від 13.08.2016 р. на суму 213000,00 грн. за період з 01.10.2016 р. по 30.11.2017 р., № Т00000431 від 03.05.2017 р. на суму 86000,00 грн. за період з 01.06.2017 р. по 30.11.2017 р. в межах заявлених позовних вимог становить 79112,82 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Також, позивач просить стягнути 5867,06 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за видатковими накладними № 79 від 12.08.2016 р. за період з 02.09.2016 р. по 02.03.2017 р., № 80 від 13.08.2016 р. за період з 03.09.2016 р. по 03.03.2017 р., № Т00000394 від 29.04.2017 р. за період з 24.05.2017 р. по 13.11.2017 р. та № Т00000431 від 03.05.2017 р. за період з 25.05.2017 р. по 25.11.2017 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України пеня є штрафною санкцією, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором відступлення права вимоги № 7435 від 18.05.2017 р. позивач став новим кредитором у зобов’язанні на суму 512000,00 грн. та до нього перейшло право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що зазначені в п. 2 цього договору.
Як уже зазначалось, згідно з п. 2 договору цесіонарій стає новим кредитором у зобов’язанні на суму 512000,00 грн., яке виникло між цедентом та боржником на підставі договору поставки № 1108-СВК від 11.08.2016 р.
Отже, договором сторони передбачили, що позивач стає новим кредитором лише на борг у сумі 512000, 00 грн. Права вимагати штрафні санкції, до яких відноситься пеня, договором позивачу не надано.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що пеня, на відміну від 3 % річних та інфляційних втрат не є складовою суми боргу, а договором відступлення права вимоги № 7435 від 18.05.2017 р. не передбачено відступлення права вимоги щодо штрафних санкцій суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення 5867,06 грн. пені задоволенню не підлягає.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська
Птахофабрика» (07534, Київська область, Баришівський район, с. Садове, код 30698067) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа 77» (03022, м. Київ, вул. Козацька, буд. 120/4, код 37237333) 487187,64 грн. (чотириста вісімдесят сім тисяч сто вісімдесят сім грн. 64 коп.) боргу, 16311,18 грн. (шістнадцять тисяч триста одинадцять грн. 18 коп.) 3 % річних, 79112,82 грн. (сімдесят дев’ять тисяч сто дванадцять грн. 82 коп.) інфляційних втрат та 8739,17 грн. (вісім тисяч сімсот тридцять дев’ять грн. 17 коп.) судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 ст. Господарського процесуального кодексу України.
У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 28.03.2018 р.
Суддя О.О. Рябцева
