УХВАЛА
18 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/100/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 (головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді Хрипун О.О., Агрикова О.В.) та ухвалу Господарського суду Київської області від 04.09.2018 (суддя Рябцева О.О.) у справі № 911/100/18
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа 77" на дії приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П.
у справі № 911/100/18 Господарського суду Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа 77"
до Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська Птахофабрика"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бонус"
про стягнення 601 963,86 грн,
ВСТАНОВИВ:
20.02.2019 Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівна через Північний апеляційний господарський суд подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 04.09.2018 у справі № 911/100/18.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Скаржником на підтвердження сплати судового збору до матеріалів касаційної скарги додана копія платіжного доручення № 1013 від 19.02.2019 на суму 1921,00 грн.
За змістом положень статті 290 Господарського процесуального кодексу України документом є його оригінал, а не будь-яка копія.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір", суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд зазначає, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
При цьому, пунктами 2.20, 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" який носить виключно рекомендаційний та роз'яснювальний характер зазначено наступне: чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Отже, додана скаржником до матеріалів касаційної скарги копія платіжного № 1013 від 19.02.2019 на суму 1921,00 грн не може вважатися допустимим доказом сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Аналогічну правову позицію викладено в ухвалах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі № 923/331/16, від 30.08.2018 у справі № 910/6968/16, від 18.04.2018 у справі № 925/56/16 та від 25.02.2019 у справі № 917/439/18.
Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для усунення зазначених вище недоліків, а саме, надати оригінал платіжного доручення № 1013 від 19.02.2019 на суму 1921,00 грн.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 04.09.2018 у справі № 911/100/18 залишити без руху.
2. Надати скаржникам строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.
3. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул.О.Копиленка, 6.
4. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Суховий В.Г.
