Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 червня 2019 року
у справі № 911/100/18
Господарська юрисдикція
Щодо зняття арешту зі спірного майна боржника у виконавчому провадженні
Фабула справи: ТОВ «Альфа 77» звернулося господарського суду зі скаргою на дії приватного виконавця щодо винесення постанови про зняття арешту з майна боржника, що не було реалізоване на третіх електронних торгах і не залишене за собою стягувачем.
Господарський суд ухвалою, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, скаргу ТОВ «Альфа 77» задовольнив. Визнав неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови про зняття арешту у виконавчому провадженні та скасував відповідну постанову.
Мотивація касаційної скарги: приватний виконавець вказує, що на момент винесення оспорюваної постанови, передбачений ч. 7 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» десятиденний строк щодо волевиявлення стягувача про готовність залишити за собою нереалізоване арештоване майно боржника в рахунок погашення боргу вже сплив, а тому постанова приватного виконавця про зняття арешту зі вказаного майна є правильною та законною.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з абз.1 ч. 1, ч. ч. 6 і 7 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.
Строк, визначений ч. 7 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», є присічним і не підлягає продовженню чи перериванню.
Натомість, на стягувача покладено обов`язок самостійно прийняти у встановлений строк рішення про доцільність і бажання залишити майно боржника за собою у погашення боргу за виконавчим документом і заявити про таке бажання шляхом надання виконавцеві відповідного письмового повідомлення. В іншому випадку настають правові наслідки у виді зняття обтяження з майна та його повернення боржникові.
Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
З наведеного вбачається, що перебіг десятиденного строку для вирішення стягувачем питання про залишення за собою нереалізованого на третіх торгах майна боржника, почався для ТОВ «Альфа 77» 23 червня 2018 року. Разом з тим, оскільки останній день указаного строку припав на вихідний день - 07 липня 2018 року, то днем закінчення відповідного строку згідно з приписами чинного законодавства України є перший за ним робочий день - 09 липня 2018 року.
Висновки: стягувач міг письмово заявити про своє бажання залишити за собою нереалізоване на третіх торгах майно боржника навіть в останній день зазначеного десятиденного строку. Звідси, постанова про зняття арешту зі спірного майна боржника у виконавчому провадженні мала бути винесена приватним виконавцем не раніше наступного робочого дня після спливу визначеного ч. 7 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» десятиденного строку.
Ключові слова: проведення прилюдних торгів, господарське судочинство, виконання судових рішень, заходи забезпечення
