ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
УХВАЛА
про відмову у відкритті апеляційного провадження
"18" червня 2019 р. Справа№ 911/4590/13
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Скрипки І.М.
Тищенко А.І.
вивчивши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2014 (повний текст складено 19.03.2014)
у справі №911/4590/13 (суддя Бацуца В.М.)
за позовом Національної академії наук України
до Козинської селищної ради
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Дитячого оздоровчо-лікувального комплексу санаторного типу „Ясний" Акціонерного товариства закритого типу „ЛК Феофанія"
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею,
УСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 05 березня 2014 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення № 5/3 від 27.12.2001 р. „Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" Виконавчого комітету Козинської селищної ради.»
Визнано недійсним Державний акт серії НОМЕР_1 на право постійного користування землею, виданий 08.02.2002 р. Козинською селищною радою (ідентифікаційний код 04362697) Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 416.
ОСОБА_1, який не був залучений до участі у справі, 07 березня 2019 року, тобто, з порушенням майже на п`ять років передбаченого ст. 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення) десятиденного строку на подання апеляційної скарги, звернувся з апеляційною скаргою на Рішення господарського суду Київської області від 05 березня 2014 в порядку п. 1 ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017), в якій просить скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження у справі.
Апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке мотивоване тим, що заявник не брав участь у розгляді справи і дізнався 27.02.2019 з реєстру судових рішень про існування оскаржуваного рішення, про що ним складено акт.
14 травня 2019 року матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Коробенка Г.П., Кравчука Г.А.
Також 14 травня 2019 року від позивача - Національної академії наук України надійшли заперечення на відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яки мотивовані тим, що на підставі оскаржуваного рішення у 2017 році був поданий позов у Обухівський районний суд до Козинської селищної ради та відповідачів - фізичних осіб, у тому числі до ОСОБА_1 , про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів та витребування земельної ділянки (справа №372/930/17), копія рішення була додана до позовної заяви і заявник отримав її разом з ухвалою про відкриття провадження.
При розгляді клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційним господарським судом було встановлено, що доводи заявника не відповідають фактичним обставинам, оскільки, як вбачається із заперечень позивача, ОСОБА_1 був одним із відповідачів у справі №372/930/17, копія оскаржуваного рішення була направлена заявнику разом з іншими додатками до позовної заяви та ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2017 року про відкриття провадження у справі №372/930/17.
Отже, принаймні з травня 2017 року заявник знав про наявність оскаржуваного рішення, однак, з апеляційною скаргою звернувся лише 07 березня 2019 року, тобто, майже через 5 років після прийняття оскаржуваного рішення та майже через 2 роки з моменту, коли йому повинно було стати відомо про наявність рішення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені заявником обставини не є об`єктивно непереборними та не можуть вважатися поважною причиною, яка перешкоджала заявнику подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2014 залишено без руху.
ОСОБА_1 надано строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав його поновлення та доказів, які підтверджують наведені підстави.
03 червня 2019 року від ОСОБА_1 надійшла повторна заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що доводи позивача щодо отримання заявником копії оскаржуваного рішення разом з ухвалою Обухівського районного суду не відповідають дійсності і не підтверджуються жодними доказами.
Також 03 червня 2019 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід суддів Козир Т.П., Коробенка Г.П. та Кравчука Г.А.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2019, у зв`язку із перебуванням суддів Коробенка Г.П. та Кравчука Г.А. у відпустках, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі колегію суддів у складі: головуючого судді Козир Т.П., суддів Скрипки І.М., Тищенко А.І.
У зв`язку зі зміною складу суду заява ОСОБА_1 про відвід суддів розглядалась лише в частині заявленого відводу судді Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04 червня 2019 року заяву про відвід судді Козир Т.П. визнано необґрунтованою. Матеріали справи передано до автоматизованої системи авторозподілу справ, яка визначить колегію суддів, що розгляне заяву про відвід по суті.
Згідно Витягу з протоку автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2019 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Козир Т.П. від розгляду справи №911/4590/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07 червня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Козир Т.П. від розгляду справи №911/4590/13 відмовлено. Справу повернуто на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Козир Т.П., суддів: Скрипки І.М., Тищенко А.І
06 червня 2019 року від ОСОБА_1 надійшла заява про залучення в якості третьої особи Реброва Р.А.
Разом з тим, суддя - доповідач у даній справі Козир Т.П. перебувала у відпустці до 14.06.2019, тому питання щодо відкриття провадження вирішується у перший робочий день.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як роз`яснено у абз. 9 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Наведена норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.
Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Аналогічних правових позицій дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21 січня 2019 року у справі №925/240/18.
Крім цього, як зазначено у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі №911/4590/13 (якою розглядалась касаційна скарга на ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи на рішення у цій же справі), частина 2 ст.261 ГПК України не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом із цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, із посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, свідчить лише про те, що такій особі, ймовірно, не було відомо про розгляд цієї справи, однак, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними, поновлення цього строку та прийняття скарги до провадження.
Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), підписана від імені України 9 листопада 1995 року, Перший Протокол, протоколи №4 і №7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року та Протоколи №2 і №11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі із застереженнями.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності.
Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Проте, в порушення наведених положень чинного законодавства, у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке міститься у апеляційній скарзі, заявник, у якості обґрунтування наявності підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, послався лише на те, що про оскаржуване рішення він дізнався лише 27 лютого 2019 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Однак, як вбачається із заперечень позивача, з травня 2017 року у провадженні Обухівського районний суду знаходилась справа №372/930/17 за позовом керівника Київської місцевої прокуратури №10 в інтересах держави в особі Національної академії наук України до Козинської селищної ради та відповідачів - фізичних осіб, у тому числі до ОСОБА_1 , про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів та витребування земельної ділянки (том 2 а.с. 124-125, 223-232). При цьому, копія оскаржуваного рішення у справі №911/4590/13 була додана до позовної заяви і згідно ухвали про відкриття провадження у справі №372/930/17 була направлена заявнику разом з ухвалою суду і позовною заявою з додатками.
У зв`язку із цим підстави для поновлення строку апеляційного провадження, наведені у апеляційній скарзі, були визнані судом неповажними та запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших підстав його поновлення та доказів, які підтверджують наведені підстави.
У поданій 03 червня 2019 року повторній заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження заявник не наводить інших підстав для поновлення строку оскарження, посилаючись лише на те, що доводи позивача не відповідають дійсності. Однак при цьому не надав жодних доказів, які б спростовували зазначені доводи позивача.
Частиною 4 ст. 260 ГПК України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У зв`язку із тим, що наведені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, апеляційний господарський суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Враховуючи викладене, керуючись ст.119, ст. 234, ст. 260, п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2014.
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (з доданими до неї матеріалами) повернути заявнику.
3. Матеріали справи №911/4590/13 повернути до Господарського суду Київської області.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, встановленому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді І.М. Скрипка
А.І. Тищенко
