ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16
тел. 239-72-81
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" березня 2014 р. Справа № 911/4590/13
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Щур О. Д.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: Подлящук О. П. (довіреність № 17/2220-12 від 14.11.2011 р.);
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Національної академії наук України, м. Київ
до Козинської селищної ради, смт Козин, Обухівський район
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Дитячого оздоровчо-лікувального комплексу санаторного типу „Ясний" Акціонерного товариства закритого типу „ЛК Феофанія", смт Козин, Обухівський район
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Національна академія наук України звернулась в господарський суд Київської області із позовом до Козинської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення № 5/3 від 27.12.2001 р. „Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" Виконавчого комітету Козинської селищної ради та визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею І-КВ № 001313 від 08.02.2002 р., виданий Козинською селищною радою Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 416.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що рішення № 5/3 від 27.12.2001 р. „Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" Виконавчого комітету Козинської селищної ради було прийнято, а відповідно на його підставі державний акт на право постійного користування землею був виданий на користь Дитячого оздоровчо-лікувального комплексу санаторного типу „Ясний" всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., Земельного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам - із порушенням підстав та процедури надання третій особі спірної земельної ділянки.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2012 р. порушено провадження у справі № 911/4590/13 за позовом Національної академії наук України до Козинської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 08.01.2014 р.
08.01.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 22.01.2014 р. Також, даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Дитячий оздоровчо-лікувальний комплекс санаторного типу „Ясний" Акціонерного товариства закритого типу „ЛК Феофанія".
22.01.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 12.02.2014 р.
12.02.2014 р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 11.02.2014 р. про застосування строків позовної давності, у якому він просить суд застосувати до позовної заяви наслідки пропущення строків позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
12.02.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 05.03.2014 р.
05.03.2014 р. у судовому засіданні представник позивача надав пояснення б/н б/д, що долучені судом до матеріалів справи, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представники інших учасників процесу у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили, документи, витребувані судом, не надали.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням № 422-р від 17.07.1985 р. Ради Міністрів Української РСР із додатком № 2 до нього вилучено у Київського лісгоспзагу Мінлісгоспу УРСР та надано Академії наук УРСР у постійсне користування земельну ділянку площею 6, 5 га для розширення піонерського табору „Ясний".
Згідно акту від 15.08.1985 р. Київського відділення Республіканського проектного Інституту по землеустрою Укрземпроект відведено в натурі земельну ділянку в постійне користування Академії наук УРСР під будівництво піонерського табору „Ясний".
У 1985 р. Виконавчим комітетом Обухівської районної ради народних депутатів було видано Академії наук УРСР Державний акт серії Б № 086094 на право користування земельною ділянкою площею 6, 5 га для розширення і реконструкції піонерського табору в межах згідно плану землекористування, що в подальшому було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 67.
Актом Державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, затвердженого рішенням № 170 від 04.07.1988 р. Виконавчого комітету Обухівської районної ради народних депутатів, прийнято в експлуатацію об'єкт - Реконструкція піонертабору - бази відпочинку „Ясний".
Розпорядженням № 368 від 28.03.1990 р. „Про створення Лікувального профілактичного комплексу" Президії Академії наук УРСР об'єднано фінансово-господарську діяльність санаторію-профілакторію „Феофанія" АН УРСР та піонерського табору „Ясний" АН УРСР; перейменовано піонерський табір „Ясний" АН УРСР у піонерський табір „Ясний" Лікувального профілактичного комплексу „Феофанія" АН УРСР.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2000 р. у справі № 6/130 за позовом НАН України до АТЗТ „ЛК Феофанія" про виселення та повернення нерухомого майна позов задоволено та вирішено виселити АТЗТ „ЛК Феофанія" з приміщень державного підприємства АПК „Феофанія" НАН України та передати спірне майно НАН України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2000 р. у справі № 6/130 за позовом НАН України до АТЗТ „ЛК Феофанія" про виселення та повернення нерухомого майна відновлено строк пред'явлення наказів по справі № 6/130 до виконання; внесено зміни в ухвалу та наказу суду № 6/130 від 29.01.2001 р. не змінюючи рішення та ухвали та видано нові накази такого змісту: „Весилити АТЗТ „ЛК Феофанія" з приміщень державного підприємства АПК „Феофанія" НАН України та передати спірне майно НАН України, а саме: санаторій „Феофанія" з земельною ділянкою площею 3, 8 га зі всіма будівлями та спорудами; відділення матері та дитини; оздоровчий табір „Ясний" з земельною ділянкою площею 6, 2 га з усіма забудовами на ній.
Постановою Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 17.04.2012 р. про закінчення виконавчого провадження постановлено примусове виконання наказу № 6/130 від 14.02.2002 р. Господарського суду міста Києва з виселення АТЗТ „ЛК Феофанія" з приміщень державного підприємства АПК „Феофанія" НАН України та передати спірне майно НАН України, а саме: санаторій „Феофанія" з земельною ділянкою площею 3, 8 га зі всіма будівлями та спорудами закінчено, у зв'язку із фактичним його виконанням.
Рішенням № 5/3 від 27.12.2001 р. „Про надання земельної ділянки Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" Виконавчого комітету Козинської селищної ради вирішено надати в постійне користування ДОЛК „Ясний" земельну ділянку загальною площею 6, 40 га, в тому числі під існуючим дитячим оздоровчо-лікувальним комплексом - 6,15 га, та під розміщення існуючого пляжу - 0, 25 га; доручити Обухівському бюро Державного земельного кадастру виготовити Державний акт на право постійного користування землею дитячому оздоровчо-лікувалькому комплексу „Ясний" у відповідності до матеріалів інвентаризації; попередити дирекцію ДОЛК „Ясний", що використовувати надану земельну ділянку необхідно виключно за цільовим призначенням не порушуючи вимог існуючого земельного законодавства.
08.02.2002 р. Козинською селищною радою на підставі рішення № 5/3 від 27.12.2001 р. Виконавчого комітету Козинської селищної ради було видано Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" Державний акт серії І-КВ № 001313 на право постійного користування землею площею 6, 40 га для розміщення існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу та пляжу в смт Козин Обухівського району Київської області, що в подальшому було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 416.
Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить суд визнати незаконним та скасувати рішення № 5/3 від 27.12.2001 р. „Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" Виконавчого комітету Козинської селищної ради.
З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Згідно ст. 16 Земельного кодексу Української РСР надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення.
Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.
У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.
Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37 - 41 цього Кодексу.
Порядок порушення і розгляду клопотань про надання земельних ділянок встановлюється Радого Міністрів Української РСР.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 цього ж кодексу відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР.
Згідно частин 1, 6 ст. 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу.
Статтею 92 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.
Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 116 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 141 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Пунктом 2.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначено статтею 123 ЗК України.
Статтею 92 ЗК передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. Однак ця норма не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 (див. резолютивну частину Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005 у справі N 1-17/2005).
У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід враховувати, що земельні ділянки із земель державної або комунальної власності надаються у постійне користування безоплатно у порядку відведення. Право постійного користування земельними ділянками посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Абзацами 1, 2 п. 2.8. цієї ж постанови передбачено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.
Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.
Пунктом 3.5. цієї ж постанови передбачено, що не є самовільним використання земельної ділянки юридичного особою після зміни організаційно-правової форми цієї юридичної особи, якщо земельна ділянка використовується нею на підставі документа, який посвідчує право на земельну ділянку, виданого юридичній особі до її реорганізації.
Як вбачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка для розміщення існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу та пляжу в смт Козин Обухівського району Київської області, щодо якої Виконавчим комітетом Козинської селищної ради було прийнято оспорюване рішення в інтересах третьої особи - Дитячого оздоровчо-лікувального комплексу санаторного типу „Ясний" на момент його прийняття була і є частиною земельної ділянки загальною площею 6, 5 га, наданої Академії наук УРСР в постійне користування на підставі розпорядження № 422-р від 17.07.1985 р. Ради Міністрів Української РСР, останнім правонаступником усіх прав і обов'язків якого є Національна академія наук України , у тому числі права постійного користування вказаною землею.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що оспорюване рішення було прийнято Виконавчим комітетом Козинської селищної ради в інтересах третьої особи - Дитячого оздоровчо-лікувального комплексу санаторного типу „Ясний" щодо земельної ділянки для розміщення існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу та пляжу в смт Козин Обухівського району Київської області, із порушенням положень Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., Земельного кодексу України, та інших нормативно-правових актів України - без припинення права постійного користування вказаною землею Національної академії наук України.
Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, рішення № 5/3 від 27.12.2001 р. „Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" Виконавчого комітету Козинської селищної ради було прийнято Виконавчим комітетом Козинської селищної ради із порушенням положень Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., Земельного кодексу України, та інших нормативно-правових актів України - без припинення права постійного користування вказаною землею позивача, і таке рішення порушує права та законні інтереси позивача, а тому позовна вимога позивача до відповідача про визнання його незаконним та скасування, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить суд визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею І-КВ № 001313 від 08.02.2002 р., виданий Козинською селищною радою Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 416.
З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що вказана позовна вимога позивача є похідною від його позовної вимоги до відповідача про визнання незаконним та скасування рішення № 5/3 від 27.12.2001 р. „Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" Виконавчого комітету Козинської селищної ради.
Пунктом 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
Оскільки, враховуючи те, що як було встановлено судом у процесі розгляду справи, позовна вимога позивача до відповідача про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею І-КВ № 001313 від 08.02.2002 р., виданий Козинською селищною радою Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 416, є похідною від його позовної вимоги до відповідача про визнання незаконним та скасування рішення № 5/3 від 27.12.2001 р. „Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" Виконавчого комітету Козинської селищної ради, що в свою чергу є законною і обґрунтованою, то суд дійшов висновку про її задоволення.
Також, як було зазначено вище, відповідач у своєму клопотанні б/н від 11.02.2014 р. про застосування строків позовної давності просить суд застосувати до позовної заяви наслідки пропущення строків позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вбачається із матеріалів справи, листом № 983 від 27.09.2013 р. Козинська селищна рада повідомила позивача про видачу Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" Державного акту на право постійного користування землею І-КВ № 001313 від 08.02.2002 р.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У процесі розгляду справи відповідачем та третьою особою у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували інший момент та факт обізнаності позивачем про прийняте оспорюване рішення та про виданий державний акт на право постійного користування землею і відповідно про порушення свого права.
Оскільки, як було зазначено вище, відповідачем та третьою особою у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували інший момент та факт обізнаності позивачем про прийняте оспорюване рішення та про виданий державний акт на право постійного користування землею і відповідно про порушення свого права, а тому суд дійшов висновку, що позивач довідався про прийняття Виконавчим комітетом Козинської селищної рада спірного рішення та про видачу Козинською селищною радою спірного державного акту із листа № 983 від 27.09.2013 р. Козинської селищної ради і відповідно позовна давність по оспоренню позивачем рішення № 5/3 від 27.12.2001 р. „Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" Виконавчого комітету Козинської селищної ради та державного акту на право постійного користування землею І-КВ № 001313 від 08.02.2002 р., виданого Козинською селищною радою Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 416, розпочала свій перебіг з моменту, коли він довідався про порушення своїх прав і інтересів, і тому позивач в межах строків позовної давності звернувся в господарський суд із позовом до відповідача за захистом своїх прав і інтересів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення № 5/3 від 27.12.2001 р. „Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" Виконавчого комітету Козинської селищної ради.
3. Визнати недійсним Державний акт серії І-КВ № 001313 на право постійного користування землею, виданий 08.02.2002 р. Козинською селищною радою (ідентифікаційний код 04362697) Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 416.
4. Стягнути з Козинської селищної ради (ідентифікаційний код 04362697) на користь Національної академії наук України (ідентифікаційний код 00019270) судові витрати 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 (нуль) коп. судового збору.
Суддя В. М. Бацуца
Повний текст рішення підписаний
19 березня 2014 р.
