ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2014 року
Справа № 911/4590/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.,
суддів
Гоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Подлящук О.П. - дов. від 30.09.14, відповідача: Чимерис Т.П. - дов. від 12.03.13, третьої особи: не з'явились, повідомлені належно,
касаційну скаргу
Козинської селищної ради
на ухвалу
Київського апеляційного господарського суду
від
24.10.14
у справі
№911/4590/13
за позовом
Національної академії наук України
до
Козинської селищної ради
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Дитячий оздоровчо-лікувальний комплекс санаторного типу „Ясний" Акціонерного товариства закритого типу „ЛК Феофанія"
про
визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.12.14 розгляд справи відкладався до 18.12.14.
Національна академія наук України звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Козинської селищної ради про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради №5/3 від 27.12.01 "Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу "Ясний" та визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею І-КВ №001313 від 08.02.02, виданого Козинською селищною радою Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу "Ясний", зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №416. Позивач посилався на те, що оспорюване рішення було прийнято з порушенням норм земельного законодавства та прав позивача. У зв'язку з незаконністю цього рішення позивач вважав підставним і визнання недійсним державного акта на право власності на спірну земельну ділянку.
Господарський суд Київської області рішенням від 05.03.14 (суддя Бацуца В.М.) позов задовольнив повністю. Господарський суд виходив з того, що рішення ради прийнято без дотримання вимог земельного законодавства та порушує права позивача як землекористувача. При цьому суд дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка була надана третій особі без дотримання встановленого законом порядку припинення права постійного користування землекористувача-позивача. Враховуючи незаконність вказаного рішення, суд визнав недійсним і спірний державний акт на право постійного користування землею.
Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням від 05.03.14, Козинська селищна рада 17.10.14 звернулася до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на це рішення та клопотанням про його відновлення. При цьому рада посилалася на те, що пропуск процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою стався через неможливість сплати судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.14 (судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М., Коротун О.М.) відмовлено Козинській селищній раді у поновленні строку на апеляційне оскарження вказаного рішення та повернуто апеляційну скаргу без розгляду. Апеляційний господарський суд виходив з відсутності поважних причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду та ненадання скаржником доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі. Водночас судом було враховано і те, що клопотання про відстрочку, розстрочку чи звільнення від сплати судового збору відповідачем не заявлялося.
Козинська селищна рада звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою (з урахуванням змін до касаційної скарги), в якій просила скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.03.14 і ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.10.14, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. На думку ради, судом апеляційної інстанції порушені приписи статей 53, 93, 97 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає поважними причини пропуску ним строку на апеляційне оскарження судового рішення, а відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні його клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку - безпідставною. Інші доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, стосуються вирішення спору по суті. Вважаючи незаконним судове рішення, скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом приписів статей 257, 258, 261, 267 Цивільного кодексу України, статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Від позивача судом отримано відзив з доповненнями, в якому він просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а судове рішення та ухвалу - без змін.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Київським апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів відзначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.14 було відмовлено Козинській селищній раді у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду від 05.03.14 та повернуто апеляційну скаргу ради без розгляду. Апеляційний господарський суд виходив з того, що дану скаргу подано із значним пропуском процесуального строку, встановленого статтею 93 Господарського процесуального кодексу України, без наявності поважних причин такого пропуску. Згідно з частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Частиною 1 статті 93 названого Кодексу встановлено строк подання апеляційної скарги. Цей строк становить десять днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Відповідно до приписів статі 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому, у заяві повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Судом апеляційної інстанції установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що оскаржуване в апеляційному порядку рішення Господарського суду Київської області прийняте 05.03.14, повний текст рішення підписаний 19.03.14. Між тим, як установив апеляційний господарський суд, Козинська селищна рада з апеляційною скаргою та клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку звернулась лише 17.10.14, тобто зі значним пропуском встановленого процесуального строку (понад шість місяців). Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, скаржник вказував на призупинення фінансування, а відтак і неможливість сплати ним судового збору. Дослідивши наведені скаржником доводи щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність обставин, які б унеможливили вчасне звернення ради з апеляційною скаргою, оскільки (як вже зазначалося і це установив суд) скаржник взагалі не надав доказів на підтвердження причин пропуску строку (неспроможності у сплаті судового збору через призупинення фінансування). Не підтверджено відповідачем неможливості вчасного звернення з апеляційною скаргою на судове рішення і в суді касаційної інстанції. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права визнаються непереконливими. Доводи, що стосуються суті спору (рішення Господарського суду Київської області від 05.03.14) і фактичних обставин справи судом касаційної інстанції не розглядалися, оскільки предметом касаційного оскарження, за приписами статті 107 Господарського процесуального кодексу України, може бути рішення місцевого господарського суду лише після його перегляду в апеляційному порядку. Проте, рішення Господарського суду Київської області від 05.03.14 в апеляційному порядку не переглядалося (як вже зазначалося, оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.14 було повернуто апеляційну скаргу Козинської селищної ради на вказане судове рішення).
Враховуючи викладене, підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.
З огляду на зазначене та керуючись статтями 1115, 1117 , 1118, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.10.14 у справі №911/4590/13 залишити без змін.
Касаційну скаргу Козинської селищної ради - без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець
