ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 911/4590/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В.- головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "ЛК Феофанія" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі

за позовом Національної академії наук України до Козинської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Дитячий оздоровчо-лікувальний комплекс санаторного типу "Ясний" акціонерного товариства закритого типу "ЛК Феофанія", 2) ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Національна академія наук України звернулася до Господарського Київської області із позовом до Козинської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради № 5/3 від 27.12.2001 „Про надання земельної ділянки Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" та визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею І-КВ № 001313 від 08.02.2002, виданий Козинською селищною радою Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу „Ясний" та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 416.

1.2. Позов мотивовано тим, що рішення № 5/3 від 27.12.2001 „Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу "Ясний" було прийнято із порушенням підстав та процедури надання спірної земельної ділянки, тобто із порушенням положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України), інших нормативно-правових актів.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.01.2014 залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Дитячий оздоровчо-лікувальний комплекс санаторного типу „Ясний" Акціонерного товариства закритого типу "ЛК Феофанія".

2.2. Рішенням Господарського суду Київської області від 05.03.2014 (суддя Бацуца В.М.) позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення № 5/3 від 27.12.2001 "Про надання земельної ділянки Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу "Ясний"; визнано недійсним Державний акт серії І-КВ № 001313 на право постійного користування землею, виданий 08.02.2002 Козинською селищною радою Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу "Ясний" та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 416.

2.3. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТЗТ "ЛК Феофанія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. від 27.11.2018), в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

2.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 (колегія суддів у складі: Разіної Т.І., Скрипки І.М., Тищенко А.І.) відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2014 та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТЗТ "ЛК Феофанія".

2.5. Ухвала мотивована тим, що обставини, якими заявник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження не знайшли підтвердження під час розгляду матеріалів справи. Ухвала прийнята на підставі частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

3. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

3.1. АТЗТ "ЛК Феофанія" у касаційній скарзі просить ухвалу апеляційної інстанції скасувати, справу направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду. Скарга мотивована порушенням судом положень процесуального законодавства, зокрема, статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.2. Скаржник наголошує, що він звернувся до апеляційного суду як особа, яку не було залучено до участі у справі і якій не було відомо про розгляд цієї справи; суд першої інстанції на думку скаржника помилково залучив до участі у справі в якості третьої особи Дитячий оздоровчо-лікувальний комплекс санаторного типу "Ясний", який є відокремленим підрозділом АТЗТ "ЛК Феофанія", а не АТЗТ "ЛК Феофанія"; апеляційний суд неправильно застосував при прийнятті оскаржуваної ухвали положення частини 2 статті 261 ГПК України, оскільки скаржник є не стороною у справі, а особою, яку не було залучено до участі у справі.

4. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

4.1. Від Національної академії наук України із пропуском строку, встановленого на підставі частини 4 статті 294 ГПК України в ухвалі Верховного Суду від 23.01.2019, надійшов відзив на касаційну скаргу, який залишається касаційним судом без розгляду на підставі статей 118, 119 цього Кодексу, у зв'язку із відсутністю поважних причин пропуску строку та правових підстав для його поновлення.

5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Відповідно до частин 1, 2 статті ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Відповідно до пункту 13 частини 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

5.3. Згідно з вимогами статті 93 ГПК України у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

5.4. З апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2014, строк для подання апеляційної скарги на яке закінчився 15.03.2014, скаржник звернувся 27.11.2018, тобто зі значним пропуском строку оскарження. У клопотанні про відновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення скаржник зазначив, що не був учасником справи, не отримував жодних процесуальних документів, хоча рішення у цій справі стосується його прав та інтересів.

5.5. За змістом статті 119 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому із правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 40/353 -10, у справі № 5/452/06, у справі № 910/7599/15-2.

У справі, що переглядається у касаційному порядку, колегія суддів не вважає за необхідне відступати від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду.

5.6. Колегія суддів зазначає про помилковість доводів скаржника стосовно того, що за змістом частини 2 статті 261 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, зокрема незалучення особи до участі у справі є поважною причиною для поновлення строку на оскарження судового рішення та відкриття провадження у справі, при цьому неважливо, коли саме скаржникові стало про це рішення відомо. Зазначена норма не встановлює безумовного обов'язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом із цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, із посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, свідчить лише про те, що такій особі, ймовірно, не було відомо про розгляд цієї справи, однак не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними, поновлення цього строку та прийняття скарги до провадження.

5.7. У заяві про відновлення строків на апеляційне оскарження судового рішення скаржник зазначив, що він дізнався про наявність цього рішення 23.11.2018 від ТОВ "Аллора Консалт", що підтверджується листом від 23.11.2018 № 2311-1/18 до якого було долучено копію оскаржуваного рішення.

5.8. Водночас право на поновлення строку оскарження реалізується з урахуванням конкретних обставин, яким суд має надати правову оцінку і які скаржником не обґрунтовано. Суд апеляційної інстанції правомірно врахував, що АТЗТ "ЛК Феофанія" було відомо про оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2014 щонайменше з вересня 2017 року, оскільки при зверненні вдруге та втретє до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою ОСОБА_3 додавались докази надсилання АТЗТ "ЛК Феофанія" апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2014 у справі № 911/4590/13 на адресу: вул. Академіка Лебедєва, 31, м. Київ, 03143. Крім того, суд апеляційної інстанції неодноразово направляв скаржнику процесуальні документи на адресу: вул. Академіка Лебедєва, 31, м. Київ, 03143.

При цьому, при зверненні до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2014, а також при зверненні до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу від 19.12.2018 скаржником було зазначено ідентичну адресу, а саме: вул. Академіка Лебедєва, 31, м. Київ, 03143. Більш того в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження юридичної особи зазначено адресу: 03143, м. Київ, вул. Академіка Лебедєва, 31.

5.9. До того ж колегія суддів звертає увагу на те, що Дитячий оздоровчо-лікувальний комплекс санаторного типу "Ясний" (згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, роздрукованого 09.01.2014) є відокремленим підрозділом АТЗТ "ЛК Феофанія", а отже останній мав знати про результат розгляду цієї справи.

5.10. Зважаючи на встановлення судом апеляційної інстанції факту обізнаності скаржника щонайменше із вересня 2017 року про наявність оскаржуваного ним у 2018 році судового рішення, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження цього рішення, наведені АТЗТ "ЛК Феофанія" у клопотанні про поновлення строку, не є тією виключною обставиною, що може бути підставою для поновлення цього строку, оскільки можливість подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення з моменту, коли особа дізналася про його наявність, залежала лише від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

5.11. Необхідність перегляду судового рішення, що набрало законної сили та чинне понад 4 роки, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 5/452/06.

5.12. У зв'язку з наведеним доводи скаржника про порушення права на апеляційний перегляд і наявність підстав для поновлення строків оскарження, касаційний суд відхиляє з огляду на те, що відповідне право апеляційного оскарження не є абсолютним і у будь-якому разі на суд покладено обов'язок надавати оцінку обґрунтованості причин пропуску строку оскарження судового рішення, у тому числі суд має звернути увагу, наскільки швидко й сумлінно діяв скаржник із метою оскарження судового рішення, та, відповідно, чи є у його діях ознаки зловживання правом на оскарження судового рішення, та мотивувати підстави поновлення цього строку.

5.13. Частиною 4 статті 261 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

5.14. За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що АТЗТ "ЛК Феофанія" належним чином не обґрунтувало поважності причин, які зумовили неможливість подання апеляційної скарги у найкоротші строки з часу, відколи особа довідалася про наявність оскаржуваного нею судового рішення, тому суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТЗТ "ЛК Феофанія" на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2014.

5.15. Згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.16. Враховуючи викладене та виходячи з системного аналізу частини 2 статті 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України та підпунктів 9 та 13 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України, у разі встановлення апеляційним судом відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, ухваленого судом до набрання чинності з 15.12.2017 ГПК України, у відкритті апеляційного провадження за скаргою, поданою після 15.12.2017 з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, слід відмовити на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.

5.17. Таким чином, враховуючи, що помилковий висновок апеляційного суду стосовно правової підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження за скаргою АТЗТ "ЛК Феофанія" не призвів до ухвалення неправильного рішення у справі, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає залишенню без змін з підстав, наведених в цій постанові.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.2. Згідно статті 311 ГПК України, а саме частини 2 цієї статті, підставою для скасування або зміни судового рішення може бути порушення норм процесуального права, але лише за умови, що це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

6.2. Оскільки у даній справі посилання апеляційної інстанції на частину 2 статті 261 ГПК України не призвело до прийняття неправильної по суті ухвали, колегія суддів вважає, що ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження слід залишити без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "ЛК Феофанія" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір