КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 761/28949/17 Головуючий у 1 інстанції: Юзькова О.Л.
Провадження № 22-ц/824/5292/2019 Доповідач: Шебуєва В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Оніщука М.І., Крижанівської Г.В.,
секретар Майданець К.В.,
розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який діє від імені та в інтересах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення коштів,-
в с т а н о в и в:
В серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення коштів. Зазначив, що 22 травня 2015 року мiж ним та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений договiр вкладу з виплатою процентів кожні 14 днів «Супердохідний тиждень +» № 980-020-000084778 на суму 200 001,00 грн. строком на 182 дні до 20 листопада 2015 року. Зі спливом строку договору 20.11.2015 вклад був автоматично пролонгований відповідно до пп.12 п.2.1 договору на новий строк 182 дні до 20 травня 2016 року включно. З закінченням цього строку вклад разом із залишком нарахованих за ним відсотків у розмірі 200 066,99 грн. був повернутий банком на поточний рахунок вкладника № 26207500020401. 23 травня 2016 року, за заявою вкладника всю суму вкладу з нарахованими за ним відсотками було перераховано на інший поточний рахунок вкладника НОМЕР_1. В той же день частину цих коштів у розмірі 20 066,99 грн. перераховано ним через касу банку на інший поточний (картковий) рахунок НОМЕР_2. За наслідками цих операцій, станом на кінець операційного дня 23 травня 2016 року на поточному рахунку НОМЕР_1 залишок коштів складав 180 000,00 грн., а на поточному рахунку НОМЕР_2 залишок коштів складав 20 066,99 грн. 23 травня 2016 року о 18 год. 07 хв. Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 23.05.2016 № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних». На підставі рішення Правління НБУ від 12 липня 2016 року № 124-рш, рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 12 липня 2016 року № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський», а з 15 липня 2016 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав виплати відшкодування всім вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський». Він неодноразово звертався до банку-агенту щодо отримання передбаченого Законом гарантованого відшкодування за вкладом, проте банк-агент протягом червня, липня, серпня 2016 року відмовляв у виплаті відшкодування з мотивів відсутності його даних в базі даних Банку «Банк Михайлівський» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 12 серпня 2016 року він отримав лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2016 про відмову у виплаті коштів. 01 вересня 2016 року він отримав лист ПАТ «Банк Михайлівський» від 26.08.2016 за
вих . № 3Г2/880 з повідомленням, що виплати коштів з поточних рахунків НОМЕР_1, НОМЕР_2, на яких обліковуються кошти у розмірі понад 200 000 грн., тимчасово обмежені з метою перевірки правочинів, вчинених банком протягом одного року до запровадження тимчасової адміністрації. 05 вересня 2016 року він повторно звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зі скаргою, а 14 вересня 2016 року - з претензійною заявою, в якій він просив невідкладно виплатити належні йому кошти з поточних рахунків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Михайлівський» в межах гарантованої законом суми 200 000 грн. 14 вересня 2016 року він отримав через банк-агент ПАТ «Альфа-Банк» кошти у розмірі 180 000,00 грн. Одночасно ці кошти були зараховані на його вкладний ощадний рахунок НОМЕР_3 в ПАТ «Альфа-Банк». Відтак, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 14 вересня 2016 року частково та зі значним простроченням виконав своє зобов'язання перед ним з виплати коштів відшкодування у розмірі 180 000,00 грн. за рахунком НОМЕР_1. В подальшому залишок коштів у розмірі 20 000 грн., що обліковувались за рахунком позивача в ПАТ «Банк Михайлівський» НОМЕР_2, був отриманий ним 07.11.2016 року через банк-агент ПАТ «Альфа-Банк» і одночасно зарахований на його вкладний ощадний рахунок НОМЕР_3 в ПАТ «Альфа-Банк». Відповідач порушив його право на своєчасне і належне отримання гарантованих Законом виплат вкладів з поточних рахунків в ПАТ «Банк Михайлівський», чим спричив майнову та моральну шкоду. На підставі положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст. 22, 625 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача три проценти річних та інфляційну складову у загальному розмірі 2 432,55 грн.; 6 510,68 грн. у відшкодування упущеної вигоди; 548 400,00 грн. пені за прострочення зобов'язання; 10 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 три відсотки річних з урахуванням інфляції у розмірі у розмірі 2 432,55 грн., пеню за прострочення зобов'язання у розмірі 100 000,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в дохід держави 1 024,32 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Вважає помилковим висновок суду про недоведеність позовних вимог про стягнення упущеної вимоги, а також моральної шкоди. Ці вимоги ґрунтуються на нормах ст. ст. 22, 23 ЦК України, ст. 25 Закону України «Про звернення громадян», ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Суд також безпідставно зменшив розмір пені з 548 000 грн. до 100 000 грн., неправильно застосувавши норму ст. 551 ЦК України. Відповідач не подавав клопотання про зменшення пені.
В апеляційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. Зазначає, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» складання переліку рахунків вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами покладається не на Фонд, а на Уповноважену особу Фонду. Інформація щодо позивача була подана до Фонду лише 02 вересня 2016 року, у зв'язку з чим рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 12 вересня 2016 року №1797 та від 02 листопада 2016 року №2312 до реєстру були включені вимоги ОСОБА_2 у розмірі 180 000 грн. та 20 000 грн., які він отримав. Посилання позивача на те, що з 21 червня 2016 року у Фонду виникло зобов'язання щодо виплати коштів вкладнику не відповідає нормам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зобов'язання щодо виплати виникає лише з моменту затвердження виконавчою дирекцією Фонду доповнень до загального реєстру вкладників. Між позивачем та Фондом відсутні договірні відносини, спірні відносини врегульовані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним Законом. Відтак, у суду були відсутні підстави для стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України, та пені, передбаченої ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
В апеляційній інстанції ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. У задоволенні апеляційної скарги Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить відмовити.
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_2, задовольнивши подану апеляційну скаргу Фонду.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22 травня 2015 року мiж ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_2 був укладений договiр вкладу з виплатою процентів кожні 14 днів «Супердохідний тиждень +» № 980-020-000084778 на суму 200 001,00 грн. строком на 182 дні до 20 листопада 2015 року.
Після закінчення строку вклад було автоматично пролонговано відповідно до пп. 12 п. 2.1 договору на новий строк 182 дні до 20 травня 2016 року включно. По закінченню строку дії договору вклад разом із залишком нарахованих за ним відсотків у розмірі 200 066,99 грн. повернутий банком на поточний рахунок вкладника № 26207500020401.
23 травня 2016 року за заявою ОСОБА_2 сума вкладу з нарахованими за ним відсотками була перерахована з поточного рахунку вкладника № 26207500020401 на поточний рахунок вкладника НОМЕР_1 відповідно до платіжного доручення № 5356553. В цей же день частину цих коштів у розмірі 20 066,99 грн. було перераховано вкладником через касу банку на інший поточний (картковий) рахунок Вкладника НОМЕР_2.
23 травня 2016 року Правлінням Національного банку України було прийнято Постанову від 23.05.2016 № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних».
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з урахуванням постанови НБУ прийнято рішення від 23.05.2016 № 812 про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» з 23 травня 2016 року по 22 липня 2016 року включно.
Рішенням Правління НБУ № 124-рш від 12.07.2016 р. оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Михайлівський»
На підставі зазначеного рішення НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб винесено рішення № 1213 від 12.07.2016 р. про початок з 13.07.2016 року процедури ліквідації ПАТ «Банк «Михайлівський». Призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк «Михайлівський» Ірклієнку Ю.П. строком на два роки з 13.07.2016 року по 12.07.2018 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1702 від 01.09.2016 р. уповноваженою особою на ліквідацію банку призначено та надано повноваження ліквідатора Волкова О.Ю. з 05.09.2016 року.
Відповідно до витягу з інтернет-ресурсу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 14.07.2016 р. на сайті Фонду було розміщено інформацію про початок виплати коштів вкладникам зазначеного банку з 15 липня 2016 р. Також вказано, що для отримання кошів вкладники Публічного акціонерного товариства «Банк «Михайлівський» з 15 липня 2016 року до 26 серпня 2016 року включно можуть звертатись до установ банків-агентів.
У відповідь на звернення позивача щодо виплати гарантованої суми вкладу, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб підтвердив про те, що з 15 липня 2016 року розпочато виплати гарантованих сум відшкодування вкладникам ПАТ «Банк «Михайлівський».
26.08.2016 р. ПАТ «Банк «Михайлівський» повідомив позивача, що виплати коштів за рахунками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 тимчасово обмежені на строк до шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку у зв'язку із необхідністю перевірки правочинів (в тому числі і договорів) на предмет виявлення правочинів (в тому числі і договорів), що є нікчемними відповідно до вимог ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
14 вересня 2016 року через банк-агент (ПАТ «Альфа-Банк») ОСОБА_2 отримав кошти у розмірі 180 000 грн., які обліковувались за рахунком Позивача НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Михайлівський». Залишок коштів у розмірі 20 000 грн., що обліковувались за рахунком позивача в ПАТ «Банк Михайлівський» НОМЕР_2, ОСОБА_2 отримав через банк-агент ПАТ «Альфа-Банк» 07 листопада 2016 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнув з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь позивача три відсотки річних з урахуванням інфляції на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі у розмірі 2 432,55 грн., пеню за прострочення зобов'язання на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 100 000,00 грн. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди суд відмовив.
Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення трьох процентів річних, інфляційної складової та пені за прострочення зобов'язання.
Суд неправильно застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Частиною 1 ст. 3 Закону визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги), за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
Вказана норма визначає права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) та застосовується у договірних відносинах між споживачем та виконавцем.
Між позивачем ОСОБА_2 та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб договірні відносини відсутні, оскільки свої обов'язки відповдіач здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» який є спеціальним нормативним актом.
Відтак, норми ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягають застосуванню до спірних відносин. У суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, в розумінні ч. 2 ст. 22 ЦК України доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Заявляючи вимоги про стягнення з Фонду упущеної вигоди позивачем не доведено наявності упущеної вигоди та її розміру.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за умовами угоди від 06.11.2015 № TDRC000013711, укладеної між ним та ПАТ «Альфа-Банк», банк щомісячно нараховує та виплачує (капіталізує) відсотки на залишок за цим рахунком, за ставкою 13% річних, отримавши вчасно кошти від Фонду він отримав би дохід у розмірі 13% річних.
Проте такі доводи позивача не є підставою для стягнення з Фонду на упущеної вигоди. Договірні чи деліктні правовідносини між сторонами відсутні. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачає відшкодування моральної шкоди вкладнику за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Враховуючи викладене, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог позові ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення трьох процентів річних, інфляційної складової та пені за прострочення зобов'язання з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє від імені та в інтересах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, задовольнити.
Скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року в частині вирішення позовних вимог позові ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення трьох процентів річних, інфляційної складової та пені за прострочення зобов'язання та ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення трьох процентів річних, інфляційної складової та пені за прострочення зобов'язання.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 квітня 2019 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Оніщук М.І.
Крижанівська Г.В.
