У Х В А Л А
07 липня 2022 року
м. Київ
Справа № 761/28949/17
Провадження № 14-148цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.,
розглянула заяву ОСОБА_1 про направлення за встановленою юрисдикцією справи за його позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення коштів та
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) порушено його право на своєчасне і належне отримання гарантованих законом виплат вкладів з поточних рахунків у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський», чим завдано майнової та моральної шкоди.
На підставі Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), статей 22, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» позивач просив стягнути з відповідача: три проценти річних та інфляційну складову в загальному розмірі 2 432,55 грн; 6 510,68 грн на відшкодування упущеної вигоди; 548 400 грн пені за прострочення зобов`язання; 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
05 липня 2018 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва позов задоволено частково. Стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_1 три проценти річних з урахуванням інфляції в розмірі 2 432,55 грн, пеню за прострочення зобов`язання в сумі 100 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Фонду в дохід держави 1 024,32 грн.
24 квітня 2019 року постановою Київського апеляційного суду рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення трьох процентів річних, інфляційної складової та пені за прострочення зобов`язання скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, у якій просив: скасувати оскаржувані судові рішення в частині позову про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з Фонду; закрити провадження у справі в цій частині; для вирішення питання предметної і суб`єктної юрисдикції позову в іншій частині просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду; скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року в частині відмовлених позовних вимог і постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
04 травня 2022 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року скасовано. Провадження у справі № 761/28949/17 за позовом ОСОБА_1 до Фонду про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення трьох процентів річних, інфляційних витрат, упущеної вигоди, пені та моральної шкоди закрито.
У цій постанові позивачеві роз`яснено його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.
04 липня 2022 року судді-доповідачу передано заяву ОСОБА_1 , подану на електронну адресу Великої Палати Верховного Суду (вх. № 101/0/255 від 20 червня 2022 року), про направлення справи № 761/28949/17 для продовження розгляду до належного суду. Зазначена заява подана позивачем у встановлений судом десятиденний строк, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно із частиною четвертою статті 414 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За правилами частини п`ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
У цій справі позовні вимоги пов`язані з необхідністю визначення питання про те, чи є бездіяльність Фонду з виплати гарантованого відшкодування відповідно до статей 26, 27 Закону № 4452-VI неправомірною, що має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Оскільки відповідно до частини другої статті 625 та статті 22 ЦК України вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди пов`язані з необхідністю дослідження бездіяльності Фонду, то і мають розглядатися в межах одного провадження за правилами адміністративного судочинства.
У статті 25 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.
Позивач ОСОБА_1 у своїй заяві просить передати справу № 761/28949/17 для продовження розгляду до адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17), а саме до Окружного адміністративного суду міста Києва.
З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу слід направити до Окружного адміністративного суду міста Києва, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, за місцезнаходженням юридичної особи - Фонду.
Керуючись частиною четвертою статті 414 ЦПК України, частиною п`ятою статті 21, статті 25 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задовольнити.
Справу за позовом ОСОБА_1 про направлення за встановленою юрисдикцією справи за його позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення коштів передати до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. М. Ситнік
Судді: В. В. Британчук В. С. Князєв
Ю. Л. Власов К. М. Пільков
І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко
М. І. Гриців Л. І. Рогач
Д. А. Гудима В. М. Сімоненко
Ж. М. Єленіна І. В. Ткач
І. В. Желєзний О. С. Ткачук
О. С. Золотніков С. П. Штелик
Л. Й. Катеринчук
