Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 березня 2019 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців 27грудня 2018 року в кримінальному провадженні №12017260000000407 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст.149 ч.2 КК України,- В С Т А Н О В И Л А :
Вироком Першотравневого районного суду м.Чернівців від 27.12.2018 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , гр. України, не судимого, визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.149 ч.2 КК України і йому призначено покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироку законної сили залишено у виді тримання під вартою.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_7 визначено обчислювати з 07.02.2018 року
Вирішено долю речових доказів.
Стягнуто з ОСОБА_7 45054,30 грн. на користь держави судових витрат витрати на проведення екстрадиції.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 , маючи єдиний умисел, спрямований на здійснення вербування кількох осіб, з метою їх сексуальної експлуатації, починаючи з лютого 2017 року, перебуваючи на території Республіки Італія, використовуючи уразливий стан потерпілих, здійснив їх вербування з метою подальшої сексуальної
ЄУНСС 727/9754/18 справа №11кп/822/97/19 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_8
експлуатації за межами України на території Республіки Італія. У вказаний період часу ОСОБА_7 , реалізуючи свої злочинні наміри, діючи умисно, з корисливої заінтересованості, підшуковував жінок, що знаходяться в уразливому стані, для подальшого їх вербування з метою сексуальної експлуатації шляхом психічного впливу на них у формі запрошення, умовляння та переконання надавати послуги сексуального характеру за матеріальну винагороду, а також подальше переміщення на територію Республіки Італія.
Так, в лютому 2017 року до жительки Тернопільської області ОСОБА_9 звернувся ОСОБА_7 , який перебував на території Республіки Італія, з пропозицією влаштувати її на роботу за кордоном.
Тоді, у період часу з початку 2017 року, ОСОБА_7 , використовуючи соціальну мережу «Вконтакте», реалізовуючи свої злочинні наміри, відповідно до раніше розробленого плану злочинних дій, використовуючи уразливе становище ОСОБА_9 , зокрема збіг тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних її скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, наявності хвороби та інвалідності в її малолітнього брата ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних діях, зміцнював упевненість потерпілої в необхідності та правильності прийняття позитивного рішення про виїзд до Італійської Республіки, і шляхом обману, тобто повідомлення потерпілій неправдивих відомостей та приховуванням певних відомостей, оскільки обіцяв останній працевлаштування щодо догляду за особами похилого віку за грошову винагороду, а в дійсності усвідомлював тільки мету передачі потерпілої ОСОБА_9 іншій особі для надання нею інтимних послуг, переконав її у вигідності такої поїздки та в результаті цього домігся її згоди, чим завербував потерпілу та послідовно вчинив інші дії, що потягнули за собою наслідки із переміщенням та передачею іншій особі потерпілої ОСОБА_9 .
З метою отримання детальної інформації щодо можливого працевлаштування за кордоном, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , використовуючи месенджер «VIBER», почали спілкуватися та останній повідомив, що для виїзду за кордон їй потрібен паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а в разі його наявності, відкриття візи у даному паспорті, які у разі необхідності, може зробити його знайомий, яким, як в подальшому стало відомо, є ОСОБА_11 , який є мешканцем м. Чернівці.
У подальшому ОСОБА_9 зателефонувала на номер мобільного телефону, який їй переслав ОСОБА_7 , а саме - до ОСОБА_11 , та повідомила, що вона телефонує з приводу оформлення візи для виїзду за кордон від ОСОБА_7 .
ОСОБА_11 повідомив про те, що він готовий надати допомогу у виготовленні ОСОБА_9 візи для виїзду за кордон, та для цього останній потрібно прибути у м. Чернівці, де він її зустріне і в подальшому посадить на мікроавтобус, який прямує з м. Чернівці до м. Ужгород до посольства Угорщини в Україні, на що остання погодилася, та у невстановлений час прибула до м.Чернівці, де її зустрів ОСОБА_11 . Далі ОСОБА_9 сіла в мікроавтобус, до якого її привіз ОСОБА_11 , та попрямувала до м.Ужгород, де у приміщенні посольства Угорщини в Україні оформила візу для виїзду за кордон.
Після чого, у лютому 2017 року ОСОБА_9 , виконуючи вказівки
ОСОБА_7 , маючи при собі паспорт громадянина України для виїзду за кордон та візу, яка дає підстави для перетину Державного кордону, кошти, інші необхідні документи, з метою виїзду до Республіки Італія, знову зателефонувала до ОСОБА_11 та домовилася про те, що він знайде їй вільне місце у мікроавтобусі, який прямує з м. Чернівці до м. Неаполь в Республіку Італія. Далі ОСОБА_9 на мікроавтобусі, посадкове місце в якому їй забронював ОСОБА_11 , попрямувала в бік державного кордону України та прибула до м. Неаполь Республіки Італія, де її зутрів ОСОБА_7 .
У подальшому ОСОБА_7 , шляхом обману, тобто під приводом влаштування на роботу по догляду за особою похилого віку, передав ОСОБА_12 невстановленій особі для надання нею інтимних послуг чоловікам за грошову винагороду, частину з яких за перевезення та за оформлення документів для виїзду за кордон остання повернула ОСОБА_7 .
Вищевказаними діями ОСОБА_7 вчинив дії, направлені на вербування, переміщення та передачу потерпілої ОСОБА_9 іншій особі до Італії, з метою її сексуальної експлуатації, з використанням обману та уразливого стану.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на здійснення вербування щодо декількох осіб, з метою їх сексуальної експлуатації, починаючи з квітня 2017 року ОСОБА_7 , перебуваючи на території Італії, використовуючи уразливий стан потерпілої ОСОБА_13 , здійснив її вербування з метою подальшої сексуальної експлуатації за межами України на території Італії.
Так, у квітні 2017 року до жительки Тернопільської області ОСОБА_13 , яка є знайомою ОСОБА_9 , звернувся ОСОБА_7 , який перебував на території Італії та користувався мобільним телефоном НОМЕР_1 , з пропозицією влаштувати її на роботу.
Далі ОСОБА_7 , використовуючи месенджер «VIBER», реалізовуючи свої злочинні наміри, відповідно до раніше розробленого плану злочинних дій, використовуючи уразливе становище ОСОБА_13 , зокрема збіг тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних її скрутним матеріальним становищем, відсутністю постійного джерела доходів, наявності хвороби, тобто переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних діях, зміцнював упевненість потерпілої в необхідності та правильності прийняття позитивного рішення про виїзд до Італії для надання послуг сексуального характеру за грошову винагороду, що виразилося у переконанні вигідності платного надання таких послуг, у ході чого вербував ОСОБА_13 з метою її подальшої сексуальної експлуатації.
Вищевказаними діями ОСОБА_7 вчинив дії, направлені на вербування потерпілої ОСОБА_13 з використанням її уразливого стану для подальшої сексуальної експлуатації за кордоном.
Далі ОСОБА_7 , маючи єдиний умисел, спрямований на здійснення вербування осіб з метою їх сексуальної експлуатації, протягом травня червня 2017 року, перебуваючи на території Італії, використовуючи уразливий стан потерпілої ОСОБА_14 , здійснив її вербування з метою подальшої сексуальної експлуатації за межами України на території Італії.
Так, у травні 2017 року до жительки Чернівецької області ОСОБА_14 звернувся ОСОБА_7 , який перебував на території Італії та користувався номером мобільного телефону НОМЕР_1 , з пропозицією щодо влаштування її на роботу.
З метою отримання детальної інформації щодо можливого працевлаштування за кордоном, ОСОБА_14 та ОСОБА_7 , використовуючи месенджер «VIBER», почали спілкуватися та останній повідомив, що для виїзду за кордон їй потрібен паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який, у разі необхідності, може зробити його знайомий, яким, як в подальшому стало відомо, є ОСОБА_11 .
У подальшому, цього ж дня, а саме 30.05.2017 до ОСОБА_14 зателефонував невідомий чоловік, яким в подальшому виявився ОСОБА_11 , та повідомив про готовність надати допомогу у виготовленні їй паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також про те, що за виготовлення паспорта заплатив ОСОБА_7 .
31.05.2017 ОСОБА_11 , виконуючи прохання ОСОБА_7 щодо надання допомоги у виготовленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, зустрівся по вул. Шептицького в м. Чернівці з ОСОБА_14 , після чого провів останню до приміщення УДМС України в Чернівецькій області, де вона виконала всі дії, необхідні для термінового виготовлення паспорта, при цьому не сплачуюючи ніяких коштів.
У подальшому, в період часу з 31.05.2017 по 29.06.2017 ОСОБА_7 використовуючи месенджер «VIBER» та програмне забезпечення з закритим кодом «Skype», реалізовуючи свої злочинні наміри, відповідно до раніше розробленого плану злочинних дій, використовуючи уразливе становище ОСОБА_14 , зокрема збіг тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних її скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, наявності хвороби, тобто переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних діях, зміцнював упевненість потерпілої в необхідності та правильності прийняття позитивного рішення про виїзд до Італії для надання послуг сексуального характеру за грошову винагороду, що виразилося у переконанні вигідності платного надання таких послуг, в результаті чого домігся її згоди, чим завербував ОСОБА_14 з метою її подальшої сексуальної експлуатації.
29.06.2017 ОСОБА_14 , виконуючи вказівки ОСОБА_7 , маючи при собі паспорт громадянина України для виїзду за кордон, кошти та інші необхідні документи, з метою виїзду до Італійської Республіки прибула на вул. Челюскінців в м. Чернівці, де разом з іншими пасажирами сіла в мікроавтобус марки «MersedesVito» н.з. НОМЕР_2 рейсом «ЧернівціНеаполь» та направилась в бік державного кордону України.
При виїзді з території Чернівецької області у с. Оршівці Кіцманського району Чернівецької області вищевказаний транспортний засіб був зупинений працівниками поліції та ОСОБА_14 знята з вказаного автобуса.
Тим самим ОСОБА_7 , вчинив дії, направлені на переміщення ОСОБА_14 до Італії з метою її експлуатації, з використанням її уразливого стану.
Також ОСОБА_7 , маючи єдиний умисел, спрямований на здійснення вербування осіб з метою сексуальної експлуатації, починаючи з весни 2017 року, перебуваючи на території Італії, використовуючи уразливий стан потерпілої ОСОБА_15 , мешканки АДРЕСА_2 , здійснив її вербування з метою подальшої сексуальної експлуатації за межами України на території Італії.
Так, навесні 2017 року до ОСОБА_15 через загальнодоступний месенджер «VIBER», що зареєстрований за номером мобільного телефону № НОМЕР_3 та який належить останній, написав повідомлення ОСОБА_7 , який перебував на території Італійської Республіки, та користувався мобільним телефоном НОМЕР_1 , і запропонував послуги щодо працевлаштування потерпілої.
З метою отримання детальної інформації щодо можливого працевлаштування за кордоном, ОСОБА_15 спілкувалася через месенджер «VIBER» із ОСОБА_7 , в ході чого останній повідомив, що для виїзду за кордон їй потрібен паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який, в разі необхідності, він може допомогти виготовити через своїх знайомих та для його виготовлення він надішле їй грошові кошти.
У подальшому ОСОБА_7 через грошовий переказ передав грошові кошти в сумі 100 доларів США на прізвище ОСОБА_15 для виготовлення останньою паспорта громадянина України для виїзду за кордон, та для подальшого виїзду до нього в Італію.
Далі, у період часу з літа 2017 року, ОСОБА_7 використовуючи месенджер «VIBER» та реалізовуючи свої злочинні наміри, відповідно до раніше розробленого плану злочинних дій, використовуючи уразливе становище ОСОБА_15 , зокрема збіг тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних її скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, наявності на утриманні малолітньої дитини, тобто переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправнихдіях, зміцнював упевненість потерпілої в необхідності та правильності прийняття позитивного рішення про виїзд до Італії для надання послуг сексуального характеру за грошову винагороду, що виразилося у переконанні вигідності платного надання таких послуг, у ході чого вербував ОСОБА_15 , з метою її подальшої сексуальної експлуатації.
Вищевказаними діями ОСОБА_7 вчинив дії, направлені на вербування потерпілої ОСОБА_15 з використанням її уразливого стану для подальшої сексуальної експлуатації за кордоном.
Таким чином ОСОБА_7 вчинив вербування, переміщення, передачу людини, щодо кількох осіб з метою експлуатації, з використанням обману та уразливого стану особи.
На цей вирок адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та виправдати ОСОБА_7 у зв`язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення та не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості.
На обґрунтування своїх вимог адвокат вказував, суд апеляційної інстанції не повідомив обвинуваченого ОСОБА_7 про розгляд клопотання голови Шевченківського районного суду м. Чернівців про зміну підсудності кримінального провадження та розглянув це подання у відсутності обвинуваченого, чим грубо порушив вимоги КПК України та права його підзахисного, оскільки той має право приймати участь в судовому розгляді та висловлювати свою думку з приводу заявленого клопотання.
Також вказував, що прокурори ОСОБА_5 і ОСОБА_16 не мали повноважень у формі процесуального керівництва досудового розслідування даного кримінального провадження, оскільки з постанов про призначення групи прокурорів вбачається, що копії підписів керівника прокуратури в даних постановах виконані електрографічним способом за допомогою копіювально-множильної техніки та не підписані службовою особою.
Ще апелянт зазначав, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 було здійснено з порушенням КПК України і слідчий не був уповноважений належним прокурором надавати доступ до матеріалів досудового розслідування сторонам кримінального провадження.
Адвокат також вказував, що інкримінований ОСОБА_7 злочин містить всі ознаки провокації.
Апелянт також вказував на те, що органом досудового розслідування проводились слідчі дії в кримінальному провадженні в той час, коли досудове розслідування було фактично зупинено.
Ще захисник вказував, що Першотравневий районний суд мав би застосувати Закон №838-VIII, так як судом встановлено, що ОСОБА_7 вчиняв кримінальне правопорушення від початку 2017 року по червень 2017 року, а саме суд мав зарахувати його підзахисному в строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Адвокат також вказував, що ОСОБА_7 визнав вину лише в тому, що до нього звертались дівчата щоб він їм допоміг з роботою і він не вербував їх і не знав, що у них тяжкі сімейні, особисті або інші обставини. Ще зазначав, що органом досудового розслідування чинились провокації і не виключено, вплив на свідків та потерпілих, відбувалось, на думку апелянта, фабрикування справи.
Потерпілі по справі в суд апеляційної інстанції не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду провадження.
Враховуючи те, що дослідження доказів в суді першої інстанції здійснювалося у відповідності до вимог ст.349 ч.3 КПК України, явка потерпілих в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності належним чином повідомлених потерпілих.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_6 , який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній, прокурора, який просив відмовити в задоволенні вимог захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що в задоволенні вимог адвоката необхідно відмовити.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину при обставинах, що наведені у вироку суду, повністю підтверджується дослідженими в суді доказами.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні визнав свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні повністю, розкаявся та зазначив, що він дійсно вчиняв протиправні дії, про які зазначено в обвинувальному акті і суть пред`явленого йому обвинувачення відповідає дійсності. За згодою учасників судового провадження судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння стороною захисту зміст цих обставин, перевірено добровільність такої позиції, а також роз`яснено позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тобто, в суді першої інстанції дослідження доказів здійснювалось у відповідності до вимог ст.349 ч.3 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті ст.349 цього Кодексу.
Оскільки адвокат в своїй скарзі заперечує обставини, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, колегія суддів вважає, що апелянт не вправі заперечувати обставини вчинення злочину ОСОБА_7 і тому в цій частині вимоги апелянта не розглядаються судом апеляційної інстанції.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 правильно кваліфіковано судом першої інстанції за ч.2 ст.149 КК України, оскільки він вчинив вербування, переміщення та передачу людини, вчинені щодо кількох осіб, з метою експлуатації, з використанням обману та уразливого стану особи.
Що стосується тверджень апелянта про порушення судом апеляційної інстанції вимог КПК України та прав його підзахисного під час розгляду подання голови Шевченківського районного суду м. Чернівців про зміну підсудності кримінального провадження, колегія суддів вважає їх необґрунтованими і такими, що суперечать дійсним обставинам справи.
Згідно ст.34 ч.4 КПК України, про час і місце розгляду подання чи клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого повідомляються учасники судового провадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.
В матеріалах провадження є дані про те, що 17.09.2018 року апеляційний суд Чернівецької області повідомляв прокуратуру Чернівецької області, обвинуваченого ОСОБА_7 через ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор», а також адвоката ОСОБА_17 про те, що розгляд подання голови Шевченківського районного суду м. Чернівців про визначення підсудності кримінального провадження №12017260000000407 щодо ОСОБА_7 за ст.149 ч.2 КК України відбудеться 18 вересня 2018 року в 09 год. 30хв. в приміщенні Апеляційного суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. Емінеску,4 (т.4 а.с.18).
Крім того, з журналу судового засідання від 18.09.2018 року вбачається, що під час розгляду подання голови Шевченківського районного суду м. Чернівців про зміну підсудності кримінального провадження щодо ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції приймала участь захисник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_18 (т.4 а.с.27-28).
В матеріалах провадження відсутні дані про те, що ОСОБА_7 заявляв клопотання про доставлення його в судове засіданні апеляційної інстанції на 18.09.2018 року.
А тому твердження апелянта про неповідомлення його підзахисного про час і місце розгляду подання про зміну підсудності кримінального провадження та про порушення прав останнього є безпідставні.
Що стосується твердження адвоката про те, що прокурори ОСОБА_5 і ОСОБА_16 не мали повноважень у формі процесуального керівництва досудового розслідування даного кримінального провадження у зв`язку з тим, що постанову про призначення групи прокурорів не підписано керівником прокуратури, воно є безпідставним.
Відповідно до ч.6 ст.110 КПК України, постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне рішення.
В матеріалах кримінального провадження є постанови першого заступника прокурора Чернівецької області про призначення групи прокурорів та про призначення прокурора в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , де процесуальними керівниками визначено прокурорів ОСОБА_5 та ОСОБА_16 .
Ці постанови виготовлені на офіційних бланках прокуратури Чернівецької області і в них є підписи особи, яка приймала відповідні процесуальні рішення.
Апелянтом не надано доказів того, що підписи в цих документах виконано іншими особами, а не тією особою, яка приймала ці процесуальні рішення (т.1 а.с.5-6, 28, 29).
А тому твердження адвоката про відсутність повноважень у прокурорів ОСОБА_5 і ОСОБА_16 на здійснення процесуального керівництва в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , а також те, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 і відкриття матеріалів досудового розслідування сторонам кримінального провадження здійснено слідчим, який не був уповноважений на це відповідним прокурором, є голослівні та суперечать дійсним обставинам справи.
Що стосується тверджень апелянта про проведення слідчих дій в кримінальному провадженні в той час, коли досудове розслідування в цьому провадженні було зупинено, колегія суддів в даному випадку не приймає до уваги, оскільки дослідження доказів в суді першої інстанції здійснювалось на підставі ст.349 ч.3 КПК України і докази винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст.149 ч.2 КК України, окрім показань самого обвинуваченого, не досліджувались і судом не брались до уваги.
Твердження захисника про необхідність зарахування його підзахисному строку попереднього ув`язнення в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі є безпідставним.
Відповідно до ч.5 ст.72 КПК України в редакції Закону України № 2046-VIII від 18.05.2017 року, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 було затримано 07.02.2018 року в м. Казерта Італійської Республіки за результатами міжнародного розшуку, та в подальшому екстрадовано в Україну.
Тобто, на день набрання чинності закону № 2046-VIII від 18.05.2017 року, яким внесено зміни в ст.72 КПК України, ОСОБА_7 не перебував під вартою в цьому кримінальному провадженні.
Оскільки законодавець пов`язує застосування ст.72 ч.5 КПК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року в залежності від того, коли особу взято під варту під час попереднього ув`язнення, а не в залежності від того, коли ця особа вчинила злочин, вимоги адвоката про зарахування його підзахисному ОСОБА_7 попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, є безпідставні, суперечать правильному змісту ст.72 ч.5 КПК України. Зазначені вимоги апелянта можуть свідчити про довільне трактування останнім вимог КПК України.
Інші вимоги апелянта стосуються обсягу обвинувачення, змісту обвинувачення, доведеності вини ОСОБА_7 , які не праві оскаржувати адвокат, відповідно до ст.394 ч.2 КПК України.
Вирок суду є законний та обґрунтований і підстав для його зміни чи скасування немає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.404,405,407,418,419,394 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
У Х В А Л И Л А :
В задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 відмовити, а вирок Першотравневого районного суду м.Чернівців від 27 грудня 2018 року в кримінальному провадженні №12017260000000407 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст.149 ч.2 КК України, залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 , який перебуває під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_19
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2
Копія.Згідно з оигіналом: суддя
